Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України
У статті досліджуються політичні передумови появи видавничого проекту науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» та роль членів Національної спілки краєзнавців України у підготовці книг обласних томів....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121386 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України / Р. Подкур // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 182-187. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-121386 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1213862017-06-15T03:02:35Z Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України Подкур, Р. Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя У статті досліджуються політичні передумови появи видавничого проекту науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» та роль членів Національної спілки краєзнавців України у підготовці книг обласних томів. В статье исследуются политические условия появления издательского проекта научно- документальной серии книг «Реабилитированные историей» и роль членов Национального союза краеведов Украины в подготовке книг областных томов. The article explores the political conditions for the appearance of the publishing project of scientifi cdocumentary book series «Rehabilitated history» and the role of members of the National Union of Ukrainian ethnographers to books of regional volumes. 2012 Article Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України / Р. Подкур // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 182-187. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121386 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя |
| spellingShingle |
Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя Подкур, Р. Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України Краєзнавство |
| description |
У статті досліджуються політичні передумови появи видавничого проекту науково-документальної
серії книг «Реабілітовані історією» та роль членів Національної спілки краєзнавців України у підготовці книг обласних томів. |
| format |
Article |
| author |
Подкур, Р. |
| author_facet |
Подкур, Р. |
| author_sort |
Подкур, Р. |
| title |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України |
| title_short |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України |
| title_full |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України |
| title_fullStr |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України |
| title_full_unstemmed |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України |
| title_sort |
науково-документальна серія книг "реабілітовані історією" у контексті діяльності національної спілки краєзнавців україни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Національна спілка краєзнавців України: панорама сучасного життя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121386 |
| citation_txt |
Науково-документальна серія книг "Реабілітовані історією" у контексті діяльності Національної спілки краєзнавців України / Р. Подкур // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 182-187. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT podkurr naukovodokumentalʹnaseríâknigreabílítovaníístoríêûukontekstídíâlʹnostínacíonalʹnoíspílkikraêznavcívukraíni |
| first_indexed |
2025-07-08T19:45:42Z |
| last_indexed |
2025-07-08T19:45:42Z |
| _version_ |
1837109286669385728 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
182
Звичайно, нині ситуація зовсім інша, ніж у
60—70-ті роки минулого століття, коли видавав-
ся багатотомник. Тоді рішенням уряду було ство-
рено спеціальні наукові колективи для написан-
ня й видання історії міст і сіл, подібні структу-
ри створили на місцях, при обласних і районних
органах влади, усе профінансувала держава. Не
на останньому місці у влади була суто політич-
на, ідеологічна мотивація — показати, що наша
історія “починається від Жовтневої революції”,
що саме за комуно-радянської влади завирувало
світле життя на наших теренах.
Безумовно, у 26-томнику відчутна ідеологі-
зація, зазначила Валентина Бездрабко. Але не
можна й применшувати значення того проекту,
адже було зібрано і опубліковано великий фак-
тологічний матеріал. Його обов’язково треба
перевидати, додавши нові дослідження, у рус-
лі української, а не радянської історії. У цьому є
нагальна потреба, і у нового проекту історії міст
і сіл велике майбутнє.
На відміну від часів півстолітньої давнини ни-
ні у висвітленні нашої історії, нагромадженні й
відтворенні колосального краєзнавчого матеріа-
лу ми можемо спиратися на таке потужне явище
часу, як Інтернет. Про це наголосив Євген Букет.
Він зазначив, що українська Вікіпедія має статті
про кожен із 27 тисяч населених пунктів України.
Цього року Вікіпедія уклала угоду з Національною
спілкою краєзнавців щодо розміщення на своїх
сторінках матеріалів з історії населених пунктів.
Вікімедійний проект “Історія міст і сіл України” діє
з березня. Буде використано і фактологічний мате-
ріал з друкованого видання “Історії”, 20 томів йо-
го вже доступні в Інтернеті, оцифровуються й інші
томи. Громадська організація “Вікімедіа Україна”
має намір зберегти “Історію міст і сіл УРСР” як
пам’ятку, розмістивши з часом відскановані томи
у Вікіджерелах. А цитатами з енциклопедії допов-
нити вже існуючі статті про населені пункти.
Юрій Пероганич зазначив, що існує низка пра-
вових моментів щодо відтворення у Вікіпедії ви-
даних томів “Історії”, наприклад, щодо право-
власності на те видання. Але все це можна залаго-
дити задля спільної справи — відтворення багато-
гранної історії наших населених пунктів. А кожен
з них має цікаве минуле. Не випадково ж 39 міст
України визнані історичними містами, зокрема
Київ, Чернігів, Львів, Кам’янець-Подільський.
Учасники прес-конференції закликали істориків,
краєзнавців, усіх, кому не байдужа наша історія, до-
лучатися до збору матеріалів про свою малу бать-
ківщину, свої міста і села. Врешті, хоч би хто де ни-
ні мешкав, усі ми родом звідти, з рідного краю.
Роман Подкур (м. Київ)
НАУКОВО-ДОКУМЕНТАЛЬНА СЕРІЯ КНИГ
«РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ»
У КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ
У статті досліджуються політичні передумови появи видавничого проекту науково-документальної
серії книг «Реабілітовані історією» та роль членів Національної спілки краєзнавців України у підготов-
ці книг обласних томів.
Ключові слова: «Реабілітовані історією», краєзнавці, спогади, державний терор.
Незалежність України спричинила трансфор-
мацію свідомості у політичної та інтелектуальної
еліти, населення, поставила на порядок денний
проблему самоідентифікації. Базовим елементом
процесу стала ліквідація ідеологічних обмежень
в історичних дослідженнях.
Національна історична наука мала на меті до-
вести власну спроможність проводити науко-
ві розробки, що не обмежувалися прокрустовим
ложем «класової ідеології». У радянський пері-
од історія Україна інтерпретувалася як регіональ-
ний варіант російської історії, де головною темою
було вивчення «віковічних прагнень українців до
дружби з великим російським народом». Всі по-
дії і постаті української історії, що не вкладалися
у подану схему, підлягали нещадному осуджен-
ню [1]. Так, довгі роки замовчування проблеми
створення функціонування системи політичного
контролю за громадянами СРСР, переслідування
інакомислячих призвели до її політизації та акту-
ISSN 2222-5250
183
алізації як наукової проблеми. Дослідження по-
літичних репресій/переслідувань стало однією із
соціально значущих проблем.
У 1985 р. академік-секретар Відділення істо-
рії Академії наук СРСР С. Тіхвінський окреслив
шість перспективних напрямків історичних до-
сліджень до 2000 р.: «Історія будівництва розви-
нутого соціалістичного суспільства», «Революція
і соціальний прогрес», «Проблема війни та ми-
ру», «Історичний вклад народів СРСР в загаль-
носвітову культуру», «Етногенез й етнічні про-
цеси сучасності», «Загальні закономірності і спе-
цифічні особливості розвитку суспільних форма-
цій». [20, с.9.] Відповідно відбувався відбір тема-
тики монографічних досліджень, публікацій, нау-
кових конференцій у провідних наукових інститу-
ціях СРСР і України зокрема.
Але в період «демократизації радянського сус-
пільства» політики, письменники, громадські діячі
оприлюднили факти більшовицького політичного
терору, масових депортацій та голоду, пересліду-
вання інакодумців у 20 – 70-х рр. ХХ століття.
М.Горбачов, намагаючись зміцнити власний ав-
торитет демократичного лідера, зумів переконати
Політбюро ЦК КПРС ухвалити політичне рішення
про визнання політичних репресій як факту радян-
ської історії. Але Політбюро ЦК КПРС не відступи-
ло від хронологічних меж, заданих М. Хрущовим
ще на ХХ з’їзді КПРС. Так, у постанові Політбюро
ЦК КПРС від 28 вересня 1987 р. про створення
Комісії Політбюро ЦК КПРС для вивчення доку-
ментів щодо політичних репресій вказувався пері-
од «30-40-ві і початок 50-х років» [12, с.15.].
Проблема «злочинів сталінізму», «політич-
них репресій» стала предметом відкритого об-
говорення серед вчених-суспільствознавців піс-
ля виступу генерального секретаря ЦК КПРС
М.Горбачова на урочистому засіданні 2 листопа-
да 1987 р., присвяченому 70-річчю «жовтневої
революції». Охарактеризувавши зародження і
функціонування командно-адміністративної сис-
теми, він назвав політичні репресії «масовим зло-
чином на ґрунті зловживанні владою» [2, с.14].
Він виправдав жорстку централізацію при прове-
денні індустріалізації, заявивши, що: «У тих умо-
вах, коли зримо наростало відчуття загрози імпе-
ріалістичної агресії, в партії утвердилося переко-
нання в необхідності не пройти, а в найкоротші
історичні строки буквально пробігти відстань від
кувалди і селянської сохи до розвинутої індустрії,
без якої була б неминучою загибель усієї справи
революції» [2, с.12]. Оцінюючи колективізацію,
М.Горбачов засудив дії партійно-державного ке-
рівництва СРСР щодо застосування жорсткої цен-
тралізації у реформуванні сільського господар-
ства, зазначив, що це був «[...] відступ від ленін-
ської політики щодо селянства» [2, с.13].
За логікою М.Горбачова, утвердження коман-
дно-адміністративної системи в економіці спри-
чинило її поширення на надбудову, що призвело
до виникнення теорії «загострення класової бо-
ротьби», «обмеження демократичного потенціа-
лу», створення атмосфери підозрілості, ворожне-
чі, нетерпимості і як наслідок – культ особи і полі-
тичні репресії. Але партійний лідер КПРС зазна-
чав, що сталінські репресії 30-х-50-х рр. ХХ ст.
здійснювалися на тлі економічних, політичних та
соціальних досягнень СРСР. Деформації партійні
керівники вбачали лише в «політичній надбудо-
ві» тодішнього радянського суспільства.
Така ж подвійність у політичній оцінці полі-
тичних репресій простежувалася в доповіді пер-
шого секретаря ЦК КП України В.Щербицького,
присвяченій «жовтневому ювілею». Як і М.Гор-
бачов, він кваліфікував політичні репресії як
«відступ від ленінської політики», «перекручен-
ня», «прорахунки» тощо [3, с.41]. Обидва полі-
тичні лідери в критиці радянського минулого не
виходили за межі сталінського правління, тобто
другої половини 1920 – 1950-х рр.
Обговорення проблеми «сталінських репре-
сій» на партійних форумах за участі перших
осіб КПРС та КПУ фактично надало політич-
ний дозвіл на проведення досліджень. Науковці
провідних історичних установ розпочали науко-
ву обробку нововідкритих архівних матеріалів у
відведених хронологічних межах історії СРСР
та УРСР ХХ ст.
Сталінські репресії та голодомор 1930-х рр.
були чи головним козирем у боротьбі між
націонал-демократами та прихильниками
Комуністичної партії за симпатії виборців на
початку 1990-х років. Логічним завершенням
боротьби стало прийняття Верховною Радою
України 17 квітня 1991 р. Закону «Про реабілі-
тацію жертв політичних репресій на Україні».
У преамбулі Закону наголошувалося, що части-
на осіб, постраждалих від необґрунтованих по-
літичних репресій 1930-х – початку 1950-х рр.
законодавчими та нормативними актами СРСР
уже поновлена в правах. Але Верховна Рада роз-
ширила історичні межі дії політичних репресій –
реабілітація мала охоплювати увесь період піс-
ля 1917 р. до моменту набрання чинності цим
Законом і поширюватися на осіб, необґрунто-
вано засуджених за цей час судами України або
репресованих на території республіки іншими
державними органами в будь-якій формі, вклю-
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
184
чаючи позбавлення життя або волі, переселен-
ня в примусовому порядку, вислання і заслан-
ня за межі республіки, позбавлення громадян-
ства, примусове поміщення до лікувальних за-
кладів, позбавлення чи обмеження інших грома-
дянських прав або свобод з мотивів політичного,
соціального, класового, національного і релігій-
ного характеру.
Дія Закону поширювалася на громадян, які по-
стійно проживали в Україні і яких з різних при-
чин було переміщено за межі колишнього СРСР,
необґрунтовано засуджено військовими трибуна-
лами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано
репресіям позасудовими органами, засланих і ви-
сланих з постійного місця проживання та позбав-
лених майна за рішенням органів державної вла-
ди і управління з політичних, соціальних, націо-
нальних, релігійних та інших мотивів під приво-
дом боротьби з куркульством, противниками ко-
лективізації, так званими бандпосібниками та їх
сім'ями. Підлягали реабілітації також особи, що-
до яких з політичних мотивів застосовано при-
мусові заходи медичного характеру[4].
Політична боротьба між націонал-демократами
та прихильниками комуністичної ідеї у незалеж-
ній Україні сприяла розгортанню досліджень по-
літичних репресій. Особливу зацікавленість ви-
явила українська політична еліта. Партійна но-
менклатура під керівництвом Л. Кравчука підпи-
сала свого роду договір з націонал-демократами:
ми забороняємо комуністичну партію як злочин-
ну організацію, в якості компенсації колишні пар-
тійні керівники вимагали посади у новій Україні
[9, с. 216 – 217]. Відразу вищі посадові особи по-
чали розповідати про політичні злочини партії.
Зокрема, Л.Кравчук в інтерв’ю з великим бажан-
ням коментував і засуджував колективізацію, го-
лодомор, політичні репресії [11].
Тому не дивно, що одним із пріоритетних на-
прямів наукових досліджень на початку 1990-х
рр. в українській історіографії стала проблема
«Створення та функціонування тоталітарної сис-
теми в Україні». Науковий доробок даної теми
можна звести до двох проблем – впровадження
сталінської моделі соціалізму в Україні, держав-
ний терор як засіб управління суспільством та
радянські спецслужби як один із дієвих інстру-
ментів побудови радянського суспільства.
У контексті процесу політичних домов-
леностей розпочалася підготовка науково-
документальної серії книг «Реабілітовані істо-
рією», ініційована Інститутом історії України
НАН України, Службою безпеки України,
Українським культурно-просвітницьким товари-
ством «Меморіал» ім. В. Стуса. Лист-звернення
до вищих органів влади незалежної України під-
писали Голова СБ України Євген Марчук, прези-
дент НАН України Борис Патон та академік НАН
України Петро Тронько. Президія Верховної Ради
України 6 квітня 1992 р. ухвалила постанову, що
підтримала ініціативу науковців та громадськос-
ті. Зокрема, у постанові Президії Верховної Ради
України від 6 квітня 1992 р. зазначалося, що «[...]
в умовах національного і культурного відроджен-
ня України, розбудови її державності винятково-
го значення набувають питання глибокого і все-
бічного вивчення національної історії, особливо
тих її сторінок, які протягом тривалого часу неви-
правдано замовчувалися».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11
вересня 1992 р. для організації роботи по підготов-
ці згаданої серії книг було затверджено Головну
редакційну колегію науково-документальної серії
книг «Реабілітовані історією», створені обласні
редколегії та науково-редакційні групи, що роз-
почали підготовку обласних томів.
В Інституті історії України НАН України на
відділ регіональних проблем історії України бу-
ло покладено науково-методичне забезпечення
науково-документальної серії книг «Реабілітовані
історією». Фахівці відділу розробили «Методичні
рекомендації науково-документальної серії книг
«Реабілітовані історією», визначили методологію
наукового дослідження.
Структура кожного обласного тому включає де-
кілька книг. У першій книзі публікується вступ-
на стаття-дослідження, в якій особлива увага звер-
тається на особливості функціонування радян-
ського режиму на території області. Нариси про
незаслужено забутих та репресованих держав-
них діячів, діячів науки, культури, політиків, ро-
бітників, селян дають читачеві можливість уяви-
ти масштабність «соціальної чистки» радянсько-
го суспільства. Розділ «Мовою документів» дає
уявлення про методи роботи радянських спецслужб.
Окремо висвітлюється увічнення пам’яті репресо-
ваних громадян. У книгах подаються також спис-
ки репресованих, підготовлені на основі архівно-
кримінальних справ. Кількість книг по кожній об-
ласті залежить від кількості репресованих грома-
дян. Спочатку планувалося видати 27 томів – серія
повинна була нагадувати вже відомий видавничий
проект «Історія міст і сіл Української РСР».
Але відсутність державного фінансуван-
ня у 1990-х рр., гальмування процесу розсекре-
чення документів органів державної безпеки у
Галузевому державному архіві Служби безпеки
України заважали її повноцінному науковому до-
ISSN 2222-5250
185
слідженню. Завдяки ентузіазму викладачів, краєз-
навців, архівних працівників було опубліковано
ряд регіональних розвідок, наукових досліджень,
збірників документів, у яких аналізувалася регіо-
нальна специфіка політичних репресій [7].
Велику науково-дослідницьку роботу про-
вели члени Національної спілки краєзнавців.
Краєзнавці деякою мірою стали опорою науково-
редакційних груп. Зокрема, вони зібрали, опрацю-
вали чимало спогадів колишніх репресованих про
перебування у місцях ув’язнення, тюрмах, спец-
поселеннях, брали інтерв’ю у членів їх сімей про
ставлення до них місцевого партійно-радянського
апарату, повсякденне життя з тавром «член сім’ї
ворога народу».
Цікаві спогади опубліковані Вінницькою [13],
Волинською [14], Житомирською [15], Одеською
[16], Рівненською [17], Хмельницькою [18], Черні-
вецькою [ 19] та іншими обласними науково-
редакційними групами.
Процес збору спогадів – це важка праця.
Йдеться не лише про великий об’єм пошукової
праці щодо виявлення адреси чи долання знач-
них відстаней. Головне знайти підхід до співроз-
мовника, «розговорити» його. Колишнім репре-
сованим чи членам їх сімей важко згадувати ми-
нуле, що наповнене несправедливістю, тортура-
ми, виснажливою працею, презирливим ставлен-
ням партійно-радянських чиновників до «ворога
народу». Іноді відчувається страх у співрозмов-
ника через можливість повторення «неприємнос-
тей» для нього чи його родини. Пояснення про
«незалежну, демократичну Україну», «дію Закону
України про жертв політичних репресій» викли-
кало лише іронічну посмішку.
Переважна більшість репресованих громадян
завдяки прийняттю Закону України від 17 квіт-
ня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних
репресій на Україні» була реабілітована. Однак,
їх матеріальне становище практично не змінило-
ся. Надані пільги або не використовуються через
відсутність бюджетних коштів, або їх не можливо
зреалізувати через різноманітні бюрократичні пе-
репони. Відсутність системної уваги законодав-
чих та виконавчих органів до матеріальних про-
блем колишніх репресованих – зайвий козир для
утвердження думки про повернення «минулих ча-
сів» і потенційну небезпеку для родини.
Однак, якщо співрозмовник довіряє дослідни-
ку, то починає розповідати перипетії своєї нелегко-
ї долі. Вітчизняні та закордоні вчені опублікували
чимало документальних збірників про діяльність
Головного управління таборів НКВС СРСР [6], мо-
нографічних досліджень [5, 8]. Але вчені-історики,
вивчивши загальне коло проблем функціонуван-
ня табірної і поселенської системи, поставили за
мету проаналізувати повсякденне життя в’язнів
та охорони таборів, впливу виправно-трудового
табору на психологію конкретної особистості та
суспільства загалом.
