Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Бабенко, Л.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12177
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою / Л.Л. Бабенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 175-188. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12177
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-121772010-09-29T12:03:08Z Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою Бабенко, Л.Л. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою / Л.Л. Бабенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 175-188. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12177 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Бабенко, Л.Л. Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
format	Article
author	Бабенко, Л.Л.
author_facet	Бабенко, Л.Л.
author_sort	Бабенко, Л.Л.
title	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
title_short	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
title_full	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
title_fullStr	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
title_full_unstemmed	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
title_sort	митрополит володимир (в.о.романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12177
citation_txt	Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою / Л.Л. Бабенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 175-188. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT babenkoll mitropolitvolodimirvoromanûketapikonflíktuzradânsʹkoûpolítičnoûsistemoû
first_indexed	2025-07-02T14:17:43Z
last_indexed	2025-07-02T14:17:43Z
_version_	1836545069437419520
fulltext	Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 175 Áàáåíêî Ë.Ë. Ìèòðîïîëèò Âîëîäèìèð (Â.Î.Ðîìàíþê): åòàïè êîíôë³êòó ç ðàäÿíñüêîþ ïîë³òè÷íîþ ñèñòåìîþ Радянський політичний режим впродовж восьми деся- тиліть супроводжувався репресіями проти носіїв політич- ного інакомислення. Одним з об’єктів репресій стало ук- раїнське духовенство з його різнобарвною соціальною, духовною, національною палітрою. Актуальність вивчен- ня цієї проблеми не втрачена, попри наявність у вітчиз- няній історіографії значної історіографічної бази1 . На зміну критично-викривальному характеру публі- кацій прийшли кваліфіковані спроби осмислення та аналі- зу причин, механізму і масштабів репресій на тлі теорії і практики більшовизму. На наш погляд, гострота актуаль- ності цієї проблеми підсилюється небезпекою рецидивів тоталітаризму в українському суспільстві, у якому все ще перебувають на стадії формування демократичні традиції та норми громадянського суспільства. У цьому контексті важливого значення набуває персоніфікація подій, пов’я- заних з репресивними акціями влади та діями безпосе- редніх виконавців останніх — органів ВУЧК–ДПУ–НКВС– КДБ. 27 ДАТО. – Ф. 3241, оп. 2-с, спр. 86. – Арк. 17–21. 28 Вести из СССР… – Т. 3. – С. 35. 29 НА “Меморіал” – Ф.103, папка “Репресії”, спр. 6. – Арк. 41. 30 Вести из СССР… – Т. 3. – С. 35. 31 Там само. – Т. 4. – С. 117. 32 Там само. – Т. 3. – С. 209, 266–268, 273, 285; Т. 4. – С. 15. 176 Бабенко Л.Л. Науковці небезпідставно кваліфікують величезний відсоток архівно-кримінальних справ спецслужб як штуч- но сфабрикованих. Однак, ретельне їх дослідження пере- конує, що в надрах радянської системи, за фасадом сумнів- ної ідеологічної монолітності визрівав реальний рух опо- ру. Його складовою стала боротьба за права віруючих в радянській Україні. Яскравим підтвердженням цієї тези є життя і діяльність неординарної постаті в українському по- воєнному релігійному просторі Василя Омеляновича Ро- манюка, обраного в 1993 році предстоятелем Української православної церкви — Київського патріархату і відомого під іменем митрополита Володимира. Деякі сторінки його життєвого шляху знайшли висвітлення в праці Ю. Дани- люка і О. Бажана2 . Однак, увага дослідників здебільшого стосується загальної оцінки правозахисної діяльності В. Ро- манюка. Неоднозначної оцінки позиції митрополита в роки не- залежності України притримується Н. Кочан у своїх мірку- ваннях