Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112523 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 55-58. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112523 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1125232017-01-23T03:03:27Z Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття Дядченко, Г. Слово в художньому творі 2015 Article Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 55-58. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112523 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Дядченко, Г. Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Дядченко, Г. |
| author_facet |
Дядченко, Г. |
| author_sort |
Дядченко, Г. |
| title |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_short |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_full |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_sort |
порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця хх – початку ххі століття |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112523 |
| citation_txt |
Порівняння з лексичними центрами – соматизмами в мові української поезії кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Дядченко // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 55-58. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT dâdčenkog porívnânnâzleksičnimicentramisomatizmamivmovíukraínsʹkoípoezííkíncâhhpočatkuhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-08T04:03:53Z |
| last_indexed |
2025-07-08T04:03:53Z |
| _version_ |
1837050033692737536 |
| fulltext |
Слово в художньому творі 55
Ганна Дядченко
ПОРІВНЯННЯ З ЛЕКСИЧНИМИ ЦЕНТРАМИ-
СОМАТИЗМАМИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Порівняння – важливий образотвірний засіб поетичної
мови, “фігура мови, що полягає у зображенні особи, предмета,
явища чи дії через найхарактерніші ознаки, які є органічно
властивими для інших” (Українська мова : енциклопедія. – К.,
2000. – С. 469). Розрізняючи порівняння постійні (фольклорні)
та індивідуально-авторські, дослідники наголошують,
що особливістю останніх є несподіваність вибору об’єкта
порівняння: “поетичні асоціації й наближення далеко не
завжди йдуть у згоді з асоціаціями й наближеннями звично-
житейськими; тут часто неждано прокидається внутрішня
“субстанція” речей, їхні неочевидні, але істотні прикмети, або
ж по-новому виступають традиції народнопоетичного вжитку”
(І. М. Дзюба).
За ознакою тематичної належності компонентів, з якими
аналогізуються соматизми, виділяємо основні лексико-
семантичні моделі порівнянь: “соматизм – природа”,
“соматизм – предметний світ”, “соматизм – речовина”.
Актуальність порівняльної моделі “соматизм – природа”
умотивовує частотність асоціативно-образних співвіднесень
у межах архетипного метафоричного перенесення природа –
людина, які фіксуємо у мові української поезії кінця ХХ –
початку ХХІ століття. Їх засвідчують контекстні зближення,
іноді й ототожнення соматизмів із номінаціями лексико-
тематичних груп “космічні тіла”, “вода”, “атмосферні явища”,
“рослини”, “тварини”.
Порівняльне зближення соматизмів із номінаціями
тематичної групи “космічні тіла” зумовлює появу в їхній
образно-емоційній структурі сем ‛відчай’, ‛тривога’, ‘біль’,
що спостерігаємо і в тісних контекстних зв’язках (б’юсь наче
риба/ об лід об ґрати – що стискують груди – де/ серце неначе
болід жарить – і його не остудиш (А. Цвіт), і дистанційовано
(Ще тривога не падає метеорами/ Щоночі у серце матері
Культура слова №83’ 201556
(Т. Чубай). Оказіональність образів забезпечують вжиті у функції
об’єктів порівняння назви небесних тіл: метеор – “тверде тіло
космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю
в земну атмосферу; падаюча зірка” (СУМ. – Т. IV), болід –
“великий яскравий метеор” (СУМ. – Т. І).
Взаємопов’язаність двох поетичних тенденцій – антро-
поморфізації природи та природоморфізації людини –
засвідчують порівняльні структури, в межах яких поєднано
соматизми та номінації ЛТГ “вода”. Пор. природоморфні
асоціації, викликані тактильними, візуальними, психологічно-
сприйняттєвими та ін. враженнями: насправді культура
початку століття/…/ закорінилась в зламах твого цупкого/
волосся,/ перехопленого недбало на вітрі,/ розвіяного над
пальцями,/ ніби струмені теплої води/ над рукомийником
(С. Жадан); один юнак із серцем ніжним, як ручай,/ упав,
бо знався лиш на конях і ключах:/ для Бога – край, поетові –
замало (Л. Стринаглюк).
Динамічна дієслівна ознака умотивовує порівняння дії
погляду людини з морською хвилею: Не ховайся Ясоне в моєму
саду/ Ні за тим голубим кипарисом/ де твій погляд пресиній
пастуший/ уперше мене перестрів і поніс/ наче хвиля морська
мандрівна і нестримна/ білорунне ягнятко із піни (В. Кордун).
Натомість синтез статичної ознаки ‘глибина’ і психологічної
‘проникливість’ визначає художній зміст порівняльної
структури як криниця – / погляд матері (В. Голобородько).
Важкий, гнітючий настрій людини передає порівняння
повіки з природним явищем гроза: Надто тяжка, наче
гроза, повіка (М. Кіяновська). Негативнооцінну тональність
висловлення підтримує переносне значення епітета тяжка.
Пор. зі сталим висловленням як (мов, наче) [чорна, грозова]
хмара “дуже сумний, похмурий хто-небудь” (СУМ. – Т. ХІ).
Окремі зафіксовані в мові сучасної поезії порівняльні образи,
що постали на зіставленні соматизма з явищами природи, містять
сему ‛температура’. Як правило, порівняння з ознакою ‘гарячий’
(жар, жарина, полум’я) – це вербалізатори загострених,
максимальних почуттів, а порівняння з ознакою ‘холодний’ (сніг,
крига) сигналізують про байдужість, відсутність переживань,
емоцій: Таке прозоре, наче небо, тіло,/ Холодні руки, як
Слово в художньому творі 57
весняний сніг (О. Бєляєва); Сміюся одним оком, іншим плачу,/ у
півуста хвалю, у пів… хулю,/ то серце – як крига, то – як жар
гаряче (П. Мовчан). Одночасне вживання в останній ілюстрації
у функції об’єктів порівняння контекстних антонімів крига та
жар відтворює складні, суперечливі почуття людини.
Актуальною для творення порівнянь є також асоціативна
модель рослина – людина. У цьому разі об’єктами порівнянь
щодо соматизмів виступають образи дерев (верба, дуб, тополя,
вишня), кущів (терен / терня, бузок, калина), трав (трава,
м’ята, кропива, полин), частин рослин (листя, пагін / пагінчик,
корінь, бадилина, пелюстка). При цьому соматизми зазвичай
“перетягують” на себе ознаку рослини, яка лежить в основі
зіставлення (верба – дуплиста, дуб – міцний, калина, вишня –
червона, трава – зелена, бузок – синій, кропива – жалка,
м’ята – запашна, мох – м’який), переймають наявні в семантиці
назв рослин компоненти значення й оцінності: Сама, либонь,
шукала протягів./ Наскрізь вони проймали благеньке серце,/ і
тепер – тепер воно дуплисте, як верба (Л. Голота); я хочу риси
свої передати/ бо я не бог/ цей горбкуватий ніс/ ці очі/ зелені
як трава/ (бо травою стануть) (Т. Мельничук); дух земний
химерна/ кров як мох (В. Неборак).
Звернімо увагу на аналогізацію погляду людини з
номінаціями
• ‘пагінчик’, ‘корінчик’, ‘пуп’янок’ на підставі естетизації
процесуальних ознак ‛проростання’, ‛розвиток’: Погляд – як
насінинка/ чи молодий пагінчик – / пускає в самісіньке серце/
свій чарівний корінчик (О. Рута); Розвивається погляд мій,/
ніби із пуп’янка, -“одяг”: я скинула/ одяг як тіло/ і тіло як одяг/
і залишилася чорним квадратом/ на чорному тлі (Н. Неждана);
‘посуд’: я цілував твої відверті, як краєчки чашки, губи
(В. Голобородько); губи твої холодні наче прозорі вінця/ яких
ніхто не торкався прагнучи світла й води (Ю. Андрухович);
‘їжа’: Дівчата-лялі смокчуть бар і смокчуть/
джентльменів,/ у джентльменів чорна кров, немов гречаний
мед (В. Неборак); Їх гарячі тіла, наче вина терпкі – /
Золоті і брунатні (М. Кіяновська); їхні уста гіркуваті, мов
підсмажений/ у солі мигдаль і налиті кров’ю (С. Жадан);
Культура слова №83’ 201558
‘предмети культу та старовини’: І врешті, зійшовши
по Лисенка, де/ обличчя у вікнах немов стародруки
(Ю. Андрухович); б’є на сполох серце,/ наче дзвін (Л. Ромен);
Тільки тіло розгойданим дзвоном гуде (П. Мовчан);
‘предмети розваги’: засинаєш непомітно/ і очі
закочуються під повіки/ наче згублені іграшки (С. Жадан);
‘предмети побуту’: знову відчути, як стискаються
їхні серця,/ які в них і без того темні й цупкі,/ мов гаманці зі
свинячої шкіри (С. Жадан); зрідка відвідує муза ‘колір’: Ти
тут помреш від підлого ножа,/ і кров твоя проступить, мов
іржа/ в новому “Ауді” на закутках Татарки (Н. Білоцерківець);
‘твердість’ / ‘крихкість’, ‘ламкість’, ‘м’якість’: кинув
серце своє, наче грудку/ я на віко твоєї труни (А. Гризун); І
говорила, і губи тріщали, як віск,/ В полум’ї слів (О. Забужко);
М’якшає серце, як віск. Підвечірок./ Промінь останній лягає
на згірок (П. Мовчан). Прикметними є контексти, побудовані
на внутрішньому контрастуванні семантики й оцінності таких
порівняльних образів: всі ці підлітки такі беззахисні проти
років/ і їхні серця тверді наче грифель/ та разом з тим наче
грифель крихкі (С. Жадан);
‘в’язкість’: Загуслий погляд, ніби клей,/ Шукав любові/
скривджені шматочки (Н. Багата);
‘важкість’: Тримаєш відлуння важкими, як ртуть,
руками (М. Савка).
‘нежиттєвість’: У наш духмяний хлів, де спалахи
звіриних/ вологих теплих тіл, де ситий дух кубла,/ приходите і
ви в казенних пелеринах – / землисті голоси і кров, немов зола
(Ю. Андрухович).
Отже, різноманітні за формальною організацією та семан-
тичною структурою порівняльні структури – це один із визна-
чальних механізмів образотворення у поетичній мові кінця
ХХ – початку ХХІ ст., зокрема й у межах лексико-тематичної
парадигми “соматизми”. Знаковими з погляду системності
вживання, образотвірного й текстотвірного навантаження є со-
матично-порівняльні конструкції з компонентами лексико-се-
мантичних парадигм “природа” і “предметний світ”, “речовина”.
|