Діагностика та лікування подагри
Розглянуто критерії діагностики й сучасні підходи до терапії подагри. Поінформованість лікарів про сучасні принципи ведення пацієнтів, хворих на подагру, дасть змогу поліпшити ранню діагностику захворювання і забезпечити своєчасне й оптимальне лікування. Знання факторів ризику порушень пуринового об...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
2016
|
| Назва видання: | Международный медицинский журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/114013 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діагностика та лікування подагри / О.М. Корж, С.В. Краснокутський // Международный медицинский журнал. — 2016. — Т. 22, № 2. — С. 14-17. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-114013 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1140132017-02-20T03:02:40Z Діагностика та лікування подагри Корж, О.М. Краснокутський, С.В. Терапия Розглянуто критерії діагностики й сучасні підходи до терапії подагри. Поінформованість лікарів про сучасні принципи ведення пацієнтів, хворих на подагру, дасть змогу поліпшити ранню діагностику захворювання і забезпечити своєчасне й оптимальне лікування. Знання факторів ризику порушень пуринового обміну, що лежать в основі подагри, і шляхів їх корекції, навчання пацієнтів здорового способу життя створить основу для проведення ефективних профілактичних програм. Рассмотрены критерии диагностики и современные подходы к терапии подагры. Информированность врачей о современных принципах ведения пациентов с подагрой позволит улучшить раннюю диагностику заболевания и обеспечить своевременное и оптимальное лечение. Знание факторов риска нарушений пуринового обмена, лежащих в основе подагры, и путей их коррекции, обучение пациентов здоровому образу жизни создаст основу для проведения эффективных профилактических программ. Awareness on modern principles of management of patients with gout will improve the early diagnosis of the disease and ensure the timely and optimal treatment. Knowledge of risk of purine metabolism violation underlying gout, and ways of their correction, patient education in a healthy lifestyle will provide a basis for effective prevention programs. 2016 Article Діагностика та лікування подагри / О.М. Корж, С.В. Краснокутський // Международный медицинский журнал. — 2016. — Т. 22, № 2. — С. 14-17. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2308-5274 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/114013 616-002.78:616.36-092-08 uk Международный медицинский журнал Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Терапия Терапия |
| spellingShingle |
Терапия Терапия Корж, О.М. Краснокутський, С.В. Діагностика та лікування подагри Международный медицинский журнал |
| description |
Розглянуто критерії діагностики й сучасні підходи до терапії подагри. Поінформованість лікарів про сучасні принципи ведення пацієнтів, хворих на подагру, дасть змогу поліпшити ранню діагностику захворювання і забезпечити своєчасне й оптимальне лікування. Знання факторів ризику порушень пуринового обміну, що лежать в основі подагри, і шляхів їх корекції, навчання пацієнтів здорового способу життя створить основу для проведення ефективних профілактичних програм. |
| format |
Article |
| author |
Корж, О.М. Краснокутський, С.В. |
| author_facet |
Корж, О.М. Краснокутський, С.В. |
| author_sort |
Корж, О.М. |
| title |
Діагностика та лікування подагри |
| title_short |
Діагностика та лікування подагри |
| title_full |
Діагностика та лікування подагри |
| title_fullStr |
Діагностика та лікування подагри |
| title_full_unstemmed |
Діагностика та лікування подагри |
| title_sort |
діагностика та лікування подагри |
| publisher |
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Терапия |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/114013 |
| citation_txt |
Діагностика та лікування подагри / О.М. Корж, С.В. Краснокутський // Международный медицинский журнал. — 2016. — Т. 22, № 2. — С. 14-17. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Международный медицинский журнал |
| work_keys_str_mv |
AT koržom díagnostikatalíkuvannâpodagri AT krasnokutsʹkijsv díagnostikatalíkuvannâpodagri |
| first_indexed |
2025-07-08T06:50:30Z |
| last_indexed |
2025-07-08T06:50:30Z |
| _version_ |
1837060514964832256 |
| fulltext |
14
МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ, 2016, № 2
© О. М. КОРЖ, С. В. КРаСнОКутСьКий, 2016
w
w
w
.im
j.k
h.
