Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса

На базі усталеної класифікації досліджуються інформаційні можливості періодичної преси у висвітленні революційних подій в Україні початку ХХ ст. Подані також відомості про сучасний науково-довідковий апарат вітчизняної газетної періодики....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Пиріг, Р.Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	Огляди джерел та документальні нариси
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121947
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 132-145. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121947
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1219472017-06-24T03:03:05Z Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса Пиріг, Р.Я. Огляди джерел та документальні нариси На базі усталеної класифікації досліджуються інформаційні можливості періодичної преси у висвітленні революційних подій в Україні початку ХХ ст. Подані також відомості про сучасний науково-довідковий апарат вітчизняної газетної періодики. На базе устоявшейся классификации исследуются информационные возможности периодической прессы в освещении революционных событий в Украине начала ХХ века Даны также сведения о современном научно-справочном аппарате отечественной газетной периодики. There are researched the informational opportunities of periodicals on the highlighting of revolution events in Ukraine at the beginning of 20 century on the basis of considered classification in the article. Also the information about modern scientific apparatus of the national newspaper periodicals is given. 2011 Article Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 132-145. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121947 [930.2:94](477)"1917/1921" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Пиріг, Р.Я. Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса Архіви України
description	На базі усталеної класифікації досліджуються інформаційні можливості періодичної преси у висвітленні революційних подій в Україні початку ХХ ст. Подані також відомості про сучасний науково-довідковий апарат вітчизняної газетної періодики.
format	Article
author	Пиріг, Р.Я.
author_facet	Пиріг, Р.Я.
author_sort	Пиріг, Р.Я.
title	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса
title_short	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса
title_full	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса
title_fullStr	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса
title_full_unstemmed	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса
title_sort	джерела з історії української революції 1917–1921 років: періодична преса
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121947
citation_txt	Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса / Р.Я. Пиріг // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 132-145. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT pirígrâ džerelazístorííukraínsʹkoírevolûcíí19171921rokívperíodičnapresa
first_indexed	2025-07-08T20:50:07Z
last_indexed	2025-07-08T20:50:07Z
_version_	1837113340139143168
fulltext	огляди джерел та документальні нариси132Огляди джерел та дОкументальні нариси УДК [930.2:94](477)"1917/1921" Р. Я. ПиРіг* ДжеРела з істоРії УКРаїнсьКої Революції 1917–1921 РоКів: ПеРіоДична ПРеса** на базі усталеної класифікації досліджуються інформаційні можливості періодичної преси у висвітленні революційних подій в україні початку ХХ ст. Подані також відомості про сучасний науково-довідковий апарат вітчизняної газетної періодики. Ключові слова: періодична преса; органи друку; газети; бюлетені. Періодична преса, насамперед газетна періодика є потужним дже- релом різноманітної інформації з історії української революції 1917– 1921 рр. Проте тривала ідеологічна заангажованість і вибірковість радянської доби призвела до значної асиметрії в джерелознавчому, іс- торіографічному і бібліографічному опрацюванні цього виду джерел. Вивчався лише один сегмент – компартійно-радянська періодика. Ви- дання іншого політичного спрямування кваліфікувалися як контррево- люційні, антирадянські, буржуазно-націоналістичні. Значна частина їх перебувала на спеціальному збереженні, а наявна інформація дозовано використовувалася для критики ідейних опонентів комуністичної пар- тії і радянської влади. Більшовицька преса тривалий час була об’єктом посиленої уваги дослідників. упродовж 1960–1980-х рр. цій темі в урср була при- свячена низка ґрунтовних праць історичного, джерелознавчого, біблі- ографічного характеру. Це монографії В. Будникова, г. Вартанова, м. дмитрієнко, В. солдатенка, і. копотієнко та інших1. спеціальному джерелознавчому аналізу була піддана й малоформатна преса більшо- вицьких організацій україни2. Значно менше уваги в дослідницькому плані приділялося вивченню преси радянських органів3. * Пиріг руслан якович – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник інституту історії україни нан україни. ** Продовження. Початок див. “архіви україни”. – 2011. – № 1. – с. 108–122. © р. я. Пиріг, 2011 огляди джерел та документальні нариси 133 слід відзначити, що повний зведений бібліографічний покажчик періодичної преси, яка видавалася в україні у 1917–1920 рр., поки що не створений, хоч ще з 1920-х рр. робилися спроби складання переліків комуністичної регіональної преси, зокрема одеської4, у 1950–1960-х рр. західноукраїнської5. Були підготовлені бібліографічні, науково-статис- тичні довідники про періодичні видання в урср 1917–1975 рр., вклю- чаючи й пресу доби революції та громадянської війни6. у 1979 р. у світ вийшло спеціальне бібліографічне видання “газе- ти радянської україни 1917–1920 рр. (За матеріалами газетних фондів ЦнБ ан урср)”. і понині це найповніший покажчик радянських газет означеного періоду. Він містить 400 назв газет, поданих в алфавітному порядку. опис включає головні дані про газету: назву, організацію чи установу, чиїм органом є видання, періодичність, місце та час виходу. крім того, подаються підзаголовки, мова видання, примітки про наяв- ність номерів у бібліотеці тощо7. отже, радянська, насамперед більшовицька преса україни 1917– 1920 рр. тривалий час була в центрі уваги історико-партійної науки і репрезентована низкою ґрунтовних досліджень, які й донині не втрати- ли своєї джерелознавчої ваги. слід констатувати, що нинішні науковці мають якщо й не зовсім сучасний, то все ж надійний науково-довід- ковий інструментарій для орієнтації в масиві компартійно-радянської преси. З огляду на це, вважаємо за необхідне головну увагу зосередити на аналізі нерадянської преси як одного з важливих сегментів джерельної бази української революції 1917–1921 рр. Безперечно, за роки держав- ної незалежності україни вітчизняні вчені долучилися до досліджен- ня цієї теми. найвагоміший внесок у її розробку належить г. рудому. Він підготував спеціальні дослідження, присвячені пресі гетьманської держави, газетній періодиці як джерелу вивчення проблем української культури, методологічним аспектам контент-аналізу преси періоду української революції. Ці напрацювання автора увінчалися підготов- кою ґрунтовної докторської праці8. до незаперечних наукових заслуг г. рудого слід віднести й видан- ня бібліографічного покажчика “Преса україни: газети 1917–1920 рр”9, яке стало органічним продовженням, названого вище бібліографічного покажчика “газети радянської україни 1917–1920 рр”. адже воно під- готовлено на базі газетних фондів нБу імені В. Вернадського і вклю- чає пресові видання, що свого часу не ввійшли до покажчика 1979 р., тобто нерадянські газети. Важливо, що автор залучив відповідні зібран- ня з державної архівної бібліотеки. довідник г. рудого включає 768 назв. За підрахунками автора, су- купний масив номерів цих газет складає близько 23,5 тис. серед них найбільше видань політичного характеру, зокрема численних партій та огляди джерел та документальні нариси134 об’єднань – 291; органів управління та самоврядування – 129; громад- ських, селянських, кооперативних та інших організацій – 145; військо- вих органів, рад робітничих, селянських, солдатських депутатів – 111. Видання має топографічний та іменний покажчики10. науковим тематичним доробком є й праці П. губи, квінтесенцією яких стала докторська дисертація11. різним аспектам дослідження пре- си як історичного джерела присвячені також дисертації о. коновця та і. крупського12. Чимало науковців досліджують пресу в суто історич- ному аспекті13. Враховуючи відсутність спеціальних праць про нерадянську пресу як джерело з історії української революції 1917–1921 рр., розглянемо під цим кутом зору основні масиви пресових видань. Центральні та місцеві органи всіх державних утворень випускали офіційні, як пра- вило, інформаційні видання. Першими були “Вісти з української Цен- тральної ради” (березень–грудень 1917 р.). Часопис подавав матеріали засідань малої ради. З огляду на недосконале діловодство та неповну збереженість протоколів “Вісти” є надзвичайно важливим джерелом дослідження поточної діяльності уЦр14. нормативно-розпорядчі доку- менти, хроніка роботи урядів унр висвітлювалися у “Вістнику гене- рального секретаріату унр” (листопад–грудень 1917 р.) та “Вістнику ради народних міністрів унр” (січень–травень 1918 р.)15. свої друко- вані органи мали й окремі міністерства16. у гетьманській державі П. скоропадського офіційним виданням був “державний вістник” (травень–грудень 1918 р.)17. головна його функція –публікація законів, розпоряджень ради міністрів, актів геть- мана, посадових призначень та звільнень, інформація про державне життя. Вже ретроспективно П. скоропадський визнавав, “що наш уряд в одній дуже важливій галузі державного управління був обурливо слабкий і безпорадний. Преса і будь-яка пропаганда (державна – р. П.) була абсолютно відсутня”18. дійсно масових офіційних видань пропа- гандистського характеру влада не створила, а поширювані українським телеграфним агентством матеріали антигетьманськи налаштовані га- зети нерідко ігнорували. і все ж департамент преси при державній канцелярії налагодив систематичний випуск двох видань – “Вісті закордонної преси” і “Вісті краєвої преси”19. слід відзначити, що ці унікальні історичні джерела досі майже не використовувалися дослідниками. особливо це стосу- ється першого видання, яке подавало перекладені українською мовою матеріали десятків німецькомовних газет німеччини, австро-угорщи- ни, Швейцарії. Вони містять інформацію щодо позиції рейхстагу, мЗс, відомства канцлера, військового міністерства з українського питання; також опубліковані оцінки становища в україні, зроблені після її від- відин економістами і політиками. За нашими підрахунками, німецькі огляди джерел та документальні нариси 135 газети вмістили близько десяти інтерв’ю П. скоропадського. друге ви- дання – це огляд повідомлень місцевої преси про становище у краї. у липні–жовтні 1918 р. розвідувальний відділ генерального штабу та- кож випускав конфіденційний “огляд закордонних часописів”20. деякі з міністерств гетьманату налагодили випуск своїх друкованих органів, а саме: міністерства земельних, військових справ, віросповідань та інші21. у добу директорії унр функціонувало міністерство преси, яке й перебрало на себе випуск інформаційних видань. упродовж 1919– 1920 рр. у різний час, незважаючи на складну військово-політич- ну ситуацію, виходили “Вістник державних законів для всіх земель української народної республіки”, “Вістник української народної республіки”, “новини”, “останні новини українського телеграфного агентства”, “селянська громада” та інші22 Після проголошення акту злуки державний секретаріат Західної області унр видавав “Вістник державних законів і розпорядків”. свої часописи випускали військове та інші відомства Зунр23. губернські органи влади також мали друковані органи. Здебільшого це було одне й те ж видання, яке при різних державних утвореннях змі- нювало назву. наприклад, у Волинській губернії “Вістник” видавався від імені губернських комісарів тимчасового уряду, уЦр, губернсько- го старости гетьманату і, нарешті, губернського комісара директорії унр24. “Харьковские губернские ведомости” під час гетьманату вихо- дили під назвою “Ведомости Харьковщины” – орган губернського ста- рости. так само було й у катеринославі, Полтаві та інших губернських центрах. міська влада одеси видавала “Ведомости одесского градона- чальства”. головним завданням цих видань була публікація офіційних документів місцевої адміністрації та урядових розпоряджень, проте вони мали й постійні рубрики про економічне, культурне життя, події у світі, хроніку тощо25. За роки державної незалежності україни преса Зунр як історичне джерело стала об’єктом уваги дослідників. Ця тема широко представ- лена у матеріалах доповідей та повідомлень щорічних науково-теоре- тичних конференцій “українська періодика: історія та сучасність”, які регулярно з 1993 р. проводяться у львові, збірниках праць науково-до- слідного центру періодики львівської наукової бібліотеки ім. В. сте- фаника. саме її науковцям належить пріоритет у складанні бібліогра- фії українських періодичних видань на західноукраїнських землях26. Загальна та тематична характеристика періодики як джерела з історії Зунр проведена у працях В. Великочого, В. танчина, л. Волосянко, і. крупського та інших27. Після лютневої революції в умовах утвердження влади йшов про- цес масового виникнення громадських комітетів, своєрідних органів огляди джерел та документальні нариси136 місцевого управління, які виступали опорою губернських та повітових комісарів тимчасового уряду. навесні 1917 р. вони почали видавати свої друковані органи. наприклад, “Вестник Полтавского губернського общественного комитета” виходив за редакцією комісара тимчасового уряду, а “известия Харьковского губернського общественного комите- та” видавали на базі колишніх “губернских ведомостей”28. Переважна більшість повітових громадських комітетів випускали російськомовні тижневики під назвою “известия” (Валки, городня, костянтиноград, кременчук, маріуполь, ніжин, Чугуїв, Хорол та інші)29. окремі газе- ти друкувалися російською та українською мовами30. Припинили вихід восени 1917 р. Ці видання є досить інформативним джерелом для вивчення гро- мадсько-політичного, повсякденного життя населення українських гу- берній, реалізації заходів тимчасового уряду, діяльності органів місце- вого самоврядування, їх партійно-політичного складу тощо. досить великий сегмент періодичної преси 1917–1918 рр. станов- лять видання земських органів. революційні події, демократизація і водночас політизація суспільного життя відбилася й на змістовно-те- матичному характері цих видань. Піднесення їх припадає на 1917 р. В умовах наступу гетьманської адміністрації на органи місцевого само- врядування у 1918 р. кількість їх друкованих органів зменшилася, а зі встановленням радянської влади вони припинили вихід. найбільш інформативними є газети губернських земств31. як пра- вило, це були видання з усталеними журналістськими колективами, традиціями і тематикою. Вони відображали події господарського, куль- турно-освітнього життя, діяльність органів самоврядування, їх відноси- ни з представниками державної влади, проблеми виборів до установ- чих зборів, місцевих дум та управ. Здебільшого це тижневики, хоч й були щоденні видання. у фондах центральних та обласних бібліотек збереглися десятки видань повітових земств32. Це надзвичайно цікаве та інформативне джерело з історії не тільки політичного життя, але й повсякденного по- буту населення української провінції. активне партійне будівництво знайшло відображення у пресі чис- ленних політичних партій. організаційно оформлена у квітні 1917 р. українська партія-соціалістів революціонерів видавала газету Цк “Бо- ротьба”. на позиціях уПср стояла й газета Цк Всеукраїнської ради се- лянських депутатів (селоспілка) “народня воля”. Після розколу партії у 1918 р. уПср (центр. течія) видавала журнал “трудова республіка” і однойменну газету, а також щоденний часопис “ трудова громада”. газета “Боротьба” залишилася друкованим органом іншої части- ни уПср і дала їй назву “боротьбистів”. З березня 1919 р. українська партія соціалістів-революціонерів-комуністів, а в серпні після злиття з огляди джерел та документальні нариси 137 українською соціал-демократичною робітничою партією (незалежних) отримала назву українська комуністична партія (боротьбистів). Цк та місцеві організації укП(б) у 1919 – на початку 1920 рр. мали досить розгалужену мережу друкованих видань. Цк партії боротьбистів у різ- ний час видавав газети “Боротьба”, “Пролетарская правда”, “Червоний стяг” (разом з Харківським комітетом); Волинський губком – “Бороть- ба”, “Пролетарська боротьба”, “трудове життя”; катеринославсь кий – “Боротьба”; Подільський – “трудове життя”, “Червона боротьба”; Полтавський – “Боротьбист”, “нове життя”, “Шлях боротьби”; Харків- ський – “селянська газета”, Херсонський – “Боротьба” та інші. Чима- ло повітових комітетів партії боротьбистів також видавали свої газети: “кобиляцький боротьбист”, “Чигиринський боротьбист”, “Червоний шлях”(сквира), “Боротьбист”(Прилуки) та інші. намагаючись поширити ідеї боротьбизму на західноукраїнські зем- лі на початку 1920 р. у Вінниці було організовано вихід газети “га- лицько-буковинський комуніст” – орган крайового комітету укП(б) наддніпрянщини. Боротьбистська преса подає важливу інформацію про ідейну ево- люцію українського соціал-революціонаризму, політичну діяльність Цк та місцевих осередків, тактику революційної боротьби, організа- цію партизансько-повстанського руху під час німецько-австрійської та денікінської окупації, складні взаємовідносини з більшовиками та фактичну ліквідацію одного з репрезентантів українського націонал- комунізму. інша течія есерів восени 1918 р. створила українську партію лі- вих соціалістів-революціонерів. на початку 1919 від неї відкололося ліве крило, яке отримало назву борьбисти від часопису Цк уПлср “Борьба”. слід відзначити, що таку ж назву мали й друковані орга- ни київського, миколаївського, Полтавського, Харківського, сімфе- ропольського та інших комітетів. Преса партії борьбистів відображає ідеологію і тактику лівоесерівського радикалізму, неприйняття більшо- вицької “диктатури пролетаріату” і спробу зіграти роль “третьої сили” в перебігу української революції. Преса російських есерів (лівих, правих, максималістів) була най- більш поширеною в україні у 1917–1918 рр. у різний час у Харкові виходили газети “Земля и воля”, “революционный народ”; у катери- нославі – “мысль”, “революционный путь”, трудовой народ”, “на- родовластие”; в києві – “Воля народа”, “социалист-революционер”, “народное дело”, “новое народное дело”, “трудовая советская респу- блика”; у миколаєві – “голос труда”; в одесі – “Земля и воля”; у Пол- таві – “максималист” та інші. українська соціал-демократична робітнича партія належала до впливових партій національно-демократичного спрямування, фактично огляди джерел та документальні нариси138 одна з правлячих сил унр, значно поступалася есерам за кількістю дру- кованих органів. Фактичною трибуною партії був орган Цк “робітнича газета”, яку редагували лідери усдрП – В. Винниченко, м. авдієнко, і. мазепа. Часопис почав виходити вже у березні 1917 р. Влітку бюро Цк почало видавати газету “Воля”, Харківський комітет усдрП випус- кав газету “робітник” (1917 р.) та “слово” (1918 р.), “голос робітника” виходив у катеринославі, “Визволення” – у кам’янці-Подільському. Періодична преса усдрП є важливим історичним джерелом не тільки з історії самої партії, а й розвитку соціал-демократії як однієї з течій суспільно-політичної думки та практичної реалізації концепції україн- ської державності. досить впливова, але нечисельна українська партія соціалістів-фе- дералістів своїм органом взяла відому газету “нова рада”33. Зібрані на- вколо неї інтелектуальні та журналістські сили сприяли популярності цього видання. Під час гетьманату газета відображала роль уПсФ як “м’якої” опозиції до влади. роль цього видання як історичного джерела знайшло висвітлення у сучасній історіографії34. Період найбільшої політичної активності української партії соці- алістів-самостійників припав на добу гетьманату П. скоропадського. Цк партії видавав у 1918 р. тижневик “самостійник”35, а пізніше газе- ти “українське діло” (рівне), “українські вісті” (тернопіль) та інші. Ці видання репрезентували програмні положення та політичну платформу партії щодо державного устрою україни, шляхів розв’язання земельно- го, робітничого, релігійного питання, висвітлювали внутрішньопартій- не життя. Важливу інформацію про підготовку та здійснення антигетьман- ського повстання містять періодичні видання тимчасового об’єднання політичних партій та організацій – українського національного союзу. Вони виходили у листопаді 1918 – січні 1919 рр. Це були друковані органи відділів та філій унс на Правобережній та Центральній україні (Вінниця, могилів-Подільський, жмеринка, гайсин, Звенигородка, Ва- сильків, олександрівськ, Чернігів та інші)36. Вони містили викривальну інформацію щодо гетьманського режиму, зокрема оголошення П. ско- ропадським федераційної грамоти, публікували відозви директорії, на- кази штабу республіканських військ, повідомлення про хід бойових дій тощо. Всі видання були україномовними. Власні друковані органи мали єврейські політичні партії та органі- зації. насамперед вони вміщували матеріали про організаційно-партій- ну роботу, ставлення до органів державної влади, політичну активність єврейства, прояви антисемітизму в роки революції37. меншовицькі організації в україні не оформилися як політична партія і упродовж 1917–1920 рр. залишалися структурними частина- ми російської соціал-демократичної робітничої партії (об’єднаної). у огляди джерел та документальні нариси 139 киє ві діяв головний комітет, який виконував координаційні функції щодо меншовицьких організацій і груп в україні. основні комітети рсдрП(о) працювали, як правило, в найбільших промислових центрах, де й виходили їх друковані органи: “наш голос”, “наш Юг”, “Вестник Юга” (Харків); “наша борьба”, “Вперед”, “рабочая борьба”, “рабочее дело” (катеринослав); “Знамя труда”, “іскра”, “новая іскра”, “рабочая жизнь”, “начало” (київ); “Пролетарское знамя”, “Путь социал-демо- крата” (миколаїв); “рабочий голос” (одеса); “рабочий” (кременчук) та інші. матеріали меншовицької преси дозволяють простежити ставлення партії до державних утворень в україні, політику щодо робітничого та профспілкового питань, організацію спротиву більшовикам, інформа- цію про поточне життя міського населення, зростання цін, спекуляцію тощо. організації Партії народної свободи (кадетів) в україні найбільш активно діяли у 1917 р. матеріали їх друкованих видань висвітлювали діяльність тимчасового уряду, його місцевих комісарів, участь партії кадетів у підготовці до виборів установчих зборів, діяльність партій- них фракцій у думах тощо38. на території україни у різний час виходили російські газети право- консервативного, монархічного, шовіністичного спрямування. у добу гетьманату один з ідеологів єдиної і неподільної росії В. Шульгін ви- давав газету “киевлянин”, а потім – “россия”. Проф. а. Погодін у Хар- кові редагував “русскую жизнь” – орган російської національно-про- гресивної і суспільно-політичної думки. Під час денікінської окупації союз звільнення росії видавав у києві “Вечерние огни”. “народная газета” (орган російського народу) у вступній статті першого номера задекларувала: “ми росіяни і вимагаємо від кожного інородця якнай- повнішої поваги до нашої батьківщини”39. на аналогічних позиціях стояли й інші видання “новая россия”, “русь”, “единая россия”, “Заря россии” тощо. серед пресових джерел варто виокремити газети анархістського спрямування. конфедерація анархістських організацій “набат” видава- ла однойменну газету, яка виходила у Харкові – катеринославі. міс- цеві групи анархістів випускали “екатеринославский набат”, “гуляй- польский набат”, “Харьковский набат”. крім того асоціація анархістів Харкова видавала газету “к свету”, а гуляйпільський союз анархістів – “Путь к свободе”. Важливу роль у налагодженні цих видань відіграли провідні ідеологи анархізму в україні П. аршинов та В. Волін. низка газет видавалася у махновських військах: “Шлях до волі”, “голос мах- новца”, “Вольный повстанец”, “анархіст-повстанец” та інші. до цієї групи слід віднести й газету харківської групи анархо-синдикалістів- комуністів “рабочая мысль”. огляди джерел та документальні нариси140 Ці видання важливі як джерело для дослідження теорії і практи- ки анархізму в україні. Вони містять праці м. Бакуніна, П. лаврова, П.- ж. Прудона, статті В. Воліна, а. Барона, П. аршинова та інших. Їхні матеріали висвітлюють складні взаємовідносини з радянською владою. тут також публікувалися відозви, накази, розпорядження штабу рево- люційної повстанської армії, хроніка місцевого життя. свої видання мали й такі впливові корпоративні об’єднання, як союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства (Про- тофіс), союз товариств заводчиків і фабрикантів україни (суоЗіФ), товариство промисловців Півдня росії (Проюг), Всеукраїнський союз земельних власників та інші. Пік діяльності їх припадає на добу геть- манату П. скоропадського. Ці друковані органи відображали інтереси промислово-фінансової та агарної буржуазії, виступали за відновлення Великої росії, надання російській мові в україні статусу державної, не- допущення українізації уряду тощо40. досить розмаїтою за формою, періодичністю, змістом інформації є військова преса. серед видань 1917 р. слід відзначити “Військовий вістник” – орган української генерального військового комітету і ге- нерального секретаріату військових справ, який виходив з квітня по грудень 1917 р; “наш голос” – орган Всеукраїнської ради солдатських депутатів (київ, 1917 р.); “Вільна думка” – орган української військо- вої ради Південно-Західного фронту (Бердичів, листопад – грудень 1917 р.). Ці видання містять інформацію про процес українізації військ, утворення збройних сил унр, політичну боротьбу, культурно-освітню працю в армії тощо. групи військ директорії унр у ході антигетьманського повстан- ня, як правило видавали бюлетені. Вже 18 листопада 1918 р. у Білій Церкві вийшов “Бюлетень головної ставки військ унр”. у грудні 1918 – січні 1919 р. бюлетені видавали штаби республіканських військ на катеринославщині, лівобережній україні, штаб Південного району (“республіка”, житомир), Південно-східної групи (“республіканець”, катеринослав), на Херсонщині (“козацьке слово”). матеріали цих ви- дань відображають хід антигетьманського повстання, містять накази, розпорядження, відозви до населення і вояків, повідомлення телеграф- них агентств тощо. З формуванням армії унр військовими виданнями від початку 1919 р. займалося інформаційне бюро (Пресова квартира). спочатку виходили “Бюлетень”, “новини”, потім періодичні – “нова україна” (1919 р.), “козацька думка”, “наша Правда” (1920 р.). Виходили й дру- ковані органи окремих військових частин – “козак” (3-я піша дивізія, 1919), “Вістки сірих” (козацько-стрілецька (сіра) дивізія) та інші. мали свої видання й січові стрільці, українська галицька армія. у березні 1918 р. у києві виходив тижневик “український січовий огляди джерел та документальні нариси 141 стрілець”, Пресова квартира усс у 1919 р. видавала газету “стрілець- ка думка”, у 3-му корпусі уга виходила газета “стрілецький шлях”, у 1-му корпусі української галицької Червоної армії – “стрілецька вістка”. газета “стрілець” – репрезентувалася як орган українсько- го війська (лютий–листопад 1919 р., станіславів – стрий – Борщів – кам’янець-Подільський). Військові видання вміщували урядові постанови, відозви, телегра- ми, накази командування, інформацію про перебіг бойових дій, епіде- мію тифу, міжнародні новини, листи вояків тощо. Професійні об’єднання загальноукраїнського, регіонального рівня, галузеві комітети видавали власні органи друку. як правило, вони мали досить мінливу періодичність виходу, форму бюлетенів, російську мову видання41. найповніше представлені видання спілок друкарських пра- цівників42. Профспілкові видання відображають економічні (рідше по- літичні) вимоги робітників різних галузей, містять дані про заробітну плату, умови праці, відносини з підприємцями, владними структурами, цензурні утиски, страйки тощо. Чимало профспілкових організацій та їх друкованих видань знаходилися під впливом партії меншовиків. у роки революції, насамперед у 1917–1918 рр. свої видання мали товариство “Просвіта”, церковні, національні громади. Вони є важли- вим джерелом для вивчення освітнього, культурно-національного, ре- лігійного життя43. досить поширеною формою періодичного друку були бюлетені. Ці засоби швидкого реагування на події та інформування населення відзначалися нетривалим функціонуванням і нерідко виконувалися у листівковому форматі. найчастіше бюлетені видавали редакції газет: “киевская жизнь”, “Червоний прапор”, “народна воля” (київ), “рух”, “Последние события” (Харків), “Шлях”, “слово Подоли” (Вінниця), “Волинське життя” (житомир), “Полтавський день” (Полтава), “сум- ской вестник” (суми), “новости” (Чернігів), “народная жизнь” (олек- сандрівськ) та інші. Випуск інформаційних бюлетенів було звичною практикою укра- їнського телеграфного агентства. Бюлетені видавали органи інформа- ції міністерств унр: шляхів сполучень, земельних справ, продоволь- чих справ. до таких видань часто вдавалося інформаційне бюро армії унр. крім того, бюлетені видавали місцеві органи державної влади та самоуправління, виконкоми рад робітничих, солдатських, селянських депутатів, професійні, кооперативні та інші спілки. газетна періодика є невід’ємним складником історико-дослідниць- кого процесу, оскільки містить широкий спектр тематичної інформації, як офіційного характеру, так і повсякденного життя, охоплює всі регіо- ни україни. Послідовність і оперативність поданих відомостей, їх син- тетичний характер посилюють цінність цього виду історичних джерел. огляди джерел та документальні нариси142 1 Будников В. П. Большевистская партийная печать в 1917 году. – Харь- ков, 1959; Його ж. Большевистская партийная периодическая печать в пери- од подготовки и проведения октябрьской революции (март 1917 – февраль 1918 гг.). – м., 1963; Вартанов г. і. жовтневих днів рядки живі. Преса біль- шовиків україни в 1917 р. – к., 1966.; дмитрієнко м. Ф. Більшовицька преса україни 1917–1918 рр. як історичне джерело. – к., 1967; солдатенко В. Ф. Большевистская пресса украины в борьбе за осущесвление пролетарського интернационализма в период подготовки и проведения Великой октябрь- ской социалистической революции (март-декабрь 1917 г.). дисс... канд. ис- тор.. наук. – к., 1979; Його ж. Большевистская пресса украины в 1917–1918 гг. историко-библиографический обзор. – к.,1979; Його ж. Большевистская пресса украины в борьбе за осуществление ленинской стратеги и тактики социалистической революции (март 1917 – март 1918 гг.). дисс... докт. ист. наук. – к., 1981; Його ж. идти впереди всех: из опыта борьбы большевист- ской прессы украины за победу социалистической революции. – к.,1986; ко- потиенко и.и. источниковедческий анализ переодической печати украины (1917–1926 гг.). – днепропетровск, 1978. 2 дмитрієнко м. Ф. листівки більшовицьких організацій україни 1917– 1920 рр. як історичне джерело. – к., 1980; Її ж. Большевистские литовки украины 1917–1920 гг. как исторический источник. дисс... докт. ист. наук. – к., 1985. 3 див.: сергейчук и. Пресса советов робочих, солдатских и крестьянских документов как источник по истории Великой октябрьской социалистической революции на украине (25 октября 1917 – март 1918 гг.) дисс… канд. ист. наук. – к., 1986. 4 одеська періодична преса років революції та громадянської війни. лю- тий 1917–1921 рр. – одеса, 1929. 5 дашкевич я. р. Бібліографічний покажчик комуністичної та прогресив- ної преси львова (1917–1939). – львів, 1957; Більшовицькі газети часів жов- тневої революції та громадянської війни (1917–1920 рр.). Зведений каталог матеріалів, що переховуються в збірках м. львова. – львів, 1960. 6 Періодичні видання урср. 1917–1960. газети. Бібліографічний довід- ник. – Х., 1965; Преса української рср. 1918–1975. наук.-стат. довідник. – Х., 1976. 7 газети радянської україни 1917–1920 рр. За матеріалами газетних фон- дів ЦнБ ан урср). Бібліографічний покажчик. – к., 1979. у 1988 р. був пере- виданий у канаді (едмонтон). 8 рудий г. Преса української держави. 1918. – к., 1996; Його ж. газетна періодика – джерело вивчення проблем української культури 1917–1920 рр. – к., 2000; Його ж. методологічні аспекти контент-аналізу преси україни пе- ріоду української революції 1917–1920 рр. // українська періодика : історія і сучасність: доп. та повідомлення шостої Всеукраїнської наук.-істор. конф. – львів, 2000. с. 413–416; Його ж. Періодика україни як об’єкт джерелознавчо- го дослідження української культури (1917–1920 рр.) дис... докт. іст. наук. – к., 2004. 9 Преса україни: газети 1917–1920 рр. Бібліографічний покажчик. – к., 1997. 10 там само. – с. 2–3; 93–95. 11 губа П. і. Періодична преса як джерело дослідження українського дер- жавотворчого процесу 1917–1920 рр. автореф. дис. … докт. іст. наук. – к., 2007. огляди джерел та документальні нариси 143 12 коновець О. науково-просвітницька преса україни (ХіХ – перша трети- на ХХ ст.): історія. теорія. Практика. дис... докт. іст. наук. – к., 1994; круп- ський і. Преса як джерело досліджень національно-визвольних змагань за українську державу (друга половина ХіХ – перша чверть ХХ ст.). дис... докт. іст. наук. – к., 1996. 13 Федоришин П. Преса і українська державність. – тернопіль, 1996; ро- манюк м. українська преса Північної Буковини 1918-1940 рр. – львів, 1996; тутковський В. українська преса наддніпрянщини в національно-культурно- му та державотворчому процесі (друга половина ХіХ ст. – 1920р.). дис... канд. іст. наук. – к., 2002. 14 Вісти з української Центральної ради. Перше число вийшло 19 березня 1917 р. матеріали видання досить повно представлені у збірнику документів “українська Центральна рада”. 15 Вістник генерального секретаріату української народної республіки. Перше число вийшло 6 листопада 1917 р. З січня 1918 р. – “Вістник ради на- родних міністрів української народної республіки” останнє число вийшло вже після державного перевороту і датоване 2 травня 1918 р. 16 Вістник генерального секретарства військових справ української на- родної республіки. Почав виходити 1 квітня 1918 р. кілька номерів припада- ють на добу гетьманату, коли міністерство було в стадії реорганізації. 17 державний вістник. усього вийшло 82 випуски. Перший 16 травня, останній – 12 грудня 1918 р. редактором видання був і. Ющишин, який реда- гував й офіційні вістники унр. 18 скоропадський П. спогади. кінець 1917 – грудень 1918. – київ-Філа- дельфія, 1995. – с. 219. 19 Вісті закордонної преси; Вісті краєвої преси. Видання призначалися в першу чергу для інформування владних структур. 20 огляд закордонних часописів. Видавець – розвідочний відділ головно- го управління генерального штабу української держави. 21 Вістник міністерства земельних справ; “армія” – орган міністерства військових справ; “слово” – орган міністерства віросповідань. 22 на початку 1919 р. інформаційне бюро при директорії унр видало кілька номерів “українського вістника”. З утворенням міністерства преси по- стійно виходили інформаційні видання. 23 Вістник державних законів і розпорядків Західної області української народної республіки. Перший номер вийшов 31 січня 1919р.; Вістник дер- жавного секретаріату освіти і віросповідання Західно-української народної республіки. 24 Вестник Волынского губернского комиссара Временного правительства (травень–листопад 1917); Вістник Волинського губернського старости (чер- вень–листопад 1918 р.); Вістник Волинського губерніального комісара дирек- торії унр (з січня 1919 р.). 25 “губерніальні відомості” виходили в катеринославі, Полтаві, Чернігові; під час гетьманату у Бресті видавався “Вістник Холмського губерніального староства” (вересень-грудень 1918 р.). 26 Періодичні видання Волині, Полісся, Підляшшя та Холмщини (1836– 1944): список / уклад. : Ю. лащук, г. Бухало, о. ошуркевич. ан україни. львів. наук. б-ка та ін. – львів, 1994; Павлюк і. З. українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917–1939 рр.): анот. покажч. нан укра- їни. львів наук. б-ка. науково-досл. цент.періодики. – львів – луцьк, 1997; огляди джерел та документальні нариси144 мартинюк м. українські періодичні видання Західної україни, країн Цен- тральної та Західної Європи (1914–1939 рр.): матеріали до бібліогр. / нан україни. львів. наук. б-ка. – львів, 1998. 27 Великочий В. до загальної характеристики та класифікації джерел з іс- торії Західно-української народної республіки // Вісн. київ ун-ту. сер.: іс- торія. – 1999. Вип. 41; танчин В. Преса Зунр як історичне джерело // міжн. наук. конф., присвячена 75-річчю Зунр. 1–3 листопада 1993 р.: матеріали. – івано-Франківськ, 1993; Волосянко л. Преса Зунр – джерело вивчення наці- онально-визвольних змагань на західноукраїнських землях у 1918–1923 рр. // українська періодика: історія і сучасність. доп. та повідомл. іу Всеукр. наук.- теорет. конф., 19-20 грудня 1997 р. – львів, 1997; крупський і. Преса січових стрільців // трибуна – 1992. – № 2. 28 Вестник Полтавского губернского общественного комитета. редагували губернські комісари тимчасового уряду с. іваненко та а. лівицький. 29 див. напр., известия Валковского общественного комитета. – тижне- вик – Валки. рос. мова. 30 Вістник лубенського громадського комітету. газета виходила тричі на тиждень. текст подавався українською і російською мовами. 31 известия Волынского губернского земства (житомир); Шлях, народ- нє життя (катеринослав); київська земська газета (київ); Вестник одеського земства (одеса); Черниговская земская газета (Чернігів); народнє діло (Хар- ків) та інші. 32 див. Вестник елисаветградского земства; Вістник олександрійського повітового земства; Вовчанський земський листок; газета Зіньківського по- вітового земства; рідний край (гадяч); Звенигородська зоря; Переяславська газета; старобельская жизнь та інші. 33 нова рада. Щоденна україномовна газета. у 1917–1919 рр. виходила у києві. редактор а. ніковський. З серпня 1919 по лютий 1920 рр. у львові. редактор о. лотоцький. 34 сурай Ю. З історії газети “нова рада” (1917 р) // Записки історичного факультету одеського державного університету. – 1995. – Вип. 1; денисен- ко а. газета “нова рада” за духовне і національне відродження українсько- го народу, його державності // українська демократична революція 1917– 1918 років: матеріали науково-теоретичної конференції, 17 квітня 1992р. – к., 1992; денисенко В. трибуна вільного слова //історичний календар – 97. – к., 1996. Вип. 3. 35 самостійник. №1 вийшов 7 квітня 1918 р. редактор с. макаренко. 36 республіканські вісті (Вінницька філія унс); дністер (могилів-Поділь- ський відділ унс); Правда (жмеринський відділ унс); новини (гайсинська філія унс); народна думка (Звенигородська філія унс); Васильківські ві- сті – (інформаційне бюро унс при Штабі українського республіканського війська); дзвін (олександрівський відділ унс ); Чернігівщина (Чернігівська філія унс). 37 наш голос – орган одеського комітету Бунду (1917); Бюллетень Пол- тавского комитета объединенной еврейской социалистической рабочей партии (1917); еврейская мысль –издание сионистского комитета одеського района (1918); Заря – орган еврейской научной мысли (Харьков, 1919); революци- онная мысль – орган украинского центрального бюро Харьковского и киев- ского комитетов еврейской коммунистической партии (київ, 1920); комму- нистическая мысль – орган Черниговского губернського комитета еврейской коммунистической партии (1920). огляди джерел та документальні нариси 145 38 народна свобода (суми, 1917); лебединський вістник (лебедин, 1917); Валковская речь (Валки, 1917); наш голос (Богодухів, 1917) та інші. 39 народная газета. – 1919. – 29 сентября. 40 известия союза промышленности, финансов, торговли и сельского ха- зяйства (київ, 1918); суоЗиФ (київ, 1918); Проюг (одеса, 1918); Бюллетень киевского областного союза земельных собственников (київ, 1918). 41 Бюллетень Всеукраинского Центрального совета Профсоюзов (1919); Профессиональное движение (бюллетень бюро Всероссийского совета проф- союзов Юга россии (1919); Вестник екатеринославского совета робочих профессиональных советов (1918). 42 киевский печатник (1917); голос труда (1918); Бюллетень киевского союза робочих печатного дела (1918). 43 Вістник товариства “Просвіта” (катеринослав, 1917); степ (Павлоград, 1917); Вістник Вовчанського українського товариства “Просвіта” (1918); Віль- не життя (одеса, 1918); Шлях (Вінниця, 1919); Вестник екатеринославского губернского комитета Православной Церкви (1917); голос Подольской церкви (кам’янець-Подільський, 1918); Вісти українського православного Церковно- го собору (київ, 1917); Белорусское эхо (київ,1918); Вестник армении (оде- са, 1919) та ін. на базе устоявшейся классификации исследуются информационные воз- можности периодической прессы в освещении революционных событий в украине начала ХХ века даны также сведения о современном научно-спра- вочном аппарате отечественной газетной периодики. Ключевые слова: периодическая печать; органы печати; газеты; бюлле- тени. There are researched the informational opportunities of periodicals on the highlighting of revolution events in Ukraine at the beginning of 20 century on the basis of considered classification in the article. Also the information about modern scientific apparatus of the national newspaper periodicals is given. Kyewords: periodicals; publishing bodies; newspapers; bulletins.

Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: періодична преса

Institution

Ähnliche Einträge