Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні
У статті визначено та досліджено основні обмежувальні фактори розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Доведено, що стримування процесу практичної реалізації напрямів соціальної відповідальності обумовлено, насамперед, політичною та економічною кризою. Підприємствам бракує коштів на р...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2016
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113906 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Т.П. Гітіс // Вісник економічної науки України. — 2016. — № 2 (31). — С. 44–48. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-113906 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1139062017-02-19T03:01:42Z Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні Гітіс, Т.П. Наукові статті У статті визначено та досліджено основні обмежувальні фактори розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Доведено, що стримування процесу практичної реалізації напрямів соціальної відповідальності обумовлено, насамперед, політичною та економічною кризою. Підприємствам бракує коштів на реалізацію пріоритетних для них напрямів соціальної відповідальності, а саме: забезпечення гідного рівня заробітної плати та своєчасність її виплати. Це робить другорядними питання охорони навколишнього середовища та інвестування в розвиток суспільства. З метою подолання факторів, що обмежують розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні, запропоновано активізувати втручання держави в цей процес: сприяти формуванню у підприємців і суспільства розуміння важливості соціальної відповідальності; переймати світовий досвід із реалізації соціальних проектів; розробляти заходи що забезпечать зацікавленість бізнесу в соціально відповідальній поведінці; всебічно підтримувати підприємства, які виконують особливо важливі соціальні завдання. В статье определены и исследованы основные факторы, ограничивающие развитие социальной ответственности бизнеса в Украине. Доказано, что сдерживание процесса практической реализации направлений социальной ответственности обусловлено, прежде всего, политическим и экономическим кризисом. Предприятиям не хватает средств на реализацию приоритетных для них направлений социальной ответственности, а именно: обеспечение достойного уровня заработной платы и своевременность ее выплаты. Это делает второстепенными вопросы охраны окружающей среды и инвестирования в развитие общества. С целью преодоления факторов, ограничивающих развитие социальной ответственности бизнеса в Украине, предложено активизировать вмешательство государства в этот процесс: способствовать формированию у предпринимателей и общества понимания важности социальной ответственности; перенимать мировой опыт реализации социальных проектов; разрабатывать меры, обеспечивающие заинтересованность бизнеса в социально ответственном поведении; всесторонне поддерживать предприятия, которые выполняют особо важные социальные задачи. The article identifies and explores the main factors limiting the development of the social responsibility of business in Ukraine. It is proved that the containment process of the practical realization of directions of social responsibility primarily due to the political and economic crisis. Enterprises lack of funds for implementation of their priority areas of social responsibility, and, namely: a decent wage and the timeliness of its payments. This makes secondary issues of environmental protection and investing in the development of society.To overcome the factors limiting the development of social responsibility of business in Ukraine, proposed to strengthen the state intervention in this process: to contribute to the formation of entrepreneurs and companies understanding the importance of social responsibility; to adopt world experience of realization of social projects; to develop measures for the business interest in socially responsible behavior; to fully support businesses that are performing very important social tasks. 2016 Article Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Т.П. Гітіс // Вісник економічної науки України. — 2016. — № 2 (31). — С. 44–48. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113906 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Гітіс, Т.П. Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні Вісник економічної науки України |
| description |
У статті визначено та досліджено основні обмежувальні фактори розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Доведено, що стримування процесу практичної реалізації напрямів соціальної відповідальності обумовлено, насамперед, політичною та економічною кризою. Підприємствам бракує коштів на реалізацію пріоритетних для них напрямів соціальної відповідальності, а саме: забезпечення гідного рівня заробітної плати та своєчасність її виплати. Це робить другорядними питання охорони навколишнього середовища та інвестування в розвиток суспільства. З метою подолання факторів, що обмежують розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні, запропоновано активізувати втручання держави в цей процес: сприяти формуванню у підприємців і суспільства розуміння важливості соціальної відповідальності; переймати світовий досвід із реалізації соціальних проектів; розробляти заходи що забезпечать зацікавленість бізнесу в соціально відповідальній поведінці; всебічно підтримувати підприємства, які виконують особливо важливі соціальні завдання. |
| format |
Article |
| author |
Гітіс, Т.П. |
| author_facet |
Гітіс, Т.П. |
| author_sort |
Гітіс, Т.П. |
| title |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні |
| title_short |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні |
| title_full |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні |
| title_fullStr |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні |
| title_full_unstemmed |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні |
| title_sort |
визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в україні |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113906 |
| citation_txt |
Визначення та дослідження обмежувальних факторів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Т.П. Гітіс // Вісник економічної науки України. — 2016. — № 2 (31). — С. 44–48. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT gítístp viznačennâtadoslídžennâobmežuvalʹnihfaktorívrozvitkusocíalʹnoívídpovídalʹnostíbíznesuvukraíní |
| first_indexed |
2025-07-08T06:38:43Z |
| last_indexed |
2025-07-08T06:38:43Z |
| _version_ |
1837059774135402496 |
| fulltext |
ГІТІС Т. П.
