Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12185 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) / Ю.А. Зінько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 54-62. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12185 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-121852010-09-30T12:01:58Z Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) Зінько, Ю.А. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) / Ю.А. Зінько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 54-62. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12185 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| spellingShingle |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Зінько, Ю.А. Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| format |
Article |
| author |
Зінько, Ю.А. |
| author_facet |
Зінько, Ю.А. |
| author_sort |
Зінько, Ю.А. |
| title |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| title_short |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| title_full |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| title_fullStr |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| title_full_unstemmed |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| title_sort |
влада і протестантизм в україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12185 |
| citation_txt |
Влада і протестантизм в Україні: проблеми протистояння (1920—1930-ті рр.) / Ю.А. Зінько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 54-62. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zínʹkoûa vladaíprotestantizmvukraíníproblemiprotistoânnâ19201930tírr |
| first_indexed |
2025-07-02T14:16:49Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:16:49Z |
| _version_ |
1836545013087993856 |
| fulltext |
54
dzíüêî Þ.À.
Âëàäà ³ ïðîòåñòàíòèçì â Óêðà¿í³:
ïðîáëåìè ïðîòèñòîÿííÿ
(1920–1930-ò³ ðð.)
Духовне життя українського народу невід’ємне від його
релігійних традицій, пов’язаних з православ’ям, католи-
цизмом, уніатством. Однак, в Україні здавна існувала ши-
рока мережа протестантських релігійних громад. У середи-
ні ХVІ ст., коли українські землі входили до складу поль-
сько-литовської держави, з’явились перші протестантські
(лютеранські, кальвіністські, унітаристські та ін.) грома-
ди. Вони не були масовими і найчастіше виникали серед
німецьких колоній у містах, або в маєтках української та
польської шляхти, переважно на західних землях України.
Саме тоді українська громадськість вперше змушена була
осмислювати взаємини з релігійною меншиною, яка актив-
но перетягувала на свій бік православних віруючих. На
рубежі ХІХ–ХХ ст. в Україну проникають пізні європей-
сько-американські течії — баптизм, п’ятидесятництво,
адвентизм.
У 1989 р. виходить перше видання церкви ЄХБ “Исто-
рия евангельских христиан баптистов в СССР”, яка розкри-
ває багато трагічних сторінок історії Церкви в радянські
часи. Багатий фактичний матеріал з історії баптистського
руху в Україні, у тому числі періоду 1944–1953 рр., містить
підручник С. Савинського для богословських семінарій
ЄХБ “История русско-украинского баптизма”, що вийшов
друком у 1995 р.
Історію адвентистського руху досліджують провідни-
ки цього руху М. Жукалюк та О. Парасей у книгах “Исто-
рия Церкви христиан Адвентистов седьмого дня в Украи-
не” та “Бедная, бросаемая бурею: Исторические очерки к
110-летнему юбилею Церкви АСД в Украине”.
Влада і протестантизм в Україні: проблеми.... 55
Протестантизм став предметом дисертаційного дослід-
ження В. Любащенко. Особливістю її праці є акцент на
соціокультурних аспектах діяльності протестантських де-
номінацій. Діяльність протестантських конфесій в Україні
в контексті державної політики 1920–1930-х рр. дослід-
жував Р. Сітарчук, в 1940–1970-х рр. вивчав Ю. Вільховий1.
Метою даної розвідки є дослідження протистояння вла-
ди і протестантизму в Україні у 1920–1930–х рр.
Новітній український протестантизм спочатку поши-
рювався у Таврії, на Катеринославщині, Київщині і спи-
рався на стихійний рух “низів”. В Україні з’явились міцні
протестантські громади, яким симпатизувало 5–7 % насе-
лення. До 1917 р. протестантизм перетворився на могут-
ню, третю за кількістю прихильників (після православ’я
та уніатства) релігійну течію1. Він набирав виразних ук-
раїнських рис і починає відігравати суттєву роль в суспіль-
ному і духовному житті України, яка прагнула орієнтува-
тись на Захід, намагалась повернутись у лоно цивілізова-
ного світу.
Релігійне життя докорінно змінилось після встановлен-
ня більшовицької влади на більшій території України. Про-
тестантські релігійні організації, виходячи з твердження,
що “всяка влада від Бога”, сподівались на конструктивні
відносини з новим режимом. Варто зазначити, що в перші
роки свого існування радянська влада дотримувалась пе-
реважно політики лавірування у вирішенні релігійних пи-
тань. Першими її діями було створення Наркомату з націо-
нальних питань і Церкви, який 23 січня 1918 р. видав дек-
рет “Про відокремлення церкви від держави і школи від
церкви”. Аналогічний декрет видав Тимчасовий робітни-
чо-селянський уряд України 19 січня 1919 р2. Декрет доз-
воляв громадянину сповідувати будь-яку релігію або не
сповідувати ніякої, забороняв видавати місцеві закони та
постанови, які б утискували чи обмежували свободу совісті,
дозволяв вільне здійснення релігійних обрядів за умови
56 Зінько Ю.А.
дотримання громадського порядку і відсутності зазіхання
на права громадян.
Однак, назва цього законодавчого документу мало від-
повідала справжнім намірам більшовицької влади. Релі-
гійні організації позбавлялись права юридичної особи, не
мали права отримувати субсидії, їх майно оголошувалось
народною власністю, їм заборонялося ведення навчання в
державних та приватних школах. Конституція РСФРР, яка
була прийнята 10 липня 1918 р., позбавляла служителів
культу виборчих прав3. Згідно з декретом та інструкцією
Наркомату юстиції (НКЮ) від 10 листопада 1920 р. про
порядок впровадження у життя декрету “Про відокремлен-
ня церкви від держави і школи від церкви” будь-які
релігійні паломництва та публічні релігійні обряди поза
межами молитовного будинку могли здійснюватися лише
з дозволу місцевих органів влади.
Порушення цих нормативних актів каралося приму-
совими роботами або штрафом до 300 крб. золотом. В інст-
рукції НКЮ існував розділ “Про майно, призначене для
проведення релігійних культів”, в якому зазначалося, що
всі будівлі та предмети, призначені для богослужбових
цілей, передавались місцевій та центральній державній
владі, яка передавала їх у безкоштовне користування відпо-
відним релігійним товариствам4. Для урегулювання різних
питань, які виникали в процесі реалізації державної полі-
тики по відокремленню церкви від держави, займались
спеціально створені органи. У червні 1921 р. у складі НКЮ
УСРР був створений відділ по відокремленню церкви від
держави, який за свою активну антирелігійну діяльність
називався ліквідаційним відділом. На місцях діяли анало-
гічні губернські та повітові ліквідаційні комісії. Про завдан-
ня, які стояли перед цими структурами, красномовно свід-
чить той факт, що у жовтні 1922 р. ліквідаційні відділи були
передані у відання Наркомату внутрішніх справ УСРР.
Стосунки релігійних громад з радянською владою за-
гострились у 1922–1923 рр., коли економічні труднощі в
Влада і протестантизм в Україні: проблеми.... 57
країні більшовики намагались вирішити шляхом вилучен-
ня церковного майна. 23 лютого 1923 р. була прийнята пос-
танова ВЦВК СРСР, в якій пропонувалось вилучити з цер-
ковного майна, переданого у користування віруючим всіх
релігій, всі дорогоцінні речі. Розпочалась їх масова насиль-
ницька конфіскація.
Поступово правові норми спрямовувалися на встанов-
лення контролю, підкорення релігійних громад владі, дис-
кредитацію і ліквідацію духівництва як стану. Вони дали
можливість владним структурам втручатись у внутрішні
справи релігійних громад, поглиблювати конфронтацію з
віруючими.
Разом із тим, у середині 20-х рр. ХХ ст. відчувалась
певна лібералізація державно-церковних відносин. Продов-
жувалося подальше кількісне зростання релігійних громад
та їх активність. Організованість, широка благодійність,
заклики до всезагального братерства приваблювали вірую-
чих і множили ряди протестантських общин. Протягом
1921–1924 р. щорічний приріст протестантських громад в
Україні складав приблизно 150–200 %. В Уманському ок-
рузі Київської губернії сектантський рух охопив 102 села
(всього було 300 сіл), в Черкаському окрузі сектанти були
у 50 селах із 155 сіл5. За неповними підрахунками, в Ук-
раїні у 1925 році існувало 1578 сектантських об’єднань,
до складу яких входило 148625 віруючих, переважно із
середніх верств населення6. Найбільше сектанти поши-
рилися в західних і південних областях. Менше їх було у
Полтавській, Чернігівській і Херсонській губерніях; і зов-
сім мало в Донецькій, де переважало робітниче населення.
Базуючись на духовних традиціях українського народу
протестантське середовище, основну частину якого скла-
дали українці, все більше прагло до національного само-
визначення. Свідченням цього було створення українсько-
го національного союзу баптистів. У 1925 р. до Всеукраї-
нського союзу входило 40 тисяч баптистів (з 100 тис. в
СРСР), а у 1928 р. їх кількість зросла до 60 тисяч. Рішення
58 Зінько Ю.А.
Всеукраїнських з’їздів баптистів у 1921, 1922, 1925 та
1928 р. були спрямовані переважно на зміцнення націо-
нального союзу, підготовку кадрів проповідників з місце-
вого населення, створення біблійних курсів, влаштування
друкарні для випуску духовної літератури українською
мовою. У 1925 р. Всеукраїнській союз баптистів почав
видавати журнал “Баптист України” з окремими сторінка-
ми українською мовою, а також серію українських бро-
шур7. Одночасно розпочало діяльність Всеукраїнське
об’єднання адвентистів сьомого дня (АСД), яке окрім за-
гальновіросповідальних проблем займалося розповсюд-
женням україномовних біблій, збірників духовних пісень
українською мовою, мало на меті створення свого біблійно-
го інституту у Києві. В 1926 р. оформився Всеукраїнський
союз християн євангельської віри. Поступово відходили
від тактики ізоляціонізму меннонітські громади.
У 1928 р. була спроба створити Всеукраїнське об’єднан-
ня меннонітських громад, куди дозволяли вступати проте-
стантам інших національностей (у 1929 р. дане об’єднан-
ня було заборонене. — Авт.). Створення релігійних центрів
свідчило про готовність протестантських церков існувати
в суспільстві легально і відкрито відправляти свої релігійні
потреби.
Утім, наприкінці 20-х рр. в відносини держави з релігій-
ними громадами різко загострились, розпочалося органі-
зоване переслідування протестантських проповідників та
віруючих. Партійно-державне керівництво ще активніше
приступило до насильницької “атеїзації” населення.
“Войовниче безвірництво” зросло до рівня спланованої
державної політики, в основі якої було визначення церкви
як ідеологічно ворожого соціального інституту, приречено-
го на знищення. В країні була розгорнута масштабна анти-
релігійна робота. На початку 1929 р. республіканським,
крайовим, обласним, губернським та окружним комітетам
партії було направлено листа “Про заходи по посиленню
антирелігійної роботи”, в якому визначались завдання для
Влада і протестантизм в Україні: проблеми.... 59
партійних, державних, господарських та громадських орга-
нізацій у боротьбі з церквою та релігією. Цим документом
ЦК партії зараховував духовенство, віруючих, органи цер-
ковного управління до противників соціалізму.
ЦК КП(б)У в прийнятій 30 червня 1928 р. резолюції
“Про релігійний рух і антирелігійну пропаганду” зазначав,
що “релігійні громади і релігійний апарат, спираючись на
куркульські верстви села й на непманські та міщанські
елементи міста, поширюють свій вплив на більш широкі
селянські маси, а в місті перекидають його на частину ро-
бітництва, в першу чергу на нові його кадри.“ ЦК Ком-
партії України вимагав при проведенні антирелігійної ро-
боти розкривати “реакційну суть релігійної пропаганди
окремих церков і сект тоді, коли вона навіть прикриваєть-
ся лояльними щодо Радвлади гаслами”8. Представники
влади не дотримувались проголошених раніше принципів,
відокремлення церкви від держави насправді перетвори-
лось у запекле переслідування церкви та у грубе втручан-
ня держави в її справи.
В країні була прийнята низка антидемократичних зако-
нодавчих актів, які узаконили державний атеїзм у СРСР.
Остаточно свою позицію стосовно церкви та віруючих дер-
жава визначила у 1929 р. у постанові ВЦВК РСФРР “Про
релігійні об’єднання” і підтвердила Конституцією РСФРР.
В Україні були внесені поправки до Конституції УСРР та
прийнята відповідна постанова, які суттєво обмежували
права конфесій. Згідно з радянськими законами віруючі
могли відправляти свої релігійні потреби виключно у мо-
литовних приміщеннях, а пресвітери й проповідники мог-
ли здійснювати культові обряди тільки у культових спору-
дах або помешканнях віруючих. Заборонялося створення
громадських кас для надання допомоги віруючим,
діяльність кооперативів, виробничих артілей, залучення до
богослужінь неповнолітніх дітей, осіб інших сповідань чи
невіруючих. Введення у серпні 1929 р. тривалого робочо-
го тижня (з одним вихідним) фактично скасовувало дні для
60 Зінько Ю.А.
богослужіння, із переліку офіційних свят та вихідних днів
почали викреслювати релігійні свята й забороняти їх
відзначення.
Однак, таке антидемократичне законодавство про релі-
гійні культи не було реально діючим. Адже всі суттєві пи-
тання, які стосувались релігійних організацій, вирішува-
лись владними радянськими структурами самочинно, вихо-
дячи з політичної доцільності та їх ідеологічних переко-
нань. Світоглядні розбіжності, які існували між комуніста-
ми і віруючими, переростали у політичну конфронтацію.
Розпочинався новий етап державних утисків, пересліду-
вань і репресій проти віруючих та священнослужителів.
Встановлювався адміністративний контроль місцевої
влади за все ще існуючими громадами. У жовтні 1929 р.
Вінницький окружком КП(б)У в листі місцевим партійним
комітетам “Про стан сектантства на Вінниччині” вказував,
що “парторганізації на ділянках антирелігійної роботи по-
винні зосередити свою увагу на боротьбі з сектантством.
Виявлення й вивчення сектантського руху по районах і
селах округи, викривання контрреволюційної суті сек-
тантських груп, їх ватажків і проповідників повинно знай-
ти своє відображення у всій масовій політичній роботі”9.
Культ у протестантизмі був лише одним із елементів
різноманітної діяльності громад, тому майже все життя
релігійних общин було суворо регламентоване або ж забо-
ронене. Комуністична влада намагалась обмежити контак-
ти віруючих з населенням, дискредитувати їх в очах місце-
вих жителів, забороняла займатись господарською діяль-
ністю. Так, у період формування колективних сільськогос-
подарських товариств у селі Олександрівка Тульчинсько-
го району Вінницької області віруючими було створено
колективне господарство, яке розглядалося владою не інак-
ше, як форма впливу релігійних громад на населення. У
звіті оперуповноваженого ДПУ Тульчинського округу го-
ворилось, що ”це найбільш небезпечна для нас форма впли-
ву на селянські маси..., баптистський колгосп краще
Влада і протестантизм в Україні: проблеми.... 61
функціонує іншого селянського, який там є”10. Вважалось,
що господарська діяльність протестантських громад підри-
ває підвалини радянської влади. Подібні господарства роз-
формовувались, а їх керівники переслідувались.
Найстрашніша хвиля репресій для протестантського
люду настала у 1937–1938 рр. За свої релігійні переконан-
ня зазнали репресій всі ті, хто дивом уникнув пересліду-
вань у попередні роки. Без особливих судових розсліду-
вань виносились вироки, за якими віруючі на багато років
попадали до в’язниці, відправлялись у табори, на примусові
роботи без права листування з рідними, засуджувались до
смертної кари. Маскуючи істинні причини переслідуван-
ня віруючих, слідчі та судові органи звинувачували їх у
“шпигунстві”, “шкідництві”, “контрреволюційній діяль-
ності”, записували до складу неіснуючих змовницьких
організацій. Жертвою таких переслідувань, наприклад, став
селянин Василишин Ф.Й., мешканець села Вовчок Неми-
рівського району Вінницької області. Як керівник групи
адвентистів сьомого дня він був звинувачений у “система-
тичній контрреволюційній діяльності” і особливою трій-
кою у 1937 р. засуджений до 10 років позбавлення волі11.
Отже, у 20-х – 30-х рр. ХХ ст. більшовицька влада, по-
рушуючи права віруючих на свободу совісті, проводила
політику нищення релігії та примусової атеїзації населен-
ня, що ускладнювало взаємини між державою та протес-
тантськими громадами. За рішенням партійних та держав-
них органів ліквідовувались керівні структури конфесій,
закривались молитовні будинки, переслідувалися священ-
нослужителі, застосовувались утиски до віруючих. Беру-
чи курс на масову атеїзацію, влада різними способами ви-
стежувала сектантські громади та втручалась у їх релігій-
не життя. Порушення прав віруючих примушувало їх при-
ховувати свої релігійні почуття, позбавляло можливості
виховувати у відповідності до власних духовних ціннос-
тей підростаюче покоління.
62 Зінько Ю.А.
Ïðèì³òêè :
1 Любащенко В.І. Протестантизм в Україні: генеза, структу-
ра, місце у соціокультурних процесах: Дис. …д-ра філос. наук
К, 1998. — 383 с.; Сітарчук Р.А. Діяльність протестантських
конфесій у Радянській Україні в контексті її державної політи-
ки (20–30-і рр. ХХ ст.): Дис. …канд. іст. наук. – Полтава, 2001. —
222 с.; Вільховий Ю.В. Політика радянської держави щодо про-
тестантських церков в Україні (середина 40–70-х років ХХ ст.):
Дис. …канд. іст. наук. — Полтава, 2002. — 298 с.
2 Юраш А. Три хвилі протестантизму // Політика і культу-
ра. – 2000. – № 16. – С. 25.
3 Про релігію і атеїзм. Збірник документів і матеріалів. – К.,
1973. – С. 198, 207.
4 Клочков В.В. Закон и религия. От государственной рели-
гии в России к свободе совести в СССР. – М., 1982. – С. 148–
149.
5 История России. Россия в мировой цивилизации. Курс
лекцій. – М., 1998. – С. 248.
6 Жилюк С.І. Сектанти України та Волині в 20-х роках ХХ ст.
// Житомирщина на зламі тисячоліть: Науковий збірник “Вели-
ка Волинь”. Т. 21. – Житомир, 2000. – С. 162.
7 Центральний державний архів громадських об’єднань Ук-
раїни. – Ф.1, оп.20, спр. 2007. – Арк. 17.
8 Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні: Курс
лекцій. – Львів, 1995. – С. 244.
9 Про релігію і атеїзм. Збірник документів і матеріалів. – К.,
1973. – С. 131, 132.
10 Державний архів Вінницької області. – Ф. П-43, оп. 1,
спр. 71. – Арк. 566.
11 Там само. – Ф. П. – 33, оп. 1, спр. 706. – Арк. 84.
12 Там само. – Ф. Р. – 6023, оп. 4, спр. – 13180. – Арк. 21, 23.
|