Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)

У статті проаналізовано етапи розвитку фізкультурно-спортивного руху на Херсонщині в 1944- 1991 рр. Розглядаються основні напрямки діяльності місцевих органів управління фізичною культурою і спортом, місцевих органів влади та громадських організацій в сфері фізкультурно-спортивної роботи в сільськ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Нікітенко, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121099
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.) / С. Нікітенко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 132-141. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121099
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1210992017-06-14T03:02:58Z Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.) Нікітенко, С. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті проаналізовано етапи розвитку фізкультурно-спортивного руху на Херсонщині в 1944- 1991 рр. Розглядаються основні напрямки діяльності місцевих органів управління фізичною культурою і спортом, місцевих органів влади та громадських організацій в сфері фізкультурно-спортивної роботи в сільській місцевості. Проаналізовано наслідки виникнення та діяльності добровільного сільського спортивного товариства та його вплив на розвиток фізичної культури в селах Херсонської області. Проаналізовано специфіку нормативно-правового забезпечення діяльності сільських колективів фізкультури. В статье проанализированы этапы развития физкультурно-спортивного движения на Херсонщине в 1944-1991 гг. Рассматриваются основные направления деятельности местных органов управления физической культурой и спортом, местных органов власти и общественных организаций в сфере физкультурно-спортивной работы в сельской местности. Проанализированы последствия возникновения и деятельности добровольного сельского спортивного общества и его влияние на развитие физической культуры в селах Херсонской области. Проанализирована специфика нормативно-правового обеспечения деятельности сельских коллективов физкультуры. The article analyzes the stages of the sports movement in the Kherson region in 1944-1991 he was considered the main activities of local government in physical culture and sports, local authorities and Governmental Organization in the fi eld of sports of the countryside. Analyzed the effects of voluntary activity and rural sports society and its impact on the development of physical culture in the villages in Kherson region. The specifi c regulatory framework of rural collectives of Physical Education. 2012 Article Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.) / С. Нікітенко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 132-141. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121099 94 (477.72)«1944/1991»:796 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Нікітенко, С. Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.) Краєзнавство
description	У статті проаналізовано етапи розвитку фізкультурно-спортивного руху на Херсонщині в 1944- 1991 рр. Розглядаються основні напрямки діяльності місцевих органів управління фізичною культурою і спортом, місцевих органів влади та громадських організацій в сфері фізкультурно-спортивної роботи в сільській місцевості. Проаналізовано наслідки виникнення та діяльності добровільного сільського спортивного товариства та його вплив на розвиток фізичної культури в селах Херсонської області. Проаналізовано специфіку нормативно-правового забезпечення діяльності сільських колективів фізкультури.
format	Article
author	Нікітенко, С.
author_facet	Нікітенко, С.
author_sort	Нікітенко, С.
title	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)
title_short	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)
title_full	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)
title_fullStr	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)
title_full_unstemmed	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)
title_sort	розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення херсонської області (1944–1991 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121099
citation_txt	Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.) / С. Нікітенко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 132-141. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT níkítenkos rozvitokfízkulʹturnosportivnogoruhuseredsílʹsʹkogonaselennâhersonsʹkoíoblastí19441991rr
first_indexed	2025-07-08T19:11:27Z
last_indexed	2025-07-08T19:11:27Z
_version_	1837107132243116032
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 132 Анатолий Климов, Татьяна Анпилогова Немецкие колонии на Луганщине в 20-30-е гг. ХХ ст. Проведен анализ политики советской власти по отношению к населению немецких колоний Луганщины. Характеризуется процесс ликвидации национальных районов и депортация немцев. Ключевые слова: немецкие колонии, Луганщина, советизация, депортация. Anatoliy Klimov,Tatyana Anpilogova German colony in Luhansks region in 20-30 years of XXth century. The article is devoted about the policy of Soviet government to the population of German colonies in Luhansk region. The process of liquidation of the national regions and deportation of the German colonists is characterized. Key words: German colonies, Luhansk, Sovietization, deportations. гг. / И.В. Круть // Межэтнические связи: история, этнография, культура. – Донецк, 2000. – С. 61 – 66. 16. Міхненко А.М. Історія Донбасу (1861– 1945): навч. посіб. / А.М. Міхненко. – Донецьк: Юго-Восток, 1999. – 464 с. 17. Центральний державний архів вищих ор- ганів влади і управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 413, оп. 1, спр. 72, арк. 2. 18. ДАЛО, ф. Р-401, оп. 1, спр. 34, арк. 153. 19. ДАЛО, ф. Р-401, оп. 1, спр. 129, арк. 61. 20. ЦДАВО України, ф. 166. оп. 5, спр. 826, арк. 301. 21. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 90, арк. 301. 22. ДАЛО, ф. Р-401, оп. 1, спр. 268, арк. 21. 23. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 601. арк. 5. 24. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 601, арк. 10, 32. 25. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 283, арк. 33. 26. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 283, арк. 17–18. 27. ДАЛО, ф. П-34, оп. 1, спр. 283, арк. 290. 28. ДАЛО, ф. Р-405. оп. 1. спр. 24, арк. 115. 