Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття

Метою статті є оприлюднення результатів унікального проекту «Наукова еміграція в Україні на початку ХХІ століття», проведеного в 1999—2001 роках. Це дослідження, залишаючись відомим вузькому колу фахівців, так і не досягло головного — вироблення державної політики з питань інтелектуальної міграції....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
Hauptverfasser:	Вавилова, І.Б., Ісакова, Н.Б., Олійник, М.В., Саєнко, Ю.І., Троян, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Schriftenreihe:	Наука та інновації
Schlagworte:	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/117495
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття / І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 6. — С. 15-36. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-117495
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1174952017-05-24T03:04:51Z Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття Вавилова, І.Б. Ісакова, Н.Б. Олійник, М.В. Саєнко, Ю.І. Троян, В.М. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Метою статті є оприлюднення результатів унікального проекту «Наукова еміграція в Україні на початку ХХІ століття», проведеного в 1999—2001 роках. Це дослідження, залишаючись відомим вузькому колу фахівців, так і не досягло головного — вироблення державної політики з питань інтелектуальної міграції. Унікальність цього проекту полягає в повноті охвату проблеми, а саме в соціологічній репрезентативності — в анкетуванні взяли участь близько 3000 осіб, серед яких були студенти старших курсів університетів України, молоді вчені НАН України, керівники відділів наукових установ, експерти, представники наукової української діаспори. Основними цілями виїзду українських вчених за кордон були названі підвищення кваліфікації та набуття досвіду роботи в міжнародних проектах, а також підвищення добробуту, свого і своєї сім’ї. Основними умовами зупинки інтелектуальної еміграції в Україні визнано забезпеченість наукових досліджень інноваційною інфраструктурою, підвищення престижності професії науковця, можливість публікуватися в журналах з високим імпакт-фактором, самореалізація. Автори статті обговорюють шляхи вирішення цієї проблеми в країнах-реціпієнтах і країнах-донорах наукової міграції, пропонують заходи щодо повернення наукової молоді в Україну і вважають, що результати представленого проекту повинні послужити відправною точкою для нового соціологічного дослідження для розуміння орієнтирів студентів та молодих вчених у нових політичних і соціогуманістичних вимірах України. Целью статьи является обнародование результатов уникального проекта «Научная эмиграция в Украине в начале ХХІ столетие», проведенного в 1999—2001 годах. Это исследование, оставаясь известным узкому кругу специалистов, так и не достигло главного — выработки государственной политики по вопросам интеллектуальной миграции. Уникальность этого проекта заключается в полноте охвата проблемы, а именно в социологической репрезентативности — в анкетировании приняли участие около 3000 человек, среди которых были студенты старших курсов университетов Украины, молодые ученые НАН Украины, руководители отделов научных учреждений, эксперты, представители научной украинской диаспоры. Основными целями выезда украинских ученых за границу были названы повышение квалификации и обретение опыта работы в международных проектах, а также повышение благосостояния, своего и своей семьи. Основными условиями остановки интеллектуальной эмиграции в Украине считается обеспеченность научных исследований инновационной инфраструктурой, повышение престижности профессии научного работника, возможность публиковаться в журналах с высоким импакт-фактором, самореализация. Авторы статьи обсуждают пути решения этой проблемы в странах-реципиентах и странах-донорах научной миграции, предлагают мероприятия по возвращению научной молодежи в Украину и считают, что результаты представленного проекта должны послужить отправной точкой для нового социологического исследования, чтобы понять ориентиры студентов и молодых ученых в новых политических и социогуманистических измерениях Украины. The paper presents the results of a unique project “The Scientific Emigration in Ukraine at the Beginning of the 21st Century” implemented in 1999—2001. This study has remained known for a small group of specialists and not reached the main goal, namely, the development of government policy on intellectual migration. This project is unique due to the complete coverage of problem as the sociological representativeness of research is about 3,000 people engaged in the opinion poll, including senior students of universities, young researchers, chiefs of departments of academic institutions, experts, and representatives of Ukrainian scientific diaspora. The main reasons for scientific emigration, as pointed out by the young generation, are will for improvement of qualifications, gain of experience in the international teams and for securing of family welfare. The main conditions for stopping the intellectual emigration in Ukraine are the creation of innovative research infrastructure, the enhancement of prestige of researcher, the possibility to publish research results in high impact journals, and realization of personal potential in profession and career. The authors have discussed ways to address this problem in the recipient and in the donor countries of scientific migration and offered a strategy for retrieval of young researchers to Ukraine. The results of the present project are assumed to be a starting point for a new sociological study to understand the position of students and young researchers in new political and sociohumanistic reality of Ukraine. 2016 Article Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття / І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 6. — С. 15-36. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin12.06.015 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/117495 uk Наука та інновації Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
spellingShingle	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Вавилова, І.Б. Ісакова, Н.Б. Олійник, М.В. Саєнко, Ю.І. Троян, В.М. Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття Наука та інновації
description	Метою статті є оприлюднення результатів унікального проекту «Наукова еміграція в Україні на початку ХХІ століття», проведеного в 1999—2001 роках. Це дослідження, залишаючись відомим вузькому колу фахівців, так і не досягло головного — вироблення державної політики з питань інтелектуальної міграції. Унікальність цього проекту полягає в повноті охвату проблеми, а саме в соціологічній репрезентативності — в анкетуванні взяли участь близько 3000 осіб, серед яких були студенти старших курсів університетів України, молоді вчені НАН України, керівники відділів наукових установ, експерти, представники наукової української діаспори. Основними цілями виїзду українських вчених за кордон були названі підвищення кваліфікації та набуття досвіду роботи в міжнародних проектах, а також підвищення добробуту, свого і своєї сім’ї. Основними умовами зупинки інтелектуальної еміграції в Україні визнано забезпеченість наукових досліджень інноваційною інфраструктурою, підвищення престижності професії науковця, можливість публікуватися в журналах з високим імпакт-фактором, самореалізація. Автори статті обговорюють шляхи вирішення цієї проблеми в країнах-реціпієнтах і країнах-донорах наукової міграції, пропонують заходи щодо повернення наукової молоді в Україну і вважають, що результати представленого проекту повинні послужити відправною точкою для нового соціологічного дослідження для розуміння орієнтирів студентів та молодих вчених у нових політичних і соціогуманістичних вимірах України.
format	Article
author	Вавилова, І.Б. Ісакова, Н.Б. Олійник, М.В. Саєнко, Ю.І. Троян, В.М.
author_facet	Вавилова, І.Б. Ісакова, Н.Б. Олійник, М.В. Саєнко, Ю.І. Троян, В.М.
author_sort	Вавилова, І.Б.
title	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття
title_short	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття
title_full	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття
title_fullStr	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття
title_full_unstemmed	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття
title_sort	інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ххі століття
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/117495
citation_txt	Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття / І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян // Наука та інновації. — 2016. — Т. 12, № 6. — С. 15-36. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Наука та інновації
work_keys_str_mv	AT vavilovaíb íntelektualʹnaemígracíâukraínsʹkihvčenihnapočatkuhhístolíttâ AT ísakovanb íntelektualʹnaemígracíâukraínsʹkihvčenihnapočatkuhhístolíttâ AT olíjnikmv íntelektualʹnaemígracíâukraínsʹkihvčenihnapočatkuhhístolíttâ AT saênkoûí íntelektualʹnaemígracíâukraínsʹkihvčenihnapočatkuhhístolíttâ AT troânvm íntelektualʹnaemígracíâukraínsʹkihvčenihnapočatkuhhístolíttâ
first_indexed	2025-07-08T12:21:37Z
last_indexed	2025-07-08T12:21:37Z
_version_	1837081347756130304
fulltext	15 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6): 15—36 doi: https://doi.org/10.15407/scin12.06.015 © І.Б. ВАВИЛОВА, Н.Б. ІСАКОВА, М.В. ОЛІЙНИК, Ю.І. САЄНКО, В.М. ТРОЯН, 2016 Метою статті є оприлюднення результатів унікального проекту «Наукова еміграція в Україні на початку ХХІ століт- тя», проведеного в 1999—2001 роках. Це дослідження, залишаючись відомим вузькому колу фахівців, так і не дося- гло головного — вироблення державної політики з питань інтелектуальної міграції. Унікальність цього проекту поля- гає в повноті охвату проблеми, а саме в соціологічній репрезентативності — в анкетуванні взяли участь близько 3000 осіб, серед яких були студенти старших курсів університетів України, молоді вчені НАН України, керівники відділів наукових установ, експерти, представники наукової української діаспори. Основними цілями виїзду українських вчених за кордон були названі підвищення кваліфікації та набуття досвіду роботи в міжнародних проектах, а також підвищення добробуту, свого і своєї сім’ї. Основними умовами зупинки інтелектуальної еміграції в Україні визнано забезпеченість наукових досліджень інноваційною інфраструктурою, підвищення престижності професії науковця, можливість публікуватися в журналах з високим імпакт-фактором, са- мореалізація. Автори статті обговорюють шляхи вирішення цієї проблеми в країнах-реціпієнтах і країнах-донорах наукової міграції, пропонують заходи щодо повернення наукової молоді в Україну і вважають, що результати пред- ставленого проекту повинні послужити відправною точкою для нового соціологічного дослідження для розуміння орієнтирів студентів та молодих вчених у нових політичних і соціогуманістичних вимірах України. К л ю ч о в і с л о в а: наукова еміграція, інтелектуальна еміграція, соціологічне дослідження. І.