Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976)
Вагомим соціально-економічним явищем у післявоєнній історії Криму був процес переселення з різних областей Росії та України (з 1954 р. переважно з УРСР) до Криму. На організовано прибулих людей був орієнтований комплекс пільг та привілеїв. Успішне їх застосування наприкінці 70-х рр. ХХ ст. вже при...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121121 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) / Е. Світова // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 41-44. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-121121 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1211212017-06-14T03:04:57Z Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) Світова, Е. Кримознавство в системі української історичної науки Вагомим соціально-економічним явищем у післявоєнній історії Криму був процес переселення з різних областей Росії та України (з 1954 р. переважно з УРСР) до Криму. На організовано прибулих людей був орієнтований комплекс пільг та привілеїв. Успішне їх застосування наприкінці 70-х рр. ХХ ст. вже приносило свої результати. Згідно з переписом населення 1979 р. в Кримській області мешкало 2135916 людей. Демографічний потенціал регіону вдалось наростити, головним чином, за рахунок механічного приросту населення. Отдельным социально-экономическим явлением в послевоенной истории Крыма был процесс переселения из различных областей России и Украины (с 1954 г. преимущественно из УССР) в Крым. Для организованно прибывших людей был обеспечен комплекс льгот и привилегий. Успешное их применение к концу 70-х годов ХХ века стали приносить свои плоды – согласно переписи 1979 г. в Крымской области проживало 2135916 человек. Демографический потенциал региона нарастили, главным образом, за счет механического прироста населения. The main social and economic phenomenon in Crimean post-war history was the process of resettlement of the population from various regions of Russia and Ukraine (from1954 primarily from the USSR) to the Crimea. A package of benefi ts and privileges were directed to the arriving people in an organized way. Their successful application during the last 70 years of the 20th century started to bear fruit– according to the 1979 census, 2,135,916 people lived in the Crimea. The demographic potential of the region increased substantially on account of an automatic increase in population. 2012 Article Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) / Е. Світова // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 41-44. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121121 325.54+314(477.75)«19»1944–1970 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки |
| spellingShingle |
Кримознавство в системі української історичної науки Кримознавство в системі української історичної науки Світова, Е. Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) Краєзнавство |
| description |
Вагомим соціально-економічним явищем у післявоєнній історії Криму був процес переселення з різних
областей Росії та України (з 1954 р. переважно з УРСР) до Криму. На організовано прибулих людей був
орієнтований комплекс пільг та привілеїв. Успішне їх застосування наприкінці 70-х рр. ХХ ст. вже приносило свої результати. Згідно з переписом населення 1979 р. в Кримській області мешкало 2135916 людей. Демографічний потенціал регіону вдалось наростити, головним чином, за рахунок механічного приросту населення. |
| format |
Article |
| author |
Світова, Е. |
| author_facet |
Світова, Е. |
| author_sort |
Світова, Е. |
| title |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) |
| title_short |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) |
| title_full |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) |
| title_fullStr |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) |
| title_full_unstemmed |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) |
| title_sort |
особливості демографічних процесів у кримській області (1965–1976) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Кримознавство в системі української історичної науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121121 |
| citation_txt |
Особливості демографічних процесів у Кримській області (1965–1976) / Е. Світова // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 41-44. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT svítovae osoblivostídemografíčnihprocesívukrimsʹkíjoblastí19651976 |
| first_indexed |
2025-07-08T19:13:35Z |
| last_indexed |
2025-07-08T19:13:35Z |
| _version_ |
1837107266441969664 |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
41
Olena Soboleva
Muslim holy places in Crimea: оrigin and components of worship
On the basis of published sources and author’s fi eld researches the review of rituals connected with pilgrimage
to the local holy places in Crimean Tatars tradition are given. The paper examines classifi cation of Muslim
shrines on the basis of their popularity, the place in the sacred hierarchy and on the basis of their origin and the
type of honor objects. Key words: Crimean Tatar, pilgrimage, holy places.
Key words: Crimean Tatars, pilgrimages, holy places.
УДК 325.54+314(477.75)«19»1944–1970
Ельвіна Сеітова (м. Сімферополь)
ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
У КРИМСЬКІЙ ОБЛАСТІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ
1960-х – НА ПОЧАТКУ1970-х РОКІВ
Вагомим соціально-економічним явищем у післявоєнній історії Криму був процес переселення з різних
областей Росії та України (з 1954 р. переважно з УРСР) до Криму. На організовано прибулих людей був
орієнтований комплекс пільг та привілеїв. Успішне їх застосування наприкінці 70-х рр. ХХ ст. вже при-
носило свої результати. Згідно з переписом населення 1979 р. в Кримській області мешкало 2135916 лю-
дей. Демографічний потенціал регіону вдалось наростити, головним чином, за рахунок механічного при-
росту населення.
