Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих
Рец. на кн.: СавчукО. Своїсередсвоїх. ДепортаціїукраїнцівзХолмщинийПідляшшяу 1944–1947 рр. / О. Савчук. – Луцьк, 2012. – 240 с.; Ковальчук В., Стойкова Л. Злочини без кари / В. Ковальчук, Л. Стойкова. – К.: ТОВ «Український рейтинг», 2011. – 168 с....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121422 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих / М. Ярмоленко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 206-208. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-121422 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1214222017-06-15T03:03:00Z Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих Ярмоленко, М. Огляди Рец. на кн.: СавчукО. Своїсередсвоїх. ДепортаціїукраїнцівзХолмщинийПідляшшяу 1944–1947 рр. / О. Савчук. – Луцьк, 2012. – 240 с.; Ковальчук В., Стойкова Л. Злочини без кари / В. Ковальчук, Л. Стойкова. – К.: ТОВ «Український рейтинг», 2011. – 168 с. 2012 Article Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих / М. Ярмоленко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 206-208. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121422 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Ярмоленко, М. Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих Краєзнавство |
| description |
Рец. на кн.: СавчукО. Своїсередсвоїх. ДепортаціїукраїнцівзХолмщинийПідляшшяу 1944–1947 рр. /
О. Савчук. – Луцьк, 2012. – 240 с.; Ковальчук В., Стойкова Л. Злочини без кари / В. Ковальчук,
Л. Стойкова. – К.: ТОВ «Український рейтинг», 2011. – 168 с. |
| format |
Article |
| author |
Ярмоленко, М. |
| author_facet |
Ярмоленко, М. |
| author_sort |
Ярмоленко, М. |
| title |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| title_short |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| title_full |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| title_fullStr |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| title_full_unstemmed |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| title_sort |
холмщина і підляшшя, лемківщина в історичній пам’яті депортованих |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121422 |
| citation_txt |
Холмщина і Підляшшя, Лемківщина в історичній пам’яті депортованих / М. Ярмоленко // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 206-208. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT ârmolenkom holmŝinaípídlâššâlemkívŝinavístoričníjpamâtídeportovanih |
| first_indexed |
2025-07-08T19:52:27Z |
| last_indexed |
2025-07-08T19:52:27Z |
| _version_ |
1837109711205302272 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
206
Марія Ярмоленко (м. Ізмаїл)
ХОЛМЩИНА І ПІДЛЯШШЯ, ЛЕМКІВЩИНА
В ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ
ДЕПОРТОВАНИХ
Рец. на кн.: Савчук О. Свої серед своїх. Депортації українців з Холмщини й Підляшшя у 1944–1947 рр. /
О. Савчук. – Луцьк, 2012. – 240 с.; Ковальчук В., Стойкова Л. Злочини без кари / В. Ковальчук,
Л. Стойкова. – К.: ТОВ «Український рейтинг», 2011. – 168 с.
Відзначення 65-ї річниці військово-політичної
акції «Вісла», в ході якої на північно-західні землі
Польщі було депортовано понад 150 тис. західних
українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини та
Підляшшя, активізувало суспільні дискусії про
історичне минуле цих західних українських ет-
нічних земель, їх роль в культурному розвитку
України та загалом Центрально-Східної Європи.
Про депортаційні акції польського та радянсько-
го режимів 1944–1951 рр. видано низку збірни-
ків документів, спогадів учасників і очевидців
цієї трагедії. Серед них відзначено нові видан-
ня, які з’явилися у Луцьку та Києві й присвяче-
ні реконструкції повоєнних подій на українсько-
польському прикордонні та долі депортованих ро-
дин, які потрапили в УРСР у 1944–1946 роках.
У книзі О. Савчука відзначено, що депортації
українського населення Надсяння, Лемківщини,
Холмщини і Підляшшя 1944–1947 рр. здійсне-
ні за згоди союзників антигітлерівської коалі-
ції та через координацію зусиль СРСР і прора-
дянських режимів Польщі та Чехословаччини.
