Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу

Розглянуті теоретико-методологічні та організаційно-економічні аспекти переведення вітчизняного агропромислового виробництва на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Обговорюються питання специфіки агропромислової науково-інноваційної діяльності, формування ринку науково-технічної й інноваційної...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Трегобчук, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Cільськогосподарські і аграрні технології
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113885
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу / В.М. Трегобчук // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 94-104. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-113885
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1138852017-02-19T22:09:21Z Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу Трегобчук, В.М. Cільськогосподарські і аграрні технології Розглянуті теоретико-методологічні та організаційно-економічні аспекти переведення вітчизняного агропромислового виробництва на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Обговорюються питання специфіки агропромислової науково-інноваційної діяльності, формування ринку науково-технічної й інноваційної продукції і малого підприємництва в науково-інноваційній сфері агропромислового комплексу (АПК) України. Рассмотрены теоретико-методологические и организационно-экономические аспекты перевода отечественного агропромышленного производства на инновационно-инвестиционную модель развития. Обсуждаются вопросы специфики агропромышленной научно-инновационной деятельности, формирования рынка научно-технической и инновационной продукции и малого предпринимательства в научно-инновационной сфере агропромышленного комплекса (АПК) Украины. The article deals with theoretical, methodological, organizational and economic aspects as to transfer of national agroindustrial production on innovative model of development. Accents were made on the problems, which are specific for scientific and innovative activity in Ukrainian agroindustrial complex. Market of hi-tech products and small business in the scientific and innovative sphere of AIC are the other questions analyzed in this article. 2006 Article Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу / В.М. Трегобчук // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 94-104. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin2.05.094 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113885 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Cільськогосподарські і аграрні технології Cільськогосподарські і аграрні технології
spellingShingle	Cільськогосподарські і аграрні технології Cільськогосподарські і аграрні технології Трегобчук, В.М. Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
description	Розглянуті теоретико-методологічні та організаційно-економічні аспекти переведення вітчизняного агропромислового виробництва на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Обговорюються питання специфіки агропромислової науково-інноваційної діяльності, формування ринку науково-технічної й інноваційної продукції і малого підприємництва в науково-інноваційній сфері агропромислового комплексу (АПК) України.
format	Article
author	Трегобчук, В.М.
author_facet	Трегобчук, В.М.
author_sort	Трегобчук, В.М.
title	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
title_short	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
title_full	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
title_fullStr	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
title_full_unstemmed	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
title_sort	актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Cільськогосподарські і аграрні технології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113885
citation_txt	Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу / В.М. Трегобчук // Наука та інновації. — 2006. — Т. 2, № 5. — С. 94-104. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT tregobčukvm aktualʹníproblemiínnovacíjnoínvesticíjnogorozvitkunacíonalʹnogoagropromislovogokompleksu
first_indexed	2025-07-08T06:36:43Z
last_indexed	2025-07-08T06:36:43Z
_version_	1837059649032945664
fulltext	Наукові основи інноваційної діяльності 94 © В. М. Трегобчук. 2006 В. М. Трегобчук Інститут економіки та прогнозування НАН України, Київ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНО<ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ Анотація: Розглянуті теоретико�методологічні та організаційно�економічні аспекти переведення віт� чизняного агропромислового виробництва на інноваційно�інвестиційну модель розвитку. Обговорю� ються питання специфіки агропромислової науково�інноваційної діяльності, формування ринку нау� ково�технічної й інноваційної продукції і малого підприємництва в науково�інноваційній сфері агро� промислового комплексу (АПК) України. Ключові слова: інноваційно�інвестиційна модель розвитку, національний АПК, науково�інвестицій� на діяльність, ринок науково�технічної та інноваційної продукції, мале підприємництво в науково� інноваційній сфері. В. М. Трегобчук. АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ИННОВАЦИОННО<ИНВЕСТИЦИОННОГО РАЗВИТИЯ НАЦИОНАЛЬНОГО АГРОПРОМЫШЛЕННОГО КОМПЛЕКСА. Аннотация: Рассмотрены теоретико�методологические и организационно�экономические аспекты перевода отечественного агропромышленного производства на инновационно�инвестиционную мо� дель развития. Обсуждаются вопросы специфики агропромышленной научно�инновационной дея� тельности, формирования рынка научно�технической и инновационной продукции и малого пред� принимательства в научно�инновационной сфере агропромышленного комплекса (АПК) Украины. Ключевые слова: инновационно�инвестиционная модель развития, национальный АПК, научно�ин� вестиционная деятельность, рынок научно�технической и инновационной продукции, малое пред� принимательство в научно�инновационной сфере. V. M. Trehobchuk. ACTUAL PROBLEMS OF INNOVATIVE AND INVESTMENT DEVELOPMENT OF NATIONAL AGROINDUSTRIAL COMPLEX. Abstract: The article deals with theoretical, methodological, organizational and economic aspects as to transfer of national agroindustrial production on innovative model of development. Accents were made on the problems, which are specific for scientific and innovative activity in Ukrainian agroindustrial complex. Market of hi�tech products and small business in the scientific and innovative sphere of AIC are the other questions analyzed in this article. Keywords: innovative and investment model of development, national agroindustrial complex, scientific and investment activity, market of hi�tech production, small business in scientific and innovative sphere. Наука та інновації.2006.Т 2.№ 5.С. 94–104. НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Сільськогосподарські і аграрні технології 95 1. ВСТУП Проблема переведення національної економі� ки в цілому та її важливої складової – агропро� мислового комплексу зокрема на інновацій� но�інвестиційну модель розвитку належить, по�перше, до надзвичайно актуальних з усіх точок зору – політичної, соціальної, еконо� мічної, екологічної та зрештою і науково�тех� нологічної, а по�друге, до таких, що потребу� ють першочергового вирішення на основі мо� білізації всіх ресурсів суспільства. Надто складна соціально�економічна ситуація в Ук� раїні, застаріла і зношена матеріально�техно� логічна база суспільного виробництва, нера� ціональна його структура та вкрай низький життєвий рівень народу – все це є приводом для пошуків шляхів всебічної модернізації продуктивних сил, підвищення продуктивно� сті праці та, як наслідок, підняття конкурен� тоспроможності вітчизняної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Наразі необхідно виробити нову загаль� нодержавну науково�технічну стратегію, яка передбачала б розроблення і реалізацію соці� ально зорієнтованих, екологічно безпечних та економічно ефективних напрямів науково� технічного й інноваційного прогресу і ради� кальних змін за його допомогою в структурі національної економіки. Ринок же при цьому має розглядатися і використовуватися як дійовий механізм, спроможний належним чином відрегулювати взаємодію учасників процесу "наука → техніка → інновації → ви� робництво → споживання" та прискорити практичне використання його кінцевих ре� зультатів. Отже, проблема переведення національ� ної економіки на засади інноваційно�інвес� тиційного розвитку за своєю суттю є ком� плексною, а її розв'язання має ґрунтуватися на системному, всебічно виваженому й нау� ково обґрунтованому підході. Нині, після майже 15�літнього періоду ринкових перетво� рень в Україні, все ще досить важко одно� значно сказати, на що необхідно більшою мі� рою спиратися при вирішенні науково�тех� нічних та інноваційних проблем (ринкові відносини, інститут власності чи загальну культуру й освітній рівень населення держа� ви?) і яким складовим ринкової економіки (приватній власності, свободі підприємництва, конкуренції або вільному ціноутворенню?) потрібно надавати перевагу. З наукової точки зору всі вони, на нашу думку, повинні діяти та використовуватися одночасно, в органіч� ному й нерозривному взаємозв'язку. Різноманітним аспектам підвищення ефективності науково�технічної та іннова� ційної діяльності в останні роки присвячено чимало публікацій. Проте стосовно націо� нального АПК ці питання все ще залишають� ся недостатньо дослідженими, незважаючи на їх винятково велику актуальність і важли� ве соціально�економічне значення. 2. ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНО< ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ Ринкова економіка та сучасний науково�тех� нологічний прогрес в усіх сферах виробничої і невиробничої діяльності суспільства докорін� но змінюють соціальні, економічні, техніко� технологічні, організаційні та екологічні складові цієї діяльності, з одного боку, і виз� начають стабільність, конкурентоспромож� ність та ефективність національної економіки, життєвий рівень населення країни, з іншого. Водночас глобалізаційні процеси, які при� скорюють темпи науково�технологічного й інноваційного прогресу та розширюють мас� штаби використання його результатів, також дедалі більше впливають на стан, структуру та ефективність національного господарства. Структурні, техніко�технологічні та ор� ганізаційно�економічні зміни є наслідком не стільки глобалізаційних процесів, скільки ре� Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 200696 зультатом реалізації науково�технічних та ін� новаційних розробок. До речі, в розвинених країнах, які входять до Організації економіч� ного співробітництва і розвитку, понад поло� вини валового внутрішнього продукту ство� рюється в інтелектуальномісткому виробниц� тві. Як зазначає