Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича)
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112524 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) / О. Кульбабська, Н. Шатілова // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 48-54. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-112524 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1125242017-01-23T03:03:34Z Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) Кульбабська, О. Шатілова, Н. Слово в художньому творі 2015 Article Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) / О. Кульбабська, Н. Шатілова // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 48-54. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112524 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Кульбабська, О. Шатілова, Н. Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Кульбабська, О. Шатілова, Н. |
| author_facet |
Кульбабська, О. Шатілова, Н. |
| author_sort |
Кульбабська, О. |
| title |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) |
| title_short |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) |
| title_full |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) |
| title_fullStr |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) |
| title_full_unstemmed |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) |
| title_sort |
так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості сидора воробкевича) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112524 |
| citation_txt |
Так буде як приповідка каже… (квінтесенція народної мудрості в мовотворчості Сидора Воробкевича) / О. Кульбабська, Н. Шатілова // Культура слова. — 2015. — Вип. 83. — С. 48-54. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT kulʹbabsʹkao takbudeâkpripovídkakažekvíntesencíânarodnoímudrostívmovotvorčostísidoravorobkeviča AT šatílovan takbudeâkpripovídkakažekvíntesencíânarodnoímudrostívmovotvorčostísidoravorobkeviča |
| first_indexed |
2025-07-08T04:03:58Z |
| last_indexed |
2025-07-08T04:03:58Z |
| _version_ |
1837050039286890496 |
| fulltext |
Олена Кульбабська, Наталія Шатілова
ТАК БУДЕ, ЯК ПРИПОВІДКА КАЖЕ…
(КВІНТЕСЕНЦІЯ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ
В МОВОТВОРЧОСТІ С. ВОРОБКЕВИЧА)
Сидір (Ісидор, Ізидор) Воробкевич (літературні псевдоні-
ми – Данило Млака, Демко Маковійчик, Семен Хрін, С. Во-
лох, Морозенко, Іван Іванів з Кіцманя, Сирота з Буковини
та ін.) – непересічна особистість в історії української куль-
тури на Буковині другої половини ХІХ ст. Завдяки власній
мовній практиці – практиці талановитого поета, прозаїка,
драматурга, композитора, фольклориста, педагога, громадсько-
культурного діяча, редактора буковинських часописів і одно-
часно православного священика, викладача теологічного фа-
культету Чернівецького університету він посів важливе місце
серед найвидатніших діячів підавстроугорської України.
Творячи різножанрову художню літературу (поезії, прозу,
драматичні твори), публікуючи науково-популярні статті в
часописах, передмови до періодичних видань, укладаючи
підручники, а також церковно-проповідницькі праці (три
збірники проповідей), С. Воробкевич популяризував українську
народну мову, доводив на практиці поліфункційність,
можливість функціонування української мови в різних стилях –
художньому, богословському, публіцистичному, науковому.
Громадська робота, що її проводив письменник, будучи членом
багатьох літературно-просвітницьких товариств, редагування
періодичних видань українською мовою, погляди письменника
ÑËÎÂÎ Â
ÕÓÄÎÆÍÜÎÌÓ ÒÂÎв
Слово в художньому творі 49
на рідну мову, висловлені в поетичній формі, уболівання
за її збереження та розквіт визначають незаперечні заслуги
С. Воробкевича в утвердженні статусу нової української
літературної мови на Буковині.
Лексикон творів письменника закономірно має виразне
говіркове забарвлення, містить чимало запозичень із
європейських мов (румунської, німецької, польської, угорської),
що було типовим для західноукраїнського варіанта літературної
мови цього періоду. До того ж, характерною ознакою, маркером
ідіостилю письменника є фраземне багатство його художньої
мови, що як одне з найбільш переконливих джерел пізнання
народної психології і моралі репрезентує в художніх текстах
митця картину світу буковинців, маніфестує дух і неповторність
ментальності нації.
Надаючи художній мові письменника виразності, емоцій-
ності, фраземіка акумулює народну мудрість, багатовікові
життєві спостереження буковинців, серед яких він виріс і жив.