ua
уДК 616-002.78:616.36-092-08
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПОДАГРИ
Проф. О. М. КОРЖ, доц. С. В. КРАСНОКУТСЬКИЙ
Харьківська медична академія післядипломної освіти, Україна
Розглянуто критерії діагностики й сучасні підходи до терапії подагри. Поінформованість лікарів
про сучасні принципи ведення пацієнтів, хворих на подагру, дасть змогу поліпшити ранню діа-
гностику захворювання і забезпечити своєчасне й оптимальне лікування. Знання факторів ризику
порушень пуринового обміну, що лежать в основі подагри, і шляхів їх корекції, навчання пацієнтів
здорового способу життя створить основу для проведення ефективних профілактичних програм.
Ключові слова: подагра, діагностика, лікування.
На подагру хворіють із давніх часів, свідоцтва
про відкладення сечової кислоти в суглобах знай-
дені вже у єгипетських мумій. Опис хвороби зали-
шив давньогрецький лікар Гіппократ в четвертому
столітті до нової ери. Останніми десятиліттями
число пацієнтів із подагрою неухильно зростає,
а діагностика цього стародавнього захворювання
далеко не завжди є своєчасною [1, 2].
Для більшості пацієнтів із подагрою лікарями
першого контакту є лікарі загальної практики —
сімейної медицини. Однак результати проведених
досліджень свідчать про недостатню обізнаність
лікарів первинної ланки про критерії діагностики
і сучасні підходи до терапії подагри. Так, до те-
перішнього часу традиційно більшість сімейних
лікарів розглядають подагру перш за все як «су-
глобове» захворювання [3].
Визначення і термінологія
Подагру слід розглядати як системне тофусне
захворювання, що характеризується відкладенням
кристалів моноурату натрію в різних тканинах
і розвивається у зв’язку з цим запаленням в осіб
із гіперурикемією, обумовленою зовнішньосере-
довими та/або генетичними факторами.
Гіперурикемія. Раніше гиперурикемією вва-
жали рівень сечової кислоти > 420 мкмоль/л, це
точка супернасичення сироватки уратами, при
якому починають утворюватися кристали сечо-
вої кислоти. Сьогодні згідно з рекомендаціями
Європейської антиревматичної ліги з діагностики
подагри пропонується вважати гіперурикемією рі-
вень сечової кислоти > 360 мкмоль/л (6 мг/дл).
Ця позиція ґрунтується на результатах ряду дослі-
джень, що показали 4-кратне збільшення ризику
розвитку подагри у чоловіків і 17-кратне у жінок,
якщо рівень сечової кислоти > 360 мкмоль/л.
Тофуси — мікро- і макродепозити кристалів
моноурата натрію (МУН) в органах і тканинах.
Порушення пуринового обміну (гіперурикемія)
і подагра не тотожні. Так, гіперурикемія досить по-
ширена в популяції і в більшості має безсимптом-
ний характер (безсимптомна гіперурикемія), і лише
у частини хворих розвивається подагра [4, 5].
Етіопатогенез. Фактори ризику
В основі розвитку подагри лежить уратний
дисметаболізм, що призводить до збільшення рівня
сечової кислоти в сироватці крові — гіперурике-
мії та відкладення солей сечової кислоти (уратів)
в органах і тканинах.
Обов’язковим і найважливішим фактором
ризику подагри є гіперурикемія. Концентрація
сечової кислоти в сироватці залежить від статі
й віку, а у дорослих — від зросту, ваги, артеріаль-
ного тиску, функції нирок та вживання спиртних
напоїв. У більшості дітей вона становить 180–
240 мкмоль/л (3–4 мг%). Верхня межа нормальної
концентрації сечової кислоти в сироватці жінок
дітородного віку і дорослих чоловіків становить
відповідно 360 і 416 мкмоль/л (6 і 7 мг%). У по-
стменопаузі концентрація сечової кислоти в си-
роватці у жінок збільшується і наближається до
концентрації, характерної для чоловіків [6].
Подагра має високий ступінь коморбідності.
За даними різних авторів, у кожного хворого на
подагру в середньому діагностується до 5 різних
супутніх захворювань, насамперед тих, що стосу-
ються метаболічних порушень (артеріальна гіпер-
тензія, цукровий діабет, абдомінально-вісцеральне
ожиріння, дисліпідемія). У пацієнтів із подагрою
і метаболічним синдромом формується підвищена
«жорсткість» артерій, що сприяє розвитку і про-
гресуванню атеросклерозу (важкі форми стено-
кардії, інфаркти, порушення ритму).
Прогноз хворих на подагру з метаболічним
синдромом (інсулінорезистентністю) менш сприят-
ливий: високий ризик розвитку серцево-судинних
катастроф, а також погіршення перебігу власне по-
дагри (високий ступінь гіперурикемії і схильність
до хронізації суглобового синдрому) [7].
Для розвитку подагри, крім гіперурикемії, важ-
ливими є чинники і процеси, що ведуть до утво-
рення та відкладення уратних кристалів у ткани-
нах із подальшим розвитком запалення. До таких
факторів відносять недостатню васкуляризацію
тканин (сухожилля, хрящі, зв’язки), високу кон-
центрацію уратів, локальну температуру (пере-
охолодження периферичних суглобів сприяє утво-
ренню мікротофусів), рН (при кислих значеннях
рН урати кристалізуються, в лужному середовищі
розчинність сечової кислоти підвищується) [8].
Діагностика подагри
На думку експертів Європейської антиревма-
тичної ліги, «золотим стандартом» діагностики
ТЕРАПІЯ
15
ТЕРАПІя
w
w
w
.im
j.k
h.
ua
подагри є виявлення кристалів МУН в синові-
альній рідині або у вмісті тофуса, що відображає
патогенетичну суть хвороби.
Сьогодні стверджується, що тільки метод по-
ляризаційної мікроскопії забезпечує абсолютну
достовірність діагнозу подагри. У зв’язку з чим
рутинне виявлення кристалів МУН рекомендують
в синовіальній рідині, отриманій із запаленого су-
глоба у хворих без точного діагнозу. Поляризаційна
мікроскопія повинна бути одним з обов’язкових
діагностичних інструментів, особливо у випадках
ранньої подагри за відсутності тофусів і ознак
ураження внутрішніх органів [9].
Ретельний аналіз даних анамнезу
Спадковий анамнез. Генеалогічне дерево. Вияв-
лення у родичів суглобової подагри, уратної нефро-
патії, метаболічного синдрому, артеріальної гіпертен-
зії, захворювань серцево-судинної системи, цукро-
вого діабету, ожиріння, бронхіальної астми, мігрені.
Перенесені та супутні захворювання: мета-
болічний синдром, артеріальна гіпертензія, ожи-
ріння, цукровий діабет, гіперліпідемія, хронічна
ниркова недостатність, гематологічні, ендокринні
захворювання.
Особливості способу життя пацієнта:
вживання алкоголю;
характер харчування та питного режиму, сімей-
ні та релігійні традиції (переїдання, пости, вжи-
вання продуктів, багатих на пурини, м’ясоїдство,
голодування, мале споживання рідини);
вплив екзогенних факторів (свинець);
лікарський анамнез: тіазидні та петльові ді-
уретики, ацетилсаліцілова кислота в малих дозах,
протипухлинна терапія.
У разі виявлення підвищеного вмісту сечової
кислоти в крові (> 360 ммоль/л або 6 мг/дл) за
відсутності клінічних ознак відкладення криста-
лів (тобто без артриту, тофусів, нефропатії або
уратних каменів) діагностується безсимптомна
гіперурикемія.
