Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)

Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Подкур, Р.Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Теми:
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12182
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) / Р.Ю. Подкур // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 90-102. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12182
record_format dspace
spelling irk-123456789-121822010-09-30T12:01:58Z Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) Подкур, Р.Ю. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) / Р.Ю. Подкур // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 90-102. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12182 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Подкур, Р.Ю.
Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
format Article
author Подкур, Р.Ю.
author_facet Подкур, Р.Ю.
author_sort Подкур, Р.Ю.
title Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
title_short Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
title_full Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
title_fullStr Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
title_full_unstemmed Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ)
title_sort збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в усрр в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами вучк-гпу)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12182
citation_txt Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920-ті — початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) / Р.Ю. Подкур // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 90-102. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT podkurrû zbrojnijvistupâkradikalʹnaformaoporuradânsʹkíjvladívusrrv1920típočatku1930hrrzamateríalamivučkgpu
first_indexed 2025-07-02T14:16:41Z
last_indexed 2025-07-02T14:16:41Z
_version_ 1836545005148176384
fulltext 90 Ïîäêóð Ð.Þ. Çáðîéíèé âèñòóï ÿê ðàäèêàëüíà ôîðìà îïîðó ðàäÿíñüê³é âëàä³ â ÓÑÐÐ â 1920-ò³ – ïî÷àòêó 1930-õ ðð. (çà ìàòåð³àëàìè ÂÓ×Ê–ÃÏÓ) Після революції 1917 р. в колишній Російській імперії пройшли колосальні соціально-політичні зміни, проте обі- цяний більшовиками та довго очікуваний українським сус- пільством мир не настав. Перемога Червоної армії над біли- ми військами, арміями УНР та Польщі не означала закін- чення громадянської війни. Діяльність радянських урядів в Україні, політика “воєнного комунізму” спричинили до формування широкої соціальної бази опору владі не лише представників “експлуататорських класів”, але й значної частини селянства, робітництва, інтелігенції. Частина райо- нів України, особливо Правобережної, продовжували жити за законами військового часу, там діяли надзвичайні орга- ни комуністичної влади — ревкоми. У такій ситуації на початку 1920-х рр. змінилися завдан- ня й роль ВЧК–ГПУ як карального органу в системі дер- жавного управління. Починаючи з грудня 1917 р. до зав- дань тимчасової ВЧК входило припинення саботажу та все- російського страйку службовців1, згодом ліквідація контр- революції, проведення попереднього слідства та передан- ня обвинувачених в Революційний Трибунал. З погіршен- ням політичної ситуації на початку 1918 р. ВЧК навіть отри- мала право позасудових репресій. Подальша організаційна розбудова органів державної безпеки була зумовлена потребою мати універсальний над- звичайний орган, який швидко, різними методами (в пер- шу чергу, репресивними) зможе вирішити виниклу пробле- му. Тому комуністична спецслужба трансформувалася від Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 91 надзвичайної тимчасової комісії до постійного наркомату чи управління на правах наркомату. У відносно мирний період перед радянською спецслуж- бою постали грандіозні завдання. По-перше, потрібно було налагодити  ефективно діючу  систему  вертикального  та горизонтального інформування партійно-державного керів- ництва щодо ситуації в країні. Розпочалася широкомасш- табна  робота  з  розбудови  мережі  отримання  політичної інформації з метою зібрати й проаналізувати:  настрої всіх прошарків українського суспільства, що надавало можливість відстежувати діючі процеси та виявляти причини назрівання нових явищ;  коливання та зміни у політичному становищі різних соціальних груп;  чинники виникнення та наростання активних антира- дянських проявів, здійснити їх облік й створити ста- тистику. Уся інформація поділялася на загальну (по об’єктам і питанням) та спеціальну (прояви терору, масових виступів, контрреволюційна пропаганда, активні антирадянські дії, шкідництво). Для отримання первинної  інформації ГПУ розпочало розгортати численні агентурні мережі на селі (намагалися  охопити  як колективні  господарства,  так  й одноосібників), на промислових підприємствах, навчаль- них  закладах,  радянських  та партійних установах тощо. Одночасно  здійснювалася  широка  агітаційно-пропаган- дистська та роз’яснювальна кампанія щодо співробітництва населення з ГПУ. Вона закликала до масового доноситель- ства про “контрреволюційні дії” будь-якої особи. За умов гри на брутальних соціальних інстинктах та відповідного ідеологічно-пропагандистського підґрунтя проблем з вербу- ванням  людей  та  створенням  агентурно-інформаційних мереж не було. У 1922 р. ГПУ користувалося послугами 12492 секретних співробітників та 52345 освідомлювачів2. Розвиток мережі стримувало лише проблеми з фінансовим забезпеченням діяльності ГПУ на той час. 92 Подкур Р.Ю. По-друге, ГПУ створювало систему всеохоплюючого нагляду. Він здійснювався за особою — реальним та потен- ційним “антирадянським елементом” та “об’єктом” — га- луззю народного господарства, заводом, установою. Нагляд за особою  органи державної  безпеки  здійснювали  через агентурні мережі та, опосередковано, через радянські та партійні установи, які, відповідно до відомчих інструкцій, надсилали до ГПУ заповнені детальні анкети своїх співро- бітників “на перевірку”. Це були так звані оперативні обліки. Нагляд здійснювався з метою ліквідації “контрреволю- ційних організацій і осіб”, які протидіють нормальній робо- ті господарських установ та підприємств; боротьби з еконо- мічним шпигунством (збирання, крадіжка, передача інфор- мації,  яка  складає  економічну  чи  комерційну таємницю іноземним державам чи контрреволюційним організаціям); боротьби зі зловживанням чи бездіяльністю влади. По-третє, будучи “караючим мечем революції”, органи державної  безпеки  виявляли  і  ліквідовували  найменші прояви реального та потенційного опору радянській владі. Структура ВЧК–ОГПУ була максимально пристосована для знищення опозиційних партій та громадських організацій, окремих осіб в країні. Окрім проведення системної робо- ти проти опозиції, політичне керівництво країни виступа- ло також “замовником” спеціальних чекістських операцій щодо деяких політичних партій (суд над есерами 1922 р.), окремих соціальних груп (справа “УНЦ”, “Спілки визво- лення України”, “Шахтинська справа”, масових депортацій селян під час насильницької колективізації. Такі масштабні завдання вимагали певного типу вико- навця із специфічним мисленням, характером, поведінкою. Потрапляючи до органів державної безпеки, людина про- ходила випробування владою. Водночас, чекіст працював у жорсткій  воєнізованій системі,  де  було  заборонено  не лише вільно говорити, але й мати власну точку зору, мис- лити індивідуально. “Як це не сумно, але ми повинні зізна- тися, що комуніст, потрапляючи до каральних органів, пе- Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 93 рестає бути людиною, а перетворюється на автомат, який приводиться в дію механічно”, — писала група комуністів- чекістів у листі до ЦК РКП(б)3. Жодний з державних органів не давав такого всеохоп- люючого відчуття всесильності, тому що чекісти отриму- вали реальну необмежену владу над окремою людиною, колективами, галузями виробництва, цілими адміністратив- ними територіями. Залишати в собі людські почуття, мо- ральність під час вирішення глобальних “державних зав- дань” було дуже важко. З точки зору психології людина, яка мала реальну вла- ду над іншими людьми, відчувала надзвичайний емоцій- ний підйом, свою приналежність до чогось великого, важ- ливого. Але ж політичне керівництво того часу, начальни- ки казали тільки про класову мораль та вимагали беззасте- режного виконання їхніх вказівок. За таких умов часто-гус- то для чекістів нічого не важили долі людей, вони швидко навчалися посилати їх на смерть буцім то на благо великої ідеї. На мою думку, усі наведені вище міркування слід вра- ховувати, досліджуючи, за чекістськими документами, таку радикальну форму опору радянській владі, як збройне по- встання. Взагалі, проблеми опору радянській владі мало- досліджені в Україні. Історики, в основному, зосереджува- лися на боротьбі селянських повстанських загонів та груп, які,  застосовуючи  партизанську  тактику,  до  середини 1920-х рр. успішно протистояли регулярним частинам Чер- воної армії та військам ГПУ4 . Вивчався перебіг військо- вих подій, біографії повстанських отаманів тощо5. Метою даної розвідки є дослідження збройного пов- стання  як  радикальної  форми  опору  радянській  владі  в УСРР в 1920-ті – початку 1930-х рр. за матеріалами ВУЧК– ГПУ. Радикальною  формою  опору  радянській  владі  була збройна  боротьба,  яка  розпочалася  1920 р.  Невдоволене політикою  “воєнного комунізму”, масовим  беззаконням, 94 Подкур Р.Ю. селянство, яке мало зброю після довгих років революції й війн, намагалося захистити свою власність, життя та пра- во  розпоряджатися  вирощеним  врожаєм.  У  документах ВУЧК–ГПУ  широкий  повстанський  рух  отримав  назву “політичний бандитизм”. Даний термін намагався розкрити український дослід- ник В. Ченцов. На його думку, більшовики розуміли під “політичним бандитизмом”  сукупність  виступів,  завору- шень, змов, заколотів, збройної боротьби й підпільної діяль- ності  різних за  ідеологічною спрямованістю політичних сил, спільною рисою яких був антибільшовизм. Селянсь- кий повстанський рух був одним з елементів — збройна боротьба під політичним гаслами “Геть більшовиків”, “За самостійну Україну”. Таким чином, повстанський рух, який охопив на початку 1920-х рр. практичну всю Україну, став лише сегментом багатомірного явища “політичний банди- тизм”6. Спочатку повстанський рух мав яскраво виражену ан- тидержавницьку стихійно-анархістську ідеологію (проти “білих”, проти “червоних”, за власне самоуправління) та висував, здебільшого, економічні гасла. Йому були прита- манні національно-соціалістичні ідеологічні погляди з різ- ними  відтінками.  Згодом,  коли  більшовики  залишилися єдиними опонентами, селянські загони, потрапляючи під вплив згуртованих політичних сил, сповідувавших програ- мові засади УНР, у більшості почали набувати чіткої на- ціональної спрямованості”7. Іноді для підкреслення спад- коємності військових частин УНР деякі повстанські коман- дири давали своїм підрозділам номери та почесні назви. Зокрема, на Правобережжі в 1921 р. діяла 144 Повстансь- ка Надбужанська дивізія отамани Хмари (І. Я. Гадзиківсь- кого)8.  В  одному  з  наказів  він  визначив  ідеологічну  та військову приналежність свого підрозділу: “Повстанчесь- кий отряд являється дієвою частиною війська Українсько- го  і  користується  цілком  наказами  УНР.  Згідно  наказу війську Українському, всі старі козачі отряди повинні статно Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 95 і негайно, без жодних суперечок, виконувати накази ота- мана, а козаки накази старших отряду або попередніх на- чальників. За не виконування боєвих наказів винуваті ка- ратимуться вплоть до розстрілу”9. У світовій історіографії подаються різні цифри учас- ників повстанського руху в Україні того часу — від 100 тис. до кількасот тисяч. За офіційними даними на початку 1920– 1921 рр. у селянських формуваннях нараховувалося більше 100 тис. осіб. Лише за перше півріччя 1922 р. за інформа- цією ГПУ УСРР було проведено: операцій — 539; ліквідо- вано банд — 40; ліквідовано 29 підпільних організацій з загальним числом заарештованих 895 чол.; вбито отама- нів — 53; добровільно з’явилося отаманів — 6; заарешто- вано  отаманів  —  69;  убито  рядових  бандитів  —  830; заарештовано рядових бандитів — 2040; добровільно з’яви- лося  рядових  бандитів  — 7310.  Але  цілком справедливо відмітила  О.  Ганжа, через  стихійну організацію,  велику плинність неможливо підрахувати дійсну кількість селян- повстанців11. Слід зауважити, що в інформаційно-аналітичних мате- ріалах ВУЧК–ГПУ, характеризуючи повстанський рух як “політичний бандитизм”, чекісти чітко розмежовували його з “кримінальним бандитизмом”, який не мав своєї органі- заційної структури, конкретних цілей і завдань, реальної підтримки  серед  населення.  Натомість,  за  чекістськими документами, причина розвою широкого “політичного бан- дитизму”, коріниться “в підтримці його селянами”12. Так, в піврічному звіті  ГПУ  УСРР  за  січень–червень  1922 р. констатувалося, що “політичний бандитизм”, незважаючи на свою розпорошеність, усіляко прагне до організаційно- го об’єднання, координації дій, створення місцевих опор- них баз, озброєних загонів. “Посилену увагу, — говорило- ся у звіті, — ватажки політичного бандитизму звертають на створення підпільних осередків, перетворюючи їх в міс- цеві бази, що обслуговують бандитів в усіх відношеннях. Ці осередки поступово розростаючись, стають місцевимих 96 Подкур Р.Ю. повстанськими центрами, вербують нові кадри, ведуть усну і друковану агітацію, створюють нові угрупування, коор- динують їх діяльність, коротше кажучи, готують і вдобрю- ють грунт для наступного нового “весняного походу” на Україну і відновлення влади УНР”13. У  чекістських  інформаційно-аналітичних  матеріалах робилися спроби проаналізувати склад повстанських заго- нів. Так, в аналітичній записці “Як організуються і нади- хаються банди (З історії українського бандитизму)” від 20 квітня 1922 р., підготовленої органами ГПУ УСРР для Сек- ретно-інформаційного відділу Раднаркому України гово- рилося, що повстанські загони (“політичні банди”) скла- даються з таких основних елементів: по-перше, особи, які сприйняли  радянську владу,  але  згодом зневірились  в  її кінцевих цілях; по-друге, особи, що постраждали від пред- ставників радянської влади на місцях; по-третє, особи, що різним чином співробітничали з державними, громадськи- ми, військовими організаціями УНР та Української держа- ви; по-четверте, особи, які в різний час служили в білих арміях і при відсутності можливості об’єднатися зі своїми однодумцями,  пішли  на  співробітництво  з  українським повстанським рухом; по-п’яте, дезертири з різних за спря- муванням військових частин, які не бажали відриватися від рідної домівки. У складі повстанських загонів був, звичай- но, наявний і кримінальний елемент. Однак, як відзнача- лося в аналітичній записці, він відігравав далеко не пер- шорядну роль14. Піком повстанського руху слід вважати 1921 р., коли в УСРР було зареєстровано 1376 збройних нападів на насе- ленні пункти, 259 — на радянські органи влади, 342 — на продовольчі та промислові установи і підприємства. Лише в першій половині 1921 р. загинуло біля 1,5 тис. червоно- армійців, активістів, партійних та радянських працівників, мирних громадян15. Втрати повстанців склали 3785 вби- тих, 745 поранених, 1475 осіб взято в полон16. Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 97 Але невдача рейду Ю. Тютюнника та М. Палія в 1921 р., прорив дипломатичної блокади СРСР, що зменшило ймо- вірність зовнішнього вторгнення, жорсткі репресивні за- ходи ВУЧК, а головне — нова економічна політика більшо- виків спричинили поступове згортання повстанського руху. В 1924 р. було зареєстровано близько 400 нападів на про- мислові об’єкти та установи, 70 — на транспортні комуні- кації. Під час збройних зіткнень загинуло 418 повстанців, 134 особи поранено. Всього ліквідовано 178 повстанських угруповань,  вбито  та  арештовано  150  отаманів,  більше 3 тис. рядових повстанців17 . У березні 1926 р. ГПУ УСРР у звіті констатувало, що “політичного бандитизму в бук- вальному значенні цього слова на Україні немає”18. Наступний сплеск збройного протистояння в УСРР був спричинений  суцільною  колективізацією  1930–1931 рр. Бажання вищого партійно-державного керівництва СРСР у максимально короткі строки створити великі сільськогос- подарські підприємства, які здатні виробляти необхідну для держави  кількість  товарної  продукції,  прямі  директиви щодо  створення  колгоспів  зумовили  масове  насильство низових партійних та радянських працівників над селяна- ми. Комісії з розкуркулення, підбадьорюючи себе револю- ційними піснями, вривалися в домівки, відбирали майно, виштовхували “куркульську сім’ю” на вулицю й під кон- воєм супроводжували до місця завантаження в ешелони, які мали доставити їх на місця нового проживання. Дослідники  оприлюднили  численні  факти  знущань районних та сільських активістів над селянами19. Серед них типовими були  погрози, побиття, незаконне  заволодіння майном та худобою, утримування у холодних приміщен- нях без їжі та води тощо. Така поведінка активістів змуси- ла селян до опору. Звичайно, протягом попередніх років чекістські органи практично обеззброїли селян, вилучили в більшості навіть мисливську зброю. Голова ГПУ УСРР В. Балицький із задоволенням відзначав, що лише у вик- лючних випадках село було озброєне мисливськими руш- 98          Подкур Р.Ю. ницями та обрізами. “Це говорить проте, — писав він, — що поведена своєчасна робота по викачуванню зброї  на селі була проведено успішно і українське село, раніше на- повнене зброєю, тепер повністю обеззброєне”20. Але селяни озброювалися сільськогосподарським рема- нентом, сокирами, палями тощо, сподіваючись захопити зброю в бою. Типовим збройним конфліктом стали події в Шепетівському окрузі в 20–27 лютого 1930 р. Заворушен- ня охопили 13 районів округу. Зважаючи на прикордонний статус, в Шепетівку з підрозділом військ ГПУ прибув го- лова  ГПУ  УСРР  В. Балицький.  В  ході боєзіткнень  було вбито 15 активістів, 32 поранено. Шепетівські селяни втра- тили вбитими та пораненими 49 осіб, більше 2 тис. було заарештовано21. В березні 1930 р. подібна ситуація скла- лася в Тульчинському, Вінницькому та Могилів-Подільсько- му округах. Виступи відбувалися на території 343 сільрад, радянська влада була ліквідована в 73 селах, ГПУ зафіксу- вали 81 збройний виступ. Зокрема в селах Горячківка та Ольшанка М’ястківського району перестрілка продовжу- валася біля двох годин. З села Балабановки Бершадського району біля 500 селян, озброєних вилами та сокирами, схо- валися в лісі22. Іноді, за інформацією ГПУ, селяни вистав- ляли пікети навколо сіл, копали окопи, налагоджували зв’я- зок з іншими повсталими селами23. Всього за підрахунками, наведеними В. Васильєвим та Лінн Віолою, в 1930 р. ГПУ зафіксувало 4098 виступів в яких приймало участь 956587 осіб24 . Сюди включені жіночі бунти, різного роду заворушення тощо. Піком виступів став березень 1930 р.  Але  кількість учасників,  які  приймали участь у збройних виступах поки, на жаль, не оприлюдне- на. Відома лише цифра — 81 збройний виступ. Керівництво ГПУ, а від нього й вище партійно-держав- не керівництво СРСР та УСРР було повністю поінформо- ване про настрої та поведінку селян під час колективізації та депортації куркулів завдяки створеній чекістами інфор- маційній мережі. Недарма, в “Инструкции о постановке ин- Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 99 формационно-осведомительной работы окружных отделов ГПУ  УССР”, датованої 1930 р.,  спецзведення щодо  кол- госпного апарату надавались 8, 18 и 29 числа кожного міся- ця, доповідні записки про стан села, діяльність куркулів 5 числа  кожного  місяця25.  Спеціальні  повідомлення  мали готуватися щодо важливих подій та активних антирадянсь- ких проявів. До останніх  відносились:  терор  (вбивства, поранення,  побиття,  замах  на  вбивство,  підпал);  масові виступи (поява натовпу, масові висунення вимог, проголо- шення контрреволюційних гасел, масовий терор щодо ра- дянського та партійного активу); контрреволюційна пропа- ганда (поширення листівок, відозв, віршів, плакатів, підго- товка анонімок); активні антирадянські дії (зрив зборів, відкриті антирадянські виступи, колективні прояви непо- кори владі, нелегальні збори, групові відмови від отримання податкових листів, нелегальний збір підписів під різними заявами; майнові шкідницькі дії в сільському господарстві (свідоме псування сільгоспреманенту, посівів, засмічення зерна, передчасна косовиця, підпали власного зерна, руй- нування сільськогосподарських будівель та іншого майна). Тому,  згідно  наказу В. Балицького,  за  округами  були закріплені підрозділи військ ГПУ26. Деякі частини особли- вого призначення та прикордонні маневрові (оперативні) групи протягом лютого 1930 р. навіть проводили спеціальні навчання. Так, керівництво та оперативний склад Могилів- Подільського прикордонного загону ГПУ провело гру на картах по придушенню “повстання” в с. Хоньківці. Згодом, за участі навчального батальйону та маневреної групи, здій- снили повномасштабне навчання по ліквідації  “повстан- ня” в містечку Озаринці. “Повстанців” імітували навчаль- ний  кавалерійський  взвод  та  місцевий  партійно-комсо- мольський актив27. На  відміну від  1920-х рр.  польові  частини  РСЧА  до придушення  повстанців  не  залучалися.  Територіальний принцип  комплектування  давав  підстави  сумніватися  у політичній благонадійності армійських підрозділів. 100          Подкур Р.Ю. Таким чином, порівнюючи збройні виступи, як ради- кальну форму опору радянській владі в УСРР у 1920-х рр. та в 1930 р., можна твердити:  збройний опір 1920-х рр. слід вважати продовженням громадянської  війни, а  не  самостійним селянським рухом;   збройні  повстання  1930 р.  трактувалися  партійно- радянськими працівниками та чекістами не як “полі- тичний бандитизм” (1920-ті рр.), а як “антирадянські” чи “контрреволюційні” виступи. У даному випадку не було такого переплетення різних ідеологій, різно- барв’я програмових засад. Здебільшого селяни вису- вали економічні вимоги (щодо припинення виселень, повернення майна, відкриття церкви, введення само- управління тощо). Лише іноді в гаслах з’являлися ви- моги щодо “самостійності України”;  спільною причиною виникнення збройних конфліктів стала економічна політика радянської влади та масо- ве насилля продзагонівців, активістів, партійних та радянських працівників над селянами. До речі, В. Ба- лицький,  аналізуючи  причини селянського опору в 1930 р., зазначав, що поряд з “куркульською агітацією та контрреволюційною активністю, безпосередньою причиною масових хвилювань та виступів, в першу чергу, стали перекручення при колективізації”28;  мужність  та  відчайдушність  українських  селян,  які відстоювали свій життєвий устрій, людську гідність, змусили вище партійно-державне керівництво СРСР певною мірою коригувати плани соціально-економіч- ного розвитку країни;  матеріали ВУЧК–ГПУ дають можливість висвітлити не лише причини та перебіг збройного конфлікту, а й вивчити соціальний склад учасників конфлікту, рівень розуміння природи виступу чекістами та селянами. Збройний виступ як радикальна форма опору ... владі... 101 Ïðèì³òêè: 1  Из  истории  ВЧК.  (1917–1921  гг.).  –  М.:  Госполитиз- дат,1958. – С. 78–79. 2 Проблемы места и роли органов госбезопасности в соци- ально-политической  структуре  советского  общества  в  1920-е годы // Исторические чтения на Лубянке. Отечественные спец- службы в 20–30-е годы. – М.,1999. 3 Неизвестная Россия. ХХ век. – М., 1992. – С. 45. 4 Верстюк  В.Ф. Махновщина. Селянський рух повстансь- кий рух на Україні (1918–1921). – К, 1991; його ж: Внутренний фронт: Стратегия и тактика борьбы // Украина в 1917–1921 гг. некоторые проблемы истории: Сб. науч. труд. – К.,1991. – С. 102– 172; Ганжа О.І. Селянський рух на Україні при переході до непу: бандитизм чи повстанство // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Вип. 2. – К., 1992. – С. 30–35; її ж: Опір селян становленню тоталітарного режиму в УССР. – К., 1996. 5 Ревегук В.Я. У боротьбі за волю України. Визвольні зма- гання на Полтавщині 1920–1925 рр. – Полтава, 2000. – 186 с.; Завальнюк К.В. Лицарі волі. Повстанський рух на Поділлі у пер- соналіях( 20-ті роки ХХ ст.). – Вінниця: Логос, 2000. – 265 с. 6 Ченцов  В.В.  Політичні  репресії  в  Радянській  Україні  в 20-ті роки. – Тернопіль, 2000. – С. 180–181. 7 Там само. 8  Державний  архів  Вінницької  області  (далі  —  ДАВО).  – Ф. Р-925, оп. 8, спр. 56. – Арк. 115–118. 9 Там само. – Ф. Р-3204, оп. 1, спр. 17. – Арк. 3 зв. 10 Ченцов  В.В.  Політичні  репресії  в  Радянській  Україні  в 20-ті роки. – Тернопіль, 2000. – С. 366. 11 Ганжа О.І. Опір селян становленню тоталітарного режи- му в УССР. – К., 1996. – С.6. 12 Ченцов В.В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20- ті роки. – Тернопіль, 2000. – С. 181. 13 Отчет о полугодичной деятельности (январь–июнь 1922 года)  //  З  архівів  ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ.  –  1997.  –  № 1/2.  – С. 365. 14 ДАВО. – Ф. П-1, оп. 1, спр. 221. – Арк. 45–46. 15 Трифонов Н.Я. Классы и классовая борьба в СССР в на- чале нэпа (1921–1931 гг.). – Л., 1964. – С. 178. 102          Подкур Р.Ю. 16 Ченцов  В.В.  Політичні  репресії  в  Радянській  Україні  в 20-ті роки. – Тернопіль, 2000. – С. 189. 17 Там само. – С. 213. 18 Там само. – С. 214. 19  Див.:  Кульчицький  С.  Ціна  “великого  перелому”.  –  К, 1991. – 356 с.; Колективізація і голод на Україні, 1929–1933. – К., 1993. – 733 с.; Васильєв В., Лінн Віола. Колективізація і се- лянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця,  1997.  – 536  с.;  Командири великого  голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932–1933 рр. / За редакцією Васильєва В., Шаповала Ю. – К.: Генеза, 2001. – 399 с.; Кульчицький С.В. Опір селянства суцільній колективізації  // Голод 1932–1933 років  в Україні: причини та наслідки. – К., 2003. – С. 366–384. 20  Центральний  державний  архів  громадських  об’єднань України (далі — ЦДАГО України). – Ф. 1, оп. 20, спр. 3184. – Арк. 65. 21 Васильєв  В.Ю.  Перша  хвиля  суцільної  колективізації  і українське селянство  // Васильєв В.,  Лінн  Віола.  Колективіза- ція  і  селянський  опір  на  Україні  (листопад  1929  –  березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997. – С. 83. 22 Там само. – С. 87, 214. 23 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 20, спр. 3184. – Арк. 62–63. 24 Васильєв В., Лінн Віола. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997. – С.66. 25  Архів  УМВС  у Харківській області.  –  Ф.  48/169,  оп.  1, пор. 3, т. 1. – Арк. 34. 26 Васильєв В., Лінн Віола. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.). – Вінниця, 1997. – С. 169. 27 ДАВО. – П-31, оп.1, спр.559. – Арк. 39–40. 28 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 20, спр. 3184. – Арк. 69.

Схожі ресурси