Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку

Статтю присвячено проблемам модернізації економіки України. На основі дослідження сучасних світових тенденцій індустріального розвитку визначено, що інноваційне оновлення української економіки потребує перерозподілу повноваженьв управлінні. Акцентовано увагу на здійснення регіональної політики, що с...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Іванов, С.В., Солдак, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2016
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Економічна теорія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113955
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку / С.В. Іванов, М.О. Солдак // Економічний вісник Донбасу. — 2016. — № 3 (45). — С. 24–31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-113955
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1139552017-02-20T03:02:51Z Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку Іванов, С.В. Солдак, М.О. Економічна теорія Статтю присвячено проблемам модернізації економіки України. На основі дослідження сучасних світових тенденцій індустріального розвитку визначено, що інноваційне оновлення української економіки потребує перерозподілу повноваженьв управлінні. Акцентовано увагу на здійснення регіональної політики, що ставить за мету розвиток здібностей головних дійових осіб до безперервного навчання і стратегічної інноваційної поведінки. Статья посвящена проблемам модернизации экономики Украины. На основе исследования современных мировых тенденций индустриального развития определено, что инновационное обновление украинской экономики требует перераспределения полномочий в управлении. Акцентировано внимание на осуществление региональной политики, которая ставит целью развитие способностей главных действующих лиц к непрерывному обучению и стратегического инновационного поведения. The article deals with problems of modernization of Ukraine's economy. Based on the study of modern world trends of industrial development is determined that an innovative upgrade Ukrainian economy needs a reauthorization in government. It was pointed out on the regional policy making, which aims to develop the capacity of prime actors for lifelong learning and strategic innovation behavior. 2016 Article Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку / С.В. Іванов, М.О. Солдак // Економічний вісник Донбасу. — 2016. — № 3 (45). — С. 24–31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113955 338:330.341.424(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна теорія Економічна теорія
spellingShingle	Економічна теорія Економічна теорія Іванов, С.В. Солдак, М.О. Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку Економічний вісник Донбасу
description	Статтю присвячено проблемам модернізації економіки України. На основі дослідження сучасних світових тенденцій індустріального розвитку визначено, що інноваційне оновлення української економіки потребує перерозподілу повноваженьв управлінні. Акцентовано увагу на здійснення регіональної політики, що ставить за мету розвиток здібностей головних дійових осіб до безперервного навчання і стратегічної інноваційної поведінки.
format	Article
author	Іванов, С.В. Солдак, М.О.
author_facet	Іванов, С.В. Солдак, М.О.
author_sort	Іванов, С.В.
title	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
title_short	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
title_full	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
title_fullStr	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
title_full_unstemmed	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
title_sort	модернізація економіки україни в контексті світових тенденцій індустріального розвитку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Економічна теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/113955
citation_txt	Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку / С.В. Іванов, М.О. Солдак // Економічний вісник Донбасу. — 2016. — № 3 (45). — С. 24–31. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT ívanovsv modernízacíâekonomíkiukraínivkontekstísvítovihtendencíjíndustríalʹnogorozvitku AT soldakmo modernízacíâekonomíkiukraínivkontekstísvítovihtendencíjíndustríalʹnogorozvitku
first_indexed	2025-07-08T06:43:38Z
last_indexed	2025-07-08T06:43:38Z
_version_	1837060084836859904
