Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов)
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12186 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) / П.М. Кравченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 45-53. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12186 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-121862010-09-30T12:02:03Z Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) Кравченко, П.М. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) / П.М. Кравченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 45-53. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12186 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| spellingShingle |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Кравченко, П.М. Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| format |
Article |
| author |
Кравченко, П.М. |
| author_facet |
Кравченко, П.М. |
| author_sort |
Кравченко, П.М. |
| title |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| title_short |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| title_full |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| title_fullStr |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| title_full_unstemmed |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| title_sort |
динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу україни в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12186 |
| citation_txt |
Динаміка соціально — політичних настроїв робітничого класу України в 1920 — 1930-х рр. (на прикладі новобудов) / П.М. Кравченко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 45-53. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kravčenkopm dinamíkasocíalʹnopolítičnihnastroívrobítničogoklasuukraíniv19201930hrrnaprikladínovobudov |
| first_indexed |
2025-07-02T14:16:51Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:16:51Z |
| _version_ |
1836545015761862656 |
| fulltext |
Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 45
Êðàâ÷åíêî Ï.Ì.
Äèíàì³êà ñîö³àëüíî-ïîë³òè÷íèõ íàñòðî¿â
ðîá³òíè÷îãî êëàñó Óêðà¿íè
â 1920-1930-õ ðð.
(íà ïðèêëàä³ íîâîáóäîâ)
За 20–30-ті рр. ХХ ст. в радянській Україні відбулися
кардинальні зміни в усіх сферах економічного та суспіль-
но-політичного життя. В результаті модернізаційних проце-
сів поставало суспільство, засноване на якісно нових прин-
ципах. Проте його становлення супроводжувалося склад-
ними суспільно-політичними процесами, пов’язаними, зок-
рема, з початком прискореної індустріалізації. Особливе
місце у дослідженні мало б займати зміна світогляду ук-
раїнського селянина, який, згідно волі вищого партійно-
державного керівництва СРСР, став пролетарем. На жаль,
ця проблема не стала предметом вивчення у сучасній віт-
чизняній історіографії.
12 Центральний державний архів вищих органів влади і уп-
равління України (далі — ЦДАВО України). – Ф. 4402, оп. 1,
спр. 216. – Арк. 26.
13 VІІІ Всесоюзный съезд ВЛКСМ 5–16 мая 1928 г. Стеног.
отчет. – М., 1928. – С. 13–30.
14 Коэн С. Бухарин. Политическая биография. 1888–1938. –
М., 1988. – С. 437.
15 Докладно див.: Димерська Л. Сталінський антисемітизм
у структурі ідеології російсько-імперського комуністичного
месіанства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. –
№ 3. – С. 79–99.
16 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм
на Україні: 20–30-ті роки. – К., 1991. – С. 196.
17 Див.: Кульчицький С. Курс — українізація // Родина. –
1999. – № 8. – С. 110.
18 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях
з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т. 1. – К., 1976. – С. 874–
875.
46 Кравченко П.М.
Метою даної розвідки є дослідження на прикладі ново-
будов динаміки соціально-політичних настроїв робітничого
класу України в 1920–1930-х рр.
Форсована індустріалізація при незначних фондах мате-
ріального стимулювання у другій половині 1920-х рр. в Ук-
раїні, як у СРСР в цілому, привела до спроби інтенсифіка-
ції трудового процесу, раціоналізації виробництва за раху-
нок трудящих. Це викликало суттєве зниження життєвого
рівня, наростання негативних соціально-політичних наст-
роїв робітників.
Досить яскраво це проявлялося в трудових колективах
будівельників. Як свідчать документи, їх, перш за все, не
влаштовували заробітки. Питання заробітної плати, розці-
нок найчастіше ставали причинами страйкових настроїв
на будовах у другій половині 1920-х – на початку
1930-х рр., про що свідчать донесення ДПУ УСРР.
Зауважимо, що будівельні роботи вимагали в більшості
випадків некваліфікованої праці, винагорода за яку була
малою. Зарплата жінок на будовах, які у переважній
більшості випадків виконували некваліфіковану роботу, за
даними жовтня 1928 р. не досягала 40 крб. Зважаючи на
високі ціни, це було дуже мало1. Проте незадоволення за-
робітками проявлялося частіше не в робітників низької
кваліфікації, а у кваліфікованих будівельників. На наш
погляд, це пояснювалось їх більшою організованістю у
відстоюванні своїх інтересів на відміну від вчорашніх се-
лян, які складали переважну більшість робітників на бу-
довах. Так, внаслідок низьких заробітків відмовились від
роботи каменярі Горлівського рудоуправління, які будува-
ли коксові печі (1926 р.). У Сталінському окрузі у тому ж
році на двох дільницях Індубуду (будівельний трест) внас-
лідок незадоволення низькими розцінками 15 липня 50 бе-
тонярів покинули роботу і пішли з будови2.
Загалом, зниження розцінок було характерним явищем
для періоду розгорнутого індустріального будівництва. У
результаті переукладення взимку 1926–1927 та 1928–
Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 47
1929 рр. колективних договорів, тарифної реформи, перег-
ляду норм виробітку різко посилилась зрівнялівка, впала
реальна зарплата. Ще більше погіршило ситуацію введен-
ня карткової системи.
Періодичний перегляд норм оплати праці в бік знижен-
ня мав, на наш погляд, конкретну мету — перш за все до-
могтися зниження собівартості будівництва, яке було ви-
соким в силу низької продуктивності праці, й інтенсифі-
кувати роботу будівельників. З цим була незгодна значна,
якщо не більша, частина робітників. Серйозний конфлікт
відбувся, наприклад, на Дніпробуді. Першого липня 1927 р.,
з причини низьких розцінок, затримки зарплати й грубого
ставлення адміністрації припинили роботу вантажники.
Наступного дня відбулися збори незадоволених, на яких,
крім названих вище проблем, адміністрація була звинува-
чена в обмані — “при вербовці обіцяли все, а насправді
нічого немає”3. Тобто, справжні умови праці та побуту на
будові були далекими від тих, про які йшла мова під час
набору робочої сили в республіці та за її межами.
Невдоволення на будівництві Дніпровської гідроелект-
ростанції на побутовому ґрунті зберігалось і в наступні мі-
сяці. У серпні 1927 р. там відбулися збори будівельників,
що проживали у робітничому селищі № 1, викликані пове-
дінкою коменданта. Поставлена вимога — замінити комен-
данта — не була виконана. Лише у жовтні незадоволення
пішло на спад з причини, як свідчить документ, розуміння
робітниками безперспективності боротьби з адміністра-
цією4. Проте у цьому ж місяці на будові знову виникло неза-
доволення низькими розцінками, у зв’язку з чим збирались
кинути роботу каменярі, що будували селище для амери-
канських спеціалістів. У цей же час відмовились працю-
вати за існуючими розцінками вантажники, яким недопла-
тили за роботу у вихідні дні5.
У 1928 р. на ряді будов відбулися страйки з причин
підвищення норм виробітку. З цієї причини, наприклад, у
липні відмовились від роботи 430 будівельників Індубуду
48 Кравченко П.М.
в Алчевську. Очевидно, що адміністрація будівництва про-
довжувала переглядати виробничі плани в бік їх збільшен-
ня, тому що у жовтні того року з тих же причин страйкува-
ло 250 чол6 . У серпні 1928 р. відбувся страйк 731 робітни-
ка Будівельного бюро Донвугілля, які вимагали підвищен-
ня зарплати на 50 %7.
У травні–червні 1930 р. були введені єдині всеукраїнські
норми й поясні розцінки, внаслідок чого заробітна плата
будівельників знову зменшилась, що в черговий раз призве-
ло до конфліктів між ними та адміністрацією. Наявні доку-
менти свідчать про страйкові настрої серед будівельників
в Артемівському, Луганському, Криворізькому та Сталінсь-
кому округах, у м. Києві, м. Одесі, крім того, на відомих
всій країні новобудовах — Харківському тракторному за-
воді та Дніпробуді8. На Тракторобуді незадоволення змен-
шенням зарплати доповнилось обуренням будівельників з
приводу обрахунків при її видачі9.
Така реакція викликала занепокоєння партійних та гос-
подарських органів. У зв’язку з цим викликають цікавість
розуміння ними причин незадоволення будівельників. В од-
ному з документів відзначено, що головна причина невдо-
волення робітників полягає в недостатньому роз’ясненні
їм необхідності проведених заходів з боку інженерно-тех-
нічних працівників та господарників, які віднеслись до
нових розцінок “з консерватизмом”, а деякі “з ворожістю”.
Пояснення причин зниження зарплати вимагалось давати
робітникам таке: воно викликане не зниженням розцінок,
а неправильною організацією праці, недостатньої увагою
до її раціоналізації, недостатнім застосуванням методів
соціалістичного змагання й ударництва10. Зрозуміло, що
подібні пояснення не могли компенсувати робітникам втрат
у заробітній платі і аж ніяк їх не влаштовували.
Траплялись на новобудовах випадки, які носили яскра-
во виражений антирадянський зміст і, зрозуміло, більше
турбували адміністрацію та органи безпеки. Так, у листо-
паді 1929 р., за повідомленням ДПУ, на лівому березі Дніп-
Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 49
робуду на телеграфному стовпі була виявлена листівка,
написана від руки російською мовою “Відозва до народу”.
Зміст її був наступним (стиль збережено — П. К.): “Селя-
ни, скинемо це ярмо 12-ї революції. Усій радянській
проституції треба дати такий удар, щоб не побачив зем-
ний шар...”11.
Жорстка адміністративна система дедалі більше зву-
жувала можливості робітників на будовах відстоювати свої
інтереси. Все частіше, як свідчать документи, адміністра-
ція змушувала припиняти страйк, погрожуючи звільнен-
ням12, що в умовах введення трудових книжок та записів у
них причин звільнення ставило робітників у складне ста-
новище.
Поступово активні форми протесту зникли. Крім вказа-
них вище причин, важливим моментом було посилення реп-
ресій проти незадоволених. Показовим було рішення зак-
ритого засідання Політбюро ЦК КП(б)У від 15 червня
1928 р. про проведення чистки колективу будівельників
Дніпробуду. Порядок і форми проведення якої доручалось
розробити наркому внутрішніх справ, голові ДПУ УСРР
В. Балицькому спільно з генеральним секретарем ЦК
КП(б)У С. Косіором. У постанові зазначалось, що “очищен-
ня повинно проводитися в порядку органічної роботи са-
мою адміністрацією Дніпробуду”13, тобто акцію необхід-
но було провести без видимого втручання репресивних
органів.
Сама “чистка” будови “від шкідливих антирадянських
елементів” проходила з першого липня 1928 р. по перше
квітня 1929 р. За час її проведення з будови було звільнено
666 чоловік, у тому числі: ворожого антирадянського еле-
менту — 102 чол., за прогули — 160 чол., за систематичне
п’янство і хуліганство — 107 чол., за корисливість —
52 чол., за крадіжку будівельних матеріалів — 24 чол., за
невиконання розпоряджень адміністрації і порушення пра-
вил внутрішнього розпорядку — 42 чол., за антисемі-
тизм — 1 чол., за невідповідність своєму призначенню —
50 Кравченко П.М.
27 чол., за халатність, симуляцію, грубіянство — 8 чол.,
інші причини — 143 чол.14
Звільнення неблагонадійних з будови продовжувались
і дедалі більше набирали характеру боротьби з класовим
ворогом. Так, за 1929 р. внаслідок чергової перевірки ко-
лективу будівельників на Дніпробуді було виявлено й “ви-
чищено” 174 чоловіки, які вважались контрреволюційно
настроєними. Необхідність нещадної боротьби постійно
ініціювалася та підсилювалась партійними органами. Так,
за думкою секретаря парткому Дніпробуду Є. Г. Макара, в
1929 р. “випадковий елемент” на будівництві електростан-
ції становив 25 %15. Така заява в умовах хронічного неви-
конання планів могла розумітись лише як заклик до вияв-
лення “ворогів і саботажників”.
Систематичний зрив планів робіт, викликаний комплек-
сом причин в умовах масштабної стихійної індустріалізації
змушував владні структури посилювати політику позаеко-
номічного примусу. Вона мала на меті за допомогою заля-
кування, грубого адміністративного тиску посилити “бо-
ротьбу” за виконання виробничих завдань будь-якою ціною
й разом з тим придушити всяке незадоволення.
Міграції великої кількості робочої сили внаслідок по-
ганих соціально-побутових умов, зростання крадіжок побу-
тові негаразди та зростання невдоволення спричинили до
прийняття постанови політбюро ЦК КП(б)У від 2 січня
1931 р. про посилення охорони промислових підприємств.
Її у метою була очистка підприємств від “антирадянського
соціально-ворожого елемента”. Особливу увагу рекомен-
довано було звертати на новоприбулих робітників, а ДПУ
зобов’язувалось продовжувати чистку16.
Низові структури все частіше почали пояснювати труд-
нощі на будовах не безгосподарністю, а шкідницькою
діяльністю “ворожих елементів”. Так, в інформації про стан
роботи на Тракторобуді (березень 1931 р.) причини невико-
нання планів бачили перш за все в діяльності “класово во-
рожого елемента”17.
Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 51
Таким чином, пошуки причин зривів планових завдань
дедалі більше почали зводитись до виявлення “ворогів
соціалізму”. У матеріалах по обстеженню комсомольської
організації Азовсталі за квітень 1932 р. вказано, наприк-
лад, що на будівництві є до 10–15 % декласованих еле-
ментів і розкуркулених18. Репресії та постійна їх загроза в
умовах жорсткого адміністративного тиску поступово вхо-
дили в життя трудових колективів і ставали нормою.
Для років прискореної індустріалізації характерним
було постійне зростання цін на харчові та промислові това-
ри, що в умовах зниження розцінок та підвищення вироб-
ничих планів знижувало життєвий рівень робітників.
Передбачаючи незадоволення робітників підвищенням цін,
партійне керівництво докладало чимало зусиль у напрям-
ку роз’яснення причин цього небажаного явища. У цьому
відношенні представляють інтерес матеріали зборів робіт-
ників-будівельників на будівництві Азовсталі 1 січня
1932 р., що були проведені з приводу прийняття постано-
ви РНК СРСР про підвищення цін на товари широкого
попиту.
Відповідно до розпоряджень партійних органів, допові-
дачі проводили роз’яснення причин підвищення цін, вихо-
дячи з того, що цього вимагала, перш за все, необхідність
збільшення капіталовкладень на дальший розвиток важ-
кої і легкої промисловості. Далі причинами підвищення
цін називались: розрив між продуктивністю праці і зарпла-
тою, збільшення капіталовкладень на створення продоволь-
чої бази для покращення робітничого постачання та необ-
хідність зміцнення курсу карбованця і реальної зарплати.
Проте не всіх робітників задовольняло таке тлумачен-
ня зростання цін, свідченням чого були їх запитання. Всього
на проведених на будівництві 32-х зборах від робітників
поступило 165 запитань, які головним чином стосувались
того, як відіб’ється підвищення цін на матеріальному ста-
новищі робітників. Однак були питання, які однозначно
розцінювалися владою як контрреволюційні: “Чому в
52 Кравченко П.М.
п’ятирічному плані Ілліч (В. І. Ленін. — П. К.) передбачав
підвищення зарплати і зниження цін, а виходить навпаки?”;
“Звідки буде брати селянин товари на ринок, коли хлібоза-
готівлі закінчаться?”. Один з робітників заявив, що “гро-
шей у робітників нема, з робочих останні соки витягують.
Ті, хто приймає постанови, вони користуються закритими
розподілювачами”19.
Невдоволення, викликалось, перш за все, розривом між
деклараціями влади про постійне покращення матеріаль-
ного становища робітничого класу та реальним станом
речей, яке свідчило про постійне падіння життєвого рівня.
У той же час спостерігалося глухе невдоволення форму-
ванням привілеїв для партійної та господарської номенк-
латури, що суперечило заявам останньої про рівність.
На Дніпровському будівництві в жовтні 1927 р. неза-
доволення будівельників на о. Хортиця було викликане
відсутністю обладнаної для них їдальні, тому що функціо-
нуюча, як відмічалось у документі ДПУ, обслуговує тільки
службовців, і через те робітники назвали її “офіцерською
їдальнею”20.
Таким чином, наявні документи дають підстави стверд-
жувати, що передусім значне погіршення соціально-побу-
тових умов на будовах періоду прискореної індустріалізації
викликало незадоволення значної частини робітників-бу-
дівельників. Воно проявлялось у зміні їхніх соціально-полі-
тичних настроїв у небажаному для владних структур нап-
рямку. Проте в умовах уніфікації всіх сфер життя та внас-
лідок репресій під виглядом боротьби з “класовим воро-
гом” страйковий рух, як головний метод боротьби робіт-
ників за свої права, не набрав масових форм, а на зламі
першої та другої п’ятирічок зник на новобудовах.
Правлячий режим в екстремальних умовах прискоре-
ної індустріалізації формував новий тип робітника, який з
часом почав сприймати існуючий стан речей здебільшого
за норму, а будь-яке покращення в соціально-побутовій
сфері розглядалося ним як свідчення успішної політики
Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 53
більшовицької партії в справі побудови нового, соціалістич-
ного суспільства. Тому у середині 1930-х рр. ці ілюзія та
міф наштовхнулися на реалії стаханівського руху, спричи-
нивши високе соціальне напруження у суспільстві та но-
вий виток репресій.
Ïðèì³òêè:
1 Державний архів громадських об’єднань України (далі —
ЦДАГО України). – Ф. 1, оп.20, спр. 3569. – Арк. 1.
2 Там само. – Спр. 2523. – Арк. 2, 130.
3 Там само. – Оп. 20, спр. 2523. – Арк. 196.
4 Там само. – Арк. 269, 291.
5 Там само. – Арк. 328–329.
6 Там само. – Спр. 3000. – Арк. 15, 18.
7 Там само. – Спр. 2523. – Арк. 16.
8 Там само. – Спр. 3197. – Арк. 66 зв, 75. зв., 79 зв., 89,
89 зв.
9 Там само. – Арк. 41 зв., 62 зв.
10 Там само. – Спр. 3579. – Арк. 121, 122, 122 зв.
11 Там само. – Спр. 2991. – Арк. 17.
12 Там само. – Спр. 2523. – Арк. 197.
13 Там само. – Оп. 16, спр. 6. – Арк. 329, 330.
14 Там само. – Оп. 20, спр. 3031. – Арк. 78.
15 Епштейн А.І. Робітники України в боротьбі за створення
матеріально-технічної бази соціалізму (1928–1932 рр.). – Харків,
1968. – С. 108.
16 ЦДАГО України. – Ф.1, оп.20, спр. 4246. – Арк. 1.
17 Там само. – Спр. 4243. – Арк. 10.
18 Там само. – Спр. 5593. – Арк. 86.
19 Там само. – Спр. 3192. – Арк. 45, 46.
20 Там само. – Спр. 2523. – Арк. 330.
|