Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола

Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола

Вперше надруковано: Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. – Winter, 2000. – N 1. – V. 1. Автор використовує у назві та у тексті образні вислови та сленгові значення. Наприклад, “монолог адвоката диявола” може бути перекладений як “монолог затятого сперечальника”. До того ж, різноман...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2005
1. Verfasser: Віола, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12181
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола / Л. Віола // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 103-139. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12181
record_format dspace
spelling irk-123456789-121812010-09-30T12:01:57Z Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола Віола, Л. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Вперше надруковано: Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. – Winter, 2000. – N 1. – V. 1. Автор використовує у назві та у тексті образні вислови та сленгові значення. Наприклад, “монолог адвоката диявола” може бути перекладений як “монолог затятого сперечальника”. До того ж, різноманітні документи 1930-х рр., свідчать, що селяни у багатьох випадках вважали комуністичну владу та особисто Сталіна дияволом та антихристом. Авторизований переклад Валерія Васильєва. 2005 Article Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола / Л. Віола // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 103-139. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12181 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Віола, Л.
Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
description Вперше надруковано: Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. – Winter, 2000. – N 1. – V. 1. Автор використовує у назві та у тексті образні вислови та сленгові значення. Наприклад, “монолог адвоката диявола” може бути перекладений як “монолог затятого сперечальника”. До того ж, різноманітні документи 1930-х рр., свідчать, що селяни у багатьох випадках вважали комуністичну владу та особисто Сталіна дияволом та антихристом. Авторизований переклад Валерія Васильєва.
format Article
author Віола, Л.
author_facet Віола, Л.
author_sort Віола, Л.
title Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
title_short Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
title_full Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
title_fullStr Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
title_full_unstemmed Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
title_sort народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12181
citation_txt Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола / Л. Віола // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 103-139. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT víolal narodnijopírvstalínsʹkí1930tírrmonologadvokatadiâvola
first_indexed 2025-07-02T14:16:39Z
last_indexed 2025-07-02T14:16:39Z
_version_ 1836545002314924032
fulltext 103 ˳íí ³îëà Íàðîäíèé îï³ð â ñòàë³íñüê³ 1930-ò³ ðð.: ìîíîëîã àäâîêàòà äèÿâîëà1 За  останні  кілька  десятиліть  західне  історіографічне відображення сталінських 1930-х років розширилося тема- тично і концептуально. Але цей процес відбувався поетап- но та іноді важко, від нав’язливих ідей часів холодної війни про  тоталітарний контроль,  репресії  та  атомізацію   сус- пільства до доводів “ревізіоністів” 1980-х років. Останні — це вчені, котрі робили наголос на досліджені соціальних основ сталінізму, конфліктів “центр–периферія”, а також адміністративну слабкість сталінської влади. При цьому вперше використовувався більш об’єктивістський підхід до  вивчення  джерел  та,  серед  інших  проблем,  до  опору суспільства. Ця робота на тему народного опору сталінській дикта- турі в 1930-х роках походить головним чином від тих но- вих доказів, що виявилися в раніше секретних архівних документах. Давно укорінена традиція історіографічного роздвоєння радянської історії на маніхейський світ добра і зла, основана на холодній війні та сталіністському мента- літеті, має слугувати нам як казка, що застерігає та висвіт- лює спірні і потенційно суперечні прорахунки. Вони поля- гають  у  завищенні  значення  опору або  в  упередженому ставленні до нього, через що виключаються всі інші істо- ричні дані. Якщо це не враховувати, ми ризикуємо розро- бити власний варіант холодної війни, антисталінські не- правдиві версії щодо “народних класів” у 1930-ті роки. Історія народного опору в сталінські 1930-ті рр. не є абсолютно новою, хоча чіткіше розуміння її обсягу та сут- ності з’являється лише зараз2. Значимість теми полягає не стільки у наявності опору, як у світлі, що проливає ця тема на історичне оточення/ситуацію. Найкраще народний опір 104 Лінн Віола слід розглядати як призму, що розсіює туман невідомості й висвітлює сутність того, що було темними та незрозумі- лими аспектами соціальної, культурної та політичної історії 1930-х рр. Одночасно з тим, як ми висвітлюємо цю нову, в цілому корисну тенденцію в сучасних дослідженнях, важ- ливо визнати суб’єктивність опору, розпливчасті принци- пи його природи, а також поставити  запитання, коли, за яких обставин та з якого кута зору опір є власне опором. Ïðîöåñ çàõèñòó “äèÿâîëà” Що таке опір? Це складне питання, на яке неможливо дати  просту відповідь,  так  як  ми  намагаємося  вмістити термін в більшу кількість питань і часто-густо безладних дефініцій. За суттю опір включає в себе поняття опозиції — активної, пасивної, вміло замаскованої, приписуваної чи навіть припущеної. Той факт, що нашою темою є народ- ний опір в контексті сталінських 1930-х рр., може зробити завдання визначення терміну ще важчим тому, що ми повин- ні покладатися, з небагатьма винятками, на односторонні джерела, визначені пропагандистськими засобами та адмі- ністративними структурами сталінізму. Очевидно, активна опозиція є найзрозумілішим та найо- чевиднішим видом  опору. Активні форми опору можуть включати  повстання,  бунти та  заколоти,  демонстрації  й мітинги протесту, страйки та припинення роботи, підбу- рюючі й опозиційні плакати та листівки, листи з погроза- ми та петиції, а також підпали, напади й вбивства. Головна хвиля  активного  опору в  1930-ті  рр.  піднялася  у першу п’ятирічку (1928–1932 рр.). Напередодні та в період колек- тивізації, особливо в 1930-му р., селянство взяло участь у масовому повстанні, що вилилося в 13 754 масових заво- рушення, більше ніж одну тисячу вбивств представників влади, чисельні вибухи протесту або насилля під час зборів з питань колективізації, а також цілий ряд інших проявів опору3. Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 105 Робітники також вдалися до активних форм опору, як продемонструвала нам остання робота Джефрі Россмана. Робітники текстильної промисловості Івановської області взяли участь в поширених та різноманітних актах відкри- тої опозиції, кульмінацією яких став страйк в Тейково та повстання в Вичузі в 1932 р.4 Чи є знахідки Дж. Россмана характерними лише  для  Іваново та  робітників текстиль- них заводів, чи вони є ознакою розповсюдженого явища, що потребує подальших регіональних досліджень, осно- ваних на архівних матеріалах? В будь-якому випадку віро- гідно  припустити можливість  повторення  таких  подій  в інших місцях. Пасивний  опір  —  характерна  і  глибоко  вкорінена поведінка “нижчих класів” був широко розповсюджений у 1930-ті рр., ставши реальним способом життя. Пасивний опір до деякої міри розпізнати важче, ніж більшість видів активного опору. Він може включати затягування роботи, халатність, саботаж, крадіжки та  інші різноманітні фор- ми. Хоча прояв пасивного опору є предметом багатосто- ронніх тлумачень та пояснень, його об’єктивну реальність не можна ставити під сумнів, беручи до уваги контекст і результати поведінки народу на робочих місцях й в інших ситуаціях. Мотивовані цілою низкою не завжди чітко визначених причин, селяни та робітники використовували різні форми пасивного опору. Шейла Фіцпатрік яскраво описала стра- тегії селян в 1930-ті рр., коли вони зіткнулися з роботою, життям та виживанням в новій системі колективних гос- подарств5. Вона також зафіксувала фактори, “зовнішні” та “внутрішні”, включаючи опір, що спонукали селян мільйо- нами залишати села в той період6. Дональд Фільцер та інші навели багато прикладів різ- них тактик пасивного опору, які використовували робітни- ки промисловості, що демонстрували транснаціональні й одночасно звичні способи спілкування з керівництвом, а також поведінки під час роботи7. Категорія пасивного опо- 106 Лінн Віола ру може бути розширена і включити в себе те, що Джеймс С. Скотт назвав “зброєю слабких” або “щоденними фор- мами опору”. До останніх він включив усі елементи пасив- ного опору, зазначені вище, а також ще більш суб’єктивні місцеві розмови, ритуальне, вдаване невігластво, симуляції та обман, фальшиву поступливість8. Дж. Скотт вважає ці поняття народним “мистецтвом опору”, категорією аналі- зу, що розширює рамки опору для визнання автономної чи напівавтономної народної культури чи культур, що  існу- ють  паралельно  з  домінантною  культурою.  Вираження мистецтва опору передбачає “спільний світогляд”9 з боку акторів соціуму, розвинутий у контексті “закулісної” куль- тури опору, незалежно від того, чи це закулісся є “соціаль- ним простором”, створеним таємними зібраннями амери- канських рабів, тавернами, ярмарками чи ринками; чи, як це було в випадку Радянського Союзу, “сходками” (селянсь- кими зібраннями) або церквою10. Багато “вмінь” цього виду народного опору в сталінсь- кому Радянському Союзі зараз випливають на поверхню з документів,  коли  історики  використовують  нові  методи бачення/читання, запозичені з інших дисциплін. В 1986 р. я вивчала “бабьи бунти”(жіночі виступи) як текст, в яко- му було записано цілий ряд ритуальних кодів, одержаних зі  сприйняття  селянками  політики,  виживання  та  самих себе11. В 1990 р. я використала чутки, що розповсюджува- лися поміж селян  за часів колективізації, щоб зрозуміти менталітет селян та дослідити широко розповсюджені апо- каліптичні почуття/метафори12. Нещодавно Ш. Фіцпатрік проаналізувала доноси та лис- ти-скарги як джерела селянської мови, що передають ри- туальні форми вираження, і часом навіть можуть впливати на офіційну мову, щоб виразити критику та опозиційні наст- рої13. Сара Дейвіс, Леслі Ріммель та Олена Зубкова серед інших вивчили “сводки” (зведення) комуністичної партії та органів  безпеки,  як  базу  свідчень  про  критичні  погляди народу в 1930-ті та подальші роки14. Спосіб вираження в Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 107 цих джерелах коливається від прямого та відвертого до фор- мальних бюрократичних кліше  і оманливих маніпуляцій за допомогою мови, традиційно використовуваної селяна- ми. Остання категорія може бути визначена як формою, в колективних листах-петиціях, так і змістом. Справа в тому, що робітники і селяни однаково висловлюють свої почут- тя, прикриваючись “відсталістю”, “темнотою” чи “некуль- турністю”. Ці види “мистецтва опору”, якщо насправді їх можна так назвати, приховуються для безпеки та ефектив- ності, підтверджуючи аксіому Дж. Скотта: “чим грізніша сила, тим товща маска”15. Інші дії ще важче визначити як власне опір, хоча вони чітко демонструють елементи незвичної або антисоціаль- ної поведінки. Чи є в спектрі опору місце злочинності, чор- ному ринку, “блату”16 та бандитизму, або ж альтернатив- ним субкультурам та особливостям, притаманним релігій- ним сектам, світу традиційного лікування, гомосексуаліз- му або неросійським національностям? Чи можемо ми виз- начити за опір критичні вирази в особистих щоденниках, чи слова, вимовлені за обіднім столом? Чи є саме існуван- ня альтернативного соціального простору типовим актом опору в контексті сталінізму? По мірі  того, як ми складаємо  список цих питань  та визначень, — радше, можливих визначень, стає зрозуміло, що  ми  зовсім  не  наближаємося  до  дійсного визначення опору. Ми можемо втратити сутність цього терміну. Будь- яке розуміння опору відносне, а фактори аналізу є надто суб’єктивними, особливо в контексті пануючої офіційної культури сталінізму. Уникаючи будь-яких абстрактних фор- мулювань, напевно буде корисніше продовжити дискусію щодо вивчення знакових факторів аналізу, включаючи моти- вацію, контекст та джерела на основі дій опору. Опозиційна мотивація є найяснішою та найкраще виз- наченою у випадку активного опору. Страйки робочого кла- су в першу п’ятирічку та селянські бунти проти колективі- зації є чіткими прикладами активного народного опору в 108 Лінн Віола 1930-ті рр. Однак, почавши на перший погляд так зрозумі- ло та ясно, як ми можемо далі характеризувати такий опір? На відміну від заводських ревізійних звітів про страйки за царських часів, звіти доби сталінізму не особливо розріз- няють економічні і політичні мотиви в страйках або інших формах колективної дій (що не заперечує частково пробле- матичну природу заводських ревізійних звітів). Також такі звіти майже не розрізняють локалізовані про- тести та антирежимні протести, а натомість таврують все знаком  контрреволюції. Однак,  очевидно,  що описаний Дж. Россманом протест робітників Іваново починався як місцеве невдоволення через економічні проблеми. Робіт- ники в Вічузі навіть вимагали втручання Москви, надіслав- ши телеграму Калініну, яка, мабуть, була вираженням дові- ри центральній владі. Якщо можна поставити під сумнів щирість скарги доброму царю в Москві на поганих місце- вих  представників  влади,  що  порушують  його  волю,  то зрозумілим є те, що протест більшості робітників Іваново спочатку не носив політичний характер. І тільки після втру- чання центральної влади, а втручання було зовсім не в стилі міфічного доброго царя, протест переріс з економічного в політичний бунт17. В контексті сільського життя маска, якщо перефразу- вати Дж. Скотта, часто була надто товста, щоб деталізува- ти мотиви навіть у випадку відкритого опору. Звертання до “бабьего бунта”, наприклад, слугувало для прикриття мотивації селянських бунтів, граючи на владних пояснен- нях про неотесаних селян, особливо селянок. Навіть у бун- тах, де не так відверто використовували традиційні ритуа- ли  й  сценарії  селянських виступів,  не  зовсім  зрозуміло, яким же саме було поєднання політичних та економічних мотивів. Селянський бунт за своєю природою є локальним та  локалізованим,  і  зазвичай саме  історикам доводиться “розширяти/оцінювати” його політичну значущість. Або це робить режим, що схильний політизувати чи деполітизу- вати селянський опір. Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 109 Мотивація є зрозумілішою в тих випадках, коли селя- ни виступали з плакатами, вимагаючи відставки комуністів, або прирівнюючи існуючий режим до панування антихрис- та. Однак, як нагадує нам чудовий молодий історик Д’Анн Пеннер,  селяни могли вимагати усунення комуністів  від влади і, в той же час, бути лояльними або зберігати лояль- ність до радянської влади. Ця модель, вочевидь, була ши- роко поширена на Дону18. Однак в Україні та і будь-де, звіти про селян, що усувають від влади сільських  радянських активістів та відновлюють інститут сільського старійши- ни, не були частими19. Селяни просто переслідували місце- вих представників влади та активістів, однаково і комуніс- тичних, і радянських. Чи були ці дії направлені проти місце- вих представників влади, чи були вони показником анти- режимного настрою народу? Напевно відповідь залежить від особи спостерігача — історика, представника місцевої влади, агента служби без- пеки або центральної влади. Схоже запитання виникає, коли ми намагаємося зрозуміти хвилю підпалів, фізичних напа- дів та вбивств, спрямованих проти місцевих представників влади та активістів напередодні та під час колективізації. Проблема полягає в тому, що багато цих представників та активістів були селянами, глибоко вплутаними в сільську політику/відносини. Таким чином, надзвичайно важко ви- різнити особисті, соціальні стосунки та “велику політику” доби колективізації. На практиці це означає, що будь-який підпал міг бути звичайною пожежею, або ж, — особливо з точки зору представників влади, — будь-яка пожежа мог- ла бути підпалом. Так само  напади на представників  влади могли бути (або ж про них можна було так сказати) результатом п’я- них гулянок чи невиконаних домовленостей. Хоча з точки зору влади п’яні гулянки чи домовленості з місцевими пред- ставниками влади могли стати небезпечними політизовани- ми діяннями. Ось хороший приклад того, як контекст може бути головним в аналізі. Контекст колективізації й зростаю- 110 Лінн Віола чі обсяги селянського насилля в цей період можуть схили- ти аргументи на користь опору. Якщо це так, все рівно опір є ненадійним поняттям і його не можна так легко відмежу- вати — і, напевно, цього робити й не слід — від політики стосунків всередині общини, від давнішньої ворожби та сільських соціальних конфліктів. Питання мотивації стає ще більш важким та спотворе- ним завдяки офіційній точці зору та механізмами народно- го захисту, коли ми звертаємося до аналізу пасивного опо- ру. На перший погляд, політичний контекст пасивного опо- ру здається дуже обмеженим. Голод, боротьба за виживан- ня, безвихідь та відчай здаються центральними, головни- ми мотиваційними факторами, що приводили селян та ро- бітників до крадіжок, затягування роботи, прогулів та подіб- них дій. Розповсюджений саботаж, зафіксований в офіцій- них документах, здається результатом недостатніх вмінь, некомпетентності  або  ж злості  через  надмірну втому чи виснаження. Втечі сільських жителів були спричинені нуж- дою в сільському господарстві та заманливістю можливості працевлаштування в місті. Однак, заплутавшись в предметі опору, ми повинні ще раз звернутися до контексту. Його деякі селяни описували як “друге кріпацтво”. Селяни крали для того, щоб якось вижити, але вони крали у держави, яку багато з них вважа- ли чимось чужим та несправедливим. Селяни дійсно виру- шали в місто в пошуках роботи і кращого життя, але зали- шали вони в першу чергу ненависні колективні господар- ства. Це не означає, що всі види мотивації, які стояли за пасивним  опором, були  опозиційними.  Звичайно,  що  не можна вважати такі дії доказом існування однорідного опо- зиційного селянства та відсутності тих, кому існуючий ре- жим був вигідним. Скоріше цей факт має привертати увагу до труднощів та суб’єктивностей мотивів дій, які ми мо- жемо вважати опором. Мотивації інших дій інтерпретувати ще важче. “Акти опору” є доволі суб’єктивною сукупністю поведінки наро- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 111 ду, яка є  об’єктивно незрозумілою для нас  — сторонніх спостерігачів. Чи селяни і робітники маніпулювали офіцій- ними міркуваннями в своїх листах і петиціях до вищої вла- ди, чи, може, вони вірили у те, що писали?  Чи селяни  і робітники писали Калініну тому, що вони вважали його своїм “всесоюзним старійшиною”, і їм потрібне було тради- ційне джерело влади та авторитету, чи це було просто хит- рістю? Чи покривали селяни та робітники самі себе пеле- ною обмеженості, щоб деполітизувати свої вимоги з мірку- вань безпеки? Чи це був вид риторичного ритуалізованого мовлення? Чи може селяни дійсно вважали себе такими? Наскільки розумними були “народні класи”? Звичайно ж, вони були не такі розумні, як сучасні історики чи офіційні спостерігачі. Що  було  поєднанням  віри,  страху,  інакомислення  та ритуалу? Потрібно зауважити, що інтерпретації народної мови нерозривно пов’язані з нашим способом бачення як істориків,  який  є неминуче відносним, упередженим  та, мабуть, політизованим. Нашими головними ліками від ко- роткозорості  є  контекст  і  порівняння,  порівняння  низки джерел та культур, для того, щоб виміряти універсальність способу захисту народу від панування. Сфера злочину та злочинності також підпадає під від- носні інтерпретивні мінливості та позиції спостерігача. Чи була хвиля злочинності в середині 1930-х рр., яку так де- тально описує Девід Ширер, результатом соціального кра- ху та хаосу того часу, чи, можливо, це було відображенням масової соціальної непокори20? Якщо останнє, як тоді ми розуміємо значення та розповсюдження “масової соціаль- ної непокори” в контексті сталінських 1930-х рр.? Можли- во злочинці були просто злочинцями. Чи повинні ми ідеа- лізувати  Остапа  Бендера  (героя  “Дванадцяти  стільців” Ільфа і Петрова)? Та  сама  низка  питань  виникає  у  випадку  появи  чи відновлення певних альтернативних субкультур або особли- востей незалежно від того є вони релігійними, національни- 112 Лінн Віола ми чи особистими. Чи індивідууми або групи переймають альтернативні особливості в стані опору, чи були такі аль- тернативні особливості просто неминучими і іноді переда- ними культурою, способами  життя? Такі способи  життя переросли в опірну поведінку у відповідь на визначення їх режимом та репресії, чи вийшли з підпілля та з спадково опозиційних субкультур? Таким чином,  зростає  кількість  питань, що критику- ють завжди розпливчасті визначення та особливості опо- ру.  Хоча,  і  може  завдяки  таким  питанням,  з’являються спільні знаменники в аналізі опірної поведінки: незрозуміла природа народної мотивації, головна роль контексту, а та- кож суб’єктивність тлумачення. Принагідно зауважу, що ми повинні звернути увагу на характер історичних джерела доби сталінізму. Маю на увазі своєрідність  всемогутнього  та  розповсюдженого сталін- ського менталітету. Він “бачив” ворогів — придуманих та імовірних де завгодно, мав тенденцію узагальнювати несу- місні та суперечливі дії, вважати їх підривною діяльністю та контрреволюцією. Він передбачав винятки для політич- ної вигоди тільки в тому випадку, коли потрібно було пуб- лічно звести до мінімуму міру незадоволення, як це було у випадку з селянськими повстаннями доби колективізації. У таких випадках опір народу зображався як дії відсталих та аполітичних мас. Таким чином, відбувалося повернен- ня до владних пояснень про неотесаних та темних селян і несвідомих робітників21. Докази опору або його можливих проявів можна знай- ти у майже безкінечній низці джерел, опублікованих або архівних, останні в більшості включають документи Нар- комату юстиції, Наркомату внутрішніх справ, робітничо- селянської інспекції, комуністичної партії, радянської ієрар- хії і т.д. Тому проблема опору має дещо невловиме значен- ня: хто з дослідників, як і де розуміє опір, визначає як і де він буде шукати його. Однак, безперечно основною сфе- рою знаходження свідчень про опір є документи поліції, в Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 113 нашому випадку, служби безпеки, яка мала назви протя- гом 1930-х рр. — “ОГПУ, НКВД”. Велика частка детальної інформація про опір містить- ся в архівах ФСБ та в її обласних філіях, доступ до яких, як всім відомо, надзвичайно важко отримати22. Документи служби безпеки,  особливо  зведення,  хоча не  в  повному обсязі, є в державних архівах та колишніх архівах комуніс- тичної  партії23. Служба  безпеки  або  каральні  органи,  як стверджував головний архіваріус ФСБ під час однієї дово- лі безплідної семантичної дискусії24, становила всім відо- му “державу в державі”, починаючи щонайменше з періо- ду першої п’ятирічки. Її могутня бюрократія, як на цент- ральному, так і на місцевому рівні, включала в себе багато підрозділів, що відповідали за немислиму кількість адмі- ністративних функцій — включаючи багато таких, що не були традиційними для діяльності служби безпеки25. Про- те, перед усім, служба безпеки мала  закріплену законом зацікавленість у виявленні контрреволюції. Остання була її сферою діяльності, що надавало службі безпеки необме- жені можливості для збільшення її впливу та престижу, а також збільшення особистої влади її службовців та загаль- ного престижу26. Вчені, що вивчають історію інших країн, вже давно зна- ють  і  критично  ставляться  до  проблематичної природи документів поліції, як джерел соціальної історії27. Як заува- жили Елізабет та Евген Дженовезіси більше двох десятиріч тому, документи поліції “підганяються під наміри спостері- гача, а не предмета спостереження”28. “Спостерігач” — сам по собі надзвичайно проблематичний об’єкт, більше того, його особливості завжди визначаються оточенням. У нашо- му випадку — це ієрархія керівників, що вибудовується до Кремля. Це оточення існувало у загрозливому для себе сере- довищі. Спостерігач міг очікувати, припускати або передба- чати, що “нагорі” були необхідні звіти певного конкретно- го  виду,  наповнені  перебільшеннями,  применшеннями, 114 Лінн Віола замовчуваннями, утаюваннями — залежно від конкретних обставин та побоювань. Більше того, всі ці звіти були зашифровані певною мо- вою сталінських часів. За просуванням звітів “вгору”, по драбині обласної поліцейської ієрархії, вони переміщали- ся з-під пера спостерігача до пера компіляторів, секретарів та писарів, що сиділи в кабінетах, зводячи обласні відомос- ті, резюмуючи їх зміст і приводячи вибрані приклади, ста- тистичні зведені дані, графіки та карти29. Автори часто мали завдання зробити річний, піврічний або місячний звіт, і в зв’язку з цим відкидали всі дані, отримані не з перших рук. Хто були початкові спостерігачі, хто надавав їм інфор- мацію і що було їх джерелами, не кажучи вже про те, хто були компілятори, є головними питаннями аналізу джерел. Якби нам дійсно так повезло і ми були впевнені в тому, що можемо  завжди обмежуватися  тільки “тоталітарною  мо- деллю” (тобто тоталітарними суспільством та свідомістю в ідеалі), ми могли б припустити твердокамінні погляди (віру чи страх) і обійтися без змінних величин у свідомості спостерігачів. Звичайно, буде справедливо і логічно при- пустити, що багато державних чиновників служби безпе- ки (як і інших установ) вірили в систему, якою вони керу- вали. Однак,  неможливо точно деталізувати суміш  віри, страху, наївності, опортунізму та бюрократичної наснаги. Більше того, спостерігачі і компілятори залежали від інфор- маторів та їх первинної інформації. Особливо це стосува- лося розповсюджених зведень — джерела, яке особливо цінували дослідники архівів. Хто були інформатори, яка була їх мотивація, яким чи- ном вони відбиралися для цієї діяльності, яким чином вони передавали свою інформацію? Це головні питання, до яких слід додати, що більшість  інформаторів були місцевими жителями, які (що можна цілком логічно припустити) були втягнені в “малу” політику їх общини, села, колективного господарства, цеха заводу, комунальної квартири, так само як у величезний політичний світ сталінізму. Я підняла важ- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 115 ливе питання стосовно інформаторів в розмові з головним архіваріусом ФСБ в 1997 р., припустивши, що ця пробле- ма є головною для повнішого розуміння та інтерпретації багатьох найкращих документів, які ФСБ надала п’ятитом- ній документальній історії радянського села “Трагедия рус- ской деревни”30. Архіваріус ФСБ відхилив це питання, від- нісши його в сферу “діловодства”31 і, таким чином, створив- ши чітке враження того, що ФСБ, як і її попередники, пев- ною мірою бюрократизували свої власні завдання, пере- творивши їх на просте ведення обліку. “Органи”, як відомо, виробляли тонни документів, що представляють інтерес для історика. Багато з них були одер- жані від власних рабів — маю на увазі робітників на лісо- повалі, тобто в’язнів ГУЛАГу. Певні категорії таких дже- рел легко доступні. Серед них зведення, які на щастя збері- гаються в архівах ФСБ. Зведення є цінним джерелом інфор- мації про ймовірність опору, що має просторову та часову ідентичність  з місцем  перебігу подій  (особливо на рівні нижчому, ніж обласний). Однак, з багатьох причин, вже зга- дуваних  вище, по  відношенню  до  цих  джерел потрібно зберігати критичну оцінку. Досліджуючи післявоєнний пе- ріод, О. Зубкова зауважила, що компілятори зведень, особ- ливо зведень поліції, акцентували увагу на “прикладах, що відхилялися від загальної думки”32. Ми не будемо розглядати цікаве питання, що таке “за- гальна думка”, але повинні звернути увагу на нагадування О. Зубкової, що зведення підлягали “ідеологічній цензурі”33. Їх  інформаційний зміст проходив через  товстий та  іноді непроникний  ідеологічний  фільтр.  Британський  історик С. Девіс, що є, експертом зі зведень, зауважила, що теми зведень обмежені заданими питаннями і, в багатьох випад- ках, вузькими схемами подачі інформації, продиктовани- ми “згори”34. Служба безпеки регулярно видавала інструкції про те, як складати зведення, якого типу має бути інформація та форма її подачі від далеко не високоосвічених та творчих 116 Лінн Віола “письменників”. Питання про неминучі недоліки здійснен- ня політичних кампаній були основними при складанні всіх звітів. Зведення про сільські кампанії в період першої п’яти- річки, наприклад, чітко показують “ідеологічну цензуру”. О.Зубкова гарно довела, що вони містили поділ політич- них настроїв на селі в залежності до марксистського поді- лу селян на бідних, “середняків” або заможних селян та куркулів. Термін “куркуль” зазвичай вживався разом з де- фініціями “антирадянський елемент” або “антирадянська діяльність” у директивах (як правило меморандумах). Тому ймовірність об’єктивності цих історичних джерел знижу- валася. Зведення та інші звіти, що складалися схожим чином, були “стандартизованими формами”, структуру яких визна- чав центр, дозволяючи відносно малу свободу дій. Як нас- лідок, інформація практично не могла просочитися через щільний політико-ідеологічний фільтр35. До певної міри цей фільтр припускав існування опору та підривних політичних настроїв на основі марксистсь- ких законів соціального розвитку. Проте таке припущення не приносить великої користі у спробі аналізувати мотива- ції  народу та  його менталітет. Як  нагадує нам  С. Девіс, розбіжності у поглядах не потрібно обов’язково розгляда- ти як опір не тільки через проблематичну природу джере- ла, а і тому, що опозиційні розмови могли співіснувати із загальноприйнятими розмовами в залежності від часу та контексту36. Зрозуміло, що зведення (і інші джерела інфор- мації поліції) більше розкривають дійсний перебіг подій та справ, ніж мотиви діяльності. Тоді “всемогутнім” істори- кам  варто  спробувати  відділити  ідеологічний  фільтр  та інформацію. Безперечно, джерела поліції є безцінною базою свід- чень, повних деталей, описів та даних. Однак, історик пови- нен пробиватися через густе трясовиння сталінської термі- нології та характерної мови, щоб спробувати добратися до суб’єктивно змінної реальності. Я вже обговорювала проб- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 117 леми сталінської семантики в інших місцях, і можу повто- ритися, що термінологія на кшталт “контрреволюції” так само відображає менталітет режиму, як може відображати реалії життя народу. Наприклад, при класифікації завору- шень селян держава та її агенти використовували цілий ряд різних термінів, одні з яких мали чітке і зрозуміле значен- ня, інші його не мали. Майже всі вони були обтяжені офіцій- ним осмисленням, затемненням та, звичайно, зверхністю. Найчастіше  вживаним словом було  “виступ”,  що  могло означати будь-який акт народної непокори за виключенням того випадку, коли додавалося слово “масове”, і в такому випадку воно означало гнівну демонстрацію або повстання. Саме слово “виступ” походить від дієслова “виступи- ти”, що дослівно означає вийти уперед. Тоді “виступ” оз- начає вихід за межу чогось, певною мірою обурення, по- встання. Тому слово “виступ” стає, до певної міри, загаль- ним кодом характеристики селянських заворушень. Бага- то репресивних режимів використовували слова-коди “інци- дент” або “порушення порядку” для описання та бажаної деполітизації  народних  актів  протесту.  Фраза  “масовий виступ” частіше  зустрічалась у документах  ОГПУ,  і  так само, як і “виступ”, використовувалась як загальний термін для  позначення  масових безпорядків.  Слово  “волнение” (заворушення)  було  ще одним часто вживаним терміном для позначення безпорядків. Дослівно перекладене слово “заворушення” означає хвилювання або збуджений стан і тому є трохи пом’якшений термін для позначення повстан- ня. Він містить більший натяк на владну зверхність і фіксує офіційне  бачення  того,  як  “темні  маси” піднімаються  в несвідомому й руйнівному бунті. Так само, як і “виступ” “заворушення” — без слова “масове” — використовувало- ся для позначення будь-якої демонстрації або колективних безчинств. “Бунти”,  “волинки”  (відмови  від  праці),  “колотнечі” (побиття)  були  чіткішими  термінами  для  позначення бунтів. Кожен з них означав вибух непокори, притаманний 118 Лінн Віола “дурним” та “обмеженим” селянам. Терміни “восстания” (повстання)  і “мятежи”  (заколоти) були більше чітким описом колективних актів селянського опору.  Іноді вони змінювалися за допомогою прикметника “повстанческий” (повстанський), що означав велике і серйозне для влади повстання з добре організованими й озброєними учасни- ками, що охоплювало декілька районів і було відверто опо- зиційним існуючому режиму. Незважаючи на ідеологічну зрозумілість термінів, “бунти”, “колотнечі” або “волинки” влада дійсно могла іноді пробачити учасникам. Проте “за- колоти”, “повстання” та “повстанські виступи” безпереч- но вважалися контрреволюційними діями з імпліцитною залежністю від кулаків і ознаками конспірації (що, до речі, за уявленнями тодішніх чекістів вказувало на специфічну агентурно-шпигунську діяльність). Хочу підкреслити, що ми залежимо в  інтерпретаціях від звітів місцевих посадовців та тлумачень найвищих поса- довців. Терміни (у даному випадку символічні назви) мо- жуть відповідати розмірам, динаміці та небезпеці виступів, або ж вони можуть просто відображати враження на керів- ництво того, хто був інтерпретатором. Напевно, певні комбі- нації офіційних оцінок, визначень того, що було офіцій- ною політичною опозицією та параноїдальні перебільшен- ня потрапляють до звітів, так само, як і власно настрої прос- тих людей37. Піднявши такі ключові питання інтерпретації, ми мо- жемо, нарешті, запитати, а чи справді сталіністські джере- ла були настільки суворо перебільшеною та високо ідеоло- гізованою версією заданих “згори” основних тем та оці- нок поведінок у суспільстві. Якщо так, то ми можемо йти кількома можливим напрямками. Перший, необхідно про- тиставити  чудову  тематичну реконцептуалізацію  Пітера Холквіста, який порівнює “більшовицький нагляд” з пол- іцейською державою у загальноєвропейському контексті38. Це надає історику більший та важливий простір: аналіз вза- галі поліцейського розслідування та його особливості в ста- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 119 ліністському суспільстві. Проте, щоб досягти наші безпо- середні дослідницькі цілі, порівняння повинно допомогти нам в уточненні питань, які ми використовуємо для дослід- ження наших джерел, та в перевірці ступеня нашого влас- ного “відчуження” від джерел служб безпеки. Ïðîòèëåæí³ àðãóìåíòè àáî ïðîöåñ çàõèñòó “Îïîðó” Хоча ми провели часткове та грубе дослідження методо- логічної та джерельної сфери опору, проте ми стали ближ- че до точного визначення термінів. Це дуже важливо для оцінок значення опору у загальних процесах існування ста- лінізму в 1930-х рр. Адже безпосередній факт існування опору має меншу історичну цінність, аніж його тлумачен- ня. Опір краще розглядати, як призму, що переломлює та показує сутність  проблем.  Без  нього оцінка  соціальної, культурної та політичної історії різних верств населення в 1930-ті рр. була б набагато важчою. Давайте почнемо з того, що перетворимо в силу те, що раніше називалось слабкістю. Це не парадокс. Як зазна- чив Девід Уорен Сабен в іншому контексті: “що є дійсністю в джерелі необов’язково є слабкістю. Документи, які пока- зують селян (або інших підлеглих) очима керівників або їх представників, починаються з відносин домінування… Ре- зультатом має бути дослідження характеру розуміння селя- нином (або іншими підлеглими) динаміки влади та ієрархіч- них відносин”39. Ми можемо побачити серії одноосібних діалогів між державою та суспільством, що за словами Дж. Скотта нази- вається “приховане розшифрування” домінування40. Серії є початком офіційних міркувань, створення еліти у середо- вищі “народних класів”, а також мови та менталітету сталі- нізму.  Прихильники  влади  робили  її  ворогами селян  та робітників й спотворювали реальність народної політики. Такі слова, як “контрреволюція”, “куркуль”, “класовий во- 120 Лінн Віола рог”, “саботаж”, “нечесний прибуток”, “баб’ї бунти”, “во- линки” та багато інших, ускладнюють нашу роботу. Однак семіотичний підхід у використанні цієї термінології може створити корисне розуміння взаємовідносин влади та осо- би. Якщо режим кидає узагальнюючу тінь на народні маси у вивченні опору, це тому, що народний опір у 1930-х рр. залежав від режиму. Опір розвивався у самому середовищі сталінізму та одночасно був проти нього41. Народний опір  відображався на  самій державі.  Його існування як герменевтичної ідеї в джерелах означає, що держава класифікує певні події, феномени, вчинки та кате- горії дій як опірні, опозиційні чи несумісні, незалежно від правильної термінології та фразеології. Страх режиму пе- ред нестабільністю часто відображається у джерелах. Ці страхи  знаходяться на поверхні описів подій та  у самих подіях. Робота  Дж.  Россмана  про  повстання  в  Вічузі  та демонстрацію в Тейково демонструє страх еліти перед ма- сами як на державному, так і на місцевому рівнях. Підтверд- женням цих страхів є тимчасова втрата влади в Вічузі та околицях на користь “неприборканої сили”42. Без сумніву, ці страхи були значно збільшені у зв’язку з опором у добу колективізації, коли селяни частково мали успіх у вигнанні місцевих представників влади та припи- няли (знову ж тимчасово) здійснення політичного курсу43. До того ж, навіть якщо ми відокремимо проблематику зло- чину та опору, вчення Д. Ширера про “злочин” у середині 1930-х рр. показує вибух “соціальної непокори”, що вик- ликав значне занепокоєння у політичної еліти, а особливо у службовців органів безпеки44. Кожен з цих феноменів припускає на макро та мікро рівнях соціальну кризу, що показала уразливість режиму, або  самовідчуття уразливості  перед  народними масами. Проте, інтерпретація страхів режиму може призвести як до деполітизації чи заперечення опору, так і до його штуч- ного посилення. Таке часто траплялося у випадках того, що Дж. Россман називав “гендерний”45 опір, маючи на увазі Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 121 опір жінок. Коли жінки брали участь у масових проявах непокори — у масовому “баб’єму бунті”, чи у таємних неза- конних абортах 1936 р.46 — режим не звертав жодної уваги на значущість цих феноменів. Він вдавався до традицій- них тлумачень жіночих обов’язків, які буцімто були закла- дені у соціальному статусі жінок-робітників як “відсталих”, “ірраціональних” та “істеричних”. Саме замовчування цих подій вказує на цю “статеву” зневагу. Наприклад, у той час як Дж. Россман має змогу віднаходити факти життя та визначати думки важливих для перебігу подій робітничих активістів — чоловіків, про не- частих лідерів — жінок майже нічого невідомо (не за вини Россмана).  Про  інші  приклади  непокори,  які  ховалися спостерігачами під сумнівними поглядами,  заперечення- ми чи свідомим ігноруванням, можна лише здогадуватись. Коли держава хотіла, селяни ставали “мужиками” та “баба- ми”, а робітники таврувались як “несвідомі” або просто як “селюки”. Політична зручність поєднувалась із суспільним упередженням і стереотипами. Власне держава була тим, хто визначав, розкривав і приховував прояви опору. Вона вішала  ярлики  непокори  і  визначала  контекст подій.  Це багато пояснює про мотиви діяльності чиновників та розпо- відає про їхнє панування. Страх чиновників перед народною непокорою мав чіткі наслідки для державної політики, незалежно від того, вияв- лялося це у жорсткому придушенні, чи у документально- му спростуванні актів непокори. На народний опір режим відповідав компромісами або репресіями. Саме події берез- ня 1930 р. змусила Сталіна тимчасово відмовитись від ко- лективізації, про що він оголосив у своїй цинічній статті “Запаморочення від успіху”48. Протести робітників у 1932 р. в Іваново, а можливо й не тільки там, стали істотною при- чиною змін в економічній політиці49. Ш. Фітцпатрік вказала на постійний взаємозв’язок між проявами селянського опору та компромісами, на які ви- мушено йшов режим протягом тридцятих років, процес, 122 Лінн Віола який вона назвала “переговорами”50. Не варто й казати, що такі компроміси та переговори підривали позиції уряду. Час від часу вони набували гротескної та іноді небезпечної фор- ми “сталінського популізму”, перекладаючи відповідаль- ність центру на місцевих чиновників та ворогів. Компромі- си рідко були демократичними або справжніми примирли- вими відповідями на народне обурення. Зрозуміло,  що  опір  викликав  репресії.  Чим  більше реальною або зрозумілою ставала нестабільність режиму, тим глибше укорінювалися репресії як невід’ємний меха- нізм управління. Час від часу політика в центрі ставала по- міркованою у відповідь на народний опір, але останній все частіше викликав репресії. Нарешті, хвиля народного опору на початку тридцятих років стала головною причиною ви- користання  режимом  репресій як  “щоденного”  знаряддя управління. Масові депортації селян-кулаків, що супровод- жували колективізацію, змусили значно розширити штат і активи таємної служби. Вона стала на чолі величезної та могутньої поліцейсько-економічної імперії, яка базувала- ся на примусовій праці51. Д. Ширер довів, що сталінське керівництво, особливо Г. Ягода, стали одержимі ідеєю “ско- рити небезпечне населення”, внаслідок хвилі злочинності у середині тридцятих років52. Ця “одержимість”, яка протя- гом п’яти років сповнювала жахом середину 1930-х, поміж іншого спричинила введення внутрішніх паспортів та роз- ширила соціальну й етнічну основу депортацій підозріло- го населення53. Ці факти є важливим свідченням послідов- ності виникнення сталінської поліцейської держави. Вони допомагають  пояснити  адміністративні,  інституційні  й, частково, політичні підвалини репресивного механізму — те, з чим часто асоціюється і пов’язується в першу чергу жахливий 1937 р. Якщо не розглядати діяльність держави, а власне проя- ви  непокори,  то  ми  можемо  отримувати  уявлення  про соціальну і політичну культуру 1930-х р. У проявах непоко- ри проявлялось протистояння автономних і напівавтоном- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 123 них культур, субкультур та їх особливостей, що існували у межах пануючої культури сталінізму. Живучість старих спо- собів опору серед народних мас відкриває для нас куль- турну конструкцію, що довго приховувалась сталінськими джерелами та ідеологічною заангажованістю істориків. За прикладами ми знову повернемося до праці Дж. Рос- смана. Його дослідження робітничого протесту в Іванівсь- кій області протягом першого п’ятирічного плану і, особли- во у 1932 р., розкриває народну культуру, в якій клас  та ідеали російської революції були першорядними поняття- ми. Хоча деякі дослідники поділяють думку С. Сміта про те, що “надзвичайно важко було формувати антиурядові концепції та стратегії”, тому що режим використовував, у широкому  змісті  цього  слова,  мову  класу.  Проте  праця Дж. Россмана пропонує нам знов дослідити центральність поняття “класу”  у свідомості  робітників,  не  враховуючи державні зазіхання. Щоб не робити поспішних висновків, можливо, краще б було запитати, чим був цей клас у першу чергу. Необхід- но також обговорити зв’язок між ідеалами 1917 р. та паную- чою культурою сталінізму, що може бути основою дослід- ження цього питання. Наскільки сильною була класова сві- домість робітників, що з’являлась, відновлювалась завдя- ки матеріальним реаліям на робочому місці, у громаді та існувала осторонь від пихатих чиновників? Як вона різни- лася за формою у різних галузях індустрії? Звичайно, суспільні та культурні реалії класу втрачали свою визначеність в абстрактних та неясних контурах офі- ційних заяв режиму. Сенс “класу”, “класової приналежнос- ті” й “солідарності” посилювався тільки тимчасово, коли необ’єднані зазвичай елементи на Іванівській текстильній фабриці (майстри і прості робітники, чоловіки та жінки і т.д.) виступили разом як громада і політична сила проти зовнішньої сили — держави. Більше того, у цьому проти- стоянні робітники відродили старі робітничі традиції, такі як  страйк,  петиції  та  інші  форми  колективного  проти- 124 Лінн Віола стояння. Робітники протестували під прапором 1917 р. не через “хибну свідомість” чи “опортуністичну стратегію”, але тому, що 1917 р. був повноправно їхньою революцією. Тією  революцією, яка на  їхню  думку відійшла  від  своєї соціальної основи55. Селянський опір показував таку ж саму нерозривність з дореволюційними традиціями, а також свідчив про поси- лення ідентичності та спільності селян56. Протягом колек- тивізації селянський опір став формою селянської політи- ки. Як єдина на той час можлива для селян політика, опір відображав колективну свідомість мети, дії та очікуваного розв’язання проблеми; так само, як зрозуміле й іноді про- роче значення національної політики та її цілей. Селянсь- ка солідарність в добу колективізації була прямим проявом діяльності та політичної свідомості. Головною причиною селянської непокори було зрозумі- ле занепокоєння, яке в основному стосувалося питань спра- ведливості та прожитку і яке доповнювалося елементар- ною реакцією — гнівом і розпачем. Уявлення селян про справедливість було  невід’ємною  складовою  народного протесту57. Колективізація була порушенням, справжньою атакою на традиційні норми сільського порядку, на ідеали спільноти та добросусідства й часто-густо — на елементар- ні норми людської поведінки. Для громади підтримувати колективізацію було все одно, що порушувати селянський ідеал спільноти, зневажати основні підвалини справедли- вості — це й викликало селянський опір. Дуже важливо, що колективізація загрожувала існуван- ню селянського господарства і громади. Центральна про- блема виживання визначала селянську політику та відноси- ни з державою58. Без сумніву головну роль тут відігравали жінки, думка яких мала сильний вплив на реакцію селян щодо колективізації — так було завжди, коли мова йшла про виживання селян. Суть і причини селянського опору колективізації були, головним чином, так би мовити, “родо- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 125 вими”, хоча все ж таки не схожі за джерелом, контекстом та реакцією. Селянські форми опору визначалися традиційними ви- могами та методами боротьби, які, хоча й виглядали ірра- ціональними та хаотичними для інших, мали свою власну логіку. У більшості випадків вони належали до багатоліт- ньої історії бунтів проти влади. Власне традиція ставала джерелом законності та мобілізації, тому селяни вважали справедливою свою реакцію на державну політику59. Селя- ни використовували традиційну тактику боротьби: поши- рювали чутки, не виходили на роботу, симулювали та вдава- лися до різноманітних активних і пасивних форм опору. Їхній вибір ясно і логічно залежав від дій держави та від самої сутності їхньої непокори. Селянські форми опору ба- зувалися на прагматизмі, гнучкості та адаптації, кожен з яких —  сильне  джерело  у боротьбі  проти  могутньої  та репресивної держави. Селяни вдалися до насильства, як крайньої міри, коли відчай  і  страждання  досягли того рівня, що  змусили се- лянство зробити прямий виклик. Часто до насильства вдава- лися у звичайно мирній обстановці: на мітингах, демонст- раціях та інших способах звернення до радянської влади, коли насильницькі дії влади змушували селян відповідати на насильство насильством. У більшості випадків форми селянського опору проявлялися за ритуальними, традицій- ними сценаріями, спираючись на свої організаційні перева- ги та тактичну користь у боротьбі проти влади. Прямо протилежна режимові природа селянської куль- тури й опору найбільш повно проявила себе через метафо- ру та символістичну інверсію, котрі утворювали форму або засіб вираження багатьох різних видів протесту. Розмови про селянське повстання виникли зі світу чуток, у якому саме символи апокаліпсису і кріпацтва давали пояснення поведінці держави та її представників. Апокаліпсис поста- вив комуністичний світ з ніг на голову, держава асоціюва- лася із Антихристом, а кріпацтво означало остаточну зра- 126 Лінн Віола ду комуністів ідеалам революції. Масове знищення і про- даж селянської власності (“розбазарювання”) були іншою формою інверсії. Адже селянство, яке намагалося продати усе своє майно, видозмінювало себе як “клас” на селі че- рез соціальне та економічне вирівнювання. Потрібно розу- міти, що терор проти чиновників та активістів, пересліду- вання державних представників були буквальною інверсією політичної влади, які разом з симуляцією та спробами об- дурити,  сховатися,  ухилитися від  роботи, послаблювали владу. Напевне,  найбільш  важливою  була  центральна роль жінок у селянському опорі у 1930 р., яка символізувала не тільки інверсію відносин між владою та селянством, але й руйнування  традиційного  патріархального  устрою,  де- монструючи повне зречення норм послуху і покори. Невиз- нання влади, інверсії іміджу та ролі, контрідеологія забез- печували законність селянського опору в очах селян у ме- жах сповнених символізмом бінарних опозицій держави і селянства60. Для селян, як і для робітників, опір мав глибокі корені: їх соціальні особливості, громаду, традицію та універсальні стратегії спільної боротьби проти поневолювачів. Все це не змогли зрозуміти ні в історично важливому 1917 р., ані режим, який став наступником революції. Ті самі ідеали, політика і свідомість, що сформували підґрунтя для народ- ної боротьби у 1917 р., надихали селян і робітників у їхній боротьбі за соціальну справедливість у 1930-х рр. Основна суть колективізації для селян була апокаліп- тичною. Але Д. Пеннер слушно зауважив, що деякі селяни лишалися лояльними до ідеї революції, їхньої революції, продовжуючи захищати радянську владу від комуністів, або у гібридній формі — захищати радянську владу від Анти- христа61. У способах боротьби проявлялися різні форми культу- ри та ідентичності. Національна ідентичність, властива сві- домості чи політично виражена як націоналізм, або присут- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 127 ня у традиціях, одязі й мовленні, може бути в залежності від часу та ситуації визначена як опір. Наприклад, таланови- тий молодий історик Дуглас Нортроп дослідив, як тіла уз- бецьких жінок стали, за його формулюванням, “обопільно визнаними підставами для конфлікту” між більшовиками та узбецькими традиціоналістами62. Традиції та звичаї, такі, як полігамія, викуп за молоду, чадра — стали “побутовими злочинами”63 з державної точки зору, перетворюючи “тра- диціоналістів” у культурних повстанців. Не зважаючи на ворожість та короткозорість держави, традиційне узбець- ке  суспільство  демонструвало  “дивовижну  здатність  до відродження і сильний опір протягом тридцятих років”64. Насправді, власне держава перетворила те, що вважа- ла аспектами національної культури, на непокору. Оголо- шуючи національну культуру поза законом, вона сприяла появі або відрядженню національної ідентичності і націо- налізму у більш непокірних формах. Це свідчить і про іро- нію репресій, і про обмеженість державного втручання у культуру навіть за часів Сталіна. “Побутові” злочини стосувалися не лише національних груп. Через те, що відносно прогресивне законотворення 1920-х рр. змінилося більш консервативним у 1930-х рр., держава криміналізувала діяльність, яка раніше не обмежу- валась ані необхідністю, ані надмірною старанністю. Хоча заборона абортів у 1936 р. вимагала суворо обмежити конт- роль  жінок  над  народжуваністю, на  практиці  ефект  був далеким від очікуваного. За ствердженнями Венді Голд- ман, у масовій непокорі державі жінки відмовлялися зріка- тися тієї практики народження дітей, яка існувала у патрі- архальній селянській родині65. Навпаки, вони часто покла- далися на доісторичні лікарські засоби, повитух та мудрих сільських жінок, які беззастережно підтримували автоном- ний простір, чи субкультуру, жіночих потреб. Держава також оголосила поза законом гомосексуалізм серед чоловіків у 1933 р. Однак, гомосексуалізм не зник у сталінському Радянському Союзі. Як показали недавні дос- 128 Лінн Віола лідження Дена Гілі, гомосексуалізм перетворився на під- пільну субкультуру із власним кодексом, ритуалами і спосо- бами існування66. Можна було б безкінечно наводити прик- лади видів поведінки, які підпадали під “побутові” злочи- ни, але їх суть лишається незмінною. Вони залежали від визначення їх державою, правосуддям. Їх класифікували як злочинну, притаманну непокорі, поведінку, і вони про- довжувались як культурна практика, принаймні частково, через опозицію державі. Однак, сила сталінської паную- чої культури була обмежена, і іноді мала неочікувані нас- лідки, парадоксально зберігаючи те, що воліла знищити. Коли категоріально поширилось визначення державою опору  та  її  втручання, одночасно підвищилося  значення “соціального  простору”.  Дж. Скотт  описав  “соціальний простір” як місце, “в якому вголос висловлюється незгода із офіційним трактуванням дій влади. Ті специфічні фор- ми (паролі, особливі коди, кафе, ярмарки і т. д.) та зміст висловлювань (сподівання на повернення пророка, відьом- ська  ритуальна  помста,  прославлення  бандитів-героїв  і мучеників-повстанців) були унікальними в залежності від ситуації. Це гра акторів у театрі67. У сталінські 1930-ті рр. такий особливий простір був усюди або міг бути всюди, тому що держава намагалася проникнути в усі сфери жит- тя. Наприклад, місцем для такого простору міг бути кухон- ний стіл або базар біля церкви. Кухонний стіл став “прихо- ваним суспільним простором” для наступних поколінь інте- лігенції. Держава майже нічого не могла вдіяти з цим фе- номеном і, в дійсності, напевно не визнавала його справж- ньої значущості68. В інших випадках держава вела справжню війну проти соціального  простору.  Селянська  культура  —  традиції, інституції і способи життя — представляла селянську не- залежність. Ці островки незалежності загрожували держав- ному плану панування, адже вони давали селянству змогу підтримувати “соціальний простір”. Кампанія проти релігії та церкви була найкраще відомим і найбільш явним аспек- Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 129 том наступу на селянську культуру і соціальний простір. Хоча це були не єдині культурні інституції, які підлягали знищенню. Закриття сільськогосподарських ринків поча- лося з податку на купівлю надлишкового зерна. Це не тільки сприяло створенню централізованої командної економіки у сільському господарстві і позбавило селянство економіч- ної незалежності, але й знищило основну можливість для культурних контактів з іншими селами та міським населен- ням. Адже на ринках відтворювалася селянська культура, святкувалися свята, розповсюджувалися селянські мистецт- ва і ремесла, розважався народ. Скасування  селянських  земельних  громад  30  липня 1930 р. у районах суцільної колективізації та передача ба- гатьох функцій самоврядування місцевим радам й правлін- ням нових колгоспів — це була ще одна спроба підкорити селянство.  Як  наслідок,  було  ліквідовано  і  селянський “сход”, тобто держава відібрала у селян право навіть на обмежене самоврядування, позбавляючи їх адміністратив- ної та фінансової незалежності, а також права на незалежні висловлювання на сходах. Закриття млинів і магазинів також було частиною війни проти традицій та селянського соціального простору. Зак- риття не тільки посилило залежність села від держави, це ліквідувало важливе місце для зібрань, для спілкування, обговорень та політичних висловлювань, таким чином поз- бавляючи людей ще однієї частини автономії на селі. Ви- нищення у багатьох селах ремісників та майстрів як “ку- лаків” чи “непманів”, експропріація їхньої власності, без сумніву, зашкодило громаді. Усе це поставило селян в ще більшу залежність  від держави  і примусило  їх купувати міські, фабричні товари, завдаючи великої шкоди відтво- ренню селянської матеріальної культури. Усунення керів- ників на селі було останньою спробою держави знищити селянську культурну автономію. Ці заходи були частиною сталінського одержавлення селянської економіки. Водно- час вони були невід’ємною частиною сталінської культур- 130 Лінн Віола ної революції на селі й необхідною передумовою встанов- лення державного контролю над селянством69. Велика іронія опору або того, що держава вважала опо- ром, полягає в тому, що він у комбінації з державними реп- ресіями викликав зміцнення старих культурних формацій, їхніх індивідуальних рис та їхньої популярності. Через те, що групи, субкультури та внутрішні культури були змушені піти у підпілля, вони стали особливим способом існуван- ня і реформувалися для забезпечення соціального просто- ру70. У свою чергу, цей феномен прискорив поширення не- офіційних культур після зникнення Радянського Союзу. Я не  буду стверджувати зараз,  що  існувала  тотальна взаємодія між державою та суспільством, або казати, що у суспільстві 1930-х рр. існували якісь однаково непокірні режиму соціальні маси. Я просто хочу наголосити на без- перервності  та  тривалості народної культури  і  традицій, на  обмеженості  втручанні  держави  у  соціальну  сферу. Насправді, дихотомія держави і суспільства часто встанов- лювалась низами, репрезентуючи семантичну зброю опо- ру та прояв народного ставлення до державного пануван- ня. І це дає нам кращі уявлення про перебіг подій та ситуа- цію у суспільстві, ніж дослідження будь-якої “об’єктивної” суспільно-політичної реальності. ϳäñóìêè Розглядаючи опір крізь соціокультурну призму, ми не намагаємося заперечити політичного значення народного опору за часів Сталіна. Це, звісно, надзвичайно суттєво, що селяни, робітники та інші прості громадяни не корили- ся сталінізму. Сам по собі цей факт може змінити традицій- не уявлення про реалії сталінської диктатури так само, як і про обмеженість диктаторських можливостей контролюва- ти, втручатися та змінювати. Однак, існує небезпека у вив- ченні опору лише як опору, небезпека міфологізувати опір. Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 131 Переможці завжди мають шанс виробляти історіогра- фічні міфи. Ветерани холодної війни та подібні до них ро- сійські ревізіоністи (маються на увазі історики часів холод- ної війни та сучасні модернізатори історії) дуже б хотіли відновити давню  дихотомію  “держава-суспільство”,  зая- вити про те, що опір породжував репресії, “роздати” чор- но-білі оцінки, воскресити старі стереотипи та створити нові про непокірні “маси”. Небезпекою сучасної історіогра- фії є спокуса перебільшити та переоцінити опір, як це роб- лять  деякі  історики,  аналізуючи  релігійні,  національні  і народні політичні рухи у такому “зручному” минулому. Однак, опір був лише  частиною  у широкому спектрі реакцій суспільства на сталінську державу, які включали компроміси, пристосування, мовчазну покору, апатію, внут- рішню еміграцію, опортунізм і підтримку режиму. Якщо ми знехтуємо цим континуумом, ми ризикуємо знову роз- глядати режим як лише прояв демонізму, а суспільство — як однорідне ціле. Ми також ризикуємо перенаситити подробицями істо- рію сталінізму. Я не сумніваюся в тому, що сталінізм мав міцне коріння  у російському  історичному  грунті.  Проте важливо не втратити універсалії,  викривлені у контексті сталінізму, котрі необхідно детально проаналізувати і зрозу- міти. Сталінське державотворення — феномен повний про- тиріч і перекручень — поєднувало культурне панування, колективізацію та  індустріалізацію. Як й її попередники на початку модернової Європи, чи в  будь-які  інші  часи, сталінська держава намагалася обмежити та знищити все, що вона вважала противним своєї пануючої культурі — чи то була релігія, церква, чи офіційно визнані асоціальні еле- менти,  “вороже” соціальне  населення,  або  ж  традиційні цілителі  і  т.  д.71 Такий процес  культурного  імперіалізму “згори” до низу огидний за своєю природою. Але він не був історичною помилкою. І, як будь-де, нижчі класи боро- лися проти культурного поневолення традиційними та звич- ними способами. 132 Лінн Віола Розуміння значення опору допомагає усвідомити багато- гранність  суспільства,  культури  і  політики  у сталінські тридцяті роки. Хоча ми стверджуємо це, не пропонуючи конкретного визначення цьому поняттю. Можливо, це про- тиріччя, слабке місце у нашій затятій суперечці. Однак, не має сумніву, що цей опір існував. Справжня проблема поля- гає у визначенні. А визначення завжди залежатиме від дер- жави та істориків, так само, як і від об’єктивної дійсності. Якщо ми завжди будемо намагатися говорити про народні класи, не згадуючи державу — врешті решт, необхідно виз- нати, що ми саме ті “історики”, які “впорскують” себе в інші світи і культури. Ïðèì³òêè: 1 Вперше  надруковано: Kritika: Explorations  in Russian  and Eurasian History. – Winter, 2000. – N 1. – V. 1. Автор використо- вує  у назві  та  у  тексті  образні  вислови  та  сленгові  значення. Наприклад, “монолог адвоката диявола” може бути перекладе- ний  як  “монолог  затятого  сперечальника”.  До  того  ж,  різно- манітні документи  1930-х рр.,  свідчать, що селяни  у багатьох випадках вважали комуністичну владу та особисто Сталіна дия- волом та антихристом. 2  Класична  праця  Мерла  Фейнсода  містить  багато  доказів народного  опору.  Див.:  Fainsod  Merle.  Smolensk  Under  Soviet Rule. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 1958. 3 Lynne Viola. Peasant Rebels Under Stalin Collectivization and the Culture of Peasant Resistance. – New York: Oxford University Press, 1996. – C. 105, 136. Дивись також: McDonald Tracy. The Pitelinskii Uprising: Riazan, February 1930. Рукопис репрезенто- ваний на семінарі “Midwest Modern Russian Historians’ Workshop (University  of Toronto, April  1999)”.  Щодо  найвищої  хвилі  ко- лективізації  див.:  D’Ann  Penner.  Pride,  Power  and  Pitch- forks: Farmer-Party  Interaction  on  the  Don,  1920–1928”. Ph D Dissertation. – University of California at Berkeley, 1995. 4 Rossman Jeffrey John. Worker Resistance Under Stalin Class and Gender  in  the Textile Mills of  the  Ivanovo Industrial Region, 1928–1932. Ph D Dissertation. – University of California at Berkeley, Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 133 1997;  The  Telkovo  Cotton  Workers'  Strike  of April  1932:  Class Gender and Identity Politics in Stalin's Russia // Russian Review. – January, 1997. – N 56:1. – P. 44–69; Weaver of Rebellion and Poet of  Resistance:  Kapiton  Klepikov  (1880–1933)  and  Shop  Floor Opposition  to  Bolshevik  Rule  //  Jahrbucher  fur  Geschichte Osteuropas. – 1996. – N 44. – P. 374–407. 5 Fitzpatrick Sheila. Stalin’s Peasants: Resistance and Survival in  the Russian Village after Collectivization. – New York: Oxford University Press, 1994. 6 Fitzpatrick Sheila. The Great Departure: Rural-Urban Migration in the Soviet Union, 1929–1933 // Social Dimensions of Soviet Indu- strialization. Ed. William G. Rosenberg and Lewis H. Siegelbaum. – Bloomington: Indiana University Press, 1993. – P. 15–24. 7 Filtzer Donald. Soviet Workers and Stalinist Industrialization: The Formation of Modern Soviet Production Relations, 1929–1941. – London: Pluto Press, 1986. Також див.: Andrle Vladimir. Workers in Stalin’s Russia: Industrialization and Social Change in a Planned Economy. – New York: St. Martin’s Press, 1988; Kuromiya Hiroaki. Stalin’s Industrial Revolution: Politics and Workers, 1928–1932. – Cambridge: Cambridge University Press, 1988. 8 Scott  James  C. Weapons  of  the  Weak:  Everyday  Forms  of Peasant Resistance. – New Haven: Yale University Press, 1985. – P. XVI. 9 Ibid. – P. XVII. 10 Scott James C. Domination and the Arts of Resistance Hidden Transcripts. – New Haven Yale University Press, 1990. – P. XI; Lynne Viola. Peasant Rebels… – P. 38–42. 11 Lynne Viola. Bab’i bunty and Peasant Women’s Protest During Collectivization // Russian Review. –1986. – N 45:1 – P. 189–205. Ця праця зазнала значного впливу чудового дослідження Д. Філ- да. Див.: Field Daniel. Rebels  in the Name of the Tsar. – Boston: Houghton  Mifflin,  1976.  (Далі  у  тексті  збережені  “русизми”  з метою наближення читача до документів, які використовує Лінн Віола – В.В.). 12 Lynne Viola. The Peasant Nightmare Visions of Apocalypse in the Soviet Countryside // Journal of Modern History. – December, 1990. – № 62. – P. 747–770. 13 Fitzpatnck Sheila. Readers Letters to “Krest'ianskaia gazeta, 1938”  // Russian History. – Spring–Summer, 1997. – N 24:1–2. – 134 Лінн Віола P. 149–170; Supplicants and Citizens Public Letter-Writing in Soviet Russia in the 1930s // Slavic Review – 1996. – N 55:1. – P. 78–105; Signals from Below Soviet Letters of Denunciation of the 1930s // Accusatory Practices  Denunciation  in  Modern  European  History, 1789–1989. / Ed. Sheila Fitzpatnck and Robert Gellately. – Chicago: University of Chicago Press, 1997. – P. 85–120. 14 Davies  Sarah.  Popular  Opinion  in  Stalin's  Russia Terror, Propaganda  and  Dissent,  1934–1941.  –  Cambridge:  Cambridge University Press, 1997; The Crime of'Anti-Soviet Agitation’ in the Soviet  Union  in  the  1930s  //  Cahiers  du  monde  russe.  –  1998.  – N 39:1–2. – P. 149–168; Us Against Them’: Social Identity in Soviet Russia, 1934–1941 // Russian Review. – January, 1997. – N 56:1. – P. 70–89; Rimmel Lesley A. Another Kind of Fear: The Kirov Murder and  the End  of Bread  Rationing  in Leningrad  // Slavic Review. – Fall, 1997. – N 56:3. – P. 481–499; Zubkova Elena. Russia After the War Hopes, Illusions, and Disappointments. 1945–1957 / trans. Hugh Ragsdale. – Armonk, NY: M.E. Sharpe, 1998. 15 Scott. Domination and the Arts of Resistance. – P. 3. 16 “Блат” не має відповідного перекладу в англійській мові. Щодо його місця у житті суспільства дивись чудову працю Оле- ни Леденьової. Ledeneva Alena V. Russia’s Economy of Favours: Blat, Networking and Informal Exchange. – Cambridge: Cambridge University Press, 1998. 17 Rossman. Worker Resistance Under Stalin. – P. 530–532 18 Penner. Pride, Power, and Pitchforks.– Сhapters 7, 10; Electric Trains and Remote Archives The Art of Working in Provincial Russia // Stalin Era Research and Archive ProJect Working Paper (Centre for  Russian  and  East  European  Studies,  University  of Toronto, forthcoming);  Stalin  and  the  Ital’ianka  of  1932–1933  in  the  Don Region // Cahiers du monde russe. – 1998. – N 39:1–2. – P. 27–68. 19 Lynne Viola. Peasant Rebels. – Сhapters 5–6; Васильев Вале- рий.  Крестьянские  восстания  на  Украине,  1929–1930  годы  // Свободная мысль. – 1992. – N 9. – С. 71–76. 20 Shearer David R. Crime and Social Disorder in Stalin's Russia: A Reassessment of the Great Retreat and the Origins of Mass Rep- ression  // Cahiers du monde russe. – 1998. – N 39:1–2. – P. 119– 148. 21 Тут мався зв’язок з дореволюційними стереотипами. Див.: Frank Stephen. Crime, Cultural Conflict, and Justice in Rural Russia, Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 135 1856–1914.  –  Berkeley  University  of  California  Press,  1999; Confronting  the  Domestic  Other  Rural  Popular  Culture  and  Its Enemies  in  Fin-de-Siecle  Russia  //  Cultures  in  Flux  Lower-Class Values, Practices, and Resistance in Late Imperial Russia. Еd. Stephen Р. Frank and Mark D. Steinberg. – Princeton University Press, 1994. – P.  74–107.  Yanm  Kotsonis.  How  Peasants  Became  Backward Agrarian  Policy  and  Cooperatives  in  Russia,  1905–1914  // Transforming Peasants Society, State and the Peasantry, 1861–1930. Pallor Еd. Judith. – New York: St. Martins, 1998. – P. 15–36. 22 Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. Докумен- ты и материалы. Т. 1. 1918–1922. / Ред. А. Берелович, В. Дани- лов.  –  М.:  РОСПЭН,  1998;  Danilov  V.,  Berelowitch  A.  Les documents  des VCK–OGPU–NKVD  sur  la  campagne  sovierique, 1918–1937  // Cahiers du monde  russe. 1994. – N 35:3. – P. 633– 682; Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскула- чивание. Документы и материалы. 1927–1939. Том 1. Май 1927 – ноябрь 1929 / Ред. В. П. Данилов, Р. Т. Мэннинг, Л. Виола. – М.: РОСПЭН, 1999. 23 Див.: Рязанская деревня в 1929–1930 гг. Хроника голово- кружения. Документы и материалы / Ред. Л. Віола, Тр. Масдо- нальд, С. Журавлев, А. Мельник. – М.: РОСПЭН, 1998; Werth Nicolas,  Moullec  Gael,  eds.  Rapports  secrets  sovietiques,  1921– 1991. – Paris: Gallimard, 1994; Graziosi A. Collectivisation, revokes paysannes et politiques gouvernementales a travers les rapports du GPU d'Ukraine de fevrier-mars 1930 // Cahiers du monde russe. – 1994. – N 35:3. – P. 437–631; Werth Nicolas. Une source inedite: les svodki de  la Tcheka-OGPU // Revue des  etudes  slaves. – 1994. – N 66:1. – P. 17–27. 24  Ця  дискусія  відбулась  у  червні  1998  р.  під  час  ділової зустрічі колективу книги “Трагедия советской деревни”. Співро- бітник архіву ФСБ підняв проблему перекладу на російську мову терміну “security police” (секретна поліція), що використовувався у передмові  до  першого  тому видання.  Архівіст  відверто  зая- вив,  що  цей  англійський  термін  та  його російський  переклад обумовлені політичними  чи  ідеологічними  міркуваннями.  Він стверджував, що ОДПУ було каральним органом. Я не могла не погодитись. 136 Лінн Віола 25  Дивись  дуже  корисну  книгу  для  аналізу  управлінської структури секретної поліції: Лубянка. ВЧК–КГБ. Документы. – М.: Международный фонд “Демократия”, 1997. 26 Lynne Viola.  Peasant  Rebels.  –  Сonclusion.  Також дивись чудову статтю: Hams James R. The Growth of  the Gulag Forced Labor  in  the Urals Region, 1929–1931  // Russian Review – April 1997. – N 56. – P. 265–280. 27 Див.: Cobb R.C. The Police and.  the People French Popular Protest, 1789–1820. – Oxford: Oxford University Press, 1970. 28 Fox-Genovese Elizabeth, Genovese Eugene D. The Political Crisis of Social History: A Marxian Perspective // Journal of Social History. – 1976. – N 10:2. – P. 211. 29 Гарним прикладом цього типу підсумкових зведень є “Док- ладная  записка о формах и  динамике классовой  борьбы  в  де- ревне в 1930 году” Секретно-політичного відділу ОГПУ. Ксеро- копія  зведення  наведена  у другому  томі  “Трагедии  советской деревни…”.  Вперше  публікацію  та  аналіз  цього  документу здійснили  В. Данілов  та  А. Берелович.  Див.:  Danilov V., Berelowitch  A.  Les  documents  des  VCK–OGPU–NKVD  sur  la campagne sovierique, 1918–1937 // Cahiers du monde russe. 1994. – N 35:3. – P. 633–682. Документ детально проаналізовано у: Lynne Viola. Peasant Rebels… 30 Див.: зноска № 22. 31 Аналіз дефініції та дискусії щодо “діловодства” див.: Lynne Viola. Archival Research in the USSR: A Practical Guide for Histo- rians // A Researcher’s Guide to Sources on Soviet Social History in the  1930 s.  /  Fitzpatrick Еd.  Sheila,  Lynne Viola.  – Armonk,  NY: M.E. Sharpe. – 1990. – P. 68–69. 32 Zubkova. Russia After the War… – P. 7. 33 Ibid. 34 Davies. Popular Opinion in Stalin’s Russia. – P. 13. 35 Приклади таких інструктивних документів див.: Трагедия советской  деревни.  –  Т.  1.  –  С.  736–737.  Особливо цікаві  два документи, які чомусь не потрапили до цього тому: “Циркуляр ОГПУ о подготовке и выпуске недельных спецсводок, освещаю- щих ход хлебозаготовок, в связи с началом новой хлебозагото- вительной кампании.  20  июля 1929 г.”.  Див.: ЦА ФСБ  (Цент- ральний архів Федеральної служби безпеки). – Ф. 66, оп. 1, спр. – Арк. 243; а також “Циркуляр ОГПУ об освещении хода осенней Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 137 посевной  кампании 1928 г. и контрактации посевов  зерновых культур. 7 августа 1928 г.”. Див.: ЦА ФСБ. – Ф. 66, оп. 1, спр. – Арк. 262. (Номери справ не наведені Лінн Віолою). 36 Davies. Popular Opinion in Stalin’s Russia. – P. 185–86. 37 Lynne Viola. Peasant Rebels… – P. 134–35. 38 Holquist Peter. Information Is the Alpha and Omega of Our Work’: Bolshevik Surveillance in its Pan-European Context // Journal of Modern History. – September 1997. – N 69:3. – P. 415–50. 39 Sabean David Warren. Power  in  the Blood Popular Culture and Village  Discourse  in  Early  Modern  Germany.  –  Cambridge: Cambridge University Press, 1984. – P. 2–3. 40 Scott. Domination and the Arts of Resistance… – P. 4–5. 41 Lynne Viola. Peasant Rebels… – P. 11. 42 Rossman. Worker Resistance Under Stalin… – Сhapters 7–8. 43 Lynne Viola. Peasant Rebels… – Сhapter 5. 44 Shearer.  Crime  and  Social  Disorder  in  Stalin's Russia…  – P. 121–22, 136. 45 Rossman. Worker Resistance Under Stalin… – P. 18–19, 27– 29. 46 Goldman  Wendy. Women,  the  State  and  Revolution  Soviet Family Policy and Social Life. 1917–1936. – Cambridge: Cambridge University Press, 1993. – Сhapter 7; Women, Abortion, and the State, 1917–1936  //  Russia’s  Women Accommodation,  Resistance, Transformation.  /  Еd.  Barbara  Evans  Clements,  Barbara Alpern Engel, and Christine D. Worobec. – Berkeley: University of California Press, 1991. – P. 243–266 47 Rossman. Worker Resistance Under Stalin… – P. 230, 468. 48 Lynne Viola. Peasant Rebels… – Сhapter 5. 49 Rossman. The Telkovo Cotton Workers’ Strike.– N. 68; Worker Resistance Under Stalin… – N. 552. 50 Fitzpatnck. Stalin's Peasants… – P. 7. 51 Lynne Viola. The Role of the OGPU in Dekulakization, Mass Deportations, and Special Resettlement in 1930 // Carl Beck Papers (forthcoming); The Other Archipelago: Kulak Deportations  to  the North  in 1930 // New Lenses on Stalinism: People and  the State / Ed. J. Arch Getty (forthcoming); Tear the Evil from the Roots’: The Children of the Spetspereselentsy of the North // Midwest Modern Russian Historians’ Workshop. – University of Toronto, 1999. – April. 138 Лінн Віола 52 Shearer.  Crime  and  Social  Disorder  in  Stalin's Russia…  – P. 121–22, 136. 53 Перше обговорення та аналіз етнічних чинників подібних “чисток” див.: Terry Martin. The Origins of Soviet Ethnic Cleansing // Journal of Modern History. – December, 1998. – N 70:4. – P. 813– 861. 54 Smith Steve. Russian Workers and the Politics of Social Identity // Russian  Review. –  January,  1997. – N 56:1.  – P. 1–7;  Lewis H Siegelbaum and Ronald Grigor Suny. Class Backwards? In Search of the Soviet Working Class // Making Workers Soviet Power Class and Identity. / Еd. Siegelbaum and Suny. – Ithaca: Cornell University Press, 1994. – P. 19–20. 55 Rossman. Worker Resistance Under Stalin… – P. 15, 31–32, 498. 56  У  даному  випадку  я  повторюю  більшість  аргументів  з: Peasant Rebels… – P. 9–10. 57  Щодо  важливості народних уявлень про  справедливість див.: Barrington Moore, Jr. Social Origins of Dictatorship and Demo- cracy:  Lord  and  Peasant  in  the  Making  of  the  Modern World.  – Boston:  Beacon,  1967.  –  P.  471;  Tilly  Charles,  Tilly  Louise,  Tilly Richard. The Rebellious Century. 1830–1930. – Cambridge: Camb- ridge University Press, 1975. – P. 85. 58 Scott James C. The Moral Economy of the Peasant: Rebellion and Subsistence in Southeast Asia. – New Haven: Yale University Press, 1976. – P. 3. 59 Див.:  Ranger Terence.  Peasant  Consciousness:  Culture  and Conflict in Zimbabwe // Peasants and Peasant Societies. / Еd. Teodor Shanin. 2nd ed. – Oxford: Blackwell, 1987. – P. 313. 60 Underdown David. Revel, Riot, and Rebellion: Popular Politics and Culture  in England. 1603–1660. – Oxford: Oxford University Press, 1985. – P. 111; Ladurie Le Roy. Carnival at Romans. – New York: George Braziller, 1980. – P. 189–192, 316; Sathyamurthy T.V. Indian  Peasant  Historiography  //  Journal  of  Peasant  Studies.  – October, 1990. – N 18:1. – P. 111–112, 119; Scott. Domination and the Arts of Resistance. – P. 44. 61 Penner. Pride, Power, and Pitchforks. – Сhapters 7, 10; Electric Trains and Remote Archives. Народний опір в сталінські 1930-ті рр. ... 139 62 Northrop Douglas Taylor. Uzbek Women and the Veil: Gender and Power in Stalmist Central Asia. Ph.D. Dissertation. – Stanford University, 1999. – P. 474. 63  Побут  є  важким  терміном  для  перекладу на  англійську мову,  але  звичайно його можна перекласти як  “щоденне  жит- тя”. У цьому контексті термін, можливо, краще перекласти як “шлях життя”. 64 Northrop. Uzbek Women and the Veil… – P. 468. 65 Goldman. Women, Abortion, and the State… – P. 266. 66 Healey  Dan.  Homosexual  Desire  in  Revolutionary  Russia Public and Hidden Transcripts, 1917–1941. – Ph. D. Dissertation. – University of Toronto,  1998;  Moscow  //  Queer  Sites:  Gay  Urban Histories  Since  1600  /  Еd.  David  Higgs.  –  London:  Routledge, 1999. – P. 38–60; The Russian Revolution and the Decriminalization of Homosexuality // Revolutionary Russia. – June 1993. – N 6:1. – P. 26–54. 67 Scott. Domination and the Arts of Resistance… – xi. 68  Див.:  Holmgren  Beth. Women's  Works  in  Stalin’s Time.  – Bloomington Indiana University Press, 1993. – P. 9–12. 69 Lynne Viola. Peasant Rebels… – P. 40–41. 70 Дуже цікаве дослідження механізмів, за якими чинне за- конодавство дійсно підсилювало селянську традицію, можливо знайти в: Dragadze Tamara. Rural Families  in Soviet Georgia: A Case Study in Ratcha Province. – London: Routledge, 1988. 71 Klaits Joseph. Servants of Satan The Age of the Witch Hunts. – Bloomington: Indiana University Press, 1985. – P. 3–7. – Сhapter 2; Thomas  Keith.  Religion  and  the  Decline  of  Magic.  –  New York: Scnbners, 1971. Àâòîðèçîâàíèé ïåðåêëàä Âàëåð³ÿ Âàñèëüºâà

Ähnliche Einträge