Типові для подагричного артриту
клінічні ознаки
• Гострий початок, частіше в нічний час або
ранні ранкові години.
• Моноартрит.
• Швидкість наростання ознак запалення (біль,
припухлість, гіперемія шкіри в області суглоба).
• Тривалість від 1 до 10 діб.
• Оборотність гострозапального ураження су-
глобів і відсутність симптомів між нападами до
розвитку хронічного артриту.
• «Улюблена» локалізація уражених суглобів:
I плюснефаланговий (перша атака у 90 % пацієнтів),
суглоби плесна, гомілковостопні, колінні; на більш
пізніх стадіях — ліктьові, дрібні суглоби кистей.
• Провокуючі артрит фактори: переїдання,
алкоголь, загострення супутніх захворювань,
травма, переохолодження, хірургічні втручання,
лікарські засоби.
Зазначені ознаки є високочутливими, але не
спеціфічними і можуть спостерігатися і при ін-
ших артритах.
У міру розвитку захворювання напади артриту
стають частішими, інтенсивність і тривалість су-
глобових атак зростає, залучаються нові суглоби.
У разі хронічного перебігу ураження суглобів на-
буває поліартикулярного характеру [10].
Рентгенологічне дослідження суглобів
Формування внутрішньокісткових тофусів
(симптом «пробійника») часто відбувається од-
ночасно з появою підшкірних тофусів, у зв’язку
з чим рентгенологічне дослідження використову-
ється для визначення скоріше тяжкості тофусного
ураження. Насправді при гострому подагричному
артриті рентгенологічні зміни не завжди інфор-
мативні для постановки діагнозу подагри. Проте
у ряді ситуацій виконання рентгенограм цілком
виправдане для проведення диференційного діа-
гнозу з травмами тощо.
Виявлення позасуглобових проявів, перш за
все ознак ураження нирок. З-поміж подагричних
вісцеропатій найчастіше зустрічаються ураження
нирок. При порушенні пуринового обміну нирки
є органами-мішенями. Прогностично ураження
нирок при подагрі є дуже несприятливим, тому
велике значення має своєчасна діагностика пода-
гричної нефропатії. Для сімейного лікаря важливі
знання клінічних варіантів уратної нефропатії та
їх клініко-лабораторних ознак.
Лікування
Немедикаментозна терапія спрямована на
зниження рівня урикемії та усунення факторів
ризику. Показання: подагра незалежно від стадії;
сечокам’яна хвороба (якщо камені — урати); без-
симптомна гіперурикемія вище 600 мкмоль/л;
Основні положення
1. Лікування ожиріння (за наявності): низько-
калорійна дієта з різким обмеженням вуглеводів,
підвищення фізичної активності, виявлення мож-
ливих факторів і хвороб, що сприяють ожирінню
(гіпотиреоз, депресія, цукровий діабет 2-го типу).
2. Нормалізація рівня урикемії: малопури-
нова дієта, вживання великої кількості рідини,
фітотерапія.
3. Усунення факторів ризику подагри: змен-
шення прийому алкоголю, особливо пива. Надмір-
не вживання алкоголю призводить до підвищення
вмісту молочної кислоти, яка зменшує виведення
уратів нирками. Крім того, алкоголь сприяє утво-
ренню уратів, збільшуючи інтенсивність розпаду
АТФ. І, нарешті, в пиві міститься досить велика
кількість гуанозину — пуринової сполуки.
4. Режимні заходи: уникати переохолодження
суглобів, дотримуватися режиму дня, достатній сон.
5. Виключення препаратів, що сприяють
гіперурикемії (найчастіше це діуретики) і ожи-
рінню (гіпоглікемічні препарати, механізм дії
яких — стимуляція утворення інсуліну, заміна їх
16
ТЕРАПІя
w
w
w
.im
j.k
h.
ua
метформіном). При безсимптомній гіперурикемії
цей пункт не є обов’язковим.
