Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства

Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства

Подані теоретичні визначення інноваційних ресурсів, їх структуризація в залежності від рівнів інноваційної діяльності. Визначено ресурсну складову інноваційного потенціалу та підходи до його складу, представлені методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Могилов, Ю.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2008
Schlagworte:
Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12093
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства / Ю.М. Могилов // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 93-98. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12093
record_format dspace
spelling irk-123456789-120932010-10-01T20:20:11Z Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства Могилов, Ю.М. Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності Подані теоретичні визначення інноваційних ресурсів, їх структуризація в залежності від рівнів інноваційної діяльності. Визначено ресурсну складову інноваційного потенціалу та підходи до його складу, представлені методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Представлены теоретические определения инновационных ресурсов, их структуризация в зависимости от уровней инновационной деятельности. Определена ресурсная составляющая инновационного потенциала и подходы к его составу, представлены методы оценки инновационного потенциала предприятия. 2008 Article Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства / Ю.М. Могилов // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 93-98. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1814-8913 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12093 338.32.001.76 uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
spellingShingle Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
Могилов, Ю.М.
Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
description Подані теоретичні визначення інноваційних ресурсів, їх структуризація в залежності від рівнів інноваційної діяльності. Визначено ресурсну складову інноваційного потенціалу та підходи до його складу, представлені методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства.
format Article
author Могилов, Ю.М.
author_facet Могилов, Ю.М.
author_sort Могилов, Ю.М.
title Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
title_short Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
title_full Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
title_fullStr Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
title_full_unstemmed Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
title_sort інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства
publisher Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate 2008
topic_facet Макро- та мікроекономічні аспекти інноваційної діяльності
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12093
citation_txt Інноваційні ресурси, структуризація та методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства / Ю.М. Могилов // Прометей. — 2008. — № 2(26). — С. 93-98. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT mogilovûm ínnovacíjníresursistrukturizacíâtametodiocínkiínnovacíjnogopotencíalupídpriêmstva
first_indexed 2025-07-02T14:13:55Z
last_indexed 2025-07-02T14:13:55Z
_version_ 1836544830699732992
fulltext 93ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) ди. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с. 15. Ильяшенко С.Н. Формирование целе- вого рынка (Инвестиционная стратегия) // Бизнес Информ. – 1998. – № 21-22. – С. 52-54. 16. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка й організація інноваційної діяльності. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 960 с. 17. Ильяшенко С.Н., Божкова В.В., Прокопенко О.В. Сравнительный анализ механизмов инвестирования в развитие рыночных возможностей отечественных предприятий // Механізми регулювання економіки, економіка природокористуван- ня, економіка підприємства та організація виробництва. – Т.1: Еколого-економічні проблеми інноваційних процесів. – Суми: ВВП “Мрія -1” ЛТД, 1999. – С. 73-81. 18. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р.” 19. Гончаров С.М., Кушнір Н.Б. Тлумачний словник економіста / За ред. проф. С.М. Гончарова. – Рівне: НУВГП, 2008. – 264 с. Поступила до редакції 20.10.08 © О.М. Бойко, 2008 УДК 338.32.001.76 Ю.