Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів

У статті аналізуються особливості статевої, вікової та сімейної структур мешканців села Жуки другої половини XVIII століття за матеріалами сповідних розписів 1775 року....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Бороденко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Регіональні аспекти історичної демографії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/120907
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів / О. Бороденко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-120907
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1209072017-06-14T03:02:34Z Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів Бороденко, О. Регіональні аспекти історичної демографії У статті аналізуються особливості статевої, вікової та сімейної структур мешканців села Жуки другої половини XVIII століття за матеріалами сповідних розписів 1775 року. В статье анализируются особенности возрастной, половой и семейной структур жителей села Жуки второй половины XVIII века по материалам исповедных росписей 1775 года. In the article the particularities of sex, age and family structure of Zhuky village habitants in the second part of the XVIII century according on the confessional record materials of 1775 are analysed. 2012 Article Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів / О. Бороденко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/120907 314.117.17(477.53)«17» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії
spellingShingle	Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії Бороденко, О. Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів Краєзнавство
description	У статті аналізуються особливості статевої, вікової та сімейної структур мешканців села Жуки другої половини XVIII століття за матеріалами сповідних розписів 1775 року.
format	Article
author	Бороденко, О.
author_facet	Бороденко, О.
author_sort	Бороденко, О.
title	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів
title_short	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів
title_full	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів
title_fullStr	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів
title_full_unstemmed	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів
title_sort	статево-вікова структура населення с. жуки городової сотні полтавського полку в другій половині xviii століття (за матеріалами сповідних розписів
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Регіональні аспекти історичної демографії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/120907
citation_txt	Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів / О. Бороденко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 55-64. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT borodenkoo statevovíkovastrukturanaselennâsžukigorodovoísotnípoltavsʹkogopolkuvdrugíjpoloviníxviiistolíttâzamateríalamispovídnihrozpisív
first_indexed	2025-07-08T18:51:01Z
last_indexed	2025-07-08T18:51:01Z
_version_	1837105848224055296
fulltext	ISSN 2222-5250 55 УДК 314.117.17(477.53)«17» Олена Бороденко (м. Київ) СТАТЕВО-ВІКОВА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ с. ЖУКИ ГОРОДОВОЇ СОТНІ ПОЛТАВСЬКОГО ПОЛКУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОЛІТТЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОВІДНИХ РОЗПИСІВ 1775 РОКУ) У статті аналізуються особливості статевої, вікової та сімейної структур мешканців села Жуки другої половини XVIII століття за матеріалами сповідних розписів 1775 року. Ключові слова: історична демографія, сповідні розписи, коефіцієнт маскулінізації, стать, вік, сімей- ний стан, духовенство, козацтво, посполиті. Вивчення статево-вікової структури насе- лення села Жуки, яке в другій половині XVIII століття перебувало в складі Городової сотні Полтавського полку [1], дозволяє більш точно визначити демографічні характеристики сіль- ського соціуму Гетьманщини того часу. Для ре- алізації цієї мети спробуємо вирішити такі за- вдання: визначити загальну чисельність населен- ня села Жуки; здійснити розподіл населення за віком та статтю; обчислити коефіцієнт маскуліні- зації; проаналізувати особливості сімейної та ві- кової структури мешканців села. За основне джерело для з’ясування окреслено- го кола проблем візьмемо сповідні розписи пара- фіяльних церков цього села за 1775 рік. Сповідні розписи – це церковні книги, що фіксували від- відування парафіянами сповіді та причастя. В Західній Європі обов’язок впровадження реєстра- цій сповідей в католицькому костьолі було впро- ваджено IV Латеранським собором ще в 1215 ро- ці. Впровадження парафіяльних книжних запи- сів в межах Речі Посполитої започатковано ухва- лою Синоду кардинала Бернхарда Мацієвського в 1607 році, але перші сповідні розписи відо- мі лише з першої половини XVIII століття [2]. В Росії перші спроби запровадити подібні поста- нови здійснено Петром І в 1716 [3], 1718 та 1722 роках – «об обязательном