Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112349 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки / Г. Сюта // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 62-71. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112349 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1123492017-01-21T03:02:29Z Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки Сюта, Г. Теоретична стилістика 2015 Article Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки / Г. Сюта // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 62-71. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112349 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теоретична стилістика Теоретична стилістика |
| spellingShingle |
Теоретична стилістика Теоретична стилістика Сюта, Г. Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Сюта, Г. |
| author_facet |
Сюта, Г. |
| author_sort |
Сюта, Г. |
| title |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| title_short |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| title_full |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| title_fullStr |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| title_full_unstemmed |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| title_sort |
цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Теоретична стилістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112349 |
| citation_txt |
Цитата в поетичному тексті: "чуже висловлення” і не тільки / Г. Сюта // Культура слова. — 2015. — Вип. 82. — С. 62-71. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT sûtag citatavpoetičnomutekstíčuževislovlennâínetílʹki |
| first_indexed |
2025-07-08T03:47:20Z |
| last_indexed |
2025-07-08T03:47:20Z |
| _version_ |
1837048991686066176 |
| fulltext |
Культура слова №82’ 201562
У Рильського були свої виміри осягнення Шевченка: вимір по-
етичного мовосвіту, наукової аналітики, перекладацької май-
стерності, відповідальності митця і відданості справі вшану-
вання генія свого народу. Чи вдавалося йому в усьому і завжди
бути послідовним? Напевне, ні. Але справжнім – так.
Галина Сюта
ЦИТАТА В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ:
“ЧУЖЕ ВИСЛОВЛЕННЯ” І НЕ ТІЛЬКИ
Увага до лінгвокогнітивної природи цитування, специфіки
вживання цитат у різних функціонально-стильових сферах,
зокрема й у поетичній мові, зумовила закономірне розширен-
ня кола теоретичних і практичних аспектів дослідження в цій
царині. Одним із таких є питання формату цитати: обмежуєть-
ся цей феномен лише одиницями лексико-фразеологічного рів-
ня чи охоплює значно ширше коло мовних явищ?
Уперше новітній і актуальний для лінгвоаналізу художнього
тексту рівневий підхід до типологізації цитат запропоновано в
монографії Н. А. Кузьміної «Інтертекст та його роль у процесах
еволюції поетичної мови» (Екатеринбург, 1999; далі – Кузьмина).
Дослідниця доводить, що ускладненість сучасного художнього
мовомислення, його максимальна відкритість на універсум наці-
ональної і світової культури, а також зростання інтелектуально-
го рівня автора й читача і прямо, й опосередковано спричинили-
ся до того, що в ролі цитати може бути актуалізований елемент
будь-якого мовного рівня віршового твору – не тільки традицій-
но лексико-фразеологічного, а й фоностилістичного, словотвір-
ного, синтаксичного тощо. Такий підхід дає підстави виокреми-
ти, крім лексичних (цитата-слово, цитата-висловлення), також
цитати фоностилістичні (цитата-розмір, цитата-рима, цитатні
звукові ряди), словотвірні (цитати – індивідуально-авторські
неолексеми), структурні. Для українських поетичних текстів
актуальні усі відзначені рівневі різновиди цитат.
Якщо сприймання слів, висловлень як форм входження
«чужого» слова в авторський текст – площина відносної
Теоретична стилістика 63
наукової одностайності, то цитатність метру, ритму, звукопису
й паронімічної атракції поки що залишаються дискусійними.
Погоджуючись із тим, що звук може актуалізувати фономо-
тиваційні зв’язки одиниць мови, слугувати основою для вста-
новлення «поетичної етимології» (Г. О. Винокур, Е. Ханпіра),
оперуючи поняттям звукова пам’ять слова (В. П. Григор’єв,
Н. О. Фатєєва), не всі дослідники схильні визнавати потенцій-
ну діалогічність явищ фоностилістики, їх здатність бути ком-
понентами загальної інтертекстуальної стратегії. Найбільш
чіткого теоретичного оформлення ця позиція набула в концеп-
ції Н. А. Кузьміної, яка переконливо доводить, що метр і ритм
здатні стати цитатою, знаком індивідуального стилю: «силь-
ний» поет ніби присвоює нормативний знак, накладає на нього
своє «факсиміле», і нащадки використовують його не як безлику
формулу, а як цитату» (Кузьмина, С. 163). Наприклад, такими
енергетично сильними, продуктивними з погляду текстотворен-
ня є метрико-ритмічні структури Тараса Шевченка, які активно
експлуатуються в сучасній поетичній мові. На цю особливість
звернула увагу Л. А. Лисиченко: «В окремих творах (наприклад,
поезія «Зростай і радуйся однині») асоціації з творами Шев-
ченка викликаються не тільки лексичними засобами (зокрема
афоризмами з його творів), а й засобами поетики (розмір, будо-
ва строфи, характер римування), що бачимо в таких рядках: А
люди/ Із теплим серцем, без огуди,/ Якщо заслужиш ти сама,/ То
понесуть тебе до бою/ І скажуть чесно:/ В ній нема зерна не-
правди за собою (Лисиченко Л.А. Із спостережень над мовними
традиціями Т. Шевченка в поезії А. Малишка // Вісник Харків-
ського ун-ту. №7. Серія філологічна.– Х., 1965. – Вип. 1. – С. 43).