М. Могилов* ІННОВАцІЙНІ РЕСУРСИ, СТРУКТУРИЗАцІЯ ТА МЕТОДИ ОцІНКИ ІННОВАцІЙНОГО ПОТЕНцІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА Подані теоретичні визначення інноваційних ресурсів, їх структуризація в залежності від рівнів інноваційної діяльності. Визначено ресурсну складову інноваційного потенціалу та підходи до його складу, представлені методи оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Представлены теоретические определения инновационных ресурсов, их структуризация в зависимости от уровней инновационной деятельности. Определена ресурсная составляющая инновационного потенциала и подходы к его составу, представлены методы оценки инновационного потенциала предприятия. Постановка проблеми. Основу стійкого економічного зростання підприємств на сучасно- му етапі є перехід їх на шлях розвитку інноваційної діяльності. Завдяки функціонуванню і розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах ство- рюються умови ефективного та раціонального їх функціонування і розвитку. Аналіз публікацій. Питання теоретичного визначення інноваційних ресурсів підприємств, їх структуризації та методів оцінки інноваційного потенціалу присвячена достатня кількість публікацій вітчизняних авторів [1; 2; 5; 7]. Проте не запропоновано виділення складових інноваційного потенціалу. Метою статті є розроблення рівнів інноваційної діяльності підприємства через інноваційну політику, визначення ресурсної складової інноваційного потенціалу та методів оцінки інноваційного потенціалу підприємства, переваг і недоліків, які містять в собі кожний підхід і метод. Для досягнення мети автором вирішені наступні задачі: визначено головне завдання економічного зростання українських підприємств; розглянуто сутність інноваційного потенціалу як економічної категорії; визначені рівні ресурсного потенціалу підприємства; визначені рівні потенціалу, через інноваційну політику; визначені складові інноваційного потенціалу * Могилов Ю.М. – доцент кафедри економіки підприємства Західнодонбаського інституту економіки і управління, м. Павлоград. 94 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ та їх цілеспрямоване призначення; запропоновані підходи до визначення інноваційного потенціалу; визначені переваги і недоліки підходів до оцінки вартості інновацій; Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасному етапі розвитку економічне зростан- ня підприємств неможливе без використання у виробництві останніх досягнень науки і техніки, інновацій в організаційній і управлінській ді- яльності. Нововведення в економіці підприємства впливають на розвиток виробничих сил, сприяють підвищенню ефективності виробництва, рівня обізнаності населення, зростанню якості життя, що збільшує можливості розвитку підприємства. Головним завданням економічного зростання українських підприємств є ефективне викори- стання інноваційного потенціалу. Розвиток інноваційного потенціалу підприємства має велике значення для вирішення стратегічних завдань, як у внутрішньому так і зовнішньому середовищі функціонування. Інноваційний потенціал підприємств має велике значення по обґрунтуванню інноваційної політики держави, комплексу науково – технічних і інноваційних програм. Сучасні економічні теорії запозичили термін «потенціал» з фізики, де він визначає кількість енергії, яка накопичена систе- мою та яку вона здібна реалізувати в роботі. Потенціал ( від лат. potentia – сила) у широ- кому розумінні означає: засоби, запаси, джерела, які є в наявності і мають бути використані для досягнення цілі або рішення будь – якої задачі у конкретній області. На сьогодні не існує одно- значного представлення в тому, які економічні сфери зафіксовані в даному понятті. До розгляду сутності інноваційного потенціалу необхідно підходити як до економічної категорії, яка є ієрархічно організованою си- стемою відносин, що знаходяться у різній стадії наближення до сутності потенціалу. При цьому розкривається сукупність суб’ординованих та скоординованих відносно одна одної категорій, які визначають відповідні економічні відносини, що характеризує багаторівневу сутність інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал, що об’єднує в собі просторові, так і тимчасові характеристи- ки, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин: по перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених систе- мою в процесі її становлення і таких, що зумов- люють можливість до її функціонування та роз- витку – набуває значення поняття “ресурс”; по друге, він характеризує рівень практично- го застосування і використання наявних можли- востей і збігається з поняттям “резерв”; по третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє), інноваційний потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку [7]. При формуванні ресурсної бази інноваційного потенціалу, створення продукції, інноваційної діяльності та формування її економічних