fulltext	С. В. Іванов, М. О. Солдак 24 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 УДК 338:330.341.424(477) С. В. Іванов, доктор економічних наук, М. О. Солдак, кандидат економічних наук, Міжнародний центр досліджень соціально-економічних проблем модернізації та розвитку кооперації, м. Полтава МОДЕРНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ ІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ Термін «модернізація» останнім часом є пред- метом політичної та наукової риторики в Україні. Проблеми і потреби модернізації в Україні вперше були визначені у статті академіка НАН України В.М. Гейця [1]. Ідеї модернізації були розвинені в Національній доповіді, підготовленій Cекцією суспільних і гуманітарних наук НАН України [2]. Апробована в науковому середовищі ідея модерні- зації була покладена в основу Послання Президента України Верховній Раді України «Модернізація Ук- раїни – наш стратегічний вибір» [3]. Різні аспекти модернізації визначено в Державній стратегії регіо- нального розвитку на період до 2020 року [4]. Моде- рнізація нерозривно пов'язана з переходом на інно- ваційний шлях розвитку, тому в результаті вона по- винна призвести до нового технологічного вигляду української економіки, зниження її залежність від кон'юнктури сировинних ринків, підвищення конку- рентоспроможності країни та рівня добробуту укра- їнських громадян. Модернізація – поняття багатоаспектне. Роз- глядають соціальну, економічну, політичну, куль- турну модернізацію. Часто під цим поняттям розу- міється процес переходу «…від традиційного … до сучасного суспільства…» [5], «процес часткового оновлення, заміни застарілого устаткування…» [6] або «скоординовані зусилля суспільства щодо подо- лання нетерпимого відставання в економічній і соці- альній сферах…» [7, с. 5-82]. Останнім часом багато уваги приділяється культурному аспекту модерніза- ції. Р. Інглхарт і К. Вельцель досліджують еволюції ціннісних установок жителів різних країн світу в останні десятиліття XX століття [8], С. Хантінгтон ставить проблему обмеженості самих можливостей глибоких культурних запозичень між цивілізаціями [9]. Головна теза теорії модернізації полягає в тому, що соціально-економічний розвиток веде до законо- мірних і до відомого ступеня прогнозованих змін у культурному та політичному житті. Матеріальну ос- нову розв’язання тих чи інших соціальних і безпеко- вих проблем створює промисловість, головною ме- тою модернізації якої має стати підвищення про- дуктивності праці та відповідно рівня статків насе- лення [10, с. 39]. Для здійснення модернізації економіки пріори- тети промислового розвитку мають бути чітко ви- значені та викладені у законах України та стратегіч- них і програмних документах Кабінету Міністрів України, стратегіях розвитку відповідних мініс- терств і відомств, стратегіях соціально-економіч- ного розвитку регіонів. В Україні процес форму- вання промислової політики у попередні роки був незадовільним. Остання Державна програма розвит- ку промисловості діяла з 2003 до 2011 р. Лише у 2013 р. було схвалено Концепцію Загальнодержав- ної цільової економічної програми розвитку про- мисловості на період до 2020 р. Для відновлення процесів державного регулювання економічного розвитку у травні 2016 р. було прийнято план пріо- ритетних дій на 2016 р., в якому особливу увагу при- свячено розвитку промислового виробництва. Як мету визначено реалізацію політики нової індустрі- алізації економіки України, стабілізацію соціально- економічного стану: до кінця року ‒ подолання тен- денції падіння обсягів промислового виробництва, у середньостроковій перспективі ‒ досягнення ста- більних обсягів зростання промислового виробни- цтва, збільшення частки промисловості у структурі валового внутрішнього продукту, збільшення обся- гів експорту продукції з високою доданою вартістю. Політика розвинутих країн демонструє значний інтерес до промислового виробництва, а техноло- гічні зміни визнаються одним з факторів довгостро- кового зростання. У 2015 р. Організація Об'єднаних Націй прийняла Програму сталого розвитку до 2030 р. Нові цілі були розроблені на заміну Цілям розвитку тисячоліття, які діяли протягом останніх п'ятнадцяти років. Ціль 9 «Створити гнучку інфра- структуру, сприяти всеохоплюючій і сталій інду- стріалізації, заохочувати інновації» стосується ак- тивного збільшення питомої ваги промислового ви- робництва у загальному показнику зайнятості та ВВП до 2030 р. шляхом інтеграції малих промисло- вих підприємств та інших підприємств у ланцюзі створення вартості та ринки, модернізації інфра- структури та промислових галузей стосовно підви- щення ефективності використання ресурсів, викори- стання чистих та екологічно безпечних технологій та промислових процесів, розширення наукових С. В. Іванов, М. О. Солдак 25 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 розробок, модернізації технологічних можливостей та підтримки інновацій. Концепція всеохоплюючого сталого промисло- вого розвитку складається з трьох елементів: стала індустріалізація як фактор економічного розвитку; всеохоплюючий промисловий розвиток, що забезпе- чує соціальну інклюзивність і пропонує рівні мож- ливості і справедливий розподіл благ; екологічна сталість, що усуває взаємозв'язок між процвітанням, забезпеченим промисловістю, і надмірним спожи- ванням ресурсів і негативним впливом на