Таку саму особливість відзначає В. С. Калашник щодо мови
«Рильських октав» Івана Світличного, яка «має задану твором-
джерелом ритмомелодійну канву» (Калашник В. С. Інтертек-
стуальність як стилетвірний чинник у поемах Івана Світлич-
ного // Калашник В. С. Людина і образ у світі мови: вибрані
статті. – Х., 2011. – C. 224), але відрізняється від прототексту
поліфонічністю стилю. Отже, з певною засторогою можна при-
стати на позицію Д. Пауелстока щодо того, що метричні чи рит-
мічні інтонації мають власну історію зв’язку з іншими текстами
і зберігають відбиток попередніх використань. Н. А. Кузьміна
Культура слова №82’ 201564
слушно уточнює цю думку: версифікаційний, ритмомелодій-
ний малюнок легко фіксується й достатньо міцно утримується
в пам’яті, однак без контекстного супроводу лексичними оди-
ницями «не завжди дає точну адресу прототексту, народжуючи
відчуття уже колись чутого» (Кузьмина, С. 84–85).
Український мовно-поетичний матеріал засвідчує також
правомірність вичленування фоностилістичних цитат на рівні
рими і на рівні паронімічної атракції.
Описуючи традиційну риму, дослідники (Ю. М. Тинянов,
М. Л. Гаспаров) відзначають особливий тип зв’язку в римопарі,
коли вживання одного з римованих слів уже начебто передба-
чає появу другого. Спираючись на поняття культурної пам’яті
слова, вони екстраполюють його у площину фоностилістики,
конкретизують у поняттях звукоінтонаційна та ритмомелодійна
пам’ять слова (Н. О. Фатєєва). На цій підставі констатують по-
тенційну цитатність рими, її здатність бути мовним знаком діа-
логічності: «Імпліцитна енергія рими передає інформацію різно-
го ступеня узагальнення: про поетичний стиль, жанр, нарешті
про індивідуальну художню систему» (Кузьмина, С. 84–85).
Класичною цитатою-римою, на нашу думку, є співвід-
несення поле – тополя. Його атрибуцію як знака традиції
зумовлює не так кількісний параметр повторюваності (хоч і
цей показник релевантний), як високий ступінь звукосмислової
резонансності: тяглість цієї рими, її лінгвопоетична актуаль-
ність простежується на всіх етапах становлення національ-
ної поетичної мови – від фольклору (Там у полі на роздоллі/
Колишуться три тополі./ Вітоньками колихають,/ З буйним
вітром розмовляють) через мовостиль Т. Шевченка (Та й ви-
росла/ Ганна кароока,/ Як тополя серед поля,/ Гнучка та ви-
сока («Утоплена»); По діброві вітер виє,/ Гуляє по полю, Край
дороги гне тополю до самого долу («Тополя») до мови сучасної
української поезії: Де ви, верби і тополі, вечори примарні в полі
(В. Сосюра); Три тополі в орнім полі,/ Як мечі у далині (А. Ма-
лишко); Респектабельні пілігрими../ Вербують верби у моногра-
фії./ Вивчають біо- і географію./ Полюють в полі на три то-
полі (Л. Костенко); Хай би куди не хилила мене течія,/ Сущим
у плоті чи вітром нечутним у полі, – / Все ж повертатимусь
../ до таємниці, запеченій в серці тополі (Б. Олійник). Врешті в
Теоретична стилістика 65
мовостилі Василя Симоненка ця рима універсалізується як мов-
но-естетичний знак національної культури: І якщо впадеш ти на
чужому полі,/ Прийдуть з України верби і тополі (В. Симонен-
ко). Фономотиваційною основою цитатної рими і на рівні фоль-
клорної поетики (як протоджерела), і на ідіолектних зрізах (як
метатекстових інтерпретаціях) є звукоасоціативна спорідненість
римокомпонентів.