результатів, які характеризують відповідний ре- сурсний потенціал інноваційної діяльності (І рівень економічних відносин), інноваційний процес (ІІ рівень) та виробництво (ІІІ рівень),що зображено на рис. 1 [6]. Рис. 1. Рівні ресурсного потенціалу інноваційної діяльності На нашу думку, сьогодні можна запропону- вати наступні рівні інноваційного потенціалу, які виражені через інноваційну політику і зображені на рис. 2 [3]. Рис. 2. Рівні інноваційного потенціалу Стан інноваційного потенціалу розглядається в цілісній органічній системі «наука – інновація – виробництво». Потенціал кожного елементу системи досягає максимальної ефективності за умов тісної взаємодії з потенціалами інших елементів. Інноваційний потенціал іноді трактується як ресурсний (сукупність ресурсів). Проте в різних умовах використання ресурсів не дає однакових економічних результатів. Інноваційний потенціал містить невикористані, скриті можливості нако- . 1.        ,      -  ,         . 2 [3]. . 2.           -  « –  – ».          ( –  )                . 1.        ,      -  ,         . 2 [3]. . 2.           -  « –  – ».          ( –  )                95ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) пичених ресурсів, які можуть бути приведені в дію для досягнення цілей економічних суб’єктів. Із інноваційного потенціалу ресурс- них елементів за їх функціональною роллю в інноваційному процесі можливо виділити: ка- дрову, техніко – технологічну, інформаційну, організаційну, фінансову, матеріальну складові. Формування ті використання інноваційного потенціалу можливе за умов наявності відповідної комбінації ресурсів. Готовність підприємства до сприйняття інновацій можна здійснити за допомогою скла- дових інноваційного потенціалу, де ресурси підприємства визначаються як засоби, необхідні для досягнення цілей опанування та реалізації но- вовведень, що зображено на рис. 3 [5]. Серед складових інноваційного потенціалу доцільно виділити: здатність до своєчасного виявлення акту- альних інноваційних проблем, потреб та запитів потенційних споживачів; здатність до конкурентних ідей по створенню нових продуктів і технологій; здатність ефективного функціонування за ра- хунок раціонального використання інноваційного потенціалу; здатність забезпечити розробку та реалізацію програми технічного і організаційного розвитку (реструктуризації) підприємства; здатність приймати рішення стосовно інновацій; здатність визначати ризик від обґрунтування та впровадження інновацій на підприємстві; здатність оцінювати ефективність і раціональність впровадження інновацій на підприємстві [4]. . 3.           , -    –  ,  –   -   .       -     ,      ,    .      :    ;  «»   ;    ;          ,  – -  , « – »   , -    ,       -   , , ,      ,  ,  ,   , -      ,  , -       , ,  ’,                           - ,  ,  -                   Рис. 3. Ресурсна складова інноваційного потенціалу підприємства Основу інноваційного потенціалу підприємства складають кадрові, фінансові та матеріально – технічні складові, науково – технічні і інтелектуальні властивості підприємства. Кадрова складова інноваційного по- тенціалу підприємства виконує дослідження кваліфікаційного та демографічного складу, стану плинності та характеру планування робіт, здатність адаптуватися до змін. Фінансова складова інноваційного потенціалу виконує функції: забезпечення надходження фінансових засобів; забезпечення «еластичності» надходження фінансових ресурсів; вплив на інноваційні процеси; 96 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ створення стимулів і умов для розвитку інновацій; вплив на вибір тематики інноваційних проектів; стимулювання ефективності формування ви- трат на інновації; оцінювання ефективності вкладення коштів в інноваційні проекти. Матеріально – технічним ресурсам у процесі формування інноваційного потенціалу належить важлива роль у процесі формування інноваційного потенціалу підприємства, тому що вони є речовою основою, та визначають техніко – технологічну базу потенціалу. Матеріально – технічні ресурси являють собою інвестиційні ресурси, які створю- ються в галузях, які виготовляють засоби вироб- ництва. Інноваційний потенціал істотно залежить від обмежених матеріально – природних ресурсів. Тому необхідно спрямовувати інноваційний потенціал на створення нематеріальних ново- введень, які дозволяють максимально використо- вувати сировину, нові матеріали, утилізовувати відходи, відповідно з екологічними вимогами суспільства. Управління інноваційною діяльністю у загаль- ному вигляді – це складний механізм дії керуючої системи, яка створює для нього сприятливі умо- ви та можливості розвитку і досягнення