навко- лишнє середовище [11]. Під сталою індустріалізацією мається на увазі процес, який позитивно впливає на довгострокові структурні зміни в економіці і ключову роль у ньому відіграє переробна промисловість. Вона забезпечує зайнятість у сферах із високою продуктивністю праці, стимулює розвиток технологій та інновацій, які у свою чергу, забезпечують стале зростання про- дуктивності праці у переробній промисловості та ін- ших галузях. Економічно розвинуті країни останнім часом характеризуються довгостроковою тенденцією деін- дустріалізації (decreasing importance of manu- facturing). Постійне скорочення виробництва є най- більш помітним з точки зору зайнятості. З цієї при- чини дебати щодо деіндустріалізації часто фокусу- ється саме на втратах робочих місць. Частка пере- робної промисловості в національній зайнятості по- стійно зменшується. Навіть у таких країнах, як Ко- рея, Туреччина, Мексика і країни Східної Європи, в яких відбувався період зростання промислового ви- робництва і зайнятості в 1970-х і / або 1980-х роках, частка переробної промисловості в загальному об- сязі зайнятості скорочується останнім часом [12, с. 7]. У розвинутих країнах основним фактором зро- стання в галузях переробної промисловості стає продуктивність праці, що призводить до збільшення обсягів промислової продукції за відсутністю знач- ного зростання обсягів факторів виробництва – ка- піталу, виробничих ресурсів, матеріалів. У той час, високотехнологічні галузі спроможні створити ве- лику кількість робочих місць у сфері послуг, що пов’язані із промисловістю. В Україні останніми роками також відбува- ються процеси деіндустріалізації, однак за рахунок не тільки кількісного, а й якісного погіршення стану промисловості. Кількість зайнятих у сфері виробни- цтва скоротилась майже вполовину (з 2917 тис. осіб у 2000 р. до 1511 тис. осіб у 2014 р.). Частка зайня- тих у переробній промисловості працівників у зага- льному обсягу зайнятих в економіці теж постійно скорочується. Рис. 1. Частка працівників, зайнятих у переробній промисловості в Україні, % Розраховано авторами за джерелами: Праця України у 2014 році: статистичний збірник [Електронний ресурс]. – К.: Консультант. – С. 131. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/; Праця України у 2009 році: статистичний збір- ник [Електронний ресурс]. – Київ. – С. 187. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. Майже в 3 рази знизилася частка переробної промисловості у ВВП. Така тенденція присутня у багатьох країнах. Виключенням є Корея, де цей по- казник виріс на 5 в.п. на період з 1996 по 2014 р. У «Звіті про промисловий розвиток – 2016: Роль технологій та інновацій у всеохоплюючому та сталому розвитку промислового виробництва» роз- глянуто структурні зміни в підгалузях переробної промисловості, які сгруповано за типом техноло- гій – низько-, середньо- і високотехнологічні підга- лузі. За останні 40 років зміни спостерігалися у всіх трьох технологічних групах і в усіх країнах – від розвинених до країн, що розвиваються. В 2012 р. більше половини світової доданої вартості в низько- і середньотехнологічних галузях створювалось в країнах, що розвиваються, при цьому навіть в висо- 21,3 19,9 19,2 17,7 17,6 17,8 17,4 17,2 16,9 15,0 16,0 17,0 18,0 19,0 20,0 21,0 22,0 2000 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 С. В. Іванов, М. О. Солдак 26 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 котехнологічних галузях в країнах, що розвива- ються, створювалася майже половина світової дода- ної вартості [11, с. 3]. Статистика України з недав- нього часу надає дані з розподілу обсягів реалізова- ної продукції добувної та переробної промислово- сті; постачання електроенергії, газу, пари та конди- ційованого повітря; забору, очищення та постачання води за основними промисловими групами. Відпо- відно цих даних вітчизняне виробництво зорієнто- вано на випуск товарів проміжного споживання (38,8% до загального обсягу реалізованої продукції промисловості у 2014 р.) насамперед металургій- ного виробництва, оброблення металів, виробни- цтва хімічної продукції, у той час як питома вага ін- вестиційних товарів у промисловому випуску таких регіонів залишається незначною (6,9% у 2014 р.) [13]. Рис. 2. Частка переробної промисловості у ВВП України, % Джерело: Manufacturing, value added (% of GDP) [Электронный ресурс] // Databank.worldbank.org. – 2016. – Режим доступа: http://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.MANF.ZS. Ступінь зносу основних засобів підприємств переробної промисловості збільшується (67,5% у 2010 р. проти 60,2% у 2007 р.). Серед галузей про- мисловості самим високим він є у машинобуду- ванні, галузі, яка у всьому світі є драйвером роз- витку економіки на інноваційній основі (84,3% у 2010 р. проти 68,9% у 2007 р.) [14, с. 75]. Знижується продуктивність праці у переробній промисловості. Україна значно відстає за цим пока- зником навіть від колишніх країн Радянського Со- юзу (табл. 1). Учені вважають причинами такого явища ослабленість мотивації до підвищення про- дуктивності праці, зниження рівня освіти та майсте- рності з боку працюючих, деформації в оплаті праці, випереджальне зростання у структурі доходів насе- лення частки соціальних трансфертів порівняно з часткою заробітної плати протягом останніх років [15, с. 101]. Послаблення мотивації до підвищення продуктивності праці багато в чому пояснюється рентоорієнтованою поведінкою, яка є масштабним явищем у країні. В.