Д. Белл, нинішнє постінду� стріальне суспільство являє собою сус� пільство знання у подвійному розумінні: по� перше, джерелом інновацій все більше стають дослідження та розробки; по�друге, прогрес суспільства, який вимірюється зростанням ВВП і зайнятості населення, однозначно те� пер залежить від розвитку науки та освіти, їх якісної модернізації [1, с. 288]. Тому цілком зрозуміло, чому роль і зна� чення науково�технічного потенціалу держави невпинно зростає. Адже лише на основі ціле� спрямованого використання досягнень нау� ково�технологічного процесу та інноваційних розробок можна забезпечити стабільний роз� виток національної економіки, прогресивні структурні, техніко�технологічні та організа� ційні зміни в ній, а також переведення її на шлях сталого, екологічно безпечного і соці� ально спрямованого функціонування в дов� готривалій перспективі. Відтак виробництво конкурентоспроможної продукції та іннова� ційну діяльність слід розглядати як органіч� но взаємопозв'язані складові елементи єди� ного процесу, а безпосереднє виробництво – як процес створення якісно нових інновацій� них товарів. До рішучого переходу на модель сталого розвитку національної економіки на основі застосування інновацій в усіх її галузях і сфе� рах спонукає загострення глобальних еколо� гічних проблем, вичерпання, збіднення й де� градація багатьох природних ресурсів, насам� перед не відновлюваних енергетичних. Зва� жаючи на незаперечний факт, що майбутнє людської цивілізації прямо залежить від ста� ну навколишнього середовища та природних ресурсів, а обсяги останніх і негативний вплив людини на природу, по суті, вже пере� вищують відтворювальні та асиміляційні можливості земної біосфери, проблеми людсь� кої життєдіяльності, розвитку еколого� та ре� сурсозберігаючих напрямів науково�технічно� го прогресу набирають першочергового зна� чення. У зв'язку з цим виникає об'єктивна не< обхідність переорієнтації всієї науково<дос< лідної та інноваційної діяльності в Україні на вирішення завдань, які відповідають на< ціональним інтересам держави, розвитку її економічної та соціальної сфер з урахуван< ням особливостей трансформаційних проце< сів, демократизації суспільного життя та сві< тових цивілізаційних тенденцій екологізації образу життя суспільства. На жаль, незважа� ючи на зміни в українському суспільстві за останні 10–12 років, ще наявні старі підходи і стереотипи в організації, стимулюванні та уп� равлінні науково�дослідними роботами й уста� новами. Тут справи практично мало змінилися на краще за роки незалежності України. До цього часу на практиці застосовується переважно соціалістичний метод планування та розвитку науки (щоправда, в його гіршому варіанті). Не розробляються адекватні ринко� вим відносинам ефективні економічні меха� нізми взаємної зацікавленості та відповідаль� ності науки і потенційних споживачів її про� дукції, не впроваджуються у виробництво тех� ніко�технологічні та організаційно�економіч� ні розробки. Відсутня також незалежна, об'єк� тивна експертиза науково�технічних програм і технологічних та інноваційних розробок. В результаті науково�дослідні роботи форму� ються і виконуються на застарілій основі, продовжуються дослідження з напрямів, роз� початих десятки років назад і в більшості ви� падків слабо пов'язаних з сучасними пріори� тетами соціально�економічного розвитку дер� жави та структурної перебудови національ� ного господарства. Обмежені бюджетні кош� ти, виділені державою на фінансування науко� НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Сільськогосподарські і аграрні технології 97 во�дослідних планів, витрачаються не раціо� нально та не ефективно. Все це, безперечно, негативно відбивають� ся як на ефективному використанні, так і на якісному нарощуванні вітчизняного науко� во�технічного потенціалу, а відтак – на про� гресивному техніко�технологічному розвит� ку, темпах модернізації та структурної пере� будови національної економіки, підвищенні її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках. Україна в результаті від� ставатиме від розвинених країн світу у всіх відношеннях. Поняття інновація має чимало визначень. За одним із них, інновації (або нововведен� ня) – це розроблення та використання нових техніко�технологічних засобів, методів і спо� собів оптимізації виробничої діяльності та випуск нових, більш якісних товарів, що зре� штою підвищує ефективність виробництва в будь�якій сфері економіки. Іншими словами, інновації – це застосування у господарсько�ви� робничій діяльності нових техніко�техноло� гічних, організаційних і продуктових рішень. У зв'язку з цим не можна не погодитися з визначеннями Ю. В. Яковця [9, с. 95], що ін� новації є "якісними змінами у виробництві" та П. І. Ратаніна [6, с. 34], що "інновація – це результат створення та освоєння принципово нового чи модернізованого засобу (нововве� дення), що задовольняє конкретні потреби". Учені і фахівці США розглядають інновації як складну виробничу та організаційно�еко� номічну систему, яка дає можливість пере� творити науково�технічну ідею або винахід саме на комерційну реальність і підприєм� ницьку діяльність. Зокрема, американський економіст П. Елліот зазначає [4, с. 11], що інновація – це не що інше, як комерціалізація винаходу з метою виробництва корисного продукту, процесу або блага. Теоретично інноваційні розробки повин� ні використовуватися насамперед у тих галу� зях і сферах економіки, які виробляють спо� живчі товари або надають виробничі та неви� робничі послуги. Проте практично все зале� жить, з одного боку, від економічної та інвести� ційної політики держави й поведінки суб'єктів господарської діяльності, обсягів і структури інвестицій, з іншого – від стабільності полі� тичної і соціально�економічної ситуації в державі. Щодо національного АПК, то, не� зважаючи на його стратегічне значення, саме вкрай складне фінансово�економічне і соці� альне становище аграрної сфери цього ком� плексу не стимулює суб'єктів підприємниць� кої діяльності інвестувати кошти в її інно� ваційний розвиток. 3. ПЕРЕХІД ДО ІННОВАЦІЙНО< ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ – ОСНОВА СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО АПК Винятково велике (а точніше – вирішальне) значення для істотного підвищення продук< тивності праці й конкурентоспроможності виробництва в усіх галузях і сферах націо< нального АПК має ефективна науково<тех< нологічна та інноваційна політика. АПК ха� рактеризується нині як надто високою ресур� сомісткістю та природозалежністю, так і збитковістю виробництва через низьку про� дуктивність праці та техніко�технологічну відсталість. Це стосується насамперед аграр� них підприємств практично всіх організацій� но�правових форм ведення господарської діяльності. Як результат – низька платоспро� можність сільськогосподарських товаровироб� ників, що не дає їм можливості радикально удосконалювати техніко�технологічну складо� ву аграрного ресурсного потенціалу і тим са� мим домагатися підвищення рівнів механізації та автоматизації виробничих процесів в АПК. Цілком слушним є зауваження В. М. Пет� рова [5, с. 15], що виробничий потенціал сільськогосподарських підприємств, який визначає рівень розвитку АПК у сучасних Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 200698 умовах, великою мірою залежить не тільки від насичення технікою, а й від наукомісткос� ті цієї техніки, використання "ноу�хау" при її конструюванні та експлуатації, а також від її енерго�економічних показників. Створення таких видів техніки і технологій, які б відпо� відали кращим зарубіжним зразкам, освоєн� ня альтернативних джерел енергії, перехід до прогресивних систем ведення землеробства й тваринництва та нових способів перероблен� ня аграрної сировини і зберігання продуктів харчування – це пріоритетні напрями іннова� ційно�інвестиційного розвитку АПК та ос� новні чинники забезпечення конкурентос� проможності вітчизняного агропромислово� го виробництва. Говорячи про використання інновацій, насамперед в удосконаленні техніко�техноло� гічної складової ресурсного потенціалу АПК, слід відзначити, що існує декілька загальних, а для кожної його сфери – ряд специфічних (галузевих) принципів, якими необхідно ке� руватися при розробленні напрямів, спосо� бів, методів і механізмів модернізації та від� творення технічних і технологічних засобів агропромислового виробництва. До найбільш важливих з них, які можна назвати техно�еко� лого�економічними, необхідно віднести такі: 1) екологічність та екологобезпечність сто� совно різних організаційно�економічних умов ведення виробництва; 2) технологічність, надійність, універсаль� ність і комфортність технічних засобів за високих продуктивних та експлуатацій� них показників; 3) економічність та енергоекономність з ура� хуванням функціонування багатоукладної економіки в аграрній сфері і різних форм господарювання в АПК; 4) відповідність застосовуваних у практиці нових техніко�технологічних засобів ви� могам комплексної механізації, автомати� зації й комп'ютеризації виробничих про� цесів у всіх сферах АПК як основи підви� щення продуктивності праці та істотного зниження ресурсомісткості й енергоміст� кості агропродовольчої продукції [2, с. 27]. Значення науки і техніки в підвищенні ефективності сільського господарства нині важко переоцінити. Тут фундаментальні нау� кові пошуки, техніко�технологічні та іннова� ційні розробки мають бути спрямовані в пер� шу чергу на розв'язання таких актуальних за� вдань: 1) оптимальне та екологічно і соціально зрів� новажене забезпечення сільського госпо� дарства найважливішими виробничими ресурсами (землею, водою, людським ре� сурсом, технікою, добривами та засобами захисту рослин); 2) істотне підвищення рівнів урожайності культур і продуктивності тварин, культури землеробства та тваринництва як голов� них передумов виробництва конкуренто� спроможної аграрної продукції; 3) запровадження принципово нових мето� дів, способів і технологій зберігання сільськогосподарської продукції в проце� сі виробництва, перероблення та доведен� ня до споживача, а також забезпечення екологічної чистоти і високої якості про� дуктів харчування. Зважаючи на вищесказане, необхідно ін� тенсифікувати дослідження та інноваційні розробки щодо створення нових генотипів (включаючи й трансгенні форми рослин і мік� роорганізмів з господарсько корисними влас� тивостями), стійких до негативних чинників та екстремальних умов навколишнього при� родного середовища; розроблення й застосу� вання нових біологічних засобів захисту рос� лин; розроблення принципово нових гене� тичних, фізіологічних, біохімічних і біотех� нологічних основ підвищення продуктивнос� ті галузей рослинництва та тваринництва. Ра� зом з цим науково�дослідний потенціал віт� НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Сільськогосподарські і аграрні технології 99 чизняної аграрної науки має бути сконцент� рованим на розробленні і практичному засто� суванні ресурсозберігаючих, екологобезпеч� них та економічно ефективних технологій ви� рощування сільськогосподарських культур і виробництва тваринницької продукції з ви� сокими і якісними споживчими показниками. Необхідність широкомасштабної реаліза� ції науково�технологічних та інноваційних розробок у національному АПК і насамперед у сільському господарстві зумовлюється не лише його надто великою техніко�технологіч� ною відсталістю, використанням переважно застарілих ресурсоенергомістких технологій, а й технологічними особливостями. Аграрні підприємства нині забезпечені лише на 40–60 % основними видами сільськогоспо� дарської техніки. Причому понад 90 % з них відпрацювали амортизаційний строк. Зага� лом же за останні 13 років фондооснащеність аграрного виробництва в Україні скоротилася майже у 8,5, а фондоозброєність праці – в 6 разів. За експертними оцінками для нормаль� ного та високоефективного функціонування вітчизняного сільського господарства і досяг� нення необхідних обсягів виробництва вало� вої сільськогосподарської продукції основних засобів потрібно на суму 400–500 млрд грн. У 2004 р. їх вартість становила лише 77,25 млрд грн. або в 5,2–7 разів менше від не� обхідного обсягу. Необхідно зазначити, що занепад вітчиз� няного сільськогосподарського машинобуду� вання (виробництво тракторів та основних ви� дів сільськогосподарських машин, машин й устаткування для тваринництва і кормови� робництва за період 1991–2003 рр. зменши� лося в 8–47 разів, у т. ч. тракторів – майже в 24 рази) та різке скорочення випуску деяких видів технологічного устаткування для хар� чової промисловості (в 3,5–63 рази) призве� ли не лише до зниження технічної оснащено� сті сільського господарства та харчової про� мисловості, а й до того, що держава витрачає мільярди доларів США на закупку імпортної техніки. Тим самим підтримується промис� лове виробництво інших країн і втрачаються надходження до державного бюджету своєї держави. Наприклад, Україна щорічно імпор� тує майже на 500 млн дол. США хімічних за� собів захисту рослин і мінеральних добрив, не розвиваючи відповідних видів власного виробництва. Подібна агропромислова полі� тика держави в зазначених галузях промис� ловості, з одного боку, породжує зростання безробіття та подальше техніко�технологічне відставання агропромислового виробництва, а з іншого – зумовлює деградацію існуючого вітчизняного науково�дослідного потенціалу. Отже, першочерговими завданнями дер� жавного регулювання і підтримки стабільного та ефективного розвитку національного АПК слід вважати такі: – всебічне зміцнення й удосконалення ма� теріально�технічної бази агропромисло� вого виробництва і широкомасштабне за� стосування прогресивних та інноваційних технологій у землеробстві, тваринництві і переробці їх продукції; – створення відповідних виробничих, со� ціальних та обслуговуючих структур в усіх регіональних АПК на засадах ринкової економіки; – демонополізація й оптимізація взаємовід� носин між різними сферами АПК за крите� рієм одержання максимального кінцевого соціально�економіко�екологічного ефекту; – запровадження здорового державного протекціонізму щодо розвитку національ� ного АПК з метою зменшення імпорту продуктів харчування та аграрної сирови� ни і збільшення їх експорту. Перераховані завдання визначають пріо< ритетні напрями розвитку вітчизняної аграр< ної науки та інноваційної діяльності в усіх сферах національного АПК. По�перше, не� обхідно істотно прискорити системні до� Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006100 слідження з розроблення самої концепції дер� жавного регулювання і реальної підтримки функціонування національного АПК в ринко� вих умовах на засадах інноваційно�інвестицій� ної моделі й концепції сталого розвитку. По� друге, велика увага має бути приділена обґрун� туванню ефективних систем, методів і способів державної підтримки і регулювання розвитку АПК з урахуванням вступу України до СОТ та інтеграції до ЄС. По�третє, з поля зору аграр� ної науки не повинно також випадати розроб� лення термінових і невідкладних заходів щодо запобігання подальшого соціально�економіч� ного занепаду села та природно�екологічної деградації просторової бази національного АПК, насамперед його аграрної сфери. На думку акад. РАСГН Е. М. Крилатих [3, с. 186], інноваційний розвиток АПК, зва� жаючи на його надзвичайну складність і за� лежність від природно�біологічних та еколо� гічних чинників, має охоплювати такі 4 типи нововведень: 1) селекційно�генетичні, в т. ч. біотехноло� гічні; 2) виробничо�технологічні; 3) організаційно�управлінські; 4) економіко�соціо�екологічні. Всі зазначені типи нововведень, які є ре� зультатом фундаментальних та прикладних науково�технічних розробок, можуть реалі� зовуватися в практиці агропромислового ви� робництва через різноманітні конкретні фор� ми (патенти, ліцензії, товарні знаки, докумен� тацію на нові технології та види продукції, інноваційні проекти і програми тощо). 4. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО<ТЕХНІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕР АПК Діяльність вітчизняних науково�дослідних установ, які все ще працюють на принципах планової економіки і за умов вкрай обмеже� ного бюджетного фінансування та відсутно� сті приватного інвестування, не сприяє кон� центрації наукових досліджень і техніко�тех� нологічних розробок на пріоритетних напря� мах, підвищенню їх результативності та ефек� тивності, посиленню зв'язків науки з реаль� ним сектором економіки. Відтак забезпечення стабільного, конкурентоспроможного й ста� лого функціонування усіх галузей і сфер на� ціонального АПК неможливе без формуван� ня в Україні повноцінного та ефективного ринку науково�технічної продукції і відпо� відної його інфраструктури, підпорядкованої цілеспрямованому переведенню агропромис� лового виробництва на інноваційно�інвести� ційну модель розвитку. Такий ринок у межах національного АПК повинен являти собою чітко організовану, динамічну та постійно вдосконалювану сис� тему правових, організаційних і фінансово� економічних механізмів, що регулюють взає� мовідносини між виробниками науково�тех� нічної й інноваційної продукції та її спожива� чами в усіх галузях і сферах зазначеного ком� плексу. Метою зазначеного ринку є забезпе� чення збалансованого попиту і пропозиції на засадах конкурентоспроможності на всі види науково�технічної та інноваційної продукції. Це повинно досягатися на основі формуван� ня та розвитку відповідних комерційних структур, що впроваджують науково�техно� логічні й інноваційні розробки та проекти в агропромислове виробництво. Такі структу� ри в США називають extension service, які в Україні практично відсутні. Поряд з цим ма� ють застосовуватися такі специфічні систе� ми: 1) ціноутворення на наукомістку продукцію та послуги, пов'язані з їх впровадженням у виробничу практику; 2) оподаткування, фінансування і кредиту� вання підприємств та організацій науко� вої сфери національного АПК. НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Сільськогосподарські і аграрні технології 101 Нарешті, необхідно створювати розгалу� жену мережу спеціалізованих бізнесових структур у цій сфері. Отже, для ринку науково�технічної та ін� новаційної продукції в АПК повинні бути вла� стивими як необхідні його складові елементи відповідна організаційна структура і власний, специфічний економічний механізм функціо� нування. Саме їх органічне та оптимальне поє� днання з урахуванням галузевих і виробничих особливостей спроможне забезпечити взаєм� ний інтерес як виробників, так і споживачів науково�технічної та інноваційної продукції в агропромисловому комплексі. Йдеться зреш� тою про формування єдиного організаційно< економічного механізму регулювання та сти< мулювання науково<технічної та інновацій< ної діяльності, а також ринку продукції цієї ді� яльності. Наскільки ефективним і дійовим бу� де зазначений механізм, настільки результа� тивною та ефективною буде практична реалі� зація науково�технічних та інноваційних роз� робок в агропромисловому виробництві. На жаль, формування ринку науково�тех� нічної та інноваційної продукції, використо� вуваної в національному АПК, надмірно за� тягнулося, і це негативно відбивається на конкурентоспроможності вітчизняного сільсь� кого господарства та інших сфер АПК. Адже за останні 10 років були створені різні ринки – основних засобів виробництва, готової про� дукції, праці тощо. Все це, безперечно, вима� гає поширення ринкових відносин на всі сфе� ри і ланки АПК, включаючи й сферу науко� во�технічної та інноваційної діяльності, за� стосування її результатів у практиці господа� рювання. Зростання попиту на продукцію за� значеної діяльності з боку агропромислових товаровиробників за умов функціонування ринкової економіки та наявності справжньо� го конкурентного середовища об'єктивно зу� мовлюється необхідністю збільшення обся� гів виробництва і поліпшення якості аграрної сировини та продуктів харчування. Цілком зрозуміло, що формування роз� виненого ринку науково�технічної й іннова� ційної продукції в АПК України можливе ли� ше за умов, коли соціально�економічною ос� новою сталого і стабільного розвитку всього національного господарства, в т. ч. й аграрно� го сектора економіки, будуть товарно�грошо� ві відносини ринкового типу. Суспільство в зв'язку з цим повинно знати, скільки потріб� но витратити коштів на науково�технічні та інноваційні розробки, щоб реалізація остан� ніх могла повною мірою забезпечити справ� жній науково�технологічний прогрес у сільсь� кому господарстві та інших сферах АПК. Воднораз велике соціально�економічне та екологічне значення мають обсяги, види і тех� ніко�технологічний рівень наукової продук� ції, оскільки "перевиробництво" такої про� дукції слід вважати економічно нераціональ� ним використанням обмежених фінансових ресурсів держави у зв'язку з великими витра� тами на проведення науково�дослідних робіт. Тому доцільно на ринкових принципах виз� начати характер взаємовідносин між вироб� никами науково�технічної та інноваційної продукції, з одного боку, і споживачами цієї продукції, з іншого. До найважливіших чинників, необхідних для формування в національному АПК роз� виненого та ефективного ринку науково�тех� нічної й інноваційної продукції агропромис� лового призначення, можна віднести такі: – забезпечення науково�дослідної сфери АПК висококваліфікованими кадрами в достатній кількості (чого можна досягти за рахунок підключення в цю сферу фа� хівців НАН України) та значних "ін'єк� цій" фінансових ресурсів в необхідних об� сягах; – створення реальної свободи і самостійно� сті діяльності науково�дослідних установ з максимальним урахуванням попиту аг� ропромислового виробництва на їх кінце� ву продукцію, а також майбутніх потреб; Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006102 – формування спільного взаємозумовлено� го економічного простору та інтересу з боку як виробників, так і споживачів нау� ково�технічної та інноваційної продукції; – організація спеціалізованих ринкових структур у сфері науково�дослідних та ін� новаційних розробок агропромислового призначення й реалізації їх на практиці господарювання в усіх галузях і сферах АПК (агропромислові технопарки, агро� поліси, агротехцентри, малі науково�інно� ваційні підприємства тощо), а також до� сягнення високого рівня матеріально� технічного забезпечення наукових і впро� ваджувальних формувань; – розроблення та застосування в межах на� ціонального АПК науково обґрунтовано� го економічного механізму регулювання функціонування і стимулювання розвит� ку ринку науково�технічної та інновацій� ної продукції, який охоплює вирішення належним чином питань ціноутворення, оподаткування, фінансування та кредиту� вання науково�дослідної діяльності, а та� кож сприяє підвищенню взаємної заінте� ресованості виробників і споживачів за� значеної продукції. Формування та цілеспрямований розвиток в Україні цивілізованого ринку науково�техніч� ної та інноваційної продукції агропромислово� го призначення з відповідними його структу� рами і організаційно�економічним механізмом – це об'єктивна необхідність нинішнього етапу функціонування національного господарства. Однак, як свідчить досвід України і деяких ін� ших країн з перехідною економікою, процес становлення такого ринку вимагає не лише тривалого часу, а й чітко виважених та обґрун� тованих заходів з боку держави, а також належ� ного інвестиційного забезпечення. Останнє по� вною мірою стосується як науково�дослідних установ, так і використання на практиці їх нау� ково�технологічних та інноваційних розробок. Крім того, слід інтенсивно розвивати мале підприємництво в науково�інноваційній сфе� рі. Якщо проаналізувати статистику відкрит� тів і винаходів, які здійснюються в світі, то більша їх частина припадає саме на малі нау� ково�інноваційні підприємства, невеликі дос� лідні лабораторії або центри. З цією метою потрібно розробляти нові та удосконалювати існуючі нормативно�правові акти щодо функ� ціонування і розвитку малих підприємств у сфері науково�інноваційної діяльності, опти� мізувати систему підготовки висококваліфі� кованих кадрів для малого науково�дослід� ного підприємництва. Вирішальне значення для реалізації моде� лі інноваційного розвитку національного АПК має радикальне підвищення платоспромож� ності вітчизняних агропромислових товаро� виробників на науково�технічні та інновацій� ні розробки. Саме їх слід розглядати як ос� новних споживачів наукомісткої й іннова� ційної продукції, що виробляється не лише великими, а й малими науково�інноваційними підприємствами. Для ефективного викорис� тання такої продукції необхідно, по�перше, щоб вона була принципово новою, конкурен� тоспроможною і давала значний ефект від практичного її застосування. По�друге, дер� жава повинна всебічно підтримувати опера� тивне доведення та розповсюдження інфор� мації про вітчизняні перспективні науково� технологічні й інноваційні розробки серед аг� ропромислових товаровиробників. Мова йде про якнайшвидше надходження цих розро� бок в інформаційне поле. Нарешті, вкрай по� трібні довгострокова стратегія інноваційного розвитку всіх галузей і сфер національного АПК та система фінансово�економічних ва� желів для ефективного стимулювання науко� во�інноваційної діяльності у цьому ком� плексі. Як аксіому слід вважати положення, що перехід до інноваційного розвитку АПК мож� ливий тільки за умов реального збільшення НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006 Сільськогосподарські і аграрні технології 103 капітальних вкладень, насамперед інвести� цій, в основний капітал сільського господар� ства. Хоча в 2004 р. інвестиції в основний ка� пітал аграрного виробництва України та по� в'язані з ним послуги порівняно з попереднім роком зросли майже в 1,6 рази, а в 2001 р. – в 2,1 рази, проте їх частка в загальному обсязі інвестицій в основний капітал усіх видів еко� номічної діяльності навіть зменшилася – з 4,8 % у 2001 р. до 4,3 % у 2004 р. [7, с. 34]. До речі, інвестиції в основний капітал сільського господарства в порівняних цінах за період 1991–2000 рр. скоротилися з 11,8 млрд до 496 млн грн., тобто приблизно в 24 рази, а їх частка в загальному обсязі інвестицій у на� ціональну економіку за цей час знизилася з 21,3 % у 1990 р. до 3,7 % у 2000 р., тобто в 6 разів [2, с. 19]. Звідси не важко зробити висновок, що ін� вестиційний процес у вітчизняному сільсько� му господарстві – найважливішій сфері АПК – продовжує занепадати, незважаючи на дея� ке пожвавлення в останні роки. Інвестиційна криза в аграрному секторі України є надто глибокою, а наслідки її більш згубними, ніж у інших галузях національної економіки. Цен� тром проблеми інвестування сільського гос� подарства з самого початку його реформуван� ня був механізм так званого "невидимого" ви� лучення фінансових ресурсів у аграрних то� варовиробників через недосконалу цінову по� літику. Він зрештою привів до того, що прак� тично за всі роки здійснення аграрних пере� творень в Україні виробництво більшості ви� дів сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницької, було збитковим або надто низькорентабельним. Це стосується в першу чергу великих сільськогосподарських підпри� ємств. Через прихований механізм вилучення до� ходів з аграрного сектора економіки останній за радянських часів був донором розвитку промисловості, а в період ринкових реформ у незалежній Україні став важливим чинником нагромадження капіталів у деяких сферах на� ціонального господарства, у т. ч. й у тіньовій економіці. Відтак і нині чимало політиків, урядових структур та окремих підсистем гос� подарської діяльності, насамперед приватних, зацікавлені у тому, щоб подібна, вкрай небез� печна з точки зору національної й продоволь� чої безпеки ситуація в державі зберігалась і на� далі. Результатом вилучення доходів з сільсь� кого господарства протягом тривалого пері� оду стали підрив і руйнування економіки цієї життєво важливої галузі, її деіндустріалізація та натуралізація, соціальний занепад села, зростання безробіття та бідності в сільській місцевості, а також катастрофічне погіршен� ня умов відтворення сільського населення, насамперед його трудового потенціалу. Воднораз вкрай недостатній рівень рен� табельності і збитковість аграрного вироб� ництва стали головними причинами падіння його техніко�технологічного рівня, зниження родючості та деградації земельних ресурсів сільськогосподарського призначення. За умов, що склалися, перспективи зростання інвести� цій в основний капітал аграрної сфери АПК практично відсутні. А, як видно з наведених вище даних, інвестиційна політика держави останнього десятиліття щодо національного АПК й у першу чергу сільського господарст� ва не була спрямована на подолання кризової ситуації і не враховувала реального стану продуктивних сил аграрної сфери, який ха� рактеризується нині як катастрофічний. Забезпечити стабільний і сталий розви� ток національного АПК в умовах прискорен� ня глобалізаційних та інтеграційних процесів можна лише за умови, що цей розвиток здій� снюватиметься на основі інноваційно�інвес� тиційної моделі. Органічне поєднання інно� ваційної й інвестиційної політики, вкладання все більших коштів у сучасні інноваційні тех� нології і виробництво інноваційних продук� тів слід розглядати як найважливішу переду� мову ефективного функціонування вітчизня� Наукові основи інноваційної діяльності НАУКА ТА ІННОВАЦІЇ. № 5, 2006104 ного сільського господарства та інших галу� зей АПК у відкритому конкурентному сере� довищі. Тому проблема належного інвестуван� ня національного і регіональних АПК має ви� рішуватися не лише на засадах самофінансу� вання, залучення приватного, в т. ч. й інозем� ного, капіталу, а й за активної участі держави. Настав час, на нашу думку, рішуче відмо� витися від стереотипів осмислення перших ро� ків ринкових реформ в Україні щодо інвесту� вання і державної підтримки сільського гос� подарства та інших сфер національного АПК. Інтереси продовольчої безпеки держави, збе� реження і примноження її аграрно�селянських традицій вимагають того, щоб у найближчі роки збільшити фінансування розвитку аг� рарного сектора економіки до обсягів, які да� дуть реальну можливість подолати в ньому ін� вестиційно�інноваційну кризу. З цією метою слід позитивно вирішити питання про ство� рення в Україні Інноваційно�інвестиційного аграрного фонду за рахунок державних бюд� жетних коштів, бюджетів різних рівнів і за участю комерційних банків, підприємницьких структур, приватних інвесторів тощо. Доціль� ність такого фонду цілком очевидна. Створення подібного фонду, безперечно, сприятиме мобілізації фінансових ресурсів і спрямуванню їх на ефективне вирішення надзвичайно важливого завдання, а саме – на� лежного фінансового забезпечення розвитку інноваційної діяльності та впровадження в практику її результатів у всіх галузях і сферах національного АПК. Щоб одержати необхід� ний ефект від інноваційного розвитку остан� нього потрібно спочатку вкласти значні інно� ваційні кошти, які потім стануть генератором зростання прибутків господарюючих суб'єк� тів, тобто зміцнення їх фінансових потенціа� лів. Таким чином, інноваційно�інвестиційну модель розвитку вітчизняного агропромисло� вого виробництва слід вважати вирішальним чинником переведення його на конкурентос� проможний, ресурсозберігаючий та еколого� безпечний напрям сталого функціонування в довгостроковій перспективі. ЛІТЕРАТУРА 1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Acade� mia, 1999. – 787 с. 2. Відтворення та ефективне використання ресурс� ного потенціалу АПК (теоретичні і практичні ас� пекти) / Відп. ред. акад. УААН В. М. Трегобчук. – К.: Ін�т екон. НАН України, 2003. – 259 с. 3. Государственное регулирование сельского хозяй� ства: концепции, механизмы, эффективность. – М.: ВИАПИ им. А. А. Никонова, "Энциклопедия российских деревень". – 2005. – 664 с. 4. Дацій О. І. Розвиток інноваційної діяльності в аг� ропромисловому виробництві України. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с. 5. Петров В. М. Інноваційні пріоритети технічної політики в АПК. – Економіка АПК. – 2005. – №7. – С. 11–17. 6. Ратанин П. И. Инновационное предприниматель� ство в переходный период России к рынку. – М.: Известия, 1993. – 174 с. 7. Сільське господарство України за 2004 рік / Держ� комстат України. – К., 2005. – 340 с. 8. Теория и механизм инноваций в рыночной эконо� мике / Под ред. Ю.В.Яковца. – М., 1997. – 183 с. 9. Яковец Ю. В. Ускорение научно�технического прогресса: теория и экономический механизм. – М.: Экономика, 1988. – 333 с. Надійшла до редакції 24.11.05

Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку національного агропромислового комплексу

Репозитарії

Схожі ресурси