З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991)
Розглядається історична доля собору Святого Рівноапостольного князя Володимира у Херсонесі в період 1944–1991 рр. Продемонстровано вплив державної культурної політики на стан пам’ятника. Особлива увага надається участі Херсонеського державного історико-археологічного заповідника і громадськості у...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121833 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) / А. Соколов // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 99-102. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-121833 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1218332017-06-19T03:02:52Z З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) Соколов, А. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Розглядається історична доля собору Святого Рівноапостольного князя Володимира у Херсонесі в період 1944–1991 рр. Продемонстровано вплив державної культурної політики на стан пам’ятника. Особлива увага надається участі Херсонеського державного історико-археологічного заповідника і громадськості у збереженні та реставрації собору. В статье рассматривается историческая судьба собора Святого Равноапостольного князя Владимира в Херсонесе в период 1944-1991 гг. Продемонстрировано влияние государственной культурной политики на состояние памятника. Особое внимание уделено участию Херсонесского государственного историко-археологического заповедника и общественности в сохранении и реставрации собора. The article rassmarivaetsya historical fate of St. Prince Vladimir Ravnoapostolngo Chersonesos during 1944-1991 years. Demonstrate the infl uence of the state cultural policy in the state of the monument. Special attention is given to the participation Kherson State Historical and Archaeological Reserve and the public in the preservation and restoration of the cathedral. 2012 Article З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) / А. Соколов // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 99-102. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121833 [94:726.54](477.75)«1944/1991» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| spellingShingle |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Соколов, А. З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) Краєзнавство |
| description |
Розглядається історична доля собору Святого Рівноапостольного князя Володимира у Херсонесі в
період 1944–1991 рр. Продемонстровано вплив державної культурної політики на стан пам’ятника.
Особлива увага надається участі Херсонеського державного історико-археологічного заповідника і громадськості у збереженні та реставрації собору. |
| format |
Article |
| author |
Соколов, А. |
| author_facet |
Соколов, А. |
| author_sort |
Соколов, А. |
| title |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) |
| title_short |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) |
| title_full |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) |
| title_fullStr |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) |
| title_full_unstemmed |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) |
| title_sort |
з історії збереження собору святого князя володимира у херсонесі (1944–1991) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121833 |
| citation_txt |
З історії збереження собору святого Князя Володимира у Херсонесі (1944–1991) / А. Соколов // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 99-102. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT sokolova zístoríízberežennâsoborusvâtogoknâzâvolodimirauhersonesí19441991 |
| first_indexed |
2025-07-08T20:35:58Z |
| last_indexed |
2025-07-08T20:35:58Z |
| _version_ |
1837112449822621696 |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
99
Сергей Горин
ЛУЦКИЙ ДОМИНИКАНСКИЙ МОНАСТЫРЬ УСПЕНИЯ ПРЕСВЯТОЙ
БОГОРОДИЦЫ: РЕЛИГИОЗНЫЙ АВТОРИТЕТ СРЕДИ МЕСТНОГО НАСЕЛЕНИЯ
И ПЕРСОНАЛЬНЫЙ СОСТАВ МОНАХОВ
(вторая половина ХVІ в. - первая четверть ХVІІ в.)
На основании неопубликованных документальных источников исследуется история конвента: све-
дения про пожертвования от верующих и погребения в нем дают нам определенное представление о
религиозном авторитете обители среди населения, составлено список зафиксированных в документах
монахов. Собранный материал помогает лучше понять определенные особенности функционирования
монастырей в украинских землях, в частности на Волыни.
Ключевые слова: церковь, монастырь, настоятель, монах.
Serhij Horin
THE LUTSK DOMINICAN MONASTERY OF THE IMMACULATE VIRGIN MARY:
ITS RELIGIOUS PRESTIGE BETWEEN LOCAL POPULATION AND MONK
PERSONNEL (UNTILL THE END OF THE 1625)
Drawing from the unpublished documental sources the author researches the history of this convent: the evidences
about donations from population and burials in monastery are collected, the list of recovered monks is fi xed. The
research allows for better understanding of the some aspects of Volyn monasteries functioning in the period.
Keywords: church, monastery, abbot, monk.
УДК [94:726.54](477.75)«1944/1991»
Андрій Соколов (м. Сімферополь)
З ІСТОРІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ СОБОРУ СВЯТОГО
КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА У ХЕРСОНЕСІ
(1944–1991)
Розглядається історична доля собору Святого Рівноапостольного князя Володимира у Херсонесі в
період 1944–1991 рр. Продемонстровано вплив державної культурної політики на стан пам’ятника.
Особлива увага надається участі Херсонеського державного історико-археологічного заповідника і гро-
мадськості у збереженні та реставрації собору.
Ключові слова: Володимирський собор, Херсонес, охорона пам’яток, руйнування, реставрація
Охорона пам’яток історії та культури в радян-
ський період перебувала в тісній залежності від
культурної політики, що проводилась вищим ке-
рівництвом країни. Особливо яскраво це ілюструє
ставлення держави до будівель храмів і монастирів,
які нерідко використовувалися в господарських ці-
лях, перебували в занедбаному стані або цілеспря-
мовано знищувались. У цьому зв’язку примітна до-
ля собору Святого Володимира у Херсонесі.
Херсонеський Свято-Володимирський собор –
одна з найбільш відомих і шанованих православ-
них святинь на Україні. Історія його створення і
відновлення широко висвітлена в кримознавчій
літературі. Серед останніх робіт варто відзначи-
ти колективну працю В. С. Виноградова, В. Б. Іва-
нова, М. І. Золотарьова, В. В. Хапаєва «Владимир-
ский собор в Херсонесе» [1], статті Л. М. Кро-
щенко та Є. І . Осадчого [2], Ю. А. Бабінова і
Л. В. Марченко [3].
Незважаючи на значний масив існуючої літе-
ратури, проблема збереження Володимирського
собору до цих пір не отримала належної науко-
вої оцінки. Стаття, заснована на широкому колі
опублікованих і неопублікованих джерел, пере-
слідує мету максимально повно висвітлити про-
блему охорони Володимирського собору в пері-
од 1944–1991 рр. Після ліквідації Херсонеського
Володимирського чоловічого монастиря в 1923
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
100
році через рік був закритий собор. Будівля була
переобладнана під розміщення частини археоло-
гічних експонатів Херсонеського музею. Але му-
зеєм собор прослужив недовго. Під час оборони
Севастополя 1941–1942 рр. в купол собору потра-
пила авіаційна бомба, в результаті чого будівля
сильно постраждала. Ще великих руйнувань со-
бор зазнав у травні 1944 р., коли німецькі війська,
готуючись до відступу, за наказом коменданта
міста замінували і підірвали будівлю, внаслідок
чого обвалилися залишки барабана і перекриття
над першим ярусом [2, с. 43].
Зруйнований собор, на думку Комітету у спра-
вах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів
РРФСР, не мав історико-архітектурного значення.
При цьому було підраховано, що для повного від-
новлення будівлі в первісному вигляді необхідно
затратити більше 18 млн. крб. [4, арк. 2]. У лис-
ті директора Херсонеського музею від 12 червня
1951 р. Комітет повідомив, що не заперечує проти
розбирання собору з умовою обов’язкового збере-
ження розташованого всередині храму IX століт-
тя [5, арк. 60]. Офіційний дозвіл на демонтаж руїн
Комітет прийняв у постанові від 21 березня 1952 р.,
але проведення цих робіт вимагало узгодження
з місцевою владою [6, арк. 133]. Дирекція музею
багаторазово зверталася до Управління культури
Севастопольського міськвиконкому з проханням
вирішити питання про долю собору у зв’язку з йо-
го аварійним станом. При цьому музей неоднора-
зово наголошував, що розбирання його руїн уже
ведеться будівельними організаціями міста. На
вимогу тресту «Севастопольбуд» у липні 1952 р.
з собору була взята частина мармурового обли-
цювання для будівництва готелю «Севастополь».
На початку 1956 р. були зняті облицювальні пли-
ти цоколя з мармурового вапняку для виготовлен-
ня бордюрів в одному з міських скверів. Через два
роки з облицювання підлоги були вилучені граніт-
ні сходи, і білі мармурові плити, надалі викорис-
тані для зведення сходів до пам’ятника В. І. Ле-
ніну на Центральному пагорбі [7, арк. 19].
Цінні архітектурні деталі, часто без будь-
якого плану і узгодження, продовжували демон-
тувати й вивозити. У 1957 році Херсонеський
державний історико-археологічний музей звер-
нувся до Севастопольського виконкому (далі –
Севміськвиконком) з проханням включити в план
однієї з будівельних організацій міста роботи з
розбору собору і надати для цього необхідні асиг-
нування [7, арк. 20]. Але і це питання міська влада
залишила без відповіді. Через ветхість будівлі в
1959 р. відбулося обвалення фронтону північно-
го фасаду собору. Обвалення загрожувало скле-
пінчастим перекриттям центральної і північно-
західній частині собору [3, с. 130].
Особливо гострим питання про долю
Володимирського собору стало після Січневого
пленуму ЦК КПРС 1961 р., на якому М. С. Хру-
щов назвав витрати на реставраційні роботи
«марнотратством народних коштів». На Пленумі
висловлювалися зауваження, що стосуються
практики реставраційних робіт, перехід до більш
дешевих методів реставрації, а так само звучали
заклики позбавлятися від пам’ятників, що «не
мають історичної цінності» [8, с. 602].
Проголошені політичні установки стали сиг-
налом до дії для влади усіх рівнів. У січні 1961 р.
спеціальна комісія досліджувала руїни і зроби-
ла висновок, що Володимирський собор не під-
лягає відновленню, а його залишки повинні бу-
ти розібрані [9, арк. 1]. Стан собору загрожував
численним екскурсантам і розташованим поряд
пам’ятникам. Щоб уникнути нещасних випадків
Херсонеський музей розробив проект демонта-
жу собору. Сам музей не мав коштів на проведен-
ня таких складних робіт, тому пропонував зроби-
ти їх за рахунок будівельних матеріалів отрима-
них від розбирання руїн [5, арк. 30]. Загальні ви-
трати за попередніми підрахунками повинні були
скласти 34740 крб., у той час як вартість отрима-
них будматеріалів – 62343 крб. [7, арк. 11]. Проте
остаточне слово в долі собору повинна була ска-
зати Севастопольська міська рада, але депутати
так і не прийняли ніякого рішення.
Руїни стали становити велику небезпе-
ку для відвідувачів заповідника. У листі голові
Севміськвиконкому П. М. Стенкова від 7 берез-
ня 1968 р. директор музею І. А. Антонова пові-
домляла: «Численні написи про аварійний стан
будівлі не зменшують числа бажаючих підлітків
та молоді будь-яким способом потрапити всере-
дину зруйнованої будівлі. При цьому викорис-
товуються способи явно небезпечні для життя.
Стіни собору руйнуються, ділянки їх загрожу-
ють обвалом» [10, арк. 25].
У 1969 р. фахівці Московського архітектур-
ного інституту під керівництвом доктора мисте-
цтвознавства, професора Кирила Миколайовича
Афанасьєва здійснили обстеження стану собору
для пристосування під музей. Детально вивчив-
ши руїни, К. М. Афанасьєв запропонував два ва-
ріанти реконструкції. Перший припускав част-
кове відновлення будівлі та розміщення на ниж-
ISSN 2222-5250
101
ньому поверсі експозиції предметів візантійської
епохи, а у верхньому – античної. Другий перед-
бачав надбудову полегшеного каркасу та викорис-
тання тільки нижнього поверху [11, арк. 21–22].
Обидва варіанти не знайшли підтримки у місцевої
влади. Ще одна спроба перебудови собору під му-
зей була зроблена в середині 70-х рр. XX століття.
За основу був взятий другий проект Афанасьєва,
доопрацьований архітекторами підприємства
«Укрпроектреставрація». Передбачувані витрати
були визначені в сумі 1 млн. крб. Однак, через за-
надто велику вартість цей проект так само не був
реалізований [12, арк. 1].
Велике значення для збереження Володи-
мирського собору мало надання йому статусу
пам’ятки архітектури республіканського значення.
У 1975 р. Севастопольський Міськвиконком за про-
позицією керівництва Херсонеського музею пору-
шив клопотання перед Радою Міністрів УРСР про
взяття собору на облік та занесення, його в реєстр
охоронюваних об’єктів [13, арк. 4.]. Відповідну по-
станову, після ряду тривалих узгоджень, було при-
йнято у вересні 1979 р. [14, арк. 17].
Зміни, що почалися з так званої «перебудови»,
зачепили всі сторони життя радянського суспіль-
ства. Ліквідація ідеологічних заборон, початок
політики «гласності», проголошення свободи со-
вісті та віросповідань сприяли поліпшенню від-
носини держави до культових пам’яток. По всій
країні почалося відновлення храмів і монастирів,
втрачених у роки атеїстичних гонінь.
У 1986 р. на замовлення Херсонеського за-
повідника інститутом «Укрпроектреставрація»
під керівництвом архітектора Євгена Івановича
Осадчого був розроблений проект реставрації
Володимирського собору. Проектом передбачало-
ся відновлення не тільки зовнішнього вигляду со-
бору, але й інтер’єрів верхнього та нижнього хра-
мів в їх справжньому вигляді [2, с. 43]. Відновити
будівлю собору передбачалося до святкування
1000-річчя хрещення Русі, але здійснити такий
масштабний проект не вдалося. Через відсут-
ність необхідних коштів тільки на початку 1988 р.
році була складена проектно-кошторисна доку-
ментація першої черги робіт на суму 550 тис.
крб. Загальна вартість реставрації повинна бу-
ла скласти 3 млн. крб. Основним спонсором про-
екту виступило Українське товариство охорони
пам’яток історії та культури – у 1988–1989 рр. ви-
ділити для цього 150 тис. рублів. Ще 50 тис. надав
місцевий бюджет [12, арк. 18]. Головною підряд-
ною організацією став ремонтно-реставраційний
кооператив «Херсонес», який у жовтні 1988 р.
приступив до виконання робіт.
Було очевидно, що наявних коштів не виста-
чить, і керівництво заповідника зайнялося пошу-
ком нових джерел фінансування. З цією метою 19
вересня 1989 р. був утворений Комітет зі сприян-
ня Херсонеському заповіднику в реставраційно-
відновлювальних роботах Володимирського со-
бору. Ідею його створення запропонував на-
родний художник СРСР Ілля Сергійович
Глазунов, виступаючи 3 вересня 1989 р. на прес-
конференції в Ялті, присвяченій відкриттю пер-
сональної виставки. Відповідаючи на запитан-
ня журналістів, він підняв проблему збережен-
ня національного культурного надбання і закли-
кав громадськість, згуртуватися навколо рестав-
рації собору в Херсонесі. Членами Комітету ста-
ли відомі в Севастополі вчені та громадські дія-
чі: Ю. О. Бабінов, Ю. Л. Горбенко, В. А. Мілодан,
Л. В. Марченко, Г. В. Осипов, О. О. Рудометов,
Є. Г. Юрздицька. У коло головних завдань Коміте-
ту входили: збір добровільних пожертвувань від
підприємств, установ і приватних осіб; проведен-
ня православних свят; організація виставок з іс-
торії християнства в Криму [12, арк. 23]. Однією
з перших ініціатив Комітету стало проведення бла-
годійного вечора по збору засобів в фонд реставра-
ції що відбувся 1 листопада 1989 року [15, с. 3].
Прохання надати благодійну допомогу у від-
новленні собору неодноразово направлялися в
Московський Патріархат, до Патріаршого Екзар-
ха України, Українському товариству охорони
пам’яток історії та культури, приватним підпри-
ємцям, севастопольським підприємствам та ор-
ганізаціям. Але глибока економічна криза, по-
чався у кінці 80-х рр., Став непереборною пере-
шкодою на шляху реставрації Володимирського
собору [16, арк. 1].
Таким чином, історія охорони Володимирського
собору в Херсонесі наочно демонструє всі етапи
культурної політики радянської держави в 1944-
1991 рр. Зруйнований собор, на думку влади, не
являв історичної та культурної цінності і підля-
гав знищенню. З початку 50-х рр. його руїни ста-
ли джерелом цінних матеріалів для різних буді-
вельних організацій. Поступове поліпшення у
ставленні влади і суспільства до своєї культурної
спадщини дозволило взяти Володимирський со-
бор на державний облік і охорону. Спроба відно-
вити собор у його історичному вигляді розпочата
в роки «перебудови» залишилась нереалізовано-
ю, до початку XXI століття.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
102
Джерела та література
1. Виноградов В. С. Владимирский собор в
Херсонесе: историко-публицистический очерк /
В. С. Виноградов, В. Б. Иванов, М. И. Золотарев,
В. В. Хапаев. – Севастополь, 2001. – 158 с.
2. Крощенко Л. М. Осадчий Є. І. Володи-
мирський собор у Херсонесі – пам’ятник над ко-
лискою християнства в Україні-Русі / Л. М. Кро-
щенко, Є. І. Осадчий // Пам’ятки України. – 2001. –
№4. – С. 36–47.
3. Марченко Л. В., Бабинов Ю. А. Роль
Херсонесского музея в сохранении и вос-
становлении собора Святого Владимира //
Взаимоотношения религиозных конфес-
сий в многоукладном регионе : сб. науч. тру-
дов / Нац. заповед. «Херсонес Таврический» –
Севастополь: , 2001. – С. 128–132.
4. Національний заповідник «Херсонес
Таврійський», науковий архів (далі – НЗХТ НА),
спр. 950.
5. НЗХТ НА, спр. 1024.
6. НЗХТ НА, спр. 954.
7. НЗХТ НА, спр. 1107.
8. Пленум ЦК КПСС (10–18 января 1961 г.) :
Стенографический отчет. – М., 1961. – 648 с.
9. НЗХТ НА, спр. 1488.
10. НЗХТ НА, спр. 1460.
11. НЗХТ НА, спр. 2000.
12. НЗХТ НА, спр. 2730.
13. НЗХТ НА, спр. 1756.
14. НЗХТ НА, спр. 1942.
15. Благотворительный вечер в фонд рес-
таврации Владимирского собора // Слава Сева-
стополя. – 1989. – 28 окт. – С. 3.
16. НЗХТ НА, спр. 2958.
Андрей Соколов
Из истории сохранения собора Святого князя Владимира в Херсонесе (1944–1991)
В статье рассматривается историческая судьба собора Святого Равноапостольного князя
Владимира в Херсонесе в период 1944-1991 гг. Продемонстрировано влияние государственной культур-
ной политики на состояние памятника. Особое внимание уделено участию Херсонесского государствен-
ного историко-археологического заповедника и общественности в сохранении и реставрации собора.
Ключевые слова: Владимирский собор, Херсонес, охрана памятников, разрушение, реставрация
Andrew Sokolov
From the history of the Cathedral of St. Prince Vladimir in Chersonesos (1944–1991)
The article rassmarivaetsya historical fate of St. Prince Vladimir Ravnoapostolngo Chersonesos during
1944-1991 years. Demonstrate the infl uence of the state cultural policy in the state of the monument. Special
attention is given to the participation Kherson State Historical and Archaeological Reserve and the public in the
preservation and restoration of the cathedral.
Key words: St. Vladimir’s Cathedral, Chersonesos, conservation, destruction, restoration.
|