29. ДАЛО, ф. Р-373, оп. 1, спр. 8, арк. 7. 30. ДАЛО, ф. Р-693. оп. 1, спр. 1239, арк. 9. 31. Центральний державний архів громад- ських об’єднань України, ф. 1, оп. 1, спр. 422. арк. 87. 32. Совет немцев Украины. 70 лет. Подборка документов и материалов / Сост. А.Дынгес. – Донецк, 2011. – 90 с. [Электронный ресурс]. – Доступ к источнику: http://www.dju.org.ua/ attachments/386_Подборка%20документов%20 70лет%20депортациии%20и%20трудармии.pdf. УДК 94 (477.72)«1944/1991»:796 Сергій Нікітенко (м. Херсон) РОЗВИТОК ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОГО РУХУ СЕРЕД СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (1944 – 1991 РР.) У статті проаналізовано етапи розвитку фізкультурно-спортивного руху на Херсонщині в 1944- 1991 рр. Розглядаються основні напрямки діяльності місцевих органів управління фізичною культурою і спортом, місцевих органів влади та громадських організацій в сфері фізкультурно-спортивної робо- ти в сільській місцевості. Проаналізовано наслідки виникнення та діяльності добровільного сільсько- го спортивного товариства та його вплив на розвиток фізичної культури в селах Херсонської області. Проаналізовано специфіку нормативно-правового забезпечення діяльності сільських колективів фізкультури. Ключові слова: фізкультура, спорт, Херсонщина. Більшість фундаментальних досліджень, пов'язаних з історією спорту і розвитком органі- заційної структури в галузі фізичного вихован- ня та спорту в Україні як республіки СРСР, прово- дилась у площині загального огляду фізкультурно- спортивної галузі окремого регіону чи республіки загалом, дуже часто не заглиблюючись у процеси, що відбувалися на місцях. Саме тому сьогодні є чи- мала потреба у ґрунтовних теоретико-аналітичних дослідженнях із метою глибшого аналізу розвитку вітчизняної фізичної культури та спорту. Свого часу питанню розвитку фізкульту- ри та спорту в сільській місцевості присвятили свої праці Д. Диновский, А. Кухтій, М. Бунчук, ISSN 2222-5250 133 О. Суник та ін [1]. Кожен із дослідників розкри- ваючи в своїх роботах більш широкі питання, висвітлював і питання розвитку фізкультури та спорту в сільській місцевості. У другій половині ХХ століття особливо го- стро для СРСР постала проблема поліпшення життя в сільській місцевості. Численні заходи ке- рівництва країни в цьому напрямку передбачали, окрім інших, не менш важливих, завдання роз- витку сільського фізкультурно-спортивного ру- ху. Треба відзначити специфічність процесів, що відбувалися в той час у сільських районах в пер- ші повоєнні роки. Система фізичної культури і спорту в СРСР довгий час розвивалася в руслі во- єнізованої підготовки, що своєрідно вплинуло на розвиток спортивної бази, кадрів і систему робо- ти. В перші ж роки повоєнної відбудови було ви- явлено повну відсутність системи фізичного вихо- вання на селі. Головним показником успішної по- літики держави в сфері залучення сільської моло- ді до рухової активності і масової фізкультури бу- ло звітування про кількість колективів на селі і по- стійне чисельне зростання цих колективів. За три повоєнні роки кількість членів спор- тивних товариств та спортивних колективів Херсонщини збільшилась з 12 876 чоловік у 1944 році до 38 790 в 1947 р. [2, арк. 16]. Але біль- шість колективів та низових осередків ДСТ зна- ходилась у місті Херсоні та приміських населе- них пунктах. Сільський спорт практично не роз- вивався у часи важкого стану українського се- ла 1946-1947 років. Більшість колективів фіз- культури та осередків ДСТ існували на папері, що створювало ілюзію активної фізкультурно- спортивної роботи в районах області. Наприкінці 1946 року Херсонський обласний Комітет у справах фізкультури і спорту своєю постановою № 201/1 «Про стан фізкультурної роботи на се- лі в Херсонській області» фактично визнав від- сутність зрушень у спортивній роботі в сільській місцевості і неможливість функціонування колек- тивів фізкультури [3, арк. 34-36]. Велику роботу з відродження спорту на селі провадили централь- ні та місцеві Ради добровільних спортивних то- вариств та громадських організацій. Вже у 1945 р. на Херсонщині діяло п’ять ДСТ: «Спартак», «Динамо», «Більшовик», «Трудові резерви» і «Водник» [4, арк. 32]. За 1945-1946 роки в селах області було створено вісім низо- вих рад добровільного спортивного товариства «Більшовик», чотири ради ДСТ «Спартак» та од- на рада «Трудових резервів». В той же час пожвав- лювалася оборонно-спортивна робота, у 1944 р. в Україні відроджується в повному обсязі добро- вільне товариство ТСОАВІАХІМ (після кількох реформувань ДТСААФ). На Херсонщині това- риство, що до війни було найчисленнішим, від- новлювалося дуже динамічно, на що вказує кіль- кість первинних організацій по місту та області. Наприклад, у віддаленому від обласного центру Іванівському районі після війни було створено 44 первинні організації, які розгорнули військово- спортивну роботу серед колгоспників, робітників та учнів. За перший рік понад 300 членів оборон- ного товариства району здали норму ППХО [4, арк. 12]. Але робота в товаристві велася здебільшого в оборонному руслі, що вже не відповідало концеп- ції розвитку фізкультурно-спортивного руху. Наступні завдання у розвитку фізкультурно- спортивного руху серед сільського населення бу- ли визначені постановою ЦК ВКП (б ) від 27 груд- ня 1948 року «Про розвиток спорту на селі». Цей документ визначав заходи щодо покращення усієї роботи з фізичного виховання сільського насе- лення, особливої уваги було надано організацій- ному зміцненню чинних сільських фізкультурно- спортивних колективів та створення нових [5, с. 101]. На початку 1949 року Херсонським облас- ним комітетом у справах фізкультури та спорту було прийнято першу цільову програму розвитку сільського спорту, в якій було враховано ситуацію, що склалася у селах області, на що вказують за- нижені плани в організації масової фізкультури. У порівнянні з плануванням масової фізкультур- ної роботи у містах, великих ДСТ і великих ко- лективах фізкультури, сільським колективам фіз- культури надавалися знижені на 20% плани, а планування підготовки спортсменів масових роз- рядів взагалі було відмінено [5, арк. 23]. Незважаючи на такі кроки влади щодо органі- зації мережі сільських колективів фізкультури і розробки механізмів їх діяльності, масовим цей рух не став. На це вказує той факт, що в радян- ській спортивній історіографії відлік існування повоєнного сільського спортивного руху в УРСР прийнято було вважати з 1950 року, дати фактич- ного утворення добровільного спортивного това- риства «Колгоспник». Тобто не від початку фор- мування системи сільського масового фізкультур- ного руху, а фактично з часів, коли оформилась структура і окреслились принципи і завдання ро- боти добровільного сільського спортивного това- риства (ДССТ). Створення товариства розпочало- ся в 1949 році шляхом об’єднання колективів фіз- КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 134 культури – сільських, селищних та виробничих. Першим головою Херсонської обласної ради ДСТ був доцент педагогічного інституту ім. Крупської, кандидат історичних наук Ф.