Дієта — малокалорійна і низьковуглеводна.
При ожирінні обов’язковою умовою є різке об-
меження вуглеводів, цукор — виключити. Саме
надлишок вуглеводів у крові формує основний
фактор ожиріння — інсулінорезистентність.
Лікування подагри залежно від стадії
Безсимптомна гіперурикемія. Зараз немає да-
них, які доводять необхідність проведення медика-
ментозної терапії для підтримки у таких пацієнтів
нормоурикемії, основним методом терапії в цьому
випадку є лікування супутніх захворювань, корекція
харчового раціону і способу життя. Винятки — про-
філактика гострої сечокислої нефропатії у хворих зі
злоякісними новоутвореннями при призначенні ци-
тостатиків і високий ступінь гіперурикемії (концен-
трація сечової кислоти в сироватці крові > 12 мг/дл
або 720 мкмоль/л). 50 % хворих, що мають такий
високий рівень сечової кислоти в крові, стражда-
ють на уратний нефролітіаз, а ймовірність розвитку
в них подагри більша в 2 рази [11].
Лікування гострого подагричного артриту.
Мета лікування: швидке і безпечне усунення го-
строго запалення.
Загальні заходи, спрямовані на пом’якшення
проявів суглобового синдрому: повний спокій, під-
несене положення кінцівки. Вживання достатньої
кількості рідини (2–3 л на день) — лужних роз-
чинів, суворе дотримання малопуринової дієти.
Перші напади подагричного артриту, як правило,
швидко минають без лікування. якщо до розвитку
гострого артриту хворий приймав аллопуринол,
дозу препарату слід зменшити вдвічі, але не ска-
совувати повністю.
Для лікування гострого нападу подагри з хо-
рошим ефектом застосовують нестероїдні протиза-
пальні засоби (НПЗЗ) та колхіцин. За наявності
протипоказань до цих препаратів або у випадках,
коли напад подагри стійкий до їх дії, для придушен-
ня запальної реакції використовують кортикостеро-
їди. Препарати, що знижують вміст сечової кислоти
в крові (алопуринол, пробенецид), слід призначати
тільки після вщухання гострої подагричної атаки,
проте якщо до розвитку нападу хворий приймав ці
препарати, режим прийому не змінюють [12, 13].
Раніше стандартний метод застосування колхі-
цину полягав у прийомі 0,5 мг препарату щогоди-
ни, лікування проводили до настання ефекту або
розвитку побічних реакцій (блювання, діарея, лей-
копенія, тромбоцитопенія, рідше агранулоцитоз)
або досягнення максимальної дози (не більше 6 мг
за 12 год). Частота побічних ефектів доходила до
100 %. Із появою НПЗЗ необхідність у настільки
агресивній терапії колхіцином відпала [14].
Дієвість застосування глюкокортикостероїдів
(ГКС) при гострому нападі відома давно. ГКС при-
значають за неможливості застосування НПЗП або
колхіцину через їх непереносимість, за наявності
ниркової недостатності. ГКС застосовують різними
способами: найпопулярніше внутрішньосуглобове
введення їх, однак частота застосування паренте-
рально також неухильно збільшується. Ефект від
їх введення буває швидким і стійким навіть у разі
застосування одиничних внутрішньом’язових доз
(7 мг бетаметазону) або внутрішньовенного вве-
дення 125 мг метилпреднізолону [15].
Лікування в період між загостреннями. Цілі
терапії: попередження рецидивів; запобігання
переходу хвороби в хронічну стадію; досягнення
нормального рівня урикемії (< 360 мкмоль/л,
або 6 мг/дл).
Головний напрям лікування та вторинної про-
філактики — раціональне харчування і здоровий
спосіб життя. У разі неефективності нефармако-
логічного лікування (стійка гіперурикемія, часті
гострі артрити > 2–3 рази на рік) показані антигі-
перурикемічні препарати, які ділять на три групи:
1) урикодепресивні засоби (зменшують син-
тез сечової кислоти шляхом інгібування ферменту
ксантиноксидази);
2) урикозуричні засоби (підвищують екскрецію
сечової кислоти шляхом зменшення реабсорбції
уратів і збільшення секреції їх у нирках);
3) засоби змішаної дії (поєднують урикоде-
пресивний і урикозуричний ефекти).
Перед призначенням антиподагричних засобів
необхідно встановити тип порушення пуриново-
го обміну (метаболічний, нирковий, змішаний).
Загальні принципи застосування
антигіперурикемічних препаратів
1. Не починати лікування в період гострого
нападу.
2. Приймати препарати тривало (роками).
Можна робити невеликі паузи (по 2 тиж) у пе-
ріод нормалізації рівня сечової кислоти в крові.
3. Необхідно враховувати тип порушення пу-
ринового обміну (метаболічний, нирковий, зміша-
ний). якщо тип не встановлений, слід застосову-
вати урикоінгібітори, але не урикозуричні засоби.
4. Підтримувати добовий діурез не менше 2 л
(споживання рідини — не менше 2,5 л на добу). Най-
краще для цієї мети підходять лужні мінеральні води.
5. У перші дні лікування доцільно проводи-
ти профілактику суглобових кризів колхіцином
(1 мг на добу) або НПЗЗ (целекоксиб, німесулід,
диклофенак).
Пацієнтам із метаболічним типом подагри
призначають препарати, що блокують утворення
сечової кислоти, а при нирковому типі подагри
призначають урикозуричні препарати.
В осіб із нормальним виділенням сечової кис-
лоти (300–600 мг за добу) подагра може розвива-
тися за рахунок поєднання гіперпродукції і гіпо-
екскреції уратів. У цьому випадку рекомендують
призначати урикозуричні засоби, якщо добове ви-
ділення сечової кислоти менше 450 мг, і інгібітори,
якщо воно становить 450 мг і більше.
Урикозуричні засоби призначають при нирко-
вому типі гіперурикемії з недостатнім виведенням
17
ТЕРАПІя
w
w
w
.im
j.k
h.
ua
сечової кислоти з сечею — менше ніж 3,5 ммоль
на добу, але тільки хворим, у яких відсутні хро-
нічна ниркова недостатність, нирковокам’яна хво-
роба, захворювання печінки, шлунково-кишкового
тракту. За наявності цієї патології застосовують
тільки урикодепресанти (алопуринол) [16].
Діуретики (тіазидні та петльові) у хворих на
подагру за можливості повинні бути скасовані,
оскільки можуть сприяти підвищенню рівня мо-
лочної кислоти і розвитку гострої атаки подагри.
У випадках, коли сечогінні скасувати неможли-
во (ХСН), показаний ретельний моніторинг рівня
урикемії на тлі прийому препаратів і за необхід-
ності приєднання алопуринолу.
Слід віддавати перевагу метаболічно нейтраль-
ним препаратам.
Враховуючи високу ймовірність уратної не-
фропатії, у пацієнтів із порушенням пуринового
обміну актуальність отримують нефропротективні
препарати, такі як антагоністи рецепторів ангіо-
тензину II. Представник цієї групи — лозартан
має помірну урикозуричну дію і може бути реко-
мендований як антигіпертензивний препарат у па-
цієнтів із подагрою і артеріальною гіпертензією.
С п и с о к л і т е р а т у р и
1. Казимирко В. К. Ревматология: учеб. пособ. в вопро-
сах и ответах / В. К. Казимирко, В. Н. Коваленко.—
Донецк: Изд-во А. Ю. Заславский, 2009.— 626 с.
2. Ревматичні хвороби та синдроми / А. С. Свінціцький,
О. Б. яременко, О. Г. Пузанова, Н. І. Хомченкова.—
К.: Книга-плюс, 2006.— 680 с.
3. Букуп К. Клиническое исследование костей, суставов
и мышц / К. Букуп.— М.: Медицинская литуратура,
2007.— 320 с.
4. Коваленко В. Н. Ревматические болезни: номенкла-
тура, классификация, стандарты диагностики и ле-
чения / В. Н. Коваленко, Н. М. Шуба.— К.: ООО
«Катран груп», 2004.— 212 с.
5. Доэрти М. Клиническая диагностика болезней суста-
вов; пер. с англ. / М. Доэрти, Дж. Доэрти.— Минск:
Тивали, 1993.— 144 с.
6. Пайл К. Диагностика и лечение в ревматологии.
Проблемный подход; пер. с англ. / К. Пайл, Л. Кен-
неди.— Гэотр-Медиа, 2011.— 368 с.
7. Реуцкий И. А. Диагностика ревматических заболеваний.
Руководство для врачей / И. А. Реуцкий, В. Ф. Мари-
нин, А. В. Глотов.— Мед. инф. агенство, 2011.— 440 с.
8. Синяченко О. В. Диагностика и лечение болезней
суставов / О. В. Синяченко.— Донецк: Изд-во
А. Ю. Заславский, 2012.— 560 с.
9. Синяченко О. В. Подагра / О. В. Синяченко, Э. Ф. Ба-
ринов.— Донецк: Изд-во ДМУ, 1994.— 247 с.
10. Коваленко В. Н. Ревматология / В. Н. Коваленко,
О. П. Борткевич.— К.: Морион, 2003.— 433 с.
11. Dalbeth N. Hyperuricaemia and gout: state of the art
and future perspectives / N. Dalbeth, A. So // Ann.
Rheum. Dis.— 2010.— № 69 (10).— Р. 1738–1743.
12. Doria A. Lowering serum uric acid levels to prevent
kidney failure / A. Doria, A. Krolewski // Nature Rev.
Nephrology.— 2011.— № 7.— Р. 495–496.
13. Sex differences in gout epidemiology: evaluation and
treatment / I. R. Harrold, R. A. Yood [et al.] // Ann.
Rheum. Dis.— 2012.— № 65 (10).— Р. 1368–1372.
14. Allopurinol benefits left ventricular mass and endo-
thelial dysfunction in chronic renal disease / M. Kao
[et al.] // J. Am. Soc. Nephrol.— 2011.— № 22.—
Р. 1382–1389.
15. Pascual E. Why is gout so poorly managed? / E. Pas-
cual, F. Sivera // Ann. Rheum. Dis.— 2007.— № 66.—
Р. 1269–1270.
16. Concordance of the management of chronic gout in
a UK primary-care population with the EULAR gout
recommendations / E. Roddy, W. Zhang [et al.] // Ann.
Reum. Dis.— 2007.— № 66.— Р. 1311–1315.
ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ПОДАГРЫ
А. Н. КОРЖ, С. В. КРАСНОКУТСКИЙ
Рассмотрены критерии диагностики и современные подходы к терапии подагры. Информиро-
ванность врачей о современных принципах ведения пациентов с подагрой позволит улучшить
раннюю диагностику заболевания и обеспечить своевременное и оптимальное лечение. Знание
факторов риска нарушений пуринового обмена, лежащих в основе подагры, и путей их коррек-
ции, обучение пациентов здоровому образу жизни создаст основу для проведения эффективных
профилактических программ.
Ключевые слова: подагра, диагностика, лечение.
DIAGNOSIS AND TREATMENT OF GOUT
O. M. KORZH, S. V. KRASNOKUTSKYI
Awareness on modern principles of management of patients with gout will improve the early di-
agnosis of the disease and ensure the timely and optimal treatment. Knowledge of risk of purine
metabolism violation underlying gout, and ways of their correction, patient education in a healthy
lifestyle will provide a basis for effective prevention programs.
Key words: gout, diagnosis, treatment.
Надійшла 04.04.2016
|