Частотність повторення – не визначальний критерій для
визнання цитатності тієї чи тієї рими. Наприклад, часто по-
вторювані в мовостилі Тарача Шевченка римопари небога –
Бога, небога – вбогий, море – гори, море – горе, доля – воля
(неволя), села – веселі М. Ігнатенко кваліфікує як авторемі-
нісценції – рими (Ігнатенко М. Авторемінісценції у творчості
Тараса Шевченка // Дивослово. – 2003. – №5. – С.12).
Рима як інструмент поетичної техніки виявляє також
зв’язок із реалізацією певних тем і мотивів. Пор. актуаль-
ність для української поетичної мови римової кореляції Укра-
їна – руїна (Новими бурями співа Вкраїна./ О пісне, як же ж
часто прочитаном/ цвітеш ти буйним на життя руїнах –
Б.-І. Антонич; О, перейди крізь наших душ руїни,/ Зваж наші
злами й злочини жахні,/ І дай одвіт, чи Богом України/ Ти мо-
жеш бути далі, чи вже ні? – Д. Павличко; Моя руїно, Україно,/
Прости слова,/ Що на вустах – Г. Чубач; Не плач, людино, при-
мирись,/ Що твій земний намет – руїни./ Є вічний дім – Господ-
ня Вись,/ Як вічне небо України! – М. Щербак; Нині моя Украї-
на – / Найбільша у світі руїна – П. Осадчук). Очевидно, цю риму
з певною умовністю можна вважати цитатною, визначаючи про-
тоджерельною сферою мовно-естетичну традицію романтизму.
Незважаючи на те, що ймовірність виявлення цитатної
рими, не підтриманої текстовими прагматичними умовами,
незначна, саме на резонансі рими-цитати часто опертий і зміс-
товий, і оцінний, і лінгвоестетичний ефект твору.
Фономотиваційний механізм виформування цитатних
звукових рядів має в своїй основі явище паронімічної атрак-
ції, коли естетизований і семантизований у віршовому тексті
фонемний комплекс стає оказіональною морфемою (Ю. І. Мі-
нералов), квазіморфемою (В. П. Григор’єв), суперморфемою
(Н. А. Кузьміна). Звукова форма в цьому разі набуває своєрідної
Культура слова №82’ 201566
самостійності й стосується вже не окремого звукового комп-
лексу-слова, а тексту загалом. Із цим явищем пов’язане поняття
звукова пам’ять слова. Хоча воно не є цілком вичерпним і апе-
лює до альтернативних термінологічних метафор звук теми,
звукова алюзія, що виразніше окреслюють формування «стій-
кого зв’язку суперморфеми з певною темою чи поетичною тра-
дицією» (Кузьмина, С. 171).
Стереотипна для української поетичної мови епітетна спо-
лука білий біль. Систематичність і частотність її реінтерп-
ретації (у різних морфолого-синтаксичних модифікаціях) в
українській поетичній мові творить своєрідний метатексто-
вий каркас (термін О. В. Падучевої) при вербалізації мотиву
«біль». При цьому втрата параметра «первинності», важлива
для ідентифікації «чужого» слова, дає підстави вважати його
не цитатою, а поетичною формулою, ознакою стильової нор-
ми: чи бiлий бiль мiй, а чи полудневий/ непроминальний сон мiй
(В. Стус); лечу над білим болем бездоріж (Л. Костенко); ти бі-
лим болем ниєш у легенях (Б. Рубчак); бiлим болем прозрiв лиш
тодi, як побачив/ синьокриле мовчання в його очах (Б. Рубчак).
Пор. також семантико-граматичне розгортання цієї поетичної
формули в дієслівній кореляції біліти // боліти: Скiльки бiлiти
ще/ Бiлому цвiту,/ Скiльки болiти ще/ Бiлому свiту (І. Драч);
О, як болiло їй — аж кров бiлiла (Б. Олійник). Повторюва-
ність в iдiостилях рiзних авторiв є вагомим пiдтвердженням
загальнопаронiмiчного принципу асоцiативного зв’язку: без
вiдповiдних звукових асоцiацiй мiж атрактантами неможливим
було б повторення тих самих сполучень.