П. Касьяненко [7]. На початковому етапі (1950-1952 рр.) створення товариства було проведено об’єднання малочи- сельних сільських колективів фізкультури, які іс- нували лише в деяких радгоспах та на машино- тракторних станціях. Щойно створені колективи фізкультури мали на своєму балансі три комплек- сні спортмайданчики, 49 футбольних полів, 234 волейбольних та один баскетбольний майданчик, п’ять стрілецьких тирів та один гімнастичний зал. В обласній та районних радах товариства не було жодного штатного тренера, і тільки один праців- ник мав вищу освіту [8, арк. 24]. У 1969 році ДСТ «Колгоспник» було реорга- нізовано у добровільне сільське спортивне това- риство «Колос». Під час реорганізації було про- ведено укрупнення спортивних колективів об- ласті і проведена унікальна робота по переведен- ню спортивних колективів з під юрисдикції ДСТ «Спартак», «Буревісник» та «Авангард» у ново- створене товариство «Колос» [9, с. 32]. З цього часу і до моменту розпаду СРСР ДСТ «Колос» стало найбільшим у області. В 1960 році товари- ство об’єднувало біля 300 колективів фізкультури колгоспів, радгоспів, сільськогосподарських ор- ганізацій і навчальних закладів, які об’єднували у своїх лавах 70 тисяч членів товариства [10, арк. 19]. В 1975 році 421 колективи фізкультури то- вариства об’єднували 75 тисяч чоловік [11, арк. 16]. У 1980 році кількість колективів фізкульту- ри ДСТ «Колос» на Херсонщині становила 451 сільських осередків із 106 тисячами членів то- вариства і 92 тисячами фізкультурників [12, арк. 129]. Сільські спортсмени мали у своєму розпо- рядженні 14 стадіонів обласного рівня, 49 спор- тивних залів, 4 водноспортивні станції, 1200 різ- них ігрових майданчиків та футбольних полів, 3 дитячо-юнацьких спортивні школи. У товаристві постійно зміцнювався тренерсько-методичний склад [13]. У 1969 році у товаристві працювало 130 штатних працівників і понад 300 громадських ін- структорів, тоді як у 1975 році – 170 штатних і 160 громадських працівників. Вже у 1989 році товари- ство мало 375 штатних працівників, у тому числі 264 інструкторів-методистів. Звісно, збільшення кількості досвідчених фізкультурно-спортивних працівників підвищувало рівень майстерності сіль- ських спортсменів, надаючи їм можливість займа- тися у професійних тренерів та інструкторів [14]. У квітні 1982 року Комітет у справах фізкульту- ри та спорту при Херсонському облвиконкомі, ке- руючись постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше піднесення масовості фізичної культури і спорту», прийняв обласну програму- план розвитку фізкультури та спорту в облас- ті, один із пунктів якої – «Сучасну базу – кожно- му селу» [15]. Пізніше цей пункт був виділений у окремий план [16]. Програмою було передбачено ряд заходів, що мали пожвавити в області роботу з сільською молоддю, зокрема, крізь призму будів- ництва сучасних спортивних споруд. Звісно більшість населених пунктів облас- ті не могли розраховувати на великі спортив- ні комплекси і в більшості своїй мали шкіль- ний спортзал та стадіон (в 1974 році 89% на- селених пунктів не мали сучасних спортивних комплексів проти 45% у 1987 р.) [17]. Сільські колективи володіли спорудами, що за експлу- атаційними даними, устаткуванням, оснащен- ням, спортінвентарем аніскільки не поступа- лися перед міськими. Це спорткомплекси кол- госпів «Росія» Новотроїцького, ім. Кірова Білозерського районів, стадіони колгоспів «Україна» Нововоронцовського району, імені Кірова Скадовського району, міжгосподарський яхт-клуб у Великій Лепетисі та ін. [18] У рішенні про прийняття плану облспорт- комітету наголошувалося на чисельному зрос- танні сільських фізкультурників за п’ять років на 34 тисячі чоловік, за майже повної відсут- ності спортивного будівництва. За п’ять років в області було збудовано 2 стадіони, 12 спортза- лів, 20 тирів і понад 40 інших спортивних спо- руд. На думку авторів плану темпи будівництва сільських спортивних споруд в області відста- вали від темпів зростання рядів фізкультурни- ків. Якщо число любителів фізкультури і спорту за 1976 – 1981 роки зросло на 31%, то кількість стадіонів – лише на 14%, спортзалів – на 24%, тирів – на 26%, футбольних полів – на 7 і спорт- майданчиків – на 12% [19, арк. 46]. Визнаючи відсутність міцної спортивної ба- зи однією з головних проблем сільського фіз- культурного руху – а особливо споруд для ці- лорічних занять, що покращили б організацію навчально-спортивної роботи, підготовки спортсменів високого класу, – було прийнято рі- шення про фінансування колективів фізкультури в сільській місцевості за окремою фінансовою програмою. Пріоритетними були обрані най- простіші спортивні споруди. У кожному колек- ISSN 2222-5250 135 тиві мали бути: стадіон з біговими доріжками, містечко ГПО, плавальний басейн (наливний, чи на природній водоймі), 50-метровий стрілець- кий тир, два волейбольних та по одному май- данчику для баскетболу, гандболу та городошно- му спорту. Але навіть після прийняття програми дій велика кількість колективів фізкультури об- ласті не мали навіть цього мінімуму спортивних споруд [20]. За підрахунками інженера облради М. Концевого, на будівництво переліченого на- бору спортивних споруд по області необхідно було витратити понад 1 млн. карбованців, при цьому на кожен рік було заплановано витрача- ти приблизно по 60 тис. карбованців[21. с. 118]. Зрозуміло, що за недостатнього фінансування та неуваги районного керівництва програма та план дій виконувалися вкрай погано, і лише 10 % ко- лективів фізкультури встигли отримати та освої- ти кошти на спортивне будівництво на селі. Незважаючи на слабку матеріальну базу, сіль- ські колективи фізкультури виконували плани з підготовки