Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині

У статті з’ясовано краєзнавчий аспект педагогічної та творчої діяльності Бориса Грінченка на Луганщині. Розглядається також доробок сучасних грінченкознавців Луганського краю....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Неживий, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2012
Series:	Краєзнавство
Subjects:	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121845
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині / О. Неживий // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 140-144. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121845
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1218452017-06-19T03:03:09Z Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині Неживий, О. До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка У статті з’ясовано краєзнавчий аспект педагогічної та творчої діяльності Бориса Грінченка на Луганщині. Розглядається також доробок сучасних грінченкознавців Луганського краю. В статье выяснено краеведческий аспект педагогической и творческой деятельности Бориса Гринченко на Луганщине. Рассматривается также сделанное современными гринченковедами Луганского края. The article deals with the ethnic aspect of pedagogical and artisctic activity of Borys Grinchenko in Lugansk region. The contribution of modern Lugansk experts of Grinchenko's heritage has been analyzed as well. 2012 Article Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині / О. Неживий // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 140-144. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121845 929 Грінченко uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
spellingShingle	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка Неживий, О. Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині Краєзнавство
description	У статті з’ясовано краєзнавчий аспект педагогічної та творчої діяльності Бориса Грінченка на Луганщині. Розглядається також доробок сучасних грінченкознавців Луганського краю.
format	Article
author	Неживий, О.
author_facet	Неживий, О.
author_sort	Неживий, О.
title	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині
title_short	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині
title_full	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині
title_fullStr	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині
title_full_unstemmed	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині
title_sort	борис грінченко і грінченкознавці на луганщині
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121845
citation_txt	Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині / О. Неживий // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 140-144. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT neživijo borisgrínčenkoígrínčenkoznavcínaluganŝiní
first_indexed	2025-07-08T20:37:04Z
last_indexed	2025-07-08T20:37:04Z
_version_	1837112518892322816
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 140 УДК 929 Грінченко Олексій Неживий (м. Луганськ) БОРИС ГРІНЧЕНКО І ГРІНЧЕНКОЗНАВЦІ НА ЛУГАНЩИНІ У статті з’ясовано краєзнавчий аспект педагогічної та творчої діяльності Бориса Грінченка на Луганщині. Розглядається також доробок сучасних грінченкознавців Луганського краю. Ключові слова: Борис Грінченко, Луганська область. Село Олексіївка Перевальського району на Луганщині. Завжди приїжджаю сюди з душев- ним трепетом, адже тут пройшло шість років життя Бориса Грінченка. З упевненістю можна сказати, що непримітна краса Олексіївки подобалася письменни- кові, бо в його літературних творах часто знаходимо сторінки, де описана й невеличка річка Біла та її бе- реги: з одного боку пологий, заквітчаний зеленню, а з другого – скелястий, із кущами та поодинокими деревами. А ще Олексіївка була до вподоби й тому, що вчитель Борис Грінченко весь час мріяв учите- лювати в українському селі, і відразу відгукнувся на пропозицію Христини Данилівни Алчевської. До сільської школи, яка була збудована на кош- ти Алчевських, подружжя Грінченків приїхало в середині вересня 1887 року. Звісно, що учні та їх батьки передусім знали Бориса Дмитровича та Марію Миколаївну як добрих, щирих, турбот- ливих учителів. Їх не могло не дивувати й те, що вчителі завжди спілкувалися українською мовою. Школа в Олексіївці, як і всі інші школи на тій частині України, що належала царській Росії не мо- гла бути українською, але засвоюючи обов’язкову програму, діти вчилися читати й писати рідною мовою. Підручників для цього теж не було, але Борис Дмитрович вирішив і цю проблему з при- таманною йому працелюбністю: він сам написав перші школярські книги «Буквар» та «Читанку». Вірний своїй головній меті життя – засобами освіти виховувати національно свідомих людей, він розпочинає роботу над «Граматкою україн- ської мови», тобто Букварем для першокласників. У методичній статті, яка називається «До вчите- лів», автор написав: «Склав я цю граматку ще ро- ку 1888-го, бувши на селі вчителем. Тоді не вільно було друкувати ніяких українських книжок до нау- ки дітям чи дорослим; через те я сам написав усю граматку друкованими літерами та й учив по їй чи- тання й писання свою дитину і чужих дітей, бажа- ючи, щоб рідною мовою озивалася до них наука». Також учні та селяни могли завжди взяти книги українською мовою із учительської бібліотеки. Борис Грінченко головною метою свого жит- тя вважав пробудження національної самосві- домості, і, треба сказати, що цього досягав і у власній педагогічній діяльності, адже школа в Олексіївці стала для нього своєрідною науковою та навчальною лабораторією. Навчання і вихо- вання подружжя Грінченків завжди пов’язували із безпосереднім життям, тому учні стали й ак- тивними записувачами та дослідниками числен- них народнопоетичних творів, вміщували їх у рукописному журналі «Думка», а потім викону- вали під час християнських та народних свят. Як згадувала Марія Загірня: «Отже, хоч і не вкраїн- ська була школа в Олексіївці, та все ж вивчивши- ся школярі в їй, знали, що вони українці, знали іс- торію і географію України, знали про всіх видат- ніших письменників і про їх писання, знали про тяжке безправне становище України, знали про Галичину запевне більше, ніж тодішній пересіч- ний українець-інтелігент. І свої знання уміли ви- словити путящою українською мовою» [2, 65]. Шість років життя в нашому краї були особли- во плідними для Бориса Грінченка – письменни- ка, адже тут написано багато поетичних та про- зових творів, серед них оповідання «Каторжна», «Олеся», «Панько», «Батько та дочка», повісті «Сонячний промінь», «На розпутті». У літературних творах Бориса Грінченка пильна увага до дитячої особистості, намагання окреслити морально-етичну проблематику, що випливає із протиріччя між рівнем духовного та матеріального в житті людини, вбачаючи в його подоланні та всебічній освіченості людей шлях до суспільної справедливості. Його творче життя в Олексіївці було надзви- чайно напруженим. Варто назвати хоча б поле- міку з М.Драгомановим, яка тривала на сторін- ках газети «Буковина» в 1892–1893 рр., де стат- ті Бориса Грінченка друкувалися в «Листах з України Наддніпрянської». У них Борис Грінченко яскраво виразив погляди свідомих національно- ISSN 2222-5250 141 активних українців, продовжувачів патріотичної справи Тараса Шевченка, які влітку 1891 року створили таємне товариство «Братство тарасів- ців». Серед його засновників були Б.Грінченко, В.Боровик, І.Липа, М.Міхновський, а пізніше М.Коцюбинський, В.Самійленко, Є.Тимченко, М.Вороний, О.Черняхівський, В.Шемет. Голов- ним їх кредо стало: «Відрізнити свою націю від інших і підносити національне питання й право вкраїнської нації скрізь, де тільки можливо» . На сторінках жур- налу «Зоря» в 1891 ро- ці письменник Василь Лукич зазначав, що Борис Грінченко – один із найпопулярніших ав- торів часопису, де дру- кувалося чимало його оповідань, а тепер «на переднім місті «Зорі» почала друкуватися його повість «Соняшний про- мінь» і редакція з участю Наукового товариства ім. Тараса Шевченка при- ступила до окремого ви- дання прозових творів у двох томах. Тому й відстоював Б.Грінченко законне пра- во українського наро- ду на розвиток своєї мо- ви, літератури і культури як головних атрибу- тів державної і національної незалежності, особливо обурюючись висловлюваннями про якусь нібито «нездатність до державності» рід- ного народу, тому й зараз досить актуальним є твердження: «Не тоді добре єднається народ з народом, коли вони родичі, хоч би і близькі, а тоді, коли життя їх укупі – таке, що дає їм змогу зазнавати в сій спілці найбільш усякої користі, якомога більшого вдоволення своїх потреб як народу, якомога більшого щастя» [3, 15]. У «Листах з України Наддніпрянської» Борис Грінченко один з перших дає правдиву оцінку творчої спадщини Тараса Шевченка як письмен- ника, насамперед, національного, що перший ви- разно висловив ідею незалежності української нації, тому в українській літературі «не буде вже ні одного рівного йому своїм значенням у справі нашого відродження: будуть великі письменники, але не буде вже пророків» [3, 72]. До 1891–1892 рр. належить і полеміка з Іваном Франком про унормованість української мо- ви, початком якої стала стаття Бориса Грінченка «Галицькі вірші», у якій він так гостро ставить мовне питання українського народу, який був роз’єднаний між двома державами, особливо пра- вописну проблему, вживання діалектних, просто- річних та іншомовних слів тощо. Тільки завдяки старанням Бориса Грінченка була зібрана, збережена й підготовлена до дру- ку творча спадщина Трохима Зіньківського, яка була опублікована двотомним виданням (Т. 1: Львів, 1893, Т. 2 – 1896) із ґрунтов- ним життєписом, який теж написав Борис Грінченко, вказавши на головне життєве кре- до митця «жити одним – любов’ю до рідно- го краю». Тяжко хворий письменник Трохим Зіньківський весною 1891 року відвідав сво- го побратима, коли вирішив востаннє побува- ти у дорогих йому серцю людей, відвідавши дружину з дворічною донькою у Корсуні, по- тім тритижне- ве перебуван- ня в Олексіївці і від’їзд до бать- ків у м. Бер- дянськ, де й помер 9 черв- ня 1891 року. До Олек- сіївки на ім’я Бориса Грін- ченка прихо- дило чимало листів від ук- р а ї н с ь к и х письменників та громадсько- культурних ді- ячів, а восени 1892 тут побу- вав Іван Липа, який про свої враження потім розповів у спогадах «Пам’яті Насті Грінченко»: «Зранку обоє Грінченки йшли до школи, по обіді ми всі ходили по Олексіївських ланах та ске- лях. Спереду завжди бігла Настуся, «пасла череду». У світлому національному вбранні, з різноко- льоровими стрічками, на широких уже завмерлих степах вона здалека визначалась як чудово гарна квітка і мимоволі очі мої повертались усе в той бік, де вона бавилась. Б. Грінченко. 1880-ті роки. Б. Грінченко, його дружина Марія Миколаївна та донька Настуся. 1890-ті роки. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 142 Привіз я з цього села в культурний Харків од народного вчителя дуже багато: чимало літератур- них новин, інтересних подій з тодішнього вкраїн- ського життя у нас і закордоном, привіз відомости і про чудову дитину, що говорила виключно вкра- їнською мовою, при тому не жаргоном, а чистою літературною» [5, 29]. В Олексіївці ним були осмисленні найважли- віші теоретичні питання педагогіки, які тут набу- ли практичного застосування. Через кілька років Борис Грінченко опублікував педагогічні праці «Яка тепер народна школа на Україні», «На без- просвітньому шляху», «Народні вчителі і україн- ська школа» та шкільні підручника з мови і чи- тання, які красномовно говорять про створену ним оригінальну педагогічну систему. Усе це дає змогу стверджувати, що ці зрушення в освітній думці передбачають становлення національної школи, в основі концепції якої реалізація ідей демо- кратизму, гуманізму та принципу національного як основи пізнання загальнолюдського; надання зміс- ту навчання й виховання національного характеру, складниками якого є рідна мова та вивчення украї- нознавства, народної творчості, вітчизняної історії, культури, мистецтва в контексті світової думки; здійснення національного виховання, формування якісно нової особистості вчителя. Національний і народний характер педагогіч- ної системи Б.Грінченка знайшов своє відо- браження у всіх компонентах: цілях, принци- пах, змісті, формах та засобах навчання і ви- ховання, а головне – ідеалі особистості. Рух до цієї мети передбачав розв’язання першочергових завдань: забезпечення на- вчання, виховання, спілкування дітей і до- рослих рідною мовою, реалізація ідеалу все- бічного і гармонійного розвитку особистос- ті у відповідності з культурно-історичним до- свідом, системою духовних цінностей україн- ського народу, формування у дітей національ- ної свідомості, якостей справжнього патріота, активного соціального діяча і трудівника. При цьому програма формування особис- тості передбачала послідовність сходження дитини по ступенях: образ національного сві- ту – національний образ світу – цілісний образ світу. Навчання в школі, насамперед, повинно бути людинознавством та народознавством. Входження в життя та культуру починаєть- ся із життя й культури свого народу, близько- го оточення. Наприклад, само розташування тем у підручнику Б.Грінченка «Українська читанка. Рідне слово» вказує на цей діалектичний шлях: «Сім’я та родичі», «Рідний край», «Громада», «Держава», «Земля», «Божий світ». Образ національного світу – перший етап у формуванні свідомості дитини. У Б.Грінченка немає визначення цього поняття, як і «націо- нальний образ світу «, але шляхом наукової ре- конструкції, опираючись на сукупність його фі- лософських, педагогічних, психологічних по- глядів, можна було б сформувати їх так: образ національного світу – це відображення людиною тих соціально-етнічних, духовних, природних умов життя, в яких вона живе, усвідомлює, оці- нює і виявляє себе як особистість, як представ- ник свого народу. В національному образі світу відбивається не стільки предметна сторона дій- сності, скільки духовно-моральна позиція осо- бистості у ставленні до того, що його оточує, і як представника етносу, і як «члена людської сім’ї». В національному образі світу соціум, природа і сама людина проходять через призму національних цінностей та ідеалів, які сформу- валися історично і закріплені у мові та культу- рі народу. Цілісний образ світу як загальнолюд- ський, загальнокультурний феномен включає в себе два попередніх. Через національне дитина Церква в сусідньому селі Михайлівці, куди приходила родина Грінченків. ISSN 2222-5250 143 входить у світ, і загальнолюдське бачення дій- сності можливе саме на основі сформованої на- ціональної картини світу. У нашому краї відбулося становлення Бориса Грінченка як лексикографа та фольклорис- та, адже в багатотомному виданні фольклорно- етнографічних матеріалів є також народнопое- тичні твори, записані в Олексіївці та навколишніх селах і хуторах. Навіть після від’їзду в одному з листів до своїх кумів Петра Федоровича та Марії Йосипівни Позднякових він подає своєрідний фольклорний питальник: «Треба записувати про всяку рослину (дерева, кущі, трави, квітки, гриби тощо), як називається, через що воно так назива- ється, відкіль воно взялося? Як про се розказують люди? Може, які казки про се єсть, з чого яка рос- лина взялася? Коли є, то позаписувати» [6]. Також Борис Грінченко провів одне з перших в українському літературознавстві соціологіч- них досліджень, яке стосувалося рецепції чи- тача та української книги і розповів про своє- рідність сприймання художньої літератури (на- самперед, творчості І.Котляревського, Г.Квітки- Основ’яненка, П.Куліша, Марка Вовчка, Д.Мор- довця, М.Кропивницького, зарубіжних пись- менників) в дослідженні «Перед широким сві- том» (К., 1907). Учителювання в Олексіївці завершило- ся переїздом родини Грінченків до Чернігова. Причиною цього були як розбіжності на ґрун- ті національного в навчанні та вихованні із Х.Д.Алчевською, так і потреба навчання доньки у гімназії. У пам’яті учнів та селян Олексіївки він надовго залишив добрі згадки. Один із учнів, Петро Коновалов, згадував, що «не учителював би він у нас, не лежав би в моїй хаті «Кобзар» на столі, адже розум, любов до педагогічної робо- ти і значний педагогічний хист учителя зробили навчання легким і приємним, – ось риси, що ха- рактеризують працю Б.Грінченка-вчителя» [7]. У 1988 році у Луганському державному пе- дагогічному інституті ім. Тараса Шевченка (тепер Луганський національний універси- тет ім. Тараса Шевченка) була проведена пер- ша науково-практична конференція, присвяче- на творчій спадщині Бориса Грінченка, тоді ж в Олексіївській школі була відкрита музейна кімната та споруджено пам’ятник Б. Грінченку луганського скульптора, народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка І.М.Чумака. З того часу на Луганщині грінченкознавчі студії проводяться цілеспрямовано і систематич- но. Проведено ряд науково-практичних конфе- ренцій (1993, 1995, 1998, 2003, 2008 рр.), видано три вісники Інституту грінченкознавства «Слово і пісня Бориса Грінченка» (1994, 1995, 1996 рр.), за- хищено три кандидатські дисертації (О.Неживий (1994), М.Кравченко (2001), Л.Нежива (2001). Помітними в сучасному літературознавстві стали книги Ю.Єненка «Промінь добра» (1994), Б.Пастуха «Борис Грінченко – безкомпромісний лицар національної ідеї» (1998) та «Спогади» Марії Загірньої (1999), які підготувала до друку Л.Нежива, її монографія «Марія Загірня» (2003). Тепер Олексіївська школа реформована у нав- чально-виховний комплекс «Олексіївська школа- гімназія ім. Бориса Грінченка». У будівлі школи в якій вчителювали Борис Дмитрович та Марія Миколаївна Грінченки, проведені реставраційні роботи, тепер тут діє літературний музей, який, віриться, матиме статус Державного літературно- меморіального музею Бориса Грінченка. До цьо- го нас зобов’язує діяльна пам’ять про видатну постать в історії національної культури україн- ського народу. Експозиція літературного музею Бориса Грінченка. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 144 Джерела та література 1. Неживий О.І. Борис Грінченко: вартовий рідного слова. Педагогічна спадщина та про- блеми сучасної освіти. – Луганськ: Знання, 2003. – 124 с. 2. Загірня Марія. Спогади. – Луганськ, 1999. 3. Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К., 1994. 4. Зіньківський Т. Писання Трохима Зіньківського: У 2 т. Т. 1 / Зредагував Б.Грінченко. – Л., 1893. 5. Липа І. Пам’яті Насті Грінченкової // Слово пам’ять береже / Упоряд. Л.Неживої, О.Неживого. – Луганськ, 2001. 6. Грінченко Б. Лист до Позднякових Петра Федоровича та Марії Йосипівни від 20.01.1901 року / ІР НБУ ім. В.Вернадського. – Ф. ІІІ. – Спр. 41030. 7. Над могилою Бориса Грінченка: Автобіографія, похорон, спомини, статті / Упоряд. С.Єфремов. – К.: Вік, 1910. Алексей Неживый Борис Гринченко и гринченковеды на Луганщине В статье выяснено краеведческий аспект педагогической и творческой деятельности Бориса Гринченко на Луганщине. Рассматривается также сделанное современными гринченковедами Луганского края. Ключевые слова: Борис Гринченко, Луганская область. Olexiy Nezhyvyi Borys Grinchenko and Experts of His Heritage in Luganschyna The article deals with the ethnic aspect of pedagogical and artisctic activity of Borys Grinchenko in Lugansk region. The contribution of modern Lugansk experts of Grinchenko's heritage has been analyzed as well. Key words: Borys Grinchenko, Lugansk region. УДК 37(092)(477) Нінель Клименко (м. Київ) ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ НАСТІ ГРІНЧЕНКО: СТОРІНКИ З БІОГРАФІЇ У статті на основі нових архівних джерел висвітлюються сторінки з біографії Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Розглядається вплив багатонаціонального львівського соціо- культурного й політичного середовища на формування особистості, світоглядних орієнтирів та полі- тичних переконань Насті Грінченко. Ключові слова: Галичина, Львівський університет, жіночий рух, «Кружок українських дівчат», полі- тична еміграція. Анастасія Грінченко (1884-1908 рр.), єдина донька відомих батьків Бориса та Марії Грінченків, залишила помітну спадщину як в літературі, так і в громадсько-політичному житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Настя Грінченко більш ві- дома громадськості як письменниця. Однак, її по- стать як громадської діячки, яка стояла біля ви- токів жіночого руху, маловідома. Зрештою і сама біографія є маловивченою. Сьогодні є лише одна розвідка про її життя та творчість [1, 59-62], хоча її самовіддана праця для свого народу заслуговує на вивчення та популяризацію. Предметом нашої студії є висвітлення сторі- нок львівського періоду життя Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Адже в цей період відбувається становлення її особистості, формування світоглядних орієнти- рів та політичних уподобань. Основу дослідження цієї статті станов- лять матеріали з фондів Інституту рукопи- су Національної бібліотеки України імені Вернадського. В центрі нашої уваги перебу- вали факти, перебіг львівського життя Насті Грінченко крізь призму її діяльності, непо-

Борис Грінченко і грінченкознавці на Луганщині

Institution

Similar Items