В. Дємєнтьєв пов’язує це зі «спрямованістю та «силою» стимулів економічної поведінки, яка діє у даному інституційному середо- вищі» [16, с. 9]. Власники можуть прагнути не до максимізації прибутку від діяльності власне підпри- ємства і не до самозростання капіталу, а до отри- мання доходів від діяльності «дочірніх» і «онуча- тих» комерційних структур, які контролюють ресу- рсні, товарні та фінансові потоки даного підприємс- тва, що постачають йому ресурси за підвищеними цінами і купують готову продукцію за заниженою вартістю. Серед важливих напрямів підвищення продуктивності праці відмічають реструктуризацію зайнятості у напрямі збільшення частки інновацій- ної праці, що передбачає необхідність систематич- ного підвищення продуктивності праці, на проти- вагу зайнятості за малопродуктивними формами економічної діяльності [17], однак без вирішення проблеми джерел отримання прибутку і формування ефективних інституційних моделей максимізації прибутку забезпечити стале економічне зростання неможливо [16, с. 12]. Особливостями національної економіки є ак- цент політики на імпорт техніки і технологій, слабке фінансування витрат на технологічну модернізацію і інноваційні розробки (табл. 2). Інноваційна активність підприємств є достат- ньо низькою і має тенденції до зниження. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації зали- шилася продовж 2000-2014 рр. майже незмінною. Вітчизняні виробники більш спираються на імпорт- не обладнання, про що свідчить структура іннова- ційних витрат підприємств: найбільшу питому вагу у цьому показнику займає придбання машин, облад- 31,0 28,4 29,8 32,7 19,2 19,7 20,1 20,7 22,8 19,6 23,1 23,1 20,0 17,8 17,5 13,8 14,3 13,0 13,1 10,0 15,0 20,0 25,0 30,0 35,0 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 С. В. Іванов, М. О. Солдак 27 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 Таблиця 1 Динаміка продуктивності праці (додана вартість у переробній промисловості (Manufacturing, value added) у розрахунку на тис. зайнятих у переробній промисловості) в деяких країнах (current US$) Країни 2010 2011 2013 2014 Японія - - 87063368,26 н.д. Чеська Республіка 35593993,82 39049883,49 36236639,74 37126471,38 Польща 30129804,72 34098960,69 34765489,69 35527547,9 Латвія 25453733,07 - - 28390166,31 Республіка Білорусь 12688725,55 15911038,38 16691164,75 н.д. Російська Федерація 19047304,86 24629359,82 26803456,37 25170233,52 Україна 11662962,15 10839194,66 12300760,17 9949387,733 Розраховано авторами за джерелами: Manufacturing, value added (current US$) [Electronic resource]. – Mode of ac- cess: http://data.worldbank.org/indicator/ NV.IND.MANF.CD; Rocznik statystyczny pracy 2015 [Electronic resource]. – Mode of access: http://stat.gov.pl/en/topics/statistical-yearbooks/statistical-yearbooks/yearbook-of-labour-statistics-2015,10,5.html; Труд и занятость в Республике Беларусь, 2014 [Электронный ресурс]. – С. 52. – Режим доступа: belstat.gov.ua,; Republic Labour Market in the Czech Republic – Time Series – 1993-2014 [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.czso.cz/documents/10180/20552603/25013115063.pdf/cc37e4e4-4b82-473d-a3bc-b9c86896b71d?version=1.0$; Среднегодовая численность занятых в экономике Росии по видам экономической деятельности [Электронный ре- сурс]. – Режим доступа: http://www.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_main/rosstat/ru/statistics/wages/labour_force/#; Year Book of Labour Statistics 2013 [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.mhlw.go.jp/english/database/db- yl/2013/02.html. Таблиця 2 Ключові показники інноваційної діяльності в Україні Показники 2000 2005 2010 2013 2014 Питома вага інноваційно-активних підпри- ємств у загальній кількості промислових підп- риємств, % 18,0 11,9 13,8 16,8 16,1 Питома вага підприємств, що впроваджували інновації , % 14,8 8,2 11,5 13,6 12,1 Структура інноваційних витрат підприємств, %: дослідження і розробки 15,1 10,5 12,4 17,1 22,8 придбання зовнішніх нових знань (нових технологій) 4,1 4,2 1,8 0,9 0,6 придбання машин, обладнання та програм- ного забезпечення 61,0 54,8 62,8 58,0 66,5 Чисельність науковців, тис. осіб 120,8 105,5 89,6 77,9 69,4 Витрати на інноваційну діяльність, % до ВВП 1,03 1,30 0,72 0,77 0,66 Складено авторами