фізкультурників та спортсменів масо- вих розрядів. За своєю структурою та специфікою роботи керівництво ДСТ «Колос» та керуючі ор- гани республіки ставили завдання сільському то- вариству у підготовці спортсменів-розрядників та майстрів спорту за особливими, збалансовани- ми вимогами. У порівнянні із планами підготов- ки спортсменів-розрядників та майстрів спор- ту, які затверджувалися комітетом у справах фіз- культури та спорту для всесоюзних та республі- канських добровільних спортивних товариств, «Колосу», як правило, ставилися нижчі норми (у 1974 році 40% від плану ДСТ «Динамо», у 1980 – 60% та 35% у 1986 році) [22, арк. 77]. Відповідно були нижчими і соціалістичні зобов’язання основних показників розвитку фі- зичної культури та спорту на селі, що дозволя- ло керівництву звітувати про успіхи у підготовці спортсменів масових розрядів, попри майже пов- ну відсутність фізкультурно-спортивної роботи в літні місяці. Всі ці нормативи та плани не зава- жали тренерському складу сільського товариства готувати спортсменів-майстрів спорту СРСР. З року в рік підвищувався рівень сільських спортсменів Херсонщини: якщо в 1960 році то- вариство мало 6 майстрів спорту, 45 кандида- тів у майстри спорту і 3000 спортсменів масо- вих розрядів [23, арк. 49], то вже у 1980 році об- ласна рада ДСТ «Колос» рапортувала про підго- товку двох майстрів спорту СРСР міжнародного класу, 26 майстрів спорту, 1544 кандидатів у май- стри спорту і першорозрядників та більше 100 ти- сяч спортсменів масових розрядів [24]. Найвідомішими спортсменами, представни- ками сільського добровільного спортивного то- вариства Херсонщини були неодноразові чемпі- они та призери центральної ради ДСТ «Колос» легкоатлети С. Мягков та П. Суптеля, чемпіони Спартакіади народів СРСР Віктор та Гліб Піркли, чемпіон-рекордсмен країни серед юніорів з бігу в естафеті 4Х100 метрів Павло Веремеєнко [25, с. 12]. Кращими колективами фізкультури облас- ті в різні роки ставали фізкультурні організації колгоспу «Україна» Нововоронцовського, радгос- пів «Наддніпрянський» та «Кам’янський» Бери- славського, колгоспу ім. Кірова Білозерського, кол- госпу ім. Петровського Великолепетихського райо- нів [26], управління «Каховсільбуду» та ін. [27] Без сумніву можна зауважити, що здобутки у роботі обласної і районних рад товариств бу- ли тісно пов’язані з безпосередньою участю в ній сотень активістів фізкультури. Структура по- будови керівної роботи в товаристві сприяла ви- никненню в сільській місцевості самодіяльних колективів фізкультури за ініціативою активіс- тів [28, с. 29]. Наприклад, викладач фізкультури Михайлівської середньої школи Скадовського ра- йону В.Я. Денисюк першим в області у 1973 році підняв питання самоорганізації спортивної гро- мадськості на селі і на прикладі власного досвіду довів необхідність змін в управлінні первинними колективами фізкультури. Ідея В. Денисюка поля- гала у необхідності збільшення кількості колек- тивів в населеному пункті, навіть якщо це при- зводить до зменшення членів у колективі в ре- зультаті розділення [29]. В 1974 році обласна ра- да ДСТ «Колос» прийняла рішення провести екс- перимент на базі 5 сільських осередків товари- ства Херсонщини зі створення в селах від 2 до 5 колективів фізкультури. За шість років колек- тиви фізкультури Скадовського, Бериславського та Геніческького районів, на базі яких проводи- ли експеримент, зміцнилися організаційно і по- казали непоганий результат у загальному (не- офіційному) заліку ДСТ «Колос». Наприклад, у Скадовському районі кількість фізкультурни- ків за ці роки збільшилась з 1500 до 4 тис. чоло- вік, районні змагання проводилися з 14-15 видів спорту [30]. Збірна команда району ставала кра- щою командою області, а в 1978 році представля- ла область на Всеукраїнських спортивних іграх. Сільські спортсмени Бериславщини після збіль- шення кількості колективів фізкультури домо- КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 136 глися збільшення кількості членів, але масовість не принесла результативності у спортивній та фізкультурно-масовій роботі. Непогано оснаще- ні матеріально колективи фізкультури району не змогли по-новому перебудувати роботу, знизивши спортивні показники [31]. Звісно, не тільки спроби керівництва реформу- вати роботу товариства задля підвищення ефектив- ності були основною проблемою районних рад ДСТ «Колос». Великі проблеми у вищеназваних районах були із кадрами. У 1975 році тільки 20% працівників районних рад товариства мали вищу освіту і тільки 78% мали спортивну освіту, тоді як у 1980 співвід- ношення було 30% і 64% відповідно [32]. Нові тенденції розвитку сільського фізкуль- турно-спортивного руху вимагали нових форм організації населення для занять фізкультурою. Позитивним досвідом було створення у первинних організаціях колгоспу ім. Кірова Білозерського району у квітні 1975 року 24 групи підготовки, в яких фізичною культурою займалося майже 700 чоловік. За півроку діяльності клубу 140 чоловік склали норми ГПО. Колективу колгоспу першому в області було присвоєно звання «Сільський спор- тивний клуб» [33, арк. 18-19]. Розглянувши позитивний досвід фізкуль- турників Білозерщини наприкінці 1970-х ро- ків центральною радою ДСТ «Колос» розпо- чалося створення міжколгоспних спортклубів. У Херсонській області досвід відомого на весь СРСР нікопольського спортивного клубу «Колос» Дніпропетровської області впроваджували у Нововоронцовському, Верхньорогаченському та Великолепетиському районах. Основна робота з впровадження новітніх методик проходила у то- варистві під керівництвом голови обласної ради ДСТ «Колос» О.