Ключові слова: Крим, Україна, переселення, демографія.
Після завершення Великої Вітчизняної вій-
ни населення Криму значно скоротилось, тому
Державний комітет оборони прийняв постанову
«О переселении колхозников в районы Крыма».
Так, вже у вересні 1944 р. з різних областей Росії
та України прибували до півострова ешелони з но-
вим населенням. Незважаючи на те, що заселення
Криму розпочалось ще у 1944 р.*1, регіон протя-
гом 60–70 років ХХ ст. потребував нарощування
демографічного потенціалу. У зв’язку з цим про-
тягом зазначеного часу процес організованого пе-
реміщення населення з різних районів України до
Криму знаходився у активній динаміці.
Протягом 1965 р. до Криму організовано до-
правили 5951 родин [1]. Загальна кількість прибу-
лих становила 23562 особи [2]. Однак, як і в ми-
нулі роки, не всі переселенці осіли в регіоні. Виїзд
людей відбувався переважно з господарств, які ма-
ли недоліки у культурно-побутовому обслугову-
ванні населення – головним чином, через відсут-
ність водопостачання, електроенергії, дошкільних
закладів та ін. Разом з цим, були випадки відбо-
ру певної категорії людей, які не відповідали «ко-
дексу будівника комунізму». Серед переселенців
траплялися особи, які зловживали алкоголем, ухи-
лялися від сплати аліментів та не відповідали ви-
могам паспортного режиму. Так, наприклад, пере-
селенець А. Т. Шарий прибув з Чернігівської об-
ласті 28 березня 1965 р. у Ленінський район, а 2
квітня його вже розшукувала міліція за підозрою
в скоєнні кримінального злочину. У лютому в цей
же район (колгосп ім. Фрунзе) з Чернігівської об-
ласті прибула родина Ф. Бачиського. Через три до-
би сім’я переїхала в радгосп «Східний». Там «го-
лова родини до праці не приступав, але система-
тично займався пиятикою. Після того, як він про-
пив особисті речі, виїхав з області» [3].
Значним недоліком переселенської політики бу-
ло те, що до документації та звітності про хід за-
селення Криму з боку місцевої влади не надавало-
ся належної уваги. Квартальний звіт, наприклад,
складався бухгалтером, прорабом господарства або
тим, кому це доручали. Дані, які б відображали ди-
наміку переселення по роках, взагалі відсутні. Тим
не менш, ми можемо констатувати, що на 1967 р.
до Криму було переселено щонайменш 117 тисяч
родин [4], причому виїзд населення поза межі пів-
острова у порівнянні з 1959 р. значно зменшив-
ся [5]. У 1966 р. область прийняла та влаштувала
близько 6 тисяч нових родин, яким за рахунок кре-
дитів Держбанку було зведено 6463 будинки [6].
*1 Див: Ельвіра Сеїтова. З історії заселення Криму (1944-
1967рр.) // Краєзнавство. - 2012.- №2.- С. 77-80.
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
42
У процесі організації заселення Криму ма-
ли місце деякі курйози. Наприклад, у 1965 р.
з Житомирської області, у порядку планового пе-
реселення, прибули родини німців (В. А. Райтер
у радгосп «Ясна поляна» Джанкойського району
та Я. А. Дик у радгосп «Озерний» Сакського ра-
йону). Збагнувши, що трапилося, виконком ви-
рішив дозволити обласному управлінню охоро-
ни суспільного порядку, як виняток, прописати
їх у Кримській області. При цьому завідуючому
Відділом організованого набору робочих та пере-
селення Кримського облвиконкому Н. Максименко
вказали на невідповідальний підхід у вирішенні пи-
тання заселення до Криму вказаних осіб. Разом із
тим Раду міністрів УРСР оповістили про те, що об-
ласні відділи Житомирського та Київського облви-
конкомів допустили порушення постанови уряду
«О порядке отбора переселенцев в Крымскую об-
ласть» [7]. Принагідно зазначимо, що Кримському
відділу було дозволено оформити 50 родин з
м. Ташкенту (Узбецька РСР). Ці сім’ї були зареє-
стровані як потерпілі від землетрусу [8].
На 1967 р. Кримській області було встановле-
но державний план прийому населення в кількос-
ті 6000 родини та спорудження для них 6500 бу-
динків [9]. Загальна кількість прибулих нарахову-
вала 20868 людей [10]. Згідно з офіційною статис-
тикою на 1 січня 1968 р. з 7192 будинків переда-
но переселенцям по актах 5151, продано праців-
никам радгоспів 40 жител, за 816 будинків, які ви-
користовувались не за призначенням, достроково
стягнуто кредити Держбанку [11]. Наступного ро-
ку у Криму осіло 1747 сімей (6720 людей) [12].
Незважаючи на те, що в ці роки процес соціальної
адаптації населення тривав ефективно, все ж були ви-
падки зворотного від’їзду щойно прибулих. Полишали
Крим особи головним чином, з господарств, які були
не спроможні розв’язати проблеми з водопостачан-
ням та електрикою, а також забезпечити культурно-
побутове обслуговування населення [13].
У зв’язку із збільшенням числа радгоспів, ство-
ренням нових колгоспів, збільшенням площ виногра-
ду, садів, овочів та розширенням площ зрошування
Північнокримським каналом, значно зросла потреба
регіону у працездатній силі [14]. Економічне зрос-
тання регіону стимулювало політику переселення –
воно продовжувалося. У загальній кількості в 1968 р.
за програмою переселення у Крим прибуло 1640
родин (6236 людей) [15]. Витрати по виплаті одно-
разової грошової допомоги склали 72000 рублів.
У межах республіканської програми заселення взя-
ло участь 3971 сімей (41071 осіб). З Узбецької РСР
прибуло 192 родин (1172 людини) [16]. На 1969 р.
план прийому населення було встановлено в кіль-
кості 5650 сімей, для яких планувалося збудувати
5650 одиниць житла [17].
У цей час Державний комітет Ради Міністрів
Української РСР з використання трудових ре-
сурсів звинуватив свої підрозділи на місцях у то-
му, що вони порушують «Інструкцію про поря-
док організованого набору працівників» [18].
Відповідальним по використанню трудових ре-
сурсів було заборонено складати трудові дого-
вори з працівниками, які не мали трудових кни-
жок, відповідних довідок про трудову діяльність;
з громадянами призивного віку без військових квит-
ків; з неповнолітніми; людьми похилого віку (чоло-
віки старше 55 років, жінки – 50 років), особами не-
здатними до фізичної праці, а також з порушниками
трудової дисципліни, звільненими за систематичні
прогули та громадянами, які раніше складали дого-
вори та не відпрацювали відповідного терміну [19].
У результаті дотримання спеціальних інструк-
цій у 1969 р. було прийнято – 5384 сім’ї, збудовано
5239 одиниць житла [20]. Зі Звіту «Про виконан-
ня плану оргнабору працівників на роботу в про-
мисловості, будівництві, на транспорті на 1 січня
1970 р. по Кримській області» довідуємося, що в
загальній кількості оргнабору підлягало 2900 лю-
дей, фактично було направлено 3026 людей [21].
Кримський облвиконком у межах розробки
плану розвитку народного господарства УРСР на
1971–1975 рр. визначив план переселення в цей
регіон у кількості 15000 родин, тобто 3000 сімей
кожного року. Необхідність продовження пересе-
лення у зазначений період було обумовлено, голо-
вним чином, подальшим розвитком зрошуваного
землеробства. Так, згідно з постановою ЦК КПУ
та РМ УРСР від 30 червня №520 було передбачено
збільшення упродовж 1971–1975 рр. площ на 150
тис. га. Окрім цього до початку нової п’ятирічки
в колгоспах та радгоспах області додатково мали
вступити в стадію плодоношення 20 тис. га вино-
градників та 30 тис. га садів. Було намічено роз-
ширення площ овочевих культур та картоплі на
8 тис. га. Виконання вказаних робот потребувало
додаткового залучення постійної робочої сили за
рахунок планового переселення [22].
На 15 січня 1970 р. у Кримській області нара-
ховувалось зайнятих у домашньому та особис-
тому підсобному господарстві 29743 людини у
працездатному віці, з них 15035 людей необхід-
но було працевлаштувати [23].
За даними на 1 січня 1971 р. до Криму при-
було 7149 осіб: за республіканським пересе-
ISSN 2222-5250
43
ленням прибуло 13431 людей, з Узбецької РСР
приїхало 277 осіб [24]. У загальній кількості,
в 1971 р. при плані 4500 було прийнято та вла-
штовано 4629 сімей новоприбулих та було за-
безпечено виконання плану будівництва для них
житла у кількості 4500 будинків. Загалом за пері-
од з 1966 р. по 1970 р. в південних та південно-
східних областях України з центральних та захід-
них областей республіки було переселено 58630
родин, що становило 97,8% до плану [25].
На 1 червня 1972 р. колгоспами та радгоспами
області було прийнято 2372 родини. Робота з орга-
нізації прийому та контролю за господарським вла-
штуванням новоприбулих носила плановий харак-
тер. Відділ організованого набору працівників і пе-
реселення Кримського облвиконкому, з залученням
активу сільських та районних Рад депутатів трудя-
щих, проводив перевірку готовності господарств
до прийому бажаючих осісти в Криму. Результати
перевірки оформлювались актами, в яких вноси-
лись відповідні пропозиції для виправлення недо-
ліків. Зустріч прибулих сімей на станціях призна-
чення проходила достатньо організовано [26].
На початку 1970-х років на території Криму
мешкало 1587 тисяч чоловік, або 3,3% від загаль-
ної кількості населення УРСР. Співвідношення
міського та сільського населення в області визна-
чалось як 58,6% та 41,4%. У цей період чисель-
ність мешканців Криму зростала більш швид-
кими темпами, ніж населення України в цілому.
Це було пов’язано з активними міграційними про-
цесами в регіоні. По-перше – за рахунок органі-
зованого переселення з ряду областей України.
По-друге – за рахунок приїзду на півострів насе-
лення з власної ініціативи. Приплив переселен-
ців обумовлювався інтенсивним розвитком сіль-
ського, переважно, зрошуваного землеробства,
а також підвищенням рівня індустріалізації: на до-
лю промисловості припадало 2/3 загальної вало-
вої продукції області. За період 1960–1970 рр. при
зростанні населення на 40,3%, трудові ресурси зрос-
ли на 60,1%, а чисельність зайнятих у громадському
виробництві зросла до 65,7%. У формуванні чисель-
ності населення механічний приріст переважав при-
родній – у 1965–1970 рр. на його долю припадало
72,3% від загального приросту населення [27].
Протягом 1973 р. було прийнято 4136 сімей
[28]. На початок 1974 р. чисельність населення
Кримської області вже складала 1692,9 тис. осіб
(без Севастополя), з них 667,6 тис. або 39,5%
припадала на сільську місцевість. Трудові ресур-
си села складали 357,4 тис. чоловік або 53,5% до
чисельності сільського населення [29].
У 1974 р. було прийнято загалом 3355 родин
[30]. Крім того, були надані необхідні умови для
проживання та роботи особам з числа демобілізо-
ваних з лав Радянської Армії (38 осіб) [31].
Незважаючи на успіх «закріплення» в Криму
новоприбулих, невелика частина переселенців
все ж таки залишала півострів. Деяких громадян
спонукали до переїзду сімейні обставини або «не-
лади з законом» [32]. Окрім цього значна части-
на родин переселенців вибувала через недостат-
ню увагу місцевої влади до своєчасного вирішен-
ня питань створення необхідних побутових та ви-
робничих умов [33].
Згідно з рішенням XXV з’їзду КПРС (1976 р.)
та XXV з’їзду Компартії (1976 р.) України у
Кримській області було вирішено продовжувати
подальший процес інтенсивного розвитку най-
більш трудомістких галузей сільського господар-
ства (виноградарства, садівництва, тютюнництва
та ін.). У зв’язку з цим значна частина колгоспів
та радгоспів області, як і раніше, потребувала ро-
бочої сили. Прогнозувалось, що ця тенденція про-
довжуватиметься й надалі.
Основним джерелом поповнення трудовими ре-
сурсами підприємств області в 10 п’ятирічці було
визначене в межах області переселення з міст, ро-
бітничих селищ та райцентрів Кримської області,
а також родини, які прибували з інших місцевостей
СРСР на запрошення господарств, яким було вста-
новлено план прийому сімей. Загалом планувалось
переселити за п’ять років 10 тисяч сімей, тобто по
2 тисячі кожного року. Мова йшла про приблизно
22–23 тисяч працездатних [35]. На 1 червня 1976 р.
прибуло 1074 родини [36], а на кінець року загалом
було прийнято 2174 родини [37, 38].
Таким чином чисельність сільського населен-
ня Кримської області на 1976 р. складала 678120
людей (чоловіків – 317909, жінок – 360211), пра-
цездатних налічувалось 398198 людей [39]. Так,
у Бахчисарайському районі проживали 51420
осіб в сільській місцевості, у Білогорському –
44100, Джанкойському – 72231, Кіровському –
44113, Красногвардійському – 64361, Краснопере-
копському – 33990, Ленінському – 48776,
Нижнєгірському – 46257, Первомайському –
30482, Раздольненському – 27612, Сакському –
71885, Сімферопольському – 95550, Совєтському –
24017, Черноморському – 23326 [40]. Згідно з перепи-
сом населення 1979 р. загальна чисельність населен-
ня Кримської області становила 2135816 чол. [41].
Таким чином, процес організованого переселен-
ня до Кримської області протягом 1965–1970-х років
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
44
залишався одним з пріоритетних напрямків діяльнос-
ті республіканського керівництва. Переселенська по-
літика обумовлювалася збереженням тенденції браку
демографічного потенціалу, а саме нестачею людсько-
го (трудового) ресурсу. Особливістю цього періоду бу-
ло те, що внаслідок посилення уваги до питання гос-
подарського та побутового влаштування щойно прибу-
лого населення вдалося стабілізувати закріплення лю-
Джерела та література
1. Державний архів в Автономній Республіці
Крим, ф. Р-3508, оп. 1, спр. 177, арк. 6–7
2. Там само, спр. 172, арк. 39
3. Там само, арк. 15
4. Там само, спр. 212, арк. 11
5. Там само, арк. 13
6. Там само, спр. 213, арк. 1
7. Там само, спр. 213, арк. 39
8. Там само, арк. 63
9. Там само, спр. 212, арк. 17
10. Там само, арк.19–20
11. Там само, арк. 27
12. Там само, спр. 215, арк. 6–7
13. Там само, спр. 185, арк. 7
14. Там само, спр. 182, арк. 24
15. Там само, спр. 230, арк. 3
16. Там само, спр. 229, арк. 5–6
17. Там само, спр. 219, арк. 1
18. Там само, спр. 232, арк. 2
19. Там само, арк. 4
20. Там само, спр. 278, арк. 1
21. Там само, спр. 239, арк. 2
22. Там само, спр. 248, арк. 88
дей у місцях їх вселення. У 1976 р. урядом УРСР бу-
ло схвалено важливе рішення щодо задоволення по-
треб регіонів Криму шляхом перерозподілу трудових
ресурсів безпосередньо у межах півострова. Разом із
тим керівництво Кримської області повністю не від-
мовилися від практики прийняття населення з мате-
рика. Згідно з архівними документами, організоване
заселення регіону завершилося в 1976 році.
23. Там само, спр. 266, арк. 25
24. Там само, спр. 282, арк. 5–7
25. Там само, спр. 308, арк. 2
26. Там само, спр. 308, арк. 48–50
27. Там само, спр. 322, арк. 1
28. Там само, спр. 329, арк. 14
29. Там само, спр. 342, арк. 1–2
30. Там само, спр. 358, арк. 108
31. Там само, арк. 77
32. Там само, арк. 111
33. Там само, спр. 359, арк. 24
34. Там само, арк. 23
35. Там само, спр. 373, арк. 70
36. Там само, арк. 111
37. Там само, спр. 375, арк. 16
38. Там само, спр. 388, арк. 100
39. Там само, спр. 345, арк. 10
40. Там само, спр. 388, арк. 65
41. Этническая история Крыма в таблицах,
картосхемах и диаграммах (по данным перепи-
сей населения) : информационно-справочное
пособие / авт.-сост. А. С. Петроградская. –
Симферополь : АнтиквА, 2007. – С. 11.
Эльвина Сеитова
Особенности развития демографических процессов в Крымской области (1965–1976)
Отдельным социально-экономическим явлением в послевоенной истории Крыма был процесс пересе-
ления из различных областей России и Украины (с 1954 г. преимущественно из УССР) в Крым. Для ор-
ганизованно прибывших людей был обеспечен комплекс льгот и привилегий. Успешное их применение к
концу 70-х годов ХХ века стали приносить свои плоды – согласно переписи 1979 г. в Крымской области
проживало 2135916 человек. Демографический потенциал региона нарастили, главным образом, за счет
механического прироста населения.
Ключевые слова: Крым, Украина, переселение, демография.
Elvina Seitova
Features of the development of demographic processes in the Crimean area (1965-1976)
The main social and economic phenomenon in Crimean post-war history was the process of resettlement of
the population from various regions of Russia and Ukraine (from1954 primarily from the USSR) to the Crimea.
A package of benefi ts and privileges were directed to the arriving people in an organized way. Their successful
application during the last 70 years of the 20th century started to bear fruit– according to the 1979 census,
2,135,916 people lived in the Crimea. The demographic potential of the region increased substantially on
account of an automatic increase in population.
Key words: Crimea, Ukraine, resettlement, demography.
|