про перспективи екуменізму в нашій державі. Ав- торка вважає її неконструктивною з огляду на бажання ієрарха творити українську помісну церкву, пожертвував- ши інтересами інших церков, а його самого називає “духів- ником ультранаціоналістичної організації УНА–УНСО”, котра штурмом відбирала церкви у інших конфесій, керую- чись словами митрополита: “Захопити свою хату не мож- на. Можна лише вивести з неї скверну. Ми на своїй землі”3. Метою даного дослідження є аналіз динаміки політич- ного протистояння Василя Романюка і каральних органів радянської системи, причин формування його радикально- критичного ставлення до радянської системи, змісту по- глядів В. Романюка, що дають змогу вважати їх опозицій- ними до влади, закономірності перетворення його на об’єкт уваги спецслужб. Архівно-слідчі справи дозволяють прос- тежити етапи репресивної рефлексії органів влади щодо В. Романюка. Хронологічно обмежимося періодом другої половини 1940-х – початку 1970-х років, який співпав з Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 177 його в’язнично-табірною ізоляцією та постійним наглядом і моральним тиском. Уродженець села Химчин Косівського району Івано- Франківської області, пройшовши пекельні кола таборів, свідомо обрав шлях пастирського служіння і тверду гро- мадянську позицію, котра не співпадала з пануючою на- ціональною і релігійною політикою в Україні. Вперше він був засуджений у 19-річному віці 26 вересня 1944 року Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської об- ласті. За його вироком двох обвинувачених засудили до вищої міри покарання, чотирьох (серед них і Романюка) до “заслання на каторгу і каторжні роботи терміном на 20 років кожного”4 . На чому ж ґрунтувався цей надто суво- рий вирок? Фрагментарні дані у вигляді копій окремих документів, долучених до наступної кримінальної справи 1946 року, повідомляють, що всі засуджені були сконсолі- довані на засадах ідеології Організації українських націо- налістів і вступили до її рядів у 1943 р., сплачували членські внески, “здійснювали серед населення збір продуктів для ОУН–УПА і виконували обов’язки зв’язкових кур’єрів”. Однак, через місяць 28 жовтня Воєнний трибунал 4-го Українського фронту під головуванням генерал-майора Юстиції Мяснікова перекваліфікував звинувачення В. Ро- манюка на ст. 54–1 “а” і 54–11 КК УРСР і визначив пока- рання — 10 років виправно-трудових таборів. Романюк вважав, що численні арешти українців Захід- них областей України і його зокрема лежать на совісті міс- цевих комуністів — “зрадників українського народу”: “Во- ни схарактеризували мене як націоналіста-церковника, і цього було достатньо, щоб мені дали 10 років”5 . Як видно з його касаційної скарги Полтавському об- ласному прокурору 1972 року, а також “Звернення” до між- народних правозахисних організацій “Міжнародна амніс- тія”, “Міжнародна організація юристів” 1977 року це пока- рання потягнуло за собою репресивні акції щодо всієї ро- дини: “шістнадцятирічного брата розстріляли беріївські 178 Бабенко Л.Л. злочинці” тільки за те, що втік з дому, коли вивозили рідних, а батьків вислали до Сибіру, “де від непосильної праці і голоду помер мій батько”6. Таким чином, 1944 рік започат- кував протистояння людини і системи: В. Романюка і ра- дянської влади, посіяв глибокі сумніви у задекларованих комуністичною партією ідейних цінностях. Покарання, визначене воєнним трибуналом, В. Романюк відбував у Кустолівській сільськогосподарській колонії №17, що в Новосанжарському районі на Полтавщині. Од- нак, представникам карально-репресивних органів постать засудженого “бандерівця” видається надто підозрілою, адже стаття 54–1 “а” КК УРСР дозволяла ставитися до нього як до небезпечного державного злочинця. У своїй діяльності вони керувалися директивними документами НКВС: постановами № 64 від 18 лютого 1942 року та № 33 від 26 січня 1943 року, які націлювали на посилення аген- турно-оперативної роботи у визволених від фашистської окупації областях та пильності у виявленні “всіх активних німецьких посібників”, особливо “учасників контрреволю- ційних білогвардійських і націоналістичних організацій”7. Така “пильність” у кінцевому результаті завершилася фабрикацією нової кримінальної справи, фігурантом якої став В. О. Романюк. Можна припустити, що і її назва — “Українські січові стрільці” — теж витвір уяви слідчих, хоч і зафіксована в протоколах допитів та свідченнях у су- довому засіданні “керівника” організації М. Т. Редчука: “На першому зборищі було дано назву організації “Українсь- кий січовий стрілець”, а я був призначений отаманом”8 . Постанова на арешт В. Романюка датована 2 квітня 1946 року. В документі зазначається, що він “вступив у контр- революційну повстанську націоналістичну організацію, створену ув’язненим Редчук М.Т. і став одним з найактив- ніших її членів”. Перелічувалися й завдання організації: “…шляхом роззброєння охорони тікати з табору, з’єднати- ся з бандерівськими бандами для продовження боротьби з Радянською владою за “самостійну ”(так у документі — Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 179 Л. Б.) Україну”. Особисто ж Романюку інкримінувався до- волі стандартний і неконкретний набір звинувачень: “З моменту прибуття в Кустолівську колонію систематично серед ув’язнених проводив контрреволюційну націоналіс- тичну агітацію, а також агітацію проти заходів партії і уря- ду”9. Конкретні факти, котрі б підтверджували висунуті зви- нувачення, мали виявити допити. Як правило, слідчі ще до їх початку агентурним шляхом чи в результаті допитів інших звинувачуваних здобували певні дані, що дозволяли здійснювати тиск на підслідного і вибудовувати тенденційні запитання з прогнозованими відповідями. Пристрасна вдача, непримиренність до нав’язаних псев- досоціалістичних цінностей вочевидь спонукали Романю- ка в розмовах до відвертих суджень, гострих оцінок ра- дянської дійсності. Так, у своїх свідченнях заарештовані М. Редчук та Ю. Рахманейко вказують, що він “висловлю- вав невдоволення каральною політикою держави в Захід- них областях України”. Отримавши листа на початку 1946 року, на запитання Редчука про що пишуть, відповів: “Пи- шуть, що батьків моїх вислали на Північ, а товариші пи- шуть, що на Заході завірюха”, при цьому не пояснив підтекст останнього. В “антирадянському дусі” характе- ризував також матеріально-побутові умови ув’язнених у Харківській пересильній тюрмі, де “маса людей вмирає від недоїдання”. Не інакше як “антирадянські” виглядають і думки В. Ро- манюка з приводу характеру праці в радянській державі: “праця в нашій країні не соціалістична, а каторжна”, “селя- нин мало зацікавлений у колгоспній праці, тому що від неї мають малий заробіток, достаток у порівнянні з зацікавле- ністю селянина при умові ведення індивідуального госпо- дарства”, “у колгоспах ліниві і хитрі ховаються за спини хороших працівників і тому менший виробіток продукції”10. Позбавлення свободи на тривалий термін не зламало двадцятирічного юнака в його політичних переконаннях. Як засвідчують документи, в різні періоди свого життя він 180 Бабенко Л.Л. залишався послідовним прихильником ідеї української державності, не відмовлявся від високої оцінки ролі ОУН– УПА в боротьбі за її утвердження: “Бандерівці — люди зрілі, справжні українці, патріоти. Тому вони й перейшли на збройну боротьбу з радянською владою”. Причиною ж виникнення “бандерівського руху” завжди вважав “не що інше як безпідставні репресії з боку радянської влади щодо населення Західних областей України після возз’єднання”11. Темпи ведення слідства у справі В. О. Романюка та інших були вражаючими. Вже 17 червня 1946 року її роз- глядає спеціальний табірний суд виправно-трудових та- борів і колоній МВС УРСР, за ухвалою якого М. Т. Редчук був засуджений до розстрілу, а Романюк та ще троє фігу- рантів — до “позбавлення волі терміном на 10 років ВТТ з ураженням в правах на 5 років”12 . У дослідника не виникає сумніву у сфабрикованості даної кримінальної справи з кількох причин. По-перше, світогляд В. О. Романюка, котрий сформувався поза межа- ми впливу радянської системи та його поведінка вказува- ли на відсутність бажання йти на добровільний компроміс з владою. З метою унеможливлення впливу на інших в’язнів Кустолівської колонії за логікою системи його слід було ізолювати. Причому, для переконливості фальсифікованої справи слідчими були сконструйовані безпрограшні, переві- рені досвідом 30-х років схеми — підпільна антирадянсь- ка організація та підготовка втечі з метою продовження збройної боротьби. По-друге, не може не насторожувати динаміка зізнань підслідного. Якщо на допиті 9 квітня він категорично відки- дає звинувачення в контрреволюційній пропаганді і належ- ності до організації, то вже 14 квітня підтверджує участь у “зборищах групи Редчука”, 16 квітня твердо засвідчує, що “будучи вороже налаштованим до Радвлади, вступив у організацію ярого націоналіста Редчука”, а 18 квітня виз- нає себе винним та детально перелічує факти своєї “воро- жої роботи”. І вже як вирок самому собі виглядають “зізнан- Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 181 ня” 24 квітня. На запитання слідчого “Чим займалися в 1941–1943 рр.?”, відповів: “Знаходився вдома в с. Химчин і працював у своєму господарстві разом з батьками, весь час на окупованій території. З серпня 1943 року перебував в оунівській організації, за що й засуджений”. Чергове запи- тання слідчого було наступного змісту: “Виходить, що ви вже боролися проти Радвлади, будучи учасником контрре- волюційної оунівської організації?”, а відповідь була про- довженням запитанням: “Абсолютно правильно, я вже бо- ровся як член оунівської організації, в якій перебував у 1943–1944 рр., де був пропагандистом і зв’язковим”13 . По-третє, важливу роль у з’ясуванні реального пере- бігу подій, характеру слідства та обставин засудження відіграють документальні свідчення самого В. Романюка більш пізнього періоду. У касаційній скарзі 1958 року він заявив, що всі пункти звинувачення проти нього вигадані: “Слідчі документи я підписував, не читаючи їх сам, а зі слів слідчого. Він мені показував, де треба розписатися, і я це виконував”14 . Ще красномовнішим є витяг зі “Звернен- ня” майбутнього митрополита з місць ув’язнення до Все- світньої Ради Церков, Міжнародної організації юристів, організації “Міжнародна амністія”: “В 1945–1956 рр. я зна- ходився в таборі на Полтавщині і тільки за те, що я роз- повів декому з ув’язнених про те, як наді мною знущалися в ході слідства і про беззаконня, яке чинилося над моїми рідними, мене звинувачували в “антирадянській пропа- ганді” і спішним табірним судом засудили повторно. Слідчий набрав у таборі “свідків” з різних криміналь- них злочинців, і вони говорили те, що йому було треба. Слідство і суд, як вперше, так і вдруге, велися тільки росій- ською мовою якої я тоді не знав. Звинувачувального вис- новку і присуду мені на руки ніхто не давав. Словом, суди- ли тоді за те, що я наважився обурюватися беззаконням, творимим наді мною”15. Між іншим, у цій справі дійсно проходили особи, діян- ня яких у роки фашистської окупації дозволяли слідчим 182 Бабенко Л.Л. маніпулювати їх поведінкою, спрямовувати у потрібне рус- ло свідчення тощо, як, наприклад, Є. Б.Матвєєв16. Як видно з матеріалів справи, В. Романюк був достро- ково звільнений з місць ув’язнення “з зарахуванням робо- чих днів ” 9 серпня 1953 року і розпочав боротьбу за віднов- лення своїх громадянських прав. Касаційна скарга репре- сованого потягнула за собою додаткове розслідування, яке завершилося ухвалою Воєнної колегії Верховного суду СРСР від 13 лютого 1959 року про припинення справи “че- рез відсутність доказів його вини ”. Цього ж року в сім’ї В. Романюка народився син. Реальна повсякденна дійсність, у яку потрапив ко- лишній в’язень, ще більше поглибила розчарування в сус- пільних ідеалах і загострила перманентний конфлікт інако- мислячого громадянина і державно-політичної системи. Органи КДБ не випускали з поля зору поведінку Романю- ка і, мабуть, було очевидним для обох сторін, що нова кри- мінальна справа є тільки питанням часу. Оперативно-тех- нічне документування, агентурні донесення дозволили че- кістам констатувати, що Василь Омелянович “на шлях вип- равлення не став, згодом знову зайнявся антирадянською діяльністю, спрямованою на підрив та ослаблення Радянсь- кої влади”17. Внаслідок цього у 1972 році його знову було притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 62 ч.2 КК УРСР. Десятиліття, що передувало цій події, до- дало нові аргументи, котрі переконували у шовіністично- му характері національної політики в СРСР, порушеннях громадянських прав і свободи совісті в суспільстві. Чима- ло критичних оцінок на адресу політики компартійного керівництва держави суголосні позиції сьогодення і мали цілком об’єктивний характер. Василь Омелянович Романюк обрав нелегкий шлях, який не гарантував йому соціального комфорту в радянській державі — він став на шлях служіння Богу і правозахисної діяльності. У 1958 році, повернувшись у Прикарпаття, на протязі року навчався на богословських курсах, по закін- Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 183 ченні яких був висвячений у диякони, а згодом отримав сан священика. Мав парафії у с. Новоселиця, Попельники Долинського району, с. Космач Косівського району, а напе- редодні останнього арешту — в с. Прутівка Івано-Франків- ської області. Матеріали справи вказують, що впродовж 1961–1963 рр. він проживав у с. Курган Балакліївського району Харківської області. Тільки за ці кілька років опе- ративникам вдалося зібрати чимале досьє, яке дозволяло зробити висновок, що Романюк не відмовився від критич- ного ставлення до радянської дійсності: “…Романюк сис- тематично прослуховував передачі закордонних радіос- танцій “Голос Америки”, “Свобода” та інших, а серед сво- го оточення поширював наклепницькі вигадки, що поро- чать радянський державний і суспільний лад, стверджую- чи, що держава не дбає про поліпшення умов життя ра- дянських людей, які голодують і працюють тільки за ку- сок хліба, учасників бандерівських банд підсудний нази- вав героями, дійсними борцями за “Самостійну Україну”, твердив, що правдиву інформацію про радянську дійсність можна почути тільки з передач названих вище закордон- них радіостанцій”18 . У судовому засіданні виступили троє свідків, які, проживаючи в спільному комунальному помеш- канні, підтвердили факт прослуховування зарубіжних ра- діопередач, причому, один з них вказав, що Романюк пере- повідав їх зміст “із захопленням”. Було використано проти В. Романюка також і те, що він “нав’язував розмови, в яких радив читати твори Шевченка і намагався переконати, що Т. Г. Шевченко був борцем за Україну, незалежну від Росії, при цьому на свій лад коментував окремі місця з творів поета і, зокрема, про роль Б. Хмельницького в питанні воз- з’єднання України з Росією, вважаючи це возз’єднання негативним явищем в історії України”. Інший свідок прига- дав, що підсудний часто вступав у розмову з його дружи- ною, докоряючи їй, що одружилася з росіянином і розмов- ляє російською мовою. Критикуючи незадовільні соціаль- но-побутові умови життя простих громадян, Романюк зви- 184 Бабенко Л.Л. нувачував у цьому державу, покликаючись на приклад само- го свідка “Х”. Останній мав на руках тяжко хвору дружину і не отримував ніякої допомоги з боку влади, та ще й дочка була звільнена з роботи в зв’язку з скороченням штату19. Свої погляди на сутність національної політики в рес- публіці, що різко розходилися з офіційними, В. Романюк розвинув у кількох листах до редакцій закордонних радіо- станцій. Як “злісний наклеп на радянський державний і суспільний лад, національну політику держави” був квалі- фікований лист у Лондон від 22 січня 1963 року. У ньому, зокрема, йшлося про те, що “Україна поневолена, а Ра- дянський Союз є найжорстокіша колонія і імперія, де немає найелементарніших свобод”, стверджувалося, що внаслі- док “колонізаторської політики московських імперіалістів уперто продовжується русифікація України, де з кожним роком стає все менше шкіл з українською мовою навчан- ня”. У листі в швейцарську радіостанцію від 7 лютого цього ж року також ішлося про “Україну в неволі”, становище українського народу, якому відводилася роль раба так само, як і іншим “поневоленим народам комуністичної імперії”. В обох листах В. Романюк висловив вдячність радіостан- ціям за зміст їх передач, просив і надалі “не шкодувати сил для цієї важливої роботи”, просив розповісти про стан “ви- рішення українського питання в Організації Об’єднаних Націй, про Бандеру і УПА”20. Використані дослідниками матеріали кримінальної справи колишніх спецслужб Івано-Франківської області дозволяють реконструювати характер звинувачень проти отця Володимира в період його проживання в регіоні. “Ан- тирадянська діяльність” полягала у виготовленні та розпов- сюдженні антирадянської літератури, до якої були відне- сені листи з оприлюдненням фактів порушення прав вірую- чих, особистий щоденник, записки і вірші сатиричного змісту в чотирьох зошитах21. Слідство вважало, що ці доку- менти з’явилися впродовж 1967–1972 рр., тобто наполяга- ло на безперервності ідеологічної підривної діяльності Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 185 В. Романюка. До цього додавалися незаперечні факти його зв’язків з відомими українськими правозахисниками: “Підсудний Романюк встановив тісний зв’язок з Морозом Валентином, який у 1970 р. вдруге засуджений за антира- дянську агітацію і пропаганду”. В листопаді того ж року він “виготовив “Заяву” до Верховного суду Української РСР в справі засудження Мороза В.Я.”, в котрій стверджує, що в нашій країні “зростає жорстокість і новітній тоталіта- ризм, втрачаються традиції і глибшає душевна спусто- шеність, топчеться людяність”. Слідчі були надзвичайно стурбовані тим, що один примірник цього документу по- трапив за кордон і був використаний радіостанцією “Сво- бода” “з метою антирадянської агітації і пропаганди” в радіопередачі 15 серпня 1971 року, та часописами україн- ських буржуазних націоналістів “Визвольний шлях” і “Су- часність”. Отця Володимира й далі хвилює проблема ни- щення національних традицій і національної культури, “ви- родження й асиміляція” української нації, яка, за його об- разним порівнянням, “стає космічною пилюкою”, а над радянськими людьми панує страх перед репресіями з боку державних органів — “страх рабський, позорний, котрий принижує всяку людську гідність”22 . 20 січня 1972 року В. Романюка було заарештовано, а 12 червня судова колегія Івано-Франківського обласного суду ухвалила вирок, згідно з яким належало “Романюка Василя Омеляновича визнати винним за ст. 62 ч. 2 КК УРСР. Згідно ст. 26 КК УРСР визнати Романюка Василя Омеляновича особливо небезпечним рецидивістом. За ст. 62 ч. 2 КК УРСР визначити …покарання сім років поз- бавлення волі, з засланням строком на три роки. Згідно ст. 25 КК УРСР засудженому Романюку В.О. відбувати перші два роки в тюрмі, а решту строку в колонії особли- вого режиму”23. Сам підсудний провини своєї у суді не визнав і запере- чував антирадянський зміст власноручних записів. Він та- кож мав сміливість заявити, що коли текст його “Заяви” й 186 Бабенко Л.Л. використовують закордонні радіостанції для антирадянсь- кої агітації, “то винним у цьому є не він, а умови, які по- служили мотивом для написання такої заяви”. Водночас наголосив, що як священик у своїй пастирській діяльності “взагалі був далекий від політики” і переймався питання- ми існування православної церкви. Стосовно останнього, звичайно, слідство взяло до уваги інші аргументи, зокре- ма, виступи свідків. Декотрі односельці з с. Космач пока- зали, що отець Володимир “присвоїв собі функції церков- ної ради, заважав органам влади в проведенні у селі на- мічених заходів”, а в характеристиці його як духовної осо- би зазначалося, що “ним допускалися у церкві проповіді нецерковного змісту”. Відбуваючи покарання в місті Владимирі у закладі ОД–1 СТ–2, він розпочинає боротьбу за реабілітацію по другій справі 1946 року. Оскільки касаційна скарга була адресована прокурору Полтавської області, переглядом справи займалося місцеве територіальне управління КДБ. Згідно процесуальних вимог полтавські слідчі отримали з Владимирської колонії довідку-характеристику на В. Ро- манюка, у якій, зокрема, зазначалося: “До суспільно-ко- рисної праці не залучається через відсутність виробничих площ. З перших днів перебування в тюрмі став на шлях написання скарг у різні радянські і прокурорські органи, в яких допустив наклепницькі вигадки на дійсність. Вини своєї не визнає. Здійснює релігійні обряди. Налаштований вороже проти Радянської влади. Виношує плани і вишукує можливості для поширення своїх переконань і поглядів на інших засуджених. В бесідах намагається нав’язати свої погляди. Дисциплінарним покаранням не підлягав”24. Майбутній митрополит залишився непохитним у вірі і не змінив свого критичного ставлення до лицемірної полі- тики компартійної влади. Опинившись у мордовських та- борах, він не припинив правозахисної діяльності. Власне розуміння сутності радянської системи, витоків політич- ного і громадянського безправ’я у республіках СРСР Ва- Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 187 силь Омелянович виклав у згадуваному вже Зверненні до Всесвітньої Ради Церков та інших організацій: “Ось що таке радянська влада: вони вважають, що мають право здійснювати над людиною будь-які беззаконня і людина не має права викривати їх за злочини, які вони здійснюють проти неї. Вони вимагають, щоб репресований не обурю- вався, а навпаки вихваляв радянську владу, що вона удос- тоїла його безвинно сидіти в тюрмі. Важко сказати, чого тут більше, підлості чи нахабства. Знаю лише одне, що нормальній людині це осмислити важко, а тому вважаю своїм обов’язком священика і віруючого викласти з цього приводу свої думки світовому християнству і всім міжна- родним інститутам, які стоять на сторожі справедливості і миру, бо подібних доль у цій країні мільйони”25. Розглянувши період життя і діяльності Василя Омеля- новича Романюка, який випав на часи тоталітаризму, слід констатувати: його конфлікт з системою був неминучим. Політичні та національні ідеали, відданість вірі, дієвий, а не декларативний патріотизм, активне протистояння бру- тальним методам боротьби держави з політичним інако- мисленням — ці характерні риси громадянського портре- ту отця Володимира зробили його помітною постаттю в українському суспільстві. Ïðèì³òêè: 1 Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917– 1953. У 2-х кн. – К.: Либідь – Військо України, 1994; Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917– 1941 рр.). Джерелознавче дослідження. – К., 1999; Кульчиць- кий С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К.: Основи, 1996; Шаповал Ю, Пристайко В., Золотарьов В. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997; Ярош Б. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30– 50-ті роки ХХ століття. Історико-політологічний аспект. – Луцьк, 1996. 188 Бабенко Л.Л. 2 Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга по- ловина 50-х – 80-ті рр.). – К.: Рідний край, 2000. 3 Кочан Н. Чи можливий православно-католицький діалог в Україні в реаліях 90-х років? // Знаки часу: до проблеми порозу- міння між церквами / Упоряд. З. Антонюк, М. Мартинович. – К.: Сфера, 1999. – С. 479–485. 4 Архів Управління Служби безпеки України в Полтавській області. – Спр. 4509-С. – Т. 1. 5 Там само. – Арк. 9. 6 Там само. 7 Органи державної безпеки на Полтавщині (1919–1991). – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 115–118. 8 Архів УСБУ в Полтавській області. – Спр. 4509-С. – Т. 1. – Арк. 405. 9 Там само. – Арк. 76. 10 Там само. – Арк. 87,140,143 зв.,144. 11 Там само. – Арк. 258 зв., 448. 12 Там само. – Арк. 339–355. 13 Там само. – Арк. 95–95 зв. 14 Там само. – Арк. 415 зв.–416. 15 Науковий архів товариства “Меморіал”. – Ф. 101. Мате- ріали В. О. Романюка. – Арк. 9. 16 Архів УСБУ в Полтавській області. – Спр. 4509-С. – Т. 2. – Арк. 53–54. 17 Там само. – Т. 1. – Арк. 446. 18 Там само. 19 Там само. – Арк. 449. 20 Там само. – Арк. 446– 447. 21 Бажан О, Данилюк Ю. Випробування вірою. Боротьба за реалізацію прав і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950-х – 1980-ті рр. – К., 2000. – С.25. 22 Архів УСБУ в Полтавській області. – Спр. 4509-С. – Т. 1. – Арк. 447. 23 Там само. – Арк. 453. 24 Там само. – Арк. 440. 25 Науковий архів товариства “Меморіал”. – Ф. 101. Мате- ріали В. О. Романюка. – Арк. 9.

Митрополит Володимир (В.О.Романюк): етапи конфлікту з радянською політичною системою

Institution

Ähnliche Einträge