І. Голованова [34]. Попри позитивні тенденції розвитку фізкуль- тури та спорту у окремих районах чи колективах фізкультури загальний рівень сільського спортив- ного товариства був невисоким. Головною про- блемою була слабка матеріально-технічна спор- тивна база, особливо у віддалених від обласно- го центру районах сільської місцевості. Прийнята 11 серпня 1966 року ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР постанова “Про заходи по подальшому роз- витку фізкультури та спорту” ще раз загостри- ла питання масовості фізичної культури у сіль- ській місцевості. Знову розширилося будівни- цтво спортивних споруд у сільській місцевос- ті, зміцнилася матеріально-фінансова база сіль- ських фізкультурно-спортивних організацій, у штати колгоспів і радгоспів були введенні поса- ди інструкторів-методистів з виробничої гімнас- тики й масової фізкультурно-спортивної роботи. Чимало уваги в засобах масової інформації нада- ється висвітленню досвіду проведення заняття з виробничої гімнастики, масових фізкультурно- спортивних, туристичних й оздоровчих заходів, проведенню тренувальних занять у спортивних секціях та командах сільських колективів фізич- ної культури [35, с. 49, 51]. Серпнева постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР ваимагала підвищувати рівень роботи в галузі фізичного виховання серед на- селення і молоді, більш повно і ефективно вико- ристовувати спортивні бази, майданчики тощо, й надалі вдосконалювати майстерність радян- ських спортсменів. Велике місце у розв’язанні цих завдань відводилося добровільним спортив- ним товариствам профспілок і їх основним лан- кам – колективам фізкультури. Деяке посилення рівня організації фізичної культури у сільській місцевості відбулося в 1970- 80-х роках ХХ століття. Значною мірою прояви- лися результати роботи, спрямованої на розви- ток сільського спорту, який посів певне місце у розвиненій і добре фінансованій програмі здобут- тя олімпійських перемог. Крім того, у цей період стає більш реалістичним ставлення до підготов- ки значкистів ГПО та спортсменів масових розря- дів. Починають виникати фізкультурні організації, здатні на впровадження нових форм фізкультурно- спортивної роботи, в тому числі й на будівництво культурно-спортивних комплексів, фізкультурно- оздоровчих комбінатів тощо [36, с. 16]. У цей період, окрім сільського добровільного спортивного товариства «Колос», фізкультурно- спортивною роботою на селі мали опікуватися і інші спортивні товариства. За новою системою побудови спортивної роботи в СРСР і галузе- вим поділом ДСТ, більшість всесоюзних і части- на галузевих спортивних товариств закріпляли- ся за відповідними адміністративними чи вироб- ничими одиницями [37, с. 47]. Найпомітнішим був внесок ДСТ «Спартак», Рада якого надавала шефській та навчальній роботі на селі великої уваги. На той час до то- вариства «Спартак» входило 483 фабрично- заводських і місцевих комітетів профспілок під- приємств (установ і навчальних закладів об- ласті із загальною кількістю 53 тисячі чоло- вік). Окрім міста Херсона, товариство мало 131 колектив фізкультури, що розташовані в мі- ISSN 2222-5250 137 сі Нова Каховка, Каховському, Бериславському, Генічеському, Скадовському, Цюрупинському і Голопристанському районах [38, арк. 12, 12 зв.]. У середньому в цей період товариство під- готовлювало до 10 нових майстрів спорту, біля 100 спортсменів першого і понад 3300 – масових розрядів серед членів колективів фізкультури в сільській місцевості. Вагомий внесок у розви- ток фізкультурного руху внесли спортивні колек- тиви Бериславського педучилища, спецрадгоспу «Херсонський», Чорнобаївського осередку това- риства та інші [39]. У цілому ж треба відзначити позитивний до- свід майже п’ятдесятирічної участі крупних ДСТ країни у розбудові фізкультурно-спортивної ро- боти в сільській місцевості на Херсонщині. При всіх негативних показниках у роботі, саме завдя- ки керівництву і громадським тренерам та ін- структорам було сформовано спортивну базу в сільській місцевості, яка подекуди існує і досі. Велику роботу в цьому напрямку вели проф- спілкові організації і галузеві Бюро фізкульту- ри і спорту зокрема, що були створені в основно- му при всіх районних радах профспілок протя- гом 1950-1965 рр. [40] Сутність роботи бюро фіз- культури в сільський місцевості дещо відрізня- лась від міських. Сільські та районні осередки керувалися своїми нормативними документами, що дещо відрізнялися специфікою фізкультурно- спортивної роботи. Особливу роль відводили контролюючим органам, на районних та облас- ному бюро фізкультури регулярно заслуховува- ли звіти профспілкових і фізкультурних органі- зацій, представників керівництва підприємств та організацій щодо розвитку масово-оздоровчої та спортивної роботи серед колективів трудящих. Починаючи з 1965 року, обком профспілок почав проводити самостійно спартакіади з видів спорту та осінній комсомольсько-профспілковий крос. Ці заходи ретельно готувало бюро, були проду- мані засоби заохочення переможців та активу. Результати такої роботи неодноразово відзнача- лися республіканським профспілковим керівни- цтвом. В плані масовості профспілкові сільські спартакіади постійно прогресували: у першій спартакіаді взяло участь 11 колективів загально- ю кількістю 2100 чоловік, а у фіналі кросу помі- рялись силами 582 робітники і службовці 15 ра- йонних профспілкових осередків фізкультури; через два роки в спартакіаді брало участь понад 5000 членів сільських профспілкових колективів фізкультури. Не випадково, що в обласних сіль- ських спартакіада та сільських спортивних іграх УРСР першість була за ДСТ «Спартак»: серед об- комів профспілок спартаківці майже завжди ви- являлись найсильнішими з усіх видів спорту і за- ймали найвищі місця [41]. Окрім профспілкових організацій, велику до- помогу сільському фізкультурно-спортивному руху надавали радянські і комсомольські органі- зації, керівники підприємств та організацій тощо. Зв'язок між громадськістю району та спортив- ними організаціями найкраще було налагоджено у Каховському районі. Фактично тільки в селах цього району було започатковано, а згодом розви- валися групи здоров’я у колгоспах та МТС. В Новотроїцькому районі за підтримки ра- йонної ради профспілок районним комітетом у справах фізкультури та спорту в 1976 році бу- ло побудовано один із кращих у республіці сіль- ський спортивний комплекс «Старт» [42, с. 11- 12]. На шести гектарах комплексу було побу- довано футбольне поле, бігові доріжки, легко- атлетичні сектори, відкритий плавальний ба- сейн, стрілецький тир та спортивні майданчики. Унікальність комплексу полягала в тому, що впер- ше було змінено практику передачі спорткомплек- су на баланс ДСТ «Колос», що внесло свої корек- тиви в фізкультурно-спортивну роботу районного центру. В 1984 році було організовано регулярній під- віз спортсменів із навколишніх сіл на тренування. Окрім масових видів спорту, на сільські спор- тивні товариства, клуби та колективи фізкультури Комітетом у справах фізкультури та спорту СРСР були покладені функції розвитку олімпійських видів спорту. Рішенням Ради в 1958 році було затвердже- но перелік видів спорту обов’язкових для