Роман Михайлович Кухар
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11432 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роман Михайлович Кухар // Слово і Час. — 2007. — № 9. — С. 96. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-11432 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-114322013-02-13T02:38:42Z Роман Михайлович Кухар Некролог 2007 Article Роман Михайлович Кухар // Слово і Час. — 2007. — № 9. — С. 96. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11432 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Некролог Некролог |
| spellingShingle |
Некролог Некролог Роман Михайлович Кухар |
| format |
Article |
| title |
Роман Михайлович Кухар |
| title_short |
Роман Михайлович Кухар |
| title_full |
Роман Михайлович Кухар |
| title_fullStr |
Роман Михайлович Кухар |
| title_full_unstemmed |
Роман Михайлович Кухар |
| title_sort |
роман михайлович кухар |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Некролог |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11432 |
| citation_txt |
Роман Михайлович Кухар // Слово і Час. — 2007. — № 9. — С. 96. — укp. |
| first_indexed |
2025-07-02T13:41:28Z |
| last_indexed |
2025-07-02T13:41:28Z |
| _version_ |
1836542788976508928 |
| fulltext |
96 Слово і Час. 2007 • №9
РОМАН МИХАЙЛОВИЧ КУХАР
Людина лише тоді по4справжньому цінує своє життя, коли в серці має
щось незмірно дорожче за нього. Для Романа Кухаря цим
непроминальним скарбом завжди була українська нація, держава. У
вірші “Щоб нація жила” він писав:
Як марне і крихке життя Коли в усіх гнучкі слова
Дорожче волі всім, Хоробрих чинів ждуть,
Хтось мусить жертвувати ним, Хтось взором чину мусить буть,
Щоб нація жила. Щоб нація жила.
А в статті “Література зневір’я і віри” наголошував: “Шляхетна ідея
національного визволення має стільки незміряної елементарної сили в
собі, що спроможна, наче в той біблійний період “семи плідних років”,
плодити надмірно також духовних героїв, оскільки в народі горить
невгасаючим полум’ям ця Божа іскра. Літератори, які не розуміють цих найосновніших своїх
обов’язків, що від них має право вимагати поневолена нація, не йдуть на її чолі, а плентаються
в хвості чужих ідеологій…”
Роман Михайлович Кухар (літературний псевдонім – Р.Володимир) – відомий поет, прозаїк,
перекладач, публіцист, учений, оперний співак, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка
в Америці, член Національної спілки письменників України, засновник і головний редактор
квартальника “Верховина” (виходить у Канзасі з 2000 р., розповсюджується і в Україні).
Народився 21 лютого 1920 р. у Львові. Закінчив філію Академічної гімназії у Львові 1938 р. Із
19394го діяв у підпіллі ОУН, був активним членом “Просвіти”, учасником відновлення української
державності 1941 р. У 1939–19404х студіював українську філологію у Львівському університеті,
у 1941–19434х – студент Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка у Львові. З 19434го – в еміграції.
Навчався у Віденській консерваторії (1943–1945), закінчив факультети славістики Гайдельберзького
університету (1948, Німеччина), музикознавства – Колорадського (1952, США, бакалавр),
бібліотекознавства Інституту Пратта (1959, США, магістр), захистив докторську дисертацію
“Драматичні поеми Лесі Українки” в Українському Вільному Університеті (1962, Мюнхен). Виступав
солістом у концертах й оперетах, із 19624го – професор Канзаського університету (США).
Автор збірок поезій “Палкі серця” (Нью4Йорк, Лондон, 1964 – чотири збірки в одному томі),
“Височій, життя!” (Мюнхен–Чікаго, 1970), “Прапори думки” (Гейс–Чікаго, 1970). Нарівні з
громадською лірикою зустрічаємо в нього чимало філігранних творів інтимного характеру, де
передано найтонші порухи людських переживань, почуття ніжності й любові до природи. Здобуток
письменника в галузі прози: повісті “Прощавай, минуле!” (Гейс, 1977), “Манівцями” (Буенос4
Айрес, 1989), “Поцейбіч борсань” (Канзас–Київ, 1996) – про дискомфортне життя емігрантів на
чужині та їхню віру у відродження державної незалежності; історичні твори: повість “Андрій
Первозванний” (Буенос4Айрес, 1984; Львів, 1996; Київ, 1997), яка воскрешає апостольську місію
св. Андрія Первозванного в “гори Київські”; дилогія “Нація на світанку” (т. 1 – “Мир”, Мюнхен,
1973; т. 2 – “Війна”, Мюнхен, 1979); про драматичні події 20–404х рр. на західноукраїнських
землях); повість “Тиверська провесінь” (Канзас–Ніжин, 1997) – на матеріалі про похід перської
армії Дарія на скитів бл. 513–512 рр. до Різдва Христового; книги нарисів та есеїв “Простір і
воля” (Гейс–Лондон, 1972) і “Живі в моїй пам’яті” (Канзас–Ніжин, 1997); збірка драматичних
творів “Сучасний вертеп” (Мюнхен, 1973); збірка оповідань “Верхів’ями буднів” (К., 1998),
перекладів з англійської “Поезія в перекладах” (Люмен –Гейс, 1970). Прозові і драматичні
твори Романа Кухаря за експресією і глибоким психологізмом дуже близькі до лірики, їх об’єднує
присутність автора як архітектонічного центру, ескізний характер ситуацій і профілів, широке
коло асоціацій, медитативна манера викладу. Йому належать також монографії “До блакитних
вершин: Перша Українська Академічна Гімназія у Львові в історичній перспективі” (Лондон,
1982), “Віденська Січ” (К., 1994), “До джерел драматургії Лесі Українки” (Канзас–Ніжин, 2000),
книга статей “Буття в літературі’ (К., 2002) та ін.
Твори українського митця перекладені англійською, німецькою, іспанською, французькою,
польською мовами.
Роман Михайлович Кухар помер 24 червня 2007 року у м. Канзас, штат Канзас, США.
Володимир Яворівський, Микола Жулинський, Іван Дзюба, Іван Драч, Павло Мовчан, Ірина
Дибко, Дмитро Чередниченко, Олександр Астаф’єв, Іван Лисенко, Марія Якубовська, Мирон
Луцишин, Оксана Маковець, Петро Сорока
|