за джерелами: Наукова та інноваційна діяльність у 2011 р.: статистичний збірник. – С. 175; Наукова та інноваційна діяльність у 2014 р.: статистичний збірник. – С. 165; Наука та інноваційні діяльність (1990- 2013 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. нання та програмного забезпечення. Ця стаття ви- трат залишається дуже високою порівняно з витра- тами на дослідження і розробки (66,5% проти 22,8% у 2014 р.). Погіршилося і ресурсне забезпечення іннова- ційної діяльності. Чисельність науковців істотно скоротилась за період 2000-2014 рр. Обсяг витрат на інноваційну діяльність у зазначеному періоді мав тенденцію до зниження, за виключенням 2005 р. В роботі [18, с. 85-92] країни розподілено по групах відповідно до обсягів промислового виробництва (Manufacturing, value added) у валовому внутріш- ньому продукті країни (GDP), PPP (current international $) за період 1996-2011 рр. Сусідами Ук- раїни по групі стали Австрія, Чехія, Німеччина, Фін- ляндія, Угорщина, Італія, Японія, Республіка Корея, Литва, Мексика, Польща, Росія, Словаччина, Слове- нія, Швеція, Туреччина. На рис. 3 представлено рі- вень фінансування науки у цих країнах, а також в ці- лому в ЄС. Більшість країн усвідомила необхідність фінансування науки, і, як результат – відповідний показник збільшився майже по всіх країнах у 2013 р. порівняно з 1997 р. Виключення – Україна та Сло- ваччина. З країн Європи, що представлені, саме вони мають найнижчий рівень фінансування R&D. С. В. Іванов, М. О. Солдак 28 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 Рис. 3. Рівень фінансування науки Складено авторами за: Research and development expenditure (% of GDP) [Electronic resource]. – Mode of access: http://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS. У Доповіді Організації економічної співпраці та розвитку «Science, Technology and Industry Score- board 2015» відмічається, що державна підтримка НДДКР зростає. У 2015 р. 28 країн ОЕСР викорис- товують податкові стимули НДДКР для підтримки НДДКР підприємств, а в 2013 р. підтримка стано- вила майже 50 млрд доларів США [19]. Основними інструментами реалізації такої політики є: ство- рення умов для поліпшення інвестиційного клімату; встановлення сприятливого податкового режиму; надання пільг підприємствам за кредитними став- ками і спрощення системи кредитування в цілому; збільшення інвестицій в НДДКР. Вітчизняні вчені обґрунтовують напрями ре- формування податкової системи України в сфері інновацій. В роботі [20] на основі аналізу світового та вітчизняного досвіду намічено основні орієнтири податкової політики за конкретними видами подат- ків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату та ПДВ). Світова практика показує, що найча- стіше модернізаційні ініціативи виходять з малих і середніх підприємств. При цьому, як правило, ве- ликі підприємства (корпорації), найчастіше не схи- льні до проведення модернізації, оскільки в силу свого розміру вони спроможні отримувати прибуток і на старих умовах. У свою чергу можна сказати, що підвищення числа малих підприємств в економіці країни або регіону сприяє нарощуванню сили моде- рнізаційного імпульсу. При цьому конкурентне се- редовище малого підприємництва, захищене від не- гативного впливу монополістичних компаній, пере- творює проблему модернізації підприємств в пи- тання їх виживання та успішного функціонування [21]. На думку В.І. Ляшенка для того, щоб досягти в Україні цілі модернізації економіки потрібно сфор- мувати спеціальний фінансово-регуляторний ре- жим, що дозволяє створювати в тих регіонах країни, де є відповідні наукові і технологічні заділи − своє- рідні «інноваційні офшори», здатні в найкоротші те- рміни реалізувати концепцію «інноваційного ліфта» для «посіву», «вирощування», розвитку і «експан- сії» малих інноваційних підприємств [22, с. 289]. Однак у прийнятті таких рішень велике значення має політична воля лідерів країни та фінансові мож- ливості держави. Інновації залежать не тільки від інвестицій в НДДКР, а й від додаткових активів, таких як про- грамне забезпечення, проектування та людський ка- пітал, тобто капітал, заснований на знаннях. Інвес- тиції в капітал, заснований на знаннях, показали свою здатність до відновлення при кризі і дані 2013 р. вказують на інтенсифікацію інвестицій в ка- пітал, заснований на знаннях, в кожному секторі економіки [19]. Технологічні можливості та перехід до більш високотехнологічного виробництва залежать від «високотехнологічної інфраструктури», яка вклю- чає, серед іншого, університети та політехнічні ін- ститути, які можуть підготувати кваліфікованих спеціалістів, інженерів та вчених. У зв’язку з висо- ким ступенем залежності інновацій від навчання, в теорію регіонального розвитку останнім часом увій- шла концепція «регіон, що навчається», яка 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 4,5 AUT CZE