культиву- вання в сільських колективах фізкультури, насампе- ред це плавання, спортивна гімнастика та футбол. Уже в 1962 році своїм рішенням Рада спор- тивних товариств і організацій значно розширила обов’язкові види спорту для сільської місцевості, додавши до існуючих вільну боротьбу, бокс, вес- лування і особливо легку атлетику [43, с. 16]. Подібне значення для фізкультурно-спортив- ного руху мали постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О дальнейшем подъеме массовос- ти физической культуры и спорта» (1981 рік) [44]. Основним завданням цих постанов було введення занять фізичними вправами, туризмом та спортом у щоденний побут кожного громадянина, в тому числі й у життя кожного сільського мешканця [45]. Завдання, поставлені перед сільським гос- подарством на травневому (1982 р.) Пленумі КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 138 ЦК КПРС, стосувалися і розвитку фізкультури та спорту на селі. Головним було визначено за- вдання зосередити увагу на поліпшенні масової фізкультурно-спортивної роботи у колгоспах і радгоспах, а також у знову створюваних район- них аграрно-промислових об'єднаннях. Вперше при плануванні й організації роботи в колективі фізкультури було враховано специфіку сільського життя, особливості трудового ритму в рільництві і тваринництві. Ради ДСТ і колективів фізкульту- ри разом із керівниками господарств мали дома- гатися, щоб фізкультура була нерозривно зв'язана з виробництвом, служила могутнім засобом по- ліпшення фізичного загартування людини, готов- ності його до високопродуктивної праці відповід- но до існуючих вимог [46, с. 304]. Для того, щоб наблизити фізичну культуру до сільських жителів методична рада ДСТ «Колос» видала в квітні 1982 року низку нормативних до- кументів, у котрих основний наголос у масовій спортивній роботі робився на виробничу бригаду. Саме цей основний трудовий осередок мав ста- ти й основним осередком фізичного виховання. Досвід передових господарств області довів, що при колективному характері праці бригадна фор- ма організації фізкультурної роботи може бути досить ефективною. Найкращім прикладом мо- дернізації спортивної бази села можна вважати колектив фізкультури Ольгівської птахофабрики Бериславського району. Починаючи з другої по- ловини 1970-х років, із рядового колективу фіз- культури він перетворився на організаційно міц- ну спортивну організацію [47, с. 64-65]. Серйозні недоліки у розвитку фізичної культу- ри на селі, на які було звернуто увагу у вересне- вій (1981 р.) постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, багато в чому пояснюються тим, що сіль- ські ДСТ і спорткомітети слабко використовували свої можливості для організації масової роботи безпосередньо в колгоспах і радгоспах. Певною мірою ці недоліки були викликані роз’єднаністю сільських ДСТ, відсутністю єдиного всесоюзного товариства, що ускладнювало координацію робо- ти з фізичного виховання працівників колгоспів і радгоспів у масштабах країни. Визнаючи недоліки роботи на селі, за рішен- ням ЦК КПРС й уряду було створено єдину спор- тивну організацію. Відповідно до розробленого Центральним Комітетом КПРС і урядом плану ма- ли створюватися більш сприятливі умови для під- готовки фахівців з фізичної культури для села. За даними, наведеними головою Ради ДСТ «Колос», з усіх штатних працівників товариства більше по- ловини не мало фізкультурної освіти [46, с. 311]. Новим етапом розвитку сільського фізкуль- турно-спортивного руху стало запровадження культурно-спортивних комплексів (КСК) – но- вої організаційної форми роботи, що поєднувала зусилля культурно-просвітніх, спортивних уста- нов для більш ефективного проведення спільних заходів, здійснення комплексного підходу у ви- хованні трудящих, організації їхнього змістовно- го дозвілля, більш повного і раціонального вико- ристання матеріальної бази і кадрів цих установ. Варто зазначити, що комплекси, котрі поєднува- ли роботу клубів, стадіонів, бібліотек, спортив- них залів, кінотеатрів, інших установ культури і спорту, з'явилися одночасно в різних районах кра- їни, і насамперед у сільській місцевості. Як правило, КСК створювалися в масштабах району, міста, району в місті, селища, села рішен- ням виконкому районного, міського, районного в місті, селищної, сільської Ради народних депута- тів. В окремих випадках рішенням виконкому від- повідної Ради народних депутатів КСК міг бути створений на базі установ культури і спорту тери- торіально віддаленого великого підприємства. Керівництво КСК виконувало роль ко- ординаційної ради. Так, до координаційної ради Голопристанського районного культурно- спортивного комплексу (Херсонська область) вхо- дили представники партійних, державних і гос- подарських органів, профспілкових, комсомоль- ських та інших громадських організацій, керівни- ки культурних і спортивних установ, об'єднаних КСК. Очолював координаційну рада заступник голови Голопристанського райвиконкому. Рада зуміла створити чітко працюючу систе- му діяльності всіх установ і відомств, що мають культурно-спортивну базу. Робота культурно- спортивного комплексів Херсонщини (Новока- ховського міського, Голопрстанського район- ного та Ольгівського сільського та ін.) здій- снювалася на основі єдиного планування [48, с. 34, 36]. Головна увага координаційної рада КСК зосереджувалася на своєчасній і якісній підготовці й проведенні спільних заходів, осо- бливо в період всенародних і професійних свят, політичних і господарських кампаній, літнього і зимового відпочинку трудящих і дітей, на ство- ренні сприятливих умов для розвитку самодіяль- ної художньої творчості, аматорських об'єднань і клубів по інтересах і масової фізкультурно- оздоровчої роботи. ISSN 2222-5250 139 Подібна практика роботи багатьох КСК бу- ла закріплена в «Типовому положенні про культурно-спортивний комплекс», схвалено- му Міністерством культури СРСР, ВЦСПС і Комітетом у справах фізкультури і спорту при Раді Міністрів СРСР у квітні 1985 року [49, с. 124]. Згідно з цієї типової програми, КСК почали працювати у сільській місцевості Херсонщини із 1985 року і закінчили своє існування у 1991 році, а в деяких колективах існували до 1992-1993 ро- ків [50, арк. 56]. Оцінюючи вплив КСК на розвиток фізкуль- тури та спорту в сільській місцевості, Рада Облспорткомітету, а пізніше і створеного в 1987 році ВДФСО профспілок, відзначали ефектив- ність роботи комплексу. У