ефек- тивного результату. Обізнане та цілеспрямоване управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства визначає такі особливості: узгодження змісту, структури та динаміки ресурсної бази; розширення варіантів використання ресурсів; підвищення ролі можливостей; посилення ролі держави у використанні інноваційних ресурсів; інтенсифікація використання інноваційних ресурсів та НТП з метою забезпечення стійкого економічного росту [1]. У процес організації виробництва ресурси не можуть знаходитися у стані сукупності, у вигляді набору. Їх використання має бути орієнтоване на досягнення цілі, таким чином ресурси орієнтовані та організовані на реалізацію потреб суспільства і суб’єктів ринку. Ресурсний потенціал необхідно розглядати зі сторони їх цільового призначення, як частини інноваційного потенціалу системи економічного розвитку ринкових відносин. Інноваційний потенціал реалізується у ринковій сфері не тільки в матеріально – речовій частині ресурсів та в соціально – економічних фор- мах їх використання у процесі визначення цілей суб’єктів, які приймають участь в інноваційному процесі. Реалізація інноваційного потенціалу підприємства у ринковому середовищі залежить не стільки від матеріально – речової частини ресурсів та більше від соціально – економічних форм їх використання у процесі визначення цілей суб’єктів, які приймають участь в інноваційному процесі. Інноваційний потенціал складається і визначається відповідними підходами: ресурсний, структурно – інституційний, та функціональний. Ресурсний потенціал як складова інноваційного потенціалу – це сукупність ресурсів, які вико- ристовуються у соціально – економічних фор- мах задля виробництва інноваційної продукції, яка задовольняє суспільні потреби. Він створює матеріально-технічну базу інноваційної сфе- ри та існує як упорядкована система ресурсів у натурально-вартісному вираженні. Аналіз внутрішньої складової інноваційного потенціалу визначає використання структурно- інституціонального і функціонального підходів, що збережено в табл. 1.         - ,       -   .          -  –       –         ’,      .             –  -       –         ’,      .       - : ,  – ,  . -       –   - ,     –    -   ,    .   -        -    - .       -  -   ,  -   . 1.  1         1. -    , -  '    (- , ). 2.      :   ,  , ,      . На кількісну і якісну сторони інноваційного потенціалу підприємства впливають короткострокові та довгострокові коливання економічних показників економічного розвитку, в основі яких є потреба заміни частини основ- ного капіталу. Об'єктивною основою оновлення Таблиця 1 Підходи до визначення інноваційного потенціалу 97ПРОМЕТЕЙ 2008 №2(26) капіталу виступає окупність основного капіталу функціонуючого підприємства. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства за своїм складом і змістом поєднується в три традиційні підходи: доходний; порівняльний (ринковий); майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів). Доходний підхід заснований на очікуваннях власника щодо володіння інноваціями і відіграє домінуючу роль в оцінці вартості потенціалу, тому що за своєю суттю інновації є одним із варіантів інвестування коштів в новації, метою якого є одержання певного прибутку (надприбутку) на вкладений капітал. Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні інновації повинні про- даватися за подібними цінами і якісного вибору повної та достовірної інформації в процесі оцінки вартості інновацій та якісного вибору певної і достовірної інформації про об'єкт порівняння (відповідної інновації). Майновий підхід заснований на уявленні про інновації, як майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його складових (організаційних, фінансових, адміністративних), оцінених окремо за винятком зобов’язань. Даний підхід не враховує ефективності взаємного вико- ристання всіх складових інноваційного потенціалу і залишає поза увагою синергетичний ефект від їх взаємодії. Застосування того чи іншого методу залежить від специфіки інновацій та цілей їх оцінки. Під час обґрунтування вибору методів для проведення процесу оцінки інновацій необхідно враховувати переваги і недоліки, які містять у собі кожний підхід і метод, що подано в табл. 2 [4].               ,     -    ,    . 2 [4].  2            1.  -   ; -   ; -   . -  ; -    . 2.  () -   ; -      ,  . -       ; -    ; -     - . 3.  -     - ; -     - ,   . -     -  ; -    ; -     .     ( ),      '    ,     :      ;    «» [2; 7].   (     -  )      (- ),   ,     ,         .      ,    ,      ,           -   .      :     (V);  - (). Метод оцінки вартості інновацій (інно- ваційної діяльності), що тією чи іншою мірою пов'язані з аналізом очікуваних доходів, можна розділити на дві групи: методи засновані на прогнозах грошових потоків; методи засновані на «надприбутку» [2; 7]. Застосування методів (методів дисконту- вання грошових потоків і капіталізації прибутку) найбільш обґрунтовано для оцінки нововведень (інновацій), що мають визначену, бажано при- буткову історію дифузних інновацій, які знахо- дяться на стадії зростання ЖЦІ або стабільного розвитку. Вартісна оцінка інновацій за допомогою методів, заснованих на аналізі надприбутку, базується на моделі економічної доданої вартості, величина якої надає уявлення про результати інноваційної діяльності підприємства в будь- якому окремо взятому році. Дана група включає два основних методи: метод економічної доданої вартості (ЕVА); метод Едварда-Ольсона (ЕВО). Порівняльний підхід щодо оцінки інновацій (інноваційної діяльності) використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі – продажу. Майновий підхід до оцінки інновацій за- снований на визначені суми витрат ресурсів на їх відтворення або заміщення існуючих з урахуван- ням стадій ЖЦІ. При оцінюванні економічної кон’юнктури на формування і використання інноваційного потенціалу виокремлюється декілька точок зору: стрімке зростання інноваційної активності сприяє зростанню виробництва; активність характерна для періоду погіршення кон’юнктури; інноваційний потенціал максимальний до Таблиця 2 Переваги і недоліки підходів оцінки інноваційного потенціалу підприємства 98 МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ вимог при середньому рівні попиту зі сторони матеріального виробництва. Висновки. В умовах ринкової економіки на використання інноваційного потенціалу підприємства впливає характер конкуренції, яка спонукає виробників до впровадження інновацій. Однак конкуренція товаровиробників не впливає на темпи оновлення інноваційного потенціалу, вона виступає чинником, який стимулює його розвиток. Масштаби формування інноваційного потенціалу підприємства визначають інвестиційні можливості суб'єктів у тих випадках, коли спостерігається висока капіталоємність новацій. Недосягненість фінансових джерел, від'ємна динаміка інвестиційних засобів у економіці, відсутність довіри у кредиторів знижує можливість використання інноваційного потенціалу при явній ефективності нововведень для виробників (підприємців). Література 1. Краснокутська Н.В. Інноваційний ме- неджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с. 2. Краснокутська Н.С. Потенціал підпри- ємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 352 с. 3. Могилов Ю.М. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності». – Павлоград, 2008. – 160 с. 4. Могилов Ю.М. Конспект лекцій з дисципліни «Потенціал і розвиток підприємства». – Павлоград, 2008. – 180 с. 5. Могилов Ю.М. Формування і нарощуван- ня інноваційного потенціалу підприємства за умов їх реструктуризації // Сборник на- учных трудов докторантов и соискателей ИЭП НАН Украины. – Донецк, 2004. – С. 218-224. 6. Ресурсы инноваций: организацион- ный, финансовый, административный: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. И.П. Николаевой. – М.: ЦНЛ, 2005. – 352 с. 7. Федонін О.С., Репіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с. Поступила до редакції 17.10.08 © Ю.М. Могилов, 2008 УДК 339.9:341 С.А. Казанцева* ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ВНЕШНЕЭКОНОМИчЕСКОЙ ДЕЯТЕЛьНОСТИ УКРАИНЫ И НЕОБХОДИМОСТь ЕЕ РЕФОРМИРОВАНИЯ В ИННОВАцИОННОМ ПРОцЕССЕ У статті розглядаються питання правового регулювання ЗЕД і надані рекомендації по реформуванню механізму зовнішньоекономічних зв'язків України в світовій системі господарювання. В статье рассматриваются вопросы правового регулирования ВЭД и даны рекомендации по реформи- рованию механизма внешнеэкономических связей Украины в мировой системе хозяйствования. Постановка проблемы. Участие Украины в мировой системе хозяйствования требует корен- ной перестройки сферы государственного регу- лирования внешнеэкономической деятельности. Изменились приоритеты во внешнеэкономи- ческой деятельности: от определения ее важной роли в политике и восстановлении нарушенных связей, к курсу на полную самостоятельность и самообеспеченность, и активное включение на- циональной экономики в мировое хозяйство. Анализ последних исследований и публика- ций. Регулирование внешнеэкономической дея- тельности отражены в работах Л.И. Абалкина, О.Т. Богомолова, В.М. Жукова, Ю.В. Макогона, С.П. Наливайченко, В.В. Покровской, Д.М. Стеченка, И.П. Фоминского и других. * Казанцева С.О. – ст. викладач кафедри гуманітарних дисциплін Донецького економіко-гуманітарного інституту, м. Донецьк.

Ähnliche Einträge