Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років

На основі архівних документів аналізується суспільно-політичного життя Полтавщини у період перебудови 1985–1991 рр. Автор подає своє бачення подій і демократичних перетворень у краї....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Пустовіт, Т.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	До 20-ї річниці незалежності України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121940
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років / Т.П. Пустовіт // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 31-51. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121940
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1219402017-06-24T03:02:50Z Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років Пустовіт, Т.П. До 20-ї річниці незалежності України На основі архівних документів аналізується суспільно-політичного життя Полтавщини у період перебудови 1985–1991 рр. Автор подає своє бачення подій і демократичних перетворень у краї. На основании архивных документов анализируется общественно-политической жизни Полтавщины в период перестройки 1985–1991 гг. Автор излагает свою точку зрения на события и демократические преобразования в области. There are analyzed the socio and political life of Poltava Region during the reconstruction period of 1985–1991 on the basis of archival documents. The author gives its point of view of events and democratic reforms in the region. 2011 Article Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років / Т.П. Пустовіт // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 31-51. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121940 [930.253:94](477.53)"1980/1991" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 20-ї річниці незалежності України До 20-ї річниці незалежності України
spellingShingle	До 20-ї річниці незалежності України До 20-ї річниці незалежності України Пустовіт, Т.П. Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років Архіви України
description	На основі архівних документів аналізується суспільно-політичного життя Полтавщини у період перебудови 1985–1991 рр. Автор подає своє бачення подій і демократичних перетворень у краї.
format	Article
author	Пустовіт, Т.П.
author_facet	Пустовіт, Т.П.
author_sort	Пустовіт, Т.П.
title	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
title_short	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
title_full	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
title_fullStr	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
title_full_unstemmed	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
title_sort	документи державного архіву полтавської області про суспільно-політичне життя полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	До 20-ї річниці незалежності України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121940
citation_txt	Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років / Т.П. Пустовіт // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 31-51. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT pustovíttp dokumentideržavnogoarhívupoltavsʹkoíoblastíprosuspílʹnopolítičnežittâpoltavŝiniudrugíjpoloviní1980hpoč1990hrokív
first_indexed	2025-07-08T20:49:15Z
last_indexed	2025-07-08T20:49:15Z
_version_	1837113285555519488
fulltext	До 20-ї річниці незалежності України 31 УДК [930.253:94](477.53)"1980/1991" Т. П. ПУсТовіТ* ДоКУменТи Державного архівУ ПолТавсьКої обласТі Про сУсПільно-ПоліТичне жиТТя ПолТавщини У ДрУгій Половині 1980-х – ПочаТКУ 1990-х роКів на основі архівних документів аналізується суспільно-політичного життя Полтавщини у період перебудови 1985–1991 рр. автор подає своє бачення подій і демократичних перетворень у краї. Ключові слова: документи; Полтавська область; перебудова; демократи- зація; національна символіка; незалежність України. на думку науковців, відправним пунктом останнього періоду в іс- торії срср став квітневий 1985 р. пленум Цк кПрс, який наголосив на необхідності прискорення науково-технічного прогресу, аби привести “форми соціалістичного господарства відповідно до сучасних умов і потреб”. У доповіді щойно обраного Генерального секретаря Цк кПрс Михайла Горбачова було вжито тоді новий термін “перебудова”, яка, за задумом партійних ідеологів, мала б поліпшити управління народ- но-господарським механізмом. та за короткий час перебудова набула значно ширшого змісту і стала означати не тільки модернізацію усіх сфер суспільного життя, а й “очищення” соціалізму від багатолітніх негативних нашарувань. До другої половини 1980-х рр. сподівання населення на поліпшен- ня життя на місцях пов’язувалося насамперед із Москвою, перебудо- вою в центрі. та проголошений кПрс курс на так звані “перебудову”, “прискорення”, “гласність” і “демократизацію” бажаних його ініціа- торам наслідків не давав, і населення навіть невеликих міст швидко зневірювалося у всеспроможності центру та реальностях будівництва “світлого майбутнього”. Майже на очах руйнувалися основи, закладені колишньою імперією, а потім закріплені тоталітарним режимом срср. разом із тим після чорнобильської аварії 1986 р. відкрилися інші еко- логічні злочини системи, як наприклад, забруднення навколишнього середовища, зведення шкідливих підприємств тощо. Документи Державного архіву Полтавської області свідчать, що саме гострота невирішених екологічних проблем і спричинила у другій * Пустовіт Тарас Павлович – заступник директора-начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської об- ласті, заслу же ний працівник культури України. © т. П. Пустовіт, 2011 До 20-ї річниці незалежності України32 половині 1980-х рр. першу вибухову ситуацію в області. а поштов- хом до соціального напруження стала публікація статті леся косиченка “третье сожжение камышей” в газеті “сельская жизнь” від 26 лютого 1988 р. кореспондент центральної газети цілком аргументовано бив на сполох у зв’язку з значним погіршенням екологічної ситуації у промис- ловому кременчуці після пуску заводу білково-вітамінних концентра- тів, порівнював екологічні зрушення із самогубством. за повідомленням секретаря Полтавського обкому кПУ “Про си- туа цію в кременчуці” від 19 березня 1988 р., після резонансної публі- кації у наддніпрянському місті сформувалася ініціативна група, яка вже 6 березня пікетувала кременчуцький міськком кПУ з гаслами: “БВк – Чорнобиль кременчука”, “Геть БВк!”. ініціативна група пере- дала до міськвиконкому вимогу закрити завод БВк, посилити роботу щодо виконання природоохоронних заходів на інших підприємствах, найближчим часом покращити медичне обслуговування та постачання населення продуктами тваринництва1. аби зняти екологічну напругу в регіоні терміново, 9 березня 1988 р., була створена обласна комісія на чолі з заступником голови Полтавського облвиконкому Б. В. Чичка- лом; для вирішення піднятих у кременчуці питань приїхали розібрати- ся у ситуації навіть гості із києва – заступник голови ради Міністрів Урср В. Д. Гла душ, зав. відділу Цк кПУ Б. і. коробко, інструктор Цк кПрс В. Г. Пахолков. До речі, комісією було зроблено невтішний ви- сновок, що викиди в атмосферу від стаціонарних джерел підприємств міста за останні два роки збільшилися з 174,9 тис. тонни до 187,5 тис. тонн, переважно за рахунок кременчуцьких заводів – нафтопереробно- го, технічного вуглецю, теЦ; обсяги викидів заводу БВк, приміром, за 1987 р. склали 118,6 тонни, у тому числі специфічного білку – 2,5 тонн2. Для місцевих владних структур такий організований виступ на- селення виявився досить несподіваним. Попри свою “самодіяльність” виступ показав, що органи влади відстають від динаміки суспільно-по- літичних процесів, які, немов ракові пухлини, визрівали на місцях. неспроможність партійно-радянської номенклатури сприймати ре- алії життя виявлялися і в питанні національного відродження. У цій площині компартія, уряд республіки продовжували проводити тради- ційну політику “інтернаціоналізму”, накреслену ХХVіі з’їздом кПрс, яка передбачала “послідовні здійснення ленінської національної політи- ки” та “виховання непримиренності до будь-яких проявів національної обмеженості й національного егоїзму”. В результаті такої стратегічної лінії гасло національного відродження підняли не кПУ і уряд Урср, а опозиційні сили, які почали масово з’являтися на політичній арені та набирати сили в Україні, у тому числі на Полтавщині. непроста, але почесна місія щодо національного відродження у Полтаві випала на долю культурологічного клубу “рідне слово” (пра- До 20-ї річниці незалежності України 33 вонаступниками якого згодом стали товариство української мови ім. т. Шевченка, обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Про- світа” ім. т. Шевченка), який заявив про своє існування в обласному центрі ще у жовтні 1987 р. любов до рідної мови, національних тра- дицій об’єднала тоді у невеличку громаду людей різного віку, соці- ального стану та професій. Біля її витоків стояли робітник комбінату “Полтавпромбуд”, колишній політв’язень Микола кульчинський, літе- ратурознавець Петро ротач, викладачі вузів ольга Ганич, ніна жиги- лій, Віталій Покась, науковці олександр Чирков та Михайло Дяченко. згідно із прийнятим статутом, метою створення клубу було вивчення і популяризація української культури на теренах області. Першими публічними заходами клубу “рідне слово” стали: відзна- чення 174-ї річниці від дня народження т. Г. Шевченка (упорядкування території біля дуба Шевченка у м. Полтава), збір підписів за державний статус української мови в 1989 р. (перші підписи серед полтавців, як не парадоксально, поставили тоді робітники-будівельники), проведен- ня вечорів пам’яті видатних українських письменників В. стуса, В. си- моненка, о. теліги, о. ольжича та ін.3 Поступово коло проблемних пи тань, порушуваних у середовищі інтелігенції, значно розширювало- ся. Під впливом бурхливих демократичних процесів, що відбувалися у Москві, києві, львові, Чернігові, публічні дискусії у найбільших міс- тах області, передовсім відносно панівної ролі компартії в сучасному суспільстві, переносилися на вулиці і майдани міста й охоплювали все більше людей. “Гарячими” місцями таких зібрань ставали парки, май- дани, де все своє невдоволення місцеві оратори переносили на партійну та радянську номенклатуру. наслідків діяльності “рідного слова” тоді не могли передбачити ні чиновники, ні так звані неформали: адже саме з цього культурологічного клубу незабаром “виросли” місцеві організа- ції державницького спрямування “зелений світ”, Меморіал, рУХ, “Про- світа”, “союз Українок” й деякі інші громадські об’єднання. архівні джерела свідчать, що починаючи з весни 1988 р. діяльність неформальних організацій в Україні вперше набула мітингової форми. не була винятком і Полтавщина, де стихійні мітинги, ініційовані ліде- рами місцевих неформальних об’єднань о. і. келимом та М. Г. куль- чинським, почали періодично відбуватися у Полтаві, кременчуці, луб- нах, Миргороді, Хоролі та ін. містах. Приміром, за інформаційними повідомленнями УМВс перші мітинги, у яких взяло участь близько тисячі чоловік, були організовані представниками неформальної групи “Демократизація” та клубу “рідне слово” в обласному центрі 26 черв- ня та 24 липня 1988 р.4 на мітингах піднімалися питання, пов’язані з соціально-економічним розвитком міста, ненормальною екологічною ситуацією, недоліками роботи у сферах обслуговування. разом із тим промовцями висувалися і необгрунтовані претензії, висловлювалися До 20-ї річниці незалежності України34 побажання, які не враховували реальної ситуації. До того ж, як повідо- млялося в інформаційних документах обкому кПУ, на мітингах нерід- ко мали місце образливі вигуки на адресу окремих партійних працівни- ків, радянських та адміністративних органів. за визнанням працівників партапарату, ці перші мітинги виявили серйозні недоліки в організа- ційно-пропагандистській роботі, в інформуванні населення з життєво важливих питань5. натхненником національного поступу ставала свідома інтеліген- ція. тож не випадково, що саме в її лавах розпочався рух, спрямова- ний на сприяння перебудові, на перетворення її з урядової політики в усвідомленні дії народних мас. організація, яка постала 1988–1989 рр. на Україні за ініціативою інтелігенції (у лютому 1989 р. в газ. “літе- ратурна Україна було опубліковано проект програми народного руху України за перебудову) і увібрала в себе широкі верстви населення, так і називалася: народний рух України за перебудову. з цією силою на- роджувалося нове явище, осередок усіх опозиційних настроїв, альтер- нативна кПрс організація, що в певній мірі нагадувала народні фронти балтійських республік. і чим більше перепон чинилося партапаратом, тим чисельнішими ставали рухівські регіональні осередки, у тому числі й на Полтавщині, де 7–8 квітня 1990 р. була оформлена крайова орга- нізація (осередки нрУ на той час вже існували у Полтаві, кременчуці, Хоролі, лубнах, Великій Багачці, лохвиці, Гадячі, Чорнухах, Чутовому, решетилівці; ініціативні групи – у козельщині, кобеляках, зінькові)6. загалом же з появою такої масової громадсько-політичної організації як рУХ, в Україні створилася докорінно нова ситуація – з’явилася сила, яка змогла кинути виклик монополії партії на владу. спричинила в країні абсолютно нову політичну ситуацію і робота з’їзду народних депутатів срср. населення все більше переконувало- ся в тому, що радянські органи влади ставали самостійними, а парта- паратники не могли вже спрямовувати їхню діяльність (хоча органи радянської влади і продовжували очолювати компартійні керівники). разом з тим робота з’їзду висвітлювалася у прямій трансляції радіо та телебачення і громадяни чи не вперше відчули себе учасниками істо- ричних подій, побачили на трибуні людей, які промовляли “без папір- ця” про найгостріші і найактуальніші проблеми сьогодення. крім того інші бурхливі політичні події, які відбувалися в києві, львові, Черніго- ві широко подавалися в зМі, викликаючи значний резонанс на місцях. напруженість грошового і споживчого ринку, зростання дефіциту на промислові та продовольчі товари, міжнаціональні конфлікти, нагро- мадження серйозних економічних проблем, екологічна ситуація, ріст злочинності – все це негативно впливало на настрої людей і виклика- ло невдоволення ходом перебудовчих процесів. У більшості критика представників неформальних організацій щодо діяльності партійних До 20-ї річниці незалежності України 35 структур була правомірною, про що говорили на своїх зібраннях навіть самі комуністи. так, на жовтневому 1989 р. пленумі Полтавського об- кому кПУ зазначалося, що окремі міськкоми, райкоми партії відстають від динаміки суспільних процесів, діють мляво, запізнюються з оцін- кою стану справ в економіці і соціальній сфері, виробленням реальних шляхів розв’язання проблем, не завжди ініціативні у вирішенні питань, що хвилюють людей. крім того, з тривогою констатували доповіда- чі, зростає напруження в багатьох галузях народного господарства, не виконуються державні замовлення щодо найважливіших видів продук- ції, в тому числі нафти, залізної руди, вантажних вагонів, автомобілів і устаткування7. Вже на січневому 1990 р. пленумі Полтавського обкому кПУ лі- дер місцевих комуністів о. с. М’якота зазначав: “Мітинги у Полтаві і кременчуці показали, що значна частина членів обкому, міськкомів і райкомів партії бояться, або не бажають вступати в політичні бої. не можна недооцінювати сил і можливостей самодіяльних громадських організацій. треба нарешті всім зрозуміти, що зараз іде гостра політич- на боротьба за владу. і якщо ми самі не мобілізуємось і не переконаємо людей, то ми потерпимо поразку”8. Природні глобальні політичні процеси керівники області сприйма- ли і осмислювали по-різному. В цьому контексті певний інтерес може мати і думка одного з секретарів Полтавського обкому кПУ П. і. Мат- вієнка, висловлена ним також на обласному партійному пленумі 1990 р.: “загострення суспільно-політичної ситуації в Полтаві і кременчуці по- яснюється й тим, що міськкоми, райкоми партії спочатку ігнорували наявність неформальних об’єднань, а потім перестали їх помічати. а обласний комітет партії, ідеологічний відділ не змогли довести необ- хідність перебудови у спілкуванні. плюралізмі різних політичних течій. Взагалі робота з неформальними об’єднаннями і на місцях, і в облас- ному комітеті партії – це той шматок роботи, який довго був на плечах тільки ідеологічних працівників, а вони його не витримали, і не мо- гли втримати… Як не парадоксально, але ми не знаємо, давайте чесно признаємося в цьому, що ж ми побудували, яке суспільство, які ідеали повинні бути завтра теж в неясному для нас дні. сьогодні ідеали роз- биті, розкритиковані і, звичайно, з таким багажем нам, ідеологічним працівникам в першу чергу, важко спілкуватися з людьми, а наші не- переконливі відповіді сьогодні лише дратують людей”9. компартійні органи, які до останнього часу зберігали розгалуже- ну систему організаційних та пропагандистсько-агітаційних структур, наприкінці 1980-х років не могли вже володіти ситуацією, оскільки здебільшого діяли шаблонно, старими методами тиску, вольовими під- ходами, що нерідко викликало у населення зворотній ефект. крім того загострились суперечності між первинними партійними організація- До 20-ї річниці незалежності України36 ми і комітетами, разом з тим наростало непорозуміння між обкомами, міськкомами, райкомами партії та Цк кПрс і його Політбюро. Чима- ло комуністів в області, навіть серед керівного складу, перебувало у стані розгубленості, не кажучи вже про багатьох рядових комуністів, які нерідко брали участь у акціях опозиційних режиму. так, приміром, на установчому з’зді рУХу, який проходив з 8 по 10 вересня 1989 р. у м. києві Полтавську область представляло 25 чол., у тому числі з Полтави було 5 чол., кременчука – 7 чол. Характерним було й те, що 5 представників з Полтавщини, які перебували на установчому з’їзді рУХу, водночас належали і до кПрс. Втрата компартією України монополії на владу показувала її вну- трішню слабкість. Фактично припинився приплив у партію свіжих сил, особливо молоді, і навпаки, досить масовим явищем став добровільний вихід з її лав робітників та інтелігенції. Про втрату авторитету кому- ністичної партії в Україні і зокрема в області промовисто свідчать ста- тистичні дані. так, протягом 1990 року з лав Полтавської обласної пар- тійної організації, яка на 01.01.1990 р. налічувала 122 205 чол., вибуло 4 966 чол. Ця тенденція не зазнала особливих змін і наступного року. на початок липня 1991 р. чисельний склад облпарторганізації становив вже 109 324 чол. за перше півріччя 1991 р. вибуло з лав кПУ 3 417 чол; з них 874 чол. здали свої партквитки, оскільки були кардинально не- згодні з політикою партії, 353 чол. головною причиною свого рішення вважали зниження авторитету партії, 991 чол. подав заяву через невдо- волення ходом перебудовчих процесів та ін. Упродовж першого пів- річчя 1991 р. найбільшу кількість своїх членів втратили партійні орга- нізації Полтави (1546 чол.), кременчука (537 чол.), лубен (147 чол.), Миргорода (87 чол.)10. з демократизацією суспільства комуністична партія здавала свої позиції і не тільки кількісно. Під тиском громадськості та рядових ко- муністів партійна номенклатура відмовлялася від майже узаконених пільг та привілеїв на продовольче забезпечення, медичне обслугову- вання та ін. Вже наприкінці січня 1990 р. бюро Полтавського обко- му кПУ визнало за необхідне передати готель по Першотравневому проспекті у Полтаві в розпорядження міськвідділу охорони здоров’я, водночас було рекомендовано усім керівним працівникам області стати на медичне обслуговування за місцем проживання; у Миргороді адміні- стративний будинок міськкому партії та міськвиконкому було перепро- фільовано під поліклініку. крім того позачергова партійна конференція у кременчуці, що відбулася 10 лютого 1990 р., на вимогу мітингуючих прийняла радикальне рішення: було оголошено недовіру бюро міськко- му партії (за результатами голосування жоден із дев’яти членів бюро до складу міськкому не ввійшов), водночас обрані тимчасове бюро та комісія з підготовки звітно-виборчої партійної конференції. Були при- До 20-ї річниці незалежності України 37 йняті й інші рішення: конференція визнала недоцільним функціону- вання двох райкомів партії, громадсько-політичний центр (колишній міський будинок політосвіти) передавався у розпорядження міської ради, змінювався статус газети “кременчуцька зоря” та ін.11 а вже у травні 1990 р. припинили свою діяльність райкоми партії як у Полтаві, так і кременчуці. До речі, питання щодо ліквідації райкомів партії у цих містах неодноразово піднімалися і в окремих партійних первинних організаціях, що в певній мірі свідчило про присутність морально здо- рових сил у робітничому середовищі. з 1990 р. розпочинався новий етап в історії нашої країни, який ха- рактеризувався передовсім відкритою боротьбою за владу, за усунен- ня з політичної арени кПУ. Ця боротьба швидко переростала рамки стихійності і вже під час виборчих перегонів набула в області орга- нізованого та гострого характеру. В цілому ж вибори 1990-го р. на Полтавщині продемонстрували посилення впливу опозиційних сил, представники яких (передовсім від рУХу, товариства української мови ім. т. Шевченка, асоціації “зелений світ” та інших громадських опози- ційних організацій) змогли увійти до міських рад, зокрема Полтави та кременчука. Попри свою нечисленність, їх активна позиція виявилась уже під час засідань перших сесій, коли зав’язалися гострі дискусії на- вколо питання про обрання керівних органів. а невдовзі – почали ви- носитися на розгляд та обговорюватися і найгостріші проблеми часу. так, перша спроба винести питання про підняття національного си- ньо-жовтого прапора на розгляд сесії міської ради відбулася у кремен- чуці 24 серпня 1990 р. незважаючи на блокування більшості прокому- ністично налаштованих депутатів, ця акція врешті-решт завершилася успішно і без особливих правопорушень, набувши досить широкого резонансу в області12. Успішне проведення акції демократичними силами кременчука спонукало їхніх однодумців з Полтави до подібних, більш рішучих кроків. До цього заходу полтавці готувалися ретельно: збирали у пере- хожих підписи про необхідність відродження національної символіки, розповсюджували перші демократичні газети. а напередодні власними силами зварили високу металеву щоглу для прапора. крім того крайо- вою організацією нрУ було випущено і роздано листівки, в яких на- селення інформувалося про винесення питання щодо підняття синьо- жовтого прапора на розгляд сесії міської ради 27 вересня 1990 р., а мешканці міста того ж дня запрошувалися на церемонію освячення і підняття національного прапора в центрі Полтави. звернення рухівців закінчувалося такими словами: “нехай ця історична мить ще більше згуртує нас. не будемо байдужими до своєї долі, бо немає в світі нічого дорожчого за вільну людину на вільній землі. Будьмо вільними! Будь- мо народом, що підвівся з колін і прагне сам будувати своє життя”13. До 20-ї річниці незалежності України38 Проте, як показали наступні події, цивілізованого підняття не ви- йшло. Для компромісу не вистачило у той час просто здорового глузду. Протистояння рухівців з органами місцевої влади та громадянами, що не поділяли погляди рУХу, УрП, снУМу “вихлюпнуло” на центральні майдани обласного центру, де на тривалий час було заблоковано рух транспорту і розпочався багатолюдний мітинг (за офіційними даними присутніх було бл. 5 тис. чол). з метою стабілізації ситуації депута- ти міськради спільно з лідерами опозиційних режиму партій прийняли компромісне рішення, внаслідок якого 27 вересня 1990 р. національні прапори таки було піднято на одному із центральних будинків міста, приміщенні кінотеатру ім. і. П. котляревського14. У ситуації різкого погіршення відносин між союзними регіонами та центром 17 березня 1991 р. відбулося проведення Всесоюзного рефе- рендуму, головна мета якого була в збереженні срср як оновленої фе- дерації рівноправних суверенних республік. Водночас з референдумом на регіональному рівні було проведення опитування про майбутній ста- тус України. Готували громадську думку органи місцевої влади спільно з партапаратом на всіх рівнях. найвпливовіша газета краю “зоря Пол- тавщини” навіть завела спеціальну рубрику “за суверенну соціалістич- ну Україну в оновленому союзі”. тож не дивно, що полтавці у пере- важній своїй більшості, за підказкою багатотиражних і підконтрольних зМі, висловились за життя у так званому оновленому союзі. але, не- зважаючи навіть на такі очікувані владою підсумки, було помітно, що ідея суверенності й незалежності України все більше оволодівала на- родними масами. Ця ідея вже відверто проголошувалася не лише на мі- тингах, організованих націонал-демократами, а й у середовищі низових ланок самої компартії, де конфронтація щораз посилювалась. Про те, що в результаті недолугої політики центру незворотні зміни відбулися і у свідомості людей, невдовзі засвідчили і серпневі події, коли фарсові обставини, абсолютна відірваність від реалії життя верхівка заколотни- ків ледь не привела вкотре до торжества тоталітаризму. серпень 1991 р. підсумував черговий етап новітньої історії, від- кривши нові перспективи її закономірного розвитку, в якому Дкнс (ГкЧП) був лише епізод, а демократичний поступ – об’єктивна реаль- ність. а вже у вересні 1991 р. в Україні розпочалося активне творення державних інститутів. Воно проходило на тлі кволих спроб союзного центру відновити хоча б формально якісь важелі влади. У Москві про- довжували видаватися укази, розпорядження ще чинного Президента срср М. Горбачова про ліквідацію військово-політичних органів у вій- ськах, заборону діяльності політичних угруповань, створення комітету з оперативного управління народним господарством срср та ін., але в росії, а тим більше в Україні ці нововведення уже ніхто серйозно не сприймав навіть у глибинці. намагаючись проводити політику в інтер- До 20-ї річниці незалежності України 39 есах власного народу, Президія Верховної ради України видала Указ про передачу підприємств, установ та організації союзного підпорядку- вання, розташованих на території України, у власність держави. невдовзі, 4 вересня 1991 р., Верховною радою України було при- йнято історичне рішення – про підняття національного прапора над будинком українського парламенту. Певним чином це стало своєрід- ним поштовхом для прийняття аналогічних рішень у багатьох обласних центрах, в тому числі й у Полтаві, де 7 вересня синьо-жовтий прапор було урочисто піднято над будинком міськради, а наступного дня його було піднято на щоглі біля кінотеатру ім. і. П. котляревського. Про- те свою консервативність щодо багатьох гострих поточних питань і, зокрема, своє ставлення до національної символіки вкотре виявили депутати-обласники. Вже у вересні сесія Полтавської обласної ради, попри загальне національне піднесення, відхилила пропозицію демо- кратичних сил Полтави підняти над будинком облради, а також занести до зали синьо-жовтий прапор. незважаючи на численні звинувачення, пов’язані з діяльністю керівників облвиконкому в дні путчу, депутати виявили довір’я голові обласної ради – голові виконкому і. о. Гопею та його заступнику М. М. ждану15. і лише наприкінці листопада 1991 р. відбулося довгоочікуване громадськістю засідання виконкому Полтав- ської обласної ради народних депутатів, на якому було розглянуто пи- тання про встановлення національного прапора біля будинку обласної ради. інформуючи полтавців про це засідання, часопис “зоря Полтав- щини” від 30 листопада 1991 р. писав: “ідучи назустріч Всеукраїнсько- му референдуму, враховуючи пропозиції голів постійних комісій, ряду депутатів та керуючись постановою Верховної ради республіки “Про прапор України”, виконком обласної ради вирішив до прийняття кон- ституції України встановити біля будинку обласної ради поряд з дер- жавним синьо-жовтий прапор”. референдум 1 грудня 1991 р. увійшов в історію України як день на- ціональної гідності нашого народу. “так!” незалежності сказали 94,9 % виборців області, які взяли участь у голосуванні, або 1 206 801 чол. Відповіли “ні!” всього 44 308 виборців, або 3,7 %. найбільшу кіль- кість голосів на Полтавщині серед кандидатів у Президенти України отримав л. М. кравчук – 905 555 (75 %). Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на шляху до повної ліквіда- ції центральних владних структур, його результати ще раз засвідчили, що полтавці свій остаточний вибір зробили на користь свободи і неза- лежності. і голос їх пролунав цього разу могутньо і впевнено16. таким чином, суспільно-політична ситуація на Полтавщині напри- кінці 1980-х поч. 1990-х рр. розвивалася стрімко, у руслі тих подій, що відбувалися в Україні. Боротьба за незалежність України, руйнування компартійно-тоталітарної системи проходили в гострих політичних су- До 20-ї річниці незалежності України40 тичках. Повільно, в умовах спаду виробництва, зростання цін, зростан- ня спекуляції та злочинних елементів відбувався перехід до ринкових відносин. Водночас, як у весняній повені, набувало розмаху очищення духовних джерел і відродження національних традицій – запорука зба- гачення культурного життя краю. 1 Державний архів Полтавської області (далі – Держархів Полтавської обл.), ф. п. 15, оп. 38, спр.246, арк. 15–17. 2 там само. 3 [Пустовіт т. П.] “Просвіта” Полтавщини: від клубу однодумців до по- літичної сили // “Просвіта”: історія та сучасність (1868–1998). – київ: вид-во “Веселка”, 1998. – с.339–342. 4 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 38, спр. 244, арк. 184–186. 5 там само. 6 Держархів Полтавської обл., ф. р. 9122, оп. 1, спр. 9. 7 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 141. 8 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 124, арк. 8. 9 там само, арк. 60–61. 10 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 225. 11 Гаркуша А. Бюро висловлено недовір’я // комсомолець Полтавщини. – 1990. –13 лютого. 12 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 182. 13 листівка Полтавської крайової організації нрУ // Поточний архів Пол- тавського обласного товариства “Просвіта” ім. т. Г. Шевченка. Документ не зафондований. 14 Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 182. 15 Макаренко О. не перший раз у перший клас // зоря Полтавщини. – 2001. – 26 верес. 16 за Україну, за її волю! // зоря Полтавщини. – 1991. – 3 груд. * * * інформаційний лист секретаря Полтавського обкому КП України а. Ковінька ЦК КПрс про ситуацію в м. Кременчуці після публікації статті л. Косиченка у газеті “сельская жизнь” 19 березня 1988 р. В газете “сельская жизнь” от 26 февраля с.г. была опубликована статья “третье сожжение камышей”. ее автор л. косыченко в сенсационной форме, местами непродуманно и необъективно изложил экологическую обстановку в г. кременчуге, в частности связанную с работой завода белково-витаминных концентратов (БВк). автор допустил резкие, категорические оценки типа: “Экологический сдвиг в районе кременчуга сравнивают с рецептом самоу- бийства”, “Мы имеем дело не просто с невежеством, а с экологическим аван- тюризмом” и др. Все это вызвало обостренное внимание и тревогу жителей города. среди них начало формироваться определенное общественное мнение. Появились До 20-ї річниці незалежності України 41 рукописные обращения к населению принять участие в демонстрации против строительства и дальнейшей эксплуатации завода. 6 марта с. г. группа людей собралась возле кременчугского горкома пар- тии с лозунгами: “БВк – Чернобыль кременчуга”, “Долой БВк!”. с прибывшими встретились руководители горкома партии и исполкома горсовета, дали разъяснения, ответили на поставленные вопросы. “инициа- тивная группа”, которая возникла во время встречи, передала горисполкому требования закрыть БВк, усилить работу по выполнению природоохранных мероприятий на других предприятиях, улучшить медицинское обслуживание, снабжение населения продуктами животноводства. Для изучения обстановки и принятия мер распоряжением облисполко- ма от 9 марта с.г. была создана областная комиссия во главе с заместите- лем председателя облисполкома т. Чичкало Б. В. совместно с ней работают квалифицированные специалисты ряда министерств ссср и Усср, а также ученые некоторых научно-исследовательских институтов. Для решения поднятых вопросов в кременчуг выезжали заместитель председателя совета Министров Усср т. Гладуш В. Д., зав.отделом Цк ком- партии Украины т. коробко Б. и., инструктор Цк кПсс т. Пахолков В. Г. разъяснительную работу проводит оперативная группа, которую возгла- вил секретарь обкома партии т. Матвиенко П. и. Внимание сосредоточено на следующих вопросах. Экологическая обстановка. она действительно не простая. По данным Украинского республиканского управления по гидрометеорологии Главной геофизической обсерватории имени Войкова, по уровню загрязнения атмос- ферного воздуха г. кременчуг находится на 16 месте в республике. Выбросы вредных веществ в атмосферу от стационарных источников предприятий го- рода за последние два года увеличились с 174,9 тыс. тонны до 187,5 тонны, в основном за счет заводов нефтеперерабатывающего, технического углерода, тЭЦ. объем выбросов завода БВк за 1987 год составил 0,06 процента, или 118,6 тонны, в том числе специфического белка – 2,5 тонны. Предпринимаются меры по усилению работы на природоохранных объектах. Минмедбиопром ссср заверил, что в 1988 году будут полностью освоены средства, выделенные на эти цели. Миннефтехимпрому ссср пред- ложено до 1990 года запроектировать и осуществить работы по созданию са- нитарной зоны для предприятий северного узла. охрана здоровья людей. Проведенный анализ не выявил каких-либо характерных отклонений среди взрослого населения г. кременчуга по срав- нению с областными и республиканскими показателями. однако наблюдается увеличение аллергических заболеваний детей, что вызывает озабоченность жителей города. Для уточнения причинной связи этих заболеваний от состо- яния окружающей среды необходимо провести глубокое специальное изуче- ние. Поэтому комиссия предложила Минздравам ссср и Усср серьезно за- няться этим вопросом. снабжение населения продовольствием. Выделяемые г. кременчугу продукты из областных фондов на душу населения по всем показателям, кро- ме молока, выше областного центра и среднего уровня потребления в области. областному управлению торговли поручено дополнительно выделить городу До 20-ї річниці незалежності України42 фонды на молоко. комиссия обратилась с просьбой к Министерству торговли Усср увеличить фонды на мясопродукты и животное масло. результаты работы комиссии по изучению экологической обстановки в городе будут рассмотрены на заседании облисполкома. По всем этим вопросам людям было разъяснено. обстановка в городе нормализовалась. однако после публикации 15 марта с. г. в газете “комсо- мольская правда” статьи “Бомба” почтальона Васильева” снова появились рукописные призывы к демонстрациям, морально-психологическая ситуация в городе усложнилась. В условиях, когда так остро затрагиваются вопросы экологии, здоро- вья людей, когда нет однозначной оценки происходящего, трудно вести разъяснительную работу, успокаивать общественность. областные службы обратились в компетентные союзные органы с прось- бой глубоко изучить данную проблему и на основании полученных выводов решить возникшие вопросы. сообщаем в порядке информации. секретарь обкома компартии Украины а. ковинько Держархів Полтавської обл., ф.п. 15, оп. 38, спр. 246, арк. 15–18. Машино- писна копія. інформаційний лист Полтавського обкому КП України про соціально-політичну ситуацію в області 26 липня 1988 р. Партийные комитеты в некоторой степени активизировали идеологичес- кое влияние на новые процессы, происходящие в условиях демократизации и гласности. Партийные, советские, профсоюзные работники, руководи тели предприятий и организаций чаще встречаются с трудящимися, отвечают на вопросы, которые волнуют людей. неплохо зарекомендовали себя дис- куссионные клубы молодежи на заводах, фабриках, в учебных заведениях. Вместе с тем партийные комитеты, исполкомы местных советов, проф- союзные организации не нашли эффектных форм воздействия на проведение митингов, которые стали стихийно проводиться в гг. Полтаве и кременчуге по инициативе неформальных объединений. например, в областном центре 26 июня и 24 июля 1988 года состоялись митинги, в которых приняло участие в общей сложности около тысячи чело- век. их организаторами были представители неформальной группы “Демокра- тизация” и клуба “рідне слово”. на митингах поднимались вопросы, связанные с социально-экономиче- ским развитием города, ненормальной экологической обстановкой, недостат- ками в работе сферы обслуживания и др. В то же время нередко выдвигались необоснованные претензии, выска- зывались пожелания, не учитывающие реальной обстановки и возможностей, а то и демагогические заявления, рассчитанные на обывателя. на последнем митинге имели место оскорбительные выкрики в адрес отдельных работников партийных, советских и административных органов. До 20-ї річниці незалежності України 43 В своих ответах участникам митинга первый секретарь горкома партии т. кива а. е. и председатель горисполкома т. оноприенко и. н. стремились дать исчерпывающие разъяснения по поднятым вопросам. однако не все они воспринимались частью присутствующих с пониманием. Эти митинги вскрыли серьезные недостатки в организационно-пропаган- дистской работе, в информировании населения по жизненно важным вопросам. Проведение митингов отдается на откуп неформальным лидерам, кото- рые, используя такое положение, стремятся диктовать свою волю партийным и советским органам. Это следствие того, что многие партийные и советские работники еще не готовы вести публичную дискуссию и противодействовать демагогическим выпадам. Поэтому с целью совершенствования работы в условиях демократизации и гласности, считаем необходимым: 1. Горкомам, райкомам партии, первичным парторганизациям организо- вать изучение общественного мнения, морально-психологического климата, активно вести воспитательную работу в трудовых коллективах, по месту жи- тельства населения, используя агитплощадки, оперативно информировать го- рожан по интересующим вопросам, упреждать негативные проявления. к этой работе постоянно привлекать членов выборных партийных, про- фсоюзных и комсомольских органов, идеологический актив, хозяйственных руководителей, депутатов местных советов. из их числа создавать оператив- ные группы, которые целесообразно использовать в первую очередь в публич- ных дискуссиях. Повысить требовательность к руководителям всех рангов, давать принци- пиальную оценку каждому негативному поступку. 2. к 1 августа с. г. Полтавскому горисполкому определить постоянные места встреч, сходок, митингов общественности города. их ведение поручать представителям органов власти. При горисполкоме создать информационно- координационный центр по изучению общественного мнения и работе с пред- ложениями и критическими замечаниями трудящихся. 3. Правоохранительным органам принять меры по укреплению правопо- рядка и дисциплины, оперативно, в рамках закона, пресекать экстремистские проявления, вести профилактическую работу. 4. областным газетам “зоря Полтавщини” и “комсомолець Полтавщини”, облтелерадиокомитету под рубрикой “Учимся демократии” не реже одного раза в месяц публиковать и передавать материалы, посвященные этой пробле- ме, предоставлять слово ветеранам войны и труда, передовикам производства, представителям интеллигенции и молодежи, а также разоблачать демагогов, тунеядствующих болтунов, обывателей, раскрывать их иждивенческие цели и намерения. 5. отделам обкома партии знать обстановку в трудовых коллективах ку- рируемых отраслей и организаций, через партийные комитеты, первичные парторганизации оперативно решать возникающие вопросы и проблемы. [Підпис] П. Матвиенко [Підпис] н. ждан [Підпис] и. Прищепа Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 38, спр. 244, арк. 184–186. Маши- нописна копія. До 20-ї річниці незалежності України44 із інформаційної записки Полтавського обкому КП України про релігійну ситуацію в області 7 вересня 1988 р. В настоящее время в области зарегистрировано 52 прихода русской православной церкви, 21 общину евангельских христиан-баптистов, одно религиозное общество адвентистов седьмого дня. кроме этого, на учете со- стоят шесть групп верующих, находящихся вне регистрации: евангельские христиане-баптисты в крюковском районе г. кременчуга, христиане веры евангельской в с. Миновка Полтавского района и с. Белецковка кременчуг- ского района, сторонники “совета церквей ехб” (баптисты – раскольники) в гг. Полтаве и Миргороде и группа иеговистов в г. кременчуге. В последние годы удалось склонить на законный путь деятельности и зарегистрировать группы баптистов-раскольников в г. Пирятине и пос. Гоголево Великобага- чанского района. надо отметить, что до 1988 года религиозная обстановка в области не про- являлась особенной активностью и сложностью. однако сейчас этого сказать нельзя. Прежде всего, активизация церковников наблюдается в стремлении к созданию новых религиозных обществ и открытию церквей. такие заявления поступили из городов комсомольска, Пирятина и лубен, зеньковского, Га- дячского, кременчугского, Хорольского, Великобагачанского, карловского, лохвицкого, кобелякского, лубенского и других районов. одним из поводов такого явления есть так называемые неосвоенные культовые здания. кстати, их в области 17, и 14 таких, которые используются под складские помещения. В большинстве случаев требования об открытии церквей исходят не от рядовых верующих, а от отдельных лиц, бывших когда-то в церковном активе или стремящихся стать в руководстве вновь созданного религиозного обще- ства. например, инициатором и, прямо скажем, подстрекателем людей к за- крытию в бывшем церковном здании с. каменные Потоки музея религии и на- учного атеизма и возобновления в нем богослужений выступает некий коно- ненко, который в одно время был старостой Успенской церкви г. кременчуга и уволен оттуда верующими за грубые нарушения финансовой дисциплины. Эти люди ходят по домам жителей села, собрали уже сотни подписей, а мест- ные власти, в том числе и правоохранительные органы, действенных мер не принимают. В г. Пирятине подобные “глашатаи” организовали на площади возле рай- исполкома митинг и тоже начали требовать убрать из бывшей церкви экспо- наты музея революционной, боевой и трудовой славы и передать это здание под богослужения. кстати, зачинщики этой акции были предварительно из- вестны, но никто с ними в нужном плане не поработал, не смог предупредить и предотвратить массовое сборище приверженцев церкви. иногда на местах неправильно разъясняют людям причины отказа в соз- дании нового религиозного общества, не могут убедить верующих, что для этого нет оснований. например, в Хорольском райисполкоме, в г. комсомоль- ске ходатаям о создании религиозных обществ заявили, что не могут их заре- До 20-ї річниці незалежності України 45 гистрировать только из-за отсутствия молитвенных зданий. Это подтолкнуло верующих к поиску таковых. Вспышка религиозной активности резко ощущается и среди сектанства, причем не столько в тех, что находятся вне регистрации, сколько в зареги- стрированных общинах. так, в г. Полтаве под видом празднования 1000-летия крещения руси руководство местной общины ехб намеревалось провести мас- совое богослужение на центральном пляже р. Ворсклы. При этом готовились пригласительные билеты, были попытки отпечатать красочные объявления с целью расклеивания их по улицам города и т. п. Во время празднования “Дня гончара” на стадионе пос. опошня группа молодых людей верующих ехб в несколько десятков человек организовала распевание псалмов, призывала присутствующих там неверующих граждан обратиться к богу и посещать молитвенные дома общин ехб пос. опошня и г. Полтавы. когда представители органов власти предупредили их, чтобы пре- кратили свои действия, противоречащие существующему законодательству о культах, последние заявили, что этот закон отменен, что сейчас демократия и гласность и они действуют правомерно. Подобные высказывания следовали также и от пресвитера Глобинской общины ехб Вышаря, от пресвитера Пол- тавской общины ехб семиона и других служителей культа. Дело в том, что среди священнослужителей, а, следовательно, и рядовых верующих, существует неверное, ошибочное истолкование происходящих в нашей стране процессов демократизации общественной жизни. из собеседо- ваний с верующими, с сектантским активом, объяснений по поводу допущен- ных нарушений порядка видно, что многие из них, в том числе в зарегистри- рованных общинах, считают, что существующее законодательство о культах в условиях демократии утратило силу, все ограничения сняты и наступила вседозволенность. отсюда появляются неоправданные претензии, попытки своеобразного нажима на местные органы власти. Дополнительным побуди- тельным мотивом таких действий стали события, связанные с празднованием 1000-летия введения христианства на руси. Проэкстремистски настроенные церковные вожаки решили, что им выпал шанс для установления своего контроля над верующими, разжигания фанатиз- ма, особенно там, где они почувствовали, что местные органы власти прояв- ляют нерешительность. Многие нарушения закона со стороны религиозников остаются безнаказанными. такое попустительство, в частности, проявил к ин- циденту на стадионе пос. опашни зеньковский райисполком. а это только по- ощряет экстремистов к новым действиям. они выдвигают требования полной отмены атеистического воспитания и в то же время беспрепятственной про- паганды религии – с использованием печати, радио, телевидения, предостав- ления им неограниченных связей с клерикальными центрами и организациями запада, исключение контроля со стороны органов власти за их деятельностью. Факты экстремистских проявлений не должны вызывать у кадров затруд- нений в решении задач политической и правоохранительной работы, а тем более – растерянности. В любой ситуации необходимы взвешенность оценок и продуманность действий в соответствии с существующим законодатель- ством и требованиями партии, направленными на демократизацию нашей общественной жизни. До 20-ї річниці незалежності України46 … зав. отделом пропаганды и агитации обкома компартии Украины [Підпис] и. Прищепа Уполномоченый совета по делам религии по Полтавской области [Підпис] и. нечитайло … Держархів Полтавської обл., ф.п.15, оп. 38, спр. 244, арк. 84–87. Машинопис- на копія. Звернення колишнього політв’язня м. г. Кульчинського до краян про створення у Полтаві культурологічного товариства “рідне слово” та необхідність відродження української мови і культури б/д (не пізніше 1989 р.) Шановні полтавці! Процес демократизації і перебудови в житті країни набирає силу: ви- світлюються білі плями нашої історії, дається сувора, але справедлива оцінка темним часам культу сталіна, застійним часам 70 – початку 80 років. Поряд з іншими гострими питаннями нашого життя, що ми успадкували з тих часів, – національне. В доперебудовні часи вважалося, що тут у нас немає і не може бути жод- них проблем. але події в нагірному карабасі, інших національних республі- ках показали, що це не так. Для національного життя нашої республіки характерний процес – втра- та значною частиною українського народу своєї мови і культури. Мільйони українців лівобережної України уже втратили рідну мову і культуру і цей процес набирає силу, охоплюючи все нові й нові території. Полтава і Полтав- щина не є винятком: зменшується кількість українських шкіл, основна маса жителів міста не хоче віддавати в них своїх дітей. навіть вчорашні жителі села і ті прагнуть, щоб їх діти вчилися “на культурном языке”. Докорінна зміна ситуації може настати тільки з поворотом всієї нашої держави обличчям до української мови і культури. Певні ознаки цього вже є: українські письменники активно борються за те, щоб новозбудовані школи були українськими, щоб українська школа повернулась до вищої школи, дер- жавних установ, кінематографу, науки... зараз після всенародного обговорен- ня Верховна рада Урср накінець прийняла закон про мови. Можливо, не все в ньому викликає захоплення, але перший крок уже зроблено. Далі все буде залежати від нас – людей. Всі ми повинні зрозуміти, що крім продовольчої проблеми, проблем екології, соціальної справедливості існує і проблема рід- ної мови і культури. ПолтаВсЬке тоВаристВо “ріДне слоВо” закликаЄ ПолтаВ- ЦіВ ПоВернУтисЯ оБлиЧЧЯМ До ріДної МоВи та кУлЬтУри: від- давати своїх дітей в українські дитсадки, школи, сміливо ставити питання про переведення дитсадків та шкіл на українську мову навчання з тим, щоб про- центне співвідношення українських та російських дитсадків та шкіл відпо- До 20-ї річниці незалежності України 47 відало процентному співвідношенню українського та російського населення міста Полтави. ВсіХ, коМУ не БаЙДУжа ДолЯ МоВи і кУлЬтУри Власно Го нароДУ, заПроШУЄМо До тоВаристВа “ріДне слоВо”. Микола кульчинський. Поточний архів Полтавського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка. До- кумент не зафондовано. Оригінал. спецповідомлення чергового Увс Полтавської області Полтавський обком КП України про підняття національного прапора у м. Кременчуці 27 серпня 1990 р. 24 августа 1990 года в 9 часов в г. кременчуге начала работу сессия гор- совета. При обсуждении повестки дня демократическим блоком было внесено предложение о включении вопроса по националистической символике. При голосовании этот вопрос был не включен. В знак протеста представители демблока в количестве 57 чел. покинули зал заседания. так как кворума для проведения сессии не было, для решения вопроса о продолжении работы была создана совещательная комиссия. В 16 часов 30 минут сессия продолжила работу, включив в повестку дня вопрос о национальной символике. Возле здания горсовета находились члены рУХа в количестве 50 человек. В 18 часов 20 минут с импровизированной трибуны митинг открыл народный депутат ссср куценко н. а., где присутствовало около 2 тысяч чел. В 19 часов 5 минут шесть священнослужителей с г. Чер- нигова и ивано-Франковска провели церемонию освящения желто-голубого флага, а в 19 часов 40 минут был поднят флаг на самодельном флагштоке возле здания горсовета. В 20 часов 45 минут митинг закончился. с 21 часа 10 минут до 21 часа 30 минут проходила церемония освящения памятника Шев- ченко т. Г. по ул. 1 Мая, где было около 300 человек. В 21 час 35 минут прибыло 4 автобуса и 1 автомобиль из ивано-Франков- ска (около 150 человек) членов рУХа, которые на площади Победы встрети- лись с членами рУХа г. кременчуга. Два автобуса и автомобиль выехали в направлении г. луганска, а 2 с ар- тистами – жители ивано-Франковска остались в г. кременчуге. У предста- вителей рУХа ивано-Франковска имеются 8 носимых радиостанций, работа- ющие на милицейской волне, которые они получили в ивано-Франковском ГоВД. нарушений общественного порядка не было. Дежурный УВД Полтавской области [Підпис] В. В. сватенко Держархів Полтавської обл., ф. п.15, оп. 40, спр. 182, арк. 80. Оригінал. До 20-ї річниці незалежності України48 інформація виконуючого обов’язки начальника Полтавського обласного управління внутрішніх справ обкому КПУ про події у Полтаві 27 вересня 1990 року 28 вересня 1990 р. 27 сентября 1990 г. возле здания областной филармонии, где проводилась сессия горсовета, с 10 до 17–30 часов постоянно находилось 20–30 человек, членов нрУ, снУМа и УрП, выставивших желто-голубые и черно-красные флаги, плакаты. основное требование собравшихся – решить вопрос об уста- новлении в центральной части города желто-голубого флага. Депутатской комиссией городского совета до сессии проводилось изуче- ние мнения полтавчан о национальной символике, и поскольку в большин- стве своем мнение не однозначно, при рассмотрении этого вопроса на сессии депутаты решили определиться по результатам іі сессии Верховного совета Усср. однако, с целью давления на депутатов, к 18-00 часам к зданию филар- монии собралось около 700 человек, которые по ул. октябрьской, скандируя “Ганьба кПрс”, двинулись в сторону площади луначарского. неорганизован- ная толпа перекрыла движение общественного транспорта в районе площади. отдельные представители политизованных объединений срывали штанги с троллейбусов, преграждали путь автобусам и автомашинам, что вызывало справедливое возмущение полтавчан. Движение общественного транспорта было парализовано в течение 3-х часов. После остановки движения на площа- ди собралось окало 5 тысяч человек. Многие депутаты городского совета, ориентируясь в обстановке, при- нимали попытки совместно с правоохранительными органами восстановить движение, не допустить нарушение общественного порядка. Другие же, как депутат кульчинский н.Г., обращались к собравшимся на площади провести здесь митинг в знак протеста и требовать установления желто-голубого флага. В десятом часу вечера собравшиеся на площади по призыву депутата кульчинского н. Г. и лидера нрУ келыма а. и. выдвинулись к зданию го- рисполкома, где был организован митинг. Выступающие на митинге в резкой форме высказывались в адрес кПсс, областных партийных и советских орга- нов, депутатского корпуса, не разделяющего их точку зрения. активное участие в проведение этой акции приняли отдельные члены снУМа и УрП, прибывшие из других областей. среди них имелись депутаты иногородних районных советов онисяк ростислав Михайлович депутат Пу- стомитовского районного совета львовской области. собравшиеся на митинг требовали вернуть флагшток, который был изъят как вещественное доказательство у гр-на Педченко В. Г., члена УрП, прожи- вающего по адресу пер. тыловой, 3. Гр-н Педченко В. Г. самовольно исполь- зовал электроэнергию путем подключения к линии электропередач в обход счетчика для проведения сварочных работ по изготовлению в своем хозяйстве флагштока. По заявлению городского отдела энергосбыта 27.09.1990 г. опера- тивной группой октябрьского роВД осуществлен выезд на место и задоку- ментированы противоправные действия. решается вопрос о привлечении гр. Педченко В. Г. к ответственности. До 20-ї річниці незалежності України 49 обращение работников милиции с призывами к здравому смыслу, к ува- жению законного распоряжения горсовета не нашли поддержки. с целью стабилизации обстановки депутаты горсовета вместе с руково- дителями неформальных объединений сели за стол переговоров и приняли компромиссное решение: разрешить собравшимся временно вывесить желто- голубые флаги на здании кинотеатра им. котляревского. После этого страсти улеглись. Митингующие двинулись к кинотеатру и на его фасадной стороне уста- новили 3 желто-голубых флага, сопровождая эту акцию песнопением, бурным восторгом. спустя получаса стихийно возникший митинг закончился и, оста- вив охрану флагов, присутствующие разошлись. В УВД создана и работает группа по документированию противоправных действий участников несанкционированных мероприятий. информируя о вышеизложенном, рекомендуем обязать партийных, совет- ских, хозяйственных руководителей усилить воспитательную и разъяснитель- ную работу в трудовых коллективах и среди населения. и.о. начальника управления [Підпис] н. а. кузь Держархів Полтавської обл., ф. п. 15, оп. 40, спр. 182, арк. 82–84. Оригінал. Повідомлення в.о. прокурора Полтавської області обком КП України про масові зібрання населення та підняття національного прапора у Полтаві 31 жовтня 1990 р. 27.09.1990 года состоялась сессия Полтавского городского совета народ- ных депутатов, которая проходила в здании областной филармонии. Возле здания филармонии с 10 часов до 17 часов 30 минут постоянно находилось 20–30 человек нрУ, снУМа и УрП с желто-голубыми и черно-красными флагами и плакатами. основное требование собравшихся – решить вопрос об установлении в центральной части города желто-голубого флага. До проведения сессии городского совета депутатской комиссией прово- дилось изучение мнения полтавчан о национальной символике. Поскольку в большинстве своем мнение полтавчан неоднозначно, при рассмотрении этого вопроса на сессии депутаты решили определиться по результатам второй сес- сии Верховного совета Усср. однако, с целью оказания давления на депутатов, к 18 часам у здания фи- лармонии собралось около 700 человек, которые по ул. октябрськой, сканди- руя лозунг “Ганьба кПрс”, двинулись в сторону площади им. луначарского. на площади толпа перекрыла движение общественного транспорта. отдельные представители политизированных объединений срывали штанги с троллейбусов, преграждали путь автобусам и автомашинам, что вы- звало справедливое возмущение полтавчан. Всего на площади собралось око- ло 5 тысяч человек. Движение общественного транспорта было парализовано в течение 3 часов. активное участие в проведении этой акции приняли отдельные члены снУМа и УрП, прибывшие из других областей, а также депутаты иногород- них районных советов. До 20-ї річниці незалежності України50 По факту организации и активного участия в групповых действиях, на- рушающих общественный порядок, что было сопряжено с явным неповинове- нием законным требованиям представителей власти и повлекло за собой нару- шение работы транспорта, прокуратурой г. Полтавы была проведена проверка и 01.10.1990 г. возбуждено уголовное дело по признакам преступления, пред- усмотренного ст.1873 Ук Усср. Для расследования уголовного дела создана следственно-оперативная группа. расследование уголовного дела проводится согласно плана. В настоящее время следственно-оперативной группой проводятся меро- приятия по установлению всех лиц, которые принимали активное участие в беспорядках. Ход расследования контролируется прокуратурой области. о результатах расследования будет сообщено дополнительно. и.о. прокурора области [Підпис] В. В. кривобок Держархів Полтавської обл., ф. п.15, оп. 40, спр. 182, арк. 88–89. Оригінал. Заява представників демократичних сил Полтавщини про спротив з боку місцевої влади відзначити річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України 23 липня 1991 р. святкову маніфестацію 16 липня в День незалежності демократичні орга- нізації Полтави розпочали від будинку обласної ради народних депутатів, яка уособлює собою владу на Полтавщині. та не гостинно зустріла полтавців площа біля будинку обласної ради! не побажали зустрітися з виборцями в цей, офіційно проголошений Верховною радою святковим день депутати, які напередодні в приміщенні філармонії клялися в вірності Декларації про суверенітет та народу України! Чи не злякалися народні обранці свого народу, виставивши проти нього замість себе щільний кордон міліції з кийками ? (так, у повній бойовій готов- ності відзначила річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України міліція київського рВВс, очолювана особисто начальником райвід- ділу кушніром с. П. та замполітом Барсуковим М. П.) Це ще раз підтверджує, що одна справа проводити “урочисті збори тру- дящих”, згідно спущеного зверху циркуляру, під звуки гімну останньої в світі імперії (“союз нерушимый республик свободных сплотила на веки великая русь…”), а зовсім інша – дії виборців, які прагнуть справжнього, а не паперо- вого суверенітету України. Від обласної ради колона полтавців з синьо-жовтими прапорами рушила до пам’ятника основоположнику нової української літератури івану котлярев- ському, біля якого на існуючій щоглі і був піднятий національний український синьо-жовтий прапор, що було логічним проявом віри в Декларацію про дер- жавний суверенітет України. та вночі прапор було нагло зірваний... а що ж місцеві власті? адже коли хтось облив фарбою постамент пам’ятника леніну, то була порушена кримінальна справа. а тут наші “об- ранці” мовчать: циркуляру відносно прапора не було! Прийняла Верховна До 20-ї річниці незалежності України 51 рада рішення про святкування Дня незалежності – і в нас “вірнопідданих” проводять “урочистості”, прийме уряд синьо-жовтий прапор – і “наші” під- німуть та ще й будуть клястись, що давно його домагалися! та чи зміниться їхня антиукраїнська сутність? обурюючись актом наруги над нашим прапором та фарисейством міс- цевої влади, яка ігнорує волевиявлення значної кількості полтавців (під час референдуму біля 37 % полтавців проголосували проти союзу, тобто за не- залежність України – а це ж було ще до павловського підвищення цін!), ми переконані, що лише проклята рука могла поглумитися над священними до- маганнями народу до державної незалежності, яку уособлює святиня Украї- ни – національний синьо-жовтий прапор! Виходячи з вищесказаного і враховуючи природне право на встановлення національного прапора в проголошений Верховною радою День незалежнос- ті, вимагаємо: рішення виконкому міської ради народних депутатів про охо- рону піднятого полтавцями синьо-жовтого прапора; порушення кримінальної справи та покарання винних у нарузі над національною святинею; звертаємось до засобів масової інформації з проханням обнародувати цю заяву та в подальшому більш активно сприяти відродженню України. Полтавські міські організації народного руху України, голова Микола кульчинський товариства української мови голова Ганна кіященко Демократичної партії України, голова сергій скриль асоціації “зелений світ”, член ради Валентин Худін Українська республіканська партія і. о. овсій Партія демократичного відродження України і. П. Яковенко Поточний архів Полтавського обласного товариства “Просвіта” ім. Т. Шев- ченка. Документ не зафондовано. Копія. на основании архивных документов анализируется общественно-поли- тической жизни Полтавщины в период перестройки 1985–1991 гг. автор из- лагает свою точку зрения на события и демократические преобразования в области. Ключевые слова: документы; Полтавская область; перестройка; демокра- тизация; национальная символика; независимость Украины. There are analyzed the socio and political life of Poltava Region during the reconstruction period of 1985–1991 on the basis of archival documents. The author gives its point of view of events and democratic reforms in the region. Keywords: the documents; Poltava Region; reconstruction; democratization; the elections; the national symbols; the Independence of Ukraine.

Документи Державного архіву Полтавської області про суспільно-політичне життя Полтавщини у другій половині 1980-х – поч. 1990-х років

Institution

Ähnliche Einträge