говении под угрозой штрафов, мужского и женского населения импе- рии в определенный срок» [4]. Але через їх неви- конання лише Іменним та Синодським указами 1737 року Анна Іоанівна вимушена була підтвер- дити обов’язкове ведення сповідних розписів при церквах [5]. Кожний приходський священик був зобов’язаний вести детальні записи своїх парафі- ян, як чоловічої так й жіночої статей, як літніх, так людей середнього віку, навіть новонароджених ді- тей «по имени, прозваниям и чинам, со означивани- ем лет их» [6]. Ці списки повинні були надсилати- ся до 1 вересня в Священний Синод. Всіх тих, хто в святу чотиридесятницю або в наступні два пости не будуть сповідуватися та причащатися, обкладати штрафами. Відповідно до розпорядження 1753 ро- ку київського митрополита Тимофія (Щербацького) запис парафіян проводився у відповідності із вста- новленою формою, по домогосподарствам, посі- мейно та зазначенням віку осіб [7]. Інтерес до зібрань церковної бібліотеки, спо- відних розписів, описів церковного майна, старо- винних церковних паперів, указів та постанов за попередні століття виник у дослідників-істориків, шукачів старовини, ще наприкінці ХІХ століття [8]. У вітчизняній історіографії активне викорис- тання сповідних розписів почалося з пробуджен- ням інтересу до соціальної історії в 1990-х рр. Спеціальні розвідки присвячені їм належать В. Мордвінцеву [9], Л. Гісцовій [10], О. Сакалу [11], О. Романовій [12], В. Дмитренку [13]. Сповідні розписи села Жуки за 1775 рік знахо- дяться в окремій архівній справі № 34 «Исповедная роспись церквей Полтавской протопопии», що збері- гається в фонді 990 «Переяславсько-Бориспільської духовної консисторії» Центрального державного історичного архіву України у місті Києві. Вона яв- ляє собою доволі товсту книгу – понад 1000 арку- шів формату in folio, записану скорописом другої половини XVIII століття. Розписи населення села складаються з двох частин у відповідності до числа парафій. У до- сліджуваний період в Жуках існувало дві церкви. Перша – «Покрови Пресвятої Богородиці» [14] – знаходилася у північній частині села та була збудо- вана раніше першої половини XVII століття. Про це свідчить надпис в одному з давніх Євангеліїв, КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 56 в якому значилося: «року 1636 месяца Апреля 20 дня я раб Божій Іоаннъ Плюсченко ктиторъ и братъ съ женою своею… отменяемъ сію книгу Евангелія до храму святыя Покровы Жуковской» [15]. Друга церква «Святого Великомученика Георгія» [16], час заснування якої невідомий, зна- ходилася в південній частині поселення. Сповідні розписи обох церков збереглися у відносно непо- ганому, читабельному стані. Щоправда, 4 аркуші розпису парафії Покрови Пресвятої Богородиці пошкоджені [17]. Очевидно, внаслідок потра- пляння на них крапель води, частина літер роз- мита, що практично унеможливлює прочитання прізвищ та імен частини посполитого населення. Цифрові дані на цих аркушах збереглися краще. Отже, ці недоліки суттєво не впливають на ре- зультати демографічних підрахунків та на вико- нання поставлених нами завдань. Для відображення цілісності та повноти де- мографічних підрахунків по всьому населено- му пункту ми об’єднали дані обох сповідних роз- писів. Усі кількісні показники, які в них містять- ся, ми сумували. Сподіваємося, що такий підхід дозволить нам упорядкувати єдину картину де- мографічної ситуації, яка склалася у селі Жуки в другій половині XVIII століття. Записи в обох сповідних розписах проводи- лися за певною структурою. У преамбулі вказа- но назву поселення – село Жуки, його належність до певної парафії. У першому розписі – парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці – засвідче- но належність до Полтавської протопопії, та вка- зано, ким проводився запис – «ієреєм Федором Раєвським». Додавалося, що до сповідних роз- писів цієї церкви внесені ті мешканці, які в свя- ту чотиридесятницю сповідувалися та були при- сутні при таїнстві святого причастя. Також за- свідчено час написання документу – 1775 рік [18]. Подібним чином оформлена преамбула роз- пису церкви Святого Великомученика Георгія. Відповідно записи в ньому зроблені священиком Василем Юрійовичем Запновським та його сином Павлом Запновським [19]. Певний інтерес становить почерк. У розпи- сі Покровської парафії він доволі нерозбірливий, складається враження, що 48-річний ієрей Федір Іванович Раєвський писав нашвидкуруч. Можливо, в такий спосіб він демонстрував своє невелике ба- жання займатися цією роботою. З іншого боку ми не знаємо яку освіту він отримав. Цілком імовір- но, що він міг навчатися в батька і не володів май- стерністю каліграфії. На низький рівень виконав- ської культури священиків вказує й дослідник В.