звіті ДСТ «Колос» за 1986 рік наводяться дані про збільшення кіль- кості колективів і членів колективів фізкультури саме у тих населених пунктах де активно діяли культурно-спортивні комплекси [51, с. 61]. У той же час у районах області, де фізкультурна робо- та велась в системі ВДФСО, констатовано змен- шення кількості колективів фізкультури і членів цих колективів [52, с. 11]. Як відомо, фундамент фізкультурного руху ко- лишнього СРСР, в тому числі й України, починаю- чи з 1930-х років будувався, в основному, на діяль- ності виробничих колективів фізкультури. Таким чином здійснювалась реалізація комуністичної кон- цепції – міцно поєднати виробництво з життям лю- дини, зробити сферу фізичної культури та спорту складовою частиною виробничого процесу. Ідея підвищити рівень сільськогосподарсько- го виробництва до рівня промисловості була по- кладена в основу фізкультурної роботи усіх під- приємств ( змагання, підготовка значкистів ГПО, огляди-конкурси тощо). Суттєві особливості сіль- ського життя (сезонність праці, демографічний склад) вважалися перепоною на шляху подолан- ня різниці між містом та селом. Явища справж- ньої ініціативної, відповідної інтересам селян фізкультурної роботи, підтримки зацікавленості до фізкультурного дозвілля були, як правило, ре- зультатом діяльності окремих талановитих орга- нізаторів сільського господарства. По суті, тіль- ки ознаки справжнього руху мали кампанії про- ведення фізкультурних заходів під час свят та по- дій загальнокультурного характеру. Таким чином, в Україні впродовж тривалого часу формувалися умови й можливості для ство- рення нових центрів сільського фізкультурного руху, керованого й підпорядкованого з точки зо- ру досягнення конкретних ідеологічних завдань. Організаційно-методична структура та стиль ке- рівництва забезпечували відтворення досягнуто- го рівня фізкультурно-масової роботи. Криза соціалістичної системи, політичної та адміністративної влади колишнього СРСР, здобуття Україною статусу самостійної держа- ви вимагають нових підходів у розвитку усьо- го фізкультурно-спортивного руху, в тому чис- лі у сільській місцевості, де перипетії перехідно- го періоду протікають більш гостро. У нещодав- ньому минулому реальні зміни на краще в органі- зації фізичної культури та спорту серед сільсько- го населення забезпечувалися не стільки офіційни- ми постановами, скільки особистими намірами та зв’язками ініціативних керівників. Правові доку- менти (переважно партійні постанови) мали харак- тер нормативних рекомендацій і мали не стільки юридичну, скільки ідеологічну силу. Значна увага та підтримка надавалася програмам розвитку ре- зультативного, престижного для країни спорту. Після кількох невдалих спроб реформувати ке- руючі органи в сфері сільського спорту, що не да- ли відчутного результату, у новітній період спіль- ною Постановою Колегії Державного агропро- мислового комплексу України, Державного ко- мітету України з фізичної культури і спорту та Президією ЦК профспілки працівників АПК України 12 червня 1990 року прийнято рішення про створення фізкультурно-спортивного товари- ства «Колос» АПК України [53, с. 17]. У соціалістичному минулому загальнодер- жавні вказівки щодо розвитку масової фізичної культури у сільській місцевості мали заідеоло- гізований характер. Не завжди об’єктивні умо- ви – національні, культурні особливості й тради- ції українського села – майже не враховувалися. Сьогоденна ситуація у нашій державі вимагає су- часного та критичного підходу до стану справ у визначенні пріоритетів фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи у сільській місце- вості. Таким чином, розв’язання будь-яких науко- вих і організаційно-методичних чи концептуаль- них методологічних проблем потребує детально- го історичного аналізу. Сільський фізкультурно- спортивний рух в Україні та на Херсонщині зо- крема впродовж другої половини ХХ століття пройшов складний шлях, окремі здобутки яко- го варто використовувати, розвиваючи сучасну фізкультурно-спортивну галузь. КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012 140 Джерела та література 1. Диновский Д.Н. Содержание и методика организации физкультурной работы в культурно- спортивном комплексе: Автореф. дис.канд. пед. наук:13.00.04 / Д.Н. Диновский; КГИФК. – К., 1988. – 22 с; Кухтій А.О. Організаційні осно- ви розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні впродовж ХХ століття: Автореф. дис... канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02 /А.О. Кухтій; Львівський держ. інст-т фізичної культу- ри. – Львів, 2002. – 20 с.;Бунчук М.Ф. Основные этапы развития физической культуры в колхозах Украинской ССР (в годы довоенных пятилеток): Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04 / М.Ф. Бун- чук; ГЦОЛИФК. – М., 1954. – 15 с.; Суник А.Б. Становление и развитие в СССР истории физи- ческой культуры как науки (1917 - середина 80-х годов): Дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / А.Б. Суник; ГЦОЛИФК. – М., 1988. – 568 с. 2. Державний архів Херсонської області (да- лі ДАХО) ф. 2004, оп. 1, спр. 45, арк. 16. 3. ДАХО ф. 2004, оп. 1, спр. 50, арк. 34-36. 4. ДАХО ф. 2004, оп. 1, спр. 45, арк. 32. 5. Токарев М.И. Из истории сельского физ- культурного движения // Физическая культура и спорт на селе: Материалы первой Всесоюзной научно-практической конференции. – М., 1974. – С. 100-106. 6. ДАХО ф. 2004, оп. 1, спр. 52. – Арк. 23. 7. Касьяненко Ф. «Колос» – як все почина- лось // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1969. – 8 вересня. 8. ДАХО ф. 2004, оп. 1, спр. 28, арк. 44. 9. Войтюк Т. Резерви „Колоса” // Старт. (Київ) – 1970. - №1. – С. 32-38. 10. Центральний державний архів вищих ор- ганів влади України (далі ЦДАВО). ф. 5091, оп. 1, спр. 309, арк. 19. 11. ЦДАВО ф. 5091, оп. 1, спр. 3163, арк. 16. 12. ЦДАВО ф. 5090, оп. 3, спр. 1092, арк. 129. 13. Бондаренко В. Де ж масовість? // Наддніп- рянська правда. (Херсон). – 1987. – 30 грудня. 14. Буренко Г. Королева не в пошані // Над- дніпрянська правда. (Херсон). – 1989. – 20 грудня. 15. Горностаєв В. Облспорткомітет активізує роботу // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1983. – 11 грудня. 16. Горностаєв В. Свято здоров’я, сили і краси // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1983. – 7 січня. 17. Григор’єв О. Фізкультура? Не тільки екскурс в історію // Спортивна газета. (Київ) – 1968. – 13 березня. 