Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря

Проаналізовано купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст. Висвітлюється процес набуття земельних володінь Чернігівським кафедральним Борисоглібським монастирем у м.Чернігові та його околицях протягом XVIII с...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Глухенький, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2016
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Церковна старовина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112933
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря / А. Глухенький // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-112933
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1129332017-01-31T03:02:53Z Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря Глухенький, А. Церковна старовина Проаналізовано купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст. Висвітлюється процес набуття земельних володінь Чернігівським кафедральним Борисоглібським монастирем у м.Чернігові та його околицях протягом XVIII ст. Проанализированы купчие и уступочные записи как источник по истории земельной собственности Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в XVIII в. Освещается процес формирования земельных владений Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в г.Чернигове и его округе на протяжении XVIII в. Bills of sale as the historical sources of landholdings of SS Boris and Gleb Monastery in the 18th centuries are analyses. The procedure of the Chernihiv SS Boris and Gleb Monastery landholdings forming in Chernihiv and its invirons in the 18th centuries are showen. 2016 Article Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря / А. Глухенький // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112933 347.235:271.2-523.6(477.51-25)»17» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковна старовина Церковна старовина
spellingShingle	Церковна старовина Церковна старовина Глухенький, А. Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря Сiверянський лiтопис
description	Проаналізовано купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст. Висвітлюється процес набуття земельних володінь Чернігівським кафедральним Борисоглібським монастирем у м.Чернігові та його околицях протягом XVIII ст.
format	Article
author	Глухенький, А.
author_facet	Глухенький, А.
author_sort	Глухенький, А.
title	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря
title_short	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря
title_full	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря
title_fullStr	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря
title_full_unstemmed	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря
title_sort	купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності чернігівського кафедрального борисоглібського монастиря
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Церковна старовина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112933
citation_txt	Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря / А. Глухенький // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 85-91. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT gluhenʹkija kupčítaustupnízapisiâkdžerelozístoríízemelʹnoívlasnostíčernígívsʹkogokafedralʹnogoborisoglíbsʹkogomonastirâ
first_indexed	2025-07-08T04:53:22Z
last_indexed	2025-07-08T04:53:22Z
_version_	1837053145995280384
fulltext	Сіверянський літопис 85 © Глухенький Андрій Анатолійович – молодший науковий співробітник відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». УДК 347.235:271.2-523.6(477.51-25)»17» Андрій Глухенький. КУПЧІ ТА УСТУПНІ ЗАПИСИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЧЕРНІГІВСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО БОРИСОГЛІБСЬКОГО МОНАСТИРЯ Проаналізовано купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст. Висвітлюється процес набуття земельних володінь Чернігівським кафедральним Борисоглібським монастирем у м.Чернігові та його околицях протягом XVIII ст. Ключові слова: Чернігівський кафедральний Борисоглібський монастир, купчий за- пис, уступний запис, земельна власність. Останнім часом значно зріс інтерес дослідників до вивчення історії українських православних монастирів доби Гетьманщини. У радянський період історії України через панування державної атеїстичної ідеології ця наукова тема не надто цікавила істориків. Зі здобуттям Україною незалежності погляди дослідників звертаються до давніх культурних осередків, зокрема, українських монастирів [1, с. 9]. Привертає увагу науковців вивчення й історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря, оскільки він є одним з найдавніших на теренах України. Перші праці, спрямовані на з’ясування історії Борисоглібського монастиря, пов’язані з ім’ям відо- мого історика В. Коваленка. Він опублікував невеликі нариси з історії обителі часів Київської Русі [2]. Важливе значення у ході історичних досліджень відіграє процес введення у науковий обіг нововиявлених джерел. Зокрема, цінним документом із соці- альної та економічної історії Борисоглібського монастиря стала опублікована І. Ситим та С. Горобцем Чернігівська переписна книга 1666 р. У ній міститься інформація про земельну власність Борисоглібського монастиря на території Чернігівського полку [3, с. 133-134]. Значна кількість невідомих раніше джерел з історії земельних володінь Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря, виявлених в архівних установах, була оприлюдненна у публікаціях О. Тригуба [4]. Нові джерела до історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря, у тому числі купчі та уступні записи, були оприлюднені у збірнику наукових праць «Чернігівські старожитності» [5]. Проте на сьогодні науковцями не було детально проаналізовано тексти раніше опублікованих купчих та уступних записів. Окрім того, одним з недостатньо досліджених питань з історії цієї православної обителі за- лишається вивчення процесу формування земельної власності монастиря у XVIIІ ст. Саме тому для вирішення цих проблем надзвичайно важливе значення має вивчення й аналіз уже відомих історичних джерел та виявлення нових документів, які ще не були введені до наукового обігу. Купчі та уступні записи XVIIІ ст. є цінним історичним джерелом, що має важливе значення для розкриття питання набуття земельних володінь Чернігівським кафе- дральним Борисоглібським монастирем. У Центральному державному історичному архіві України у місті Києві, зокрема у фонді «Чернігівський Борисоглібський му- 86 Сіверянський літопис ченицький чоловічий монастир» (ф. 133) зберігаються відповідні архівні матеріали. Загалом, у невеликому фонді виявлено важливі документи, які безпосередньо стосу- ються господарської діяльності монастиря. Зокрема, майнова документація монастиря представлена універсалами українських гетьманів, купчими, дарчими, обміновими та уступними записами, а також духовними заповітами приватних осіб. Ці документи висвітлюють різноманітні шляхи накопичення монастирської земельної власності й хронологічно охоплюють період від 1660 р. до 1786 р. Серед цих архівних матеріалів можна виділити окрему групу документів, що містять інформацію про особливості діяльності керівництва монастиря у XVIIІ ст. з питань розширення земельних во- лодінь – це купчі та уступні записи, надані настоятелям обителі від приватних осіб міста Чернігова та навколишніх сіл. Православні монастирі Північного Лівобережжя наприкінці XVII – XVIIІ ст. були не тільки осередками культурного розвитку, а й великими землевласниками. Основа земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря по- чинає закладатися ще у XVII ст. [6, с. 73]. Особливого розвитку процес накопичення земельних володінь монастирем набув після початку Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Чернігівські архієреї, по- чинаючи від архієпископа Лазаря Барановича, почали купувати земельні ділянки у приватних осіб. Протягом XVIIІ ст. монастирські господарства швидко розвивалися і потребували нових земельних площ. У цей час маєтності православних обителей поповнювалися землями в основному шляхом купівлі за купчими та уступними записами та дарування приватними особами за духовними заповітами [7, с. 37]. Не став винятком у цьому питанні і Чернігівський кафедральний Борисоглібський мо- настир. Так, у 1731 р. у листі до Чернігівської полкової канцелярії архієрей Антоній Стаховський інформував, що «коло дому архиерейского земля к западу и к полудню вся скуплена у розних жилцев черніговских, что купчие являют» [8, с. 112]. Тому Чернігівський кафедральний Борисоглібський монастир протягом ХVIII ст. продов- жував розширювати свої земельні володіння, про що свідчили його нові придбання. Проте у 1786 р. згідно з указом російської імператриці Катерини ІІ, після проведення секуляризації церковних земель в Україні монастирські землі відійшли до казенного відомства [9, с. 173]. Перед тим, як розпочати огляд і аналіз купчих та уступних записів із колекції архівних документів фонду «Чернігівський Борисоглібський мученицький чоловічий монастир», необхідно зупинитися на їхній характеристиці як історичних джерел. Купчі та уступні записи – вид приватно-правових актів. Він укладається між при- ватними особами, закріплює вільне волевиявлення громадян з різних питань та регулює їхні відносини [10, с. 357]. Купчі та уступні записи – це, насамперед, записи про купівлю-продаж, що видавалися приватними особами. Вони фіксували майнові, фінансові питання і заносилися до офіційних книг (магістратських, ратушних, пол- кових), що було зумовлено юридичною силою, яку вони мали [11, с. 21]. Зокрема, Чернігівський магістрат санкціонував договори на купівлю або продаж нерухомого майна. Це засвідчують записи у Чернігівських міських книгах. Найчастіше у цих актових книгах реєструвалися купчі на землю, які юридично оформлювали купівлю- продаж земельних володінь [12, с.38]. Прикладом може слугувати «Витяг з Черні- гівських міських книг 4 грудня 1716 р. про продаж двору в м.Чернігові священиком Семеном Малявкою архієпископу Чернігівському і Новгород-Сіверському Антонію Стаховському»: «На майстрате его царского величества черниговском, перед нами Федором Лопатою войтом черниговским, Иваном Енковичом бурмистром и всеми речне заселыми рядными, ставши очевысте честный отец Симеон пресвитер церкви Шибириновской Малявка явне, ясне и добровольне до книг меских черниговских признал: иже он маючи в себе двор з будовлею в старом городе Чернигове повз улицу Пробытую от брамы называемой Любецкой в рынок идучую, лицем до двора через улицу пани Тризничевой судьиной, тылом чрез улицу идучую до соборной церкви Святого Спаса до катедры, едною стороною бывшого Мокриевичовского, теперь катедралного; другою стороною и краем клиненным улицам и чрез улицы против двора небожчика Леска – месчанина черниговского, стоячий, свой власный ни кому Сіверянський літопис 87 ни в чему непенный и жодным способом незаведенный на вечность, ясне в Богу преосвященному его милости господину отцу Антонию Стаховскому архиепископу Черниговскому, Новгородскому и всего Севера за четыреста золотых монеты доброй продал» [13, арк. 2 ]. Для теми, представленої у публікації, нами обрані купчі та уступні записи, що становлять значну кількість приватно-правових документів. Вони є цінним за зна- ченням джерелом з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Бори- соглібського монастиря у XVIIІ ст. Купчі та уступні записи мають високий ступінь інформативності й репрезентативності. Також ці документи є важливою частиною джерельної бази історії України козацької доби. Джерелознавчий аналіз купчих записів дозволив виокремити основні елементи, з яких звичайно складається цей вид офіційних документів: датування, інтитуляція, інскрипція, диспозиція, санкція та короборація. На початку міститься датування та інтитуляція, в якій позначаються ім’я й титул особи, від якої виходив документ. Якщо видавцем документа був продавець, то міститься, як правило, за інтитуляцією інскрипція – звернення продавця до урядовців або до зацікавленої сторони. Далі розташовується диспозиція, де міститься виклад самої справи та опис власності, її місцезнаходження і походження, а також обов’язково зазначаються умови продажу. Завершальними елементами є санкція та короборація. Санкція обумовлювала по- карання за порушення угоди. Таким порушенням здебільшого вважалося висунення претензій стороною продавця до сторони покупця. Короборація – набір доказів на користь того, що документ є чинним і справжнім. У повному вигляді, як правило, короборація включає супроводжувальний запис з переліком урядовців або свідків, присутніх при укладанні угоди, а також підписи уповноважених осіб та їхні печатки [14, с. 160]. Аналіз показав, що назва купчий запис є вже в самих досліджуваних приватно- правових актах. Наприклад, в інтитуляції «Купчої священика села Гучин Василя Янчевського на продаж двору з жилими і господарськими спорудами у м.Чернігові Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 13 травня 1757 р.» міститься такий вислів: «Я, ниже подписавшийся, священник села Гучина Василий Янчевский, чиню ведомо сим моим доброволным вечистым купчим записом». За- уважимо, що у цьому документі чітко простежується структура купчого запису. Зо- крема, далі міститься інскрипція: «во всякого суда и права и кому толко о том ведати надлежити». Потім за інскрипцією розташовується диспозиція, що включає в себе виклад самої справи з описом власності та її походження: «что я имеющийся у мене в городе Чернигове неподалече от церкви Воздвижения честного креста Господня, состоящий по купле мне от жителя черниговского Андрея Чаленка, доставшийся двор со всем имеющимся в оном строением, а именно: свитлицею з сенцами с плаша смолового, коморою и стайнею с кругляка смолового ж, округи двора состоящего з драни смоловой, не с ким непенный и никому ни в чем незаведенный». Також, у диспозиції зазначаються умови продажу: «продал катедри черниговской за цену на- стоящую, личбы малороссийских пятьдесят рублей в вечность» та детальний опис місцезнаходження власності: «оному же двору моему обмежники: з едной стороны от пляцу пустого Ивана Коробки, з другой стороны от двора священника воздви- женского черниговского Василия Артемова, з третой стороны от двора через дорогу к валу идучую, состоящая жителя черниговского Андрея Соколовского, з четвертой стороны откудова и ворота стоять повз улицу и дорогу вперек до Любецкого шляху идучую». Після диспозиції обов’язковим елементом купчого запису є санкція, що обумовлює покарання за порушення угоди, тобто за висунення претензій стороною продавця до сторони покупця: «а я себя и детей моих, також свойственных близких и далеких от оного проданного мною в катедру черниговскую з хоромным строением двора, отдаляю вечными часы; буди бы же над часные хто имел до предписанного мною в катедру проданного двора с кой претенсиею вдиратся и катедру турбовать, то я и наследники мои, недопуская катедре никаких и малейших по судам убытков, от оного турбатора должны будем своим коштом оборонять неотменно». Завершальним елементом є короборація, що включає свідків, присутніх при укладанні угоди, а також 88 Сіверянський літопис підписи уповноважених осіб та їхні печатки: «чего в достоверие дал сей мой, за упро- шением об оном руки своей подписать, печатми утвердить трех шляхтичов честных и веры достойных ниже именно выраженных и катедру черниговскую вечистый купчий запис с подписом соственной моей руки и приложением моей печати» [15, арк. 1-1 зв.]. Деякі купчі записи супроводжувалися так званими «очищальними записами», в яких власник гарантував, що земельні володіння не закладені, не заповідані по теста- менту монастиреві, не продані іншим покупцям, а куплена земля «чиста» для нового власника, тобто ділянка вільна від будь-яких зовнішніх зобов’язань. Наприклад, у «Купчому записі чернігівського полкового хорунжого Петра Григоровича на продаж його двору з огородом у м.Чернігові Чернігівському кафедральному Борисоглібсько- му монастирю 10 серпня 1756 р.» міститься такий вислів: «Я, нижей подписавшийся, во всякий суд и право признаю то, что з доброй моей воли двор мой з двома огородами и сад ... мне по купле урядовой правилно доставшийся, и мною владенный, непенный и никому незаведенный». Якщо ж хтось висував претензії (викладав на ці ж земельні володіння духовний заповіт, заставний або купчий запис), то продавці повинні були землю «очищати», тобто анулювати ці претензії (виплатити заставу, анулювати куп- чий запис через суд), тому запис, в якому особою бралися на себе ці зобов’язання, називався очищальним. Зокрема, у вищенаведеному купчому записі зазначається: «Буди бы же над чаяние хто к тому двору с огородом и садком возымел впредь какую претенсию и на катедру учал турбовать, то я же и наследники мои должны будем, недопуская катедры ни до каких и малейших убытков, своим коштом во всяком суде и права от того турбатора обороняти и обстоевать» [16, арк. 1-1 зв.]. Купчі записи також засвідчують, що у разі продажу земельних володінь про- давець передавав новому власнику і документи, пов’язані з правами на володіння відчужуваними ділянками. Так, у «Купчій священика села Гучин Василя Янчевського на продаж двору з жилими і господарськими спорудами у м.Чернігові Чернігівсько- му кафедральному Борисоглібському монастирю 13 травня 1757 р.» зазначається: «При сем и купшой запис Андрея Григоровича Чаленка партикулярной на оный двор по которому я досель спокойно и от кого либо безпрепятственно тем двором владел, катедре вручаю» [17, арк. 1 зв.]. У «Купчому записі чернігівського полко- вого хорунжого Петра Григоровича на продаж його двору з огородом у м.Чернігові Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 10 серпня 1756 р.» повідомляється: «Чего в достоверие и для лутчой крепости и владения имеючиесь у меня продавцы на те двор, огород и садок урядовую купчою, да две неурядовые купчие: едну старинную жителя Буяницка Гришка 1716 апреля 22, а другую жителя черниговского Ильи Устименка 1754 года в монастыр при сем вручаю» [18, арк. 1 зв.]. Також у «Купчому записі священика Василя Артем’єва про продаж шинкового цер- ковного двору чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 5 липня 1754 р.» міститься інформація: «Имеючиеся при церкви нашей на тот церковный двор старинные крепости по которым крепостям и церковь наша тем двором владела, а именно: 1. выпись с книг меских права майдеборского ратуша Черниговской от Ивана Матвеевича Козляницы – бурмистра Черниговского – Якову Евфимовичу Лизогубу товаришеви полку Черниговского в 1696 году августа 4 дня данную, а от него Якова Лизогуба на церковь нашу уступленную. 2. Аттестацию магистрата Черниговского мне священнику той Воздвиженской церкви Василию ... при сем нашем купчем за- писе на спокойное и безпрепятственное означенным двором оной катедре владение, в оную катедру отдали року и дня вышеписанного» [19, арк. 1-1 зв.]. Важливим елементом купчих записів є короборація. Зокрема, завершальним актом оформлення угоди купівлі-продажу було підписання купчого запису продав- цем та свідками, а також скріплення печаткою, що додавало йому законну силу. Це чинилося з метою зробити купчий запис офіційним документом, придатним як доказ права власності власника на суді. Саме тому обов’язковим елементом короборації є перерахування свідків, присутніх при укладанні угоди. Число свідків, як бачимо з тексту купчих записів, різне у різних купчих (від 2 до 5), тобто, як правило, не могло бути менше двох. Наприклад, у короборації «Купчої священика села Гучин Василя Янчевського на продаж двору з жилими і господарськими спорудами у м.Чернігові Сіверянський літопис 89 Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 13 травня 1757 р.» міститься такий вислів: «К сей купшой протопопии Черниговской села Гучина церкви Троицкой священник Василий Янчевский подписался своею рукою, печать свою приложил. К сему купшому доброволному запису по прошению протопопии Черниговской села Гучина церкви Троицкой священника Василия Янчевского во свидетелство, при печати своей протопопии Березинской местечка Березного церкви Вознесения Господня священник Феодор Гордеевский подписался. К сему купшому доброволному запису ... во свидетелство, при печати своей ведомства Троицкого Андрониковского монастыря села Михайловки, церкви Сошествия Святого Духа священник Иаков Ковалковский подписался. К сему купшому доброволному запису ... во свидетелство, при печати своей протопопии Седневской села Смичина церкви Троецкой священник Даниил Знойка подписался» [20, арк. 1 зв.-2]. Також у коробора- ції «Купчого запису священика Василя Артем’єва про продаж шинкового церковного двору Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 5 липня 1754 р.» зазначаються продавець та п’ять свідків угоди: «К сему купчому запису священник Воздвиженский Василий Артемиев подписался при печати. К сему купчому запису прихожанин церкви Воздвиженской черниговской подписался Федор Рымарчук. К сему купчому запису ... Карп Куляба при печати подписался. К сему купчому запису парафиянин церкви Воздвиженской черниговской Иван Петровский при печати подписался. К сему купчому запису ... Яков Криненко при печати подписался. К сему купчому запису ... Василий Пинчученко при печати подписался» [21, арк. 1 зв.-2]. Отже, серед свідків бачимо священиків та поважних парафіян. Це свідчить про те, що найчастіше до складу підписантів запрошувалися найбільш авторитетні люди, які могли б підтвердити потім на суді достовірність укладеної угоди. Дуже рідко зустрічається серед купчих та уступних записів продаж земельної власності за дорученням продавця. Так, в «Уступному записі, даному Чернігівсько- му кафедральному Борисоглібському монастирю монахом Ісаєю Єнько на «пляц» з садом у Чернігові 15 вересня 1733 р.» зазначається: «К сему уступному писму вместо отца моего монаха Исаи Еремеевича Енка за болезню его с повеления его сын его же Григорий Енко месчанин черниговский руку приложил» [22, арк. 1 зв.]. Також у «Купчій вдови священика Євдокії Петрової на двір з садом у Чернігові проданий нею Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 28 березня 1734 р.» по- відомляється: «К сему запису упросилась о подписе руки за себе Косму Крестореза. Вместо Евдокии Петровой удовствующой попадьи Покровской, а по ея прошению Кузма Григориев Кресторез житель черниговский руку приложил» [23, арк. 1 зв.]. Таким чином, у рідкісних випадках угоду за дорученням продавця могла підписува- ти його довірена особа, хоча найчастіше у короборації зазначається сам продавець. В основному угоди купівлі-продажу земельних володінь оформлялися за допомо- гою купчих записів, але іноді для укладання деяких складних угод використовувалися уступні записи. Особливістю останніх є те, що у них приватна особа добровільно і свідомо уступає, тобто передає новому власнику свої земельні володіння. Напри- клад, «Уступний запис, даний Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю монахом Ісаєю Єнько на «пляц» з садом у Чернігові 15 вересня 1733 р.» містить таке розпорядження: «Ныне оной вышевыраженной пляц з садом и огоро- дом з доброй моей воли ради поминовения родителей моих и меня, на катедралный Борисоглебовский черниговский монастырь во вечное владение, ясне в Богу преосвя- щенному господину Иродиону Жураковскому епископу Черниговскому и Новгород Северскому сим моим писанием уступил» [24, арк. 1-1 зв.]. За своєю структурою уступний запис зазвичай складався з тих же основних елементів, що і купчий запис. Прикладом може слугувати «Уступний запис на двір з городом, даний Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю його підданим Єфимом Пятаком з синами у грудні 1702 р.», що розпочинається такою інтитуляцією: «Я, Ефим Пятак, подданный архиерейский, з сынами моими Хомою и Павлом». Далі йде диспозиція, яка детально засвідчує обставини справи: «чинимо ведомо сим нашим письмом добровольным и равною мерою непримушным, иже мы двор наш з огородом як же лежачий помеж архиерейского двору и церкви попустылись 90 Сіверянський літопис мо уволив в вечную ко двору архиепископскому в владение их монастыру катедры Черниговской вечными часы, отрекаемся сами, жены и потомки, приятели наши близкие и далекие, за который тот двор наш примаем себе двор, купленный от чест- ного господина отца Ипполита старосты ушинского на сей час будучого, он купил нам двор у Леска Сидоренка – жителя ушинского за пенную сумму коп за десять». Завершальним елементом цього документа, як і в купчих записах, є короборація, що містить перелік свідків та урядовців, присутніх при укладанні угоди: «Писано сие письмо при людях честных и веры годных: при честному господину отцу Феодору священнику Ушинскому и Троцку Просянику Крышню и для лучшего достоверия сами своими руками кресты поклялися при Михайлу – войту ушинскому и при Леску Сидоренку и прочими людьми будучими на тот час року и дня вышенаписанного». Цікаво, що наприкінці цього уступного запису зазначається ім’я людини, яка писала документ: «Я, на тот час будучи, дьяк Ияков ушинский сие письмо писал» [25, арк. 1]. В «Уступному записі монаха Іоанікія Думи про передачу земель, що йому належать у володіння Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю 4 травня 1722 р.» також повідомляється: «Писал сие уступное писание по прошению онаго отца Иоаникия Думы писар магистратовый Василий Леновский» [26, арк. 1 зв.]. Завдяки наявності актових документів можна стверджувати, що монастирські землеволодіння продовжували формуватися впродовж XVIII ст. Проведений аналіз купчих та уступних записів дозволив виокремити основні елементи, з яких звичайно складається цей вид офіційних документів. Загалом, за лаконічними формулюван- нями купчих та уступних записів іноді також можна встановити соціальну прина- лежність продавців, покупців, свідків та інших учасників земельних угод. Таким чином, цінність купчих та уступних записів як джерела з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря полягає у тому, що воно містить важливу інформацію з соціальної і економічної історії, яка дозволяє відтво- рити картину економічного розвитку обителі протягом XVIII ст. Отже, купчі та уступні записи становлять змістовну та репрезентативну частину джерельної бази з вивчення історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст. Ці документи підлягають подальшому ре- тельному вивченню та введенню до наукового обігу. Вони мають велике пізнавальне та наукове значення для вивчення та подолання прогалин у висвітленні української історії. 1. Вечерський В. В. Українські монастирі / В. Вечерський – К. : Наш час, 2008. – 400 с. 2. Коваленко В. Борисоглібський мученицький монастир у Чернігові / В. Кова- ленко // Історія релігій в Україні : тези повідомл. П’ятого круглого столу . – К. ; Л., 1995. – Ч. 2. – С. 217–218; Коваленко В. Давньоруські монастирі на Чернігівському дитинці / В. Коваленко // Сумська старовина. – Суми, 2009. – № XXV. – С. 7–17. 