М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф

У листопаді 2009 р. Інституту демографії та соціальних досліджень Постановою Президії НАН України присвоєно ім’я академіка Михайла Васильовича Птухи (1884–1961) — видатного демографа, статистика та історика демографічної думки, беззмінного директора Демографічного інституту Всеукраїнської академії н...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Стешенко, В.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2010
Теми:	Наукове життя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11887
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф / В.С. Стешенко // Демографія та соціальна економіка — 2010. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-11887
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-118872013-02-13T02:20:55Z М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф Стешенко, В.С. Наукове життя У листопаді 2009 р. Інституту демографії та соціальних досліджень Постановою Президії НАН України присвоєно ім’я академіка Михайла Васильовича Птухи (1884–1961) — видатного демографа, статистика та історика демографічної думки, беззмінного директора Демографічного інституту Всеукраїнської академії наук (1919–1938 рр.), який був першою у світі науковою установою з демографічною спеціалізацією. Цією постановою було вшановано не лише пам’ять про М. В. Птуху, а й засвідчено прагнення сучасних науковців продовжувати тримати й надалі той високий стандарт фундаментальної академічної демографічної науки, для встановлення якого він так багато зробив і як вчений, і як організатор та керівник фундаментальних демографічних досліджень в Україні. 2010 Article М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф / В.С. Стешенко // Демографія та соціальна економіка — 2010. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. 2072-9480 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11887 uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукове життя Наукове життя
spellingShingle	Наукове життя Наукове життя Стешенко, В.С. М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
description	У листопаді 2009 р. Інституту демографії та соціальних досліджень Постановою Президії НАН України присвоєно ім’я академіка Михайла Васильовича Птухи (1884–1961) — видатного демографа, статистика та історика демографічної думки, беззмінного директора Демографічного інституту Всеукраїнської академії наук (1919–1938 рр.), який був першою у світі науковою установою з демографічною спеціалізацією. Цією постановою було вшановано не лише пам’ять про М. В. Птуху, а й засвідчено прагнення сучасних науковців продовжувати тримати й надалі той високий стандарт фундаментальної академічної демографічної науки, для встановлення якого він так багато зробив і як вчений, і як організатор та керівник фундаментальних демографічних досліджень в Україні.
format	Article
author	Стешенко, В.С.
author_facet	Стешенко, В.С.
author_sort	Стешенко, В.С.
title	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
title_short	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
title_full	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
title_fullStr	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
title_full_unstemmed	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф
title_sort	м.в. птуха — видатний український вчений–демограф
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наукове життя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11887
citation_txt	М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф / В.С. Стешенко // Демографія та соціальна економіка — 2010. — № 1. — С. 182-187. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT stešenkovs mvptuhavidatnijukraínsʹkijvčenijdemograf
first_indexed	2025-07-02T14:02:07Z
last_indexed	2025-07-02T14:02:07Z
_version_	1836544088293244928
fulltext	182 НАУКОВЕ ЖИТТЯ М. В. ПТУХА — ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ–ДЕМОГРАФ У листопаді 2009 р. Інституту демографії та соціальних досліджень Постановою Пре- зидії НАН України присвоєно ім’я академіка Михайла Васильовича Птухи (1884–1961) — видатного демографа, статистика та історика демографічної думки, беззмінного директора Демографічного інституту Всеукраїнської ака- демії наук (1919–1938 рр.), який був першою у світі науковою установою з демографічною спеціалізацією. Цією постановою було вша- новано не лише пам’ять про М. В. Птуху, а й засвідчено прагнення сучасних науковців продовжувати тримати й надалі той високий стандарт фундаментальної академічної демо- графічної науки, для встановлення якого він так багато зробив і як вчений, і як організатор та керівник фундаментальних демографічних досліджень в Україні. М. В. Птуха народився 7 листопада 1884 р. у місті Острі Чернігівської області в родині діловода повітового земського управління. Він – друга дитина в сім’ї, в якій було 8 дітей. За- кінчив Остерське двокласне міське училище у 1898 р. Працював статистиком–реєстратором статистичного відділу Чернігівського губернського земства, де вперше набув навичок ста- тистичної роботи. У 1904 р. він екстерном склав іспит на атестат зрілості при Новоросійській гімназії, а в 1906 р. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Після за- кінчення університету в 1910 р. з дипломом першого ступеня він був залишений при кафедрі політичної економії і статистики для підготовки до професорського звання. Хоча М. В. Птуха здобув блискучу юридичну освіту, його основні інтереси були зо- середжені на статистиці, в основному демографічній. При цьому він систематично вивчав іноземні мови, і в результаті більшою або меншою мірою володів 12 мовами. Підготовку до іспитів на звання магістра він проходив у Берліні під керівництвом знаного професора Берлінського університету В. І. Борткевича (1910–1912); магістерську дисертацію «На- риси з теорії статистики населення і моральної», яку захистив у 1917 р. у Московському університеті, писав у Лондоні (1914–1915), де працював у бібліотеках Британського музею, Королівського статистичного товариства, Інституту актуаріїв. 183 НАУКОВЕ ЖИТТЯ Свою трудову діяльність розпочав з педагогічної роботи в Петербурзькому універ- ситеті (1913), потім став професором і деканом юридичного факультету Пермського відділення Петербурзького університету (1916–1918). У 1918 р. М. В. Птуху було запрошено як професора до Київського державного українського університету, але працював він там недовго. Видатний український економіст і соціолог М. І. Туган- Барановський, якому належить ініціатива організації Демографічного інституту у складі новоствореної Всеукраїнської академії наук, запросив М. В. Птуху балотуватися на заміщення посади його директора. У січні 1919 р. Михайла Васильовича обрано директором цього інституту. Це був час, коли «українська демографічна статистика майже не мала минулого» (Современная демографическая статистика Украины // Государственная статистика УССР (Ее достижения и перспективы) 1921–1925 г.г. – Х.: Изд. ЦСУ УССР., 1925. – С. 118). Значення створення у той період Демографічного інституту для розвитку науки в Україні можна осягнути, якщо взяти до уваги, що українська демографія стала більш «повною» та «самодостатньою», оскільки фахові демографи почали розробляти теми й проблеми в щільній науковій кооперації, яку тоді можна було організувати та посилювати саме в стінах спеціалізованого науково-дослідного центру. Організація такого центру в системі Всеукраїнської академії наук засвідчила сподівання науковців на можливість подальшого розвитку відносно автономної та гармонійно-комплексної структури науки, в якій мала обов’язково бути демографічна складова як найстаріша емпірично-фунда- ментальна галузь всього суспільствознавства. Налагодження ефективної роботи інституту стало основною метою М. В. Птухи. «Створення Демографічного інституту, — писав він — відкрило новий етап у моїй на- уковій діяльності. Більше 19 років робота в ньому була головною справою мого життя. Організація систематичного вивчення населення України і всього СРСР у минулому і сьогоденні, створення кадрів демографів, допомога державним установам і т. ін. були предметом моїх постійних турбот. Загалом, численні роботи співробітників Інституту, разом з моїми працями з теоретичної і прикладної демографії, склали новий етап у справі детального, поглибленого вивчення населення України» (Очерки по статистике населения. — М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. — С. 5). Результатом роботи Інституту були 14 томів «Праць Демографічного інституту», численні публікації монографічного характеру, статті в інших виданнях. Публікації Інституту з теоретичної та прикладної демографії, серед яких чільну роль відігравали праці М. В. Птухи, створили підґрунтя для подальшого розвитку демографічних досліджень в Україні. У списку наукових праць М. В. Птухи 11 фундаментальних монографічних на- укових праць (не тільки за їх внеском у розвиток науки, а й за обсягом: лише дві книги нарисів зі статистики населення і три книги нарисів з історії статистики налічують близько 1800 друкованих аркушів). Серед них на особливу увагу заслуговує книга «Очерки по статистике населения» (1960). У 1971 р. у серії «Видатні вчені УРСР» ви- йшли у світ його «Вибрані праці», підготовлені до видання у відділі демографії і від- творення трудових ресурсів Інституту економіки АН України. Він опублікував більше 70 статей, доповідей, звітів, понад 40 з яких присвячені демографічній проблематиці. Наукова спадщина М. В. Птухи — сполучна ланка між дореволюційною і радянською демографією і статистикою. М. В. Птуха глибоко і плідно працював над найважливішими проблемами теоретичної демографії. Особливу цінність становлять його дослідження предмета і методу демографії (демографічної статистики), побудова загальної схеми вивчення демографічних явищ і процесів — проблем, які й сьогодні — на вістрі демотеоретичного мислення, оскільки 184 НАУКОВЕ ЖИТТЯ їх дослідження визначає концептуальний підхід до наукового трактування статистично зафіксованих фактів, подій і явищ відтворення населення. Особливе місце у наукових інтересах М. В. Птухи посідали дослідження проблем перепису населення як найбільшої і надзвичайно важливої для країни статистичної операції. Цей інтерес мав не лише науковий, а й прикладний характер. Зокрема, він був науковим консультантом Центрального статистичного управління СРСР з питань під- готовки і проведення Всесоюзного перепису населення 1959 р., брав активну участь у Всесоюзній нараді з питань проекту перепису населення (1957 р.), виступив там з допо- віддю. Результати його методичних наукових праць щодо перепису населення (опублі- ковані у згаданих вище «Вибраних працях») виявились особливо актуальними у зв’язку з підготовкою і проведенням Першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Вони використані при складанні й обґрунтуванні програми цього перепису та програми роз- робки його результатів. Важливим напрямом наукової роботи М. В. Птухи було дослідження демографічних процесів, зокрема, вивчення особливостей смертності населення в Європейській Росії та в Україні, смертності 11 народностей Європейської Росії наприкінці ХІХ століття, еволюції смертності в Україні до початку першої п’ятирічки, здійснення перспективних розрахунків населення України до 1960 р. Невід’ємною складовою наукової праці М. В. Птухи протягом всього його науко- вого життя було удосконалення методики демографічного аналізу (індекси шлюбності, методика побудови коротких таблиць смертності та показників смертності для немов- лят за місяцями року, методичні питання перспективних розрахунків населення та ін.). Йому належить розробка єдиної «кінцевої схеми вивчення конкретних масових явищ соціального життя людини» (Очерки по статистике населения. – М.: Госсатиздат ЦСУ СССР, 1960, – С. 75), схеми їх загального уявлення і представлення як спеціальної де- мостатистичної методології. Запропоновані М. В. Птухою рішення досліджуваних проблем увійшли до арсеналу методів сучасної демографії, становлять її невід’ємну частину. Конструктивна цінність деяких його ідей була осмислена лише в процесі подальшого розвитку демографії. Тому його праці й сьогодні мають велике теоретичне і практичне значення, вони є тим під- грунтям, на якому розвивається сучасна демографічна наука. У 1938 р. у зв’язку з остаточним засекреченням даних демографічної статистики і репре- сіями, від яких постраждали тією чи іншою мірою практично усі відомі демографи, Демогра- фічний інститут (з 1934 р. Інститут демографії і санітарної статистики) було закрито. Хвиля репресій не проминула і Михайла Васильовича. Його було заарештовано 21 лютого 1938 р., судив Військовий трибунал Київського окремого військового округу і звільнено у зв’язку з безпідставністю обвинувачень 19 січня 1940 р., тобто він пробув в ув’язненні 23 місяці. Функції Інституту демографії і санітарної статистики були передані Інституту економіки АН УРСР. У 1940–1950 рр. М. В. Птуха завідував відділом статистики цього інституту. У 1944–1950 рр. він керував Відділенням суспільних наук АН УРСР, був членом Президії АН УРСР, у 1944 р. йому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР. У другій половині 30-х і в 40–50-і роки він займався в основному питаннями історії статистики і демографії (як «більш безпечними»), а також теоретичними проблемами статистики населення. У 1958–1959 рр. у центрі його уваги були дослідження проблем перепису населення. Праці М. В. Птухи, в яких аналізуються конкретні явища і процеси, цінні не лише тим, що вони є сторінкою історії розвитку демографії, а й тим, що служать зразком гли- бокого і цілеспрямованого аналізу, який підіймається до рівня теоретичних узагальнень. Його підхід до вирішення дискусійних питань теорії і практики завжди відзначався все- 185 НАУКОВЕ ЖИТТЯ бічністю і конкретністю. З великою увагою він ставився до демографічних розробок, що проводились як дослідниками, так і органами державної статистики. Окремого розгляду заслуговують особливості наукового стилю М. В. Птухи. Усі його дослідження відрізняються раціональністю, строгою логічною побудовою, лаконізмом викладу. Текст його праць дуже ощадливий і насичений ідеями. Найхарактерніша осо- бливість його дослідницького почерку — історизм у підході до вивчення демографічних явищ і концепцій, підвищена увага до історії розвитку світової демографічної думки. У його теоретичних роботах узагальнено і розвинуто не лише вітчизняний досвід, а й на- копичений в інших країнах. Знання кількох іноземних мов, тривала робота в найбагатших книгосховищах Європи, постійні контакти з видатними демографами світу, особливо під час сесій Міжнародного статистичного інституту, дійсним членом якого він був з 1929 р., та конференцій Американської статистичної асоціації (член з 1959 р.), дали змогу йому в багатьох працях підбити своєрідний підсумок розробленості досліджуваних проблем, запропонувати свої оригінальні методи дослідження. З його праць можна судити про стан світової демографічної науки того часу. У них завжди фіксувалася межа між відомим і невідомим з метою вести наукові пошуки на те- ренах невідомого. Теоретичні розробки ґрунтувалися не тільки на ретельному вивченні досвіду попередників, на детальному аналізі всіх доступних йому джерел з досліджуваної проблеми, а й на вивченні величезного конкретного статистичного матеріалу. Він мав прекрасну спеціалізовану бібліотеку, що регулярно поповнювалась завдяки його чис- ленним міжнародним науковим зв’язкам (після смерті Михайла Васильовича бібліотека була передана його вдовою Катериною Костянтинівною Відділу демографії і відтворення трудових ресурсів Інституту економіки АН України, а нині зберігається в Інституті де- мографії та соціальних досліджень НАН України). Михайло Васильович був глибоко принциповим і дуже вимогливим до себе та інших учених, але основна його риса — цілеспрямованість1. М. В. Птуха вплинув на розвиток демографії як глибокий дослідник низки найважливіших демографічних проблем і як дуже активний і перспективно мислячий організатор науки. Він належав до когорти таких корифеїв української науки, як Володимир Вернадський, Агатангел Кримський, Орест Левицький, Михайло Туган–Барановський, які блискуче знали не тільки свою спеціальність, а й «округу», були людьми найвищої наукової культури. Це було те навко- лишнє наукове середовище, яке визначило загальнонауковий рівень розробок Михайла Васильовича і його особливу психологічну налаштованість, підтримувану радістю від спілкування з цими вченими. З відходом цієї когорти закінчилася ціла епоха розвитку науки, спадщина якої і сьогодні є об’єктом плідного вивчення, оскільки характеризується великим творчим потенціалом. 3 жовтня 1961 р. після тривалої та тяжкої хвороби Михайла Васильовича не стало. Похований він у м. Києві на Байковому кладовищі. 15 вересня 2001 р. на будинку, де тривалий час жив Михайло Васильович і його сім’я, встановлено меморіальну дошку. 1 М. В. Птуха вважав, що основна умова успішної наукової роботи в науці — «не розкидатися», тобто дотримуватися «теорії скрипки», якої він додержувався усе своє життя. Щоб стати гарним скрипалем, говорив він, треба грати на скрипці, не цікавлячись технологією її виготовлення, вивченням виробництва її складових і т. ін. Успішний вчений не може бути ні запеклим театралом, ні обтяженим великою сім’єю, ні завзятим дачником, тобто він повинен пожертвувати всіма іншими інтересами заради наукових. Тому звичайно у справжнього вченого життя не буває багатим на зовнішні події. 186 НАУКОВЕ ЖИТТЯ Праці М. В. Птухи мають велике теоретичне й практичне значення для розвитку демо- графічних досліджень не тільки його часу, а й сьогодення. Українська демографія втратила свого патріарха і натхненника. Але залишилися його праці. Вивчення наукової спадщини М. В. Птухи демографами України сприяє подальшому розвитку демографічної теорії і ме- тодики, а також вирішенню тих проблем відтворення населення, які ставляться в наші дні необхідністю вдосконалення національної демографічної політики. Плідний розвиток ідей М. В. Птухи та збереження традицій керованого ним інституту — важливі завдання наукового колективу Інституту демографії та соціальних досліджень його імені. Список окремих видань праць М. В. Птухи з демографії, демографічної статистики та історії статистичної думки 1. Очерки по статистике населения и моральной (диссертация на соискание степени магистра политической экономии и статистики) // Записки Юридического факультета императорского Петроградского университета. – Пгт., 1916. – Х., 381 с. 2. Индексы брачности. Этюд по теории статистики населения (работа опубликована в “Бюллетене Киевского облстатбюро № 2 за 1922 г. и отдельно). – К., 1922. – 44 с. 3. Население Киевской губернии (работа опубликована в «Бюллетене Киевского облстатбюро» № 4–5 за 1925 г. и отдельно). – К., 1925. – 144 с. 4. Статистическая наука на Западе. Библиографические заметки о книгах по статистике, вышедших за границей за десятилетие 1914–1923 гг. – Х.: Центральное статистическое управление Украины, 1925. – VIII, 209 c. 5. Смертность 11 народностей Европейской России в конце XIX века. – Центральное статистическое управление Украины, 1927. – 57 с. 6. Смертность в России и на Украине. – К.: Центральное статистическое управление Украины, 1928. – 195 с. (на укр. яз.). 7. Очерки по истории статистики XVII–XVIII веков. – М., 1945. – 352 с. 8. Дмитрий Петрович Журавский. Жизнь. Труды. Статистическая деятельность. – М., 1951. – 123 с. 9. Очерки по истории статистики в СССР. Т. I. Статистическая мысль в России (до конца XVIII в.). – М.: АН СССР, 1955. – 471 с. 10. Очерки по истории статистики в СССР. Т. IІ. Статистика в Академии наук, ученых обществах и учебных заведениях в 1801–1863 гг. Университетская статистика (государствоведение) в России в 1801–1845 гг. – М.: АН СССР, 1959. – 476 с. 11. Очерки по статистике населения. – М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. – 460 с. 12. Вибрані праці. К.: «Наукова думка», 1971. – 412 с. Повну бібліографію праць М. В. Птухи див.: Михаил Васильевич Птуха. 1884–1961. Библиографический указатель. - К.: Изд. АН УССР, 1963. – С. 27–38. Бібліографію праць, що стосуються демографії, див. у книгах: Очерки по статистике населения. – М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. – Приложение II; Вибрані праці. – К.: Наукова думка, 1971. – С. 407–410. Література про М. В. Птуху 1. Михаил Васильевич Птуха (1884–1961). Библиографический указатель. – К.: Изд. Академии наук Украинской ССР, 1963. – 43 с. 2. Птуха Михайло.: [Біогр. довідка] // УРЕ. – К.: Укр. Рад. Енциклопедія, 1983. –Т. 9. – С. 188. 187 НАУКОВЕ ЖИТТЯ 3. Погляди академіка АН УРСР М. В. Птухи на предмет і метод демографії (до 100-річчя від дня народження) // Піскунов В. П., Стешенко В. С. Стаття в зб.: Демографічні дослідження. Вип. 8. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1984 – С. 3–14. 4. Ветеран українського краєзнавства (М. В. Птуха) // Скляренко Е. М. Стаття в зб.: Репресоване краєзнавство. – К.: «Рідний край». Хмельницький редакційно-видавничий відділ, 1991. – С. 113–116. 5. Михайло Васильович Птуха як демограф // Стешенко В. С. Стаття в зб.: Демографічні дослідження. Вип. 24. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2002. – С. 324–332. 6. Птуха Михайло: [біогр. довідка] // Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. – Львів, 2004. – С. 255. 7. Птуха Михайло Васильович (1884–1861) // Відомі постаті в медичній та демографічній статистиці України. – К., 2005. – С. 201–209. 8. Демограф і статистик, історик демографічної та статистичної думки, науковець, педагог // Славні імена української медичної книги: медичні бібліотеки України в особах, документах, бібліографії. – К.: Національна медична бібліотека України, Київський міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, 2009. – С. 35–47. В. С. СТЕШЕНКО, доктор економічних наук, професор, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України

М.В. Птуха — видатний український вчений–демограф

Репозитарії

Схожі ресурси