Загалом депортацію українців із цього україн-
ського етнічного терену він ділить на декіль-
ка етапів. Перший – від жовтня 1944 р. до лип-
ня 1945 р. в УРСР, який більшість польських і
частково українських авторів охарактеризували
як відносно добровільний. Другий – від верес-
ня 1945 р. до листопада 1946 р., коли переселен-
ня на радянську Україну здійснювалося за учас-
тю війська та інших репресивно-силових струк-
тур. Третій – від квітня до жовтня 1947 р., ко-
ли в ході операції «Вісла» брутально депорто-
вано українців на північ Польщі. Як відомо, на
території Надсяння і Лемківщини другий етап в
основному завершився у липні 1946 р., а третій –
у липні 1947 р. Заключний етап, – вирівнювання
польсько-радянського кордону 1951 р. пройшов у
районі Устриків Дольних та Кристинополя (нині
Червоноград Львівської області). Загалом жертва-
ми депортаційних акцій 1944–1951 рр. стало більше
семисот тисяч українців Надсяння, Лемківщини,
Холмщини, Підляшшя, Західної Бойківщини.
Автор зазначає, що лише для незначної час-
тини холмщаків, насамперед соціально незахи-
щених і громадян лівих поглядів переселення на-
прикінці 1944 – у першій половині 1945 рр. но-
сило добровільний характер. Вказана категорі-
я людей повірила агітаційно-пропагандистським
заходам польської цивільної і військової адміні-
страції, у складі яких служило чимало функціоне-
рів НКВС і місцевих комуністів, почасти україн-
ців. До термінового виїзду спонукали грабунки
новоствореної польської міліції, а також мобілі-
зація до Армії Людової чоловіків 1921–1924 рр.
народження, яку населення Холмщини бойкоту-
вало. Неможливо було жити й у селах, які знищу-
вало польське підпілля у першій половині 1944 р.
(лише на Грубешівщині 27 населених пунктів).
Польські збройні акції прагнув нейтралізувати
Крайовий провід ОУН західних окраїнних україн-
ських земель, якій підпорядковувалася воєнна
округа «Сян». Частина бідноти підтримала план
керівництва УРСР, який полягав у проведен-
ні нового кордону, що захопив би регіон довкола
Холма. М. Хрущов, який мав дружину – уроджен-
ку Холмщини, намагався переконати Й. Сталіна
в необхідності створення Холмської обл. УРСР,
посилаючись на той факт, що українці станови-
ли більшість населення регіону. Оскільки вка-
заний план у Кремлі не схвалили, це спричини-
ло суспільні невдоволення в поведінці українців
Холмщини. А вже з серпня 1945 р. переселен-
ня українців повністю набуло ознак насильниць-
кого, оскільки польська влада залучила до цього
процесу військо (не менше 27 батальйонів). У бе-
резні 1946 р. до Грубешівського, Томашівського і
Влодавського повітів Холмщини скеровано репре-
сивно-каральні структури, які в середині липня в
основному закінчили переселенську акцію. До
ISSN 2222-5250
207
кінця року проведено ще декілька спроб висели-
ти втікачів із СРСР, насамперед півдня України.
Як відомо, переселенців, крім західних облас-
тей розселяли на сході і півдні України, переважно
у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській,
Одеській, Миколаївській, де відчувалася гостра
господарська необхідність в робочій силі, а та-
кож було вільне житло, яке залишилося після де-
портацій у 30–40-і рр. десятків тисяч родин з ні-
мецьких, татарських, грецьких, болгарських і єв-
рейських поселень. Нерегулярно надходили това-
ри широкого вжитку у спеціальні магазини обл-
споживспілки для переселенців. У багатьох на-
селених пунктах західних областей неодноразо-
во мобілізовували на заготівлю палива для шкіл
і лікарень, вивіз деревини для спорудження неве-
ликих будинків для переселенців. Кожен двір пе-
реселенців зобов’язано передплачувати комуніс-
тичні газети, а молодь вступати до піонерських та
комсомольських організацій.
У деяких колгоспах півдня України родини пе-
реселенців показували приклади високої працьо-
витості й трудової дисципліни, дехто швидко доріс
до посад бригадирів і ланкових. Однак більшість
не могла соціально адаптуватись у радянсько-
комуністичну дійсність, викликало невдоволен-
ня ігнорування владою релігійних потреб, росій-
ськомовне середовище, незвичний степовий клі-
мат, брак води і фуражу. Нерідко й окремі місце-
ві мешканці, недобросовісні керівники колгоспів,
проводили або стимулювали самовільний виїзд
«поляків» якщо не в Польщу, то в західні області
УРСР, поближче до рідних теренів, де ще не від-
чувалися наслідки голоду 1946 р.
Чимало уваги автор надає реалізації злочинної
акції «Вісла» щодо українців Холмщини. Водночас
показує дії відділів 28-го Холмського Тактичного
відтинку «Данилів» 6-ї Воєнної округи УПА «Сян»
(командир Є. Тендера – «Прірва») на захист депор-
тованих. Щоправда, у 1947 р. більшість із них бу-
ло трансформовано у невеликі групи (боївки).
Представники польської центральної влади були
налякані переговорним процесом між командуван-
ням Армії Крайової і УПА щодо спільної антико-
муністичної боротьби, можливості якої продемон-
струвала успішна спільна польсько-українська ак-
ція на Грубешів 27–28 травня 1946 р.
Автор зазначає, що списки депортованих, як
правило, робилися наспіх й швидко передавали-
ся командирам польських груп для реалізації опе-
рації. Ешелони з депортованими супроводжував
військовий конвой. Однак в умовах холоду і ан-
тисанітарії до нового місця не доїхало сотні за-
хідних українців, чимало великої рогатої худо-
би. Щоправда, у 1947 р. зуміли уникнути виїз-
ду більша частина українських і змішаних родин
з деяких повітових міст Холмщини і Надсяння.
У цих містечках легше було й підробити або купи-
ти польські документи. Уникли переселення окре-
мі офіцери Війська польського, держслужбов-
ці, залізничники, студенти столичних вузів, деякі
священики. Цікаво, що частину українського на-
селення Підляшшя влада помилково (а в деяких
випадках свідомо) зарахувала до білоруської наці-
ональності, а тому переселила їх в 1945–1946 рр.
до Білоруської РСР, з якою була укладена угода про
евакуацію, аналогічна до угоди з Українською РСР.
Чимало уваги О. Савчук приділив життю та
побуту депортованих у нових умовах, коли поль-
ська влада намагалася якнайшвидше асимілюва-
ти українців, розпорошувати їхні сім’ї, щоб во-
ни не створювали компактних національних
груп. Чи не найскладнішою проблемою, з якою
зіткнулися переселенці після прибуття на нове
місце проживання, стала відсутність належних
умов для облаштування господарств. Зокрема,
в Ольштинському воєводстві, куди переселено
більшість холмщаків, не вистачало вільних не-
знищених житлових і господарських будівель,
які залишили німці. Надані владою кредити
не відповідали масштабам і темпам відбудови.
Вказані фактори сприяли тому, що відразу роз-
почався процес самовільного повернення закер-
зонців на свої землі, який частково легалізовано
в Польщі в 1956–1957 роках.
Автор зауважив, що патріотично налаштова-
них селян, представників інтелігенції, симпатиків
УПА (майже 4 тис. осіб), влада ізолювала в табо-
рі Явожно, на території філіалу колишнього гітле-
рівського концентраційного табору в Освенцімі.
Важливим є висновок О. Савчука про те,
що наслідки брутально проведених депортацій
1944–1946 рр. і особливо операції «Вісла» 1947 р.
створили не лише етнокультурні проблеми для
депортованих українців, але політичні, духовні,
господарські наслідки для польського суспіль-
ства, яке втратило багате поліетнічне середо-
вище, важливі об’єкти сакрального мистецтва
українців. Масове виселення українців із регі-
ону довело до майже повної ліквідації мережі
православних парафій на території відновлено-
го Люблинського воєводства. У Грубешівському
(Гостинне, Черничин, Підгірці, Шпиколоси),
Холмському (Жумок, Плаваничі, Жмудь, Бу-
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
208
сьно), Біло-Підляському (Гнійно, Бубель, Во-
скреничі, Докутів), Володавському (Коденець,
Косинь, Любінь) повітах римо-католицький кос-
тел перебрав без порозуміння з керівництвом
Православної церкви низку сільських церков.
Занедбаними залишилися у повоєнні роки храми
в деукраїнізованих селах Любартівського (Дратів),
Володавського (Володава, Славатичі, Сосновиця,
Сухава, Угруськ), Біло-Підляського (Старий Павлів)
повітів. Під тиском громадськості, зокрема й ре-
патрійованих холмщаків, лише у 1989 р. віднов-
лено православну Люблинсько-Холмську єпархі-
ю. Поступово зростає мережа й греко-католицької
церкви. Після проголошення незалежності України
легалізовано й реставровано у Луцьку давню ікону
Холмської богородиці, репродукцію якої поміщено
на обкладинці книги О. Савчука.
Не менш цікавою є нова книга «Злочини без
кари» журналіста Василя Ковальчука і науковця-
математика Лідії Стойкової, які походять із родин
депортованих, а нині є членами Київського това-
риства «Лемківщина» ім. Б.-І. Антонича. Вступне
слово до неї написав голова цього товариства
Михайло Мацієвський. У рецензованому виданні
подано історичні нариси та спогади про бруталь-
ні депортації лемків із прадавніх українських зе-
мель, їх повоєнні долі в СРСР, зокрема й таборові
будні у Сибіру. Заключний розділ книги присвя-
чений суспільно-культурним акціям Київського
товариства «Лемківщина» ім. Б.-І. Антонича
в столиці України. Чимало уваги приділено
громадсько-політичній діяльності народного де-
путата Миколи Горбаля, виступам вокального гур-
ту «Лемки Києва», вокально-інструментального
тріо «Українські барви», поїздкам київських лем-
ків на рідні терени, фестивалі лемківської куль-
тури на Тернопіллі та Луганщині. Книга добре
ілюстрована фотографіями лемківських родин
Києва, а серед них Михайла Мацієвського, Петра
Мощича, Ніни Міщанчук, Ірини Ковтун, Степана
Савка, Оксани Шпак, Ольги Бенч та ін.
Нині національно-культурні інтереси депор-
тованих в Україні підтримують Об’єднання то-
вариств депортованих українців, суспільно-
культурні товариства «Надсяння», «Лемківщина»,
«Холмщина», «Ярославщина», Конгрес українців
Холмщини і Підляшшя, які у Львові, Тернополі,
Івано-Франківську, Луцьку та інших містах кра-
їни проводять наукові конференції, походи мо-
лоді на козацькі, стрілецькі та повстанські мо-
гили, пісенно-мистецькі фестивалі у Львові та
Городку, зустрічі-ватри у Ждині (Республіка
Польща) та Монастирську (Тернопільщина), ви-
дають історико-мемуарні книги, краєзнавчі нари-
си сіл, збірник «Ярославщина», «Лемківський ка-
лендар». Водночас хотілося щоби українська вла-
да більше уваги надавала соціальному захисту ці-
єї категорії громадян, полегшила оформлення віз
для відвідання рідних міст і сіл, цвинтарів, які ни-
ні залишилися на території Польщі.
Валентина Булишева (м. Пирятин)
ПОСЕСТРА БАБИНОГО ЯРУ
Рец. на кн.: Пирогова Левада: нариси / упор.: Г.О. Бажан, В.С. Миленко. – К.: Просвіта, 2012. – 104 с. ; іл.
Краєзнавці міст Пирятина та Гребінки, що
на Полтавщині, за сприяння Пирятинської рай-
держадміністрації, Пирятинської райради та
спонсорській допомозі директора Промислово-
торгівельної фірми «Просвіта» (м. Київ) Віри
Сироти видали книгу «Пирогова Левада»,
присвячену світлій пам’яті мирних жителів
Пирятинського і Гребінківського районів, які ста-
ли жертвами фашистського геноциду.
У книзі докладно розповідається про фашист-
ський окупаційний режим на території двох сусід-
ніх районів Полтавщини в період Другої світової
війни. Після відступу військ Червоної армії гіт-
лерівці у вересні 1941 року відразу розпочали на-
водити «новий порядок». Його знаменням стало
створення у старовинному Пирятині в районі ву-
лиць Набережній, Гоголя і частково Радянській єв-
рейського гетто – територію закритого проживан-
ня ( за колючим дротом) місцевих євреїв і тих, ко-
го загнала за різних обставин на північно-західну
околицю Полтавської області війна. Мучилися у
штучній резервації переважно люди похилого віку,
їхні діти та онуки під суворим наглядом і постій-
ним жорстоким контролем, повсякденними зну-
щаннями, розстрілами, холодом і голодом.
Як стверджують автори книги, відлуння стра-
хітливої вересневої 1941 року трагедії Бабиного
Яру в Києві докотилося до міст Пирятина та
|