Твори митця багаті на вислови, що формулюють певну життєву
закономірність, є широкими узагальненнями багатовікових
спостережень народу, його суспільного досвіду.
Домінантою фраземіки є народні прислів’я і приказки –
своєрідна окраса художніх текстів С. Воробкевича, за
допомогою яких він зумів відтворити життєвий досвід
буковинців. У мові творів письменника узагальнено зв’язок
прислів’їв та приказок із народнорозмовним джерелом,
зокрема у вживанні конструкцій на зразок сказано, як кажуть,
як люди кажуть, кажуть у пословиці, напр.: [Марійка:] Прецї
сказано: хто любить ревне, жалїє певне (ІІІ, С. 76); (Тут і далі
ілюстративний матеріал подаємо за виданням: Твори Ізидора
Воробкевича. – Т. 1 : Поезії. – Львів, 1909. ; Т. 2 : Оповідання. –
1911. –Т. 3 : Драматичні твори. – 1911. – (Руська письменність),
зазначаючи в дужках номери тому та сторінки (цитуючи,
дотримуємося правописної системи видання); [Павло:] В
ставі води аж надто, а в млинї не завізно, хоч кажуть люде:
млиночок – божий дарочок (ІІІ, С. 142); Коли я ще парубочив,
она вже під вінець рвала ся, а тепер радо і старому подружа
не відмовила б: от як люде кажуть, для похилого плота і
Культура слова №83’ 201550
гнила вербова підпора увійде (ІІ, С. 335); [Марійка:] Кажуть у
пословицї: чоловік і жінка – то найліпша спілка! (ІІІ, С. 69).
Матеріал, дібраний із художніх творів письменника,
дає змогу визначити семантику прислів’їв та приказок і
констатувати, що вони узагальнюють такий мовний досвід
буковинців:
1) характеризують особу за різними ознаками, зокрема: за
віком: Леонїде, ти не сегоднїшнїй молодець, тобі і зараз не
сором під вінець! (ІІ, С. 334); за почуттями: Залюблений все одно
що пяний (ІІ, С. 115); за вдачею: Яка вродила ся, така вдала ся
(ІІІ, С. 70); за характерними рисами поведінки: Одним полиже,
а другим оббреше (ІІІ, С. 158); Вміє додати кропу і петрушки
до гидкої громадської юшки… (ІІІ, С. 169); за вчинками: Який
Сава, така слава (ІІІ, С. 49).
Виокремлюємо прислів’я та приказки, що характеризують
людину через порівняння контрастних ознак: довгий / короткий:
[Танасїй:] Довгий волос, та короткий розум (ІІІ, С. 153);
голосний / дурний: Голосний як дзвін, а дурний як довбня (ІІ,
С. 43); товстий / пустий: Верба товста, та пуста (ІІ, С. 247);
повний / пустий: [2-ий парубок:] Повний колос гне ся, а пустий
догори пне ся… (ІІ, С. 162).
У цій групі виразно диференціюються прислів’я та
приказки, що стосуються конкретної групи осіб, об’єднаних за
такими критеріями:
• за статтю: жінкам прислів’я і приказки дають такі
характеристики: У жїнок слїз без лїку (ІІІ, С. 153) – надмірна
сентиментальність; Бабські слова – пуста полова (ІІІ, С. 154);
Мовчи жінко! Твоє дїло – куделя (ІІІ, С. 153) – балакучість;
Дївчина неповита дуже гордовита, а як молодиця, липне і до
Гриця (ІІІ, С. 156) – пиха, погорда; Де чортови ума не стає,
там бабу посилає (ІІІ, С. 335); Жінцї засї у мужеві справи
ся мішати, бо у жінки довгий волос, розум до порога (І,
С. 375) – нерозумність, нетямущість.
Чоловіки у фразеологізмах мають переважно позитивну
оцінку: Чоловік чим більше бачить, чим більше знає, то через
решето і сито пролїзе (ІІ, С. 170) – допитливість, винахідливість;
Мужик і до яснїшого монарха дорогу найде (ІІІ, С. 298) – уміння
знайти вихід із будь-якої ситуації; Чоловік без пригоди не живе
Слово в художньому творі 51
(ІІІ, С. 41) – здатність до непередбачуваних вчинків та дій; Як
волос сивіє, чоловік дуріє (ІІІ, С. 331) – нерозумна поведінка в
похилому віці;
• за сімейним станом: прислів’я і приказки дають
характеристику подружжю, напр.: Муж та жона – то одна
сотона! (ІІІ, С. 77) – характеризують подружжя як одне
ціле; Макогін блудить, бо макітра рядить! (ІІІ, С. 69) –
образне перенесення: макогін – чоловік, макітра – жінка; за
М. Номисом означає ‘погано там, де в сім’ї верховодить жінка,
а не чоловік’;
• за етнічною ознакою: Гуцул з крісом родить ся. А як
ступить у лїс, завзятий, як біс (ІІІ, С. 31); Гуцул без кріса,
без стрілецької охоти, як той орел без крил... (ІІІ, С. 35) –
характеризують гуцула-мисливця;
• за соціальним статусом: наголошують на важкій праці
наймита, напр.: Наймит служить і в ката, коби лиш добра
плата (ІІІ, С. 159) – найважливіше для наймита – заробіток;
Прошений слуга пса не варт… (ІІІ, С. 160) – про сумлінне
виконання обов’язків наймитом; Слуга лиш у сьвято дзвонить,
а в буддень і в клепало не товкне... (ІІІ, С. 158) – про ледачого
наймита. Фразеологізми з негативною оцінкою характеризують,
як правило, людей з вищим соціальним статусом: Тому хлїб
не родить, бо такий пройдисьвіт начальників робить! (ІІІ,
С. 153) – про нерозумних керівників; До начальства широкі,
а від начальства дуже вузькі ворота! (ІІІ, С. 152) – про
нетривкий статус керівника;
2) указують на соціальну та вікову нерівність між людьми:
Не для пастуха ніг мій високий поріг (ІІ, С. 291); Що пан, то
не Іван (ІІІ, С. 330); Мід медови не рівний (ІІІ, С. 19); Далеко
куцому до зайця (ІІІ, С. 49); Де-ж вірлови до воробця (ІІ,
С. 212); Слуга слугою, ґазда ґаздою (ІІІ, С. 157); Що сурдут,
то не сердак (ІІІ, С. 149); Горботка не до жупана (ІІІ, С. 188);
Хлоп на столї, а пан під столом (ІІІ, С. 298); На мій сердак
іньши люди вовну пряли (ІІІ, С. 149); На мій сердак сукно в
іньших ступах збивалося (ІІІ, С. 149);
3) закликають до високоморального способу життя:
• спонукають до чесної праці, засуджують лінь та неробство:
Поможи, Боже, а ти не лїнуй ся, небоже (ІІІ, С. 63); Боже
Культура слова №83’ 201552
поможи, а ти, небоже, не лежи (ІІ, С. 240); Треба прясти, аби
рубєм не трясти (ІІІ, С. 63); Лучше в наймах хлїб заробляти,
нїж тим кривавим грошем годувати ся (ІІІ, С. 15); Де господар
не ходить, там нивка не родить (ІІІ, С. 189); Тому не веде ся,
кому Бог не помагає (ІІІ, С. 190); Праця не сором! (ІІІ, С. 195);
Годен, не буде голоден (ІІІ, С. 192);
• висміюють нерозумні, необґрунтовані вчинки та їхні
наслідки: Дула ся жаба, хотїла волом бути і луснула (ІІІ, С. 162);
Де зла рахуба, там скоро беруть ся до чуба (ІІІ, С. 204); Ще
крил не має, а вже високо лїтає (ІІІ, С. 156); Високо злїтав, та
дуже низько упав (ІІІ, С. 189); Не міг ликнути, замного вкусив і
вдавив ся (ІІІ, С. 204); Ставив ся львом, а гине мухою (ІІІ, С. 335);
Хто зі страху умирає, по тім свинї дзвонять (ІІІ, С. 57); У хрін
загриз ся, а не знає, що і морква є на сьвітї (ІІ, С. 171);
• застерігають від намагань кардинально змінити вдачу
і характер людини: Вовк лиш волос міняє, та вдача єго все
однакова (ІІ, С. 82); Вовка, як всї здорові знаєте, все до
лїса тягне (ІІ, С. 308); Вовк шерсть міняє, а натуру нїколи
(ІІІ, С. 336); Хоч кота бий, то все є ласий до сала; Така вже
вовча натура, все лиш ягня драти (ІІІ, С. 297);
• попереджають про можливу розплату за недобрі вчинки: Не
було ся хапати дурницї, а тепер зогниєш в темницї (ІІІ, С. 47);
Катюзї по заслузї (ІІІ, С. 47); Поганому і погана честь (ІІІ, С. 48);
І на гладкій дорозї Божа сила побє (ІІІ, С. 53); Бог не прутом
карає (ІІІ, С. 61); Дер вовк вівцю, но і вовкови не минулося (ІІІ,
С. 205); Кого Бог карає, тому розум відбирає (ІІІ, С. 191);
• засвідчують, що за високоморальний спосіб життя людина
отримує винагороду: Хто терпен, тот спасен (ІІ, С. 246); Хто
старий звичай шанує, той не бідує (ІІІ, С. 170); Доброму всюди
панить (ІІІ, С. 198);
• застерігають від пияцтва: Пий та ума не пропий (ІІІ,
С. 26); Хто по повній випиває, той в болотї спочиває
(ІІІ, С. 26); Хміль – не вода, чоловікови біда (ІІІ, С. 38); Там не
раз сварка, де та вража чарка (ІІІ, С. 172); Фляшка рота не
має, не зрадить (ІІІ, С. 326);
4) попереджають про плинність часу: Нинї румяні, а завтра
зівялі (ІІІ, С. 63); Сегодня чоловік, як той дуб, сильний і здоровий,
а завтра вже недужий і від вітру валить ся (ІІІ, С. 63); Нинька
Слово в художньому творі 53
жиєш, а завтра гниєш! (ІІІ, С. 63). Їж і пий, бо як помреть-
ся, то все минеть ся (ІІ, С. 232); Двайцять лїт не година (ІІІ,
С. 171); Три роки не година (ІІІ, С. 184); Минули ся ті роки, що
розпирали боки (ІІ, С. 331); Раз мати родила, раз і умирати
(ІІ, С. 96); закликають робити все вчасно: Хапай, Петре, поки
тепле (ІІІ, С. 46); Ходімо, заки лис коло куницї (ІІІ, С. 46); Куй
зелїзо, закіль горяче (ІІ, С. 53). Окремо варто назвати прислів’я
та приказки, у яких час є умовою для перебігу певної дії, як-
от: І желїзо стираєть ся (ІІ, С. 175); Лиш до часу постіл
цїлий (ІІІ, С. 168); І на дудї струни рвуть ся (ІІІ, С. 168); І
вужеви жильце виривають (ІІІ, С. 173); Але збаном лиш до
часу воду черпати; коли він розібє ся, все пропало (ІІ, С. 310);
Доти збан воду носить, поки не зібє ся (ІІ, С. 385); Переїдає
ся разовий хліб... (ІІІ, С. 13); Бритва остра, но і она з часом
вищерблює ся (ІІІ, С. 173).
Прислів’я і приказки у творах С. Воробкевича репрезентують
відшліфовані віками характеристики вічних понять, як-от:
• правда і брехня: Правда в сьвітї ще не вмерла... (ІІІ, С. 297);
Брехати не цїпом махати (ІІ, С. 229); Правда і в мори не втоне
(ІІІ, С. 49); Правда кривду переважить (ІІІ, С. 49); Вже сїм
лїт, як правди нїт! (ІІІ, С. 49);
• бідність і багатство: Кудрявий волос у щастю вє ся, а в
нуждї й розпуцї на куснї сїче ся (ІІ, С. 213); Там розкоші, де в
мошенцї гроші (ІІІ, С. 40); Добрий интерес, коли повний черес!
(ІІІ, С. 37); Гріш нїкому не вадить (ІІІ, С. 142);
• розум і дурість: Що голова, то инший розум (ІІ, с. 390);
Мудра була єго наука, та не лїзла до голови без бука (ІІ, С. 231);
Молодий розум за десять старих (ІІІ, С. 45); До всего дїла
голови треба (ІІІ, С. 45).
Прислів’я та приказки в досліджуваних текстах
узагальнюють людський життєвий досвід, проводять паралелі
зі світом природи, зокрема:
• із тваринами: Кітка із мишею довго ся не грає (І, С. 375); На
то коня кують, щоб не спотикав ся (ІІ, с. 368); Куниця хитра,
та все капкан мудрійший (ІІІ, С. 174); Як кота в дому нема, то
мишам празник (ІІІ, С. 302); Де много псів, там заяцеви певна
смерть (ІІІ, С. 204); Вовка пізнаш хоч у баранячій шкірі (ІІІ,
С. 50); із птахами: Курка тому сьмітє розгребує, щоби зерно
Культура слова №83’ 201554
найшла (ІІ, С. 161); Пізнати ворону по пірю (ІІІ, С. 168); Сам
голуб в кіхтї яструба влетїв (ІІІ, С. 311);
• з рослинами: З тернини грушок не діждати ся (ІІ, С. 240);
Зі злої трави не було ще нїколи доброго сїна (ІІІ, С. 49); із
явищами природи: Не було снїгу та й не було слїду; настав
снїг, став і слїд (ІІІ, С. 49); І на синє небо може наступити
чорна хмара (ІІІ, С. 151).
Прислів’я та приказки в мові творів С. Воробкевича
виражають споконвічні закони, закономірності буття людини:
Хто не мав долї з-малку, той не мати ме до останку (ІІІ, С. 68);
Чи співати-ме півень чи нї, а день все буде (ІІ, С. 70); Тиждень
працюй, роби, а в неділю вбери ся (ІІІ, С. 38); Слези мертвого не
збудять, а живому не поможуть (ІІ, С. 328); Не все правда, що
сьвіт говорить. Він на брехнях стоїть (ІІІ, С. 8).
Деякі прислів’я та приказки акумулюють перевірені
часом спостереження щодо поєднання двох молодих людей у
шлюбі: Судженого і конем не обїдеш (ІІ, С. 54); Не було добра,
коли пішла бідна сирота за багатиря (ІІ, С. 212); Хто рано
одружить ся, той вік не натужить ся (ІІ, С. 333); Вірному
коханю бог не противить ся (ІІІ, С. 165).
Майстерне вплітання у тканину твору прислів’їв і приказок
робить художню мову С. Воробкевича виразною та емоційною.
Яскравою рисою ідіостилю письменника-буковинця є фраземи,
емоційність яких увиразнює ритмічність та римування,
наприклад: Наші дїди не знали біди, а їх внуки знають лиш
муки (ІІ, С. 101); Тягни, кобило, хоч тобі не мило (ІІ, С. 44); До
чорта та худоба, коли жити не вподоба (ІІІ, С. 9); Голубець
гукає, собі пари шукає (ІІІ, С. 77); Поки стара спече книші, а в
дїда не стане душі (ІІІ, С. 45).
Отже, майстерне й різноманітне використання прислів’їв
і приказок – одна з ідіостильових ознак художньої мови
С. Воробкевича. Їх виразність та образність надають мові творів
митця національного колориту, емоційної наснаги. Фраземний
фонд творів письменника постає як система вироблених віками
мовних конструкцій, що є невід’ємною частиною щоденного
спілкування буковинців другої половини ХІХ ст., відображає
їхні психічні, інтелектуальні, ідеологічні, релігійні, естетичні
особливості мислення.
|