Дмитренко. Як будь-яке нововведення, запро- вадження сповідних розписів зустрічалося цер- ковнослужителями насторожено, оскільки перед- бачало додаткові обов’язки та матеріальні витра- ти [20]. Розпис Свято-Георгіївської парафії на- писаний більш рівним, каліграфічним, старан- ним почерком. Можна припустити, що його текст писався сином священика – 45-річним Павлом Запновським, а не його батьком, якому на той час вже виповнилося 78 років. Одне з головних питань, яке виникає при більш детальному дослідженні розписів, – на- скільки точними є внесені до них дані? На думку польського дослідника Ц. Кукльо, особливою за- гадкою сповідних розписів є скрупульозність за- писів [21]. Також постають питання: чи всі пара- фіяни внесені до розпису? чи були такі, які уни- кали сповідей? і чи траплялися випадки приму- шування священиком до сповіді [22]? На жаль, аналіз документу відповіді на ці питання не дає. Можемо лише припустити, що священики могли не завжди вносити до розпису тих осіб, які, згід- но з законом не повинні були сповідатись – як правило, це діти віком до 7 років. Через це могла відбутися недореєстрація мешканців. Зауважимо, що в розписах обох парафій, по- казані три основні соціальні групи населення: «духовні та їх домашні» (духовенство), «вій- ськові та їх домашні» (козацтво), «посполиті та їх домашні» (селянство). У сповідному розпи- сі Покровської парафії присутня ще одна, нечи- сельна, категорія сільських мешканців – «без- двірні та їх домашні». Цей прошарок описаний в кінці першої частини розпису, після посполи- тих. Ймовірно, що це найбідніший прошарок в селі, представники якого ще не завели господар- ство та не нажили значних статків. Серед чотирьох основних соціальних прошар- ків населення, дещо переважали посполиті, які становили 48,8% (830 осіб) від загальної кількості мешканців. Другу позицію займали козаки – 46,7% (794 особи), а третю – духовенство, частка якого становила лише 3,3% (56 чоловік). Найменшу за чисельністю групу населення становили бездвірні – 1,2% (22 чоловіка). У зв’язку з невеликим числом людей в бездвірних господарствах, якимх усього чотири – 22 мешканця (13 осіб чоловічої та 9 – жі- ночої статей), ми у подальших розрахунках відно- ситимемо їх до посполитих. Принагідно зауважи- мо, що в Полтавському полку були й села, населе- ні представниками лише одного стану. Так, напри- ISSN 2222-5250 57 клад, згідно з розписами, у Розсошенцях жили ви- ключно посполиті, а в Щербанях – козаки. Аналіз статево-вікового складу розпочнемо із визначення загальної чисельності населення се- ла. За нашими підрахунками на 1775 рік у Жуках проживало 1702 особи, з яких 872 були чоловічої, а 830 жіночої статі (див. таблицю 1). Якщо порівняти це село з іншими селами полку за населеністю, то можемо стверджувати, що Жуки були доволі вели- таблицю на дві частини. Перша відображає роз- поділ чоловічого населення за віком, статтю та сі- мейним станом (див. таблицю 2), друга – жіночо- го (див. таблицю 3). Також ми дещо деталізува- ли колонки, що стосуються сімейного стану насе- лення, за трьома соціальними групами: духовен- ство, військові та посполиті. Ці таблиці допомо- жуть нам при обчисленні загального чоловічого коефіцієнта та коефіцієнта маскулінізації, при ви- значенні особливостей сімейної структури. Відображений у таблицях статевий поділ до- зволяє (див. таблицю 2) обчислити чоловічий ко- ефіцієнт (частку чоловіків у загальному складі населення) [30]. Перший показник вираховуєть- ся шляхом простого поділу числа чоловіків на за- гальне число мешканців (872/1702), коефіцієнт дорівнює 0,512. Він вказує на незначну перевагу чоловіків над жінками. В порівнянні з полкови- ми селами Топальської сотні Стародубського пол- ку, де чоловічий коефіцієнт становить 0,526 [31], зрозуміло, що аналогічний коефіцієнт у Жуках нижчий. Виходячи з даних двох таблиць, підрахуємо коефіцієнт маскулінізації. Він вираховується за формулою: – кількість чоловіків, кількість жінок, С – дорівнює 100 [32]. У відповідності з цією формулою коефіцієнт мас- кулінізації в Жуках дорівнював 105,1. Порівнюючи обчислення такого самого коефіцієнту в православ- них селах Топальської сотні Стародубського полку ким населеним пунктом. Так, за нашими підрахун- ками, населення урочища Щербанів становило 28 осіб (17 чоловіків, 11 жінок) [23], села Розсошенців – 171 мешканець (82 чоловіки, 89 жінок) [24]. У се- лі Горбанівці проживало 202 особи (103 чоловіка, 99 жінок) [25], у Пушкарівці – 417 жителів (205 чо- ловік, 212 жінок) [26], у Рибцях – 1029 мешканців (505 чоловік, 524 жінки) [27], у Диканьці – 4210 осіб (2142 чоловіки, 2068 жінок) [28]. Таблиця 1 Розподіл населення за статтю та віком Вікова Група Поселення 0-14 15-59 60 і старше Всього Р Ч Ж Р Ч Ж Р Ч Ж Жуки 651 330 321 1002 512 490 49 30 19 1702 % (38%) (19,3%) (18,9%) (59%) (30%) (28,8%) (3%) (1,8%) (1,1%) (100%) Розподіл населення за віком, вказує на пере- важання групи активного, найбільш працездат- ного віку від 15 до 59 років, вона становила 59% від загальної чисельності населення, наступною була дитяча група, яка включала дітей від на- родження до 14 років – 38% (див. таблицю 1). Найменшою групою за чисельністю була група літніх людей, від 60 років та старше, вона стано- вила лише 3% населення села. Таким чином, дані таблиці свідчать, що в загальній структурі насе- лення переважали люди активного віку. Таблиця також демонструє нам статевий по- діл населення. У дитячій групі чоловіче населен- ня перевищувало жіноче на 0,4%, у працездатній групі аналогічно – на 1,3% та в групі людей по- хилого віку також чоловіки переважали в чисель- ності жінок з різницею в 0,7%. Спостерігаємо очевидну перевагу чоловічого населення над жі- ночим. Найбільша частка переважання чолові- ків над жінками у працездатній групі (15-59 ро- ків). Зрозуміло, що й ситуація в загальній стате- вій структурі населення села відповідала пере- вазі чоловічої статті над жіночою (872 чоловіка та 830 жінок). Чоловіче населення так само має перевагу в описаних вище селах Полтавського полку: Щербанях, Горбанівці та Диканьці, але в Розсошенцях, Пушкарівці та Рибцях навпаки – переважають жінки. З метою більш детальної ха- рактеристики соціуму Жуків усі відомі нам по- казники внесено до таблиці, яку в історичній де- мографії називають таблицею необроблених да- них [29]. Вона передбачає розподіл населення за віком, статтю та сімейним станом. Але щоб де- талізувати такий розподіл за трьома соціальними станами й за статевою ознакою, ми роз’єднали КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 58 (111,1) [33], показник у Жуках значно нижчий. В ро- боті французьких вчених Л. Анрі та А. Блюма вка- зано, що в історичній демографії середній показник статевого співвідношення має бути близьким до 105. Причиною того, що він менший від 100 або більший за 110, дослідники вважають недооблік представни- ків однієї зі статей [34]. Таким чином, загальний ко- ефіцієнт маскулінізації в Жуках наближений до се- реднього значення. Для того, щоб скласти повнішу характерис- тику статевого співвідношення, необхідно дослі- дити ситуацію в окремих вікових категоріях. Для цього за допомогою поданої вище формули вира- хуємо коефіцієнт маскулінізації для всіх вікових груп та візьмемо для порівняння дані з типово- ї таблиці ООН для закритого населення, наведе- ну в роботі Л. Анрі та А. Блюма [35]. Отримані показники розмістимо в таблиці даних вікового співвідношення за статтю (див. таблицю 4). Обчислені результати ілюструємо за допомо- гою графіка (див. малюнок 1). Вік позначається на абсцисі, а статеве співвідношення на ордина- ті. Вважається, що статеве співвідношення знач- ною мірою залежить від різної мобільності чо- ловіків та жінок [36]. На основі створених нами таблиць та графіка розглянемо, наскільки коефіцієнт маскулінізації Жуків відповідав вказаній класичній динамі- ці. У першій віковій групі (0-4 роки) цей показ- ник становить 113,3, що більше від середнього. Причиною, на думку французьких дослідників, може бути недооблік однієї із статей, в даному випадку жіночої, або помилки у віці. Також ці дані не відповідають традиційним показникам, Таблиця 2 Розподіл чоловіків за статтю, віком та сімейним станом села Жуки Вікова група (роки) Чоловіки Холості Жонаті Вдівці Нез′ясов. сім. стан Всього Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Вс ьо го 0-4 5 51 63 5 51 63 119 5-9 1 52 56 1 52 56 109 10-14 5 47 50 5 47 50 102 15-19 3 52 48 1 3 52 49 104 20-24 3 26 30 1 17 7 4 43 37 84 25-29 2 5 10 2 27 36 4 32 46 82 30-34 1 4 2 23 20 1 2 25 24 51 35-39 15 23 1 2 16 25 41 40-44 1 28 21 1 4 1 29 25 55 45-49 2 20 19 3 2 1 2 24 21 47 50-54 1 11 14 5 1 1 12 19 32 55-59 6 8 2 6 10 16 60-64 2 5 1 2 1 1 4 6 11 65-69 4 1 4 4 5 9 >70 2 2 1 3 2 1 5 4 10 Всього 19 234 261 9 155 157 2 11 21 2 1 30 402 440 872 Всього 514 (58,9%) 321 (36,8%) 34 (4%) 3 (0,3%) 872 (100%) ISSN 2222-5250 59 коли хлопчиків першої вікової групи завжди мен- ше за дівчаток, через великий відсоток смертнос- ті хлопчиків до одного року життя. В Жуках, на- впаки, число хлопчиків переважає число дівча- ток. Співвідношення в наступній групі (5-9років) майже збігається з нормою для цього віку, коефі- цієнт становить 102,8. В третій групі (10-14) по- казник менший за норму – 92,7. Однією з причин, мабуть, є збільшення смертності хлопчиків цього віку в порівнянні зі смертністю дівчаток. Ситуація у дітородних вікових групах (15-49 років) не відповідає статистиці за даними ООН. Лише в одній групі (15-19) коефіцієнт маскуліні- зації не вийшов за межі норми та становить 109,4, Вікова група (роки) Жінки Неодружені Заміжні Вдови Нез′ясов. сім. стан Всього Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Д ух ов ні В ій сь ко ві П ос по ли ті Вс ьо го 0-4 7 51 47 7 51 47 105 5-9 4 47 55 4 47 55 106 10-14 1 55 54 1 55 54 110 15-19 3 37 48 1 2 4 4 39 52 95 20-24 19 23 1 32 27 1 51 50 102 25-29 3 4 3 25 28 3 28 32 63 30-34 2 1 1 25 24 3 1 1 1 30 27 58 35-39 1 1 18 21 2 2 1 21 23 45 40-44 1 23 17 2 3 1 25 20 46 45-49 14 20 4 3 1 18 24 42 50-54 1 9 7 3 3 1 12 10 23 55-59 2 6 1 5 2 1 7 8 16 60-64 5 1 1 4 1 1 5 6 12 65-69 2 1 1 1 3 4 >70 2 1 2 1 3 Всього 15 215 232 9 155 157 2 22 20 3 26 392 412 830 Всього 462 (55,7%) 321 (38,6%) 44 (5,3%) 3 (0,4%) 830 (100%) Таблиця 3 Розподіл жінок села Жуки за статтю, віком та сімейним станом Таблиця 4 Коефіцієнт маскулінізації (вікове співвідношення за статтю) С пі вв ід но ш ен ня ст ат ей Вікова група 0- 4 5- 9 10 -1 4 15 -1 9 20 -2 4 25 -2 9 30 -3 4 35 -3 9 40 -4 4 45 -4 9 50 -5 4 55 -5 9 60 -6 4 65 -6 9 > 70 Жуки 11 3, 3 10 2, 8 92 ,7 10 9, 4 82 ,3 13 0, 2 87 ,9 91 ,1 11 9, 6 11 1, 9 13 9, 1 10 0 91 ,6 22 5 33 3, 3 Типова таблиця ООН 10 2, 3 10 2, 4 10 2, 8 10 3, 3 10 3, 9 10 4, 7 10 5, 6 10 6, 2 10 5, 8 10 4, 0 10 1, 0 97 ,2 92 ,9 88 ,5 78 ,8 КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 60 але вище типового показника для цієї групи 103,3. У всіх інших групах дітородного віку показники виходять за межі 110, або, навпаки, менше 100, та не співпадають з віковою нормою типових показ- ників. У трьох найбільших продуктивних вікових групах (20-24, 30-34, 35-39) співвідношення чоло- віків нижче за жінок, коефіцієнти маскулінізації відповідно становлять 82,3, 87.9, 91,1. Це демон- струє недооблік чоловічої статті та велику смерт- ність чоловіків. Саме в цих групах очевидна пе- ревага жіноцтва. У інших дітородних групах (25- 29, 40-44, 45-49), навпаки, показники становлять 130,2, 119,6, 111,9, тобто перевищують середню норму, яке більше 110. В них переважають чоло- вічі показники в порівнянні з традиційними да- ними цих вікових груп. Серед жінок у цих групах міг бути недооблік, або могла зрости смертність жінок, особливо при пологах. У цілому в дітород- них вікових групах (15-49 років), починаючи з со- рокарічного віку, фіксується першість чоловіків. Французькі дослідники стверджують, що після закінчення дітородного віку статеве співвідношен- ня зменшується, бо чоловіча смертність у старших вікових категоріях перевищує жіночу [37]. Але де- мографічна ситуація в Жуках була дещо іншою. У наступній віковій групі (50-54) коефіцієнт значно вищий в порівнянні з типовими даними та становить 139,1. Таким чином, знову чолові- ки перевищили число жінок. Імовірно, що знову смертність жінок цього віку перевищила чолові- чу, а не навпаки, як визначено типовими даними, або йшов недооблік жінок. У групі (55-59) показ- ник майже збігається з типовими даними ООН, оскільки величина його 100, але цей показник де- що вищий за типовий для цієї групи – 97,2. У на- ступній віковій категорії (60-64) статеве співвід- ношення менше середнього значення – 91,6, де- монструючи деяку перевагу жінок; але, нато- мість, майже збігається з традиційними даними у цій віковій групі – 92,9. Надалі у групах (64-69, та старше 70) у графіку бачимо різкий стрибок угору, оскільки показники коефіцієнта переви- щували норму вдвічі-втричі та становили 225 та 333,3. Це відображає переважання серед людей похилого віку чоловіків. Очевидно, через зрос- тання смертності серед літніх жінок, або недо- обліку вдів та одиноких самотніх жінок. Іншими причинами невнесення жінок цієї групи до роз- писів можна вважати тяжкий стан здоров’я, ко- ли не всі могли прийти на сповідь і таїнство при- частя, або навіть небажання йти до церкви. Так, статева перевага чоловіків у стар- шій віковій групі залишається такою ж висо- кою, або частково збігається з типовими да- ними, а з 65-го віку стрімко зростає, більш, ніж удвічі-втричі перевищуючи середній по- казник. Лише серед осіб віком 60-64 років пе- ревага за жінками – 91,6. Така ситуація не відповідає традиційній демогра- фічній моделі, адже коефіцієнт маскулінізації має, навпаки, зни- жуватися через вищий рівень смертності чоловіків у старших вікових групах. Саме так вигля- дає крива, побудована за типо- вими даними таблиці ООН. Отже, статеве співвідно- шення населення Жуків мало ряд особливостей, які відрізня- ються від загальноприйнятої в історичній демографії моделі. Як видно з побудованого графі- ка, коефіцієнт маскулінізації в дитячих вікових групах (0-14 років) з незначними відхиленнями наближається до типового зразка. У дітородних групах (15-49 років) цей показник вже біль- ше відхиляється від класичної кривої, в окре- мих ділянках графіка перевищуючи його серед- ні межі, а в деяких ділянках традиційна кри- ва перетинається з кривою показника коефіці- єнта маскулінізації села Жуки. У старших віко- вих групах спостерігається спочатку невеликий стрибок, вище за норму традиційної кривої, по- тім споглядаємо практично відповідність типо- вим даним, а в кінці різке зростання нашої кри- вої в порівнянні з класичною моделлю. Далі проаналізуємо сімейний стан мешканців се- ла. Для більшої наочності на основі даних таблиць 2 і 3 збудуємо діаграми (див. діаграми 1 та 2). Малюнок 1. Коефіцієнт маскулінізації ISSN 2222-5250 61 Як бачимо з першої діаграми найбільшу частку серед чоловіків становили неодружені – 59%, 37% – жонаті і 4% – вдівці. Завдяки даним таблиці 2 ми знаємо, що серед неодружених 58,9% (514) значну частину становили представники дитячої вікової групи (0-14 років) – 169 осіб (33%), а найбільше – 345 осіб (67%), належало до активного віку (15- 34). За соціальним поділом найбільше неодруже- них було серед посполитих – 261 особа (50,8%), 234 (45,5%) – серед козаків і 19 (3,7%)– серед ду- ховних. Посполиті випередили козаків та духо- венство серед наймолодшої вікової групи: 119 осіб (від 0 до 4 років), відповідно 63 (52,9%) хлопчика проти 51 (42,9%) у козаків і 5 (4,2%) хлопчаків із сімей духовних осіб. Так само в наступних віко- вих групах (від 5 до 34 років) неодружені поспо- литі переважають в чисельності неодружених чо- ловіків козацького та духовного станів. Після ві- кової групи 30-34 років неодружених чоловіків не виявлено, тобто всі інші перейшли в сімейні ста- ни жонатих та вдівців. Порівнюючи з жіночою діаграмою, на чоловічій бачимо дещо більшу част- ку неодружених – у жінок 56% проти 59% у чолові- ків. Це, на нашу думку, можна пояснити пізнішим віком вступу чоловіків у шлюб. Згідно з нашими спостереженнями, лише один посполитий – Марко Іванович з родини Бородаїв в 19-річному віці був жонатим [38]. Більшість жонатих чоловіків у цьо- му селі зосереджувалися у віковій групі від 20 до 39 років. П’ятеро чоловіків (четверо посполитих і один козак) затрималися в неодруженому стані у ві- ковій групі 30-34 років (див. таблицю 2). Натомість дівчат, які були заміжніми в 19-річному віці 7 осіб, 1 дівчина із сім’ї духовенства, 2 – з козацької сім’ї та 4 дівчини з родин посполитих. Таким чином, се- ред неодружених переважали чоловіки віком від 15 до 34 років, які мали ще потенційну можливість одружитися. Найбільшу частку серед них станови- ли посполиті. Другу позицію займали жонаті чоловіки 36,8% (321), і зовсім незначними були частки – вдівців 4% (34) та осіб з нез’ясованим сімейним станом – 0,3% (3). Загальна чисельність жонатих чоловіків серед козаків 155 осіб (48,3%) та посполитих – 157 (48,9%) приблизно однакова, найменша кіль- кість серед духовних осіб – 9 чоловік (2,8%). Найбільше вдівців було серед посполитих – 21 особа (61,8%), серед козаків майже удвічі менше – 11 осіб (32,3%), і лише 2 особи (5,9%) серед духо- венства. Більшу частку вдівців серед посполитих, на нашу думку, можна пояснити тим, що в загальній структурі населення число чоловіків-посполитих – 440 осіб, було більше, ніж число жінок їхнього стану – 412. Ймовірно, що на загальну перевагу чоловіків у структурі населення села вплинуло те, що в Жуках, у порівнянні з іншими селами Полтавського полку, відсоток вдівців був високим. Так, у Розсошенцях і Пушкарівці, за нашими підрахунками, він становив – 1% і лише в Горбанівці – 5%. Досить часто вдівцями ставали відносно мо- лоді чоловіки. Так, у віковій групі 30-34 років був лише один вдівець, у наступній (35-39) – вже 3 вдівця, у групі 40-44 років – 5. Так само по п’ятеро овдовілих чоловіків зафіксовано у ві- ці 45-49 та 50-54 років, по двоє у вікових групах 55-59 та 60-64 років. Значна частина вдівців була особами досить літнього за тогочасними мірками віку – 65 років і старші (9 осіб). Такі вдівці мали незначні шанси одружитися вдруге. Достатньо висока, у порівнянні з іншими села- ми, частка вдівців пояснюється, на нашу думку, та- кими причинами. Виявляється на всіх вдівців не вистачало незаміжніх жінок із розумною різницею у віці. За нашими підрахунками, з 321 шлюбної па- ри в Жуках 223 (69,4%), в яких чоловік рівний за ві- ком дружині або старший від дружини з різницею в 1-5 років, та 69 (21,5%) пар, в яких старшинство чоловіка було від 6 до 10 років. Лише 8 (2,5%) по- дружніх пар мало чоловіка, старшого за віком від дружини з різницею в 11-20 років, та тільки 4 чо- ловіки дозволили собі мати набагато молодшу за себе жінку з різницею у віці від 21 року та старше. Очевидно, що існували певні традиції або навіть мода, коли нормальним явищем була наявність по- Діаграма 1 Сімейний стан чоловіків Діаграма 2 Сімейний стан жінок КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 62 дружніх союзів із старшинством чоловіка до 10 ро- ків. Але були випадки, коли чоловікові щоб не бути самотньому доводилося брати шлюб із дівчиною набагато молодшою за себе, скоріше за все приваб- люючи її своєю заможністю. До того ж козаки бу- ли, вочевидь, більш заможними в порівнянні з по- сполитими. Так, 7 подружніх пар, в яких чоловік старший від дружини на 11 та більше років, вияв- лено серед козаків та 5 – серед посполитих. Але постає ще одне питання. Частка вдівців і вдів майже однакова. Чому жінки-вдови не одру- жувалися з чоловіками-вдівцями? Головною при- чиною залишається перевага чоловіків над жінка- ми, а отже вузькість шлюбного ринку. Також вдів- цям не завжди було вигідно брати шлюб із вдовою, оскільки, крім своїх дітей, їм би довелося годува- ти ще й вдовиних. Так, з 44 вдів у 18 (41%) було від 1 до 4 дітей віком від народження до 14 років, яких ще потрібно було годувати та виховувати. Схожа ситуація була у вдівців: з 34 вдівців у 18 (53%) були діти такого ж віку. Певна особливість була у становищі вдівців- священиків, яка пояснюється церковними кано- нами. Священики, на відміну від парафіян, могли укладати лише один шлюб [39], тобто вдруге вже не одружувалися, надалі довічно залишалися зі стату- сом вдівця. В чоловічій структурі є три представ- ника сімейний, статус яких не визначений. Це чоло- віки, які записані без будь-яких вказівок сімейно- го становища. Один із них, Феодосій Калениченко, з чотирма дітьми, але сімейний стан його не вказа- ний [40]. Швидше за все, це технічна помилка свя- щеника, а чоловік належить до категорії вдівця. Таким чином, в шлюбній чоловічій структурі на- селення переважали неодружені. Значно меншою за чисельністю була група одружених, а зовсім малими – вдівців та осіб з невизначеним сімейним статусом. Розглядаючи дані другої діаграми та таблиці 3, визначаємо сімейний стан жінок. Найбільшу част- ку серед жіночого населення становили неодру- жені жінки (55,7%), потім заміжні жінки (38,6%), а найменше було вдів (5,3%). Також 3 жінки- посполиті (0,4%) мали нез’ясований сімейний стан. Серед незаміжніх жінок 55,7% (462 осіб) найбільша частка посполитих – 50,2% (232), по- тім козачок – 46,5% (215) та найменше представ- ниць духовенства – 3,3% (15). Переважання нео- дружених жінок пояснюється чисельною групою дівчат віком від 0 до 14 років – 69,5% (321 особа) та доволі великою часткою неодружених дівчат – 30,5% (141) віком 15-39 років. Серед цих дівчат найбільша частка 19,1% (88) зосереджена у віко- вій групі 15-19 років та у наступній групі (20- 24) – 9,1% (42). До 25 років практично всі ді- вчата традиційно виходили заміж. Хоча з табли- ці 3 бачимо, що були й винятки, у віковій гру- пі 25-29 років було 7 (1,5%) неодружених дівчат, 3 козачки та 4 посполиті. В наступній віковій групі (30-34) було 3 (0,6%) неодружені (2 козач- ки, 1 посполита). Найстаршою неодруженою жінкою була Євдокія 39 років (0,2%), донька 79- річної вдови Парасковії Онищенкової [41]. Другу категорію жінок становили одружені 38,6% (321). Найбільша частка одружених серед посполитих – 48,9% (157 осіб), 48,3% (155) – козацтва, та найменша – 2,8%, (9) заміжніх жі- нок духовенства. Третьою категорією жіноцтва були вдови – 44 особи (5,3%), та остання, вищеназвана, гру- па жінок з нез’ясованим сімейним становищем – 3 особи (0,4%). У порівняні з іншими, проаналі- зованими нами, селами відсоток вдів був неви- сокий. Так, зокрема, в Горбанівці вдови станови- ли 8% жінок, в Розсошенцях – 6%, у Пушкарівці так само – 5%. Найбільша частка вдів припада- ла на козачок 50% (22) і посполитих 45,5% (20), а серед представниць духовенства їх було ли- ше 4,5% (2 особи). Як видно з таблиці 3, вдо- вами ставали доволі молоді жінки від 30 до 59 років, які належали до активної, продуктивної групи, разом 34 особи (77,3%). 4 вдови у діто- родній віковій групі 11,8% (30-34), ще 4 в на- ступній групі 11,8% (35-39) та 5 (14,7%) – в групі 40-44 років. Найбільше вдів у трьох ак- тивних вікових групах: 7 жінок (20,6%) від 45 до 49 років, 6 (17,6%) – у наступній групі (50-54) та 8 (23,5%) – у групі 55-59 років. Остання частина вдів 22,7% (10 осіб) належала до вікових груп літ- ніх жінок (60 років та старше). Отже, жіноча шлюбна структура схожа на чоловічу: найбільшу частку становили неодру- жені жінки, за ними йшли заміжні, а найменші частки припадали на вдів та осіб з невизначе- ним сімейним станом. Підсумовуючи проведений нами аналіз демо- графічної ситуації в селі Жуки за сповідними роз- писами 1775 року, доходимо таких висновків. Необхідно відзначити, що даний населений пункт відрізнявся від інших сільських посе- лень Полтавського полку кінця XVIII століття значною, як на той час, чисельністю населення (1702 мешканця). Поселення було тристановим. Основними со- ціальними прошарками були духовенство, коза- ISSN 2222-5250 63 цтво, посполиті, але відзначимо присутність не- значної кількості людей (22 чоловіка), які свяще- ником віднесені до категорії бездвірних. У загальній структурі населення переважали люди активного віку від 15 до 59 років (59%), по- ступалася дитяча група (38%) від народження до 14 років та найменша частка припадала на літніх людей (3%) від 60 років та старше. У статевому відношенні чоловіків (872) біль- ше, ніж жінок (830). Така ж особливість, збері- гається у всіх великих вікових групах населен- ня (0-14, 15-59, 60 та старше років). Відповідно до побудованих нами таблиць розподілу чолові- ків та жінок за статтю, віком та сімейним станом обчислено загальний чоловічий коефіцієнт, який становить 0,512. Також визначено загальний кое- фіцієнт маскулінізації – 105,1. У сімейній структурі чоловічого населення найбільшу частку становили наодружені (58,9%) та одружені (36,8%), а найменшу групу склада- ли вдівці – (4%). Подібна ситуація спостерігаєть- ся в характеристиці сімейного стану жіноцтва: неодружених (55,7%), заміжніх (38,6%) і вдів (5,3%). Як у чоловічій (0,3%), так і в жіночій (0,4%) структурах населення незначну частку становлять особи, сімейний статус яких не визначений. Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, очевидним фактом є достатня інформативність спо- відних розписів, які дозволяють досить детально проаналізувати соціальну, статеву, сімейну та віко- ву структури. А в перспективі продовжити історико- демографічні дослідження, але інших аспектів функ- ціонування сільського соціуму. Наприклад, природ- ного та механічного руху, антропоніміки тощо. Джерела та література 1. Рклицкий М.В. Козаки Полтавского полка по матеріаламъ Румянцевской описи / М.В. Ркли- цкий. – Часть 1. – Полтава: Статистическое бюро Полтавскаго губернскаго земства, 1913. – С.198. 2. Kuklo C. Demografi a Rzeczypospolitej przedrozbiorowej / C. Kuklo. – Warszawa: Wydawnictwo DiG Sp. J., 2009. – S.72-73. 3. Дмитренко В. Матеріали церковного об- ліку населення Київської та Переяславсько- Бориспільської єпархій як джерело з соціальної історії Гетьманщини XVIII століття: дисертаці- я на здобуття наукового ступеня кандидата іс- торичних наук: 07.00.06 / Дмитренко Віталій Анатолійович. – Полтава, 2010. – С.50. 4. Залысский А. Когда и по какому по- воду начали вестись исповедные ведомости / А. Залысский // Полтавские епархиальные ведо- мости. – 1886. – № 5. – С.174. 5. Дмитренко В. Матеріали церковного об- ліку населення… – С.54. 6. Залысский А. Когда и по какому пово- ду… – С.176. 7. Дмитренко В. Матеріали церковного об- ліку населення… – С.57. 8. Залысский А. Когда и по какому пово- ду… – С.171-172. 9. Мордвінцев В. Сповідальні книги / В. Мор- двинцев // Київська старовина. – 1995. – №3. – С.84-86. 10. Гісцова Л.З Сповідна книга Старокодацької Запорізької христової намістії 1766 року як дже- рело до вивчення історії поселень вольностей вій- ськових / Л. Гісцова // Січеславський альманах: Зб. наук. праць з історії українського козацтва. – Вип.2. – Дніпропетровськ, 2006. – С.2—26. 11. Сакало О. Динаміка змін структури сім’ї на території Гетьманщини в другій половині XVIII століття (на прикладі села Митченки Пирятинської першої сотні Лубенського полку) / О. Сакало // Історична пам'ять. – 2007. – №1. – С.108-117. 12. Романова О. Сповідні книги Київської ми- трополії XVIII ст. як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян / О. Романова // Український історичний журнал. – 2008. – №4. – С.122-148. 13. Дмитренко В. Шлюб і сім’я у середови- щі парафіяльного духовенства другої полови- ни XVIII століття: спроба аналізу за матеріала- ми сповідних розписів // Краєзнавство. – 2009. – № 1-2. – С.181-187. 14. Центральний державний історичний ар- хів України у м. Києві (далі – ЦДІАК України), ф.990,оп.2,спр.34, арк.351. 15. Курдиновский И. Село Жуки Полтавского уезда / И. Курдиновский // Полтавские епархи- альные ведомости. – 1869. – №19. – С.512. 16. ЦДІАК України, ф.990, оп.2, спр.34, арк.367. 17. Там само, арк.363-366. 18. Там само, арк.351. 19. Там само, арк.367. 20. Дмитренко В. Матеріали церковного облі- ку населення… – С.53. 21. Kuklo C. Demografi a Rzeczypospolitej przedrozbiorowej… – S.73. 22. Там само. 23. ЦДІАК України, ф.990, оп.2, спр.34, арк.718-719. КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 64 24. Там само,арк.716-718. 25. Там само,арк.712-716. 26. Там само,арк.720-728. 27. Там само,арк.729-744. 28. Там само,арк.120-192. 29. Анри Л., Блюм А. Методика анализа в истори- ческой демографии / Анри Л., Блюм А.; пер. с франц. С. Хока и Ю. Егоровой – М.: РГГУ, 1997. – С.16. 30. Там само. – С.22. 31. Волошин Ю. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико-демографічний аспект) / Ю.В. Волошин. – Полтава: АСМІ, 2005. – С.116. 32. Kuklo C. Demografi a Rzeczypospolitej… – S.132. 33. Волошин Ю. Вказ. праця. – С.116. 34. Анри Л., Вказ. праця. – С.27-29. 35. Там само. – С.28. 36. Там само. – С.27. 37. Там само. – С.27-29. 38. ЦДІАК України, ф.990, оп.2, спр.34, арк.355. 39. Дмитренко В. Шлюб і сім’я… – С.185. 40. ЦДІАК України, ф.990, оп.2, спр.34, арк.369. 41. Там само, арк.354. Елена Бороденко Возрастно-половая структура населения с. Жуки Городовой сотни Полтавского полка во второй половине XVIII века (по материалам исповедных росписей 1775 года). В статье анализируются особенности возрастной, половой и семейной структур жителей села Жуки второй половины XVIII века по материалам исповедных росписей 1775 года. Ключевые слова: историческая демография, исповедные росписи, коэффициент маскулинизации, пол, возраст, семейное положение, духовенство, казацтво, посполитые. Olena Borodenko Sex and age structure of Zhuky village population of the Town Cossack squadron of Poltava regiment in the second part of the XVIII century (based on the confessional record materials of 1775). In the article the particularities of sex, age and family structure of Zhuky village habitants in the second part of the XVIII century according on the confessional record materials of 1775 are analysed. Key words: historical demography, confessional records, masculinization index, sex, age, family status, clergy, the Cossacks, pospolyti.

Статево-вікова структура населення с. Жуки городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII століття (за матеріалами сповідних розписів

Репозитарії

Схожі ресурси