На відміну від цитат лексичних (експлікованих), звукові ци-
тати – не завжди комфортні для сприймання, їх резонансність,
а відтак і функційність як накопичувача й носія культурних
змістів здебільшого потребує підтримання іншими текстовими
метаоператорами. Тому варто погодитися, що цей тип цитати в
українській поетичній мові – маргінальний.
Словотвірні цитати в сучасному поетичному тексті – це
авторські неологізми. За ними стоїть відомий текст (прото-
текст), ідіостиль, певний тип мовно-поетичної практики, си-
туація (історична, культурна, художня), які за умови збіжності
культурного досвіду автора і читача мають бути ідентифіковані
Теоретична стилістика 67
завдяки впізнанню цитати. Показові з цього погляду неолек-
семи Павла Тичини вітровіння, аркодужний, яблуневоцвіт-
но. Очевидно, естетика цих новотворів настільки суголосна з
естетикою національного художнього мововираження, що вони
майже блискавично увійшли в активний поетичний ужиток і –
ширше – в національну мовну практику. Адже творчість поета
«дуже характерна в плані збагачення української літературної
мови крилатими висловами та неологізмами. Якщо пригада-
ти їх, особливо яскраво видно, як багато може зробити пись-
менник для розвитку мови, коли він навіть у творенні нового
залишається близький її духові (тобто системі мови), напри-
клад, в чудовому, неповторно-оригінальному яблуневоцвітно ..
Деякі з наведених слів досить популярні у багатьох сучасних
поетів. Інші трапляються у поетів давніших. Може, П. Тичина
і не створив їх. А тільки пустив, так би мовити, у поетичний
обіг? У даному разі це питання не є, мабуть принциповим. Важ-
ливіше те, кому вони завдячують своїм довгим життям» (Стиль
і час: Хрестоматія [Г. М. Колесник, К. М. Ленець та ін.]. – К.,
1983. – С. 19–20). Зберігаючи авторську атрибуцію, чітко іден-
тифікуючись якщо не з конкретним віршем, то принаймні
з мовостилем Павла Тичини, ці новотвори стають цитатами,
зберігають статус «чужого» слова при входженні в тексти ін-
ших авторів. Пор.: Нічого я так не люблю,/ як вітра вітро-
віння; шахта це – могили темновид!/ Ні сонця в ній, ні клону
вітровіння (П. Тичина) // Хай вітровіння несамовиті/ Б’ються
об тебе в лютих погрозах (А. Малишко); І день пройде./ На
тихім вітровінні,/ Над вербами/ Полине знову спів... (В. Віль-
ний); звітрене вічністю вітрів вітровіння (М. Корсюк); Тихіше,
тихше!.. Слухай ліс!/ Струмка лісного небопіння/ і вітру, вітру
вітровіння/ в смереках... (С. Йовенко); нічка до грив їх [коней]
лискучих/ Припада молодим вітровінням (А. Мойсієнко).
Водночас у поетичній мові маємо низку регулярно повто-
рюваних оказіональних слововживань, персоніфікувати які
або ж чітко констатувати «першість» яких (тобто визначити
прототекст) дуже складно. Зокрема, це систематично спосте-
рігаємо щодо авторських неолексем легкокрилля (синій при-
смерк легкокрилля – М. Семенко; Хай несе нас легкокрилля
/ вгору – П. Тичина); сонцекрилий (Як же день отой забути,/
Культура слова №82’ 201568
Переяслав сонцекрилий,/ Що осяяв булавою/ Непокірливий
Богдан! – М. Рильський); Батьківщино сонцекрила, я в тобі,
і ти в мені – В. Сосюра); Пахне щедрим літом в кожному
суцвітті./ Яблуком дозрілим, кропом, баклажаном,/ Вітром
сонцекрилим, вранішнім туманом – М. Сингаївський); чор-
нокрилля (Чого ж тобі треба тепер, о, бездушний пташе?/
Говори!/ Чорнокрилля на голуби й сонце – / Чорнокрилля. –
П. Тичина); Як прохопитись чорнокриллям/ під сонцем боже-
вільно-білим? – В. Стус); Потім хустину руками/ На два кінці
світу розводить – / Терновим отим чорнокриллям/ Із розуму в
безум заводить! – І. Драч). У таких випадках фактор «першо-
сті» у часі не слугує переконливим аргументом для однозначної
констатації прецедентності. Адже, з одного боку, оказіональне
словотворення може бути умотивоване і можливостями мови, і
водночас естетичним чуттям автора: накладання цих чинників
на поетичну ситуацію (наприклад, опис певного пейзажу, яко-
гось явища, емоційного стану тощо) здатне спродукувати од-
накові неолексеми в ідіостилях різних авторів. З другого боку,
енергетично сильні, а надто ж естетично сприйнятні, естетич-
но резонансні тексти (у тому числі і їхні одиниці) можуть інду-
кувати «неконтрольовані підтексти» (термін О. Ронена), зумов-
лені підсвідомим уживанням «чужого» слова.
