Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)

Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Данилюк, Ю.З.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Теми:
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12178
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.) / Ю.З. Данилюк // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 161-175. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12178
record_format dspace
spelling irk-123456789-121782010-09-29T12:03:11Z Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.) Данилюк, Ю.З. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.) / Ю.З. Данилюк // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 161-175. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12178 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Данилюк, Ю.З.
Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
format Article
author Данилюк, Ю.З.
author_facet Данилюк, Ю.З.
author_sort Данилюк, Ю.З.
title Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
title_short Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
title_full Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
title_fullStr Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
title_full_unstemmed Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.)
title_sort опір духовенства і віруючих російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам рпц (50-80-ті рр. хх ст.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12178
citation_txt Опір духовенства і віруючих Російської православної церкви конформістські настроєним ієрархам РПЦ (50-80-ті рр. ХХ ст.) / Ю.З. Данилюк // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 161-175. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT danilûkûz opírduhovenstvaívíruûčihrosíjsʹkoípravoslavnoícerkvikonformístsʹkínastroênimíêrarhamrpc5080tírrhhst
first_indexed 2025-07-02T14:17:45Z
last_indexed 2025-07-02T14:17:45Z
_version_ 1836545071839707136
fulltext 161 Äàíèëþê Þ.Ç. Îï³ð äóõîâåíñòâà ³ â³ðóþ÷èõ Ðîñ³éñüêî¿ ïðàâîñëàâíî¿ öåðêâè êîíôîðì³ñòñüê³ íàñòðîºíèì ³ºðàðõàì ÐÏÖ (50–80-ò³ ðð. ÕÕ ñò.) Проблема опозиції в середовищі Російської православ- ної церкви навіть на сьогоднішній день є однією з найменш досліджених як в українській, так і російській історіографії. Окремі її фрагменти знайшли своє відображення в праці Л. Алексеєвої1, а також у фундаментальному збірнику до- кументів2. Разом з тим, глибоке і всебічне опрацювання зазначе- ного комплексу питань має не лише велике наукове, а й практичне  значення,  оскільки певною  мірою  сприятиме розв’язанню міжконфесійної ситуації, що склалася в Ук- раїні на сучасному етапі. Метою статті є висвітлення та аналіз тих суперечнос- тей,  що  існували  в  середовищі Російської православної церкви, позиції різних кіл ієрархів, духовенства та вірую- чих. В кінці 50-х – на початку 60-х рр. ХХ ст. не судилося справдитись сподіванням мільйонів віруючих на лібералі- зацію державного курсу щодо релігії та церкви. Вище полі- тичне керівництво СРСР продовжувало політику держав- ного атеїзму. Достатньо переглянути рішення ХХІІІ, ХХVI з’їздів КПРС, численні постанови ЦК КПРС і ЦК КПУ про посилення атеїстичного виховання населення, щоб пере- конатися, що тоталітарна держава не бажала йти на будь- які щонайменші компроміси в стосунках із церквою. Одним з перших змирилося з цим керівництво Російсь- кої  православної  церкви,  яке  втратило  будь-яку  са- мостійність навіть у вирішенні питань свого внутрішньо- го життя. Сьогодні вже ні для кого не секрет, що Патріарх 162        Данилюк Ю.З. Московський у своїх діях повністю підпорядковувався не тільки голові Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР, але  й не робив жодного кроку без  відома  КДБ при Раді Міністрів СРСР. Навіть призначення архієреїв здійснюва- лись не в патріарших палатах, а швидше на Старій площі чи Луб’янці. Очевидно, саме там  вирішувалась  доля ек- зарха України митрополита Іоанна. Хоча він і не дуже дош- куляв Уповноваженому Ради в справах РПЦ при РМ СРСР по УРСР Г. Пінчуку, однак останній все ж висловив поба- жання про заміну його “…особою ще більш слухняною і діяльною, зокрема, в питаннях боротьби з унією в захід- них областях”. Такою особою, на думку Г. Пінчука, міг би бути єпископ Вінницький Іоасаф (М. Лелюхін)3. На нашу думку, посилання на бездіяльність митропо- лита Іоанна в боротьбі з унією було не єдиною причиною його усунення від керівництва екзархатом. Не могли забу- ти митрополиту Іоанну суттєвого політичного прорахунку, який він допустив ще в 1954 р. Про цей “гріх”, спираю- чись на агентурні зведення спецслужб, проінформував ЦК КПРС перший секретар ЦК КПУ О. Кириченко: “До Пат- ріарха Алексія в Одесу (де останній перебував на відпо- чинку. — Авт.) також приїжджав екзарх України Іоанн, який доповів Алексію, що в Києві його відвідав емігрант з Ук- раїни уніат Свистун, який мешкає в Канаді, і просив напи- сати лист з викладом вимог Української церкви про від- ділення від Руської Православної церкви. Свистун заявив, що автокефальна церква в Канаді готова піти на зближен- ня і приєднання до Української православної церкви, до- пустивши при цьому ряд антирадянських висловлювань. За заявою митрополита Іоанна, документ, який вима- гав Свистун, був складений і підписаний, але не ним, а в його присутності і з його згоди, керуючим справами украї- нського екзархату Скоропостижним, один екземпляр яко- го українською мовою був переданий Свистуну”4. Отже, вже в 1954 р. серед керівництва українського екзархату РПЦ Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 163 не виключалась можливість відокремлення від РПЦ, ство- рення єдиної незалежної української церкви. Очевидно,  перелякавшись власного вчинку  і  покаяв- шись перед Патріархом, митрополит Іоанн здобув собі пра- во ще десять наступних років очолювати екзархат, до того часу, як його замінив вже згадуваний митрополит Іоасаф (М. Лелюхін). Останні роки діяльності Іоанна проходили під безпосереднім негласним контролем нового керуючо- го справами екзархату — Філарета. Ініціатива щодо його призначення,  за  свідченням  заступника завідуючого від- ділом пропаганди і агітації ЦК КПУ В. Борцова, виходила безпосередньо від органів КДБ5. Аналогічним чином, на нашу думку, вирішувались інші кадрові  питання.  Як  повідомляв  своєму  керівництву  у Москві Уповноважений Ради в справах РПЦ при Раді Мі- ністрів СРСР по УРСР Г. Пінчук, після проведення в 1964 р. кадрових змін “…більшість правлячих архієреїв прислу- ховується до рекомендацій уповноважених Ради, рахуєть- ся з ними, самі не порушують законодавства про культи і дають служителям культу відповідні вказівки”6. Так посту- пово складалося конформістське керівництво РПЦ, рука- ми якого нерідко здійснювались найганебніші акції щодо релігії  і церкви. Не можна не погодитись  з дослідником Л. Алексєєвою, яка зауважила, що найбільш руйнівні для РПЦ рішення були втілені не за допомогою прямого насиль- ства з боку держави, а проведені за вказівкою державних чиновників руками ж вищого церковного керівництва7. Так, в липні 1961 р. на Архієрейському соборі були ух- валені зміни до парафіяльного статуту. Новий статут прак- тично поставив священика у повну залежність від пара- фіяльної  ради  з  20  мирян,  підібраних  за  рекомендацією місцевих  органів  влади  та упоноважених Рад  у справах РПЦ. У результаті цього православні священики практич- но позбавлялись можливості самостійно керувати життям парафій. 164        Данилюк Ю.З. Вже через чотири роки після прийняття нового статуту РПЦ до Патріархії звернулись з листом вісім архієпископів на чолі з архієпископом Калузьким Гермогеном. Останні просили Патріарха переглянути постанову 1961 р., оскіль- ки вона негативно впливає на церковне життя. Відповіддю на цей лист стало виведення за штат архієпископа Гермо- гена і жорсткий тиск на архієреїв, які, врешті-решт, відмо- вились від своїх же підписів8. Незважаючи на те, що вищеозначений документ не но- сив відкритого характеру, він активно поширювався серед кліру, був добре відомий в українських єпархіях. В грудні 1965 р. молоді московські священики Г. Якунін та М. Ешліман звернулися з відкритим листом до Патріар- ха, всіх єпископів, Голови Президії Верховної Ради СРСР М. Підгорного, Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна, Генерального прокурора СРСР Р. Руденка. В ньому рішуче засуджувались встановлені Московським Патріархом нор- ми церковного життя, стверджувалось, що Російська пра- вославна церква повністю відступила від своїх канонічних правил, а Рада в справах РПЦ при Раді Міністрів  СРСР стала на шлях узурпації церковної влади, даючи незаконні вказівки Патріархату9. Листи Г. Якуніна та М. Ешлімана отримали Чернігів- ський, Львівський, Закарпатський, Кримський, Полтавсь- кий, Харківський, Одеський, Чернівецький архієреї. При- чому, ставлення до нього було далеко неоднозначним. Якщо архієпископ  Львівський  та  Тернопільський  Миколай не забарився відмежуватись від документу й засудив його ав- торів, то єпископ Чернівецький Мефодій та єпископ Черні- гівський Нестор не поспішали робити цього, посилаючись на хворобу10. У  зв’язку  з  цим,  Уповноважений  Ради  РПЦ  при  РМ СРСР по УРСР Г. Пінчук доручив своєму апарату на місцях ретельно вивчити вказані матеріали, виробити заходи по їх нейтралізації, а також з’ясувати настрої церковників, які ознайомлені з вказаними листами або чутками про них11. Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 165 В кінці 1960-х рр. опозиційна течія в Російській право- славній церкві зробила спробу свого організаційного офор- млення.  Уповноважений  Ради в  справах  релігій  при  РМ СРСР по УРСР К. Литвин повідомляв 2 грудня 1969 р. ЦК КП України про те, що “…в Російській православній церкві продовжує діяти підпільна група, яка виступає проти Пат- ріарха Алексія і радянського законодавства про культи”12. Відомості щодо платформи вищеозначеної підпільної групи містяться у протоколі “Рішення Центрального дорад- чого органу об’єднаних груп дій єпископів, духовенства і мирян на захист канонічних і громадянських прав у Російсь- кій православній церкві в Радянському Союзі”. В ньому констатувалась наявність серйозних протиріч у складі Свя- щенного синоду РПЦ, інтриг з боку його окремих впливо- вих членів. “…Його святість, — говорилося в документі, з своїми прибічниками  опинилась  в  полоні  замкнутого  кола  (ми маємо на увазі сумнозвісну “постанову” єпископів в травні 1961 року № 100 — смертоносну, обоюдогостру, дворуку зброю, занесену над церквою Радою в справах релігій при Раді  Міністрів СРСР  і  групою  митрополита  Никодима), вибратися з якого допоможуть лише рішучі дії сил опору і всієї православної громадськості країни. Наростаючий опір виявив повсюдність і єдину коорди- націю дій, відображених в численних скаргах і доповідях як єпископів, рядового духовенства, так і мирян. Протести і  скарги  відображають  фатальну для  церкви  дійсність  в страшних фактах грубого насильства над нормальним цер- ковним життям атеїстичних сил, заохочуваних і підтриму- ваних владою на місцях, безумовно інспірованих тими ж атеїстичними силами нагорі Влади…”13. Для нормалізації церковного життя опозиція пропону- вала усунути від керівництва церквою Священний Синод РПЦ, утворивши замість нього “Комітет відновлення Цер- кви і боротьби за її канонічну чистоту”. За задумом авторів проекту, голова “Комітету” в процесі реформування церк- 166        Данилюк Ю.З. ви ставав другим по честі єпископом РПЦ і тимчасовим заступником Патріарха Московського і всієї Русі14. Хоча опозиційна група в РПЦ розглядалася в офіцій- них документах як “підпільна”, проте вона діяла цілком легально. Так, протоколи засідань та інші, підготовлені нею документи, розсилалися Патріарху Алексію, Голові Ради Міністрів СРСР, Раді в справах релігії при РМ СРСР, чле- нам Священного Синоду, всім єпископам РПЦ, ректорам академій і семінарій15. Внаслідок цього, переважна біль- шість кліру й мирян, опозиційно налаштованих до керів- ництва  РПЦ,  зазнала переслідувань, позбавлена  кафедр, парафій, притягнута до кримінальної та адміністративної відповідальності. Незважаючи на те, що “Комітету відновлення церкви і боротьби за її канонічну чистоту” розгорнути свою діяль- ність так і не вдалося, він значною мірою привернув увагу не лише радянської, а й світової громадськості до проблем РПЦ. Зусилля “Комітету” призвели до певного розшару- вання серед архієреїв РПЦ. На це, до речі, звернула увагу Рада в справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР, яка за лояльністю поділила українських архієреїв на три основні категорії: Êàòåãîð³ÿ ². Архієреї, які  і на словах,  і на практиці “є лояльними до радянської влади”, “не виявляють особ- ливої активності в поширенні впливів православ’я се- ред населення” — митрополит Сергій (Одеса), архіє- пископ Никодим (Харків), архієпископ Григорій (Му- качеве),  архієпископ  Аліпій  (Вінниця),  архієпископ Леонтій (Сімферополь). Êàòåãîð³ÿ ²². Архієреї, які стоять на “лояльних позиціях до держави”, “прагнуть активізувати служителів куль- ту,  церковний  актив,  виступають  за  підвищення  ролі церкви в особистому, сімейному і суспільному житті” —  митрополит  Філарет  (Київ),  архієпископ  Йосиф Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 167 (Івано-Франківськ), архієпископ Дем’ян (Волинь), єпис- коп Феодосій (Полтава). Êàòåãîð³ÿ ²²². Архієреї, у яких “в різний час проявлялися і проявляються спроби обійти закон про культи”, “деякі з них релігійно консервативні” — митрополит Мико- лай (Львів), архієпископ Палладій (Житомир), єпископ Савва (Чернівці)16. У своїй повсякденній діяльності Рада в справах релігій- них культів при РМ СРСР, її республіканські та місцеві під- розділи прагнули недопустити спільних дій окремих архіє- реїв, священиків, релігійних громад з “Християнським ко- мітетом захисту прав віруючих в СРСР”. Останній, утворе- ний наприкінці 1976 р. за участю Г. Якуніна, В. Афанасьє- ва, В. Капітанчука, В. Щеглова, В. Хайбуліна та ін., поста- вив собі за мету боротися за реалізацію свободи совісті в СРСР. В його “Установчій декларації” говорилося, що “Хри- стиянський комітет не є  організацією з  виборним керів- ництвом та членами, а являє собою асоціацію вільних рів- ноправних авторів, що займаються на основі Конституції та законів СРСР такими питаннями: 1. Надання віруючим юридичної допомоги щодо їх кон- ституційних прав; 2. Збір і оприлюднення фактів порушення прав вірую- чих в СРСР. 3. Консультативна допомога органам влади щодо реалі- зації прав віруючих. 4. Робота з конституційних питань”17. Програмні документи “Християнського комітету” по- ширювались в українських парафіях, монастирях, інших осередках православ’я. Так, під час обшуку приміщень По- чаївської лаври 14 квітня 1981р. була вилучена видана в 1977 р. у ФРН брошура, присвячена діяльності згаданої гро- мадської організації18. 168        Данилюк Ю.З. В свою чергу  “Християнський комітет” з  особливою увагою ставився до подій, що відбувалися в Україні. Зокре- ма, за його допомоги був широко розповсюджений відкри- тий лист єпископа Полтавського і Кременчуцького Феодо- сія до Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва від 26 жовтня 1977 р. В ньому наголошувалось на ненормаль- ному становищі грубого, безцеремонного втручання дер- жави в справи церкви. Єпископ Феодосій “для спільного блага, братерства і більшої згуртованості народу” пропо- нував: а)  припинити протизаконне  реєстрування треб  і  вико- навців треб у церкві; б) дозволити єпископам висвячувати стільки священиків, скільки цього вимагають обставини; в) не перешкоджати у здійсненні ремонту храмів і моли- товних будинків; г)  обмежити антирелігійну діяльність  уповноважених, що мають бути нейтральними в питаннях віри, як того вимагає радянське законодавство; д) не закривати насильно храмів; є)  збільшити наклад  видань  духовної  літератури, якої гостро потребує населення; ж) не перешкоджати духовенству у виборі місця прожи- вання та служіння; з) не робити в пресі таких випадів проти релігії, які мог- ли б дати право атеїстам ненавидіти вірних, а також не допускати образи почуттів вірних у пресі; і)  звільнити церкву від гнітючої опіки уповноважених та більше надати прав у справах віри єпископам. За своє вільнодумство єпископ Полтавський та Кремен- чуцький  зазнав переслідувань  як  з  боку Ради в  справах релігійних культів, так і Московського Патріархату. Після Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 169 розповсюдження листа його без особливого розголосу було переведено до Астрахані, а згодом повністю усунено від церковного життя. Прагненням осмислити глибинні основи релігії та церк- ви, з’ясувати їх роль в духовному житті суспільства пояс- нюється створення в 1970-х рр. низки неофіційних семі- нарів, які залучали до своєї роботи не лише представників інтелігенції, а й робітників, селян, активно орієнтувалися на молодь. Один з таких семінарів, пов’язаний з іменами студента Інституту кінематографії Олександра Огородни- кова та співробітника Ленінградської державної бібліоте- ки Володимира Пореша. Згаданий семінар, що налічував близько 30 постійних учасників, поширював свій вплив на різні  області  України,  в першу чергу, на  західні  регіони республіки19. У досліджуваний період питання релігії та церкви зай- мали значне місце в українському правозахисному русі. В лютому 1977 р. відомий український правозахисник, член Української Гельсінської групи Л. Лук’яненко оприлюднив відкритий лист під назвою “Різдвяне звернення до завзя- тих атеїстів”. У ньому він намагався розкрити перед неві- руючими глибокий зміст віри в Бога, протиставив їй існую- чу в суспільстві моральну порожнечу, показав згубні нас- лідки останньої, висловив протест проти утисків віруючих20. Свій голос на захист церкви подав також робітник Ка- невського районного вузла зв’язку Микола Ігнатенко, який за визначенням органів КДБ, протягом 1972–1981 рр. ре- гулярно надсилав у засоби масової інформації листи з про- тестами щодо  переслідування  віруючих.  Пізніше,  пояс- нюючи свої вчинки, він говорив: “Читаючи атеїстичну пре- су,  гнів  і  обурення охоплюють мене  і  серце  обливається кров’ю. Як нахабніють деякі отупілі атеїсти! Вони не розу- міють,  що  опльовують  і  принижують  священну  релігію своїх  предків  і  кращих  людей  нашої  епохи. Це низько  і бридко!”21. 170        Данилюк Ю.З. “Різдвяне звернення…”, петиції на адресу засобів ма- сової інформації можна розглядати як особисті громадські вчинки Л. Лук’яненка, М. Ігнатенка. Разом з тим, необхід- но відзначити, що боротьба за права віруючих стала од- ним з найбільш важливих напрямків діяльності такої авто- ритетної правозахисної організації, як Українська Гельсін- ська група. У програмному документі Української групи сприяння Гельсінським угодам “Наші завдання” (УГГ), під- писаному  Оксаною  Мешко,  Олесем  Бердником,  Іваном Кандибою, Віталієм Калиниченком, Василем Стрільцівим, Петром  Січком,  Василем  Січком,  Ніною  Строкатовою, Юрієм Литвином, Василем Овсієнком говорилося, що група “…і  надалі  буде  знайомити  українську  та  світову  гро- мадськість з фактами порушення… релігійних прав”22. Для реалізації своїх завдань УГГ мала мережу кореспондентів у всіх регіонах України. У  боротьбі  за  права  віруючих  бачив  основний  зміст своєї пастирської служби священик Василь Романюк (об- раний в 1993 р. предстоятелем Української православної церкви — Київського патріархату). Жорстока і несправед- лива доля визначала його життєвий шлях. У липні 1944 р. його, дев’ятнадцятирічного засуджено до десяти років поз- бавлення волі за підтримку оунівського підпілля. У табо- рах на В. Романюка очікувала нова кримінальна справа. За участь в міфічній антирадянській організації “Український січовий стрілець”, створеній нібито в’язнями Кустоловсь- кої сільськогосподарської колонії № 17 НКВС на території Полтавської області, В. Романюка було засуджено до розст- рілу. На щастя цей вирок не увійшов у силу і він отримав новий термін — 10 років з додатком років не відбутих за першим вироком23. Повернувшись в 1958 р. на Прикарпаття, В. Романюк протягом року навчався на богословських курсах, по закін- ченню яких був висвячений в диякони, а згодом отримав сан священика. Мав парафії в с. Новоселиця, Попельники Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 171 Долинського  району,  Космач  Косівського  району  Івано- Франківської області. Спілкуючись з віруючими, спостерігаючи реальну дійс- ність, В. Романюк не міг залишитись байдужим, стикаю- чись день у день з повною зневагою національних, релігій- них прав свого народу. Поступово у нього визріло рішення стати в ряди борців проти цієї системи. Як довідуємось із документальних матеріалів колишніх спецслужб, протягом 1960-х – на початку 1970-х рр., В. Ро- манюк “систематично проводив антирадянську пропаган- ду”. Вона полягала у виготовленні та розповсюдженні ан- тирадянської літератури. До останньої, оперативні праців- ники зарахували кілька листів священика редакціям закор- донних радіостанцій  з оприлюдненням фактів порушень прав віруючих, особистий щоденник отця Володимира та інші приватні записки24. 20 січня 1972 р. В. Романюка було заарештовано, а в липні того ж року Івано-Франківським обласним судом засуджено до семи років виправно-трудо- вих таборів і трьох років заслання25. Засудження  не  припинило  правозахисної  діяльності В. Романюка. У 1979 р. він став одним з ініціаторів створен- ня Гельсінської групи в Мордовському таборі селища Сос- новка (ЖХ-385/1-81)26. Одночасно, перебуваючи в ув’яз- ненні, він написав більше 400 петицій, звернень, заяв, у яких привертав увагу не лише до особистої власної тра- гедії, а й до долі багатьох співвітчизників, які стали в’яз- нями совісті на батьківщині. У досліджуваний період правоохоронними  органами України  було  сфабриковано  низку  інших  кримінальних справ на православних священиків й активних діячів пра- вославного руху. У 1981 р. правоохоронними органами була порушена справа проти ченця Почаївської лаври Амвросія (Юрасова Олександра Гнатовича). Після закінчення Московської ду- ховної академії він отримав направлення в Троїце-Сергіє- ву лавру (Загорськ),  однак,  в  ній  довго  не  протримався, 172        Данилюк Ю.З. оскільки нетрадиційністю свого мислення викликав не- вдоволення як церковних ортодоксів, так і спецслужб. З 1976 р. служив у Почаєвській лаврі, проте вже у 1981 р. з ініціативи настоятеля монастиря Іакова, був позбавлений можливості перебувати в Почаєві. Під час обшуків келії Амвросія та інших прилеглих приміщень 17–23 березня та 14 квітня 1981 р. були виявлені ксерокопії виданої на Заході літератури, а також релігійний самвидав. Серед них: книги священика Д. Дудка, матеріали “Християнського ко- мітету захисту прав віруючих в СРСР” тощо27. Все це по- служило підставою для порушення Тернопільською облас- ною прокуратурою кримінальної справи28. У справі Амвросія проходив священик Петро Здрилюк, рукоположений в  ієреї  екзархом України  митрополитом Філаретом. При обшуку у 1981 р. в нього вилучена різнома- нітна релігійна література. За відмову під час слідства наз- вати осіб, які надали йому цю літературу, був позбавлений реєстрації й відлучений від священного служіння. Переслі- дування П. Здрилюка викликало протести як в СРСР, так і на Заході. Листи та петиції на його захист публікувались у самвидаві29. Протягом першої половини 1980-х рр. двічі відбував покарання чернець Почаївської лаври Анатолій Щур. Його служіння Богу було кваліфіковано правоохоронними орга- нами як дармоїдство, а небажання залишити монастир, як порушення паспортного режиму30. Лише перебудова  врятувала  від  суворого  покарання диякона  із  Запорізької  області Віктора  Пруського,  який восени  1987 р.  оголосив  голодування  протесту  проти участі радянських військ у афганській війні31. Широкого розголосу на Заході набула справа літерато- ра, активного діяча православного руху в СРСР Павла Про- ценка. Він був заарештований 4 червня 1986 р. у Києві. Під час обшуку у Проценка були вилучені книга Л. Ре- гельсона “Трагедія російської церкви”, особисті рукопи- Опір духовенства і віруючих Російськ.  православної церкви 173 си. У справі П. Проценка було проведено 17 обшуків, в тому  числі  й  у регента  хору Київського  кафедрального Володимирського  собору  К.  Ткаченка,  колишніх  пол- ітв’язнів  С. Набоки,  Л. Мілявського  та  інших.  Зокрема, були вилучені екземпляри звернень з вимогою про повер- нення віруючим до 1000-ліття хрещення Русі Києво-Пе- черської лаври. Павлу Проценку також інкримінувалось керівництво нелегальною  релігійною  організацією  “Християнський союз України”, що виборював право на свободу совісті в СРСР. На захист літератора стали Б. Окуджава, Ф. Іскан- дер, Є. Євтушенко. Своє вагоме слово з цього приводу вис- ловили й численні міжнародні організації. Незважаючи на протести  громадськості, у 1986 р. П. Проценка було  за- суджено до  трьох років позбавлення  волі. Однак, наду- маність звинувачень була настільки очевидною, що розг- лянувши касаційну скаргу, вища судова інстанція скасува- ла вирок, а справу направила на нове розслідування. Лише розвиток  демократичних  процесів  в  Україні  звільнив П. Проценка від відбуття покарання32. Таким чином, наведені факти дають підставу для та- ких основних висновків: по-перше, в кінці 1950–1980-х  рр. у середовищі Російської православної церкви існува- ли опозиційні течії, що виступали проти конформістської позиції РПЦ, а також спроб органів державного управлін- ня  втручатися  у внутрішнє  церковне  життя. Опозиційні настрої охоплювали широке коло духовенства і віруючих. По-друге,  опозиція  в РПЦ зазнавала переслідувань як  з боку керівництва Московського Патріархату, так і право- охоронних органів, внаслідок чого було порушено ряд кри- мінальних справ проти православних священиків, вірую- чих тощо. По-третє, діяльність опозиції привернула ува- гу до внутрішніх проблем РПЦ міжнародних релігійних та  правозахисних  організацій.  Усе  це  значною  мірою сприяло подальшій демократизації церковного життя. 174        Данилюк Ю.З. Ïðèì³òêè: 1 Алексеева  Л.  История  инакомыслия  в  СССР.  Новейший период. – Вільнюс–Москва, – 1992. – 352 с. 2 Мартирологія Українських Церков. В 4 томах. Документи, матеріали, християнський самвидав України. – Торонто–Балти- мор,. 1987. – Т. 1. – С. 775. 3 Центральний державний архів громадських об’єднань Ук- раїни  (далі  —  ЦДАГО  України).  –  Ф.1,  оп.  24,  спр.  5488.  – Арк. 77. 4 Там само. – Спр. 5744. – Арк. 195–196. 5 Там само. – Оп. 31, спр. 1671. – Арк. 155–156. 6 Там само. – Оп. 24, спр. 6007. – Арк. 9. 7 Алексеева Л. Вказ. праця. – С. 179. 8 Там само 9 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп.31, спр. 2972. – Арк. 1. 10 Там само. – Арк. 2. 11 Там само. 12 Там само. – Спр. 3833. – Арк. 130. 13 Там само. – Арк. 132. 14 Там само. – Арк. 134. 15 Там само. – Арк. 136. 16 Мартирологія Українських Церков… – С.775. 17  Науковий  Архів  “Меморіал”.  –  Ф.103,  оп.1,  спр.  6.  – Арк. 46. 18 Державний архів Тернопільської області (далі — ДАТО). – Ф. 3241, оп.2с, спр. 86. – Арк. 17–18. 19 Алексеева Л. Вказ. праця. – С. 183. 20 Лук’яненко Л. Не дам загинуть Україні! – К., 1994. – С. 148– 152. 21 Архів УСБУ в Черкаській обл. – Спр. 12238. – ФПД, т. 1. – Арк. 10, 25 зв. 22 Українська Гельсінська група 1978–1982. – Балтимор–То- ронто, 1983. – С. 27. 23 Данилюк Ю., Бажан О. “…Нас повинно об’єднати служін- ня народові” // Літер. Україна. – 1995. – 10 серпня. 24  Архів  Управління  СБУ  в  Івано-Франківській  обл.  – Спр. № 10123-П, т.1. – Арк. 31–33 зв. 25 Там само. – Арк. 349. 26 Вести из СССР. Права человека. – Т. 1. – С. 103. Митрополит Володимир (В. О. Романюк) 175 Áàáåíêî Ë.Ë. Ìèòðîïîëèò Âîëîäèìèð (Â.Î.Ðîìàíþê): åòàïè êîíôë³êòó ç ðàäÿíñüêîþ ïîë³òè÷íîþ ñèñòåìîþ Радянський політичний режим впродовж восьми деся- тиліть супроводжувався репресіями проти носіїв політич- ного інакомислення. Одним з об’єктів репресій стало ук- раїнське  духовенство  з  його  різнобарвною  соціальною, духовною, національною палітрою. Актуальність вивчен- ня цієї проблеми не втрачена,  попри наявність у вітчиз- няній історіографії значної історіографічної бази1 . На  зміну критично-викривальному характеру  публі- кацій прийшли кваліфіковані спроби осмислення та аналі- зу причин, механізму і масштабів репресій на тлі теорії і практики більшовизму. На наш погляд, гострота актуаль- ності цієї проблеми підсилюється небезпекою рецидивів тоталітаризму в українському суспільстві, у якому все ще перебувають на стадії формування демократичні традиції та норми громадянського суспільства. У цьому контексті важливого значення набуває персоніфікація подій, пов’я- заних  з  репресивними  акціями влади  та діями  безпосе- редніх виконавців останніх — органів ВУЧК–ДПУ–НКВС– КДБ. 27 ДАТО. – Ф. 3241, оп. 2-с, спр. 86. – Арк. 17–21. 28 Вести из СССР… – Т. 3. – С. 35. 29 НА “Меморіал” – Ф.103, папка “Репресії”, спр. 6. – Арк. 41. 30 Вести из СССР… – Т. 3. – С. 35. 31 Там само. – Т. 4. – С. 117. 32 Там само. – Т. 3. – С. 209, 266–268, 273, 285; Т. 4. – С. 15.

Схожі ресурси