Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12183 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. / В.А. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 78-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12183 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-121832010-09-30T12:02:01Z Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. Бабюх, В.А. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. / В.А. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 78-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12183 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| spellingShingle |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Бабюх, В.А. Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Бабюх, В.А. |
| author_facet |
Бабюх, В.А. |
| author_sort |
Бабюх, В.А. |
| title |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| title_short |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| title_full |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. |
| title_sort |
поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12183 |
| citation_txt |
Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. ХХ ст. / В.А. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 78-89. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT babûhva poširennâpolítičnihanekdotívukontekstíreakcíínaselennânasuspílʹníprocesi2030hrrhhst |
| first_indexed |
2025-07-02T14:16:44Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:16:44Z |
| _version_ |
1836545008154443776 |
| fulltext |
78 Бабюх В.А.
Áàáþõ Â.À.
Ïîøèðåííÿ ïîë³òè÷íèõ àíåêäîò³â
ó êîíòåêñò³ ðåàêö³¿ íàñåëåííÿ
íà ñóñï³ëüí³ ïðîöåñè
20 – 30-õ ðð. ÕÕ ñò.
На сучасному етапі розвитку історичної науки все
більшого значення набувають дослідження питань усної
історії, в тому числі анекдотів, які активно поширювалися
у радянському суспільстві. Визначення поняття “анекдот”
(з грецької anekdotos — не виданий) досить неоднозначне.
Зокрема, В. І. Даль у “Толковом словаре живого велико-
русского языка” трактує його як коротку за змістом й стис-
лу за викладом розповідь про цікавий або кумедний випа-
док1. Подібне визначення зазначеного поняття знаходимо
і в інших російських та українських словникових виданнях2.
Більш логічно, на нашу думку, тлумачить поняття “анек-
дот” “Литературная энциклопедия”, видана в 1929 р., яка
23 ДА СБУ по Чернігівській області. – Спр. П-8633. – Арк. 96.
24 ДА СБУ. – Справа Ф.П. 67337 – Арк. 1–3.
25 Академічне релігієзнавство – К.: Світ знань, 2000. –
С. 465–466.
26 Записка Польского Бюро ЦК РКП(б) о суде над католи-
ческими польскими священниками. – //http://pms.orthodoxy.ru/
abort/mr/books/history/library/archvs2.htm
27 Блажевич О.Ю., Григоренко В.О. З історії релігійного жит-
тя поляків краю // Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. –
Хмельницький: “Поділля”, 1999. – С. 128.
28 Академічне релігієзнавство... – С. 475.
29 Понтонов О.А. Под властью зверя. – М.: Изд-во Алгоритм,
2004. – С. 576.
30 Юбилейный Архиерейский Собор Русской Православной
Церкви // http://www.russian-orthodox-church. org.ru/
s2000r09.htm.
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 79
розглядала його як невидану оповідь, що не отримала роз-
голосу3, тобто перебувала під впливом цензури.
Цензура — це не лише спосіб фільтрації окремих еле-
ментів того чи іншого конкретного тексту (або недопущен-
ня всього тексту цілком), а й механізм регулювання вла-
дою свідомості, процесу мислення. Отже, цензура покли-
кана впливати не лише на поширення сукупності текстів,
але на весь простір думок, вона забезпечує введення його
у межі, найбільш сприятливі для влади4. Таким чином,
можна вважати, що анекдот, як і велика кількість усних та
письмових творів, постійно потрапляв у поле зору цензур-
них органів.
У порівнянні з іншими текстами анекдот має ряд спе-
цифічних особливостей. По-перше, як традиційний фольк-
лор, він є продуктом колективної творчості, має переваж-
но анонімний характер. По-друге, анекдот має, як прави-
ло, усний характер, знаходиться поза нормами офіційної
культури. По-третє, в анекдоті поєднується функціону-
вання офіційної та неофіційної культур, що дозволяє пере-
кладати інформацію з офіційної мови на неофіційну.
Більшість анекдотів порушують принцип “табу” на певну
визначену тематику. Ці заборони стали основою, стиму-
лом розвитку радянського анекдоту і надали жанрову ло-
кальність, які дозволили йому розвиватися, долаючи різні
обмеження5. Необхідно відзначити, що в умовах функціо-
нування радянської тоталітарної системи анекдоти мали
свої характерні риси. Насамперед, вони є важливим дже-
релом для вивчення суспільних настроїв, ставлення насе-
лення до заходів вищого партійного державного керів-
ництва СРСР у сферах внутрішньої та зовнішньої політи-
ки, економіки, культури.
Поширення політичних анекдотів 1920–30-х рр., як
власне і в наступні десятиріччя, розглядалося державою
через призму “антирадянської агітації та пропаганди” і
каралась найсуворішим чином. Не дарма в перші десяти-
річчя існування радянської влади деякі сміливці жартува-
ли: “Оголошено конкурс на кращий анекдот. Перша пре-
80 Бабюх В.А.
мія — двадцять п’ять років в’язниці, друга — двадцять, а
дві третіх премії, заохочувальних, — по п’ятнадцять років”.
На жаль, вказані аспекти проблеми не знайшли свого
належного висвітлення ні в українській, ні в російській
історіографії. Праці Є. Маслової “До історії анекдотичної
літератури ХVІІІ ст.”, І. Лядової “Політичний анекдот як
джерело історії”, Є. Курганова “Анекдот як жанр”, збірник
наукових статей ”Історичні анекдоти з російського жит-
тя”, статті Н. Фядотавої “Анекдот і афористика у сучасній
газетній періодиці” та А. Блюма “Благонамірений та сум-
ний анекдот…” або Мандрівка в архівний застінок”6 ста-
ли лише першою спробою розібратися у важливому комп-
лексі порушених питань.
Метою цієї статті є з’ясування місця і ролі поширення
анекдотів у формуванні суспільної свідомості, вивченні
настроїв населення у 1920–1930-х рр.
Аналіз наявних анекдотів, що перебували в обігу сто-
совно 20–30-х рр. ХХ ст., яскраво свідчить про те, що насе-
лення СРСР, зокрема України неоднозначно сприймало
жовтневі події у Петрограді, встановлення радянської вла-
ди в регіонах колишньої Російської імперії. Справджува-
лись слова видатного російського вченого, академіка
І. П. Павлова, котрий ще у 1918 р. заявив: “Якщо те, що
роблять більшовики з Росією — експеримент, то для тако-
го експерименту я пожалів би надати навіть жабу”.
Стверджуючи доцільність і своєчасність жовтневого
перевороту, більшовицька партія започаткувала цілий ряд
інституцій, покликаних обґрунтувати позицію РКП(б), до-
вести неминучість “пролетарської революції” в Росії. У
1920 р. за постановою Раднаркому РСФРР була утворена
комісія для збору і вивчення матеріалів з історії Жовтневої
революції та історії РК(б) — Істпарт. До її складу увійшли
відомі діячі більшовицької партії В. Адоратський, А. Буб-
нов, В. Невський, М. Ольмінський та ін7.
В своєму звернені до учасників і свідків революції го-
лова Істпарту М. Ольмінський відзначав: “Одна з найве-
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 81
личніших революцій, поки що національна, але та що має
великі шанси розгорітися у світову пожежу, стане предме-
том значної уваги і ретельного вивчення багатьох і багатьох
поколінь. І було б тим більш ганебно, якби ми, учасники і
сучасники цієї революції, не поворухнули пальцем, щоб
затримати стихію знищення тих найцінніших джерел для
цього вивчення, які ще можуть бути збережені, котрі ще
не загинули разом з їх живими носіями… Кожне слово того
чи іншого історичного документу, придатного тією чи
іншою мірою для висвітлення якого-небудь епізоду нашо-
го часу, кожний штрих, кожне врятоване від зникнення у
хвилях Лети свідчення, — незалежно від того, чи був сам
свідок учасником… або простим глядачем цього “безум-
ства хоробрих”, — все це повинно бути ретельно і до того
ж зараз же, негайно підібране, записане, законсервоване
для майбутніх історичних праць або вже тепер використа-
не як історичний матеріал”8.
Незважаючи на спроби більшовицької партії стверди-
ти власні концепції Жовтневої революції, її світового зна-
чення, зовсім інша точка зору була у широких кіл простих
спостерігачів “безумства хоробрих”. Остання знайшла своє
відображення у серії анекдотів, які поширювалися серед
населення.
Зокрема, досить популярним був анекдот, що у прак-
тично незмінному вигляді дійшов до наших днів:
“…1917 ãîä. Ïåòðîãðàä. Âíó÷êà äåêàáðèñòà ñëûøèò íà
óëèöå øóì è ïîñûëàåò ïðèñëóãó óçíàòü, â ÷¸ì äåëî.
Ïðèñëóãà âîçâðàùàåòñÿ:
— Áàðûíÿ, òàì ðåâîëþöèÿ!
— Î, ðåâîëþöèÿ, êàê ýòî ïðåêðàñíî! Ìîé äåä òîæå áûë
ðåâîëþöèîíåðîì! È ÷åãî æå îíè õîòÿò?
— Îíè õîòÿò, ÷òîáû íå áûëî áîãàòûõ.
— Ñòðàííî… À ìîé äåäóøêà õîòåë, ÷òîáû íå áûëî áåä-
íûõ”9.
Вже у перші місяці встановлення радянської влади на-
родні маси зрозуміли весь негативізм нового порядку
82 Бабюх В.А.
більшовиків. Саме тому, в 20–30-х рр. ХХ ст. серед широ-
ких верств населення передавались з вуст в уста анекдоти,
осучаснені в наші дні. Серед них:
“Äâà ñòàðûõ áîëüøåâèêà:
— Ïîìíèøü, Âàñÿ, êàê ìû áðàëè Çèìíèé?
— Äà, ïîãîðÿ÷èëèñü…”.
Характерно, що ставлення до революції представників
самих різних верств населення знайшло відображення в
анекдотах, куплетах, частівках, поширюваних у 1960–
1980-х рр. Добре відобразив це І. Губерман:
“Îäíàæäû çäåñü âîññòàë íàðîä
è, ñòàâ òâîðöîì ñâîåé ñóäüáû,
èçâ¸ë ïîä êîðåíü âñåõ ãîñïîä,
òåïåðü âîêðóã îäíè ðàáû”.
Наведені анекдоти переконують в тому, що переважна
більшість населення повністю зневірилась у гаслах прого-
лошених революцією, яка скалічила долі багатьох поколінь
радянських людей, принесла страждання робітництву і
селянству, виховала слухняною наукову та творчу інтелі-
генцію, знівелювала й знецінила особистість.
Так, непомірним тягарем на плечі українського селян-
ства лягла продрозверстка, запроваджена декретом Раднар-
кому РСФРР від 11 січня 1919 р. і введена в Україні в бе-
резні цього ж року. У відповідності з продрозверсткою селя-
ни повинні були здавати державі за твердими цінами не
лише залишки, а й значну частину необхідних їм хліба та
інших сільгосппродуктів. На практиці, надзвичайні продо-
вольчі загони позбавляли селян мінімуму потрібного про-
довольства. Саме в цей період народилася частівка: “Íåìà
õë³áà, íåìà ñàëà, áî ñîâ³öüêà âëàñòü çàáðàëà”.
Становище, що склалося на селі, добре відображає та-
кий анекдот:
“Ïðèõîäÿò êàê-òî ê Ëåíèíó õîäîêè èç äåðåâíè:
— Âëàäèìèð Èëüè÷! Ñíèìè ïðîäðàçâåðñòêó, ñ ãîëîäó-
õè âñþ òðàâó óæå ïîåëè, ñêîðî ìû÷àòü íà÷í¸ì.
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 83
— Íåïðàâäó ãîâîðèòå, òîâàðèùè: ìû äàâå÷à ñ Ôåëèê-
ñîì Ýäìóíäîâè÷åì áî÷êó ì¸äà ñúåëè è íè÷åãî — íå
æóææèì!”
Страшною, нічим не виправданою трагедією стали для
радянського народу політичні репресії — важливий засіб
формування та функціонування тоталітарної системи. “Чер-
воний терор”, хоча і дещо емоційно, але досить правдиво
висвітлений у книзі С. Мельгунова10.
Судові процеси у справах “Українського національно-
го центру”11, “боротьбистів”, “Української організації війсь-
кової”, “Польської організації військової”12 та інші позба-
вили життя багатьох видатних діячів української, польської
культури, надбання інших народів, що проживали на тере-
нах УСРР. Причини переслідування інтелігенції добре
пояснив один з відомих діячів соціал-демократичного руху
Ф. Дан, яких писав: “Коли на порозі 1928 р., виявились
перші провісники нового повороту — від НЕПу до “гене-
ральної лінії”, до політики проведення шаленим темпом
зверхіндустріалізації, а надалі й колективізації, то ця лінія
надто різко суперечила науковим переконанням і загальній
політично-психологічній установці інтелігенції, щоб вона
добровільно могла її проводити…”13.
В кінці 1920 – на початку 1930-х рр. вістря репресій
було спрямоване проти селянства. Державний терор про-
ходив під прапором боротьби з “політичним бандитизмом”,
супроводжувався масовими депортаціями населення, фаб-
рикацією низки кримінальних справ. У цьому плані привер-
тають увагу праці В. Земського, який на основі матеріалів
НКВС визначив, що лише в 1930–1931 рр., у період масо-
вої колективізації з України було виселено 63817 селянсь-
ких родин. З них у Північний край — 19658, за Урал —
32127, у Західний Сибір — 6556, у Східний Сибір — 5056,
у Якутію — 97, на Далекий Схід — 32314.
Особливо активізувались політичні репресії в другій
половині 1930-х рр. Зокрема, в 1935 р. було заарештова-
84 Бабюх В.А.
но — 24934 громадянина; в 1936 — 15717; в 1937 —
159573; в 1938 — близько 150 тис. наших співвітчизників15.
Марно владні структури СРСР та УРСР намагалися
переконати населення в тому, що, переслідувань з боку дер-
жави зазнавали “антирадянські елементи”, особи, які спря-
мовували свою діяльність на повалення радянського уст-
рою, готували терористичні акти проти діячів Комуністич-
ної партії та держави.
Подібні твердження, оприлюднені в засобах масової ін-
формації, викликали у населення серйозні сумніви. Біль-
шість громадян радянської держави ніяк не могли зрозумі-
ти, як Л. Троцький — з творців революції, найближчого
соратника В. Леніна став “ворогом народу і партії”, або як
міг стати “ворогом народу” сусід з квартири навпроти, що
мав нагороди та заслуги перед партією. Таке нерозуміння
віддзеркалювалось в серії як тогочасних, так і сучасних
анекдотів:
“Ïîñëå Îêòÿáðüñêîé ðåâîëþöèè îáåñïîêîåííûé Áîã ïîñ-
ëàë â Ðîññèþ òð¸õ íàáëþäàòåëåé: Ëóêó, Èëüþ è
Ïåòðà. Îò íèõ ïîñòóïàþò òåëåãðàììû: «Ïîïàë â ×Ê.
Ñâÿòîé Ëóêà». «Ïîïàë è ÿ. Ïðîðîê Èëüÿ». «Æèâ-çäî-
ðîâ. Íàðêîì Ïåòðîâ»”;
“— Èîñèô Âèññàãèîíîâè÷, ñìîãëè áû âû äëÿ äåëà ãåâî-
ëþöèè ãàñòãåëÿòü äåñÿòü ÷åëîâåê?
— Êàíýøíî, Âëàäèìèð Èëüè÷!
— Ñêàæèòå, áàòåíüêà, à äåñÿòü òûñÿ÷ ÷åëîâåê ãàññòãå-
ëÿòü ñìîãëè áû?
— Êàíýøíî, Âëàäèìèð Èëüè÷!
— Òàê, òàê, áàòåíüêà ìîé… À åñëè áû äëÿ äåëà ãåâî-
ëþöèè íóæíî áûëî ãàññòãåëÿòü äåñÿòü ìèëëèîíîâ
÷åëîâåê? Ñìîãëè áû? — Ëåíèí áûñòðî âçãëÿíóë íà
ñîáåñåäíèêà è õèòðî ïðèùóðèëñÿ.
— Êàíýøíî, Âëàäèìèð Èëüè÷!
— Ý, íåò, áàòåíüêà ìîé, âîò òóò-òî ìû âàñ è ïîïãàâèì!”
Через призму анекдотів можна простежити усю без-
підставність репресій, надуманість звинувачень, що вису-
вались арештованим. Ліміти репресованих, що встановлю-
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 85
валися вищим політичним керівництвом країни, вимагали
від радянських спецслужб вдаватися до будь-яких заходів
для їх виконання. У формі анекдотів громадяни вислов-
лювали своє відношення до такої злочинної практики:
“Ñëóæàùèé ïðèø¸ë íà ðàáîòó íà ïÿòü ìèíóò ðàíüøå.
Åãî ïîñàäèëè çà øïèîíàæ. Äðóãîé ñëóæàùèé ïðè-
ø¸ë íà ïÿòü ìèíóò ïîçæå. Åãî ïîñàäèëè çà ñàáîòàæ.
Òðåòèé ïðèø¸ë ìèíóòà â ìèíóòó. Åãî ïîñàäèëè çà
àíòèñîâåòñêóþ àãèòàöèþ — îí íîñèë øâåéöàðñêèå
÷àñû”;
“Â òþðåìíîé êàìåðå:
— Êàêîé ó òåáÿ ñðîê?
— Äâàäöàòü ïÿòü.
— Çà ÷òî?
— Íè çà ÷òî.
— Âð¸øü! Íè çà ÷òî äåñÿòü äàþò”.
Форми і методи радянських спецслужб щодо фабри-
кації кримінальних справ знайшли своє відображення у
низці нормативних актів вищого політичного керівництва
країни та республіки, урядів СРСР та УРСР, народних комі-
саріатів внутрішніх справ тощо. Наприклад, 10 січня
1939 р. ЦК ВКП(б) надіслав секретарям обкомів, крайко-
мів, ЦК нацкомпартій, наркомам внутрішніх справ, началь-
никам управлінь НКВС країв та областей телеграму тако-
го змісту: “ЦК ВКП(б) роз’яснює, що застосування фізич-
ного впливу в практиці НКВС було допущено з 1937 р. з
дозволу ЦК ВКП(б)… Відомо, що всі буржуазні розвідки
застосовують фізичний вплив стосовно представників со-
ціалістичного пролетаріату і при цьому застосовують його
в самих огидних формах. Питається, чому соціалістична
розвідка повинна бути більш гуманною в ставленні до зак-
лятих агентів буржуазії, заклятих ворогів робітничого класу
і колгоспників. ЦК ВКП(б) вважає, що метод фізичного
впливу повинен обов’язково застосовуватись і надалі, у виг-
ляді виключення стосовно справжніх… ворогів народу як
абсолютно вірний і доцільний метод”16.
86 Бабюх В.А.
Ставлення населення до форм і методів діяльності спец-
служб відбилися також і в анекдотах. Своєрідною ілюстра-
цією цього можуть служити такі:
“— Êàêîâû îñíîâíûå çàêîíû ìàðêñèñòñêîé äèàëåêòè-
êè?
— Ïåðâûé: êîëè÷åñòâî ïåðåõîäèò â ñòóêà÷åñòâî. Âòî-
ðîé: áèòè¸ îïðåäåëÿåò ñîçíàíèå”;
“Ñòàëèí ñîîáùèë Áåðèè, ÷òî ó íåãî ïðîïàëà òðóáêà.
Íàçàâòðà Ñòàëèí ñêàçàë Áåðèè, ÷òî òðóáêà íàøëàñü.
— À ÿ óæå àðåñòîâàë 25 ÷åëîâåê ïî ýòîìó äåëó, è âñå
ïðèçíàëèñü! — ñêàçàë Áåðèÿ”.
Арешти партійних радянських керівників та рядових
громадян тримали в постійному страхові населення краї-
ни. Чорний “воронок” колишніх спецслужб, який став
незмінним атрибутом арештів, був нічним жахом кожної
людини. Яскраво ілюструє цю ситуацію анекдот:
“1937-é ãîä. Ìóæ ñ æåíîé ñïÿò â ñâîåé êâàðòèðå. Âäðóã
ñðåäè íî÷è — øóì è òîïîò íîã íà ëåñòíèöå. Ðåçêèé
çâîíîê â äâåðü, ñîïðîâîæäàåìûé ãðîìêèì ñòóêîì. Íè
æèâ, íè ì¸ðòâ, ìóæ ïîø¸ë îòêðûâàòü. ×åðåç ìèíó-
òó âîçâðàùàåòñÿ:
— Íå âîëíóéñÿ, — ãîâîðèò îí, — ýòî âñåãî ëèøü íàø
äîì ãîðèò”.
В анекдотах деякою мірою висвітлювались процеси в
сфері ідеології, культури, певні новації введені більшовиць-
кою владою. Народної критики зазнавали засоби масової
інформації, які відверто приховували негативні сторони
життя радянського суспільства, вдавалися до неприхова-
них фальсифікацій, вводили в оману громадян. Переконує
в цьому низка анекдотів, в яких простежується скептичне
ставлення населення до ЗМІ:
“— Ðàáèíîâè÷, âû ÷èòàåòå ãàçåòû?
— Êîíå÷íî! Èíà÷å îòêóäà áû ÿ çíàë, ÷òî ó íàñ ñ÷àñò-
ëèâàÿ æèçíü?”;
“— Êàêàÿ ðàçíèöà ìåæäó «Ïðàâäîé» è «Èçâåñòèÿìè»?
— Â «Ïðàâäå» íåò èçâåñòèé, à â «Èçâåñòèÿõ» íåò ïðàâäû”.
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 87
З іронією ставились навіть діячі культури до тих твор-
чих методів, запроваджених більшовицькою партією. Се-
ред них ходив такий анекдот:
“— Äëÿ ÷åãî ïðèäóìàëè ñîöèàëèñòè÷åñêèé ðåàëèçì?
— ×òîáû êòî-íèáóäü íå âçäóìàë îïèñàòü ñîöèàëèçì ðåà-
ëèñòè÷åñêè”.
Становлення і функціонування тоталітарної системи
нерозривно пов’язані з формуванням культу особи керів-
них діячів Комуністичної партії і радянської держави. У
перші роки радянської влади особливо яскравого забарв-
лення набув культ осіб Леніна і Троцького. Пізніше, посту-
пово, виступив на перший план культ особи Сталіна. У не-
властивому вигляді подавалися життя та діяльність Дзер-
жинського, винного в загибелі сотень тисяч радянських
людей, Крупської, що прагнула перетворити освіту і культу-
ру в могутній ідеологічний прес, стала одним із ініціаторів
створення системи політичної цензури та інших. На відміну
від офіційної, зовсім іншу точку зору на зазначенні полі-
тичні фігури мали наші співвітчизники, які відверто вис-
міювали радянських керівників. Як приклад, наведемо кіль-
ка анекдотів та частівок із зазначеної тематики:
“Æèëåö âñåëÿåòñÿ â íîâóþ êîìíàòó. Ñòåíû ãîëûå, ëèøü
îäèí ãâîçäü òîð÷èò. À èç ìåáåëè — òîëüêî ïîðòðåòû
Ëåíèíà è Òðîöêîãî.
— Äàæå íå çíàþ, — ÷åøåò ãîëîâó, — êîãî èç íèõ ïîâå-
ñèòü, à êîãî ê ñòåíêå ïîñòàâèòü?”
“Ñòàëèí íàø ëþáèìûé,
Ñòàëèí äîðîãîé!
Ëåíèí óæå óìåð,
À òû åùå æèâîé…”
Рішення ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.), розгортання
процесу реабілітації жертв репресій породжували анекдо-
ти, які відображали тогочасну політичну ситуацію в країні.
Популярним на той час був такий анекдот:
88 Бабюх В.А.
“Когда Сталина похоронили у Кремлёвской стены, на
его могиле появился венок с надписью: «Ïîñìåðòíî ðåï-
ðåññèðîâàííîìó îò ïîñìåðòíî ðåàáèëèòèðîâàííûõ»”.
Таким чином, аналіз політичних анекдотів дозволяє
класифікувати їх за такими основними принципами:
1) за тематикою: події і явища в політичному, соціаль-
но-економічному та культурному житті країни; жит-
тя та діяльність керівників Комуністичної партії ра-
дянської держави;
2) за часом походження (відповідність у часі тим чи іншім
подіям та явищам при відсутності інформації або по-
ширення анекдотів, звернених у минуле, при наяв-
ності необхідної інформації).
Характеризуючи анекдоти, не можна не відзначити, що
вони представляли розуміння народом тих процесів, що
відбивалися в суспільстві, оскільки передавали інтерпре-
тацію інформації, яка ретельно приховувалась державою.
Слід відзначити, що в умовах жорсткої несвободи, вони
віддзеркалювали ставлення народу до всіх важливих подій
і явищ дійсності.
Ïðèì³òêè:
1 Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язы-
ка, – Т. 1. – М., 1999. – С. 17.
2 Словарь современного русского литературного языка. –
Т. 1. – М.–Л., 1948. – С. 139.; Словник української мови. – Т. 1. –
К., 1970. – С. 45.; Винокур Г.О., Ларин Б.А., Ожегов С.И. и др.
Толковый словарь русского языка. – Т. 1.– М., 1996. – С. 48.
3 Литературная энциклопедия. – Т. 1. – М., 1929. – С. 161–
162.
4 Королёв С. Плагиат как alter ego цензуры // Индекс/Досье
на цензуру// www.nevolya.ru.
5 Фядотова Н.А. Анекдот і афарыстыка у сучаснай газет-
най перыёдыцы // Веснік БДУ. – Мінск, 2003. – № 1. – С. 123.
Поширення політичних анекдотів у контексті ... 89
6 Маслова Е. К истории анекдотической литературы
ХVIII в. – СПб, 1909. – 206 с.; Лядова И.А. Политический анек-
дот как источник истории. – М., 2000. – 186 с.; Курганов Е. Анек-
дот как жанр. – СПб., 1997; Исторические анекдоты из русской
жизни. – М., 2004. – 463 с.; Фядотова Н.А. Анекдот і афарыс-
тыка у сучаснай газетнай перыёдыцы // Веснік БДУ. – Мінск,
2003. – № 1. – С. 122–127; Блюм А.В. “Благонамеренный и груст-
ный анекдот…” или путешествие в архивный застенок // Звез-
да. – 2001. – № 1. – С. 210–214.
7 Бюллетень Истпарта. – 1921. – № 1. – С. 18.
8 Там само. – С. 3.
9 Власть смеха. Краткий курс истории СССР в анекдотах,
карикатурах и постановлениях ЦК // Огонёк. – 1998. – № 38. –
С. 19. З метою збереження колориту і змісту анекдотів їх текс-
ти подаються мовою оригіналу.
10 Мельгунов С.П. Красный террор в России. 1917–1923. –
М., 1990. – С. 5.
11 Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ–
НКВД. Трагічне десятиліття: 1924–1934. – К., 1996.– 335 с.
12 Ковтун Г.К., Войналович В.А., Данилюк Ю.З. Масові не-
законні репресії 20-х – початку 50-х років на Полтавщині // Реа-
білітовані історією. – К.–Полтава, 1992. – С. 5–49.
13 Щетинов Ю.А. Режим личной власти: к истории форми-
рования // Вестник Московского университета. Серия История. –
1999. – № 4. – С. 12.
14 Земсков В.Н. Спецпереселенцы (по документам НКВД –
МВД СССР) // Социологические исследования. – 1990. – № 11. –
С. 3–4.
15 Данилюк Ю.З. Смертоносний покіс тридцять сьомого…
// Український альманах. – Варшава, 1997. – С. 134.
16 Бетеев В.И., Панов В.Д. Оправданию не подлежит. – М.,
1989. – С. 68.
|