44 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Офіційний вісник Президента України. — 2015. —
№2. — Ст. 154.
14. Державна стратегія регіонального розвитку на
період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів Ук-
раїни № 385 від 06.08.2014 р. // Офіційний вісник Ук-
раїни. — 2014. — №70. — Ст. 1966.
15. Стратегія розвитку Донецької області на пе-
ріод до 2020 року: Затвержено спільним розпоряджен-
ням голови облдержадміністрації, керівника обласної
військово-цивільної адміністрації та голови обласної
ради від 12.05.2015 р. № 195/16р [Електронний ре-
сурс]. — Краматорськ: Донецька облдержадміністра-
ція, 2015. — 106 с. — Режим доступу: http://donoda.gov.
ua/?lang=ru&sec=03.04&iface=Public&cmd=view&args=
id:22709.
16. Стратегія розвитку Харківської області на пе-
ріод до 2020 року Харьків: Затверджена 05.03.2015 р.
рішенням Харьковської обласної ради [Електронний
ресурс]. — Харьків, 2015. — 177 с. — Режим доступу:
http://old.kharkivoda.gov.ua/documents/ 16203/ 1088.pdf.
17. Члены Организации Объединенных Наций
[Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.
un.org/ru/member-states/index.html.
Т. П. Гітіс
канд. екон. наук
Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. За результатами соціоло-
гічного опитування, проведеного Центром соціальних
експертиз Інституту соціології НАН України та благо-
дійним фондом «Інтелектуальна перспектива», в
якому взяли участь 811 підприємств різних розмірів,
форм власності та сфер діяльності, бізнес-структури
позиціонують своє ставлення до аспектів соціальної
відповідальності наступним чином [1]:
— до реалізації соціальних проектів 60% респон-
дентів ставляться позитивно та вважають її корисною
для суспільства в цілому; чверть опитаних продемон-
струвала «нейтралітет»; 5% респондентів зафіксували
негативне ставлення, оцінивши таку діяльність як «ма-
рну витрату часу та ресурсів»;
— в оцінках можливостей своєї участі у реалізації
соціальних проектів — 4% респондентів зазначили
відсутність будь-яких можливостей у бізнес-структур
для реалізації соціальних проектів; третина вважає, що
ця можливість існує стосовно всіх бізнесових органі-
зацій; половина опитаних переконана, що така мож-
ливість є, але лише в окремих компаній.
Таким чином, український бізнес вважає актуаль-
ним впровадження і розвиток соціальної відповідаль-
ності у своїй діяльності. Але необхідно відзначити, що
соціальна відповідальність бізнесу в Україні перебуває
на етапі становлення та спрямовується насамперед на
розвиток трудових відносин між робітниками і робо-
тодавцями, а також на заходи із захисту здоров'я та
безпеки споживачів. Менш поширеними є заходи
щодо захисту природних ресурсів та взаємодії з грома-
дою [2]. Впровадження стандартів соціальної відпові-
дальності потребує розуміння їх суспільної та еконо-
мічної значущості серед представників українського
бізнесу, а також стимулювання підприємств до реалі-
зації соціальних проектів.
Аналіз останніх досліджень. Дослідження напрям-
ків розвитку та поширення соціальної відповідальності
в Україні розглядається в працях таких науковців, як
О. Ю. Березіна [3], О. М. Головінов [4], А. М. Колот
[5], Ю. К. Бегма [6] та ін.
Пріоритетні напрями соціальної відповідальності
українських суб'єктів господарювання сформульовано
у Стратегії сприяння розвитку соціальної відповідаль-
ності бізнесу в Україні на період до 2020 року [2]:
1. У сфері охорони довкілля:
− впровадження інноваційних ресурсозберіга-
ючих технологій;
− попередження негативного впливу на навко-
лишнє середовище;
− використання екобезпечних та енергоефек-
тивних технологій;
− повторне використання і утилізація відходів.
2. У сфері забезпечення внеску в розвиток суспі-
льства:
− розробка стратегій соціальної відповідальності
компаній з урахуванням інтересів громади і суспіль-
ства в цілому;
− створення нових робочих місць в регіонах те-
риторіального розміщення підприємств;
− об’єктивне і своєчасне висвітлення інформації
про результати діяльності, що є важливою для партне-
рів та має суспільний інтерес;
− реалізація благодійних заходів, спрямованих
на підтримку соціально незахищених верств насе-
лення;
− участь у реалізації програм розбудови соціаль-
ної інфраструктури та житлово-комунальної сфери те-
риторій;
− надання спонсорської підтримки дитячим,
спортивно-масовим і культурним заходам;
− створення робочих місць для інвалідів;
− забезпечення першого робочого місця для мо-
лодих спеціалістів;
− створення умов для проходження практики
студентами навчальних закладів;
− щорічне оприлюднення нефінансового звіту
своєї діяльності.
3. У сфері корпоративних і трудових відносин:
− налагодження діалогу з профспілковими орга-
нізаціями, сприяння укладенню колективних догово-
рів;
ГІТІС Т. П.
2016/№2 45
− забезпечення об’єктивності оцінки професій-
них якостей і розміру винагороди за добросовісне та
результативне виконання професійних обов’язків пра-
цівників;
− створення безпечних та ергономічних умов
праці, проведення оздоровчих та культурних заходів,
надання працівникам матеріальної допомоги на вирі-
шення соціальних проблем, а також безвідсоткових
позик;
− забезпечення підвищення кваліфікації праців-
ників;
− забезпечення формування кадрового резерву,
планів кар’єрного розвитку;
− формування соціальних пакетів, медичне
страхування працівників з метою стимулювання тру-
дової активності;
− сприяння працевлаштуванню звільнених в ре-
зультаті внутрішньої реорганізації працівників;
− формування корпоративної культури.
Передбачається, що впровадження в діяльність
суб'єктів українського бізнесу перелічених вище на-
прямів соціальної відповідальності дозволить:
− більш раціонально використовувати природні
ресурси, знизити рівень забруднення навколишнього
середовища;
− забезпечити соціальний захист та підтримку
населення країни;
− підвищити якість життя людей, знизити рівень
безробіття.
Але, незважаючи на очевидні переваги розвитку
соціальної відповідальності бізнесу в Україні, на да-
ний час спостерігається стримування та гальмування
процесу її практичної реалізації.
Метою статті є визначення та дослідження обме-
жувальних факторів розвитку соціальної відповідаль-
ності бізнесу в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження. Соціа-
льна відповідальність більшості українських підпри-
ємств спрямовується насамперед на трудові відносини.
Дослідження, проведене ООН, виявило найбільш по-
пулярні прояви соціальної відповідальності підпри-
ємств стосовно власних працівників: своєчасна ви-
плата (81,2%) та регулярне підвищення заробітної
плати (57,5%) [6]. Це обумовлено насамперед тим, що
заробітна плата є засобом:
- мотивації працівників до досягнення цілей під-
приємства та формування стабільних трудових колек-
тивів;
- забезпечення працівників необхідними життє-
вими благами для відтворення робочої сили;
- формування платоспроможного попиту насе-
лення.
Незважаючи на те, що середньомісячна заробітна
плата українців в гривневому еквіваленті збільшилася
з січня 2010 по січень 2016 р. на 3314 грн, на фоні
масштабної девальвації національної валюти в останні
роки спостерігається стрімке падіння середньомісяч-
ної заробітної плати в доларовому еквіваленті (рис. 1,
2).
Станом на 01.01.2016 р. середньомісячна заробіт-
на плата становить приблизно 217,9 дол. США. В
останній раз таке падіння рівня доходів населення
спостерігалося в період кризи 2008-2009 рр., тоді се-
редньомісячна заробітна плата знизилася до 220 дол.
США.
Підвищення середньомісячної номінальної заро-
бітної плати не є свідченням поліпшення добробуту
населення, оскільки реальна середньомісячна заробі-
тна плата систематично знижується. На рис. 3 наве-
дено темпи зростання номінальної та реальної заро-
бітної плати з 2010 р. у відсотках до попереднього
року. Дані, що наведені на рис. 3, демонструють упо-
вільнення темпів зростання номінальної заробітної
плати в Україні в 2012-2014 рр. У 2015 р. спостеріга-
ється значне зростання номінальної заробітної плати.
Тим не менш, ця зміна не можна розцінювати як по-
зитивне. Протягом усього аналізованого періоду темпи
зростання реальної заробітної плати знижуються (за
винятком 2012 р.). Так у 2014 р. темп зростання реа-
льної заробітної плати становив 93,5%, а в 2015 р. —
79,8%. Дана зміна є негативною, оскільки індекс реа-
льної зарплати повинен коливатися десь в районі
100%, бажано з невеликим перевищенням.
Рис. 1. Динаміка середньомісячної заробітної плати, грн [7]
ГІТІС Т. П.
46 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рис. 2. Динаміка середньомісячної заробітної плати
(за офіційним курсом НБУ), дол. США [7]
Рис. 3. Темпи зростання номінальної та реальної заробітної плати (у % до попереднього року) [7]
Негативні наслідки відсутності фінансової мож-
ливості більшості українських підприємств забезпе-
чити гідний рівень заробітної плати підсилюються
значним зростанням заборгованості із виплати заро-
бітної плати, що наглядно демонструє рис. 4.
Поступове зниження заборгованості підприємств
із виплати заробітної плати припинено у 2014 р. та
спостерігається зворотній процес. Так, на 1 січня
2015 р. темп зростання заборгованості із виплати за-
робітної плати складає 175,3% до попереднього року,
а на 1 січня 2016 р. — 142,5%.
Таким чином, на даний час значна кількість ук-
раїнських підприємств не в змозі забезпечити гідну за-
робітну плату для свої робітників. Її рівень забезпечує
не більш 21% відтворення робочої сили, що не від-
шкодовує навіть прямих затрат праці [9]. Невідповід-
ність рівня доходів сучасним реаліям робить неможли-
вим забезпечити необхідні умови існування і розвитку
населення країни, підвищувати якість життя людей.
Відсутність можливості вирішення проблем
пов’язаних з оплатою праці роблять другорядними такі
напрями прояву соціальної відповідальності як охо-
рона довкілля та забезпечення внеску в розвиток гро-
мади.
За даними державної служби статистики України
[10, 11] у 2015 р. на охорону навколишнього природ-
ного середовища підприємствами, організаціями та
установами було витрачено коштів на 12,3% більше
порівняно з попереднім роком. Основним джерелом
фінансування витрат є власні кошти підприємств та
установ — 78%. Із загальної кількості витрат на охо-
рону навколишнього природного середовища поточні
витрати становлять 69%, капітальні інвестиції — 31%.
Динаміка витрат на охорону навколишнього природ-
ного середовища у 2010-2015 рр. наведена у таблиці.
ГІТІС Т. П.
2016/№2 47
Рис. 4. Динаміка суми заборгованості із виплати заробітної плати, млн грн [8]
Таблиця
Капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища
Рік Капітальні інвес-
тиції, млн грн
Темп зростання, у % до
попереднього року
Поточні витрати,
млн грн
Темп зростання, у % до
попереднього року
2010 2586,7 - 10116,8 -
2011 5975,7 231,02 11720,0 115,85
2012 6324,3 105,83 13512,4 115,29
2013 6015,7 95,12 13966,2 103,36
2014 7959,9 132,32 13965,7 100,00
2015 7675,6 96,43 16915,5 121,12
Аналіз динаміки витрат на охорону навколиш-
нього природного середовища, представлений у таб-
лиці, демонструє з одного боку підвищення активності
українського бізнесу щодо охорони навколишнього
середовища, а з іншого — зниження капітальних інве-
стицій у екологічні заходи, та свідчить про недостат-
ність у підприємств фінансових ресурсів для онов-
лення застарілого обладнання природоохоронного
призначення.
Дослідження ООН, проведене серед українських
підприємств, дозволили виявити практичну реалізацію
соціальної відповідальності бізнесу у сфері охорони
довкілля [6]: зменшення викидів у навколишнє сере-
довище (35,4% компаній здійснюють екологічні за-
ходи); впровадження енергозбережувальних техноло-
гій (42,8%); використання та утилізація відходів, здій-
снення заходів щодо захисту природних ресурсів
(40,5%).
При цьому лише 29,8% респондентів визначили
реалізацію екологічних програм як елемент соціальної
відповідальності бізнесу. Таким чином, охорона до-
вкілля для більшості українських підприємств на да-
ний час не є актуальним питанням, а практична реа-
лізація цього напряму соціальної відповідальності
стримується у зв’язку з обмеженими можливостями
фінансування як з боку підприємств, так і з боку дер-
жави.
Найменш поширеними та популярними серед ук-
раїнських підприємств є заходи щодо взаємодії з гро-
мадою. Лише третина компаній здійснює соціальні ін-
вестиції в розвиток громади [1].
Висновки
Перебування України в умовах політичної та еко-
номічної кризи, нежиттєздатність існуючої моделі дер-
жавного управління, нестабільності національної ва-
люти стримує та обмежує розвиток соціальної відпові-
дальності бізнесу. Підприємствам бракує коштів на ре-
алізацію пріоритетних для них напрямів соціальної
відповідальності, а саме, забезпечення гідного рівня
заробітної плати та своєчасність її виплати. Це робить
другорядними питання охорони навколишнього при-
родного середовища та інвестування в розвиток суспі-
льства та громади.
Подолання факторів, що обмежують розвиток со-
ціальної відповідальності бізнесу в Україні, потребує
активного втручання держави, а саме:
− формування у підприємців і суспільства розу-
міння важливості впровадження та поширення напря-
мів соціальної відповідальності;
− переймання світового досвіду із реалізації со-
ціальної відповідальності;
− розробка заходів із забезпечення зацікавлено-
сті бізнесу в соціально відповідальній поведінці;
− всебічна підтримка державою підприємств, що
виконують особливо важливі соціальні завдання.
ГРИБКОВА С. М., ЦИНЬКО І. О.
48 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Список використаних джерел
1. Жук В. Напрями підвищення соціальної відпо-
відальності бізнесу на місцевому рівні [Електронний
ресурс] / В. Жук; Нац. ін.-т стратег. досліджень. —
2007. — Режим доступу: old.niss.gov.ua/monitor/
november/13.htm.
2. Стратегія сприяння розвитку соціальної відповіда-
льності бізнесу в Україні на період до 2020 року [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.svb.org.ua/
sites/default/files/201309_strategiya_spriyannya_rozvitku_svb_
v_ukrayini.pdf.
3. Березіна О. Ю. Теоретичні підходи до визна-
чення поняття «корпоративна соціальна відповідаль-
ність» / О. Ю. Березіна // Вісник Житомирського дер-
жавного технологічного університету. Серія: Економі-
чні науки. — 2010. — Вип. 3 (53). — Ч. 1. — С. 223-225.
4. Головінов О. М. Соціальна відповідальність бі-
знесу: українські реалії і проблеми/ О. М. Головінов
// Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 2. —
С. 187-192.
5. Колот А. М. Корпоративна соціальна відпові-
дальність і проблеми її сприймання суспільством /
А. М. Колот // Соціально-трудові відносини: теорія та
практика. — 2013. — № 2. — С. 6-15.
6. Бегма Ю. К. Якісне дослідження методів впро-
вадження соціальної відповідальності бізнесу в Україні
/ Ю. К. Бегма, О. Ю. Вінніков, О. І. Редько. — К: [б.
в.], 2006. — 129 с.
7. Минфин: финансовый портал [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://minfin.com.ua/.
8. Динаміка суми заборгованості із виплати заро-
бітної плати (2010-2016 роки) [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: http://ukrstat.org/operativ/ operativ
2015/gdn/prc_rik/prc_rik_r/dsz_r_U.html.
9. Шляга О.В. Проблеми заробітної плати в Ук-
раїні та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] /
О.В. Шляга, Л.О. Пархоменко// Економічний Вісник
Запорізької державної інженерної академії. - 2014. —
Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/ gazeta/evzdia_
6_044.pdf.
10. Довкілля України: статистичний збірник [Еле-
ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.org/
druk/publicat/Arhiv_u/07/Arch_dov_zb.htm.
11. Затраты на охрану и рациональное использо-
вание природных ресурсов по видам природоохранных
затрат в 2015 году [Електронний ресурс]. — Режим до-
ступу: http://ukrstat.org/operativ/operativ2015/ns_rik/ns
_rik_reg/vorvp_r/vorvp_r_15.htm.
С. М. Грибкова
канд. техн. наук,
І. О. Цинько
Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ
АНАЛІЗ СТАНУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Не потребує доказів той
факт, що основні засоби є найнеобхіднішими та най-
більшими активами будь-якого промислового підпри-
ємства. Без них виробничий процес є абсолютно не-
можливим. Тому постійний нагляд за станом основних
засобів, їх попереджувальне технічне обслуговування
та підтримка в дієпридатному стані, безперервне
оновлення та модернізація знаходяться під пильним
наглядом виробничників. Бо саме стан цих активів до-
зволяє підприємствам випускати конкурентоспромож-
ну продукцію, а в кінцевому результаті отримувати до-
статній для подальшого розвитку розмір прибутку.
У теперішній час основні засоби промислових
підприємств України зношені більш ніж на 50% [1, 2].
І основні проблеми які ведуть до такого стану це:
— дуже низькі темпи відновлення ОВФ, через ві-
дсутність коштів. Це спричинене тим, що законодав-
ство України в сфері амортизаційної політики, по-
перше, спрямоване більш на наповнення бюджету,
чим на підтримку діяльності підприємств, і по-друге,
відсутній жорсткий контроль за цільовим використан-
ням коштів амортизаційного фонду, і тому багато, на-
віть прибуткових, підприємств потрапили в замкнуте
коло: без обігових засобів не отримати будь-якої про-
дукції, а «будь-яка» продукція, отримана за допомогою
зношеного обладнання є неконкурентоспроможною і
не принесе коштів и прибутку виробникові;
— дуже малий розмір інвестицій в українську еко-
номіку [3].
Аналіз останніх досліджень. За останній час цією
проблемою опікувались багато вітчизняних вчених. А
саме проблемами стану та відновлення основних засо-
бів — О. Денисюк [4], Є. Набок [5], М. Романенко [6],
проблеми використання основних засобів та інвестиції
в Україні і світі розглядали В. Козаченко, О. Романе-
нко [7], І. Приварникова [8], Д. Кузьмін [9] і О. Кузь-
мін [10], Ю. Великий [3]. Недосконалість законодав-
ства амортизаційної політики досліджували О. Шу-
мейко [11], І. Лісовський, С. Ядуха [12], Т. Бутинець
[13] та інші.
Метою статті є дослідження стану основних засо-
бів промислових підприємств в Україні. Виділення су-
часних проблем виробників в сфері оновлення облад-
нання. Та пошук шляхів щодо вирішення цих проб-
лем.
Виклад основного матеріалу дослідження. У сучас-
ному світі перед промисловими підприємствами Укра-
їни стоїть мета не стільки розвитку або максимізації
прибутків, скільки виживання в жорстких умовах сві-
тової економічної кризи, з одного боку, та військово-
політичного стану країни — з іншого. Та незважаючи
на ці фактори промислові підприємства все ж таки му-
сять звертати пильну увагу на стан основних засобів з
метою підтримки конкурентоздатності своєї продукції.
|