18. Романюк І. У колективах фізкультури. Масовість плюс результативність // Наддніпрян- ська правда. (Херсон). – 1990. – 21 березня. 19. ДАХО ф. 2004, оп. 3, спр. 128, арк. 46. 20. Крупіца О. Старти для „галочки” // Наддні- прянська правда. (Херсон). – 1982. – 5 листопада. 21. ДАХО ф. 3876, оп. 1, спр. 2, арк. 118. 22. ЦДАВО ф. 5091, оп. 1, спр. 295, арк. 77. 23. ЦДАВО ф. 5091, оп. 2, спр. 2309, арк. 49. 24. Горностаєв В. Шлях до здоров’я та сили // Над- дніпрянська правда. (Херсон). – 1987. – 8 серпня. 25. Грищенко Е. Пропаганду физической куль- туры и спорта – на уровень современных требо- ваний. Из опыта работы коллективов физической культуры в Новотроицком районе Херсонской об- ласти. – Херсон: Облполиграфиздат, 1983. – 64 с. 26. Крупіца О. Стадіони на вулицях // Наддні- прянська правда. (Херсон). – 1982. – 15 вересня. 27. Іванов І. Дві золоті медалі завоювали херсонці! // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1980. – 3 серпня. 28. Уваров В.Н. Правовое положение комитетов по физической культуре и спорту // История, социология, организация и управление физкультурным движением / М-во высш. и средн. спец. образования Казахской ССР; КазИФК. – Алма-Ата, 1973. – Вып. 1. – С. 28 – 39. 29. Гайдай І. Діє нова всесоюзна... // Наддні- прянська правда. (Херсон). – 1969 р. – 24 липня. 30. Чмикін М. А починали у Генічеську з фіззарядки // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1987. – 22 квітня. 31. Социальное переустройство села и физкуль- тура // Советский спорт. Москва, 1982. – 11 июня. 32. Горов В. Як стати «перспективними». Фізкультура і спорт у глибинних районах // Наддні- прянська правда. (Херсон). – 1978. – 27 грудня. 33. ЦДАВО ф. 5090, оп. 3, спр. 358. – Арк. 18-19. 34. Макаров Г. Голобородько О. Втрачене лідер- ство. Стиль роботи спорткомітету // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1978. – 18 листопада. 35. Харабуга Г.Д. Принцип партийности в пре- подавании истории физической культуры и спор- та // Теория и практика физической культуры. – 1979. - № 9. – С. 49-51. 36. Бака М.М. Спортивне п’ятиріччя України.– К., Здоров’я, 1980. – С. 16. 37. Соколов В.А. Ситник В.А. Некоторые осебенности управления физической культурой ISSN 2222-5250 141 и спортом в районе // Теория и практика физичес- кой культуры. – 1979. - № 1. – С. 45-49. 38. ДАХО ф. 3876, оп. 1, спр. 80. – Арк. 12-12зв. 39. Степанов В. Горизонти Чорнобаївки // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1978. – 6 грудня. 40. Рудаков Ю. Зміцнювати зв’язок з колек- тивами фізкультури // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1963. – 11 січня. 41. Кабанов І. Третій пленум Облспортсоюзу // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1968. – 1 лютого. 42. Бака М.М. Теоретико-методическая кон- цепция управления системой развития массо- вой физической культуры и спорта на Украине // Физическая культура и здоровый образ жизни: социально-экономические и организационно-управ- ленческие проблемы физической культуры и спорта: Всесоюз. науч.-практ. конф. – М., – 1990. – С. 11 – 12. 43. Грищенко Е. Пропаганду физической культуры и спорта – на уровень современных тре- бований. Из опыта работы коллективов физической культуры в Новотроицком районе Херсонской об- ласти. – Херсон: Облполиграфиздат, 1983. – С. 16. 44. Шарабанов В. Знайомтесь: Станіслав фут- больний // Наддніпрянська правда. (Херсон). – 1982. – 14 серпня. 45. Савицкий П.Ф. Массовое физкультурное движение в Украинской ССР. – К.: Здоров’я, 1983. – С. 63. 46. О дальнейшем подъеме массовости фи- зической культуры и спорта в Украинской ССР. Постановления Центрального комитета компартии Украины и Совета Министров Украинской ССР от 16 октября 1981 г. №518 (СП УССР, 1981 г., №11, ст. 82) // Свод законов УССР, том 3. стор. 289-317. 47. Трофим’як Б.Є. Фізична культура і спорт в Українській РСР. – Львів: Вища школа. Видавництво при ЛДУ, 1987. – С. 64-65. 48. Лейко П. Урок географии. [Организация спортивной работы в селе Ольговка Бериславского района Херсонской области.] // Массовая фізкуль- тура на селе. (Киев) – 1986. С. 34-40. 49. Евтушок Ю.Н. Современные проблемы и пути перестройки и совершенствования управле- ния массовой физической культурой / Ю.Н. Ев- тушок // Физическая культура и здоровье: Сб. на- уч. тр. – К., 1988. – С. 122 – 130. 50. ЦДАВО ф. 5090, оп. 1, спр. 1813, арк. 56. 51. Аристова Л.В., Шпилько С.П. Физическая культура: отрасль в новых условиях хозяйствова- ния. – М.: Экономика, 1991. – 144 с. 52. Галин П. Культурно-спортивные компле- ксы – Москва: Физкультура и спорт, 1987. – 61 с. 53. Комплект документов по организации и деятельности малых предприятий в сфере фи- зической культуры и спорта / Сост. В.Н. Ар- тышевский – К., 1991. – С. 17. Сергей Никитенко Развитие физкультурно-спортивного движения среди сельского населения Херсонской области (1944-1991 гг.) В статье проанализированы этапы развития физкультурно-спортивного движения на Херсонщине в 1944-1991 гг. Рассматриваются основные направления деятельности местных органов управле- ния физической культурой и спортом, местных органов власти и общественных организаций в сфере физкультурно-спортивной работы в сельской местности. Проанализированы последствия возникнове- ния и деятельности добровольного сельского спортивного общества и его влияние на развитие физичес- кой культуры в селах Херсонской области. Проанализирована специфика нормативно-правового обеспе- чения деятельности сельских коллективов физкультуры. Ключевые слова: физкультура, спорт, Херсонщина. Serhiy Nikitenko The development of sports movement among the rural population of the Kherson region (1944-1991) The article analyzes the stages of the sports movement in the Kherson region in 1944-1991 he was considered the main activities of local government in physical culture and sports, local authorities and Governmental Organization in the fi eld of sports of the countryside. Analyzed the effects of voluntary activity and rural sports society and its impact on the development of physical culture in the villages in Kherson region. The specifi c regulatory framework of rural collectives of Physical Education. Key words: exercise, sports, Kherson region.

Розвиток фізкультурно-спортивного руху серед сільського населення Херсонської області (1944–1991 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge