Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії

У статті на основі нових архівних джерел висвітлюються сторінки з біографії Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Розглядається вплив багатонаціонального львівського соціокультурного й політичного середовища на формування особистості, світоглядних орієнтирів та політичних пер...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Клименко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121846
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 144-154. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121846
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1218462017-06-19T03:03:14Z Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії Клименко, Н. До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка У статті на основі нових архівних джерел висвітлюються сторінки з біографії Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Розглядається вплив багатонаціонального львівського соціокультурного й політичного середовища на формування особистості, світоглядних орієнтирів та політичних переконань Насті Грінченко. В статье на основе новых архивных источников освещаются страницы из биографии Насти Гринченко во время учебы во Львовском университете. Рассматривается влияние многонациональной львовской социокультурной и политической среды на формирование личности, мировоззренческих ориентиров и политических убеждений Насти Гринченко. The article is based on new archival sources which illuminated biography of Nastia Grinchenko during her study at Lviv University. The infl uence of Lviv multinational social, cultural and political environment upon the formation of personality, world outlook orientation and beliefs is discussed. 2012 Article Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 144-154. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121846 37(092)(477) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
spellingShingle	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка Клименко, Н. Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії Краєзнавство
description	У статті на основі нових архівних джерел висвітлюються сторінки з біографії Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Розглядається вплив багатонаціонального львівського соціокультурного й політичного середовища на формування особистості, світоглядних орієнтирів та політичних переконань Насті Грінченко.
format	Article
author	Клименко, Н.
author_facet	Клименко, Н.
author_sort	Клименко, Н.
title	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії
title_short	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії
title_full	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії
title_fullStr	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії
title_full_unstemmed	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії
title_sort	львівський період життя насті грінченко: сторінки біографії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	До 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121846
citation_txt	Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії / Н. Клименко // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 144-154. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT klimenkon lʹvívsʹkijperíodžittânastígrínčenkostorínkibíografíí
first_indexed	2025-07-08T20:37:10Z
last_indexed	2025-07-08T20:37:10Z
_version_	1837112525432291328
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 144 Джерела та література 1. Неживий О.І. Борис Грінченко: вартовий рідного слова. Педагогічна спадщина та про- блеми сучасної освіти. – Луганськ: Знання, 2003. – 124 с. 2. Загірня Марія. Спогади. – Луганськ, 1999. 3. Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К., 1994. 4. Зіньківський Т. Писання Трохима Зіньківського: У 2 т. Т. 1 / Зредагував Б.Грінченко. – Л., 1893. 5. Липа І. Пам’яті Насті Грінченкової // Слово пам’ять береже / Упоряд. Л.Неживої, О.Неживого. – Луганськ, 2001. 6. Грінченко Б. Лист до Позднякових Петра Федоровича та Марії Йосипівни від 20.01.1901 року / ІР НБУ ім. В.Вернадського. – Ф. ІІІ. – Спр. 41030. 7. Над могилою Бориса Грінченка: Автобіографія, похорон, спомини, статті / Упоряд. С.Єфремов. – К.: Вік, 1910. Алексей Неживый Борис Гринченко и гринченковеды на Луганщине В статье выяснено краеведческий аспект педагогической и творческой деятельности Бориса Гринченко на Луганщине. Рассматривается также сделанное современными гринченковедами Луганского края. Ключевые слова: Борис Гринченко, Луганская область. Olexiy Nezhyvyi Borys Grinchenko and Experts of His Heritage in Luganschyna The article deals with the ethnic aspect of pedagogical and artisctic activity of Borys Grinchenko in Lugansk region. The contribution of modern Lugansk experts of Grinchenko's heritage has been analyzed as well. Key words: Borys Grinchenko, Lugansk region. УДК 37(092)(477) Нінель Клименко (м. Київ) ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ НАСТІ ГРІНЧЕНКО: СТОРІНКИ З БІОГРАФІЇ У статті на основі нових архівних джерел висвітлюються сторінки з біографії Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Розглядається вплив багатонаціонального львівського соціо- культурного й політичного середовища на формування особистості, світоглядних орієнтирів та полі- тичних переконань Насті Грінченко. Ключові слова: Галичина, Львівський університет, жіночий рух, «Кружок українських дівчат», полі- тична еміграція. Анастасія Грінченко (1884-1908 рр.), єдина донька відомих батьків Бориса та Марії Грінченків, залишила помітну спадщину як в літературі, так і в громадсько-політичному житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Настя Грінченко більш ві- дома громадськості як письменниця. Однак, її по- стать як громадської діячки, яка стояла біля ви- токів жіночого руху, маловідома. Зрештою і сама біографія є маловивченою. Сьогодні є лише одна розвідка про її життя та творчість [1, 59-62], хоча її самовіддана праця для свого народу заслуговує на вивчення та популяризацію. Предметом нашої студії є висвітлення сторі- нок львівського періоду життя Насті Грінченко під час навчання у Львівському університеті. Адже в цей період відбувається становлення її особистості, формування світоглядних орієнти- рів та політичних уподобань. Основу дослідження цієї статті станов- лять матеріали з фондів Інституту рукопи- су Національної бібліотеки України імені Вернадського. В центрі нашої уваги перебу- вали факти, перебіг львівського життя Насті Грінченко крізь призму її діяльності, непо- ISSN 2222-5250 145 вторна індивідуальна самобутність у контексті історико-соціальної проблематики. Борис Дмитрович та Марія Миколаївна Грін- ченки прагнули дати єдиній доньці вищу осві- ту. Влітку 1903 року Борис Грінченко повіз дев’ятнадцятирічну Настю до Львова щоб запи- сати до Львівського університету. З великою на- дією та радістю їхала родина в Галичину, адже сам Іван Франко запропонував Насті жити в його сім’ї, корис- туватися бібліотекою. Та й сам Борис Грінченко з нетерпінням очікував на цю першу зустріч. Львів як столиця Королів- ства Галичини та Лодомерії, в якій мешкало 170 тис. жи- телів, справив на Настю Грін- ченко, нещодавню гімназист- ку, неабияке враження. З од- ного боку у місті діяла низка потужніх наукових, культур- них й освітніх установ. Поряд з університетом функціону- вала політехніка, дві академії, дев’ять гімназій, бібліотека Оссолінських, кілька театрів і музеїв, а також більше 100 різ- них товариств, видавалось 45 українських часописів, в то- му числі відомий щоденник «Діло». Особливе місце посі- дало Наукове Товариство іме- ні Т. Шевченка, яке очолював Михайло Грушевський. З ін- шого боку її дивували звичаї галичан (особливо статус жінок), які зовсім відрізнялись від наддні- прянських панянок. Вразили її і відмінності в мо- ві, і австрійські солдати, що в своїй чудернаць- кій, як здавалося Насті, формі ходять увечері на вулицях з ліхтарями. Галицькі норми відображали загальні вимоги, які ставило освічене суспільство до жінок по всій Європі. Однак у певних моментах вони були су- ворішими. Так, наприклад, у Відні молода жінка ще могла піти сама до театру, але у Львові це вже вважалося ознакою легкої поведінки. Дівчина не могла з’являтися на вулиці сама без матері, тітки або ж приставленої до неї служниці, а з чоловіків її міг супроводжувати тільки наречений [2, 314]. По приїзду, з найкращими сподіваннями, Настя чекала зустрічі з Іваном Франком. Борис Дмитрович з донькою були запрошені в його бу- динок. При зустрічі Іван Якович справив гар- не враження. Він люб’язно показував свій кабі- нет, при цьому голос його був тихий та приєм- ний. Однак подальша зустріч з дружиною Франка була не із найкращих. Поведінка дружини пись- менника (Ольга Хоружинська страждала на пси- хічні розлади) настільки вразила Настю, що во- на, як потім згадувала Марія Грінченко, «…дов- го сиділа перелякана з широ- ко розплющеними очима і ди- вилась на божевільну» [3]. Cумне враження «робило оте Франкове «семйове огнище» і на Бориса Дмитровича. Тому з думкою про проживання в бу- динку Івана Франка треба бу- ло розпрощатися. Довелося підшукувати ін- шу квартиру. Спочатку по- мешкання знайшли в україн- ського професора. Пані гос- подиня запропонувала повний пансіон – харчування і послу- ги служниці, яка б супрово- джувала Настю в університет. Коли Борис Грінченко відмо- вився від послуг служниці, що дуже здивувало господиню, то вона мусила відмовити в по- мешканні, щоб не компромен- тувати своїх дочок. Знайшли іншу квартиру, однак, як потім з’ясувалося, вона була холод- ною та вологою і мало підхо- дила до нормального життя. Тільки лише на почат- ку 1904 року, завдяки клопотанням Марії Білецької та Герміни Шухевич, Настя Грінченко отрима- ла дозвіл на проживання в гуртожитку Інституту Святої Ольги (при Українському Педагогічному Товаристві), який надавався приїжджим дівчатам. Настя спочатку дуже сумувала за родиною. Галицькі звичаї щодо жінок справляли на неї гнітюче враження. В листі від 24 червня 1903 ро- ку вона пише матері: «…Питаєш, чого я хочу в Київ. Для цього треба побути тут і все побачи- ти власними очима і почути власними вухами... На кожному кроці доводиться знаходити такі аме- рики, що тільки станеш «розтавивши руки» да ди- вуєшся як можна дійти до такого…» [4, Арк.1-2]. Сумні нотки жалю за рідною домівкою про- низують листи Насті аж до жовтня 1903 року. Підбадьоруючи доньку, Марія Миколаївна пи- Фото Насті Грінченко. Львів 1904 р. (ІР НБУВ, ф. 170, № 796). КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 146 сала: «Жалієшся на застарілі традиції й забобо- ни. Але як мені здається, що тобі не обов’язково їм підлягать. Доведеться може де в чому рахуватися трохи з їхніми звичаями, а взагалі жити відповідно до своїх традицій. …Не журись, дитино, не сумуй. Не марнуй свого молодого віку сумуванням та без- надійністю, а зважливо й сміливо йди вперед і бу- дуй своє життя так, щоб твоєму розумові й серцеві була з цього втіха, а людям користь» [5, Арк.2]. Про особливість галицьких звичаїв говорили й українські емігранти з Російської імперії, які зви- кли до «свобідніших, вільніших товариських від- носин». В своїх спогадах Дмитро Дорошенко роз- повідає історію, яка трапились у 1904 р. з Марією Грінченко, коли вона привезла доньку до Львова і вела себе не «по-галицьки». Зупинившись в готе- лі, Марія Грінченко зареєструвалась на своє ім’я, а необхідно було б зареєструватись на прізвище чоловіка. Це стало причиною, що цілу ніч до неї стукали в двері якісь люди. Виявляється те, що «вона записалася жіночим ім’ям давало привід стукати як до дами легких обичаїв» [6, С.51-52]. Настя важко звикала до Галичини, вона начеб- то була вирвана з рідного оточення і ніяк не змогла призвичаїтися до нового грунту. ЇЇ дивували вузь- кі вулички, маленькі крамнички з польськими на- писами, зверхнє ставлення поляків до українців. Вона згадувала родину, київське життя і велича- вий Дніпро. В одному з листів Настя пише: «Ой, як мені за Дніпром тужно! Пришліть мені хоч од- ну картку з ним! З мене якась сентементальна ди- тина робиться! Аж самій сором!» [7, Арк.2]. На прохання доньки приїхати до Львова і по- бути з нею, Марія Миколаївна відповіла: «Твій проект, щоб мені приїхати до Львова чудовий, але я в кріпацтві в словаря і не можу мріяти про такі речі» [8, Арк.2]. Настя Грінченко була обдарованою дитиною, її все цікавило, і за всі справи вона бралася із за- взяттям. Була закохана в театр, і з успіхом грала, любила літературу, і писала прекрасні твори, мрі- яла стати лікарем. Настя розмірковувала вдале- чині від своїх батьків про своє майбутнє, про по- трібність в суспільстві. Своїми думками вона ді- литься з рідними. В листі від 28 червня 1903 ро- ку Настя Грінченко пише: «…Уже давненько в ме- не з’явився один проект, про який я не говорила Вам…Хочу поступити вільною слухачкою не тіль- ки на істор[ико]-філос[офський] факультет, а та- кож і на медицинський. Доведеться звісно багато робити, але це не страшно…Робота мене не лякає ні трохи». Розмірковуючи про місце професії меди- ка та її корисності в суспільстві. Настя зазначає: «…Та користь, яку робить людям медик може й не більша за ту яку робить письменник, учений, але виднішіша (хоч мені здається, що медик явля- ється основою всього, бо нащо наука і література, коли люди будуть вимирати з хвороб?)». Також, на думку дівчини, професія медика змушує по- стійно працювати і тому не залишає часу на дум- ки «що весь світ поганий» [9, Арк.1-2]. Залишаючи право вибору за донькою, батько делікатно зауважив: «…Зрозуміло, що від тебе залежить вибрати собі той чи інший шлях, але про се треба добре поміркувати та листом усьо- го не напишеш, – доведеться підождати поки по- бачимось» [10, Арк.2]. Треба зазначити, що Настя була під опікою двох галицьких родин Панківських і Шухевичів. З Костем Панківським, відомим українським громадським діячем, журналістом і видавецем, Борис Грінченко підтримував тісні стосунки. Підтвердження цьому є листування друзів упро- довж 1891– 1909 років. Листівка.Вітання родини Грінченків з Великоднем від Костя Панківського (ІР НБУВ, ф. ІІІ. 40612, арк. 18). ISSN 2222-5250 147 З листів Насті до батьків знаходимо відомості про турботливе ставлення родини Панківських до неї. «…Була в Панківських – пише донька до бать- ків. Мені страшенно сором їх щось просити, бо й так все до їх. У п’ятницю підемо з п. Панківською купувати теплу кофту….Вона за мною турбується як за рідною дитиною» [11, Арк.2]. Одночасно Настя Грінченко буває в роди- ні Шухевичів де знайомиться з їхньою донькою Одаркою Шухевич. Вона стає їй вірною подру- гою та однодумцем. Батьки Одарки – Володимир Шухевич (український громадський діяч, етно- граф, педагог і публіцист, дійсний член НТШ) та Герміна Шухевич – українська громадська діяч- ка, ініціаторка і співзасновниця перших україн- ських, жіночих товариств у Львові, в т. ч. «Клубу русинок», директор Інституту для дівчат ім. св. Ольги. Загалом в помешканні Шухевичів конце- трувалося культурне життя цілого Львова. Там можна було зустріти відомих науковців, політич- них діячів, молодь з усіх кінців країни. Зрозуміло, що діти Шухевичів, виховані такими батьками і в такому оточенні, рано брались за громадську ро- боту. Дарку Шухевич цікавило питання пов’язане зі статусом жінки в суспільстві. Молодше поко- ління дівчат (однолітки Дарини Шухевич) бра- ли участь у деяких заходах «Клубу русинок», од- нак не були його членами і не мали право голоса. Більшість українських дівчат одержували на той час т.зв. «сальонове виховання». Деякі з них закін- чували вчительську семінарію і обіймали учитель- ські посади. Решта дівчат були вдома, обов’язково грали на фортепіано, вчились малювати, співати й господарювати. В театр, на прогулянки могли йти лише в товаристві батьків. Це обурювало молодих дівчат і спонукало до створення окремого жіночо- го товариства, яке б кардинально відрізнялось від пепереднього. Олена Бережницька-Будзова, одна із гурту таких молодих дівчат, згадувала: «…Зда- валось нам, що воно пусте думати про краве- цтво, про сукні, капелюхи й моди, коли цілий жі- ночий світ говорить про еманцепацію. Наші зма- гання прямували в противний бік, як заінтересу- вання старших пань і це вирішило остаточно, щоб оснувати окреме товариство дівчат, що займалося б «вищим» й поступовими справами» [12, С.24]. У 1901 році Дарина Шухевич разом з Наталкою Будзиновською, Марією Підлісецькою та Оленою Бережницькою створили «Кружок українських дів- чат». Перші збори відбулись 17 березня 1901 ро- ці в кімнаті «Бесіди» на вул. Ринок 10, на яких бу- ло проголошено план роботи. Метою діяльнос- ті «Кружка» була самоосвіта дівчат та підготовка їх до громадської праці. Популярність «Кружка» зростала з кожним днем. Якщо на перших зборах було 30 членів, то під кінець року їх стало 96 [12, С.26]. Активізація «кружкового» життя пояснюва- лось тим, що гуртківці зібрали солідну бібліотеку (наукова та популярна література), яка обслуговува- ла кожної неділі своїх членів. Так, наприклад, у зві- ті з 1903/4 року зазначено, що бібліотека нараховує 121 книгу, а користувалися ними 69 членів [12, 26]. Про дружні стосунки Дарини Шухевич і Насті Грінченко писав Володимир Дорошенко, який перебував у Львові на літніх університетських курсах у 1904 році. Характеризуючи Дарину як енергійну і веселу дівчину, він зазначає, що вона «…Своєю емансипантською бравадою виклика- ла мало не страх, а в усякому разі «шокінг» серед жіноцтва. Але що була донька дуже шановано- го в громадянстві батька, ця бравада її репутаці- ї не шкодила». Характеризуючи Дарину як завзя- ту й непосидючу партійну робітницю Володимир Дорошенко підкреслював: «…Вона приятелю- вала з Настею Грінченківною, донькою відомих наддніпрянських діячів – Бориса Дмитровича і Марії Миколаївни. Обидві стали нашими нероз- лучними компаньонками» [13, С.3]. Настя Грінченко, погляди якої були спів- звучні з поглядами Дарини Шухевич, стає чле- ном «Кружка українських дівчат» і таким чи- ном опиняється у вирі жіночого руху. Вона по- ринає з головою в громадську роботу. Одним із напрямків діяльності «Кружка» була організація лекцій для кружківців. Для цього запрошували та- ких відомих професорів з університету, як М. Гру- шевського, С. Рудницького, О. Колессу, М. Ган- кевича та інших. Слухання відбувались у вели- кій залі «Бесіди». Виголошували свої промови і члени кружка – молоді дівчата. Після кожної лекції була дискусія, а після – забави. Спочатку в «Кружок» на лекції приходило ма- ло бажаючих. Однак зусиллями Насті Грінченко та інших дівчат робота в "Кружку" значно пожвави- лась. Якщо 24 листопада 1903 року на першій лек- ції М. Грушевського було всього 6 чоловік (разом із Настею), то уже через тиждень роботи донька повідомляє своїх батьків: «В суботу бігала по всім робітничим товариствам скликати на відчит. Але скільки народу прийшло! В залі всі не помістилися і стояли в коридорі і на сходах. Нас з Одаркою ціл- ком придавили до стіни так, що ми не могли диха- ти, але зате радісно було на душі»! [14, Арк.2]. Між тим діяльність «Кружка» набувала все більшої популярності. Незабаром такі товариства, КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 148 як «Академічна громада», «Захоронка», «Основа», які спочатку досить скептично ставились до цієї організації, почали тісно співпрацювати з не- ю. Так, «Академічна громада» запрошувала ді- вчат до виступів, інші товариства – до організа- ції свят, забав та інших заходів. З цього приводу Настя Грінченко пише: «…А на наші відчити зго- лошуються все більше і більше. Звісно ми дуже ра- ді: тепер уже ми не потребуємо просити, а нас про- сять» [14, 1]. Досить детально описує донька бать- кам, як вони організували шевченківський ювілей, як проводили концерт, організовували андріївську забаву. «Ювілей випав як не міг краще. Зібрала 120 кор[он] на захоронку і 107 кор[он] на театр. Але я така змучена всім ювілеєм і під таким вражен- ням…, що не можу цілком писати» [15, Арк.1]. Стурбована мати просить доньку більше від- почивати, на що Настя відповідає: «…Що до того щоб поменше працювати, то, мамочко, це немож- ливо, бо тільки на хвилинку перестану робити, то зараз такий сум мене обгортає, особливо коли по- чую, що хазяйські діти так весело говорять, а я повинна тут сама сидіти» [16, Арк.1]. Настя Грінченко впродовж 1903 року тішить своїми рясними листами батьків, описує всі події, радиться щодо написання рефератів, які лекціїї відвідувати, відсилає цікаві картки з гуцульськи- ми мотивами. Однак ніяк не може звикнути до не- гативного ставлення поляків до українців. В сво- їх листах Настя з обуренням пише: «…Чисте горе мені з купуванням марок. Польки не хочуть мене розуміти, а я не хочу по-їхньому говорити. Мушу завтра йти кудись аж до Ставропігії шукати крам- ницю де б мене схотіли зрозуміти» [17, Арк.2], або: «…Чисте горе мені з львівськими крамни- цями…кажуть, що не розуміють української мо- ви то там одмовляють на українські питання всі- ма словами і навіть москвофільськими язичіями. Кружок бойкотує одну крамницю, хоче щоб виві- сили український напис» [18, Арк.2]. Щоб якось розвіяти дитину, Марія Миколаївна радить їй піти на концерт з подругою, або на виставу. У відповідь Настя ще раз наголошує: «З Одаркою піти не можна, бо Одарка також не піде, тут же рутенські звичаї. Ну і мода тут! До Гнатюків не піду, бо буде пізно. Як би це в Києві а у Львові нрави дикі!» [19, Арк.1-2]. Про своєрідний статус жінок у Львові йдеться в черговому листі Насті до матері: «…В філармо- нію на концерт не ходила. п. Панейко ніколи, а са- ма не можу. З товаришкою також ніхто не піде, бо тут цього не можно» [20, Арк.2]. Розуміючи становище своєї доньки, Марія Грінченко підтримує морально Настю, наставляє її, акцентує увагу на необхідності вищої освіти, розуміє, що їй важко на чужині в своєрідному га- лицькому середовищі. В той же час вона вчить доньку знаходити позитиви в усіх обставинах і не втрачати сили духу, бо головна її ціль перебу- вання у Львові – отримати знання та познайоми- тись з Галичиною. «…А я, Настю, дуже хотіла б, щоб ти не обмежувалась на знаннях гімназійних, а придбала більшу освіту в якомусь закордоному університеті. Але ти не знаєш мов і через те ма- єш змогу вчитися тільки у Львові. Зате маєш змо- гу знайомитись з Галичиною» [21, Арк.1]. Борис Грінченко дописує листа, де дуже ціка- виться «Кружком», та дає пораду: «Любо моя пі- онерко…Не нудьгуй, будь моторна і все буде до- бре» [22, Арк.2]. Не обійшлось без пригод і тоді, коли Настя вписувалась в університет. По-перше: довго че- кала дозвіл від Міністерства; по-друге: були проблеми з документами, а по-третє: знову зі- штовхнулась з «особливим» ставленням поля- ків до україн-ців. Вражена цією подією, Настя пише батькам: «…Пішла я вписуватися до Університету. В канцелярії сидить старий поляк глухий, ще й до то того ж шовініст страшенний, який не хоче розуміти ні єдиного українського слова, а я не хочу говорити ні одного польського. От була робота! Насварив на мене так, що я зва- жила б краще швидше втекти…» [23, Арк.2]. Університет Настю зустрів непривітно, адже заняття не могли ніяк розпочатися через сутич- ки між українськими студентами і польськими. Останні стояли на вході в університет і не впус- кали українців. Такі події надзвичайно обурили Настю. Ще більше вразив вчинок однієї студент- ки. Саме тоді, коли поляки не впускали україн- ців в університет, підійшла одна студентка і го- лосно сказала: «…Пустіть мене, я не русинка (українка), а росіянка» [24, Арк.19]. Незважаючи на свій юний вік, Настя з вели- ким захопленням слухала лекції і висловлюва- ла особисті враження. На запитання батька про лекції і лекторів вона пише: «…Щодо наших професорів і лекцій то найрегулярніший і най- акуратніший Грушевський, а особливо Колесса» [25, Арк.1], а от «…Перший відчит Вовка був скучний прескучний! Хоче викладати популяр- но, а не виходить, хто й зна що. Та окрім того не знає й мови укр[аїнської] а говорить якоюсь мішаниною – москвофільських, укр[аїнських] і польських слів» [26, Арк.1]. ISSN 2222-5250 149 Найсильніше враження справив на Настю Студинський. Про це дуже емоційно і щиро пи- ше вона в листі до батьків: «…Уявіть собі, що Студинський мене зацікавив філологією! Він зда- ється міг би найскучнішою річчю зацікавити…[27, Арк.2] …Що це за гарна людина, з наших профе- сорів, то найкращий [28, Арк.1] …видно, що чо- ловік любить своє діло» [29, Арк.1]. Студинський був уважний до студентів, особливо до Насті, ба- чучи, що вона важко звикає до нового життя. Не раз він намагався розрадити її, говорив що не тре- ба нудьгувати, що вона може поїхати в будь-який час додому. А Настя відповідала, що «…цілком звикла до галицького життя» [29, Арк.1]. Настя Грінченко не тільки уважно слухала лек- ції в університеті, а й описувала свої враження від них батькам: «Лекція Франка про Данте була дуже гарна, хоча для мене не було буквально нічого но- вого» [30, Арк.1], «…Відчит Турбицького вийшов погано. Тема «Історія штуки». Незважаючи на брак часу (1 год.) можна було б глибше обробити тему» [29, Арк.1], «…Відчит Рудницького з астро- номії «Будучність землі» був дуже гарний, гово- рить образно…вміє зайняти слухача» [31, Арк.1]. Марія Миколаївна турбувалась про доньку, цікавилась, чи знайшла собі товаришів, розпи- тувала про однокурсників. Спочатку відносини у Насті з ними були стриманими і неоднозначними: «З огляду відносин, – пише Настя Грінченко, – до нас усіх товаришів можна розділити на 3 ка- тегорії: 1) ті котрі розуміють нас і відносяться як до товаришок; таких поки 2 – Гординський і Кревецький 2) ті, котрі дивляться на нас іроніч- но неприхильно, як на емансипованих, і нарешті найгірша 3) котрі думають, що панна може тіль- ки кокетувати і фліртувати та більше нічого, і від- повідно до цього поводяться» [32, Арк.1]. «…А є у нас ще один товариш, який сказав, що скоро чо- ловіки муситимуть обід варити, бо жінки почали до Універ[ситету] ходити» [33, Арк.1]. Однак згодом Настя налагодила товариські сто- сунки з багатьма студентами. Разом з тим її вра- жало ставлення польських студентів до україн- ських студенток, про яке вона пізніше писа- ла: «Щодо наших студентів скажу, що вони від- носяться до нас студенток (всього 4) так щиро і просто, що краще й бажати не можна. Звуть нас, звичайно «пані товаришко». Це виходе також ду- же мило. Ну, але академіки-поляки…! Не думай- те, що говорить в мене національна ворожнеча, зовсім ні. Треба багато видержати, щоб спокійно проходити яких пів години між польськими ака- деміками під їх іронічними поглядами усмішками й остротами. Я іноді кусаю-кусаю губи, та прямо готова заплакати…» [34, Арк.2]. Анастасія багато працює, читає, по-перше, для наукового зростання, а по-друге, хоче перечитати всю галицьку літературу, на що потім вона не ма- тиме змоги далі. З неприхованою цікавістю Настя Грінченко слухала лекції Михайла Грушевського. Вона під- креслювала, що цінним в лекції Грушевського бу- ло те, що Михайло Сергійович розглядав події з погляду українця. Однак його лекції не були адаптовані до студентської аудиторії. Проте се- мінари були цікавими та спонукали студентів до самостійної дослідницької роботи. На семіна- рі студенти зачитували свої роботи та вели дис- кусії, працювали над джерелами і обговорюва- ли праці інших дослідників. Вони також здійсню- вали самостійні дослідження, і таким чином за- лучалися до наукової роботи. Звичайно, постать М. Грушевського викликала не тільки захоплен- ня, як людини, яка має грунтовні знання, а й ост- рах, оскільки він був вимогливим викладачем. Маючи такі почуття, Настя Грінченко так і не наважилась взяти тему для дослідження та висту- пу на семінарі у Михайла Грушевського. Про це во- на повідомляє батьків. «…Як почула я сьогодні як один товариш читав свою роботу у Груш[евського] як у його язик заплітався, як він найзвичайні слова забував і нарешті, як він силкувався крутити свої вуса на котрі ще й не орано, коли Груш[евський] робив його на мотлох, – то присягаюсь, що цей семестр не візьму ніякої роботи» [35, Арк.2]. Розуміючи хвилювання Насті, Борис Грінченко за- спокоює її: «…Щодо університетських тем, то ме- ні здається ти даремно їх боїшся. Не такий страш- ний чорт як його малюють» [36, Арк.2]. Попри заняття в університеті, де Настя нама- гається отримати освіту, вона щільно займається громадською роботою, яка все більше і більше її поглинає. «…Завтра неділя. Отже напишу програ- му дня, щоб знали яке «собаче життя проводю», – пише Настя батькам. – Від 3 до 5 кружок, від 5-6 недільна школа, 6-8 відчит Вовка, а після відчиту мене тягне до себе Шухевич… Це в неділю. А в будень ще й лекції». Батько підбадьорює доньку: «…З твоїх листів, Настенятко, видно, що хоч твоє життя «собаче», але життя, і се добре, як читаємо листи то нам стає весело і трохи заздрю, ти там серед живого руху ворушишся..» [37, Арк.2]. І в той же час запитує: «Як ти встигаєш з такою біга- ниною впоратись й з університетськими виклада- ми? Це мені дивно» [38, Арк.2]. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 150 В цей же час Настя знайомиться з українськи- ми емігрантами, що належали до Революційної Української партії (РУП). Першими українськими емігрантами були Євген та Катерина Голіцінські, які у Львові перебували від січня 1902 р. [39, Арк.337]. Влітку 1903 р. до них приєднався Володимир Винниченко. У листопаді сюди при- були Михайло та Наталка Ткаченки. До Галичини емігрував Олександр Скоропис-Йолтуховський, Василь Мазуренко, Михайло Русов. До львів- ських емігрантів приєдналися Настя Грінченко, Петро Канівець, Марія Виноградова, Микола Сахаров, Володимир Фідровський, Микола Гмиря, Павло Крат, Володимир Степанківський, Прокіп Понятенко, Симон Петлюра, Андрій Жук, Микола Порш та ін [40, С.38]. Наддніпрянські політичні емігранти трима- лися разом. Винайнявши у польської пані де- кілька кімнат на вул. Курковій (сьогодні вули- ця М. Лисенка), 10, жили вони по декілька осіб в одній кімнаті. На першому поверсі разом із Симоном Петлюрою жили Прокіп Понятенко, Володимир Фідровський. Поверхом вище – Дмитро Антонович, ще на іншому – подруж- жя Ткаченків. До них часто приходили Л. Юр- кевич, М. Сахаров, Н. Грінченко, М. Порш, П. Канівець, Голіцінські [41, С.116]. Ймовірно саме тут і познайомилася Настя Грінченко з майбутнім цивільним чоловіком Миколою Сахаровим. Тісні стосунки зав’язалися з Катериною Голіцінською (псевдонім Лоза, Лозенко), яка теж стає членом «Кружка україн- ських дівчат» і використовує його трибуну для популяризації соціалістичних ідей. Помешкання на Курковій, 10 були місцем зборів та засідань емігрантів. Там вони, продов- жуючи традиції революційної боротьби, як і в Наддніпрянщині, збирались для обговорення нагальних питань, для дискусій у когось вдома. На галицькій землі наддніпрянські емігран- ти вели замкнене життя і активної участі у міс- цевих суспільно-політичних подіях, за деяки- ми винятками, не брали. Але згодом, зі збільшен- ня числа емігрантів, призвичаєнням до місцевих порядків вони дедалі жвавіше почали включати- ся у студентські страйки, боротьбу за самостій- ний український університет у Львові, різнома- нітні демонстрації тощо. Підтримували наддніпрянських політичних емігрантів галицькі соціал-демократи та члени «Молодої України». Тісні стосунки зав’язалися з В. Левинським, Є Косевичем, В. Темницьким, Т. Меленем, Л. Ганкевичем. Вони допомагали налагодити друкування літератури та її тран- спортування до підросійської України, часто са- мі перевозили нелегальні видання. Настя Грінченко безпосередньо брала участь у транспортуванні нелегальної літератури. У спо- гадах Й. Гермайзе цитує листа Миколи Сахарова до активістки самвидаву Насті Грінченко: «Набери літератури як можна більше: в панта- льони, в панчохи, за пазуху, словом скрізь, куди тільки можна, і приїжджай з тамтешнім пашпор- том, а потім зараз поїдеш назад. В Чернівцях ду- же добре митне начальство, можна бути спокій- ним. Дуже треба – хоч плач. Розуміється, коли ти хвора, то не треба» [42, С.186]. Товариське спілкування, зустрічі на «Бесіді», у «Товаристві Котляревського», на лекціях «Кружка українських дівчат», «Академічної Розклад наукових курсів (ІР НБУВ, ф. ІІІ № 40612, арк. 12). ISSN 2222-5250 151 громади», різноманітні партійні й національні зі- брання та урочистості, а особливо участь у дис- кусіях вирішальним чином впливали на націо- нальний і політичний світогляд Насті Грінченко. У 1904 році «Товариство прихильників україн- ської науки, літератури і мистецтва» на чолі з Грушевським організували літні курси, так зва- ний літній університет, щоб ознайомити студен- тів Наддніпрянської України з рідною історією та літературою. Читати лекції на університетських курсах дали згоду І. Франко, К. Студинський, Ф. Вовк, М. Ганкевич та ін. Настя Грінченко не тільки «дуже пиль- но» ходила на літні лекції, але як активний член «Кружка українських дівчат» разом з Одаркою Шухевич організовувала для української молоді, яка приїхала на літ- ній університет різноманітні заходи, «всі- лякі приємні несподіванки», в тому числі і концерти. Заняття тривали близько міся- ця і всього було вичитано 90 годин. Лекції розпочинались о 8 годині ранку, пізніше о 8.30 (на прохання слухачів з України). Всього було 135 осіб разом з галичанами. Дмитро Дорошенко згадував про по- вернення: «…Курси скінчилися, і треба було зби- ратися назад до Києва. Знов їхали цілою компа- нією. Разом з нами їхала родина Чикаленків... Я тільки тоді довідався, що пані Чикаленкова перебувала весь час у Львові з малими ді- тьми, поки старші ходили на курси. Наші еру- півці (члени Революційної української партії. – Н.П.) дали мені й панні Дверницькій доручення: перевезти через границю розібрані частини дру- карської машини, запаковані серед інших речей у наших валізках. Небезпечне доручення, але від- мовитись не стало духу. А Настя Грінченківна повезла з собою ще й револьвер, заховавши йо- го на голові у волоссі своєї буйної куафюри. Потім боліла у неї весь час голова, поки не пе- реїхала границі і револьвер можна було поклас- ти до кишені [43, С.62]. Настя з великим запалом продовжує свою роботу в «Кружку українських дівчат». Разом із Одаркою Шухевич готує перше Віче «Кружка», яке відбулося у лютому 1904 року. Основна ме- та зібрання полягала в тому, щоб привернути увагу громадськості на права жінок в суспіль- стві та домагатися їх політичної рівності з чо- ловіками. На ньому виступили: С. Данилевич – «Про завдання й організацію нашого жіноцтва», Е. Тишинська – «Про організацію прилюдних університетських викладів», К Лозенко – «Про становище жінки в суспільстві». Особливо яскравою та запальною була остання допо- відь Катерини Лозенко, політичної емігрантки з Наддніпрянщини. Виступ був настільки про- думаний і логічний, що знайшов схвальні від- гуки навіть у чоловіків, які прийшли зі скеп- тичними поглядами. Про це пише також і у сво- їх спогадах учасниця Віча Олена Залізняк [44, С.9]. Настя Грінченко знайомить батьків із тими Ганна Чикаленко і Настя Грінченко (ІР НБУВ, ф. 170 № 801). Вітальна листівка Грінченкам від учасників літніх курсів (ІР НБУВ, ф. ІІІ № 44808). КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 152 подіями, які відбувались на Вічі. З листа видно, що вона не дуже задоволена ходом зборів, однак пи- ше, що «все таки було прийнято внесення пані Лозенко, через яке, «Кружок» змінює свій напрям – в якім дусі – Ви певно догадаєтесь, знаючи авторку внесень. Більша половини тих, хто голосував, звісно не розуміли на що вони погоджуються…тепер на на- шому обов’язку лежить вияснити їм…» [45, Арк.2]. Сподіваючись, що матеріал про Віче буде надру- кований в Наддніпрянській Україні, Настя знайо- мить своїх батьків в листі від 31.05.1904 р. з ори- гінальним текстом резолюції віча «Кружка україн- ських дівчат»: «…Збори українських жінок з дня 12 лютого 1904 року, визначаючи, що єдиним за- вданням організації жіночої є освідомлення укра- їнського жіноцтва для боротьби за увільнення української жінки від утиску і пригноблення, при- знаючи, що здійснення свого увільнення при тепе- решньому ладові суспільності, який допускає при- гноблення одної кляси другою є неможливе, і неба- чучи других союзників в боротьбі крім пригнобле- ної маси робітників – пролетарів як сільських так і міських, збори ухвалюють і постановляють боро- тися за увільнення не тільки жінки, а й усіх при- гноблених верств суспільства» [46, Арк.1-2]. Того ж року «Кружок українських дівчат» ви- дає з історії жіночого руху книжку «Жіночий рух» Константини Малицької. Популярність «Кружка» була настільки великою, що його діяльність ви- світлювалась як на шпальтах українських, так і польських та чеських часописів. Настя Грінченко мала неабиякий авторитет у Галичині, ім’я її здебільшого асоціювалось з жі- ночим рухом та діяльністю «Кружка українських дівчат». Навіть з дистанції понад століття, голова Союзу Українок Атена Пашко згадувала на жіно- чому форумі, присвяченому 110-річчю заснуван- ня жіночого руху в Україні у доповіді під назво- ю «Година для праці настала» Настю Грінченко як засновницю «Кружка українських дівчат» [47]. Однак, як було зазначено вище, Настя Грінченко не була ні засновницею, ні головою, а лише чле- ном «Кружка», хоча її кандидатура не раз пропо- нувалася на цю посаду. Підтвердження цього ми знаходимо в листі Насті батькам від 16 травня 1904 р: «…Тричі ставили мою кандидатуру на го- лову, але я зрікалася, Дарка також, тоді вибрали великою меншістю (8 за – 29 проти) Негребецьку. Другої кандидатури не було і довелося її прийня- ти. Заснувався тепер у нас «Научний кружок» в котрім я є секретаркою, а також з Даркою пред- ставницею секції наук суспільних» [48, Арк.2]. З огляду на політичне (соціал-демократичне) забарвлення напрямку діяльності «Кружка», де- які його члени були незадоволені, адже вони, як ї загалом громадськість Галичини, ставились стримано до соціалістичних ідей. Більшості га- личан, особливо інтелегенції, не було зрозуміли- ми потяг наддніпрянської інтелегенції до соціал- демократичних ідей. У звязку з цим Настя не тільки культивувала ці ідеї в гуртку, а й намага- лася зберегти його ідеологічний напрямок: «… Хочу ще зостатися на збори «Кружка» котрі та- кож скоро мають бути, бо проти Дарочки силь- на опозиція. Боїмося взагалі, щоби «Кружок» не змінив свого напряму на націоналістичний» [49, Арк.2], – відповідала батькам Настя на питання чи скоро приїде у Київ додому. Жодна подія, яка відбувались у Львові, не про- ходила повз увагу Насті. Була вона і на відкрит- ті пам’ятника Адамові Міцкевичу, і робітничо- му концерті на його честь. Розповідаючи із захо- пленням про урочистості, Настя в листах описує їх та дивується, що на цих урочистотях не бу- ло українців. Роблячи свій висновок, вона пише: «…Дивно, що від українців не було нічого (вінків тощо – Н.К.). Могли б в цьому випадкові стати вище свого шовінізму» [50, Арк.2]. Намагаючись пробудити у своєї доньки почуття національної гідності, батько писав: «…Купа польського пан- ства, як кліщуки, повпивалися здавна в україн- ську землю і ссе з неї кров: експлуатує робочо- го чоловіка, заводить свою «Польщу» на чужій землі, не дає дихати дійсним хазяям краю, сил- кується приглушити всякими і «культурними», і некультурними способами українську націо- нальність у Галичині. До «культурних» способів належать і ці монументи, що без згоди й бажан- ня українського народу становлять на україн- ській землі і в значній мірі українським коштом. При таких обставинах той факт, що від галиць- ких українців не було вінків, є не «шовінізм», а вчинок, який показує, що в людей є самопова- га, є почуття власної гідності…» [51, С.59-62]. Настя Грінченко, неначе відчуваючи свій ко- роткий вік, намагається бути скрізь, щоб усе встигнуть зробити: і в недільних школах, і в «Кружку», і на лекціях, і в редакціях, і на пар- тійних зборах. Попри неабияке навантажен- ня Настя мріє про подальше навчання: «…Хочу якось приватно пролізти на правничий відділ на економію бо перфіціально туди жінок не пуска- ють, та не знаю чи вдасться» [52, Арк.1]. Крім того, Н.Грінченко прагне вивчити чеську мову. щоб вступити до одного з чеських університетів. ISSN 2222-5250 153 Борис Дмитрович Грінченко схвалює прагнен- ня доньки до опанування мов, бо «кожному зна- ти мову це добре», однак радить їй грунтовно ви- вчити спочатку німецьку і французьку, які дадуть їй змогу вільно читати. Адже мови, наголошував Борис Грінченко, надають можливість працюва- ти з оригінальними творами світової літератури. Проте навчання у чеському університеті він не схвалює, оскількі вважає, що він аж ніяк не є кра- щий за львівський. «Що ти знайдеш у Празі? – пи- ше до доньки Борис Дмитрович, – те, що у Львові, але з двома мінусами: і малозрозумілою (принай- мі спершу) мовою і з нулем в одділі української мови, історії, і історії літератури… Львів з своїм університетом має той великий плюс, що ти жи- веш серед українського культурного життя, хоч може й не дуже високого, але все ж українського. А Прага? Там те самісенько тільки трішки в біль- шому маштабі і в чеській одежі»[53, Арк.2зв.]. Зрештою Настю настільки захопив вир гро- мадської роботи, що навчання в університеті від- ходить якось на другий план. Налагодивши тіс- ні стосунки з галицькими товаришами, Настя із запалом розповідає батькам про свою громад- ську роботу, про розклад свого життя: «…Ми з Даркою кажем, що ніколи в житті не мали тако- го товариства як тепер. З двома гайдамаками – Ганкевичем і Витвицьким зжилися як з рідни- ми. Живу дуже добре. Вдень бігаю, вночі до 3-4 щось роблю. Зате встаю… Вчора в 11. 00. зайшов Ганкевич а я ще спала» [54, Арк.3-4]. Стурбований таким ритмом життя, батько пи- ше доньці, де зазначає, що громадська робота важлива, проте вона не повина заміняти головно- го – отримання знань. Борис Дмитрович наголо- шував, що слухати лекції замало, необхідно «до- давати до їх праці» і обрати врешті-решт спеці- альність. «А коли ж працювати? – якщо вдень бі- гати, ввечері щось там зробити «за для редакції чи задля «Кружку», – писав батько. – Це все знан- нів не дасть, а без їх навіть талановита людина тепер мало чого варта. А ти, здається, хочеш бути в житті не аби чим, але чимсь» [55, Арк.2]. Настя ображається на батьків, що вони не ро- зуміють важливості її громадської роботи. Вона впевнена, що на даному етапі вона повинна бу- ти разом з молоддю у всіх заходах. З цього приво- ду Настя наголошує батькам: «…Як ви не може- те ввійти в моє становище! Чого вся молодіж мо- же брати участь в громадському житті, тільки я не маю на це права?! Віддавати громадським спра- вам тільки хвилини відпочинку – то є цілком не- можливо для мене» [56, Арк.1]. Вибух революції у Росії значно зміцнив «кла- сові погляди» Насті Грінченко. У ситуації, що по- стала, вoна схилялася до тісної співпраці з росій- ськими соціалістами, адже, на її думку, тільки та- ким чином можна буде повалити царський ре- жим. Після цього має наступити демократизаці- я політичного життя, а це, в свою чергу, відкриє шлях до автономії українських земель у Росії. Зиму 1904-1905 рр. до університету Настя май- же не ходила, а в основному працювала в партії. Весною приїхала до Києва. Вона вважала, як зга- дувала Марія Грінченко, що «вже не такий час, щоб виїзжати з Росії, треба тут працювати» [57, Арк.10]. Перебування Насті Грінченко у Львові, що три- вало біля двох років, було знаковим в особистому житті. Тут вона змогла збагатити власні знання, на- самперед познайомитись з такими відмінними від російських державно-правовою системою, демо- кратичними інституціями, науковими і культурно- освітніми осередками, а також багатьма видатними політиками та науковцями. Також вона мала мож- ливість вивчати польське суспільство і культуру. Львівський період був дуже важливим у жит- ті двадцятирічної Насті Грінченко. Тут вона здобу- ла значні теоретичні знання, що, безперечно, мало визначальний вплив на кристалізацію її політичних, національних поглядів та світоглядних орієнтирів. Спостерігаючи за суспільним життям та беручи в ньому активну участь, Настя удосконалювалась як громадський та політичний діяч, як публіцист. У львівський період Настя Грінченко вирос- ла на одну із відомих діячів жіночого та соціал- демократичного руху. Джерела та література 1. Мовчун А. Настя Грінченко / Мовчун А. // Дивослово. – 2010. – № 2.– С. 59–62. 2. Грицак Я. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886). –К., 2006. – С. 314. 3. Грінченко М. Спогади про Івана Франка та його семйове огнище.– Режим доступу: http// dspace.nbuv.gov.ua/.../08-Grinchenko.pdf?. 4. Інститут рукопису Національної бібліо- теки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), ф. ІІІ, од. зб. 36722, арк. 1–2. 5. Там само, од. зб. 44453, арк. 2. 6. Дорошенко Д. Мої спогади про давнє- минуле (1901–1914) /Д. Дорошенко. – Вінніпег, 1949. – С. 51–52. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 154 7. ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36623, арк. 2. 8. Там само, од. зб. 44394, арк. 2. 9. Там само, од. зб. 36720, арк. 1–2. 10. Там само, од. зб. 44445, арк. 2. 11. Там само, од. зб. 36675, арк. 2. 12. Бережницька-Будзова О. Кружок україн- ських дівчат / О. Бережницька-Будзова // Наше життя. – 1984. – Березень-квітень. – С.24. 13. Діло. – 1903. – Ч. 131–132. – 14 червня.– С. 3. 14. ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36691 – Арк. 2. 15. Там само, од. зб. 36692, арк. 1. 16. Там само, од. зб. 36702, арк. 1. 17. Там само, од. зб. 36707, арк. 2. 18. Там само, од. зб. 36703, арк. 2. 19. Там само, од. зб. 36673, арк. 1–2. 20. Там само, од. зб. 36704, арк. 2. 21. Там само, од. зб. 44393, арк. 1. 22. Там само, од. зб. 44383, арк. 2. 23. Там само, од. зб. 36679, арк. 2. 24. Там само, ф. 170, од. зб. 522, зош. 4, арк. 19. 25. Там само, ф. ІІІ, од. зб. 36698, арк. 1. 26. Там само, од. зб. 36703, арк. 1. 27. Там само, од. зб. 36682, арк. 2. 28. Там само, од. зб. 36672, арк. 1. 29. Там само, од. зб. 36686, арк. 1. 30. Там само, од. зб. 36708, арк. 1. 31. Там само, од. зб. 36687, арк. 1. 32. Там само, од. зб. 36683, арк. 1. 33. Там само, од. зб. 36695, арк. 1. 34. Там само, од. зб. 36699, арк. 2. 35. Там само, од. зб. 36708, арк. 2. 36. Там само, од. зб. 44389, арк. 2. 37. Там само, од. зб. 44339, арк. 2. 38. Там само, од. зб. 44381, арк. 2. 39. Центральний державний архів вищих ор- ганів влади і управління України, ф. 3807, оп. 2, спр. 34, арк. 337. 40. Симон Петлюра в молодості. – Львів, 1936. – С. 38. 41. Качмар Л. Іван Франко та Наддніпрянські політичні емігранти / Качмар Л. // Вісник львів- ського університету. 2006. – Вип. 6. – С. 116. 42. Гермайзе О. Нариси з історії револю- ційного руху на Україні / Гермайзе О. – Т. 1. – К., 1926. – С. 186. 43. Дорошенко Д. Мої спомини про дав- нє минуле (1901 – 1914 роки) / Дорошенко Д. – Вінніпег, 1949. – С. 62. 44. Залізняк О. Початки українського жіно- чого руху / Залізняк О. // Наше життя. – 1950. – Ч. 8. – С. 9. 45. ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36668, арк. 2. 46. Там само, од. зб. 36635, арк. 1–2. 47. Атена Пашко – берегиня української державності і свободи. Режим доступу http:// gallus.lunariffic.com/~unwla0/ourlife/pdf/Our_ Life_2002-06.pdf 48. ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36638, арк. 2. 49. Там само, од. зб. 36649, арк. 2. 50. Там само, од. зб. 36615, арк. 2. 51. Мовчун А. Настя Грінченко / Мовчун А. // Дивослово. – 2010. – № 2. – С. 59–62. 52. ІР НБУВ, ф. ІІІ, од. зб. 36667, арк. 1. 53. Там само, од. зб. 44404, арк. 2зв. 54. Там само, од. зб. 44400, арк. 3-4. 55. Там само, од. зб. 36652, арк. 2. 56. Там само, од. зб. 36653, арк. 1. 57. Там само, од. зб. 32654, арк. 10. Нинель Клименко Львовский период жизни Насти Гринченко: страницы из биографии В статье на основе новых архивных источников освещаются страницы из биографии Насти Гринченко во время учебы во Львовском университете. Рассматривается влияние многонациональной львовской социокультурной и политической среды на формирование личности, мировоззренческих ори- ентиров и политических убеждений Насти Гринченко. Ключевые слова: Галичина, Львовский университет, женское движение, «Кружок украинских деву- шек», политическая эмиграция. Ninel Klymenko Period of life in Lviv of Nastia Grinchenko: page biography The article is based on new archival sources which illuminated biography of Nastia Grinchenko during her study at Lviv University. The infl uence of Lviv multinational social, cultural and political environment upon the formation of personality, world outlook orientation and beliefs is discussed. Key words: Galicia, Lviv University, women's movement the Circle of Ukrainian Girls, political emigration.

Львівський період життя Насті Грінченко: сторінки біографії

Репозитарії

Схожі ресурси