DEU FIN HUN ITA JPN KOR LTU MEX POL RUS SVK SVN SWE TUR UKR EUU 1997 2013 С. В. Іванов, М. О. Солдак 29 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 пов’язана із поняттями «економіка знань» та «суспі- льство, що навчається». Концепція «регіону, що навчається» запропо- нована авторами, які працюють в області інновацій- них досліджень і економічної географії [23; 24; 25]. Регіон, що навчається є концепцією регіонального розвитку, в якій головні дійові особи сильно, але гнучко з'єднані один з одним і підкреслюється між- регіональне та внутрішньорегіональне навчання. Головні дійові особи (актори) це політики, торгове- льно-промислові палати, торгові союзи, вузи, дер- жавні науково-дослідні установи, університети, ор- ганізації, що підтримують інновації, фінансові ін- ститути та компанії. К. Морган називає «регіон, що навчається» новим поколінням регіональної полі- тики, яке, порівняно з традиційною регіональною політикою, направлене на розвиток «інфострук- тури» замість інфраструктури, на «відкриття умів» замість відкриття доріг і галузевих заводів і яка роз- робляє політику з малим і середнім бізнесом, а не просто політику для малого і середнього бізнесу [24]. «Регіон, що навчається» є набагато ширшим поняттям, ніж регіональна інноваційна система: остання акцентує увагу на інституційних структурах для інновацій, а «регіон, що навчається» ставить за мету нарощування широкої коаліції розвитку. Євросоюз ще з початку 90-х років минулого століття почав формування нової регіональної полі- тики, яка ставить за мету поліпшення інституційних можливостей інновацій. Такі стратегічні програми, як «Регіональні інновації і технологія трансферту стратегій і інфраструктур» (RITTS), «Плани регіона- льної технології» (RTP) та «Стратегія регіональної інновації» (RIS), націлені на міжрегіональне і внут- рішньорегіональне навчання. Низка міжнародних організацій приймають участь в обговоренні питань «регіону, що навчається» та «міст, що навчаються». Так, проект Європейської комісії «В напрямку євро- пейського суспільства, що навчається» (Towards a European Learning Society (TELS) мав на меті заохо- чення нових міст і регіонів, які прийняли статус «тих, які навчаються». У даний час концепція «регіон, що навчається» активно реалізується в багатьох європейських кра- їнах. У 2015 р. Глобальна мережа міст, що навча- ються ЮНЕСКО представила керівні документи: Пекінську декларацію про створення міст, що нав- чаються і Основні характеристики міст, що навча- ються. Документи складають основу роботи органі- зації і служать для учасників і партнерів мережі орі- єнтиром у справі створення міст, що навчаються. Спираючись на ці документи, Глобальна мережа міст ставить перед собою завдання сприяти містам у використанні потенціалу навчання протягом усього життя в інтересах забезпечення сталого розвитку [26]. Модернізація промисловості на основі осво- єння нових технологій передбачає існування меха- нізмів зв'язку між партнерами не тільки в сенсі фор- мального процесу комунікації, але і в сенсі наявно- сті довіри. Ефективність комунікації залежить від наявності довіри в системі взаємодії між її учасни- ками. Важливість довіри як необхідного інституту економіки, заснованої на знанні, підкреслюється ба- гатьма дослідниками [27; 28; 29]. Економічний сенс довірчих відносин полягає в тому, що вони створю- ють умови для економії на трансакційних витратах, зокрема, на витратах пошуку інформації, укладання контрактів, контролю виконання, сприяють пере- дачі неявних знань і тим самим впливають на розви- ток інновацій. На думку Н.Я. Калюжної регіон, з точки зору створення довіри, має перевагу перед країною в ці- лому. Територіальна система виробництва передба- чає стан близькості як сприятливого чинника для співпраці між учасниками виробничого процесу. Географічна i культурна близькість стає особливо важливою в умовах інноваційного розвитку, оскі- льки встановлені норми і стандарти застаріли, а на- копичені масиви інформації не можуть передати ха- рактеристики інноваційних процесів, і з цього боку безпосередню взаємодію, локальне спілкування і за- гальний культурний досвід набувають вирішаль- ного значення для інформаційного обміну та роз- витку інновацій. Тому саме регіони і муніципалітети в новій економіці мають найкращу перспективу в оволодінні конкурентною перевагою в поширенні і отриманні знань [27]. Е.М. Лібанова, вважаючи запорукою успішної модернізації високий рівень підготовки та забезпе- чення інституційної довіри, відмічає наявність в Ук- раїні атмосфери «невпевненості в дієздатності та ефективності нових соціальних інституцій, пошире- ний правовий нігілізм, а отже, схильність до коруп- ції, яка стала вкоріненою рисою не тільки в полі- тичній та економічній еліті, а й у масовій свідомо- сті» [29]. В.