Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року

У статті розглядається участь жителів міста Києва в боротьбі уряду Російської імперії проти наполеонівської навали. Особливої уваги надано впливові російсько-французької війни 1812 р. на подальший розвиток міського господарства, ролі киян у формуванні козацького й земського ополчень, виконанні ними...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Машкін, О., Тимошенко, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року)
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121832
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року / О. Машкін, С. Тимошенко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 42-49. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121832
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1218322017-06-19T03:02:40Z Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року Машкін, О. Тимошенко, С. Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) У статті розглядається участь жителів міста Києва в боротьбі уряду Російської імперії проти наполеонівської навали. Особливої уваги надано впливові російсько-французької війни 1812 р. на подальший розвиток міського господарства, ролі киян у формуванні козацького й земського ополчень, виконанні ними різного типу надзвичайних повинностей воєнного часу. В статье рассматривается участие жителей Киева в борьбе правительства Российской Империи против нашествия Наполеона. Особое внимание уделяется влиянию русско-французской войны 1812 г. на дальнейшее развитие городского хозяйства, роли киевлян в формировании казачьего и земского ополчений, в несении ими разного типа чрезвычайных повинностей военного времени. In the article, participating of habitants of Kyiv is examined in the fi ght of government of Russian Empire against the invasion of Napoleon. The special attention is spared to infl uence of Russian-French war 1812 on further development of municipal economy, roles of residents of Kiev in forming cossack militias, in execution by them different type of emergency duties of war-time. 2012 Article Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року / О. Машкін, С. Тимошенко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 42-49. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121832 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року)
spellingShingle	Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Машкін, О. Тимошенко, С. Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року Краєзнавство
description	У статті розглядається участь жителів міста Києва в боротьбі уряду Російської імперії проти наполеонівської навали. Особливої уваги надано впливові російсько-французької війни 1812 р. на подальший розвиток міського господарства, ролі киян у формуванні козацького й земського ополчень, виконанні ними різного типу надзвичайних повинностей воєнного часу.
format	Article
author	Машкін, О. Тимошенко, С.
author_facet	Машкін, О. Тимошенко, С.
author_sort	Машкін, О.
title	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року
title_short	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року
title_full	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року
title_fullStr	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року
title_full_unstemmed	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року
title_sort	київ та кияни у вітчизняній війні 1812 року
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року)
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121832
citation_txt	Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року / О. Машкін, С. Тимошенко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 42-49. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT maškíno kiívtakiâniuvítčiznâníjvíjní1812roku AT timošenkos kiívtakiâniuvítčiznâníjvíjní1812roku
first_indexed	2025-07-08T20:35:52Z
last_indexed	2025-07-08T20:35:52Z
_version_	1837112444377366528
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 42 51. Ibid., f. 121-122 [Bulletin particulier de l’ambassadeur à Varsovie, le 26 juillet 1812]. 52. AN, AF IV, carton 1643, f. 132 [Règlement pour la Grande Armée, Posen, le 8 juin 1812]. Вадим Ададуров «УКРАИНЦЫ» НАПОЛЕОНА: ШЛЯХТА ПРАВОБЕРЕЖЬЯ ВО ФРАНЦУЗСКИХ ПЛАНАХ КАМПАНИИ 1812 ГОДА В статье рассматриваются планы сотрудничавших с Наполеоном поляков относительно Правобережной Украины, которые должны были бы быть осушествлены в случае победы французов над Российской Империей. Особенное внимание уделяется деятельности в этом направлении отдельных магнатов, анализируется содержание тех документов, которые были созданы ими в процессе реализа- ции собственных идей. Ключевые слова: Украина, Правобережье, Наполеон, шляхта, магнаты, Россия, война. Vadim Adadurov «UKRAINIANS» OF NAPOLEON : GENTRY OF UKRAINE IN FRENCH PLANS OF CAMPAIGN 1812 YEAR The plans of cooperating with Napoleon Poland of relatively Right-bank Ukraine are examined in the article, которы had to be осушествлены in case of victory of frenchmen over Russian Empire. The special attention is spared to activity in this direction of separate magnates, maintenance of those documents that were created by them in the process of realization of own ideas is analysed. Keywords: Ukraine, Napoleone, gentry, magnates, Russia, war. Олександр Машкін, Світлана Тимошенко (м. Київ) КИЇВ ТА КИЯНИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1812 РОКУ У статті розглядається участь жителів міста Києва в боротьбі уряду Російської імперії проти на- полеонівської навали. Особливої уваги надано впливові російсько-французької війни 1812 р. на подальший розвиток міського господарства, ролі киян у формуванні козацького й земського ополчень, виконанні ни- ми різного типу надзвичайних повинностей воєнного часу. Ключові слова: війна, Київ, кияни, ополчення, козаки, повинності, арсенал, економіка, транспорт, ар- мія, Наполеон. Плануючи свій грандіозний похід на схід Європейського континенту, Наполеон, визнача- ючи пріоритетні напрямки майбутньої кампанії, казав: «Если я займу Киев, то этим я возьму Россию за ноги, если Петербург, то – за голову, а если Москву, то этим поражу Россию в серд- це». Як свідчать тогочасні джерела, виставляючи на перше місце саме «матір міст руських», само- проголошений імператор усіх французів не про- сто сподівався на підтримку правого флангу сво- їх наступаючих частин австрійцями, а заохочував Відень до більш активної співпраці у боротьбі про- ти Олександра Першого [1]. Австрійці, захопивши під орудою свого генерала Шварценберга [2] біло- руський Брест, рушили далі, в зону, де російський воєначальник Тормасов силою 6 батальйонів піхо- ти і 12 ескадронів кавалерії утримував підступи до Заславля й Старокостянтинова. 30 липня 1812 р. во- рожі частини де-Кіра, відтіснивши росіян на пра- вий берег р. Стир, вступили у межі Ковельського та Володимирського повітів Волинської губернії, а після 22 липня, оволодівши Пінськом і форсу- вавши Прип’ять, французи вийшли до адміні- стративних меж Київщини. Через тиждень були окуповані Річиця, 2 серпня – Чечерськ, й окремі ворожі роз’їзди починають проникати в райони Стародуба й Новозибкова [3]. Саме в цей час, за- довго до того, коли, за словами Великого Кобзаря, «словно жертва всесожжения, вспыхнула святая Белокаменная, из конца в конец по всему Царству Русскому раздался клич, чтобы выходили и стар, и млад заливать вражеской кровью большой по- жар кремлевский. Достиг этот отчаянный зов и пределов нашей мирной Украины. Зашевелилась она, моя родная мать, зашевелилось охочекомон- ное и охочепешее ополчение малороссийское» [4]. ISSN 2222-5250 43 Зі свого боку, офіційний Санкт-Петербург та- кож вважав, що подібне спрямування основних ударів «армады двунадесяти языцей» задекларо- вано її командуванням саме в такому порядку да- леко не безпідставно. Розуміючи, що Відень ні в якому разі не буде по-справжньому воювати на боці Парижа [5], російський уряд, за свідчення- ми «Подробной описи собственноручным пись- мам» царя до М.Б. Барклая-де-Толлі1, намагався «отразить усилия Австрии против России подкре- плением славянских народов и доставлением им возможности соединиться с недовольными вен- герцами» [6], призначивши для цього навіть спе- ціальну людину – адмірала Чічагова. Проведення цілої низки конкретних заходів безпосередньо торкнулося й Києва. Перш за все це стосувалося такої важливої справи, як організація українського козацького війська. Вже 28 червня 1812 р., виконуючи під- писане імператором у Вільно «Попереднє розпо- рядження», губернський маршал граф Потоцький надіслав до Київського губернського правління так звану «Генеральну розкладку на постачання козаків в українське військо». З документу довіду- ємося, що з 552 624 зареєстрованих по всій губер- нії «душ разного состояния» під знамена бороть- би із загарбниками стало тоді 3 558 козаків «при 312 унтер-офицерских лошадях», в тому числі, – 324 бійці з Києва та Київщини [7]. Архівні доку- менти, зокрема, – листування місцевих посадо- вих осіб різного рівня з Київським магістратом, датоване початком липня 1812 р., дають можли- вість краще уявити образ наших предків в часи французько-російської війни. «Из прилагаемой при сем выписки с генеральной раскладки, – чи- таємо в одній із службових реляцій предводителя київського повітового дворянства від 7 липня 1812 р., – усмотрит оный магистрат сколько следует поставить от города Киева казаков с верховыми лошадьми со сбруею и про¬чим на 15-е число се- го месяца на сборное место Васильковского по- вета в местечко Белую Церковь. А при том за нужное почел оный магистрат уведомить, что, хотя не определяется ни лет, ни роста казакам, по силе Высочайше утвержденных правил, они должны быть поставлены из людей к казачьей службе совершенно способных, а лошади к вер- ховой езде годны; что же касается до одежды для казаков и сбруи, то полукафтаны или куртки си- ние с воротниками по полкам, шаровары серые с выпушками по полкам, поясы, шапки, портупе- и, ладунки, чемоданы и шинели будут построены подрядом, таковое одеяние на одного челове- ка будет стоить 75 руб., которые деньги следу- ет вносить немедленно в Приказ обществен- ного призрения, отдатчики же должны постро- ить в натуре для каждого казака седло со всей сбруей, саквы, по две рубахи, по две пары са- пог, шаровары холщевые, платок черный на шею, скребницу и щетку с нагайкой, шерсть с про- волокою для султанов, лошадь и баклажку для воды; сверх же того от города Киева следует по- ставить под унтер-офицера одну лошадь со сбру- ей и одежду как в натуре положенную, так и по- дрядом исправляемую. Для того сообщаю оно- му магистрату с тем, дабы оный благоволил кому следует приказать о поставке значащегося по ра- складке количества казаков с верховыми лошадь- ми и одной под унтер-офицера лошади со сбруею, мундиром и всем принадлежащим и непременно на 15-е число сего июня; уведомляю при том, что по- ступившие в войско казаки должны быть снабжены довольным количеством провианта, а для лошадей надлежит поставить также довольно овса» [8]. Озброєнням місцевих жителів за раху- нок фондів київського заводу «Арсенал», керу- вав київський військовий губернатор, генерал від інфантерії М.А. Милорадович: «Из Киевского арсенала отпустить можно сабли и ружья, кавале- рийские; по малому же количеству пистолетов и штуцеров, кои уже назначены для крепости, отпус- тить оных неудобно, которые можно бы требовать из Тираспольского полка арсенала. В Киевском арсенале находится также 16 тысяч пик в надле- жащей исправности. А между милицейским ору- жием хоть и есть пики, но разных родов и не тако надежных. А посему назначил отпустить во все ка- зачьи полки из арсенала.. Милицейские же пики и так называемое оружие по сделанному уже на воо- ружение казаков пожертвованию дворянами, при- казал я принять в Арсенал для назначения его для легких случающихся надобностей» [9]. Як свідчать документи у другій половині черв- ня 1812 р., Київська міська управа витратила на 1 Барклай-де-Толлі М.Б. (1761-1818) – видатний росій- ський полководець, генерал-фельдмаршал (з 1814 р.), ій- ськовий міністр Російської Імперії, князь (з 1815 р.), герой Вітчизняної війни 1812 р., повний кавалер ордену Святого Георгія. Походив з бюргерської ганзейсько-німецької роди- ни де-Толлі, що була відгалудженням старовинного шот- ландського роду Барклай і мала норманське коріння. – Див.: Безотосный В. М., Горшман А. М. Опыт определения го- да рождения военнослужащих русской армии (по материа- лам о военной службе М. Б. Барклая де Толли // Советские архивы. – 1989. – № 1. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 44 створення козацьких частин 4 710 рублів, в то- му числі: 1) «издержано на покупку 13 лошадей – 2 529 р.; 2) на покупку 13 седел – 368 р.; 3) на по- чинку седел и исшивку подушек – 73 р.; 4) на по- купку узд – 26 р.; 5) на покупку гребен и щеток – 12 р.; 6) куплено 26 рубашек за 65 р.; 7) куплено 13 шаровар за 22 р.; 8) для казаков 13 саржевых платков на 39 р.; 9) подгастников 13 – 10 р.; 10) 25 пар сапог куплено за 130 р.; 11) на саквы холста 30 едениц – на 7 р.; 12) на торбинки рядовым – 7 р.; 13) для 13 казаков Комиссии провиантской – 221 р.; 14) на обмундировку отдано в казну – 795 р.; 15) 13 нагаек по 50 копеек штука – 6 р.50 коп.; 16) для лошадей овса и сена на 30 р.; 17) в Белой Церкви издержано казаками на харчи – 55 р.; 18) на со- держание отдатчиков и лошадей в Белой Церкви, еще до приема казаков, за квартиру, – 40 р.; 19) за извоз и доставление казаков троекратно в Белую Церковь съемщику уплачено – 50 р.; 20) на оберт- ки холста куплено на 7 р.; 21) куплено 13 пар под- ков на 7 р.; 22) недоуздков и на аркан веревок на 20 р.; 23) для канцелярских писарей – 15 р.» [10]. Київська міська адміністрація та місцеві жите- лі брали активну участь і в створенні загонів так званих «лісових козаків». Легітимізоване Указом Олександра І ще від 12 червня 1812 р. згадане військове формування з перших днів існування, окрім «казенных лесных надзирателей и ночных сторожей» підросійської тоді Тернопільщини й Волині, мобілізувало також відповідних спеціаліс- тів з числа киян. Відомо, що більша частина жи- телів Києва, отримавши відповідні однострої, по- трапила як до складу 3-ї армії генерала Тормасова (391чоловік), так і в розпорядження Волинського цивільного губернатора М.Комбурлея (йдеться про «2 форштмейстера, 2 ученика форштмейсте- ров, одним унтер-офицером с 12-тью конными солдатами и 15 конных казаков») [11, 12]. Крім того, жителі головного адміністративного центру тодішнього Південно-Західного краю взя- ли участь у формуванні й суто київського опол- чення. Наприклад, 29 липня 1812 р. Київський ма- гістрат, йдучи в руслі Імператорського наказу, да- ного «сего года июля 6-го в лагере близ Полоцка», провів нараду, результатом котрої став підписа- ний секретарем Заровним відповідний «протокол решения присутственных мест», зміст якого на- стільки важливий для розкриття даної теми, що ми дозволимо собі навести його мовою оригіна- лу майже повністю: «Граждане, будучи в собра- нии по первому сему воззванию, подражая своим предкам города Киева, сей древней Всероссийских Государей столицы, которые издревле к престолу своих Государей быв привержены, оставя между себя ополчение, одевшись во всеоружие брани, с воеводами своими от нашествий иноплеменников сей город Киев защищали и, никакими изменни- ческими прелестями не обольстясь, врагов отече- ства мужественно силою поражали... Монархами признаны и щедро награждены, они от других го- родов населенцев отличены и различными преи- муществами одарены, тем духом ревности водимо гражданство доныне... и ныне граждане сего горо- да Киева готовы уже принять оружие на отражение неприятеля и по мере населения города пеших и конных под названием регистровых товарищей до тысячи воинов собрать могут и из между себя по древнему обыкновению для управления конницею и пешими избрали региментаря, киевского имени- того гражданина Петра Борщевского и к нему в по- мощь инстигатора Андрея Прилуцкого и урядника Андрея Можного, под управлением коего каждого цеха цеховой старшина с его товарищами управлять будут ведомства их воинами, кои должны иметь у себя ружья и сабли и в городе себя защищать от не- приятеля, основываясь на высочайшей блаженные и вечные славы достойной памяти Великого Государя и Великого Князя Алексея Михайловича, Самодержца Всероссийского, 1654 года июля 16 дня городу Киеву Всемилостивейше жалованной грамоте, где, между прочим, изображено: киевские мещане от службы ратные увольнены, и в обоз им, киевским мещанам, не ходить, а в городе себя обе- регать; на случай же потребуется от начальства с граждан воинов для защиты от неприятеля вне го- рода, то в рассуждении расстройки людей в Киеве пожаром и что они почти все ремесленники и от того доставляют женам и детям их пропитание, то по сим обстоятельствам киевское гражданство бо- лее не может поставить в откомандировку за город, как только пятьдесят человек пеших в одеянии, им соответствующем» [13]. Французько-російська війна 1812 р. значною мірою ускладнила функції крайових посадовців. За умов надзвичайного часу київський цивіль- ний губернатор О.Л. де-Санті2, окрім суто тра- диційних обов’язків, був вимушений займатися 1 Де-Санті Олександр Львович – (1770-1838), граф, дій- сний статський радник (1813). З 1812 по вересень 1813 ро- ків – київський цивільний губернатор. У липні – грудні 1812 р., разом з київським комендантоа О.О.Массе, займав- ся питаннями розміщення в Києві та забезпечення продо- вольством й медикаментами військовополонених, захопле- них військами 3-ї Обсерваційної армії в боях під Кобрином (саксонська бригада Г.Кленгеля). ISSN 2222-5250 45 й суто військовими справами. Так, у липні 1812 р. він веде напружене листування з начальником заводу «Арсенал» Х. Граве, щодо налагоджен- ня ефективної системи постачання армії військо- вою продукцією [14]. Крім того, нащадок одно- го із славетних французьких родин, котрий во- лею Олександра І опинився на чолі величезно- го придніпровського регіону, особисто контро- лював військові набори з прилеглих до Києва Сквирського і Черкаського повітів [15, 16]. Напружено працювали також органи міс- цевого самоуправління. Виконуючи розпоря- дження городового магістрату, завідувач міської ремісничої управи А.Кобець [17], її альтермани І.Радзешевський, А.Щербівський, В.Кравченко та чиновник 14-го класу Воргуленко регулярно подавали «на гору» укладені в алфавітному по- рядку іменні списки тих київських міщан, котрі виявили бажання потрапити до лав діючої армії. Кожен з цих документів містив відомості щодо прізвищ, імені й по-батькові майбутнього опол- ченця, дати його народження, кількості повних років життя й терміну мешкання в місті («старо- жилой», «новоприписанной» і т.д.), сімейного ста- новища («женат или холост, дети есть или нет») та цехової приналежності [18]. Зазначені функціо- нери відповідали й за те, щоб всі особи, яких вони зареєстрували, регулярно доправлялися на збірні пункти «вместе с лошадьми, с седлами, уздами, греблями, щетками, баклажками и всем, что каза- кам нужное одеяние, где в комиссии в полности отданы», «о квитанции отдатчиками не получено по причине отлучки главного начальника из Белой Церкви и отложено на другое время, о чем оному магистрату сия управа рапортует, поднося о каза- ках именной список, с означением, сколько издер- жано на покупку лошадей, седел с упряжью, для казаков одеяния, на харчи и прочее, и притом до- нося, что обракованных лошадей осталось шесть, кои находятся ныне на острове в пастьбе» [19]. Кияни брали саму активну участь і у зведен- ні нових та реконструкції вже існуючих місь- ких укріплень, що здійснювалося на випадок по- чатку війни з Наполеоном та можливого прори- ву до міста окремих ворожих загонів. Так, вже у квітні 1812 р. Київський магістрат видав ремісни- чій управі наказ про доставку робітних людей від цехів для виконання фортифікаційних робіт на- ступного змісту: «Для таковых работ по сделанно- му соображению с инженерною командою необ- ходимо нужно 5 500 человек рабочих [20,21]. Влітку 1812 р. російський генерал-лейтенант Опперман та військовий інженер Глухов керува- ли зведенням редутів, казарм та батарей на бере- гах Дніпра [22, 23]. Саме тоді на околиці Києва силами майже 12 тис. киян і селян Київської гу- бернії споруджувалися додаткові редути, форти і батареї, будувалися і ремонтувалися призначені для солдат Третьої армії казарми тощо. Завдяки ж самовідданій праці населення і солдатів гарні- зону вся величезна робота по підготовці Києва до оборони в основному була завершена до почат- ку серпня 1812 року [24]. Приблизно в той же са- мий час зусиллями киян споруджувався й черго- вий міст через Дніпро [25, 26]. Різні категорії жителів адміністративного цен- тру Південно-Західного краю забезпечували дію- чі частин продовольством і тягловою силою. Коли 25 травня 1812 р., у відповідності до царського Маніфесту, «повелено было собрать с Киевской гу- бернии 7 000 волов и из их числа 5 000 – для про- довольствия войск, а две тысячи – для перемеще- ния военных грузов», певна частина цього завдан- ня перепала безпосередньо й на долю киян. Згідно зі статистичною довідкою, підготовленою міським засідателем Т. Півенським 7 червня 1812 р., 5 236 «христианского закона купцов, цеховых, мещан и иностранных гостей» міста поставили до казни 57, а 1 159 «лиц иудейского исповедания, причисленных по ведомостям к Васильковскому повету» – 14 волів для харчування російських солдат [27–29]. Російсько-французьке протистояння 1812 р. ви- кликало у жителів Києва значне патріотичне під- несення. Так, київський губернський маршал граф Потоцький в листі на ім’я голови губернського правління від 2 серпня 1812 р. писав про те, що тамтешні дідичі, більша частина яких зазвичай проживала в самому Києві, окрім належної з кож- ного за розписом кількості рекрутів, «еще таковых ратников из своих имений к тому числу доброволь- но назначили» [30]. Міські негоціанти, «честно и без обмана» забезпечили усім необхідним 50 май- бутніх солдатів, «а купец Клим Полуляхов отдает в ополчение сие двух сынов своих с собственными лошадьми, оружием и обмундированием» [31]. Принагідно згадаємо про героїчні вчинки киян на фронтах тієї війни. Так, в битві під Бородіно від- значилися 4 вахмістри, 8 унтер-офіцерів, 1 квар- тирмейстер, 2 горністи й 24 рядових [32] Київ- ського драгунського полку [33], чиїм шефом був тоді полковник Еммануель [34]. Трохи пізніше, 6 жовтня 1812 р. російським командуванням було укладено «Список военным нижним чинам этого полка, отличившимся храбростью в бывшей то- го же дня на французов атаке», в якому знаходи- мо такі імена: КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 46 «1). Демчук Первый Григорий, унтер-офицер, 2). Борец Лука, трубач, 3). Кальян Кузьма, рядовой, имеет знак отли- чия военного ордена. Находясь в фланкирах, храбростью своею и мужеством первые наступали на неприяте- ля через переправы, где отбили несколько обо- зу и снарядных ящиков и брали пленных разно- го рода; особенно отличили себя подвигом на не- приятельского генерала Фишара, коего, отрезав от штаба его, принуждены изрубить, по причине упрямства его быть взятым в плен. 4). Незнамов Лука, унтер-офицер. Во время атаки под лесом на пятую колонну не- приятельскую командовал взводом, первый кинул- ся примером всем своим товарищам в колонну, где, в лице всех, нанес нескольким офицерам удары. 5). Мамичев Тимофей, трубач. Во время атаки на пехоту первый выскочил из фронта, кинулся на неприятеля, врубился в колон- ну, был окружен несколькими человеками, отбил- ся храбро, со всею суровостью солдата. 6). Сочивка Ефим, трубач. 7). Прейтис Максим, рядовой. 8). Алещук Тарас, рядовой. Находясь в фланкирах, храбростью своею и мужеством первые наступали на неприятеля че- рез переправы, где отбили несколько обозу и снарядных ящиков и брали пленных всякого рода. 9). Буханев Яков, унтер-офицер. 10). Левасюк Прокоп, рядовой. 11). Патебчук Иван, рядовой. Во время атаки на пятую неприятельскую колонну первые врубились, храбростью своею подав пример своим товарищам к поражению неприятеля. 12). Губачевский Филипп, унтер-офицер. 13). Пухленко Емельян, унтер-офицер. 14). Канавец Петр, рядовой. 15). Петров Семен, рядовой. Во весь день находясь в фланкирах, храбро наступали на неприятеля во время переправ, отрезывали обозы, снарядные ящики и взяли одного штаб-офицера в плен» [35]. 1 листопада 1812 р., унтер-офіцер цього з’єднання І.Кравчук, а також рядові М.Вознюк, І.Шевченко, Ф.Григор’єв та Я.Калєнін відзначилися тим, що взяли в полон 170 французьких військовослужбовців [36]. Таким чином, все вищезазначене дозволяє нам зробити висновок про те, що внесок жителів того- часного Києва в боротьбу із наполеонівською на- валою, що виявлявся як у мирній, звитяжній праці в ім’я перемоги над ворогом, так і в боротьбі з ним на полях кривавих битв, був досить значним. 1. Тарле Е. В. Наполеон. – М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1939; Тарле Е.В. Нашествие Наполеона на Россию. – М.: Госиздат, 1941. 2. Карл Філіпп цу Шварценберг (1771 – 1820) – ландграф Клеттгау, граф Зульц, князь, ав- стрійский фельдмаршал и генералісимус часів Наполеонівських війн. В Росії діяв вельми обе- режно, уникаючи кровопролитних зіткнень з вій- ськами Олександра І. 3. Абаліхін Б.С. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року.– К., 1962.– С.12 – 14. 4. Шевченко Т.Г. Полное собрание сочинений в 10-ти томах. – Т. ІV. – К., 1949.– С.46. 5. Ось що писав з цього приводу із Бухареста в Лондон Воронцову ще 22 травня 1812 р. Лан- жерон: «Шварценберг командует у Наполеона 30 тысячами австрийцев, этот выбор мне не страшен, потому что он не ненавидит нас, и я не думаю, чтобы эти 30 тысяч много и усердно сражались бы против нас». – Тарле Е.В. Нашествие Наполеона на Россию. – М.: Госиздат, 1941. – С.28. 6. Там само. Джерела та література 7. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське видавництво політичної літератури, 1948. – 148 с. – С.10 – 16. 8. Там само. – С.20. 9. Там само. – С.18. 10. Там само. – 69. 11. Там само. – С.24 – 29. 12. Там само. – С.28. 13. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське ви- давництво політичної літератури, 1948. – 148 с.– С. 42 – 43. 14. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське ви- давництво політичної літератури, 1948. – 148 с. – С. 42 – С.20 – 21. 15. Там само. – С.21 – 22. 16. Отечественная война 1812 года. – Материалы военно-ученого архива Генерального Штаба. – Т.XVIII. – СПб., 1912. – С.98 – 99. 17. До речі, А.Кобець належав до сім’ї, яка тро- хи пізніше, у 30-40-х роках XIX ст. володіла вели- кими шкіряними заводами в Києві. Після револю- ISSN 2222-5250 47 Додаток Вахмистры: 1). Бобров Николай. Находился в эскадроне, прикрывающем с левого фланга батареи, где в атаке ранили эскадронного ко- мандира и другого офицера; то он вступил с храбрым духом в командование оного, вел эскадрон вперед на неприятеля в порядке, в каковом и отступал после атаки. 2). Завода Федор. Во время атаки, когда неприятельская кавалерия прошла батареи, на коих оставались орудия, бросил- ся с храбрым духом в неприятельский фронт, чем ободрил своих товарищей и свозимые неприятелем с ба- тареи пушки взяты обратно. 3). Дубицкой Станислав. На окружающую неприятельскою пехотою батарею, обод¬рив нижних чинов, кинулся на оную с свои- ми сотоварищами, чем недопустил неприятеля воспользоваться орудиями. 4). Лазаренко Дмитрий. Когда неприятель овладел на правом фланге орудиями, то в атаке эскадрона на неприятеля первый, обо- дрив своих товарищей и бросясь на толпу, стоящую уже около 2-х пушек, – тем освободил орудия. Унтер-офицеры: 1). Ващук Михайло. Во время атаки, когда неприятельская кавалерия ворвалась на батареи, первый с отважным духом бро- ції лютого-жовтня 1917 року майно Кобців було конфісковано більшовиками, а поховання окремих членів родини на Байковому кладовищі – поруй- новані й захаращені. За даними 2000 – 2004 років, сучасна спадкоємиця їхньої родинної слави меш- кає в нашому місті в страшенних злиднях ( авт.). 18. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське ви- давництво політичної літератури, 1948. – 148 с. – С. 22 – 23, 44. 19. Там само. – С.23 – 24. 20. Там само. – С.62 – 63. 21. Там само. – С.64. 22. Абаліхін Б.С.Український народ у Вітчиз- няній війні 1812 року.– К., 1962.– С.28. 23. Там само.. – С.29. 24. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське ви- давництво політичної літератури, 1948. – 148 с. – С.73. 25. Там само. – С.73 – 74. 26. Там само. – С.74 – 75. 27. Там само. – С.67, 76 – 77. 28. Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. – Зб. документів. – К.: Українське ви- давництво політичної літератури, 1948. – 148 с. – С. 71 – 72. 29. Там само. – С.20 – 21. 30. Там само. – С.45. 31. Там само. 32. Для всіх, хто цікавиться історією Вітчиз- няної війни 1812 р. через призму персоналій, на- водимо зазначений документ майже повністю (див. Додаток). 33. Сама назва даного полку – «Київський дра- гунський» ще не є доказом того, що в ньому служи- ли виключно кияни. Проте слід зауважити, що в ті часи географічна топоніміка в Російській армії до певної міри несла в собі конкретне навантаження, й тому ми дозволимо собі вважати, що в цій частині уродженців Києва все ж таки налічувалося чимало. 34. Еммануель Гергій Арсенійович (1775 – 1837) – російський воєначальник, шеф Київського драгунського полку. Походив із австро-сербсько- французької родини. Герой Вітчизняної війни 1812 року. Ініціатор й організатор першої росій- ської науково-дослідної експедиції на Ельбрус (1829). – Див.: Словарь русских генералов, участ- ников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812– 1815 гг. // Российский архив : Сб. – М., студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. – Т. VII. – С. 625– 626. Останні роки життя провів у Єлисаветграді (нині – Кіровоград), де помер і був похований. Після 1945 – 1946 року його склеп-поховання розібрали місцеві жителі, а в 2001 – 2002 рр., під час будівництва на місці останнього спочину ге- нерала Еммануеля елітних котеджів, могилу не- біжчика сплюндровали мародери, тіло – знищили, а речі, покладені свого часу родичами в труну – ви- крали. Дану інформацію люб’язно надала авторо- ві 6 жовтня 2012 року к.і.н., доцент, декан факуль- тету історії та права Кіровоградського державно- го педагогічного університету Л.М. Філоретова. 35. Акты, издаваемые Виленскою Комиссиею для разбора древних актов. – Т.XXXVII. – С.86. 36. Акты, издаваемые Виленскою Комиссиею для разбора древних актов. – Т.XXXVII. – С.105. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 48 сился в неприятельский фронт, чем ободрились его сотоварищи и воспрепятствовали неприятелю свозить орудие с батарей. 2). Лесенко Онуфрий. Во время атаки спас окруженного неприятелем своего полка офицера от смерти. 3). Гончар Василий. Во весь день 26 числа находился в фланкирах в беспрерывной перестрелке, удерживал много раз напа- дение неприятеля, давал знать о его движениях, где взял в плен неприятельского офицера. 4). Руденов Мина, 5). Бондар Иван, 6). Дубенов Григорий. Во весь день находились в фланкирах, имея беспрерывную перестрелку, с мужественным духом напа- дали и отражали как конных, так и пеших фланкиров. 7). Игнатюк Роман. Храбростью своею и мужеством во время атаки на батарею, окруженную неприятельскою пехотою, первый врубился в оную, чем ободрил своих товарищей, крича «ура», с помощью коего батарея спасена. 8). Кедылевич Василий. Будучи на ординарцах у своего командира, во время атаки на неприятеля спас жизнь оного. Квартирмейстер. 1). Науменко Кирилло. В атаке на батарею увидел неприятелем окруженного пехотного офицера, бросился с своими товари- щами и тем спас оного, уже раненого. Трубачи: 1). Потапенко Алексей. Во время сражения находился в фланкирах и со своими храбрыми сотоварищами неоднократно опрокидывал неприятельских фланкиров с большим уроном. 2). Креминский Иван. Во время атаки находился при начальнике, отважностью и неустрашимостью своею отводил неприя- тельские удары, угрожающие смертью начальнику. Рядовые: 1). Беляков Евстафий, 2). Русаков Никифор, 3). Стома Григорий. Когда неприятель овладел на правом фланге орудиями, первые бросились в неприятельский фронт, ка- ковая отважность подала пример прочим сотоварищам, с помощью коих 2 орудия обратно взяты. Беляков спас еще своего офицера, который уже был неприятелем сбит с лошади. 4). Хабин Никита, 5). Паламаренко Яков. Во весь день сражения находились в фланкирах, имея беспрерывную перестрелку, удерживали его стремление, давали знать о его движении и взяли в плен одного офицера, которого отдали пехоте. 6). Медведев Агей. 7). Евтух Влас. 8). Семенов Прокофий. 9). Гапеев Кондрат. Во время атаки на неприятельскую кавалерию, которая прошла уже батареи, с неустрашимою храброс- тью бросились на оную, чем и ободрили прочих товарищей и с помощью их батарея спасена. 10). Колодей Иван. 11). Тимошевич Василий. 12). Близнец Федор. 13). Петров Семен. 14). Хлебко Иван. 15). Иванов Алексей. В этой же атаке пущены были по своей охоте на окруженную неприятелем батарею, храбростью своею и мужеством отрази оную часть, и тем совершили удачно свое предприятие – батарея осталась в безопасности. 16). Шалов Яков. 17). Прейтис Максим. 18). Попелинский Кирилло. Будучи на левом фланге в фланкирах, до окончания сражения храбростью своею и мужеством удерживали не- приятельских фланкиров, покушающихся сбить с места, но с отважностью сотоварищей опрокинули их с уроном. ISSN 2222-5250 49 19). Шльомин Григорий. 20). Щеколдин Иван. 21). Демьянов Иван. В атаке на батареи, увидя неприятелем окруженного пехотного офицера, первые кинулись на оных, раз- били толпу и тем спасли офицера, уже раненого. 22). Колесник Яков. 23). Синица Игнат. 24). Складюк Андрей. 25). Козлюк Иван. Когда неприятель сбил с батарей пехоту и уже начал вывозить орудие, приметя сие, бросились с отваж- ностью – и с помощью сотоварищей орудия спасены. Акты, издаваемые Виленскою Комиссиею для разбора древних актов. – Т.XXXVII. – С.66. Александр Машкин, Светлана Тимошенко КИЕВ И КИЕВЛЯНЕ В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1812 ГОДА В статье рассматривается участие жителей Киева в борьбе правительства Российской Империи против нашествия Наполеона. Особое внимание уделяется влиянию русско-французской войны 1812 г. на дальнейшее развитие городского хозяйства, роли киевлян в формировании казачьего и земского ополче- ний, в несении ими разного типа чрезвычайных повинностей военного времени. Ключевые слова: война, Киев, киевляне, ополчение, казаки, повинности, арсенал, экономика, тран- спорт, армия, Наполеон. Alexander Mashkin Svetlana Timoshenko KYIV AND KIEVITES IN DOMESTIC WAR 1812 YEARS In the article, participating of habitants of Kyiv is examined in the fi ght of government of Russian Empire against the invasion of Napoleon. The special attention is spared to infl uence of Russian-French war 1812 on further development of municipal economy, roles of residents of Kiev in forming cossack militias, in execution by them different type of emergency duties of war-time. Key words: war, Kyiv, residents of Kyiv, militia, cossacks, duties, arsenal, economy, transport, army, Napoleon.

Київ та кияни у Вітчизняній війні 1812 року

Репозитарії

Схожі ресурси