Б. Вавилова 1,5, Н.Б. Ісакова 2, М.В. Олійник 3, Ю.І. Саєнко 3 , В.М. Троян 4,5 1 Головна астрономічна обсерваторія НАН України, вул. Академіка Заболотного, 27, Київ, МСП, 03680, тел. +38(044) 526-21-47, director@mao.kiev.ua 2 ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», б-р Шевченка, 60, Київ-32, 01032, +38(044) 486-95-91, steps@nas.gov.ua 3 Інститут соціології НАН України, вул. Шовковична, 12, Київ-21, 01021, +38(044) 255-71-07, i-soc@i-soc.org.ua 4 Національний університет «Києво-Могилянська академія», вул. Григорія Сковороди, 2, Київ, 04655, тел. +38(044) 425-60-59, pr@ukma.edu.ua 5 Громадська організація «Жінки в науці», Київ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕМІГРАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ Наприкінці XX ст. ми ввійшли у суспільство, що базується на нових знаннях, коли еконо- мічний і соціальний розвиток істотно залежа- тиме від здобуття й використання різних форм знань. Цей висновок, зроблений Європейською Комісією [21], повністю співпадає з результата- ми стратегічних досліджень аналітичних цент- рів багатьох країн світу. Тому розробка органі- заційних заходів, спрямованих на мобілізацію людських і фінансових ресурсів у науково-тех- нічну сферу, — надзвичайно важлива складова економічного розвитку у ХХІ ст. Інтелектуальна еміграція є багатоаспект ною проблемою як з негативними, так і з позитив- ними ефектами, яка вимагає ретельного аналі- зу і спеціальних заходів наукової політики. Ін- телектуальна еміграція має дві основні форми: по-перше, виїзд вчених і фахівців з країн-до- норів, а по-друге — неповернення випускників університетів та аспірантів після завершення навчання та захисту дисертацій у країнах-ре- ципієнтах [34—40]. 16 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян Прагнення до освіти і знань, розуміння їх- ньої важливості споконвіку були визначаль- ною рисою світогляду і культури українського народу, проте реалізація творчого потенціалу наших учених відбувалася на теренах чужих держав. Проблема висококваліфікованих нау- кових кадрів для нашої країни була непростою і за часів колишнього СРСР, оскільки протя- гом багатьох десятиліть найавторитетніші ву- зи та наукові заклади містилися на території Росії, куди йшла вчитися та працювати здібна молодь. За останні роки вектор міграції учених змінився на країни Європи, США, Канаду, Із- раїль. Завдяки еміграційній політиці розвине- них країн світу, з одного боку, та за причини політичних трансформацій, які відбулися в ко- лишніх країнах соціалістичного табору та країн, що утворилися на теренах могутньої науково- технічної держави СРСР, з другого боку, нау- кова еміграція на початку XXI-го століття набу- ла свого максимального рівня. Фактично мож- на відмітити, що Україна надала інтелектуаль- ну допомогу всім розвиненим країнам, а сама сьогодні опинилася перед завданням розроби- ти організаційні заходи, спрямовані на мобілі- зацію людських і фінансових ресурсів у своїй власній науковій сфері. Слід зазначити, що явище відпливу умів влас- тиве практично всім країнам, які стали на шлях зміни соціального устрою й економічного ре- формування, і особливо тим, чия економіка не дає змоги забезпечити відповідне працевлаш- тування фахівців, підготовлених у сфері вищої освіти. Такі країни стають інтелектуальними до- норами, оскільки значна частина їхніх високо- освічених спеціалістів виїжджає до багатших держав [33]. При цьому причини відпливу спе- ціалістів є не тільки економічні, нерідко на пер- шому місці стоїть можливість реалізації профе- сійної кар’єри [30, 31, 37]. Важливо й те, що країна-реципієнт залучає, фінансово підтримує навчання іноземних студентів та їхнє подальше працевлаштування. На сьогодні найпотужні- шими інтелектуальним реципієнтом, зокрема і для України, є США. У науково-технічному сек- торі економіки США працює нині понад 30 % ім мігрантів з докторським ступенем, а лише в 1995 р. університети цієї країни прийняли на нав- чання в галузі фундаментальних та прикладних наук близько 100 тис. іноземних студентів. Стан української науки на початок XXI сто- ліття характеризувався рядом проблем, без роз- в’язання яких про входження до світового нау- кового простору говорити складно. Одна з най- важливіших — проблема кадрового забезпе- чення високого рівня наукових досліджень, ос- кільки внаслідок економічних причин та мігра- ції вчених відбулися як кількісні, так і якісні зміни в науковому потенціалі країни. Для до- відки, згідно з даними Державного комітету статистики України, середній вік докторів наук на 01.01.2000 р. становив 59 років (у 1991 р. — 55 років), кандидатів наук — 51 рік (у 1991 р. — 47 років). Чисельність фахівців, що виконують науково-дослідницькі роботи, за останні десять років скоротилася наполовину. А 30 % вчених, залишаючись на своїх місцях, фактично пра- цюють над виконанням досліджень зарубіжних замовників. Зросло приховане безробіття, ско- рочується чисельність кандидатів і докторів наук, підготовлених у науково-дослідних інсти- тутах. Загальний приріст цього показника за- безпечується за рахунок підготовки кадрів у вищих наукових закладах і інститутах НАНУ. Проте в умовах проведення наукових дослід- жень на застарілій інфраструктурі у багатьох вузах це веде до подальшого погіршення якос- ті наукового потенціалу. Розвиток еміграційного процесу у науковій сфері України у 1990—2001 роках відбувався в декілька етапів, які віддзеркалили процеси транс формації науково-технічної системи в Ук- раїні. В загальному їх можна охарактеризува- ти таким чином: 1988—1991 pp. — «перебудова» викликала процеси демократизації науково-технічної сфе ри та відкрила «залізну завісу». Відбу- лася перша хвиля еміграції науковців на За- хід. Зазвичай це були дисиденти (або ті, хто набув статусу «біженця» за іншими причи- 17ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття нами), а також молоді вчені, яким було на- дано стипендії для навчання чи виконання науково-дослідних програм; 1991—1993 pp. — початок формування са- мостійної науково-технічної сфери України, який співпав з економічною кризою, що ви- кликало зменшення фінансування науки, па- діння її престижу, появу нових, привабливіших сфер діяльності. Спостерігається найбільший внутрішній і зовнішній відплив наукових кад- рів (зокрема, у 1992 р. наука втратила шосту частину науковців); 1994—1999 pp. — поглиблення економічної кри зи та стагнація трансформаційного про- цесу у науці, нова хвиля еміграції, старіння кадрів; 1999—2001 рр. — прийняття низки важли- вих заходів і законів у напрямку зміни дер- жавної політики у сфері науки. Сучасний незадовільний стан фінансування науки і пов’язані з цим проблеми матеріально- технічного та інформаційного забезпечення пра- ці вчених тільки поглибшили кризу у науковій сфері, у тому числі загострили проблему інте- лектуальної еміграції з України. Саме тому на- укова проблема, якій присвячена дана стаття, залишається вкрай актуальною. Ще в 1999 році ми ініціювали проект «Українські вчені за кор- доном: наукові досягнення, перспективи спів- пра ці та повернення» і створили першу контак- тну мережу для з’ясування думки вчених щодо вказаних проблем. Унаслідок виконання про- екту Міністерству освіти було запропоновано створити відповідний департамент і прийняти програму співробітництва з науковою діаспо- рою, яка б включала запрошення вчених до чи- тання лекцій у навчальних закладах, розробки спільних наукових проектів, участі у конкурсах на заняття посад у наших вишах та інститутах з метою посилення науково-освітнього кадро- вого потенціалу в нашій країні тощо. Враховую- чи результати проекту на початку 2000-х років спільно з Українським міжнародним комітетом з питань науки та культури при НАНУ, Цент- ром дослідження науково-технічного потенціа- лу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАНУ та Інститутом соціології НАНУ проведено комп- лексне дослідження причин і шляхів наукової еміграції українських учених, а також у вигля- ді рекомендацій узагальнено досвід вирішення цієї проблеми та загалом проблеми реформу- вання наукової галузі в інших країнах [23]. Новітній період існування нашої держави ха- рактеризується новими викликами, передовсім зумовленими агресією Росії — захопленням Криму та розв’язанням війни на території Дон- басу. Окрім важких людських і економічних втрат ці події негативно вплинули і на стан нау- кового потенціалу, оскільки частина його зали- шилася на окупованих територіях, а понад 25 вищих навчальних закладів і академічних ін- ститутів були змушені переселитися в контро- льовані Україною регіони, втративши відповід- ну матеріально-технічну базу і власні творчі на- працювання. Зазначимо, що описана ситуація знайшла активний відгук у середовищі україн- ської і міжнародної наукової діаспори. Зокрема, створено робочу українсько-американську гру- пу фізиків, яка складається з вчених, котрі ра- ніше виїхали зі Східної України і працюють у США, та переселенців із Донбасу. Заплановані такі спільні дії, як підготовка та подання проек- тів щодо реформування науки і вищої освіти в Україні, розвиток інноваційної діяльності, орга- нізації і проведення вебінарів, он-лайн-семінарів, лекційних курсів тощо. Основним ініціатором цієї співпраці став відомий американський фі- зик українського походження Ю. Гамота [24]. Посилення співпраці з Україною у сфері ос- віти та науки демонструє німецька діаспора. За ініціативи групи науковців українського поход- ження, які живуть і працюють у Німеччині, у січні 2016 року відбулася конференція з ні мець- ко-українського академічного співробітництва. Організаторами конференції виступили Німець- ка служба академічних обмінів, Фонд Олександ- ра Гумбольдта та Німецьке науково-дослід ниць- ке товариство за підтримки Федеральних Мі- ністерств іноземних справ та освіти і дослід- жень. На цій зустрічі засновано Українську Ака- 18 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян демічну Міжнародну Мережу (The UKRAINE Network), метою якої є сприяння двосторонній та міжнародній науковій співпраці з Україною і інтеграції її в Європейський дослідницький простір, а також поширення знань про україн- ську освітню і наукову системи, формування групи міжнародних експертів для допомоги в їх реформуванні, підтримка молодих дослід- ників тощо [26]. Велику організаційну роботу як по підготовці зустрічі вчених, так і по функ- ціонуванню мережі виконує д-р О. Зойменіхт, яка працює в Центрі молекулярної медицини ім. Макса Дельбрюка Асоціації ім. Гельмгольца у Берліні. В опублікованих Мережею Вісни- ках наведено контактні адреси наших вчених у різних регіонах Німеччини, подано широку ін- формацію про різноманітні наукові конферен- ції та конкурси, зокрема про Конкурс спільних українсько-німецьких науково-дослідних про- ектів для реалізації у 2017—2018 рр., підписан- ня протоколу про проведення якого прийняте на засіданні двосторонньої комісії з науково- технічного співробітництва між Україною та Ні- меччиною в липні 2016 р. У Національній академії наук України в 2017 році за ініціативи КНК при НАН України та ЦДПІН ім. Г.М. Доброва заплановано проведен- ня широкомасштабного дослідження проблеми інтелектуальної еміграції із використанням ме- тодів соціологічного аналізу, розроблених в Ін- ституті соціології [23] та ЦДПІН ім. Г.М. Доб- рова (див. детальніше про аналіз соціологічного дослідження молодих вчених НАН України в статтях [25, 28—29], аналіз вікової структури наукових кадрів в Україні [27]). Оприлюднен- ня наукових результатів нашого проекту 2000— 2001 років, які не були раніше опубліковані у фахових виданнях, має за мету звернути увагу на актуальну проблему відпливу наукових кадрів, послужити відправною точкою для нового до- слідження, зрозуміти орієнтири студентів і моло- дих вчених України в нових політичних і соціо- гуманістичних вимірах для вироблення держав- ної політики з питань інтелектуальної міграції. 1. НАУКОВА ЕМІГРАЦІЯ В УКРАЇНІ УПРОДОВЖ 2000—2001 років: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ 1.1. Характеристика науково-технічного потенціалу України та наукової еміграції за даними Державного комітету статистики України в 1991—2001 роках Науково-технічною діяльністю наприкінці 2000 р. в Україні займалося близько 193 тис. працівників в 1,5 тис. наукових організаціях. Найбільш суттєве скорочення кількості нау- ковців за 1991—2000 роки спостерігалося в га- лузевому та освітянському секторах науки — у 2,5 рази, в академічному — менше (в 1,7 разів). Відповідно відбулися певні зміни у структурі розподілу загальної кількості працівників ос- новної діяльності за секторами науки у 1991 році: галузевий — 67 %; академічний — 18 %; осві тянський — 8 %; заводський — 7 %. У 2000 році (при зменшенні загальної кількості зай ня- тих в науці у порівнянні з 1991 роком удвічі): Таблиця 1 Кількість працівників наукових організацій в Україні (1991—1999 рр.), тис. осіб Працівники 1991 1993 1995 1997 1998 1999 % Працівники основної сфери діяльності, у т. ч. 449,8 345,8 293,1 233,3 214,9 199,4 44,3 фахівці, що виконують НДР, із них 295,0 222,1 179,8 142,5 133,4 126,0 42,7 доктори наук 3,5 4,0 4,1 4,3 4,5 4,1 132,3 кандидати наук 27,9 26,0 22,9 20,6 19,8 19,0 68,1 Працівники, які виконують НДР за сумісництвом 36,1 39,2 41,7 46,8 48,8 48,4 134,0 Джерело: Держкомстат України, 2000 р. 19ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття галузевий — 61 %; академічний — 24 %; осві- тянський — 8 %; заводський —7 %. Відносно сталою була чисельність науков- ців вищої кваліфікації — докторів і кандидатів наук, питома вага яких серед виконавців нау- кових досліджень і розробок становила близь- ко 29 %. Загалом у різних галузях економіки в Україні на початку ХХІ ст. працювало близь- ко 70 тис. науковців вищої кваліфікації, 70 % яких безпосередньо брали участь у науково- технічній діяльності (табл. 1). Більше половини (54 %) докторів і кандидатів наук, зайнятих науково-технічною діяльністю, працює у вищих навчальних закла дах, майже третина (28 %) — в академічних інститутах, ре- шта (18 %) — в галузевих та заводських науко- вих організаціях. При загальній тенденції ско ро- чення чисельності зайнятих в науково-тех ніч ній сфері питома вага фахівців із вченими ступеня- ми (сумарно кандидатів і докторів наук) зростає. Так, у 1999 р. серед працівників основної діяль- ності фахівці з вченими ступенями становили 11,8 %, в 1998 р. — 11,3 %, в 1997 р. — 10,7 %, в той час як в 1991 р. — лише 7 %. Проте скорочується чисельність кандидатів наук, в 1999 р. порівняно з 1998 р. — на 4,5 %, а за період 1991—1999 pp. — на третину. При цьому зберігається тенденція збільшення кількості докторів наук з 3,1 тис. осіб в 1991 р. до 4,1 тис. осіб в 1999 р. Попри скорочення наукових кадрів показник насиченості науковими працівниками економі- ки України наприкінці XX ст. залишався на рів- ні розвинених країн світу (табл. 2). Окремі по- зитивні зміни намітилися у темпах вибуття пра- цівників зі сфери науково-техно ло гічної діяль- ності: протягом 1993—2000 pp. показники за- гального скорочення наукових кадрів зменши- лися з 9,2 до 3,7 %. Головною причиною витоку фахівців зі сфе- ри науково-технічної діяльності була нестабіль- ність функціонування наукових організацій, що спричинило поширення різних форм прихова- ного безробіття: скороченого робочого тижня чи дня, адміністративних відпусток тощо. В таких умовах перебувала понад половини загалу пра- цівників науково-технологічної сфери, серед яких переважали молоді вчені і аспіранти. Чи- мало науковців працювали: за 1991—1999 роки чисельність нayковців-сумісників, у першу чер- гу у освітянському секторі науки, зросла майже в 1,5 рази і становила близько 48 тис. осіб. Особливо суттєві негативні зміни відбулися в якісному складі наукових кадрів, зокрема через: скорочення частки науковців із вченими сту- пенями, які безпосередньо виконують нау- кові дослідження і розробки; необґрунтоване зростання кількості спеціалі- зованих вчених рад, яких на 2002 рік налічу- валося близько 660, що не сприяло науковій якості присудження наукових ступенів і звань; суттєве зменшення науково-кадрового потен- ціалу галузевого сектора науки, що усклад- нювало інноваційний розвиток економіки; критичне погіршення вікової структури нау- кових кадрів: частка науковців із вченими сту- пенями до 40 років становила лише 16 %, 41— 50 років — 31 %, 50—60 років — 22 %, вікова структура докторів наук була ще гіршою: до 40 років — 3 %, пенсійного віку (вчені 56—60 років) — 26 %, а 61—70 років — 29 %. Від 1991 р. Держкомстат України надає інфор- мацію про еміграцію докторів наук. Згідно з да- ними Держкомстату, за період 1991—1999 pp. емігрувало 498 докторів наук, 40 % з яких спе- ціалізувалися в біологічних та медичних науках, Таблиця 2 Насиченість науковими кадрами економіки різних країн (2000 р.) Країна Чисельність науковців та дослідників в розрахунку на 10 тис. зайнятого населення Чисельність науковців Чисельність дослідників Німеччина 120 58 Велика Британія 98 54 Данія 95 47 Австрія 66 34 Україна 55 41 20 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян близько 50 % — у фізико-математичних та тех- нічних науках. Загалом, як це видно з табл. 3 та табл. 4, протягом 1991—1999 pp. до Росії виїха- ло 184, до інших країн СНД — 18, до Ізраїлю — 50, до Німеччини — 34, до США — 145 докто- рів наук. Протягом 1996—1999 pp. до Росії ви- їхало 134, до Ізраїлю — 59, до Німеччини — 70, до США — 136 кандидатів наук. У 1998 р. спостерігалося зменшення емігра- ції вчених: виїхало 117 докторів і кандидатів наук, що в півтора рази менше, ніж у 1997 p., і в 2,3 рази менше, ніж у 1996 р. Третина тих, що виїхали, — це фахівці віком до 40 років; а 35 % — віком 41—50 років. Більшість їх спеціалізува- лася у галузях фізико-математичних та техніч- них наук (24 % від загальної кількості), біологіч- них (17,1 %), медичних (6,8 %). Серед цих 117-и докторів і кандидатів наук 40 % працювало в організаціях Міносвіти, а 30 % — в НАН Украї- ни. Протягом 1996—1999 pp. Україну за даними Державного комітету статистики України зали- шило близько 700 докторів і кандидатів наук, четверту частину цієї кількості становили пер- спективні фахівці у віці до 40 років, і третину — у віці 41—50 років. Зокрема, протягом 1997— 1999 pp. виїхало 433 доктори і кандидати наук, з них до Росії — 24 %, США — 25 %, Німеччи- ни — 14 %. Зменшення виїзду фахівців спосте- рігалося протягом 1996—1998 років, проте у 1999 р. розпочалася нова хвиля наукової емі- грації, що на 16,2 % перевищила 1998 рік. Таким чином, стан української науки у 1990-і роки за даними Державного комітету статистики України характеризувався такими негативними тенденціями, як кадрове старіння та активна емі- грація вчених вищої кваліфікації і молодих вче- них за межі України. Без зміни цієї ситуації оче- видним стає не тільки майбутнє відставання у здобутті нових знань та створенні новітніх техно- логій, а й критичне зменшення контингенту фа- хівців, здатних сприйняти нові знання та підтри- мати необхідний рівень освіти і науки в Україні. Таблиця 3 Кількість докторів наук України, які виїхали за кордон (1991—1999 рр.) Країна 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 Всього % Австралія 0 2 0 0 0 1 1 0 2 6 1,2 Азербайджан 1 0 0 1 0 0 0 0 0 2 0,4 Білорусь 1 1 1 3 0 0 1 0 0 7 1,4 Канада 0 3 1 1 0 3 3 0 1 12 2,4 Чехія 0 1 1 0 0 0 0 0 0 2 0,4 Німеччина 0 2 2 3 3 8 4 2 10 34 6,8 Угорщина 0 1 1 0 0 1 0 0 0 3 0,6 Ізраїль 11 4 3 6 10 10 2 2 2 50 10 Молдова 1 0 1 1 3 0 0 0 0 6 1,2 Румунія 1 0 0 0 0 0 0 0 0 1 0,2 Росія 8 13 27 47 20 35 22 6 6 184 36,9 Таджикистан 2 0 0 0 0 0 0 0 0 2 0,4 США 13 28 22 23 19 15 13 6 6 145 29,1 Узбекистан 0 1 0 0 0 0 0 0 0 1 0,2 Інші 0 2 10 4 4 10 5 3 5 43 8,6 Всього 39 57 68 90 59 83 51 19 32 498 — % від загальної кількос- ті науковців України 1,1 1,5 1,7 2,2 1,4 2,0 1,2 0,4 0,8 — — Джерело: Держкомстат України, 2000 р. 21ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття 1.2. Аналіз відпливу наукових кадрів за даними опитування керівників установ НАН України та Міністерства освіти і науки України Авторами цієї статті за сприяння Українсь ко- го міжнародного комітету з питань науки та куль- тури при НАН України було надіслано лист- запит до керівників 84-х установ НАН Украї- ни та Міністерства освіти і науки (МОН) Ук- раїни, а також установ Української аграрної академії наук (УААН) з проханням надати ін- формацію про виїзд вчених за кордон у 1991— 1999 pp. для отримання статистичної інформа- ції щодо виїзду вчених академічного і освітян- ського секторів науки України; для прояснен- ня стану прихованої еміграції (певна частина науковців, хто виїхав працювати за кордон у разі надання довгострокових відряджень, за- лишаються громадянами України, але вже пе- ребільшили строк відряджень та отримали пра- во на постійне проживання в інших країнах); для встановлення зв’язку з українськими вченими, що працюють за кордоном, а також залучення їх до соціологічного опитування. Відповідь надійшла з 53-х установ, що вхо- дять до складу: відділень НАН України (математики; інфор- матики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріало- знавства; фізико-технічних проблем енергети- ки; хімії; молекулярної біології, біохімії, екс- периментальної і клінічної фізіології; загаль- ної біології; економіки; історії, філософії та пра- ва; літератури, мови та мистецтвознавства); вищих навчальних закладів МОН (Київсь- кого національного економічного універси- те ту; Київського національного університету іме ні Тараса Шевченка; Національного тех- ніч ного університету України «Київський по- літехнічний інститут»; Одеського національ- ного університету ім. І.І. Мечникова; Львів- ського національного університету ім. Івана Франка; Національного університету «Львів- ська по літехніка»; Львівської академії вете- ринарної медицини). За даними цього опитування, міграція вче- них для роботи за кордоном не відбувалася з таких інститутів НАН України: Інституту мо- вознавства ім. О.О. Потебні, Інституту держа- ви і права ім. В.М. Корецького, Інституту соціо- логії, Інституту гідробіології, Національного бо- танічного са ду, Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського, Інституту еко- номіки, Інституту народознавства, Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевсько- го, а також Київського національного економіч- ного університету, Львівської академії ветери- нарної медицини та Інституту ґрунтознавства та агрохімії УААН. Оскільки частина керівників установ у сво- їх відповідях надала інформацію щодо науко- вої еміграції за період 1991—2000 pp. без кон- кретизації по роках виїзду, а частина керівни- ків надала неповну інформацію, то статистич- ні дані, подані нижче, авторами узагальнено за весь період 1991—1999 pp. Отже, за даними цього опитування (40 уста- нов) загальна кількість науковців, які виїхали з України, становить 483 особи, серед них 123 жін- Таблиця 4 Кількість кандидатів наук України, які виїхали за кордон (1996—1999 рр.) Країна 1996 1997 1998 1999 Всього % Австрія 1 1 0 1 3 0,6 Канада 16 5 4 10 35 6,8 Німеччина 17 18 13 22 70 13,6 Угорщина 2 0 0 2 4 0,8 Ізраїль 23 12 10 14 59 11,5 Польща 1 3 2 1 7 1,4 Росія 63 36 23 12 134 26,1 США 42 33 37 24 136 26,4 Інші 19 21 9 18 67 13 Всього 184 129 98 104 515 — % від загальної кількості нау- ков ців в Україні 0,8 0,6 0,5 0,5 — — Джерело: Держкомстат України, 2000 р. 22 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян ки та 360 чоловіків. За рівнем наукової кваліфі- кації вчені розподіляються так: 60 — доктори наук, 399 — кандидати наук, 4 — аспіранти, 20 — інженери. Розподіл серед 123 жінок-науковців такий: 10 є докторами наук, 108 — кандидатами наук, 5 — інженерами. З 360 чоловіків-науков- ців 50 є докторами наук (серед них 4 — академі- ки і член-кореспонденти НАН України), 291 — кандидата ми, 4 — аспірантами, 15 — інженерами. В табл. 5 наведено дані про країни основної мі- грації українських вчених, а в табл.6 — дані про еміграцію вчених вищої кваліфікації. Зазначимо, що 46 % від загальної кількості вчених, що виїхали за даними цього опитування, є представниками біологічних і медичних наук, 37 % — фізико-математичних і технічних наук, 12 % — хімічних наук. Більша частина з них пра- цювали над проблемами математичного аналізу, фізики твердого тіла, фізики напівпровідників, ядерної фізики, теоретичної фізики, морської гідрофізики, органічної хімії, будівельної меха- ніки, а також в галузі ком п’ю тер них наук. Серед біологів переважають фахівці з молекулярної та клітинної біології, фізіології та біохімії. 1.3. Науково-соціальні орієнтації студентів старших курсів університетів України та молодих вчених НАН України Контингент вчених науково-дослідних уста- нов України, а особливо НАН України, склада- ється переважно з фахівців старших років (40— 50 років) і, безумовно, вимагає омолодження. Цю ситуацію погіршує ще й щорічний відтік молодих вчених за кордон. Тому для оцінки перспективи проблеми міграції вчених надзви- чайно актуальним є дослідження науково-со- ціальної орієнтації студентів старших курсів уні- верситетів та молодих вчених НАН України щодо їхнього бажання виїхати на роботу за кор- дон. Таке дослідження автори виконали разом із Центром соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України за сприян- ня Міністерства освіти і науки України. Для реалізації мети дослідження авторами було роз- роблено 3 типа анкети: Таблиця 5 Розподіл кількості науковців за країнами виїзду за даними опитування відділів кадрів установ НАН України та МОН України Країна Кількість мігрантів Країна Кількість мігрантів США 221 Фінляндія 3 Німеччина 59 Туреччина 3 Велика Британія 26 Бельгія 3 Країна невідома 21 Угорщина 3 Канада 18 Китай 2 Ізраїль 16 Швейцарія 2 Австрія 15 Данія 2 Франція 15 Бруней 1 Швеція 12 Греція 1 Росія 11 Іспанія 1 Польща 7 Сінгапур 1 Австралія 6 Італія 1 Японія 6 Колумбія 1 Мексика 6 Португалія 1 Чеська республіка 6 Словаччина 1 Нова Зеландія 4 Норвегія 1 Голландія 4 Югославія 1 Тайвань 3 Джерело: Результати авторів. Таблиця 6 Кількість докторів і кандидатів наук, які виїхали до країн найбільшої еміграції, за даними відділів кадрів установ НАН України і МОН України Країна найбільшої еміграції Доктори наук Кандидати наук Всього науковців США 16 196 221 Країни ЄС (крім Німеччини) 15 112 136 Німеччина 5 47 59 Східна Європа 5 8 17 Ізраїль 4 10 16 Росія 9 2 11 Джерело: Результати авторів. 23ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття 1) для студентів старших курсів університетів; 2) для молодих вчених (до 35 років) та аспі- рантів інститутів НАН України; 3) для керівників та заступників керівників (вчених секретарів) інститутів 1. Для опитування студентів IV—V курсів бу ло надіслано 2500 анкет до кожного з національ- них університетів таких областей: Одеська, Дні- пропетровська, Донецька, Харківська, Львівсь- ка, Іва но-Франківська, Ужгородська, За по рі зь- ка, Чернівецька, а також до Таврійського націо- нального університету, Сумсько го державного університету, Київського національного універ- ситету ім. Тараса Шевченка, НТУУ «Київський політехнічний інститут», Національного універ- ситету «Києво-Моги лян ська академія». Повернулося 1666 анкет з таких університе- тів: Дніпропетровський національний універ- ситет, Харківський національний університет, НТУУ «Київський політехнічний інститут», На- ціональний університет «Києво-Моги лян сь ка академія», Київський національний універси- тет ім. Тараса Шевченка, Чернівецький націо- нальний університет, Прикарпатський уні вер- ситет ім. Василя Стефаника, Донецький універ- ситет, Львівський національний університет, Одеський національний університет та Сум- ський державний університет. Молоді вчені опитувалися в 37-и інститутах НАН України. Всього до участі в анкетуванні було залучено 25 інститутів ВНЗ. З 370 анкет, розісланих аспірантам та молодим вченим, по- вернулося 226 анкет. Базуючись на поперед- ньому аналізі анкетування, автори розділили всіх респондентів за статусом на студентів і мо- лодих вчених, а за відношенням до еміграції на «емігрантів» (ті, хто орієнтуються виїхати на роботу за кордон) та «укорінених» (студенти і молоді вчені, які орієнтуються залишитися пра- цювати в Україні). У поданих нижче таблицях групи за відношенням до еміграції відповідно будуть позначатися літерами «Е» та «У». 1 Результати соціологічного дослідження за опитуван- ням керівників та заступників керівників наведено у на- ступному розділі. За результатами опитування, молоді вчені ма- ють значно вищий індекс комп’ютерної грамот- ності — 0,64 проти студентів — 0,48 (табл.7). «Емігранти» як серед молодих вчених, так і се- ред студентів мають більш високий індекс ком- п’ютерної грамотності (відповідно 0,72 : 0,54), ніж «укорінені» — ті, які орієнтуються працю- вати в Україні (відповідно 0,63 : 0,45). Молоді вчені мають більші можливості доступу до ме- режі Інтернету (індекс — 0,50) проти студентів (індекс — 0,30). За цим індексом «емігранти» переважають «укорінених» як серед молодих вчених, так і серед студентів (табл. 8). Респонденти опановують три основні мови: англійську, німецьку, французьку; а найбільша частина з них оволодіває англійською (табл. 9). Зважаючи на це та на очевидний факт, що анг- лійська мова є мовою міжнародного спілкуван- ня, для аналізу рівня знання іноземної мо ви автори вибрали саме її. Молоді вчені знають Таблиця 7 Рівень комп’ютерної грамотності Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Необізнаний 0 8 5 9 0 — — 2. Набираю тексти, веду ігри 0,2 24 22 27 3 0 4 3. Користуюсь стандартними програмами 0,5 40 38 42 55 58 53 4. Професій- ний користу- вач 0,8 20 24 17 36 36 36 5. Професій- ний програ- міст 1,0 8 11 5 6 6 7 Індекс комп’ю терної грамотності (від 0 до 1) — 0,48 0,54 0,45 0,64 0,72 0,63 Примітка. Е — «емігранти» — налаштовані на роботу за кордоном; У — «укорінені» — планують залишитись пра- цювати в Україні. Джерело: результати авторів. 24 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян англійську мову трохи краще від студентів — з індексом 0,60 проти 0,56. Проте у студентів ще досить часу для поліпшення володіння мовою. Різниця між «емігрантами» та «укоріненими» незначна. За індексом добробуту сім’ї студенти живуть у сім’ях з більшим рівнем достатку — індекс 0,47, ніж молоді вчені 0,30 (табл. 10). Це може свідчити про те, що в останні роки діти більш заможних сімей мають змогу отримувати ви- Таблиця 9 Рівень володіння англійською мовою Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Не володію 0 7 3 9 14 12 14 2. Читаю зі словником 0,4 51 43 56 26 17 30 3. Спілкуюся 0,8 32 38 28 50 65 45 4. Володію вільно 1,0 10 16 7 10 6 11 Індекс во ло- дін ня (від 0 до 1) — 0,56 0,64 0,52 0,60 0,65 0,57 Джерело: Результати авторів. Таблиця 10 Рівень добробуту сім’ї Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Злиденні 0,1 0,6 1 0,1 3 8 2 2. Бідні 0,2 17 14 17 44 47 43 3. Середні 0,5 76 79 78 52 45 53 4. Заможні 0,8 6 5 6 1 0 2 5. Багаті 1,0 0,4 0,4 0,9 0 0 0 Індекс доб- ро буту (від 0 до 1) — 0,47 0,47 0,48 0,32 0,30 0,37 Джерело: Результати авторів. Таблиця 11 Горизонт планування життя Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Не планую 0 14 9 17 13 11 12 2. Один день 1 6 5 6 3 4 3 3. Декілька днів 3 16 17 15 10 7 10 4. Тиждень 7 17 15 17 11 5 14 5. Місяць 30 13 14 13 14 16 14 6. Півроку 180 11 12 9 18 16 19 7. Рік 360 9 11 9 19 26 17 8. Декілька ро ків 1000 11 14 11 8 11 7 9. Більше 5 ро ків 2000 3 3 3 4 4 4 Середній го- ри зонт — 230 270 220 270 280 210 Джерело: Результати авторів. Таблиця 12 Зв’язки з закордонними колегами Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Відсутні 0,1 76 64 22 56 41 60 2. Конфліктні 0,2 3 5 2 1 4 1 3. Байдужі 0,5 7 10 5 9 9 8 4. Задовільні 1,0 14 21 11 36 46 31 Індекс тісноти зв’язків (від 0 до 1) — 0,18 0,27 0,14 0,41 0,51 0,35 Джерело: Результати авторів. Таблиця 8 Рівень доступності до Інтернету Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Не маю до- ступу 0 39 32 44 19 9 24 2. Дуже рідко 0,2 21 19 21 14 15 14 3. Обмежено 0,5 28 30 28 42 51 37 4. Необмежено 1,0 12 19 8 25 25 25 Індекс до ступ- ності (від 0 до 1) — 0,30 0,38 0,26 0,50 0,54 0,46 Джерело: Результати авторів. 25ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття щу освіту і кваліфікацію, у тому числі у плат- них вузах. За цим показником «емігранти» не відрізняються від «укорінених». Молоді вчені не набагато довше планують своє життя (на 270 днів), ніж студенти (на 230 днів). «Емігранти» більш передбачливі, ніж «Уко- рінені», як серед молодих вчених, так і серед студентів — їх горизонт планування життя на 50—60 днів довший (табл. 11). Набутий стан та досвід наукової діяльності, природно, дає пере- ваги молодим вченим (індекс зв’язків 0,41) пе- ред студентами — 0,18. Та варто відзначити як позитив, що на IV—V курсах навчання 36 % студентів вже налагодили зв’язки з закордон- ними колегами (табл. 12). Рівень індексу зв’яз- ків у «емігрантів» відчутно на 0,13— 0,16 або у 1,5—2 рази вищий порівняно з «укоріненими». Сама по собі тимчасова робота за кордоном корисна як для самого вченого, так і для Украї- ни в цілому, але тільки за умов повернення їх в Україну — тоді це сприяє підвищенню її інте- лектуального потенціалу. Індекс орієнтації на зміну країни проживання у студентів 0,37. Він значно перевищує даний показник у молодих вчених — 0,18 (табл. 13). Або у відсотковому вимірі — 56 % студентів налаштовано на виїзд з України проти 25 % молодих вчених. Отже, підростаюче покоління має більш високий рі- вень мобільності, а з їх приходом в науку ймо- вірність виїзду на роботу за кордон зросте. Мета виїзду за кордон серед студентів та мо- лодих вчених відрізняється (табл. 14). Серед студентів переважає група факторів матеріаль- ного зацікавлення — сумарно рівна 63 %, тоді як професійна зацікавленість роботи за кордо- ном становить лише 37 %, a 7 % студентів за- ради високого заробітку готові працювати на будь-якій роботі. Молоді вчені показують діа- метрально протилежну орієнтацію: 63 % з них налаштовані їхати за кордон заради підвищен- ня кваліфікації, набуття нового досвіду, заради актуальних для них досліджень, нарешті за ра- ди набуття авторитету у міжнародній науковій спільноті. І тільки 37 % керується матеріаль- ними міркуваннями. 1.4. Ставлення керівників наукових установ НАН України до проблеми наукової еміграції Вельми актуальним є дослідження поглядів і оцінок процесу виїзду науковців з боку керів- ників наукових закладів НАН України. З цією метою була створена експертна група керівно- Таблиця 13 Орієнтація на зміну країни проживання Якісна шкала Кількісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Залишусь в Україні 0 44 0 100 75 — 93 2. Ще не ви рі- шив 0,5 30 — — 0 94 — 3. Тимчасово виїду за кор- дон 0,8 20 76 — 24 — 7 4. Назавжди виїду за кор- дон 1 6 24 — 1 6 — Індекс орі єн- та ції на виїзд (від 0 до 1) — 0,37 0,85 0,00 0,18 0,53 0,06 Джерело: результати авторів. Таблиця 14 Мета виїзду за кордон (%) Якісна шкала Студенти Молоді вчені Всі Е У Всі Е У 1. Підвищити ква лі фі- ка цію та набути нового досвіду 28 23 34 44 41 46 2. Заради досліджень, які неможливі в Україні 6 6 6 14 9 17 3. Набути авторитет у міжнародній науці 3 2 3 5 4 5 4. Заробити грошей, аби підвищити добробут 56 64 51 36 44 31 5. Працювати на будь- якій роботи, аби добре платили 7 5 6 1 2 1 Джерело: Результати авторів. 26 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян го складу 37-и інститутів НАНУ, яка репре- зентувала всі напрямки української науки. З розісланих 84-х анкет повернулися 49. Наве- демо результати опитування керівників нау- кових установ щодо їх ставлення до проблеми еміграції вчених, яке було проведено у червні та липні 2001 року. Незважаючи на катастрофічно низьке фінан- сування української науки з державного бю- джету і висловлювання всією науковою спіль- нотою думок про занепад української науки, експерти досить високо оцінюють сучасний рі- вень її розвитку (табл. 15) і дають середню оцін- ку 8,5 балів за умови, що світовий розвиток приймається за 10 балів. Характерно, що май- же половина установ (47 %) визнаються на рівні 9—10 балів, а 31 % порівнюють їх до сві- тового рівня. На думку експертів, авторитетність науко- вих установ в Україні, які вони представляли, досить висока — 76 % з них є відомими у нау- ковому світі, а 16 % — провідними (табл. 16). Оцінки рівня забезпечення науково-дослід но- го процесу наведено у табл. 17. За оцінками експертів, середній індекс забезпечення вче- них НАН різноманітними можливостями, що їм необхідні у науковій праці та житті, стано- вить 0,64 бала. Найбільші можливості вчені мають для опуб- лікування результатів досліджень — 0,91. Сво- бода вибору теми дослідження також має до- сить високі можливості — 0,83. Керівники нау- Таблиця 15 Рівень наукового розвитку науково-дослідної установи за шкалою від 0 до 10 балів, де 10 балів — світовий рівень Розподіл оцінок за шкалою від 0 до 10 балів (%) Середня оцінка, бали Бали «5» «6» «7» «8» «9» «10» % 8 4 12 29 16 31 8,5 Джерело: Результати авторів. Таблиця 16 Рівень авторитетності науково-дослідної установи в Україні Розподіл за шкалою Якісна шкала Рядова установа Відома установа Провідна установа % 8 76 16 Джерело: Результати авторів. Таблиця 17 Рівень забезпечення науковців установи деякими життєво важливими можливостями Можливості Якісна шкала рівня забезпечення можливостями Індекс забезпеченняНе має можливості Зрідка Частково Цілком 1. Публікуватися — — 18 82 0,91 2. Працювати за вибраною темою — 4 29 68 0,83 3. Можливості зробити кар’єру 2 9 36 53 0,73 4. Зв’язки з закордонними колегами 2 11 46 41 0,67 5. Доступ до Інтернету — 11 56 33 0,63 6. Участь у міжнародних конференціях 4 35 42 19 0,47 7. Забезпечення соціальних благ 32 32 32 4 0,26 Кількісна шкала від 0 до 1 0 0,2 0,5 1 — Середній індекс забезпечення — — — — 0,64 Джерело: Результати авторів. 27ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття кових установ НАНУ, які успішно зробили влас- ну кар’єру, вважають, що й іншим науковцям вона досить доступна — 0,73 бала. Експерти вва- жають також, що їхні колеги мають непогані можливості для налагоджування зв’яз ків з за- кордонними колегами — 0,67 та доступу до Ін- тернету — 0,63 бала. Цікаво, що доступ до Інтернету керівники оці- нюють дещо вище, ніж молоді вчені, які працю- ють в тих же установах: керівники — 0,63, а їх молоді співробітники — 0,50 бала. Участь у між- народних конференціях, особливо за кордона- ми України, потребує значних витрат, тому й індекс можливостей низький — 0,47. Найниж- чий рівень забезпеченості мають соціальні бла- га для співробітників — індекс 0,26, що відбиває загальну ситуацію бідності в Україні. Лише 4 % установ не беруть участі у міжна- родних проектах, у 8 % установ в них беруть участь окремі вчені, тоді як у більшості уста- нов (78 %) практикується форма групової учас- ті вчених у міжнародній співпраці. Найбільш масш табна форма міжнародного наукового спів- робітництві за участю всього колективу уста- нови притаманна лише 10 % опитаних установ (табл. 18). За межами України у міжнародних конференціях у 2000 році брало участь 800 українських вчених з обстежених установ, що становить у середньому 32 особи на установу (табл. 19). У 2000 році за кордоном працювало в серед- ньому 22 вчених з однієї установи, в тому чис- лі виїхали назавжди за кордон 2 особи на уста- нову, працюють тимчасово терміном більше ро- ку — 8 осіб, а менше року — 12 осіб. Переважна більшість експертів (67 %) схи- ляються до того, що найефективнішим варіан- том співпраці з українськими вченими, які пра- цюють за кордоном, можуть бути «спільні про- екти з пріоритетних напрямків» (табл. 20). Це цілком логічно. По-перше, у такий спосіб мож- на поліпшити матеріальний стан української науки за рахунок закордонних та міжнародних фондів. По-друге, міжнародна співпраця дає змо- Таблиця 18 Рівень участі науково-дослідної установи у міжнародних проектах Розподіл Вид (масштаб) участі у проектах Немає міжнародних проектів Окремі вчені Окремі групи вчених Загальноінститутські проекти % 4 8 78 10 Джерело: Результати авторів. Таблиця 19 Міжнародна активність установи у 2000 р. Тип міжнародної активності Кількість осіб Всього за вибіркою У середньому на 1 установу 1. Брали участь у міжнародних конференціях за межами України 800 32 2.Виїхали за кордон тимчасово (до 1 року) 300 12 3. Виїхали за кордон тимчасово (більше 1 року) 200 8 4. Виїхали за кордон назавжди 40 2 5. Всього знаходились за кордоном 540 22 Джерело: Результати авторів. 28 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян гу підтримувати українську науку на світово- му рівні. Всі інші пропозиції набирають під- тримки менше 15 % і за своїм змістом повто- рюють попередні пропозиції. Перелік перших чотирьох найбільш підтри- муваних експертами заходів мають матеріаль- ний характер — «дайте гроші, вони все вирі- шать» (табл. 21). Так думає 93 % експертів. Цікаво, що серед 5 % експертів переважає ав- торитарний метод вирішення проблеми — «за- боронити виїзд науковців за кордон, як це бу- ло в Радянському Союзі». А 2 % експертів на- лаштовані вкрай ліберально — «не варто їх зу- пиняти». Перелік наведених експертами захо- дів повністю повторює попередню картину — 90 % експертів зводять більшість своїх пропо- зицій до поліпшення фінансово-матеріально го фінансування науки (табл. 22). 2. ДОСВІД ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НАУКОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ В ІНШИХ КРАЇНАХ Для ознайомлення зі шляхами вирішення проблеми еміграції вчених у державах, котрі, як і Україна, перебувають у стані політичної та економічної трансформації, автори опрацюва- ли публікації, матеріали веб-сторінок та ін- формацію, надану посольствами ряду країн. Узагальнення цих матеріалів наведено у цьо- му розділі. У Польщі докладають значних зусиль для то- го, щоб зберегти кваліфіковані кадри в країні, особливо спеціалістів, котрі працюють у пріо- ритетних галузях досліджень [4—5]. Крім того, у Польщі намагаються максимально викорис- тати вчених, що раніше виїхали працювати за кордон. Слід відзначити, що польські вчені (як і угорські) мали більше можливостей для роботи за закордонними контрактами навіть при соціалістичному режимі. Відомо, що поль- ські вчені виїжджали для роботи за кордон ще в 1970 pо ці, тому налаштування робочих кон- тактів з польськими вченими-емі гран та ми роз- глядається польським урядом як перспектив- ний напрямок для зменшення негативних на- слідків виїзду науковців. Польські вче ні-емі- гран ти не втрачають зв’язків з коле гами в Поль- щі. Так, за результатами анкетування, 93 % опи- таних емігрантів відповіли, що вони підтриму- ють професійні кон такти з науковою спільно- тою Польщі. Найчастіше наводяться такі види контактів, як періодичні відрядження в науко- ві інститути (80 %), чи тання лекцій або участь у конференціях (74 %), значна частина респон- Таблиця 20 Заходи співпраці з молодими науковцями, які тимчасово працюють за кордоном, чи виїхали назавжди Заходи % 1. Спільні проекти з пріоритетних напрямків 67 2. Створити умови зацікавленості науковців 13 3. Запрошувати до України для встановлення контактів 8 4. Запрошувати до України на конференції 5 5. Розвивати науку, або вона стала при ваб ливою 5 6. Спілкуватися через Інтернет 3 Джерело: Результати авторів. Таблиця 21 Наведені експертами заходи, спрямовані на зупинку виїзду молодих науковців за кордон Заходи % Підвищити престиж та зарплату науковців 47 Покращати матеріально-технічне забез пе чен- ня наукових досліджень 26 Підвищити рівень життя науковців у всіх йо- го аспектах 17 Підняти рівень фінансування науки до рівня західноєвропейських стандартів 5 Заборонити науковцям виїзд за кордон, як це було в СРСР 5 Не варто зупиняти 2 Джерело: Результати авторів. 29ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття дентів (64 %) запрошують колег з Польщі у свої інститути за кордоном. Важливо відміти- ти, що три чверті респондентів обдумували мож- ливість повернення в Польщу, але до практич- них кроків не дійшли. Головними перепонами для повернення, за оцінками опитуваних, є по- рівняно невисока зарплата (53 % респондентів), неможливість проводити дослід ження в Поль- щі на достатньо високому рівні (38 %), труд- нощі з працевлаштуванням для чоловіка/дру- жини та відповідною школою для дітей (біля 34 %) [5, с. 88—89]. На підставі проведених досліджень польські експерти прийшли до висновку, що вирішення проблеми виїзду вчених пов’язано з ґрунтов- ним покращенням не тільки умов наукової пра- ці, але й системи науки та освіти взагалі. Ниж- че наведено ті заходи, котрі, на думку польсь- ких колег, мають сприяти покращенню ситуа- ції в цій сфері: будівництво нових корпусів та покращення матеріальної бази державних університетів, включаючи сучасне обладнання для науко- вих досліджень, комп’ютерні мережі та біб- ліотеки; покращення фінансування та умов праці ви- кладачів державних університетів; реорганізація системи навчання в універси- тетах шляхом запровадження трьохступене- вої схеми: три роки «ліцензіата», два роки магістратури та три роки аспірантури для підготовки докторів наук при наявності кад- рів викладачів вищої кваліфікації; гнучка система навчання, що дає можливість вивчати дисципліни на різних факультетах; запровадження фінансових стимулів для за- лучення вчених Академії наук до підготовки аспірантів та викладання в університетах; зміна системи присвоєння ступеня доктора наук, зокрема залучення з цією метою науков- ців із інших університетів та іноземних вче- них; у перспективі рекомендується перехід на програми європейських докторантур; зміцнення університетів в регіонах [5, с. 91— 92]. В Угорщині, як і в інших постсоціалістичних країнах, у 1990-і роки назріли корінні зміни в офіційній політиці щодо науки. Як правило, творчо активні та талановиті науковці за своїм світосприйманням є космополітами та індиві- дуалістами: вченим необхідне спілкування з іно- земними колегами та колективна праця в за- кордонних наукових центрах. Однак існують зовнішні (по відношенню до наукової діяльнос- ті) фактори, що неминуче підштовхують вче- них до повернення на батьківщину. На думку угорських дослідників, країна повинна бути го- товою до повернення вчених, створивши їм не- обхідні умови для роботи та сприятливу атмо- сферу для досліджень. У такому випадку краї на- донор не буде нести прямих інтелектуальних витрат у довгостроковій перспективі. За період від 1986 до 1992 pоку Угорська акаде мія наук спільно з міжнародними організаціями брала участь приблизно у 800 різноманітних міжна- родних програмах, 33 % з котрих відбувалися безпосередньо в Угорщині. У 1992 р. вход ження Угорщини до таких програм, як EUREKA, до- Таблиця 22 Наведені експертами заходи, які варто зробити, щоб молоді науковці повернулися в Україну Заходи % 1. Створити привабливі умови роботи та опла- ти праці 35 2. Створити сприятливі наукові, матеріальні та соціальні умови 22 3. Забезпечити науковців сучасним устат ку ван- ням та матеріалами 12 4. Запропонувати комфортабельне житло та ви соку зарплату 8 5. Збільшити фінансування науки 8 6. Не варто повертати 5 7. Надати всі можливості для самореалізації 3 8. Якщо ситуація в Україні стане стабільною, вони самі повернуться 2 Джерело: Результати авторів. 30 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян зволило «інтернаціоналізувати» науковий про- цес та значно інтенсифікувати наукове співро- бітництво з країнами ЄС. Угорські вчені покла- дають великі надії на міжнародне наукове спів- робітництво, а ті з них, які беруть участь у міжнародних наукових проектах, працюючи част ково вдома, част ково за кордоном, мають значно менше бажання емігрувати. В Угорщині підтримують контакти з професорами-емі гран- тами та звертаються до них з проханнями при- йняти на стажування молодих вчених і аспіран- тів, не дивлячись на ризик, що частина цих вче- них залишиться в інших країнах. Все ж решта повернеться додому, збагачена знаннями та кон- тактами з іноземними колегами [2, 3]. У Румунії дотримуються аналогічної політи- ки запобігання виїзду вчених. У період транс- формації наукові центри стали незалежними і змогли налагодити безпосередні контакти з на- ціональними науковими центрами в інших кра- їнах з метою проведення стажування та обміну професорами і науковими співробітниками. Ді- яльність незалежних наукових центрів допов- нюють деякі урядові угоди та контакти. У рам- ках різноманітних урядових програм за період 1990—1992 pp. більше ніж 150 румунських лек- торів та професорів працювали за кордоном, біля 285-и вчених були у короткострокових наукових відрядженнях у Німеччині, Іспанії, Франції, Італії за програмою TEMPUS, біль- ше ніж 50 сту дентів навчалися за кордоном. Крім того, в Румунії створено Спеціальний фонд для підтримки науки, особливо фунда- ментальних досліджень [2]. Організація наукових та технологічних до- сліджень TUBITAK активно працює в Туреч- чині за програмою TOKTEN, метою якої є як- найширше використання досвіду та знань ту- рецьких вчених, що працюють за кордоном. Ця програма реалізується за участі уряду Туреччи- ни та ініціативи ООН. Вона сприяє довготрива- лому розвитку науки в Туреччині, підтримує обмін науковців і спеціалістів, громадян Туреч- чини або турецького походження для надання консультацій в наукових установах та устано- вах громадського і приватного сектора еконо- міки. Ці вчені передають свої знання і навички та сприяють зміцненню співробітництва між турецькими і міжнародними організаціями. На думку дослідників стану науки в Болга- рії, необхідно обмежити виїзд науковців, але при цьому, однак, стимулювати мобільність вче- них. Досягнення цих двох взаємопов’язаних ці- лей можливе за таких умов: активна участь Болгарії в програмах і про- ектах європейської спільноти, включаючи програму EUREKA для конкурентноздат- них технологій, програму TEMPUS та ін.; розширення контактів і створення національ- них інститутів для співробітництва з таки- ми програмами ЄС, як FAST та MONITOR для оцінки технологій; SPRINT та COMET для розвитку промис- ловості та освіти тощо; аналіз, оцінка та координація участі країни в міжнародних державних і недержавних ор- ганізаціях у сфері промисловості і техноло- гій, особливо в таких організаціях ООН, як ПРООН, ЮНЕСКО та ЮНІДО, а також у відповідних професійних організаціях; підготовка стратегій та політики щодо спів- робітництва в галузі технологій та промис- ловості і залучення технологій із розвину- тих країн; подальша демократизація країни, прийнят- тя ліберальних законів про працю та її га- рантій для індивідуума. Все це є потужним аргументом на користь повернення болгарських вчених на батьків- щину [1]. За останні роки в Республіці Білорусь поча- ла створюватися відповідна інфраструктура та законодавча база системи державного регулю- вання процесів інтелектуальної міграції. Най- важливішим кроком у цьому напрямку було створення Державного комітету з науки і тех- нологій, Державної міграційної служби (зараз Комітет з міграції при Міністерстві праці РБ), а також прийняття Держав ної міграційної про- грами на 1998—2000 pp. 31ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття Для об’єктивної оцінки руху наукових та нау- ково-педагогіч них кадрів Республіки Білорусь, включаючи зовнішню інтелек туальну міграцію, пропонується створити прогнозну систему від- стеження цих процесів. Моніторинг процесів інтелектуальної міграції повинен базуватися на таких принципах: принцип неперервності спостереження за про- цесами інтелектуальної міграції. З метою реа- лізації цього принципу визначаються часто- та або періодичність збору необхідної інфор- мації для аналізу та оцінки змін, що відбува- ються в науково-технічній сфері Республіки. Для моніторингу процесів інтелектуальної міграції доцільно ввести відстеження з річ- ною періодичністю; принцип поєднання трьох моніторингових компонентів (аналіз, прогноз, рекомендації). Аналіз передбачає обробку державної та ві- домчої статистичної інформації про процеси внутрішньої та зовнішньої інтелектуальної міграції, а також даних обстеження базових наукових організацій та вузів Республіки, що виконуються за допомогою інструментарію моніторингу (моніторингових статистичних форм, анкет, інтерв’ю з експертами). Прогноз надає уявлення про можливий розвиток про- цесів інтелектуальної міграції у найближчій або середньостроковій перспективі при різ- номанітному ймовірному поєднанні соці аль- но-економічних умов їхнього протікання. Ре- комендації містять заходи про необхідні дії керівних органів, що визначають всі сторо- ни державного регулювання процесів інте- лектуальної міграції, а також його удоскона- лення; принцип розвитку моніторингу процесів ін- телектуальної міграції означає постійне вдо- сконалення його методичної основи, підви- щення достовірності використаної статис- тичної та соціологічної інформації, розвиток математичної бази обробки даних, методів проведення соціологічних опитувань. Очевидно, що для започаткування моніто- рингу інтелектуальної міграції треба створи ти аналітичний центр, в якому були б наукові групи, здатні реалізовувати на практиці сис- темні принципи та завдання моніторингового дослідження. Постановою Ради Міністрів РБ створено Центр моніторингу міграції науко- вих та науко во-педагогічних кадрів як струк- турний підрозділ Інституту соціо логії НАН Білорусі [6]. Співробітництво НАН Білорусі з наукови- ми центрами і організаціями інших країн від- бувалося за міжакадемічними та міжінститут- ськими угодами. Географія наукового співро- бітництва вче них академії достатньо широка і охоплює 64 країни. У 1998 році інститутами НАН Білорусі виконувалося 235 договорів і контрактів з іноземними науковими установа- ми, фірмами і організаціями. Зокрема, наразі в рамках програми INTAS із 110 міжнародних проектів за участі білоруських і іноземних вче- них 63 виконується членами академії. У 1998 році по лінії INTAS вперше проведено спеціаль- ний конкурс для Білорусі [6]. За період 1996— 1998 pp. в обстежуваних НДІ та вузах було за- фіксовано більше ніж 2,2 тис. виїздів учених, пов’язаних з виконанням обов’язків за конт- рактами і іноземними грантами. 3. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕМІГРАЦІЯ З РОЗВИНЕНИХ КРАЇН Згідно зі статистичними даними уряду США, кожний четвертий вчений з науковим ступенем, який працює в країні, є або іноземець, або на- роджений за межами США, що потім отримав американське громадянство. Зокрема, тільки за період 1988—1996 pp. більше ніж 55 тисяч сту- дентів з найбільших азіатських і європейських країн, Канади та Мексики отримали наукові ступені в США, Однією з причин наявності такої значної кількості іноземних студентів в США є риса, притаманна укоріненим американ- цям, — уникати спеціальностей, де рівень затра- чених зусиль для виконання роботи є більшим, ніж рівень заробітної платні, 3 цієї точки зору, наукова робота, що потребує значного часу і зу- силь, мало приваблює укорінених американців. 32 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян А це означає, що саме іноземні вчені гаранту- ють наддержаві передові позиції у світовій нау- ці, а серед найбільших інтелектуальних країн- донорів для США поряд з Латинською Амери- кою, Східною Європою, Індією, Китаєм є також Велика Британія, Німеччина і Канада. США є науковою Меккою світу, оскільки уряд цієї країни не тільки інвестує в наукові дослідження більше, ніж будь-яка інша країна (3 % ВВП), а ще й надає науковцям необмеже- ну свободу у реалізації їхнього творчого потен- ціалу. Так, США є лідером у багатьох галузях науки, зокрема тільки науковці-медики, котрі живуть в США, отримали дві третини всіх Нобелівських премій (починаючи від 1920 p.). Ефективність наукової роботи визначається такими факторами: публікації в провідних на- укових журналах; число так званих «гарячих» статей (з пріоритетними результатами); за- лучення до списку 250-и авторів, що отрима- ли пріоритетні результати; кількість патентів; членст во в Національній академії наук і тех- нічних академіях; інноваційні впровадження. У галузі фізико-математичних дисциплін май- же дві третини науковців найвищої кваліфіка- ції мають неамериканське походження, у га- лузі медико-біологічних дисциплін — 30 %. Таким чином, протягом тривалого часу США отримує значний прибуток від інвестицій в освіту, що зроблені іншими країнами, нано- сячи в такий спосіб збиток цим країнам. Згід- но з даними Brooking Institution, тільки за період 1950—1975 pp. наукова праця інозем- них фахівців в США дозволила отримувати 8,6 млрд. дол. прибутку щорічно. Упродовж 1990-х років було прийнято закони, які доз- воляли на давати до 65 тисяч віз кваліфікова- ним іноземним спеціалістам. На початку трав- ня 1998 ро ку ця квота була збільшена, і Сенат дозволив прийняти додатково 30 тис. інозем- них фахівців. На період 1999—2003 pp. щоріч- на квота становить 115 тисяч іноземних спеціа- лістів. Го ловним мотивом такого рішення була нагальна потреба економіки США у спеціаліс- тах, які працюють, насамперед, у галузях інфор- маційних технологій, комп’ютерної техніки, ме- дико-біологічних наук. У Німеччині і Великій Британії інвестиції в науку становлять 2,4 % і 1,8 % ВВП відповідно. Уряд Німеччини планує збільшити вдвічі бю- джетні асигнування в науку до 2004 р. і у такий спосіб запобігти науковій еміграції з своєї краї- ни. Велика Британія аналогічне збільшення пла- нує провести до 2008 р. Проблема виїзду нау- ковців з цих країн також є досить гострою. На- приклад, кількість іноземних спеціалістів, що отримали науковий ступінь в США (у відсо- тках від загальної кількості вчених — вихідців з даної країни), така: Китай — 85,5 %, Індія — 79,1, Англія — 69,3, Німеччина — 55,7, Канада — 55,4, Південна Корея — 36,1. «Декілька де- сятиріч тому еміграція висококваліфікованих спеціалістів до США розглядалася тільки як однобічний рух, котрий захоплював з собою «найкращих і найталановитіших» науковців. Зараз цей рух розглядається з точки зору «цир- куляції мозків», тобто і як можливість повер- нення науковців на батьків щину, де при пра- цевлаштуванні їм буде надано переваги» [18]. Як зазначається в [17], у розвинених євро- пейських країнах фактично існують два напрям- ки наукової міграції до США. Перший напря- мок пов’язаний з міграцією молодих вчених (ас- пірантів і докторантів), які після навчання за- лишаються в США будувати свою професійну наукову кар’єру. Другий напрямок — це дослід- ники приватного сектора, які мігрують як служ- бовці міжнародних корпорацій. При цьому не- має адекватного припливу наукового потенці- алу із США до країн Європейського Союзу. Автор статті [17] резонно відмічає, що користь від такого відпливу є тільки в тому випадку, якщо, набувши високої кваліфікації, досвіду між народного співробітництва та збагативши світову науку, ці вчені повернуться в рідні краї- ни продовжувати свою кар’єру. Для вирішення проблеми автор пропонує розширити юридич- ні права нерезидентів Європейських країн — науковців високого професійного рівня — на отримання дозво лу на роботу, оскільки завдяки 33ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття вирішенню цього питання США протягом ос- танніх років збагатилися значною кількістю науковців-мігрантів. Країни Європейського Союзу поки що дотримуються думки, що та- ким чином зменшиться можливість отримати роботу для резидентів їхніх країн. Але ефект від опору глобалізації ринку наукового і тех- нічного персоналу якраз протилежний. Як ві- домо, легалізація такого дозволу в США не призвела до «дискримінації» американських громадян-науковців. Для довідки: 100 тисяч нерезидентів США отримали дипломи американських універси- тетів у 1995 році, в 1996 році 75 225 осіб отри- мали право на постійне проживання в США (з них 20—30 % — європейці). Більше половини всіх європейців, які закінчили пост-док то ран ту- ру в США, залишилися працювати в цій країні. Із всіх європейців, хто захистив дисертації в США в 1995 p., 19,5 % натуралізували свій ста- тус, а 13,3 % стали громадянами США. Одним із останніх заходів для покращення наукового кадрово го потенціалу в Німеччині є федеральна програма «Зелена картка» для спе- ціалістів у галузі інформаційних технологій, оголошена у 2000 р. Програма була ініційована німецькими підприємствами і її планується реа- лізувати за три роки. Згідно з цією програмою 20 тис. іноземних спеціалістів можуть отрима- ти роботу в різних установах Німеччини, при цьому членам сімей цих спеціалістів гаранто- вана соціальна підтримка. Ще на початку 1990 р. група «Збережемо британську науку» ініціювала активні диску- сії щодо проблеми наукової еміграції, яка по- стала перед найпрестижнішими університета- ми Великої Британії. Серед рекомендацій для покращення ситуації ця група дослідників за- пропонувала радикально змінити структуру науки і значно збільшити фінансову підтрим- ку молодих вчених. У 2000 році на щорічному фестивалі Британської асоціації сприяння на- уці міністр у справах науки у своїй промові на- голосив, що уряд спільно з Фундацією Воль- фсона заснував фонд з бюджетом 5,8 млн. фун- тів стерлінгів щорічно для повернення висо- кокваліфікованих спеціалістів Великої Бри та- нії на батьківщину, а Королівське товариство проводить статистичні дослідження та відслід- ковує наукову кар’єру визначних науковців, членів цього товариства, які працю ють за кор- доном. Згідно з цим дослідженням лише 16 % членів товариства працювали за кордоном в 1969 pоці, а в 2000 році — вже 26 % [20]. Європейська комісія, відмічаючи значне від- ставання європей ських країн від США і Японії як за показником інвестицій в науку, так і за кількістю наукових кадрів, вважає, що причи- нами цього є ізоляція дослідницьких систем в Європі, а також недостатній рівень співробітни- цтва на регіональному і загальноєвропейсь ко- му рівнях [21] та недостатнє сприяння приват- ним інвестиціям в науку. Щоб прискорити ви- рішення цієї проблеми, Європейська комісія пропонує здійснити низку заходів, зокрема: створення мережі міжнародних наукових цент- рів в Європі та віртуальних центрів, які мо- гли б використовувати сучасні інтерактивні засоби зв’язку (створення таких нових між- народних науково-дослідницьких центрів доз- волить кращим вченим і інженерам різних країн плідніше розкрити свій талант і отри- мувати високу платню за роботу); створення таких центрів може допомогти роз- в’язати іншу проблему, а саме, оскільки для більшості вчених середнього і старшого віку вирішальними при отриманні роботи в іншій країні є наявність кращих умов для праці та реалізації свого творчого «я» і репутації у світо- вому науковому рейтингу, то «концентрація» цих науковців у подібних центрах стане при- тягальною для молодих талановитих вчених; запровадження низки правових (пільгових/ податкових) заходів для приватних компа- ній і підприємств, зацікавлених вкласти ка- пітал у передові розробки подібних центрів; посилення координації національних і за- гальноєвропейських досліджень для запо- бігання їх дублюванню; сприяння інвестиціям у раціоналізаторство; 34 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян підвищення мобільності досліджень і запро- вадження єдиного «європей ського стандар- ту» наукової кар’єри; об’єднання наукових і професійних това- риств Західної та Східної Європи. ВИСНОВКИ Україна, як і будь-яка інша країна світу, по- винна підтримувати критичну масу інтелекту- ального потенціалу нації за рахунок створення сприятливих умов праці вчених, підвищення рівня забезпечення наукових досліджень і фі- нансування, створюючи передумови для робо- ти талановитих людей в Україні, а також повер- нення студентів і молодих вчених з еміграції. Організаційно це завдання вимагає ведення об- ліку і статистики з даного питання і підтриман- ня контактів з українською науковою діаспо- рою за кордоном. Перспективним напрямком є формування попиту на результати наукової праці всередині країни, в т. ч необхідні розви- ток венчурного капіталу, підвищення іннова- ційної активності вітчизняних підприємств, ак- тивізація діяльності недержавних громадських організацій щодо підтримки вчених і іннова- ційного малого бізнесу. У результаті цілеспря- мованої наукової політики та ініціатив науко- вої громадськості Україна має перейти від ка- тегорії країн-донорів до категорії країн-ре ци- пієнтів інтелекту. За результатами наукових досліджень і соціологічних опитувань можна зробити висновок, що питання вирішення проб- леми зворотної міграції наукової та студентсь- кої молоді пов’язано з корінним поліпшенням не тільки умов наукової праці, але і всієї націо- нальної інноваційної системи України. Стра- тегія повернення наукової молоді в Україні має передбачати забезпечення таких заходів: підвищення рівня фінансування науки, що дозволить підвищити престиж наукової праці, привабливість наукової діяльності для моло- ді, підвищити матеріальне забезпечення мо- лодих вчених, створити сприятливі умови для наукової творчості (фінансування, обладнан- ня, наукове середовище, інформація тощо); проведення обліку українських студентів і мо- лодих вчених за кордоном, підтримання кон- тактів і проведення спільних наукових проек- тів зі студентами і молодими вченими за кор- доном, що дозволить використовувати потен- ціал молодих українських вчених в інтересах України без їх фізичного повернення; активізація діяльності громадських наукових організацій, в т. ч. молодіжних, приватних уні- верситетів і наукових центрів для забезпе- чення зворотної міграції; розширення міжнародного наукового спів- робітництва та інтеграція в Європейський науковий простір, що розглядаються як за- соби повернення наукової молоді; проведення наукових досліджень проблеми, організація національних і міжнародних фо- румів для моніторингу та обговорення про- блеми повернення молодих вчених в Украї- ну з обов’язковим залученням засобів масо- вої інформації. Аналізуючи ситуацію інтелектуальної емігра- ції (і повернення) молоді в останні роки, слід зазначити, що найбільш перспективна страте- гія активної співучасті, яка ґрунтується на то- му, що держава бере на себе роль координатора і регулятора цього процесу, здається найбільш адекватним завданням сьогодення. ЛІТЕРАТУРА 1. Pushkarov D. The Brain Drain from Bulgarian Science. In: Proceedings of the International Seminar on «Brain Drain Issues in Europe», UNESCO-ROSTE. 1993. 25— 27 April, Technical Report N 15. 2. Brain Drain in Russia: Problems, Perspectives and Ways of Regulation. In: Brain Drain Issues in Europe: Cases of Russia and Ukraine, UNESCO Regional Office for Science and Technology for Europe, Technical Report. 1994. N 18. 3. Vizi E. S. Reversing the Brain Drain from Eastern Euro- pean Countries: The «Push» and «Pull» Factors. Tech- no logy in Society. 1993. V. 15. P. 101—109. 4. Hryniewicz J., Jalowiecki B., Mync A. The Brain Drain in Poland. University of Warsaw. 1992. 118 p. 5. Hryniewicz J., Jalowiecki B., Mync A. (1997). The Brain Drain from Sciences and Universities in Poland: 1994— 1996. University of Warsaw. 94 p. 35ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття 6. Artyukhin M.I. Intellectual migration as aspect of sta te re gu la tion. Science and Science of Science. 2000. No 4. P. 54. 7. Brain Drain. The Emigration of Scientists from Relevant Parts of the NIS (1997). Scientific Report, INTAS Pro- ject 93-684, ICCR, Vienna. 8. Ikonnikov О.A. Migration of scientists from Russia. Mos- cow. 1993. 33 P. 9. Klochko Y. and Isakova N. Intellectual Migration: A View from Ukraine. Science and Public Policy. 1993. V. 20. No 6. P. 405—409. 10. Proceedings of the International Seminar on «Brain Drain Issues in Europe» (1993). UNESCO-ROSTE. 25—27 April 1993, Technical Report N 15. 11. Report on the Ukrainian National Study on Intellectual Migration. In: Brain Drain Issues in Europe: Cases of Rus sia and Ukraine, UNESCO Regional Office for Sci- ence and Technology for Europe, Technical Report. 1994. N 18. 12. Carante G. The Scientific International Organizations and Their Contribution to the Brain Drain Issues. In: Pro ce- edings of the International Seminar on «Brain Drain Is- sues in Europe», UNESCO-ROSTE. 25—27 April, 1993, Technical Report. 1993. N 15. 13. Яцків Я., Малицький Б., Бублик С. Трансформація наукової системи України протягом 90-х років XX століття: період переходу до ринку. Інформаційний бюлетень КНК. 2002, № 14. 14. Наукова та інноваційна діяльність в Україні (1999 та 2000). Статистичні дані. Державний комітет ста- тистики України. 15. Artiukhovskaya N.І. CRDF Activities with Ukraine. In: Proceedings of the Int. Conf. «Astronomy in Ukraine — 2000 and beyond (impact of international cooperation)», Kinematics and Phys. of Celestial Bodies, Suppl. Ser. 2000. P. 3—7. 16. Mahroum S. Europe and Challenge of the Brain Drain. JPTS Report. 2000. N 29. 17. International Mobility of Scientists and Engineers to the United States — Brain Drain or Brain Circulation NSF. Directorate for Social, Behavioral and Economic Sciences. 1998. P. 98—316. 18. Науково-технічний потенціал України: стан, проб- леми, перспективи Міністерство освіти і науки Ук- раїни, НАН України, Центр дослідження науково- технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доб- рова. 2000. 63 с. 19. Plugging the British Brain Drain. The British govern- ment is developing incentives to retain top scientists at home (2000). HMS Beagle, The BioMedNet Magazine. Is. 92. 20. Towards a European Research Area. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. 2000. 41 p. 21. The Role of the International Organizations in the deve lop- ment of a Common European Scientific and Tech no lo gi cal Area. Materials of Int. Symp., Kyiv, 22—25 Sept., 2001. 22. Вавилова І., Ісакова Н., Олійник М. та ін. Наукова еміграція в Україні упродовж 1991—2000 рр. порів- няльний та соціологічний аспекти. Інформаційний бюлетень КНК. 2002, № 14. 23. Білоголовський М. Екстренна допомога ученим-пе- реселенцям. Дзеркало тижня. 2015. № 24. 24. Жабін С.О., Казьміна О.П., Вашуленко О.С., Сос- нов О.С. Аналіз даних соціологічного дослідження молодих вчених НАН України у 2015 році. Наука та наукознавство. 2016. № 2. С. 62—75. 25. The UKRAINE Network Newsletter 5 July-August 2016. 26. Попович О.С., Кострица О.П. Вікова структура нау- кових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України. Nauka innov. 2016. No 2. С. 5—11. 27. Савельев А.А., Малицкий Б.А., Оноприенко В.И. Мо- лодежь в науке. 1990-е годы: социологическое иссле- дование. ЦДПИН НАН Украины, 2000. 48 с. 28. Вашуленко О.С. Молоді науковці НАН України: стан та перспективи. Наука та наукознавство. 2004. № 2. С. 34—41. 29. Parkhomenko N. Problems of intellectual migration of Ukraine. Ukrainian Studies. 2014. 17. P. 37—39. 30. Intellectual Migration and Cultural Transformation. Re fuge- es from National Socialism in the English-Speaking World. Editors: Timms Edward, Hughes Jon. Springer. 2003. 31. The Impact of the Intellectual Migration on the United Sta- tes and Eastern Europe. The Nobel Prize Winners in Scien- ce by Eric Weiss. URL: http://www.vanderbilt.edu/AnS/ physics/brau/H182/Term%20Papers/Eric%20Weiss.html. 32. Dodani S., E La Porte R. Brain drain from developing countries: how can brain drain be converted into wisdom gain? / J.R. Soc. Med. 2005. № 98(11). P. 487—491. doi: 10.1258/jrsm.98.11.487. 33. URL: https://www.quora.com/What-are-the-advantages- and-disadvantages-of-brain-drain. 34. URL: https://www.ukessays.com/essays/economics/the- side-effect-of-brain-drain-in-globalisation-economics- essay.php. 35. URL: http://www.migrationpolicy.org/topics/brain-drain- brain-gain. 36. Laliashvili Z. Expectations and realities of brain drain from Georgia. URL: https://msed.vse.cz/files/2012/ Laliashvili_2012.pdf. 37. URL: http://oecdobserver.org/news/ archivestory.php/ aid/673/The_brain_drain:_Old_myths,_new_realities.html. 38. Saxenian Anna Lee. Brain Circulation: How High-Skill Immigration Makes Everyone Better Off. Brookings, De- cember 1, 2002. URL: https://www.brookings.edu/articles/ brain-circulation-how-high-skill-immigration-makes- everyone-better-off/. 39. URL: http://one-europe.info/brain-drain-eu. 36 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2016, 12(6) І.Б. Вавилова, Н.Б. Ісакова, М.В. Олійник, Ю.І. Саєнко, В.М. Троян I.B. Vavylova 1,5, N.B. Isakova 2, M.V. Oliynyk 3, Yu.I. Sayenko 3 , V.M. Troyan 4,5 1 Main Astronomical Observatory, the NAS of Ukraine, 27, Akademika Zabolotnogo St., Kyiv, 03680, Ukraine, tel. +38(044) 526-21-47, director@mao.kiev.ua 2 Dobrov Center for Study of Research and Engineering Potential and History of Science, the NAS of Ukraine, 60, Shevchenko Blvd., Kyiv, 01032, tel. +38(044) 486-95-91, steps@nas.gov.ua 3 Institute of Sociology, the NAS of Ukraine, 12, Shovkovychna St., Kyiv, 01021, tel. +38(044) 255-71-07, i-soc@i-soc.org.ua 4 National University of Kyiv-Mohyla Academy, 2, Hryhoriya Skovorody St., Kyiv, 04655, tel. +38(044) 425-60-59, pr@ukma.edu.ua 5Women in Science, NGO, Kyiv INTELLECTUAL EMIGRATION OF UKRAINIAN RESEARCHERS AT THE BEGINNING OF THE 21st CENTURY The paper presents the results of a unique project “The Scientific Emigration in Ukraine at the Beginning of the 21st Century” implemented in 1999—2001. This study has remained known for a small group of specialists and not reached the main goal, namely, the development of govern- ment policy on intellectual migration. This project is unique due to the complete coverage of problem as the so- ciological representativeness of research is about 3,000 people engaged in the opinion poll, including senior stu- dents of universities, young researchers, chiefs of depart- ments of academic institutions, experts, and representa- tives of Ukrainian scientific diaspora. The main reasons for scientific emigration, as pointed out by the young genera- tion, are will for improvement of qualifications, gain of ex- perience in the international teams and for securing of fam- ily welfare. The main conditions for stopping the intellec- tual emigration in Ukraine are the creation of innovative research infrastructure, the enhancement of prestige of re- searcher, the possibility to publish research results in high impact journals, and realization of personal potential in profession and career. The authors have discussed ways to address this problem in the recipient and in the donor countries of scientific migration and offered a strategy for retrieval of young researchers to Ukraine. The results of the present project are assumed to be a starting point for a new sociological study to understand the position of stu- dents and young researchers in new political and socio- humanistic reality of Ukraine. Keywords : migration, intellectual migration, brain drain, brain circulation, employment, and educational sys- tems. И.Б. Вавилов 1,5, Н.Б. Исакова 2, М.В. Олейник 3, Ю.И. Саенко 3 , В.М. Троян 4,5 1 Главная астрономическая обсерватория НАН Украины, ул. Академика Заболотного, 27, Киев, МСП, 03680, тел. +38 (044) 526-21-47, director@mao.kiev.ua 2 Государственное учреждение «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины», ул. Шевченка, 60, Киев-32, 01032, +38 (044) 486-95-91, steps@nas.gov.ua 3 Институт социологии НАН Украины, ул. Шелковичная, 12, Киев-21, 01021, +38 (044) 255-71-07, i-soc@i-soc.org.ua 4 Национальний университет «Киево-Могилянская академия», ул. Григория Сковороды, 2, Киев, 04655, тел. +38 (044) 425-60-59, pr@ukma.edu.ua 5 Общественная организация «Женщины в науке», Киев ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНАЯ ЭМИГРАЦИЯ УКРАИНСКИХ УЧЕНЫХ В НАЧАЛЕ ХХ ВЕКА Целью статьи является обнародование результатов уни- кального проекта «Научная эмиграция в Украине в начале ХХІ столетие», проведенного в 1999—2001 годах. Это ис- следование, оставаясь известным узкому кругу специалис- тов, так и не достигло главного — выработки государствен- ной политики по вопросам интеллектуальной миграции. Уникальность этого проекта заключается в полноте охвата проблемы, а именно в социологической репрезентативнос- ти — в анкетировании приняли участие около 3000 чело- век, среди которых были студенты старших курсов уни- верситетов Украины, молодые ученые НАН Украины, ру- ководители отделов научных учреждений, эксперты, пред- ставители научной украинской диаспоры. Основными целями выезда украинских ученых за грани- цу были названы повышение квалификации и обретение опыта работы в международных проектах, а также повыше- ние благосостояния, своего и своей семьи. Основными ус- ловиями остановки интеллектуальной эмиграции в Украи- не считается обеспеченность научных исследований инно- вационной инфраструктурой, повышение престижности профессии научного работника, возможность публиковать- ся в журналах с высоким импакт-фактором, самореализа- ция. Авторы статьи обсуждают пути решения этой пробле- мы в странах-реципиентах и странах-донорах научной миг- рации, предлагают мероприятия по возвращению научной молодежи в Украину и считают, что результаты представ- ленного проекта должны послужить отправной точкой для нового социологического исследования, чтобы понять ори- ентиры студентов и молодых ученых в новых политических и социогуманистических измерениях Украины. Ключевые слова : научная эмиграция, интеллекту- альная эмиграция, социологическое исследование. Стаття надійшла до редакції 10.11.16

Інтелектуальна еміграція українських вчених на початку ХХІ століття

Institution

Ähnliche Einträge