3. Чернігівська переписна книга 1666 р. / Упор. та вступ І. Ситий, С. Горобець. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2013. – 248 с. 4. Тригуб О. Нові джерела до історії Чернігівського кафедрального Борисогліб- ського монастиря у XVIII ст. / О. Тригуб // Чорноморський літопис. — 2014. — Вип. 9. — С. 126-132; Тригуб О. Нові документи з історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря доби Гетьманщини / О. Тригуб // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : Зб. наук. праць. – 2015. – Вип. 24. – С. 340-347; Тригуб О. Нові матеріали з історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у другій половині XVIII ст. / О. Тригуб // Сiверянський лiтопис. — 2015. — № 4. — С. 84-91. 5. Чернігівські старожитності : Зб. наук. праць / Національний архітектурно-іс- торичний заповідник «Чернігів стародавній», Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Чернігів : Десна Поліграф, 2015. – Вип. 2 (5). – 284 с. 6. Тригуб О. Земельна власність чернігівського Борисоглібського монастиря у Сіверянський літопис 91 XVII ст. / О. Тригуб // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. праць. — 2013. — Вип. 22, ч. 2. — С. 71-77. 7. Акименко І. Господарська діяльність Чернігівського Свято-Троїцько-Іллін- ського монастиря (кінець XVII-XVIII ст.) / І. Акименко // Сіверянський літопис. – 2001. – № 2. – С. 36-38. 8. Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Черні- гівщині XVII– XVIII ст. / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. – 1997. – №1/2. – С. 100 – 116. 9. Віроцький В. Д. Монастирі та храми землі Сіверської / В. Д. Віроцький, А. А. Карнабід, В. Г. Киркевич – К.: Техніка, 1999. – 232 с. 10. Історичне джерелознавство : Підручник. [Калакура Я. С.] – К .: Либідь, 2002. – 488 с. 11. Міцан Т. Актові документи з колекції архівних матеріалів Всеукраїнського іс- торичного музею імені Т. Г. Шевченка як джерела з історії козацького землеволодіння України XVІІ–XVІІI ст. / Т. Міцан // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць. — 2007. — № 15. — С. 16–24. 12. Доманова Г. Чернігівський магістрат: генеза, структура, функції (друга полови- на XVІІ–XVІІI ст.) / Г. Доманова // Сіверянський літопис . – 2000. – № 2. – С. 34-41. 13. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 133, оп. 1, спр. 382, 4 арк. 14. Ринсевич В. Купчі листи правобережних полкових міст Гетьманщини третьої чверті XVII ст. з колекції О. Лазаревського / В. Ринсевич // Київська старовина. – 2000. – № 6. – С. 159–166. 15. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 691, 2 арк. 16. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 688 а, 2 арк. 17. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 691, 2 арк. 18. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 688 а, 2 арк. 19. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 675, 2 арк. 20. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 691, 2 арк. 21. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 675, 2 арк. 22. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 527, 2 арк. 23. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 528, 2 арк. 24. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 527, 2 арк. 25. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 227, 2 арк. 26. ЦДІАК України, ф. 133, оп. 1, спр. 420, 2 арк. Андрей Глухенький Купчие и уступочные записи как источник по истории земельной собственности Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря Проанализированы купчие и уступочные записи как источник по истории земельной собственности Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в XVIII в. Освещается процес формирования земельных владений Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в г.Чернигове и его округе на протяжении XVIII в. Ключевые слова: Черниговский кафедральный Борисоглебский монастырь, купчая запись, уступочная запись, земельная собственность. Andrii Hluhenkyi Bills of sale as the historical sources of landholdings of SS Boris and Gleb Monastery in Chernihiv Bills of sale as the historical sources of landholdings of SS Boris and Gleb Monastery in the 18th centuries are analyses. The procedure of the Chernihiv SS Boris and Gleb Monastery landholdings forming in Chernihiv and its invirons in the 18th centuries are showen. Keywords: SS Boris and Gleb Monastery, bills of sale, landholding.

Купчі та уступні записи як джерело з історії земельної власності Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря

Репозитарії

Схожі ресурси