Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження
Досліджується життя та діяльність українського історика, джерелознавця, документознавця, фахівця зі спеціальних історичних дисциплін, професора Київського університету А. О. Введенського....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121955 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження / В.В. Бондарчук // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 210-225. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-121955 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1219552017-06-24T03:02:53Z Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження Бондарчук, В.В. Особистості Досліджується життя та діяльність українського історика, джерелознавця, документознавця, фахівця зі спеціальних історичних дисциплін, професора Київського університету А. О. Введенського. Исследуется жизнь и деятельность украинского историка, источниковеда, документоведа, специалиста в области специальных исторических дисциплин, профессора Киевского университета – А. А. Введенского. There is an analysis of the life and activity of Ukrainian historian, specialist in the field of source study, documentologists, a specialist on special historical disciplines, the professor of Kyiv university – A. Vvedensky. 2011 Article Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження / В.В. Бондарчук // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 210-225. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121955 930(092)(477)"1891/1965" uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Особистості Особистості |
| spellingShingle |
Особистості Особистості Бондарчук, В.В. Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження Архіви України |
| description |
Досліджується життя та діяльність українського історика, джерелознавця, документознавця, фахівця зі спеціальних історичних дисциплін, професора Київського університету А. О. Введенського. |
| format |
Article |
| author |
Бондарчук, В.В. |
| author_facet |
Бондарчук, В.В. |
| author_sort |
Бондарчук, В.В. |
| title |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| title_short |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| title_full |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| title_fullStr |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| title_full_unstemmed |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| title_sort |
історик-документознавець андрій введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Особистості |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121955 |
| citation_txt |
Історик-документознавець Андрій Введенський (1891–1965): до 120-річчя від дня народження / В.В. Бондарчук // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 210-225. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT bondarčukvv ístorikdokumentoznavecʹandríjvvedensʹkij18911965do120ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-08T20:51:00Z |
| last_indexed |
2025-07-08T20:51:00Z |
| _version_ |
1837113395291095040 |
| fulltext |
ОсОбистОсті210ОсОбистОсті
* бондарчук Вікторія Василівна – кандидат історичних наук, старший
науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту архівної
справи та документознавства.
© В. В. бондарчук, 2011
УДК 930(092)(477)"1891/1965"
В. В. БонДарчУК*
ІсториК-ДоКУментознаВець
анДрІй ВВеДенсьКий (1891–1965):
До 120-рІччя ВІД Дня нароДження
Досліджується життя та діяльність українського історика, джере-
лознавця, документознавця, фахівця зі спеціальних історичних дисцип-
лін, професора Київського університету А. О. Введенського.
Ключові слова: А. О. Введенський; документознавство; джерелоз-
навство; Київський університет; наукова діяльність.
Пошук та збереження старожитностей, опікування вітчизняним до-
кументальним надбанням є одним із основних завдань історичної нау-
ки. Ці традиції були закладені вченими Київської школи документаліс-
тики ХіХ ст.: М. Д. іванишевим, В. б. Антоновичем, В. с. іконниковим
та ін. Продовжило їх покоління істориків-джерелознавців, архівістів та
документознавців середини ХХ ст., плідна праця яких у галузі архі-
вістики та документознавства посприяла відкриттю першої на теренах
України вузівської кафедри архівознавства. ініціатором її створення і
першим завідувачем був Ф. П. Шевченко – відомий український вче-
ний-історик, джерелознавець, фахівець в галузі археографії та спеціаль-
них історичних дисциплін (сіД). створена ним кафедра стала центром
дослідження джерелознавчих галузей знань, архівістики, підготовки фа-
хівців з обсягу сіД. Професори кафедри В. і. стрельський, А. О. Вве-
денський, М. Я. Варшавчик, с. О. Яковлєв і доценти А. Й. Грін берг та
А. В. бондаревський розробили і втілили у навчальний процес багато-
профільну програму підготовки спеціалістів для архівної галузі.
Київський університет був і донині залишається осередком під-
готовки істориків-архівістів не випадково, оскільки саме в ньому зо-
середжені найбільш кваліфіковані кадри професорсько-викладацького
ОсОбистОсті 211
Архів Київського університету.
Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77.
складу. Окрім того університет має
потужну навчальну базу та наукові
традиції, які підтримують і розширю-
ють викладачі та студенти. Почина-
ючи від самого створення (1944 р.),
кафедра архівознавства була єдиною
у системі вищих навчальних закладів
УРсР, яка готувала кадри архівістів
широкого профілю, а випускники ка-
федри після закінчення університету
отримували подвійну кваліфікацію:
викладач історії та історик-архівіст.
Андрій Олександрович Введен-
ський – історик, джерелознавець,
документознавець, педагог, який за-
ймався дослідженнями у галузі іс-
торії Росії та України ХV–ХVііі ст.,
вивчав вотчинне феодальне госпо-
дарство, історію техніки виробни-
цтва, питання дипломатики і джере-
лознавства1.
Вчений був спеціалістом в галузі
історії сРсР та допоміжних історичних дисциплін, його науковий до-
робок налічує близько 140 наукових праць, з них 5 монографій2. Лише
за період 1958–1963 рр. було опубліковано 16 робіт, з них 2 монографії,
підручник та методична брошура. Посібники та підручники А. О. Вве-
денського були присвячені дослідженню проблем зародження та ста-
новлення документознавства як напряму історичної науки, достовір-
ності історичних джерел, розвитку дипломатики та інших спеціальних
історичних дисциплін3.
А. О. Введенський народився 21 липня (н. ст.) 1891 р. у м. Пермь
в родині земських фельдшерів. смерть батька Олександра Олексійо-
вича Введенського у 1909 р. не стала на заваді сину здобути освіту.
У 1912 р. А. О. Введенський успішно закінчив Першу пермську кла-
сичну гімназію (свідоцтво № 2259 від 13 грудня 1924 р.)4, після чого
вступив на факультет суспільних наук історичного відділення (істори-
ко-філологічний факультет) Петроградського університету, де отримав
спеціальність викладача історії. Професійна майстерність професор-
сько-викладацького складу університету та особлива атмосфера сприя-
ли формуванню чітких орієнтирів майбутнього науковця, усвідомлення
ним суспільної значущості діянь в ім’я науки5.
Після закінчення навчання його залишили працювати в тому ж уні-
верситеті для підготовки до професорської діяльності. У 1920–1922 рр.
ОсОбистОсті212
А. О. Веведенський навчався в аспірантурі Петроградського універси-
тету6. таким чином, студентські захоплення історією держави і права
переросли у написання дисертаційного дослідження.
Одночасно А. О. Введенський викладав історію на троїцьких за-
гальноосвітніх курсах в Петрограді (1915–1918 рр.), латинську мову
та географію в слов’янській гімназії (1916–1918 рр.), а в подальшому,
після перетворення слов’янської гімназії на трудову школу, працював
викладачем історії та суспільствознавства у 7, 14, 15, 10, 107 трудових
школах у Петрограді (1 вересня 1918 р. – 16 листопада 1929 р.).
слід відзначити, що робота А. О. Введенського у 1916–1929 рр.
в середніх школах Петрограду дала плідні результати – у 1928 р. він
опублікував підручник “Рабочая книга по истории” (в 2-х частинах) у
співавторстві з А. В. Предтеченським. Ця книга була актуальною для
того часу та витримала п’ять видань7.
У 1923 р. він достроково закінчив навчання в аспірантурі, опублі-
кувавши ще у 1921 р. в “Русском историческом журнале” (№ 7, 1921 р.)
власну дисертацію “Монастырский стряпчий в ХVі–ХVіі вв.: очерки
по истории древнерусской адвокатуры”8.
слід відзначити, що дисертацію А. О. Введенського високо оціни-
ли колеги та опоненти. Зокрема, у 1923 р. з’явився відзив на неї за під-
писом відомого російського історика О. Є. Преснякова, що засвідчував
належний рівень наукової підготовки вченого. Отже, А. О. Введенський
отримав визнання як дослідник у науковому середовищі Петрограду.
Після захисту дисертації А.О. Введенський працював у декількох
навчальних закладах, поєднуючи різні види діяльності та беручи актив-
ну участь у громадському житті.
Отримавши кваліфікаційне свідоцтво на право викладання у ви-
щих навчальних закладах країни, А. О. Введенський у 1922–1932 рр.
працював викладачем історії у Вищому Військово-морському училищі
ім. Фрунзе в Ленінграді9. Одночасно він займався науковою діяльніс-
тю, працював в архівах та бібліотеках, в інституті історії, друкував на-
укові праці та брав участь у наукових дискусіях.
З 1920 р. починають з’являтися друком статті А. О. Введенського,
які стосувалися біографій відомих представників роду строганових, їх
культурної діяльності, побуту та зв’язків із Західною Європою10.
