Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Васильєв, В.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12180
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) / В.Ю. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 140-150. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12180
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-121802010-09-30T12:02:43Z Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) Васильєв, В.Ю. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) / В.Ю. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 140-150. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12180 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Васильєв, В.Ю. Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
format	Article
author	Васильєв, В.Ю.
author_facet	Васильєв, В.Ю.
author_sort	Васильєв, В.Ю.
title	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
title_short	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
title_full	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
title_fullStr	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
title_full_unstemmed	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)
title_sort	селянський опір колективізації в україні (1930-ті рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12180
citation_txt	Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) / В.Ю. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 140-150. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT vasilʹêvvû selânsʹkijopírkolektivízacíívukraíní1930tírr
first_indexed	2025-07-02T14:16:36Z
last_indexed	2025-07-02T14:16:36Z
_version_	1836544999502643200
fulltext	140 Âàñèëüºâ Â.Þ. Ñåëÿíñüêèé îï³ð êîëåêòèâ³çàö³¿ â Óêðà¿í³ (1930-ò³ ðð.) За останній час історична наука збагатилась багатьма працями, які висвітлюють соціальні настрої, поведінку та опір селянства комуністичному режиму в 1920–1930-х рр.1 Увага вчених зосереджувалась переважно на процесах ко- лективізації та розкуркулювання. Саме вони змінювали багатовіковий устрій життя більшості суспільства, його соціальну структуру, а разом з нею і політичну систему. Тому метою даного дослідження є вивчення селянсь- кого опору колективізації в Україні в 1930–х роках. Колективізація була справжньою громадянською війною, яку радянська держава нав’язала суспільству. Ця війна між двома різними культурами, способами мислен- ня і буття велась в економічній і культурній сферах, у повсякденному житті до фатального кінця — зникнення або корінного перетворення одного із супротивників. Вла- да намагалася накинути на селян зашморг своєрідного куль- турного імперіалізму, підігнати їх до власних нечітких марксистських уявлень про соціалістичний образ труда- ря — “технічно передового пролетаря на землі”, “освічено- го” та “соціалістичного”. Тому держава намагалася ради- кально трансформувати одвічний уклад селянського життя. Недивно, що дії влади наштовхнулися на запеклий опір селянства. Його масштаби характеризують такі цифри: в СРСР протягом 1929 р. у 1307 масових виступах (в основ- ному проти хлібозаготівель) брали участь 244 тис. селян. В 1930 р. проти насильницької колективізації та створення колгоспів виступили 2468 тис. селян. Загальна чисельність масових виступів у цьому році склала 13754. Було зафіксо- вано 55 збройних повстань. Ще 176 масових виступів, за оцінками ОДПУ СРСР, мали повстанський характер, тоб- Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)... 141 то це були збройні виступи під гаслами повалення радянсь- кої влади. Вони супроводжувались розгоном сільських рад, взяттям заручників, спробами розширення територій, охоп- лених виступами, активним опором владі2. Динаміка виступів була така: з січня до початку квітня 1930 р. відмічалось зростання кількості масових виступів (у березні 1930 р. ОДПУ зафіксувало 6528 виступів). Потім почалось зниження застосування селянами цієї форми опо- ру. В жовтні 1930 р. кількість виступів стабілізувалась на щомісячному рівні 1929 р. Слід зазначити, що після рішень листопадового пленуму ЦК ВКП(б), заможні селяни поча- ли продавати свої господарства, частина передавала май- но до колгоспів з надією уникнути розкуркулення. В січні– лютому 1930 р. розпочалась масова втеча селян зі своїх сіл до міст, новобудов, на шахти Донбасу. В Україні почасті- шали випадки переходу селянами кордону з Польщею та Румунією. В ці ж місяці набула масового характеру антиколгосп- на агітація на селі. Часто-густо вона проводилась на неле- гальних зібраннях та зборах селян. Масовим явищем були зриви сільських сходів з приводу утворення колгоспів. Здійснювались обходи хат односельчан з проханням не вступати до колгоспів або вийти з них. В деяких місцях селяни йшли походами до сусідніх сіл під виглядом зли- дарів — розорених колгоспників. Поширювались чутки щодо війни СРСР з Англією, Францією, Польщею, Руму- нією. Вони супроводжувались відвертими закликами до опору владі та розправи з комуністами та активістами. У всьому СРСР відмічалось масове знищення худоби. У відповідь на насильницькі дії влади різко зросла кількість терористичних актів (за термінологією ОДПУ) з боку селян. Якщо у 1929 р. у Радянському Союзі було зафік- совано 9903 випадки селянського терору проти представни- ків влади, сільських комуністів та активістів, підпалів май- на і псування тракторів, реманенту, худоби, то в 1930 р. ця цифра зросла до 13794 випадків. 142 Васильєв В.Ю. Україна була серед регіонів СРСР, де опір селянства набув масового характеру та нерідко набирав форм фізич- ної, збройної боротьби з діями влади. Щомісячний рівень масових виступів українського селянства в 1930 р. вигля- дав так: січень — 45, лютий — 200, березень — 294, кві- тень — 169, травень — 208, червень — 186, липень — 83, серпень — 55, вересень — 46, жовтень — 129, листопад — 23, грудень — 9. Разом в 1930 р. ДПУ зафіксувало в Ук- раїні 4 098 масових виступів, тобто майже 30 % загальної кількості селянських виступів в СРСР. Чекісти оцінювали середню кількість учасників одного виступу як 298 селян. Підрахунки свідчать, що більше 1,2 млн. людей в Україні брали участь в активних формах опору колективізації. В січні–березні 1930 р. в прикордонних районах Украї- ни селянський опір набрав рис справжньої селянської війни. Виступи селян нерідко закінчувалися розгоном повстали- ми селянами радянських органів влади в районних цент- рах та повним безвладдям на місцях. В цілому ряді прикор- донних районів радянська влада впродовж кількох днів фактично не існувала. У 4-х округах: Шепетівському, Во- линському, Бердичівському, Коростенському не працюва- ло 282 сільради. У березні 1930 р. в Тульчинському, Вінницькому та Могилів-Подільському округах селянськими заворушення- ми була охоплена територія 343 сільрад, причому радянсь- ка влада була ліквідована в 73 селах, а ОДПУ зафіксувало 81 збройний виступ. Голова ДПУ УСРР В. Балицький на бронепоїзді, в супроводі кавалерійських загонів приборку- вав повсталих селян. Його доповідні записки про ситуа- цію в українському селі щоденно направлялися Сталіну3. Як у всьому СРСР, в Україні поширеною формою опо- ру колективізації та розкуркулюванню були теракти. В 1930 р. чекісти зареєстрували в Україні 2 779 терактів, тобто 20,1 % загальносоюзної кількості. В 313 випадках теракти були спрямовані проти працівників низового радянського апарату, у 599 — проти колгоспників, 952 — проти сіль- Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)... 143 ських активістів, 827 — проти колгоспів, 88 — проти пред- ставників радянських громадських організацій та установ. Структура терактів виглядала таким чином: вбивств — 176, поранень — 204, замахів на вбивство — 309, побит- тів — 195, підпалів — 1884, інших видів майнового теро- ру — 11. Причинами терактів у 167 випадках були хлібоза- готівлі, у 14 — податки і само обкладення, 1695 — колекти- візація, 265 — розкуркулювання, 4 — перевибори сільських рад, 12 — на релігійному грунті, 36 — посівна кампанія, 7 — контрактація, 579 — активна громадська робота. Ще однією формою селянського опору були листівки та анонімки, яких ДПУ в 1930 р. зареєструвало в Україні 1211. Серед них 282 були повстанського характеру, анти- колективізаційного — 880, проти хлібозаготівель — 41, проти податку та само обкладення — 14, релігійних за зміс- том — 31, монархічних — 17, антисемітських — 23, проти розкуркулення — 2, троцькістських та інших “ухильниць- ких” — 2, антирадянських — 52. Таким чином, насильницька колективізація та розкур- кулення викликали запеклий опір селянства, який проявив- ся у різноманітних формах. Образно кажучи, першою лінією захисту селян були форми соціальної “мімікрії”: само розкуркулення, втеча з рідних місць, селянський луд- дизм. Властива більшості селян віра в те, що “добрий” правитель та його оточення не знають про варварські дії місцевих керівників, яскраво проявилась у десятках тисяч селянських листів та скарг, яки були спрямовані до цент- ральних органів влади. Своєрідною формою селянського опору були листівки та анонімки, в яких містились не тільки погрози фізичної розправи з місцевими комуністами та активістами, але й були заклики до непокори та селянського повстання проти влади. За оцінками ДПУ, біля 20 % селянських листівок були антирадянськими та мали антиурядову спрямованість. Листівки та анонімки надають можливість визначити деякі суттєві риси свідомості українського селянства. По- 144 Васильєв В.Ю. ряд з вірою у “доброго” правителя селяни визначали ра- дянську владу як чужу для них. Типові вислови, що це вла- да “жидів і кацапів” (відображення побутового рівня етні- чної свідомості та певної етнічної напруги) доповнювались заявами “голова сільради теж чужий”. Протиставлення себе як єдиного “світу” селян-трудів- ників ворожим діям влади супроводжувалось (особливо на Правобережній Україні) закликами до “українського на- ціонального об’єднання” та висуванням гасла “Хай живе самостійна Україна”. На мій погляд, це переконливий до- каз національної ідентичності українського селянства. Зро- зуміло, що селяни не могли ідеологічно обґрунтовувати принципи побудови самостійної української держави та політично створювати її структури. Тому вони ліквідову- вали сільради, обирали старост та писарів, звичних за царських часів. Проте справа полягала не тільки у відтворенні місце- вих органів влади. Психологічна легітимність царської вла- ди для православних українських селян йшла від Бога. У релігійно-символічному сприйнятті українського селяни- на Сталін, в якому персоніфікувалась радянська влада з її безмежним насильством та прийшлими представниками, був чортом, що “за червонці продавав людей сатані”. Ра- дянська влада, в цілому, сприймалась як знамення анти- христу. Злам багатовікових звичаїв селянського життя у ході колективізації загострив есхатологічні настрої, передчут- тя кінця світу, апокаліпсису. Державний терор у ході колективізації та розкуркулен- ня обумовив розмах селянського терору. Динаміка остан- нього тісно пов’язана зі здійсненням державних кампаній на селі. Якщо уважно подивитись на структуру терактів, стає зрозумілим, що переважна більшість була спрямова- на проти “своїх”, місцевих активістів. Війна держави про- ти селянства породила громадянську війну на селі. Але це було не стільки загострення “класових протиріч”, або “кур- кульський терор”, скільки конфлікт, обумовлений зламом Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)... 145 традиційного селянського єдиного соціуму в умовах на- сильства влади. Слід зауважити, що загальна природа селянства така, що воно не є схильним до відкритих індивідуальних або масових дій проти влади. Такі дії завжди обумовлені масо- вим насильством влади чи масовим розчаруванням селян у місцевих представниках влади та, взагалі, у державних елітах. У випадку колективізації в СРСР, події 1930 р. про- демонстрували, що масові колективні дії селян мали ха- рактерні для будь-якого селянського руху риси: слабку організованість, відсутність, у переважній кількості ви- падків, справжніх лідерів, локальність інтересів та вимог селян та інше. Утім, у лютому–березні 1930 р. драматичний селянсь- кий опір, особливо у районах Правобережної України, зіграв ключову роль у зміні політичного курсу керівництва компартії та на короткій час зупинив колективізацію. Після цих подій центральна влада поступово продовжувала пе- ретворювати українське село, як і суспільство в цілому, на обложену фортецю, шукаючи “ворогів народу” та міліта- ризуючи громадську думку. Влада використовувала селянський опір, щоб надати своїм жорстким репресивним діям легітимності та поклас- ти вину за насильство на “ворожі класові елементи”. В свою чергу, це вело до посилення централізації влади та репре- сивної природи держави, котра з новою силою спрямову- вала репресії проти селянства. Вже восени 1930 р. районні відділи ДПУ УСРР виси- лали у віддалені регіони СРСР “куркульські господарства”, які чинили опір колективізації та розкуркуленню. Серед репресивних акцій особливо відзначалась депортація се- лян, що була проведена з 1 червня до 15 липня 1931 р. В ході її здійснення з території України було вислано 120– 130 тис. осіб. Якщо врахувати, що з 19 лютого до травня 1930 р. перша хвиля депортацій охопила 100 тис. людей, 146 Васильєв В.Ю. то разом у ході двох централізованих акцій було вислано 220–230 тис. селян4. З другої половини 1930 р. вищі представники влади на чолі зі Сталіним заявляли про зміну тактики “куркуля”. Твердилось, що він почав діяти “тихою сапою”, тобто “проліз” до колгоспів та організував саботаж колгоспного виробництва. “Куркульський саботаж” проводився через бідняків, середняків, “відсталих елементів” та у зговорі з місцевими працівниками. Така діяльність характеризува- лась як “підривна” та антирадянська. Цікаво, що до кате- горії куркулів та антирадянських елементів потрапляли всі, хто не був у колгоспах. Що ж до “куркульських інстинктів”, за офіційною термінологією, то ними були “заражені” се- редні та бідніші верстви селянства. У відповідності до такої інтерпретації подій у селяни- на не залишалось можливості для будь-яких спроб відстою- вання власного життя та звичного устрою громади. Або ти з державою, тобто виконуєш всі її непосильні податки та заготівлі, або ти є ворогом держави. На мою думку, заяви офіційних представників про кур- кульську діяльність “тихою сапою” побічно свідчили про зміну форм селянського опору. Селянство повернулось до вироблених ще у часи передреволюційної Російської імпе- рії форм соціальної “мімікрії”: нелегального продажу землі, фіктивного розподілу власності між родичами, фіктивно- го усиновлення, надання хабарів місцевим чиновникам. Головною метою таких дій була політично фіксована зміна соціального статусу селян, їх трансформація в очах влади з куркулів на середніх та бідних селян. Для тих, що вступили до колгоспів, характерними ста- ли повсякденні форми опору: відмова від роботи, імітація праці у колгоспах, крадіжки, втеча до інших місць. Багато селян зосередились не на колгоспній праці, а на догляді за власною худобою, вирощуванні технічних сільськогоспо- дарських культур та навіть на самогоноварінні. Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)... 147 Можливо, що активні форми селянського опору, особ- ливо колективні дії, застосовувались у менших розмірах, якщо їх порівнювати з 1930 р. За умов недоступності відом- чих архівів, ми не знаємо масштабів селянського опору. Проте архівні дослідження свідчать, що відверті антиуря- дові дії селян мали місце5. Ще менше досліджені соціальні настрої та поведінка селян у період голоду 1932–1933 рр. Але відомо, що у першій половині 1932 р. з колгоспів в Україні вийшли 41200 селянських господарств. Голодні селяни опиралися виве- зенню хліба в рахунок заготівель, нападали на зерносхо- вища, магазини, комори винокурень, де лежали запаси ку- курудзи. 26 квітня 1932 р. Сталін надіслав першому секретарю ЦК КП(б)У С. Косіору доповідну записку керівництва “Союзспирту” про збройні напади голодного населення на комори заводів тресту. У своїй супроводжувальній записці він писав: “Òîâ. Êîñ³îð. Îáîâ’ÿçêîâî ïðî÷èòàéòå äîäà- í³ ìàòåð³àëè. Ñõîæå íà òå, ùî ó äåÿêèõ ïóíêòàõ ÓÑÐÐ ðàäÿíñüêà âëàäà ïðèïèíèëà ³ñíóâàòè. Íåâæå öå òàê? Íåâæå òàê³ êåïñüê³ ñïðàâè ³ç ñåëîì íà Óê- ðà¿í³? Äå îðãàíè ÃÏÓ, ùî âîíè ÷èíÿòü? Ìîæå, ïåðå- â³ðèëè á öþ ñïðàâó ³ ïîâ³äîìèëè â ÖÊ ÂÊÏ(á) ïðî âæèò³ çàõîäè. Ïðèâ³ò. É. Ñòàë³í”. По трьох днях Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло теле- граму Сталіна і створило комісію у складі С. Косіора, С. Ре- денса (голова ГПУ УСРР), Р. Терехова (секретар ЦК КП(б)У), якій доручалось вжити заходів, щоб не припус- катися таких випадків6. У другій половині 1932 р. зросло незадоволення сус- пільства політикою хлібозаготівель та колективізації. Діяльність надзвичайних комісій Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі з В. Молотовим та Л. Кагановичем в Україні на- прикінці 1932 р. мала на меті “викачати” хліб з голодного українського села та придушити відчайдушний опір хлібо- заготівлям. Складовою частиною діяльності комісій вищого 148 Васильєв В.Ю. політичного керівництва країни були репресивні акції проти всіх незадоволених політикою радянської влади. Особли- вого розмаху вони набули у 1933 р., коли “політичні пере- вірки” та репресивні “чистки” охопили всі соціальні групи та структури українського суспільства. Їх зазнали понад півмільйона людей, сотні тисяч серед яких потрапили до категорії “класово ворожих елементів”7. Поглиблене дослідження соціальних настроїв голодую- чих селян, робітників, службовців — це справа майбутніх досліджень. Але недарма радянська влада застосувала такі широкомасштабні репресії, щоб придушити опір українсь- кого суспільства. Майже повністю невідомими залишають- ся дії селян, місцевих керівників, які чинили опір хлібозаго- тівлям 1934–1937 рр. Попереднє вивчення показує, що суп- ротив був значним, а соціальна напруга в українському селі підштовхнула радянське керівництво до нових хвиль реп- ресивних дій8. Каталізатором репресій у 1935–1936 рр. був стаханівсь- кий рух. Він викликав таку серйозну соціальну напругу в українському суспільстві, і зокрема на селі, що вище полі- тичне керівництво СРСР на чолі із Сталіним скористалося цією нагодою. Воно звинуватило у “ворожих діях” і неза- баром репресувало все керівництво України. Переплетіння економічних, внутрішньополітичних та геополітичних чинників обумовило розмах масових репре- сивних акцій під час “великого терору” 1937–1938 рр. на нижчих щаблях соціальних структур. Під молох репресив- ної системи потрапили майже всі, хто попередньо був зане- сеним до облікових систем ОГПУ СРСР9. Але опір селян сталінізму тривав. Українські селяни, переживши колективізацію 1930–1931 рр. та голод 1932– 1933 рр., не могли швидко перетворитися на “радянських людей”, у вірних “сталінських соколів”. Попіл репресова- них, загиблих, померлих родичів стукотів у серцях бага- тьох українців. Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)... 149 Ïðèì³òêè: 1 Див.: Graziosi Andrea. Collectivisation, revoltes paysannes et politiques gouvernementales // Cahiers du Monde russe. – XXXV (3). – juiellet–septembre 1994. – P. 437–632; Danilov Victor, Berelovich Alexis. Les documents de la VCHK–OGPU–NKVD sur la campagne sovietique // Cahiers du Monde russe. – XXXV (3). – juiellet–septembre 1994. – P. 633–701; Lynne Viola. Peasant rebel under Stalin: Collectivization and the culture of peasant resistance. – New York, 1996; Рязанская деревня в 1929–1930 гг.: Хроника головокружения. Документы и материалы / Отв. Ред.-сост. Л. Виола, С. В. Журавлев и др. – М., 1998; Васильєв Валерій, Лінн Віола. Колективізація і селянський опір на Україні (листо- пад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997; Советская де- ревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. 1918–1939. Документы и ма- териалы. В 4-х т. / Под ред. А. Береловича, В. Данилова. – М., 1999–2000. – Т. 1, 2; Трагедия советской деревни. Коллективи- зация и раскулачивание. 1927–1939. – Документы и материалы. В 5-ти тт. / Под ред. В. Данилова, Р. Маннинг, Л. Виолы. – М., 1999–2001. Т. 1, 2, 3; Кульчицький С.В. Опір селянства суцільній колективізації // Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. – К., 2003. – С. 366–384. 2 Danilov Victor, Berelovich Alexis. Les documents de la VCHK– OGPU–NKVD sur la campagne sovietique // Cahiers du Monde russe. – XXXV (3). – juiellet–septembre 1994. – P. 633–701. Дже- релом інформації для істориків була “Доповідна записка щодо форм та динаміки класової боротьби на селі в 1930 р.”, яка була підготовлена секретно-політичним відділом ОГПУ СРСР. 3 Васильєв Валерій, Лінн Віола. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997. – С. 54–67. 4 Там само. – С. 64; Центральний державний архів громадсь- ких об’єднань України (далі — ЦДАГО України). – Ф. 1, оп. 16, спр. 8. – Арк. 9. 5 Див.: Винниченко І. Україна 1920–1980-х: депортації, зас- лання, вислання. – К., 1994. – С. 22; ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 20, спр. 4277. – Арк. 43. 6 Див.: Хлевнюк О.В. Политбюро: Механизмы политической влати в 30-е годы. – М., 1996. – С. 56; Колективізація і голод на 150 Васильєв В.Ю. Україні, 1929–1933. – К., 1993. – С. 525–531; Чорні жнива: Го- лод 1932–1933 рр. у Валків. та Коломац. р-нах Харківщини. – К.–Харків–Нью-Йорк–Філадельфія, 1997. – С. 72, 335; ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 6, спр. 236. – Арк. 52. 7 Див.: Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північнтй Кавказ. 1932–1933 рр. / За ред. В. Васильєва, Ю. Шаповала. – К., 2001. – С. 73. 8 Мовчан О.В. Спротив хлібозаготівлям та пошуки порятун- ку від голодної смерті // Голод 1932–1933 років в Україні: при- чини та наслідки. – К., 2003. – С. 538–561; Васильєв В., Под- кур Р. Невідомий голод 1934–1935 рр. на Поділлі // Тези допові- дей і повідомлення XIX Вінницької обласної історико-краєзнав- чої конференції. – Вінниця, 1999. – С. 53–54; Таугер М.Б. Уро- жай 1932 года и голод 1933 года // Судьбы российского кресть- янства. – М., 1995. – С. 315; Shapoval Iurii. The Tragedic Fate of Iuliian Bachynsky // Journal of Ukrainian Studies 23. – № 1. (Summer 1998). – Р. 25; Російський державний архів соціально-політич- ної історії. – Ф. 17, оп. 162, спр. 16. – Арк. 137–138, 151; Оп. 3, спр. 950. – Арк. 13; Спр. 951. – Арк. 83, 99; Ф. 81, оп. 3, спр. 216. – Арк. 128–138; Спр. 100. – Арк. 76; Спр. 101. – Арк. 46; ЦДАГО України . – Ф. 1, оп. 6, спр. 340. – Арк. 26–27, 37; Спр. 341. – Арк. 58, 83, 84, 87–88, 144, 157, 190; Оп. 20, спр. 6517. – Арк. 40–44, 67, 76–77; Спр. 6528. – Арк. 163; Спр. 6532. – Арк. 77; Державний архів Вінницької області. – Ф. П-136, оп. 7, спр. 5. – Арк. 37. 9 Див.: Васильєв В. Причини та механізми здійснення масо- вих політичних репресій на території Вінницької області в 20– 30-і рр. // Політичні репресії на Поділлі (20–30-і рр. ХХ ст.). – Вінниця, 1999. – С. 11; його ж: Україна в політиці керівництва СРСР напередодні Другої світової війни // Український історич- ний журнал. – 2005. – № 1. – С. 4–15.

Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.)

Institution

Ähnliche Einträge