Лексичні цитати (цитата-слово, цитата-висловлення) – це
основні одиниці вербалізації цитатного мовомислення. Такі
цитати найбільш частотні, структурно різноманітні, найактив-
ніше реінтерпретовані.
Засади класифікації лексичних цитат розроблено на початку
1970-х рр. Представниця Тартуської школи З. Г. Мінц, узагаль-
нюючи результати аналізу лірики Олександра Блока, окреслила
принципи розширеного трактування цитати як будь-якої кон-
текстної актуалізації «чужого слова» незалежно від формату
текстового вияву. Вона розмежувала:
а) точні цитати (або власне цитати) (дослівно відтворені
уривки чужого тексту; вони можуть бути явні, марковані (гра-
фічно виділені лапками або їх типографсько-еквівалентни-
ми замінами – шрифт, розрядка, підкреслення тощо) чи при-
ховані (у тексті графічно не виділяються, але безпомильно
Теоретична стилістика 69
ідентифікуються, оскільки відтворюють відомий читачеві
фрагмент попереднього знання, культурного досвіду);
б) неточні цитати (перефразування прецедентного вислов-
лення);
в) цитатні знаки-вказівки на «чужий текст», які в семан-
тично й структурно згорнутому форматі містять лінгвокульту-
рологічну інформацію про текст-джерело і референціюють до
нього. З погляду виконуваних у структурі джерела функцій ці
знаки-вказівки теж різноманітні – імена (передусім поетоніми,
конотоніми, перенесені з «чужих» текстів), художні предикати
(слова й словосполуки, що вказують на сюжетні чи інші відно-
шення між «іменами художнього тексту»), атрибути (перене-
сені з «чужого» тексту ознаки імен) та «міфеми» (комплексне від-
творення всієї складної ситуації – і відношень персонажів, і їхніх
імен) (Минц З. Г. Функции реминисценций в поэтике Ал. Бло-
ка // Труды по знаковым системам.– Тарту, 1973. – Вып. 6. –
С. 362-388). Цю класифікацію поглиблено й деталізовано з
урахуванням новітніх методик дослідження художнього тексту
й ускладненням форм і механізмів цитування, актуальних для
поетичної мови останніх десятиліть.
Зосередьмо увагу на виявлених в українській поетичній
мові цитатах-знаках, цитатах-вказівках на «чужий» текст.
Лінгвопрагматичний зміст таких мовних одиниць визначає те,
що вони, закріплюючись у національній мовній практиці, а
також в індивідуальних інтелектуальних тезаурусах, стають
лінгвокогнітивними згустками, метонімічними замісниками
протоджерел. Іншими словами, і в колективній, і в індивіду-
альній свідомості такі цитати-вказівки зберігаються й у певних
лінгвокогнітивних ситуаціях (при адекватній ідентифікації ци-
тати) розгерметизовуються як максимально ущільнені уявлен-
ня про прецедентний текст.
До кількісно найбільш репрезентантних і впізнаваних,
семантично різнотипних й функціонально навантажених ци-
татних знаків-вказівок належать власні назви. Їх інтертек-
стуальна резонансність відчутна і в структурній позиції за-
головка (в епітексті), і власне в метатексті, де вони зазвичай
виступають точковими цитатами (термін М. Ю. Бєлякової), що
семантично пов’язують авторське висловлення із прецедентним
Культура слова №82’ 201570
джерелом – фольклорним (Івасик Телесик, Коза-дереза, Ко-
тигорошок, Колобок), міфологічним (Сізіф, Ікар), біблійним
(Авель, Каїн, Мойсей, Предтеча, Марія Магдалина, Вероні-
ка, Симон, Петро, Варава, Пілат, Юда, Ірод), літературним
(Йорик, Гамлет, Офелія, Катерина), інтермедіальним тощо.
Пор.: Відрине кров і грозовий розряд/ отерпне в ділі, як в де-
рево./ Каїне, Каїне, де твій брат?/ (Справді, а де бо він?..)/
Хтось фіолетовий морок простер/ на світ – аж ступити не-
змога…/ Каїне, Каїне, хто ж ти тепер – без Авеля, брата свого
(О. Забужко); Любов підкралась тихо, як Даліла,/ а розум
спав – довірливий Самсон (Л. Костенко); Тож не була вузе-
сенька стежина./ Там цілі юрми сунули туди./ І плакала Марія
Магдалина, що не подав ніхто йому води (Л. Костенко); Ніч
супроти течії душі, немов Телесик,/ веслує на залізному човні
(Г. Безкоровайний); Не знає вже казок Шехерезада./ Над Рей-
ном не співає Лореляй (Л. Костенко).
Лінгвокогнітивну специфіку імен як точкових цитат-вка-
зівок визначає їх чіткий зв’язок із певними прецедентними
ситуаціями, у яких закладено змістово-ціннісні основи їхнього
вживання як мовно-естетичних знаків культури, вербалізаторів
певних фрагментів інтелектуального досвіду, які в лінгвосвідо-
мості мовців продукують однореферентні асоціації.
Образи, вербалізовані у форматі точкових цитат – вказівок на
текст, часто слугують засобами оцінки, пов’язуючи хронологічно
й ментально різні фрагменти національної історії та культури.
Показовий із цього погляду опис чорнобильської трагедії через
реінтерпретацію образу зоря Полин як точкової лексичної цитати
з пророчої книги Нового Завіту – Об’явлення Св. Івана Богослова:
«і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона
на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин.
І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води,
бо згіркла вона» (Об’явлення Св. Івана Богослова, 8:10–11). Пор.:
Зоря Полин, відома з Одкровення,/ Упала в Прип’ять атомним
вогнем (І. Гнатюк); Чому звізда-Полин упала в наші ріки?!/ Хто
сіяв цю біду і хто її пожне? (Л. Костенко); І сходить над Дніпром
гірка зоря-полин (Л. Костенко). Частотність таких апеляцій у
поезії постчорнобильського періоду засвідчує виформування
новітньої, часово маркованої поетичної парадигми.
Теоретична стилістика 71
Отже, цитата в сучасному українському поетичному тек-
сті – це функціонально-стилістичний код, який виражає
зорієнтованість авторського мовомислення на універсум
попередньої національної і світової, вербальної та невербаль-
ної, культури. Лінгвопоетична актуальність цитатних вислов-
лень як одиниць поетичного текстотворення, компонентів
загальної інтертекстуальної стратегії простежується на всіх
етапах становлення національної поетичної мови й зумовлює
репрезентантність цитатного корпусу. Це, своєю чергою, ак-
туалізує потребу вироблення практичних методик лінгвістич-
ного аналізу цитат та сучасних підходів до їхньої класифікації
і типологізації, зокрема й за рівневим принципом.
Наталія Голікова
ЛІНГВОПРАГМАТИКА МОВОСТИЛЮ
ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
25 серпня 2014 року прихильники творчості Павла Загре-
бельного відзначили 90-ліття від дня народження митця. П’ять
років Україна прожила без письменника, який відійшов у ві-
чність, залишивши у спадок неоціненні романи, повісті, опо-
відання, кіносценарії, статті, рецензії.
Проза Павла Загребельного – це джерело широкого спектру
мовно-виражальних засобів: оказіоналізмів, літературно-ху-
дожніх антропонімів (Т. Б. Гриценко, Т. Г. Юрченко), контек-
стуальних фразеологізмів (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк),
експресивних одиниць (В. А. Чабаненко), стилістичної синоні-
міки (Л. П. Дітківська, Л. О. Родніна) тощо.
Твори письменника, як і мова всієї художньої літерату-
ри, – традиційний об’єкт для досліджень в аспекті рівневої
стилістики. Сучасна наука, розвиваючись у тісному зв’язку з
новітніми напрямами мовознавства, на думку С. Я. Єрмолен-
ко, виявляє «слабкі місця рівневої стилістики, [..] прагне до
синтетичного, узагальнювального аналізу, до виходу в коло
проблем «мова і культура», «мова і людина», «мова і ситуація
спілкування».
|