Аналізуючи свідчення, зібрані і опублі-
ковані у науково-документальній серії книг
«Реабілітовані історією», варто зазначити на-
ступні потенційні інформаційні можливості:
– загальна політична атмосфера суспіль-
ства, агітаційно-пропагандистські кампанії, ти-
пи формальної та реальної поведінки особистос-
ті в умовах терору, «кулуарні розмови», ставлен-
ня до вже арештованих громадян та їх родин;
– процедура арешту, обшуку, оформлення та
проведення перших допитів арештантів;
– поведінка самого арештованого, його роди-
ни, співробітників органів державної безпеки та
інших правоохоронних структур України, опис
психологічного, емоційного стану;
– знаходження у місці попереднього
ув’язнення, побут, взаємостосунки з в’язнями;
– процедура судового засідання, підписання
документу про ознайомлення з вироком, етапу-
вання, пересильні пункти, харчування, ставлен-
ня конвою тощо;
– життя в таборі (спецпоселенні), праця у
складних кліматичних умовах, харчування, по-
бут, культурно-пропагандистські заходи (табірні
журнали, газети, бесіди тощо), ставлення табір-
ної адміністрації (її типовий портрет, конфлік-
ти з в’язнями), взаємостосунки «політичних» і
«кримінальних» в’язнів, причини смертності;
– листування з табірною адміністрацією та
вищими посадовими особами СРСР про реабілі-
тацію, реакція на відмову;
– амністія, реабілітація другої половини 1950 –
1960-х рр., зустріч з сім’єю, життя після табору, соціа-
лізація «колишнього ворога народу», ставлення ото-
чуючого середовища, партійно-адміністративного
апарату, боротьба за реабілітацію;
– ставлення колишнього в’язня до «реабілі-
таційної хвилі» в умовах незалежної України,
діяльності законодавчих та виконавчих органів
щодо поліпшення матеріального становища ре-
пресованих та їх родин.
Таким чином, краєзнавці, збираючи та пу-
блікуючи спогади жертв політичних репресій,
формують додатковий комплекс джерел з по-
всякденної історії періоду політичних репресій
радянської доби.
Ще один цікавий аспект використання мате-
ріалів, виявлених під час підготовки обласних
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
186
науково-документальної серії книг «Реабілітовані
історією», проілюструвала О.Лисенко [10]. Вона
запропонувала використовувати краєзнавчі мате-
ріали з цієї надзвичайно складної теми на уро-
ках з історії, виробивши певний алгоритм дій.
Зокрема, загальний аналіз вже опубліковано-
го історичного матеріалу, розсекречених архів-
них фондів засвідчив, що в сучасній Україні важ-
ко знайти адміністративно-територіальну одини-
цю, населення якої не брало б участь у повстан-
ському русі. Це повстанський рух 1920-х рр. на
Правобережній Україні «за відновлення УНР»,
селянський рух під проводом Н.Махна, повстання
1920-х рр. на західноукраїнських теренах, висту-
пи селян проти влади Румунії у Бессарабії середи-
ни 1920-х рр., масові виступи селян проти колек-
тивізації та депортації початку 1930-х р. тощо.
Тому учні, готуючись до інтерв’ювання свід-
ків історичних подій, змушені будуть ретельно
вивчити перебіг події, самостійно сформулюва-
ти необхідні питання для інтерв’ю. Учні змушені
будуть відповісти на конкретні запитання: «Коли
був написаний історичний документ?», «Хто ав-
тор цього документу?», «Якими історичними об-
ставинами було зумовлено появу цього докумен-
та?» тощо [10, с. 96 – 97].
Отже, робить висновок О.Лисенко, працюю-
чи з краєзнавчим матеріалом, з історичними до-
кументами, спогадами учні не відтворюють про-
читаний з підручника навчальний матеріал, а са-
мостійно, під ретельним наглядом та допомогою
учителя, мають осягнути природу і сутність того
чи іншого явища історії та обґрунтувати його міс-
це в контексті конкретного історичного часу, на-
вчитися критично оцінювати отриману історич-
ну інформацію. В найкращому результаті учні
мають дати власну оцінку історичному факту, ді-
янням конкретних людей (попередньо вивчивши
всі чинники впливу на особу) без суб’єктивного
впливу вчителя чи автора підручника, який нале-
жить до конкретної історичної школи.
Також дослідниця відзначила і певну небезпеку
використання такого матеріалу. У сільській грома-
ді у революційні/переломні часи завжди було про-
тистояння як на політичному рівні («комуніст» –
«безпартійний», «член непролетарської партії»),
соціальному («багатий» – «бідний»), так і родин-
ному («батько повстанець» – «син активіст) тощо.
Виявлення з глибин історичної пам’яті фактів «не-
приязних» стосунків можуть викликати проблеми
міжособистісного спілкування в окремих учнів.
У даному випадку тут значна роль вчителя, який,
інтерпретуючи відомий учням краєзнавчий мате-
ріал, має роз’яснити всю нещадність громадян-
ської війни, потворність використання сили, служ-
бового становища для з’ясування міжособистісних
стосунків, продемонструвати безперспективність
перманентних «міжусобних війн» [10, с. 97].
Значну науково-дослідницьку роботу про-
вели члени Національної спілки краєзнавців
при написанні наукових статей для книг облас-
них томів. Зокрема, О.Струкевич, В.Петренко
(Вінниця), Є.Тіміряєв (Житомир), О.Бажан,
В.Васильєв (Київ), О.Тригуб, Ю.Котляр (Мико-
лаїв), О.Нестуля (Полтава), Л.Місінкевич (Хмель-
ницький), О.Коваленко (Чернігів) та десятки ін-
ших вчених – спілчан-краєзнавців стали автора-
ми-упорядниками обласних томів. Їх зусиллями
було визначено регіональні особливості держав-
ного терору радянської доби, виявлені імена ре-
пресованих діячів культури, політиків та урядов-
ців, церковних ієрархів та священиків, робітни-
ків та селян, представників наукової та творчої
інтелігенції, які згинули у сталінських таборах.
Однак науково-дослідницька робота краєзнавців-
дослідників не лише відновила історичну спра-
ведливість, а й оприлюднила науково-творчий до-
робок сотень репресованих громадян.
Загалом, станом на 1 липня 2012 р. в Україні за
активної допомоги обласних рад, обласних дер-
жавних адміністрацій, Служби безпеки України,
Державної архівної служби України, наукової
громадськості та краєзнавців регіональними ред-
колегіями серії «Реабілітовані історією» у 24 об-
ластях України та Автономній Республіці Крим
видано 82 книги. Всього передбачається видання
майже 100 томів серії. Створена і почала функці-
онувати у мережі Інтернет інформаційна система
«Національний банк жертв політичних репресій
радянської доби».
За архівно-кримінальними справами краєз-
навцями та працівниками обласних науково-
редакційних груп виявлено й складено картки на
понад 700 тисяч репресованих громадян.
Отже, в другій половині 1980-х – початку
1990-х років вище партійно-державне керівни-
цтво СРСР, бажаючи керувати процесом форму-
вання громадської думки щодо сталінського пері-
оду радянської історії, зробило соціальне замов-
лення державним науковим закладам на дослі-
дження проблеми політичних репресій.
У підготовці до видання науково-докумен-
тальної серії «Реабілітовані історією» значну
роль відіграла Національна спілка краєзнавців
України, що виступила одним із співвиконавців
цього видавничого проекту.
ISSN 2222-5250
187
Джерела та література
1. Грицак Я. Нарис історії України: форму-
вання модерної української нації XIX – XX ст. –
К.: Генеза, 1998. – 249 с.
2. Доповідь Генерального секретаря ЦК КПРС
М.С.Горбачова на спільному урочистому засіданні
ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР і Верховної Ради
РРФСР, присвяченому 70-річчю Великої Жовтневої
Соціалістичної революції, 2 листопада 1987 року//
Комуніст України. – №12. – 1987. – С.11 – 19.
3. Доповідь члена Політбюро ЦК КПРС, пер-
шого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького на уро-
чистому засіданні ЦК КПУ і Верховної Ради
УРСР, присвяченому 70-річчю Великої Жовтневої
Соціалістичної революції, 5 листопада 1987 року //
Комуніст України. – №12. – 1987. – С.39 – 45.
4. Закон України «Про реабілітацію жертв
політичних репресій на Україні» // Відомості
Верховної Ради. № 22. – 1991. – Ст.262.
5. История ГУЛАГа, 1918 – 1958: социально-
экономический и политико-правовой аспекты /
Г.М. Иванова; Ин-т рос. Истории РАН. – М: Наука,
2006. – 438 с.
6. История сталинского ГУЛАГА. – Т.1 – 7. –
М.: РОССПЭН, 2004 – 2005.
7. Ковтун Г.К., Войналович В.А., Данилюк
Ю.З. Масові незаконні репресії 20-х – початку 50-
х років на Полтавщині // Реабілітовані історією. –
Київ-Полтава, 1992. – 402 с.
8. Красильников С.А. Серп и Молох.
Крестьянская ссылка в Западной Сибири в 1930-е
годы. – М.: РОССПЭН, 2003. – 288 с.
9. Литвин В. Украина: политика, политики,
власть. – К.: Альтернативы, 1997. – С.216 – 217.
10.Лисенко О.В. Використання інформації
про селянські повстання 1920 – 1930-х рр. у кра-
єзнавчій роботі в загальноосвітніх навчальних
закладах // Освітянське краєзнавство: досвід,
проблеми, перспективи. Збірник матеріалів XII
Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої кон-
ференції. – Івано-Франківськ, 2011. – С.93 – 98.
11. Ответы Президента Украины на вопросы
газеты «Московские новости». – 1993. – 4 апре-
ля; «…Идти по центру, как сказал Солженицын,
это самое трудное, но самое благородное дело» //
Киевские ведомости. – 1993. – 20 мая.
12. Реабилитация: Политические процессы
30-50-х годов. – М.: Политиздат,1991. – 461 с.
13. Реабілітовані історією. Вінницька об-
ласть. – Кн.1. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. –
С. 565 – 624.
14. Реабілітовані історією. Волинська область.
– Кн.1. – Луцьк, 2010. – С.391 – С. 393 – 542.
15. Реабілітовані історією. Житомирська об-
ласть. – Кн.1. – Житомир: Полісся, 2006. – С. 132 –
142; кн.2. – Житомир: Полісся, 2008. – С.64 – 75.
16. Реабілітовані історією. Одеська область. –
Кн.1. – Одеса: АТ «ПЛАСКЕ». – С.547 – 706.
17. Реабілітовані історією. Рівненська об-
ласть. – Кн.1.рівне, 2006. – С. 235 – 280.
18. Реабілітовані історією. Хмельницька область.
– Кн.1. – Хмельницький, 2008. – С. 617 – 696.
19. Реабілітовані історією. Чернівецька об-
ласть. – Кн.1. – Чернівці, 2007. – С.433 – 436.
20. Тихвинский С.Л. Итоги и перспективы
исследований советских историков// Вопросы
истории. – 1985. – №7. – С.3 – 13.
Роман Подкур
Научно-документальная серия книг «Реабилитированные историей» в контексте дея-
тельности Национального союза краеведов Украины
В статье исследуются политические условия появления издательского проекта научно-
документальной серии книг «Реабилитированные историей» и роль членов Национального союза крае-
ведов Украины в подготовке книг областных томов.
Ключевые слова: «Реабилитированные историей», краеведы, воспоминания, государственный террор.
Roman Podkur
Scientifi c-documentary series of books «Rehabilitated history» in the context of the National
Union of Ukrainian ethnographers
The article explores the political conditions for the appearance of the publishing project of scientifi c-
documentary book series «Rehabilitated history» and the role of members of the National Union of Ukrainian
ethnographers to books of regional volumes.
Key words: «Rehabilitated history,» local history, memories, state terror
|