М. Геєць звертає увагу на неможливість модернізації без довіри у трикутнику «держава-біз- нес-суспільство» [1]. Не маючи зв’язку зі своїми громадянами і не орієнтуючись на їхні потреби, влада спроможна запустити лише один варіант мо- дернізації – мобілізаційний, тобто той, що нав’язу- ється з гори і обмежує, а іноді виключає можливості вибору і свободи для громадян, а значить з малою ймовірністю відповідає їхнім потребам [10, с. 35]. У таких умовах інноваційне оновлення україн- ської економіки потребує перерозподілу повнова- жень в управлінні, пошуку таких методів та інстру- ментів, які б дозволили «максимально зблизити ін- тереси «верхів», які володіють усім арсеналом ін- струментів для вказаного проведення, та «низів», які не мають можливості реально впливати на еконо- С. В. Іванов, М. О. Солдак 30 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 мічну ситуацію та політику, але без урахування ін- тересів яких постановка самої проблеми модерніза- ції втрачає усякий сенс» [10, с. 38]. Умови вхо- дження регіонів у модель інноваційного розвитку, тобто в етап модернізації, різні і потребують адапто- ваної для них інноваційної державної політики. Для здійснення модернізації державі потрібна підтримка з боку регіонів, вона має бачити зацікавленість останніх у розвитку економіки на модернізаційній основі. А це стане можливим, у тому числі, і завдяки розвитку здібностей головних дійових осіб (акторів) до безперервного навчання і стратегічної інновацій- ної поведінки. Література 1. Геец В.М. Либерально-демократические ос- новы: курс на модернизацию Украины / В. М. Геец // Экономика Украины. – 2010. – №3. – С. 4-20. 2. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с. 3. Модернізація України – наш стратегічний вибір: Щорічне Пос- лання Президента України до Верховної Заради Ук- раїни. – К. : НІСД, 2011. – 416 с. 4. Про затвер- дження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова КМУ від 06.08.2014 р. № 385 [Електронний ресурс] // Офіцій- ний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-п/paran 11#n11. 5. Философия: энцеклопедический словарь / под. ред. А.А. Ивина. – М: Гайдарики, 2004. – 1072 с. 6. Модернізація // Економічна енциклопе- дія: у 3-х т. / редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр: «Академія», 2001. – Т. 2. – 648 с. 7. Иноземцев В.Л. Что такое модерни- зация и готова ли к ней Россия? / В.Л. Иноземцев // Модернизация России: условия, предпосылки, шансы. Сборник статей и материалов. Вып. 1 / под ред. В.Л. Иноземцева. − М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2009. − 240 с. 8. Инглхарт Р. Модернизация, культурные измене- ния и демократия: Последовательность человече- ского развития / Р. Инглхарт, К.Вельцель. – М.: Но- вое издательство, 2011. − 464 с. 9. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций [Электронный ресурс] / С. Хантингтон. – Режим доступа: http://gradaran. mskh.am/sites/default/files/%20Самюэль.%20Столк- новение%20цивилизаций0.pdf. 10. Кіндзерський Ю.В. Промисловість України: стратегія і політика структурно-технологічної модернізації: монографія / Ю.В. Кіндзерський; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К., 2013. – 536 с. 11. Industrial Development Report 2016: The role of Technology and Innovation in Inclusive and Sustainable Industrial Development [Electronic resource]. – Mode of access: unido.org›fileadmin/user… IDR2016_ FULL REPORT.pdf. 12. De Backer, K., I. Desnoyers-James and L. Moussiegt (2015), “'Manufacturing or Services - That is (not) the Question': The Role of Manufacturing and Services in OECD Economies”, OECD Science, Technology and Industry Policy Papers, No. 19, OECD Publishing [Electronic resource]. – Mode of access: http://dx.doi.org/10.1787/5js64ks09dmn-en. 13. Екс- прес-випуск «Обсяг реалізованої промислової про- дукції за січень–грудень 2015 року та індекс обороту (реалізації) в Україні» [Електронний ресурс] // Офі- ційний сайт Державної служби статистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 14. Промисло- вість України у 2007-2010 роках: статистичний збі- рник [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Дер- жавної служби статистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 15. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: в 3 т. / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАН Ук- раїни Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 556 с. 16. Дементьев В.В. Может ли спасти экономику ма- кроэкономическая политика / В.В. Дементьев // Jour- nal of Institutional Studies (Журнал институциональ- ных исследований). – 2013. − № 4. −Т. 5. – С. 6-12. 17. Лісогор Л.С. Продуктивність праці в Україні: проблеми та перспективи підвищення [Електронний ресурс] / Л.С. Лісогор. – Режим доступу: http://dse.org.ua/arhcive/14/14.pdf. 18. Кузьменко Л.М. Инновационная деятельность в свете развития промышленного производства / Л.М. Кузьменко, М.А. Солдак // Вісник Камянець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огієнка. Еконо- мічні науки. – Камянець-Подільський: Медобори- 2006. – Вип. 11. – 488 с. 19. Science, Technology and Industry Scoreboard 2015. Innovation for Growth and society [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.oecd-ilibrary.org/docserver/download/9215 031e.pdf?expires=1465888581&id=id&accname=guest &checksum=2FCD3B13AFF703CF276377C2B1DCD 622. 20. Мазур Ю.А. Налоговое регулирование ин- вестиционно-инновационного развития экономики: эволюционный подход / Ю.А. Мазур. – К.: ИЭП НАН Украины, 2015. – 188 с. 21. Миленький В.М. Теоретичні підходи до модернізації регіональної економіки [Електронний ресурс] / В.М. Миленький. – Режим доступу: http://eir.pstu.edu/bitstream/handle/ 123456789/5791/С.%20322.pdf?sequence=1. 22. Фи- нансово-регуляторные режимы стимулирования экономического развития: введение в экономиче- скую режимологию: моногр. / В.И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2012. – 370 с. 23. Hassink R. (2001): The Learning Re- gion: A Fuzzy Concept or a Sound Theoretical Basis for Modern Regional Innovation Policies? [Electronic re- source]. – Mode of access: https://www.re- searchgate.net/publication/283650759_The_Learning_ Region_A_Fuzzy_Concept_or_a_Sound_Theoretical_ Basis_for_Modern_Regional_Innovation_Policies. С. В. Іванов, М. О. Солдак 31 Економічний вісник Донбасу № 3(45), 2016 24. Florida R. (1995): Toward the Learning Region [Electronic resource]. – Mode of access: https:// www.creativeclass.com/rfcgdb/articles/1995-Futures- Toward_the_Learning_Region.pdf. 25. Morgan K. (1997): The Learning Region: Institutions, Innovation and Regional Renewal [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.researchgate.net/publication/2408 7279_The_Learning_Region_Institutions_Innovation_ and_Regional_Renewal. 26. Global Network of Learn- ing cities: guiding documents [Electronic resource]. – Mode of access: http://unesdoc.unesco.org/ images/ 0023/002349/234986r.pdf. 27. Maskell, P. Social Capital, Innovation and Competitiveness // Social capital: Critical perspectives. – Oxford University Press, 2000. – Р. 111-123. 28. Калюжнова Н.Я. Конкурен- тоспособность регионов: теория и методология ана- лиза в контексте современного экономического раз- вития: автореферат дис. на соискание д-ра экон. наук [Электронный ресурс] / Н.Я. Калюжнова // Экономическая библиотека. – Режим доступа: http:// economy-lib.com/konkurentosposobnost-regionov-teo riya-i-metodologiya-analiza- v- kontekste- sovremenno go-ekonomicheskogo-razvitiya#ixzz4A3afCtJS. 29. Лі- банова Е.М. Модернізація економіки України в контексті соціальних викликів [Електронний ре- сурс] / Е.М. Лібанова. – Режим доступу: http://dse. org.ua/arhcive/15/2.pdf. Іванов С. В., Солдак М. О. Модернізація еко- номіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку Статтю присвячено проблемам модернізації економіки України. На основі дослідження сучас- них світових тенденцій індустріального розвитку визначено, що інноваційне оновлення української економіки потребує перерозподілу повноважень в управлінні. Акцентовано увагу на здійснення регі- ональної політики, що ставить за мету розвиток зді- бностей головних дійових осіб до безперервного на- вчання і стратегічної інноваційної поведінки. Ключові слова: модернізація, індустріальний розвиток, інновації, регіональна політика. Иванов С. В., Солдак М. А. Модернизация экономики Украины в контексте мировых тен- денций индустриального развития Статья посвящена проблемам модернизации экономики Украины. На основе исследования со- временных мировых тенденций индустриального развития определено, что инновационное обновле- ние украинской экономики требует перераспределе- ния полномочий в управлении. Акцентировано вни- мание на осуществление региональной политики, которая ставит целью развитие способностей глав- ных действующих лиц к непрерывному обучению и стратегического инновационного поведения. Ключевые слова: модернизация, индустриаль- ное развитие, инновации, региональная политика. Ivanov S., Soldak M. Modernization of Ukraine's economy in the context of global trends of industrial development The article deals with problems of modernization of Ukraine's economy. Based on the study of modern world trends of industrial development is determined that an innovative upgrade Ukrainian economy needs a reauthorization in government. It was pointed out on the regional policy making, which aims to develop the ca- pacity of prime actors for lifelong learning and strategic innovation behavior. Keywords: modernization, industrial development, innovations, regional policy. Стаття надійшла до редакції 04.07.2016 Прийнято до друку 21.09.2016

Модернізація економіки України в контексті світових тенденцій індустріального розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси