Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні

В теоретико-методологічному аспекті визначено поняття регіон. Визначено особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні на рівні регіону....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Бойко, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2008
Теми:	Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12092
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні / О.М. Бойко // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 87-93. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12092
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-120922010-10-01T20:20:49Z Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні Бойко, О.М. Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності В теоретико-методологічному аспекті визначено поняття регіон. Визначено особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні на рівні регіону. В теоретико-методологическом аспекте дано определение регион. Выделены особенности механизмов регулирования развития инновационной деятельности в Украине на региональном уровне. 2008 Article Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні / О.М. Бойко // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 87-93. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1814-8913 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12092 330.341.2 uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
spellingShingle	Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності Бойко, О.М. Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
description	В теоретико-методологічному аспекті визначено поняття регіон. Визначено особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні на рівні регіону.
format	Article
author	Бойко, О.М.
author_facet	Бойко, О.М.
author_sort	Бойко, О.М.
title	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
title_short	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
title_full	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
title_fullStr	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
title_full_unstemmed	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні
title_sort	особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в україні
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12092
citation_txt	Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні / О.М. Бойко // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 87-93. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bojkoom osoblivostímehanízmívregulûvannârozvitkuínnovacíjnoídíâlʹnostínaregíonalʹnomurívnívukraíní
first_indexed	2025-07-02T14:13:53Z
last_indexed	2025-07-02T14:13:53Z
_version_	1836544828229287936
fulltext	87ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) Литература 1. Бабійчук А.Б. Напрямки вдосконалення си- стеми оподаткування в Україні // Фінанси України. – 1998. – № 10. – С. 99-102. 2. Баширов І.Х., Лазебник Р.М. Енергетична безпека України в контексті маркетингової концепції: Тематичний збірник науко- вих праць. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2006. – С. 159-166. 3. Булеев И.П. Инновационная деятельность предприятия и государства // Прометей. – 2006. – № 1(19). – С. 41-45. 4. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, 2003. – 440 с. 5. Гейер Г.В. Управление в условиях инно- вационной конкуренции: Монография. – Донецк: Норд-Пресс, 2006. – 325 с. 6. Дорош Н.Ш. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн // Фінанси України. – 1998. – № 6. – С. 75-82. 7. Дубницкий В.И. Механизм управления маркетингом промышленного комплекса региона. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины; ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003. – 314 с. 8. Ілляшенко С.Н. Управління інноваційним розвитком: Навч. посіб. – Вид 2-ге, перероб. і доп. – Суми: ВТД „Університетська кни- га”; К.: Видавничий дім „Княгиня Ольга”, 2005. – 324 с. 9. Ильяшенко С.Н. Маркетинговый под- ход к выведению инноваций на ры- нок // Маркетинг и реклама. – 2004. – № 12(100). – С. 38-45. 10. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація: Монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с. 11. Караван Н.А. Характеристика інноваційної діяльності країни // Прометей. – 2004. – № 2. – С. 74-78. 12. Ландик В. Управление инновационным по- тенциалом предприятия в условиях пере- ходной экономики: проблемы и опыт // Економіст. – 2001. – № 12. – С. 53-55. 13. Маркетинговое обеспечение региональной экономической политики: Монография / В.Ф. Бевзенко, И.Х. Баширов, Р.М. Лазебник, А.Н. Алышев. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003. – 168 с. 14. Прокопишин Л.М., Карковська В.Я. Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності машинобудування України // Прометей. – 2007. – № 3(24). – С. 81-86. 15. Сенчуков В. Оптимальная система налогоо- бложения // Экономика Украины. – 1999. – № 3. – С. 56-60. 16. Статистичний щорічник України за 2006 р. – К.: Консультант, 2007. – 551 с. Поступила до редакції 06.10.08 © О.М. Омельченко, Р.М. Лазебник, Л.В. Макоткіна, М.О. Омельченко, 2008 УДК 330.341.2 О.М. Бойко* ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАцІЙНОЇ ДІЯЛьНОСТІ НА РЕГІОНАЛьНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ В теоретико-методологічному аспекті визначено поняття регіон. Визначено особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні на рівні регіону. В теоретико-методологическом аспекте дано определение регион. Выделены особенности механизмов регулирования развития инновационной деятельности в Украине на региональном уровне. Постановка проблеми. Процес активізації інноваційної діяльності промислових підприємств в контексті просторового розвит- ку продуктивних сил на регіональному рівні набуває особливої актуальності. В першу чер- гу це пов’язано з проголошенням Україною євроінтеграційного курсу розвитку. Отже, без інноваційної переорієнтації державної політики * Бойко О.М. – провідний науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, канд. екон. наук, с.н.с., м. Київ. 88 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ та без підвищення інноваційної активності про- мислових підприємств неможливо досягти зро- стання ефективності і конкурентоспроможності вітчизняного промислового виробництва. Становлення та розвиток організаційно- економічного, державного механізмів регулю- вання інноваційної діяльності промислових підприємств можливе лише за умови вклю- чення інноваційних факторів до соціально- економічного розвитку держави. Ключовим фак- тором, який здійснює вплив на технологічний роз- виток і визначає швидкість розробки, освоєння науково-технічних новинок є пошук нових дже- рел інвестування інновацій, запровадження ефек- тивних механізмів їх реалізації та використання в сучасній економічній системі України. Аналіз публікацій. Особливості регулюван- ня інноваційної сфери діяльності висвітлювали в своїх наукових працях такі видатні фахівці, як В. Александрова, Ю. Бажал, А. Бєляєв, Е. Дж. Блейклі, С. Воєводін, А. Гальчинський, А. Гапоненко, В. Геєць, В. Гунський, О. Денщик, М. Долішній, Г. Дробинко, С. Ілляшенко, О. Оболонський, В. Роговий, Д. Стеченко, С. Хорошухін, Н. Чухрай, А. Щеголь, Є. Юдін та ін. Мета статті – визначити поняття регіон та особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності в Україні. Виклад основного матеріалу. Розвиток економіки країни на регіональному рівні, як елемент знань в межах економічної теорії та, як інституціональний елемент господарської системи перебуває у постійному розвитку та дослідженні. Йому притаманна складність та суперечливість. На сьогодні існує декілька підходів щодо виз- начення поняття регіон. Воно є похідним від ла- тинського слова “region”, що в перекладі означає область. Під поняттям регіон слід розуміти об- ласть, район, частку держави, що має сталі економіко-географічні та етнічні відмінності або групу чи об’єднання держав-сусідів, близь- ких за національним складом та культурою або однотипні за суспільно-політичними устроями, які являють собою економіко-географічний рай- он світу. Поняття регіон має й інше тлумачення. З позицій економіки, географії його трактують як синонім широко вживаного поняття район, з ме- тою визначення територіальних таксономічних одиниць певного класу в конкурентній системі таксонування для позначення таксонів чи будь- яких територій. Отже, регіон – це територія чи акваторія, яка найчастіше значна за своїми розмірами, не обов’язково є таксономічною одиницею у будь-якій системі територіального поділу. На особливостях тлумачення даного поняття регіон також наголошував Долішній М. На його думку регіон являє собою “певну територіальну одиницю, яка вирізняється серед інших оди- ниць такого ж рівня специфічними рисами (географічними, геологічними, економічними, етнографічними тощо)”. Деякі дослідники серед яких Аведян Л., Афанасьєв М., Шемаєва А. вважають, що регіон є “продуктом матеріальних сил в історії і змінюється в результаті як зовнішніх, так і внутрішніх ініціатив”. Інші учені, такі як Дружинін В., Оболенський О. розглядають регіон “як формально складну організацію, що має набір взаємопов’язаних цілей і завдань, визначених по- требами населення, його окремими соціальними групами” [5]. Лобас В. наголошує, що під регіоном “…незалежно від його масштабного рівня розуміють соціально-культурну, природно- ресурсну, господарську і економічну систему, якій притаманна своя традиційно сформована соціальна організація суспільства, розселення, особливості життєдіяльності людей і їх ціннісні орієнтації та інтереси” [6]. Дані судження є теоре- тичними. На практиці під регіоном, як зазначає Глухачов Є., слід розуміти “адміністративно- територіальну одиницю – район або область”. Виходячи з цього під регіональною політикою необхідно розуміти розробку та реалізацію регіонального управління суспільним життям. Інше тлумачення поняття полягає у тому, що “форма державної економічної політики, спрямо- вана на зміну регіональної структури економічної діяльності” [9, с. 451-452]. Основним завданням регіональної політики слід вважати забезпечення збалансованого комплексно-пропорційного розвитку регіону з метою функціонування його господарсько- го комплексу та створення умов, в яких місцеве населення спроможне реалізувати власні можливості; розвиток ринкової інфраструктури на промислових підприємствах регіону; налагод- ження міжрегіонального при- і транскордонно- го співробітництва; здійснення децентралізації управління економікою; підвищення конкурентоспроможності продукції тощо. Об’єктами регіональної політики вважа- ють регіональний господарський комплекс (промисловість, будівництво, сільське госпо- дарство, зв’язок, транспорт тощо); соціальну інфраструктуру (наука, культура, освіта, ми- стецтво, побутове обслуговування, охорона здоров’я тощо); місцеве господарство (місцева 89ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) промисловість, комунальна власність, транспорт тощо); навколишнє природне середовище (вода, земля, корисні копалини, повітря, рослинний та тваринний світ); населення, трудові ресурси тощо. До суб’єктів регіональної політики відносять органи державної та регіональної влади, державні організації та їх регіональні структури. Опосередковану участь у регіональній політиці здійснюють союзи підприємців, профспілки, політичні партії та ін. Методологічною основою для формування інноваційної політики мають стати Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” №2850 (08.09.2005р.); Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015р., затвердже- на Постановою Кабінету Міністрів України № 1001 (21.07.2006р.); Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України №341 (25.05.2001р.); Концепція науково-технологічного розвитку України, затверджена Постановою Верховної Ради України №916 (13.07.1999р.) та інші нормативно-правові документи. Формування інноваційної політики базу- ється на основі врахування специфічних чинників, серед яких вирізняють переваги регіону щодо за- лучення інвесторів (вітчизняних та іноземних). На жаль, вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти у розвиток виробництва. Отже необхідно створити умови, які сприяли б залу- ченню таких інвестицій у найбільш привабливі регіони країни та види економічної діяльності. Залучення іноземних інвестицій повинно здійснюватись на основі врахування мети та за- вдань державних і регіональних програм щодо структурної переорієнтації виробництва, цільових програм галузевого (види економічної діяльності) та, міжгалузевого розвитку, конверсії, розвитку експортного потенціалу (країни СНД, Близький Схід, Африканський та Латиноамериканський континенти). Одним із доцільних напрямів залучен- ня іноземних інвестицій в Україну є поетап- ний перехід від імпорту невеликих партій технологічного обладнання та інших товарів ви- робничого призначення (з метою дослідження та освоєння ймовірного ринку збуту продукції) до створення спільних підприємств з подальшою їхньою експансією на міжнародний та світовий ринки. Спостерігається дія жорсткої конкуренції. Успішність реалізації даного напрямку залежить від послідовності та радикальності здійснення економічних трансформацій. Вдосконалення політики щодо залучення іноземних інвестицій сприятиме вирішенню пер- шочергових проблем, серед яких [7; 8; 11; 16]: забезпечення економічного та соціального розвиту регіону на основі раціонального ви- користання потенціалу (ресурсного, людсько- го, економічного тощо), відтворення місцевих ресурсів, охорони навколишнього природного середовища; реалізація стратегії розвитку регіонів та спри- яння формуванню високоефективної структури економіки; прийняття законів та нормативно-правових актів єдиним пакетом відносно іноземного інвестування; розробка концепції (програми) у якій необхідно зазначити мету залучення іноземних інвестицій, виділити пріоритетні напрями діяльності, механізми реалізації тощо; здійснення політики протекціонізму для підтримки вітчизняних товаровиробників та захи- сту перспективних видів економічної діяльності; встановлення інвестиційних пільг (пода- ткових, тарифних, регіональних). Створення пільгового податкового режиму для інвесторів усіх форм власності, які вкладають капітал у про- екти з визначенням регіонального пріоритету сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в регіоні, стимулюватиме вітчизняних та іноземних інвесторів; регулювання питань власності відповідно до існуючих міжнародних стандартів; заохочення спільного фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та іноземними інвесторами з метою залучення сучас- них виробничих, маркетингових, управлінських та організаційних інновацій; формування загальноприйнятої інфор- маційної мережі інвестицій, консалтингових та ау- диторських фірм (джерело достовірної інформації щодо інвестиційних можливостей регіону, видів економічної діяльності, підприємств тощо). Також необхідно враховувати рівні зайнятості населен- ня, підприємницької діяльності, відтворення тру- дового потенціалу, соціальної інфраструктури, екологічної безпеки тощо. На сьогодні прийнято виділяти два механізми регулювання розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні в контексті просторового розвитку продуктивних сил на рівні регіону: організаційно-економічний та держав- ний [1]. Протягом останніх років в Україні спостерігається зниження сукупного попиту на товари вітчизняних виробників, внаслідок зни- ження купівельної спроможності споживачів, загострення конкуренції, морального старіння продукції, технологій, техніки, відсутності 90 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ інвестиційних ресурсів, низького рівня підготовки кадрів щодо роботи в сучасних ринко- вих умовах. Тому, для більшості підприємств ак- туальною є проблема перебудови організаційно- економічного механізму відповідно до нових умов (задоволення потреб і запитів споживачів, вирішення питань пошуку і реалізації існуючих, перспективних ринкових можливостей, особливо можливостей інноваційного розвитку). Формування організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств в контексті просторо- вого розвитку на рівні регіонів має відбуватись на принципах системності; комплексності; орієнтації переважно на інноваційний шлях роз- витку; орієнтації новацій на задоволення по- треб і запитів споживачів; підтримки рівноваги між споживанням і відновленням природних ресурсів; альтернативності варіантів розвитку; підтримки компромісу між ступенем ризику й очікуваними результатами; гнучкого реагуван- ня тощо. Розглянемо лише деякі з них. Принцип системності складається з сукупності елементів, які перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності один з одним, створюють певну цілісність та єдність. Серед системних принципів вирізняють: цілісність, структурність, взаємозалежність си- стеми зовнішнього середовища, ієрархічність, множинність описів кожної системи. Як систе- ма особливого класу організаційно-економічний механізм регулювання інноваційної діяльності є складною, адаптованою та динамічною системою імовірнісного характеру. Принцип комплексності узгоджує аспекти функціонування організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, як комплексність цілісних систем регулюван- ня (ринкових механізмів, регулюючих і забез- печуючих механізмів, економічних механізмів підприємства, інструментів та методів регулю- вання інноваційним розвитком на рівні окремого підприємства). Принцип орієнтації господарюючого суб’єкта орієнтований переважно на інноваційний шлях розвитку. Передбачає здійснення пошуку та використання нових способів, сфер реалізації власного потенціалу під впливом мінливих умов зовнішнього середовища. Отже, завдяки інноваціям відбувається адаптація підприємств до змін зовнішнього середовища. Необхідно за- значити, що це є основою виживання та тривало- го розвитку. Принцип балансу інтересів суб’єктів інноваційного процесу передбачає, що вироб- ництво та реалізація інновацій приносить вигоду абсолютно всім учасникам інноваційного проце- су (інвестору, розробнику новацій, постачальни- ку, виробнику, збутовику, споживачу та ін.). На сучасних промислових підприємствах України, які характеризуються наявністю знач- них масштабів виробництва виробничі цілі до- сягаються за рахунок економічних, для чого необхідно змінювати технології в сторону за- безпечення безупинного та замкнутого проце- су природокористування, природоспоживання. Таким чином, розвиток шляхом виробництва та реалізації модернізованої чи нової продукції впро- вадження нових технологій повинно відбуватися у відповідності до принципу рівноваги між спо- живанням і відтворенням природних ресурсів. Особливого значення має для тих новацій, які потребують дефіцитних природних ресурсів або засновані на використанні матеріалів і технологій, наслідки застосування яких досліджені ще недо- статньо. В умовах перманентної нестабільності, постійних змін політичного, економічного, екологічного середовища розвиток майбутніх подій майже завжди має альтернативний характер. Отже, існує декілька можливих наслідків прийня- того рішення, яким притаманна різна ймовірність розвитку. Тому на нашу думку необхідно роз- робляти декілька варіантів та мати відповідні ринкові стратегії. Об’єднання наведених принципів у єдиний комплекс дозволяє розглядати організаційно- економічний механізм регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств у якості адаптивної відкритої системи, якій характерно ймовірнісний характер та функціонування в су- часних ринкових умовах. Завдяки такій системі принципів можна одержати синергетичний ефект. Отже, створюються умови для прогре- сивного розвитку на основі інновацій не лише, як окремих суб’єктів господарської діяльності, а суспільства в цілому. Мікрорівень організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств складається з структурно-функціональних систем. Серед них вирізняють прогнозування та планування роз- витку, мотивацію, організацію, а також систему інформаційного забезпечення. В умовах ринкової економіки основою си- стеми виробничого та фінансового планування є аналіз кон’юнктури ринку, прогнозування мож- ливих напрямів її зміни. Дана система складається з наступних підсистем: аналізу ринку, аналізу власних можливостей, прогнозування розвитку, планування розвитку ринкових можливостей. Система мотивації реалізує таку функції, як 91ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) мотивацію (підприємництва, розвитку вироб- ництва, праці, споживання нової продукції). Її еле- менти спрямовані на приведення у відповідність цілей та стимулювання діяльності підприємства на рівні регіону. Система організації реалізує такі функції, як виділення пріоритетів і переваг у діяльності суб’єктів господарювання; формування, пере- будова організаційних структур управління та організаційно-економічних зв’язків з метою реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку; ресурсне забезпечення формування цільових ринків; здійснення контролю за про- цесами інноваційного розвитку в умовах змін зовнішнього та внутрішнього середовища тощо. Функціонування систем організаційно- економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств на рівні регіону пов’язано з переробкою значного обсягу інформації, її обміном між системами та рівнями. Збір, накопичення, збереження та аналіз необхідної для цього інформації забезпечується за рахунок дії системи інформаційного забезпечен- ня. Організаційно-економічний механізм ре- гулювання інноваційної діяльності промис- лових підприємств за регіонами в Україні є багаторівневим та полісистемним. Досягнення мети у такому механізмі відбувається за допомо- гою інноваційної, інвестиційної та виробничо- збутової діяльності господарюючих суб’єктів щодо виявлення та використання існуючих, пер- спективних можливостей відбувається лише за рахунок узгодженої взаємодії всіх його систем та складових, а також при збільшенні структурної цілісності. Узгодження роботи всіх систем забезпечує система мотивації, яка є узгоджуючою та об’єднуючою. Дія організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промис- лових підприємств в межах будь-якого регіону відбувається за рахунок дії механізму державного регулювання та стимулювання. Формулювання стратегії держави щодо регулювання інноваційної діяльності містить наступні складові: економічне зростання, повну зайнятість, економічну ефективність, стабільний рівень цін, економічну свободу, справедливий розподіл доходів, економічну забезпеченість, збалансованість зовнішньоекономічних відносин. Особливості регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств України на регіональному рівні пов’язані з недосконалістю існуючої законодавчої бази. Так, наприклад чітко невизначені межі та форми участі держа- ви у вирішенні проблем щодо стимулювання та підтримки інновацій. На нашу думку створенню узгодженої правової системи сприятиме поділ функцій державного регулювання інноваціями на загальні та спеціальні. До складу загальних функцій державного регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств належать: державне нормування, державний контроль та моніторинг, державне прогнозування та плану- вання, державне стимулювання, державне регу- лювання та координування. Серед спеціальних функцій державного регулювання вирізняють державний фінансовий контроль, державне регу- лювання економіки та ін. Згідно Закону України „Про інноваційну діяльність”, державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом визначен- ня та підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого (види економічної діяльності), регіонального та місцевого рівнів; формування й реалізації дер- жавних, галузевих, регіональних та місцевих програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів щодо підтримки, сти- мулювання інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності; підтримки формування та розвитку сучасної інноваційної інфраструктури. Засобами державного регулювання інноваційної діяльності в Україні є [2; 6]: закони та законодавчі акти, які здійснюють регулювання економічної діяльності, а також контролювання щодо їх виконання; обсяги і джерела інвестування інновацій (роз- робка довготривалих концепцій розвитку держави та її регіонів, виконання цільових програм, спря- мованих на розвиток певних видів економічної діяльності чи виробництв); асигнування, дотації з Державного і місцевого бюджетів, норми і нормативи. Використовуються у якості базового елементу при розробці територіальних планів, обґрунтуванні варіантів розвитку країни; ціноутворення, впливаючи на яке держава здійснює коригування процесу функціонування економіки в напрямку досягнення рівноваги цін на товари та послуги. Для цього необхідно розро- бити конкретні заходи, які сприятимуть забезпе- ченню переходу до ціни рівноваги; ставки податків, пільги з оподаткування. Вони є найбільш відомим засобом регулюван- ня економічних процесів. Податки є складо- вою фіскальної політики держави (вирішення економічних проблем за рахунок державного бюджету відбувається завдяки певній системі оподаткування та урядових видатків), оскільки 92 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ податкові надходження до бюджету забезпечу- ють державу фінансовими ресурсами. Податкові пільги для підприємств в Україні повинні бути чітко визначені за напрямами пільг та діяти не менше 5 років; відсотки за кредит і державні гарантії; державні замовлення і закупівлі (процес пев- ною мірою стимулює розвиток пріоритетних видів економічної діяльності, виконання міждержавних угод, експортно-імпортних операцій, впровад- ження нових технологій); мито і митні податки. Мито – це податки, які встановлюються на імпортні, а в окремих ви- падках і на експортні товари. Держава затверджує фіскальне мито на товари, які не виробляються підприємствами України. Захист українських виробників від конкуренції з боку інших іноземних виробників здійснюється за допомогою запро- вадження протекціоністського мита, яке зменшує перевагу іноземного виробника на українському ринку над вітчизняним виробником; ліцензування, квотування, стандартизація, експертиза інвестиційних проектів. В умовах технологічної відсталості в Україні ліцензування суб’єктів інвестиційної діяльності спроможне за- безпечити підвищення ефективності виробницт- ва, а купівля ліцензій на виробництво продукції сприятиме розвитку економіки. Квоти на імпортні товари вводяться з метою захисту національних виробників від іноземної конкуренції, зменшення обсягів імпорту, а також для поліпшення торговельного балансу. Стандартизація пов’язана з комплексом умов, які розробляються та висуваються держав- ними органами з технічного нагляду до будь-яких показників параметрів продукції з метою розпов- сюдження та безпечного використання. Якщо вимоги стандартів низькі, інноваційна активність зростає, ринок наповнюється неякісною продукцією, і навпаки, якщо вимоги високі відбувається обмеження інноваційної активності. Метою експертизи інноваційних проектів є підвищення їхнього технічного рівня. Якісний рівень експертизи проектів може збільшувати чи навпаки, зменшувати рівень інноваційної активності за рахунок зменшення вимог експер- тизи; підтримка інфраструктурних перетворень; розробка та реалізація державних і цільових комплексних програм. Механізм державного регулюван- ня інноваційної діяльності промислових підприємств України на регіональному рівні передбачає економічний розвиток країни, підтримку показників низького рівня інфляції, високу інноваційну активність та зайнятість висококваліфікованих кадрів. Висновки. Отже розвиток інноваційної політики регіону полягає і у визначенні механізмів інституційно-ринкових перетворень; формуванні ефективно діючих ринків ресурсів, продуктів, а також їх інфраструктури. Інститутами у даному напрямку є ринки: власності, підприємницької діяльності, споживчих товарів, цінних паперів та інше. Література 1. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – 1632 с. 2. Афанасьєв М.В. Інноваційні процеси в системі державного управління і місцевого самоврядування. Наукове видання / М.В. Афанасьєв, А.Г. Шемаєва, Л.Й. Аведян та ін. – Харків: ХНЕУ, 2006. – 212 с. 3. Місцеве самоврядування в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної прак- тики. – 2002. – №10. – 446 с. 4. Дружинин В.В. Проблемы системо- логии (проблемы сложных систем). – М.: Советское радио, 1976. – 288 с. 5. Оболенський О. Професіоналізація державної служби та служби в орга- нах місцевого самоврядування // Вісник державної служби. – 2005. – № 1. – С. 20-27. 6. Лобас В.М. Роль регионального управления в государственном процессе управления // Вісник державного університету економіки і торгівлі. Сер. економ. науки. – 2000. – № 8. – С. 78-82. 7. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2002. – 260 с. 8. Словник сучасної економіки МАКМІЛЛАНА / Пер. з англ. – К.: АртЕк, 2000. – 640 с. 9. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку. – К.: Вища школа, 2003. – 524 с. 10. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1980. – 624 с. 11. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 520 с. 12. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с. 13. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995. – 448 с. 14. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, мето- 93ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) ди. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с. 15. Ильяшенко С.Н. Формирование целе- вого рынка (Инвестиционная стратегия) // Бизнес Информ. – 1998. – № 21-22. – С. 52-54. 16. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка й організація інноваційної діяльності. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 960 с. 17. Ильяшенко С.Н., Божкова В.В., Прокопенко О.В. Сравнительный анализ механизмов инвестирования в развитие рыночных возможностей отечественных предприятий // Механізми регулювання економіки, економіка природокористуван- ня, економіка підприємства та організація виробництва. – Т.1: Еколого-економічні проблеми інноваційних процесів. – Суми: ВВП “Мрія -1” ЛТД, 1999. – С. 73-81. 18. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р.” 19. Гончаров С.М., Кушнір Н.Б. Тлумачний словник економіста / За ред. проф. С.М. Гончарова. – Рівне: НУВГП, 2008. – 264 с. Поступила до редакції 20.10.08 © О.М. Бойко, 2008 УДК 338.32.001.76 Ю.М. Могилов* ІННОВАцІЙНІ РЕСУРСИ, СТРУКТУРИЗАцІЯ ТА МЕТОДИ ОцІНКИ ІННОВАцІЙНОГО ПОТЕНцІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Подані теоретичні визначення інноваційних ресурсів, їх структуризація в залежності від рівнів інноваційної діяльності. Визначено ресурсну складову інноваційного потенціалу та підходи до його складу, представлені методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Представлены теоретические определения инновационных ресурсов, их структуризация в зависимости от уровней инновационной деятельности. Определена ресурсная составляющая инновационного потенциала и подходы к его составу, представлены методы оценки инновационного потенциала предприятия. Постановка проблеми. Основу стійкого економічного зростання підприємств на сучасно- му етапі є перехід їх на шлях розвитку інноваційної діяльності. Завдяки функціонуванню і розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах ство- рюються умови ефективного та раціонального їх функціонування і розвитку. Аналіз публікацій. Питання теоретичного визначення інноваційних ресурсів підприємств, їх структуризації та методів оцінки інноваційного потенціалу присвячена достатня кількість публікацій вітчизняних авторів [1; 2; 5; 7]. Проте не запропоновано виділення складових інноваційного потенціалу. Метою статті є розроблення рівнів інноваційної діяльності підприємства через інноваційну політику, визначення ресурсної складової інноваційного потенціалу та методів оцінки інноваційного потенціалу підприємства, переваг і недоліків, які містять в собі кожний підхід і метод. Для досягнення мети автором вирішені наступні задачі: визначено головне завдання економічного зростання українських підприємств; розглянуто сутність інноваційного потенціалу як економічної категорії; визначені рівні ресурсного потенціалу підприємства; визначені рівні потенціалу, через інноваційну політику; визначені складові інноваційного потенціалу * Могилов Ю.М. – доцент кафедри економіки підприємства Західнодонбаського інституту економіки і управління, м. Павлоград.

Особливості механізмів регулювання розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси