Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького)
Збережено в:
Дата: | 2016 |
---|---|
Автори: | , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112947 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) / О. Гейда, Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 197-200. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-112947 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1129472017-01-31T03:02:54Z Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) Гейда, О. Демченко, Т. Рецензії. Огляди. Анотації 2016 Article Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) / О. Гейда, Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 197-200. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112947 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації |
spellingShingle |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Гейда, О. Демченко, Т. Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) Сiверянський лiтопис |
format |
Article |
author |
Гейда, О. Демченко, Т. |
author_facet |
Гейда, О. Демченко, Т. |
author_sort |
Гейда, О. |
title |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) |
title_short |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) |
title_full |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) |
title_fullStr |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) |
title_full_unstemmed |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) |
title_sort |
велика мала… (до виходу в україні першого тому «української малої енциклопедії» є. онацького) |
publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
publishDate |
2016 |
topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/112947 |
citation_txt |
Велика Мала… (До виходу в Україні першого тому «Української малої енциклопедії» Є. Онацького) / О. Гейда, Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 6. — С. 197-200. — укр. |
series |
Сiверянський лiтопис |
work_keys_str_mv |
AT gejdao velikamaladovihoduvukraíníperšogotomuukraínsʹkoímaloíenciklopedííêonacʹkogo AT demčenkot velikamaladovihoduvukraíníperšogotomuukraínsʹkoímaloíenciklopedííêonacʹkogo |
first_indexed |
2025-07-08T04:54:33Z |
last_indexed |
2025-07-08T04:54:33Z |
_version_ |
1837053220034183168 |
fulltext |
Сіверянський літопис 197
РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. АНОТАЦІЇ
Ольга Гейда, Тамара Демченко.
ВЕЛИКА МАЛА… (ДО ВИХОДУ В УКРАЇНІ
ПЕРШОГО ТОМУ «УКРАЇНСЬКОЇ МАЛОЇ
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ» Є. ОНАЦЬКОГО)
Навряд чи майже 60 років тому, приступаючи у далекому Буенос-Айресі до друку
першої книжки багатотомової енциклопедії, її автор Євген Онацький (1894–1979)
та видавець – один з ієрархів Української православної церкви в Арґентині о. Борис
Арійчук – сподівалися на тривалу долю та майбутнє перевидання уже в Україні
цього, поза всяким сумнівом, унікального творіння українського енциклопедиста.
Однак проект успішно завершився за 10 років. «УМЕ» здобула визнання спочатку в
середовищі західної української діаспори, а після здобуття Україною незалежності й
на Батьківщині укладача. І нарешті можемо порадуватися появі першого тому пере-
виданої в Україні «УМЕ». Зі смаком оформлена книга охоплює чотири перших томи
виданого у Буенос-Айресі 16-томника. На її форзаці вміщені світлини обкладинок
книжок, що побачили світ у 1957–1959 рр. і охоплюють гасла на літери: А–Б; В–Ґ;
Д–Є; Ж–Й. У київському томі подано 1910 статей.
Звичайно, годилося б дочекатися завершення републікації – але це ще три повно-
цінні томи, надзвичайно копітка, майже ювелірна робота з підготовки текстів до друку,
проблема фінансів… Отже, повністю київське видання «УМЕ» ми побачимо нескоро.
До речі, видавці звернулися до всіх зацікавлених осіб, установ, організацій з проханням
взяти участь у фінансуванні видання. Приємно відзначити, що співробітники Черні-
гівської обласної наукової бібліотеки імені В. Короленка відгукнулися на цей заклик.
Відомий український учений, упорядник вищезгаданого перевидання та автор
передмови С. Білокінь вважає, що ця робота була не лише «працею всього життя
Онацького», але «може стати справді народною енциклопедією, виданням для най-
ширшого кола читачів. По суті, це квінтесенція українського світосприймання й
думання» [С. VI, VII]*.
Ця оцінка цілком корелює із засадничими ідеями самого енциклопедиста. У стислій
передмові він, порівнюючи свої підходи з вимогами авторів двох українських енци-
клопедій (одна вийшла у Львові у 1932 р., а «Енциклопедія українознавства» на час
появи першої книжки «УМЕ» ще не була завершена) писав: «… моя Енциклопедія
відзначається суб’єктивним характером – нема в ній нічого догматичного, не накидаю я
в ній нікому своїх поглядів, але все ж звертаю якнайбільшу увагу на те, щоб підходити
до трактованих тем із точки погляду християнської етики, подаючи при цьому багато
гасел із суспільної психології, філософії, релігії та історії Церкви, що взагалі не були
трактовані в попередніх двох Енциклопедіях. […] не мав я наміру обговорювати всі свої
теми вичерпно: бажаючи дати читачеві не тільки корисний підручник, в якому він міг
би знайти найпотрібніші дані […], а й цікаву книжку для читання, що збуджувала б у
нього думку й спонукувала самостійно заглиблюватися в порушувані теми [виділено
автором. – О. Г., Т. Д.], я навмисно уникав вичерпного обговорення всіх значень того
чи іншого трактованого гасла, обмежуючись на ті, що видавалися мені істотнішими
для зрозуміння української духовости чи для підкреслення якогось важливішого для
українців етичного, психологічного чи філософського моменту» [С. 1].
* Тут і далі у квадратних дужках із зазначенням сторінок поклик на видання: Онацький Є.
Українська мала енциклопедія: У чотирьох т. / Є. Онацький; упоряд. та наук. ред. С. Білокінь. – Вид.
друге, уточнене. – К.: Університетське вид-во «Пульсари». – Т. 1. – 576 с.: портр.
198 Сіверянський літопис
Проаналізувавши зміст першого тому, а також книжок буенос-айреського видан-
ня (на щастя, його повний комплект зберігається в так званій канадській бібліотеці
Чернігова), можна прийти до висновку, що автор послідовно дотримувався сформу-
льованих ним засад.
За змістом (з певною часткою умовності, звичайно) всі гасла можна поділити на
етнологічні статті (в найширшому розумінні), матеріали до історії християнської
церкви (біблійні герої й сюжети, релігійні свята), біографічні дані про знакові постаті
української історії та інформацію про іноземців, які у той чи інший спосіб прислужи-
лися Україні. Щодо двох останніх позицій, то Є. Онацький зробив застереження: «У
моїй Енциклопедії відведено також порівняно мало місця біографіям ріжних наших
політичних, культурних і громадських діячів. …я обговорюю біографії тільки тих людей
з нашого історичного минулого (сучасників я взагалі не заторкую), що набрали вже
деякого символічного значення і що їх життя мало в собі етичні моменти [виділено
автором – О. Г., Т. Д.], варті визначення, – в бік додатній чи від’ємний. Вийняток
зроблено тільки для чужинців: я старанно занотував усіх із них, хто чимсь виявив те
чи інше зацікавлення Україною» [С. 2].
Багатьом читачам не вистачало якраз біографістики, але мусимо поважати право
автора, який не бажав створювати «біографічний словник». Зазначимо, що в цій ділянці
української гуманітаристики Є. Онацький мав блискучі досягненння (варто згадати
тільки його «Портрети в профіль») й чималий досвід практичної роботи. Відтак деякі
його біографічні нариси, котрі увійшли до першого тому, можна вважати взірцем:
це гасла про Л. Глібова, М. Гоголя, о. А. Гончаренка, Б. Грінченка, М. Грушевського,
М. Драгоманова, С. Єфремова. До цього ж можна віднести й часом розлогі, часом
стислі, але промовисті гасла про «антигероїв» – І. Брюховецького, Єкатєрину Другу,
Максима Ґорького, Федора Ґладкова. Російські радянські письменники зацікавили
Є. Онацького своїми виразно антиукраїнськими настановами й гідною відсіччю, що їм
дали Б. Антоненко-Давидович і В. Винниченко. Справді, як переконливо й актуально
звучить нині висновок Є. Онацького: «Від патріярха Іоакима до Ґладкова – через
Валуєва – одна проста лінія московського шовінізму та імперіялізму» [С. 290–291].
Значно менше інформації закладено у гасла про іноземців. У багатьох випадках
відсутні навіть дати народження та смерті. Головне у цих статтях відгуки про Украї-
ну та українців переважно позитивного змісту. Так, Зеліб Артур – це швейцарський
журналіст і вчитель гімназії з Лозанни, він першим у Швейцарії у 1909 р. читав лекції
про Україну й Тараса Шевченка [С. 486]. Енріко Інсабато (1885–1963) як «завзятий і
щирий прихильник і оборонець визвольних змагань українського народу» відзначений
значно більшою статтею [С. 544]. До речі, дату смерті цього діяча з’ясував і вставив
до тексту Є. Онацького упорядник С. Білокінь. Саме з таких численних «дрібниць» і
складалася його безпосередня робота з впорядкування інформативного блоку гасел.
Заслуговують на окрему увагу й, мабуть, спеціальний аналіз роздуми Є. Она-
цького про Европу й европейськість (так у діаспорі писали ці слова). Зміст першого
з гасел значною мірою вкладається у твердження: «Нема сумніву, що Україна своєю
культурою й своїми історичними зв’язками, хоча й ввійшла була в XVII ст. в склад
Російської імперії, належить до Европи». Викликає інтерес й тлумачення поняття
«европейськість». На думку автора, це – «комплекс усіх ознак европейської культури
та цивілізації. Европейськість – не тільки зовнішня форма, що проявляється в знанні
европейських мов, европейської культури, в европейському одязі. Це – внутрішня
ознака, що обіймає собою духове єство людини і підносить її на вищий щабель люд-
ської духовости й творчости. Европейськість – це те, що М[икола] Хвильовий назвав
«психологічною Европою» [С. 396–397]. Знову ж таки, ми бачимо сліди втручання
упорядника – у квадратних дужках він вписує ім’я українського письменника. Вод-
ночас маємо відзначити й особливість укладання гасел Є. Онацьким: це постійні по-
клики на українських авторів, введення їхніх думок, ідей, крилатих висловів, більш
або менш розлогих цитат у тканину енциклопедичної статті. Такий підхід надає ін-
дивідуального звучання текстам, посилює їхню виразність і національний характер,
Сіверянський літопис 199
зрештою, збільшує присутність корифеїв української культури в енциклопедії, робить
їх співавторами укладача.
На сторінках енциклопедії Є. Онацький чимало уваги приділив місцевій чернігів-
ській історії та особам, які пов’язані з Чернігівщиною народженням та/або діяльністю.
Загалом в «УМЕ» вміщено сто двадцять дві біограми про видатних діячів Чернігово-
Сіверської землі. Умовно їх можна розподілити на групи: нариси про представників
владних структур, духовних ієрархів, визначних представників національного руху,
науки та культури. Принцип відбору прізвищ відображає авторську мету – не скільки
ретельно відтворити життєвий шлях того чи іншого діяча, стільки показати читачу на
основі конкретних біографій приклади життєвої стратегії, що ставила за мету само-
відданне служіння рідному народу та країні.
Давньоруська доба представлена статтями про засновника чернігівської князівської
династії, поціновувача книг та будівничого Божих храмів Святослава Ярославича;
розповіддю про одважного воїна, що боронив свою землю від чужинців, героя відо-
мого літературного твору Ігоря Святославича, а також його сина Романа Ігоревича,
що намагався на початку ХІІІ ст. побороти галицьких бояр та об’єднати під крилом
чернігівських Ольговичів розрізнені південно-руські землі. Знаходимо тут й імена за-
сновника чернецтва любечанина Антонія Печерського; князя-ченця Миколи Святоші,
який на подив родичів відмовився від усіх посад та матеріальних благ і, подавшись до
Києво-Печерського монастиря, обрав один з найважчих та найаскетичніших христи-
янських подвигів – столпництво. Згадано і відомого героя билин та казок, богатиря
Іллю Муравлину (Муромського), що наприкінці свого повного відваги та лицарства
шляху став аскетом-ченцем того ж таки монастиря і жив у печері преп. Антонія та
ігумена одного з місцевих монастирів Данила, котрий на початку ХІІ ст., здійснивши
подорож до далекого Єрусалиму, ревно молився у храмі Гроба Господнього за рідну
землю, благаючи для неї миру та заступництва.
Серед очільників полкових та сотенних урядів висвітлено постаті наказного
гетьмана, авторитетного чернігівського полковника та борця за волю рідного краю
Павла Полуботка; вболівальника за Україну та однодумця П. Дорошенка «сіверського
гетьмана» Дем’яна Ігнатовича (Многогрішного); стародубського полковника Михай-
ла Миклашевського, що 1703 р. проводив на власну руку переговори з литовськими
магнатами про створення федерації з України, Польщі та Литви; братів Золотаренків,
політика яких була яскраво антимосковською, та сердюцького полковника Дмитра
Чечеля – героя оборони Батурина 1708 р., четвертованого у Глухові.
З представників чернігівського духовенства не випадково обрано першого чернігів-
ського єпископа першої половини ХVІІ ст. аскета Ісайю Копинського; архімандрита
Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, ректора тамтешньої
семінарії Варлаама Шишацького, який, будучи Могильовським архієпископом, при-
сягнув Наполеону, бажаючи його перемоги над Московщиною і за це був засуджений
на досмертне ув’язнення; відомого полеміста і проповідника, вченого, що досяг вер-
шин тодішньої освіти, архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря Іоаникія
Галятовського.
Широко представлений чернігівський вимір національно-визвольного руху кінця
ХVІІІ – початку ХХ ст. іменами учасників новгород-сіверського гурту автономістів
В. Капніста, Г. Полетики, Г. Долинського, О. Лобисевича та діячів громадівського руху
С. Носа, О. Кониського, В. Самійленка, Б. Грінченка, І. Шрага, представників родин
Кулішів, Коцюбинських та Русових, аж до автора першої програми самостійності
України Миколи Міхновського та поета-борця, що поклав голову за волю Батьків-
щини, Григорія Чупринки.
З особливої гордістю подано матеріали про внесок українців у світову та вітчизняну
скарбницю культури. Читача, без сумніву, мають зацікавити нариси про малознаного
ієромонаха чернігівського монастиря Тарасія Каплонського, що був першим українцем,
який у 1697 р. здійснив подорож до італійського міста Бар для поклоніння мощам
св. Миколи та докладно описав тогочасні європейські міста; українського вченого
ХVII ст., вихованця університету в Єві, військового інженера та автора проектів бу-
200 Сіверянський літопис
дівництва Троїцьких соборів у Чернігові та Батурині Адама Зернікава; двох глухівчан:
першого українського композитора, вихованця Болонської академії, автора першої
української опери Максима Березовського та найбільшого українського духовного
композитора світової слави Дмитра Бортнянського.
Увагу приділено особам, чий внесок у культурний процес є прикладом невтом-
ної праці над собою задля досягнення вершин творчості та професіоналізму. Автор
звертає увагу читачів на визначний творчий доробок видатного українського гравера
архімандрита Крупицького Батуринського монастиря Івана Мігури, незабутнього
українського байкаря, співця мудрості та щирості свого народу Леоніда Глібова,
великого письменника Миколу Гоголя, писання якого «значно впливали на націо-
нальне усвідомлення української зросійщеної інтелігенції»; засновника українського
імпресіонізму в літературі Михайла Коцюбинського; визначного українського пись-
менника, неперевершеного перекладача українською поетів світової слави, тонкого
літературного критика, знищеного у розквіті своїх творчих сил московськими шові-
ністами, Миколу Зерова.
Цінними є нариси про діячів першої половини ХХ ст., імена яких призабуті сучас-
никами. Так, автор називає двох представників вищого духовенства УАПЦ на Чер-
нігівщині: єпископів Івана Павловського (після 1921 р.) та Григорія Мозолевського
(1924 р.), які за свої релігійні переконання були знищені радянським тоталітарним
режимом у 1936 р. Подає унікальні відомості про плідну діяльність на ниві поши-
рення мережі парафій Української автокефальної церкви на Чернігівщині у другій
половині 20-х рр. ХХ ст. протодиякона з Сосниччини Василя Потієнка, який упро-
довж 1924–1936 рр. очолював Всеукраїнську Православну Раду.
Різко негативні оцінки автора мають статті про анти-героїв, «шкідників» україн-
ського визвольного руху В. Антонова-Овсєєнка, М. Щорса. У нарисі про сина славного
письменника Юрія Коцюбинського, названого агентом поневолення України, вмі-
щений тоді малознаний текст «Листа без конверта» авторства С. Єфремова про події
першої окупації Києва бандами Муравйова, з обвинуваченнями на адресу Юрія у про-
литті крові співвітчизників та свідомому потуранні безжальному руйнуванні столиці.
Крім того, в «УМЕ» подано десять нарисів про міста Чернігово-Сіверщини: Черні-
гів, Любеч, Новгород-Сіверський та Остер у контексті значного впливу на історичний
розвиток Лівобережжя, починаючи з давньоруської доби; Батурин та Глухів – як
столиці Гетьманщини; Конотоп у контексті переможної битви І. Виговського 1659 р.
проти московського війська, що стала, за влучним висловом Є. Онацького, «блискучим
запереченням Переяславу». Начерк про срібнянську різню – як приклад нелюдської
жорстокості московського війська на чолі з Шереметьєвим до мирного українського
населення, про станцію Крути – як символ нескореності українського духу.
На сторінках «УМЕ» знаходимо посилання на праці істориків та етнографів, які
довгий час працювали на Чернігівщині: Г. Калиновського, О. Лазаревського, Б. Грінчен-
ка, Г. Милорадовича, Хв. Вовка, О. Малинки, П. Литвинової-Бартош. Широка наукова
бібліографія словника підкреслює ґрунтовний науковий рівень його упорядника та
досконале знання літератури про Україну, виданої у діаспорі.
Відтак сьогодні ми можемо з повним правом сказати: значення «УМЕ» коло-
сальне, бо, власне, через такого роду наукову продукцію Україна відвойовувала собі
право на незалежність і окремішність, здобувала місце в сім’ї європейських народів.
Підкреслюючи самобутність її народної культури, традицій, вірувань, у цілому мен-
тальності народу, Є. Онацький у багатьох сюжетах, практично у всіх гаслах визначає
європейськість свого рідного «занедбаного» народу. Перевидання Малої енциклопедії
на часі, будемо чекати на появу нових томів «УМЕ» в Україні.
|