Публікація вченого “Об архивах Приуралья” (1920 р.) започатку-
вала серію його історико-архівознавчих та джерелознавчих розробок11.
Проте найбільші наукові вподобання А.О. Введенського увійшли до
першої серйозної праці дослідника, яка вийшла друком у 1924 р. у се-
рії “Пам’ятки соціально-економічної історії Росії” (за ред. О. і. Заозер-
ського і В. М. Кашина) – “торговый дом XVI–XVII веков”12. Варто
зазначити, що у даній серії друкувалися відомі того часу авторитетні
науковці на кшталт с. Ф. Платонова, б. Д. Грєкова, с. В. Рождєствен-
ського, і. В. Чернишова, Є. В. тарлє та ін. і той факт, що серед праць
ОсОбистОсті 213
Випуск історико-архівного відділу історичного факультету. 1950 р.
У першому ряду сидять: зліва направо – А. Й. Грінберг, Ф. П. Шевченко,
А. О. бородін, А. О. Введенський, М. Я. Варшавчик, с. О. Яковлєв;
стоїть в центрі другого ряду – В. і. стрельський.
З родинного архіву стрельських.
видатних діячів науки опублікована й праця А. О. Введенського засвід-
чує про його значний науковий потенціал13.
Праця “торговый дом XVI–XVII веков” є збірником документів з
історії торгівельно-промислової фірми строганових. Ця робота суттєво
доповнює коло джерел з історії торгівлі в ХVі–ХVіі ст. За проблем-
ним спрямуванням джерела, які увійшли до збірки, систематизовані за
4 розділами: купецький двір, сільське господарство строганових, стро-
ганівська торгівля та промисловість, відносини строганових з народа-
ми сибіру.
У 1927 р. з’явилася перша публікація А. О. Введенського з історії
дипломатики14. У ній автор проаналізував лекційний курс з дипломати-
ки, прочитаний проф. К. Пауловичем у Харківському університеті на
початку XIX ст.15 стаття започаткувала цілий цикл творів, що відкрили
нові факти історії дипломатики, і, відштовхуючись від накопиченого
фактичного матеріалу та інтерпретуючи загальновідомі події, явища,
по-новому вибудувати авторські теоретичні узагальнення16.
Згодом світ побачила публікація “Фальсифікація історичних доку-
ментів у Московській державі”17, де автор закцентував увагу на визна-
ОсОбистОсті214
ченні критеріїв достовірності та оригінальності давніх правових актів
середньовічної епохи, з’ясуванні чинників їх фальшування і потенцій-
них можливостей як історичних джерел, незалежно від міри вірогіднос-
ті зафіксованої інформації18.
Упродовж 1920–1930-х рр. він обіймав посаду доцента в Ленін-
градському державному педагогічному інституті ім. О. і. Герцена (далі
ЛДУ) та на Вищих Педагогічних курсах у Петрограді (1920–1923 рр.),
працював науковим співробітником в історичному науково-дослідному
інституті при Петроградському університеті (4 травня 1922 р. – 1 трав-
ня 1923 р. ) і науковим співробітником 1 розряду в інституті марксиз-
му-ленінізму (Ленінградське відділення AH сРсР) (1929–1930 рр.).
Документи особової справи А. О. Введенського свідчать, що у
1930-х рр. вчений був науковим співробітником 1-го розряду Ленін-
градського Російського музею (1 липня 1931 р. – 1 березня 1932 р.)19;
вченим-консультантом Головної редакції з укладання історії Жовтневої
залізниці (29 вересня 1932 р. – 15 квітня 1933 р.)20; професором кафедри
історії техніки в Ленінградському ордена Леніна інституті інженерів
залізничного транспорту ім. акад. В. Н. Образцова (28 березня 1933 р. –
1 жовтня 1934 р.)21; завідувачем кафедри історії та викладачем історії
техніки Ленінградського інституту шляхів сполучення (“інститут інже-
нерів промислового будівництва”) (1934–1937 рр.); викладачем історії
сРсР та історії середніх віків у Вологодському педагогічному інституті
(19 лютого 1935 р. – 1 липня 1937 р.)22; завідувачем та в. о. професора
кафедри історії Вітебського педагогічного інституту ім. с. М. Кі рова та
викладачем у Вітебському вчительському інституті (1 вересня 1935 р. –
8 березня 1937 р.)23, в. о. професора та завідувача кафедри історії сРсР
Комуністичного інституту журналістики ім. Воровського в Ленінграді
(1 січня – 1 липня 1938 рр.)24.
Зазначимо, що 1920–1930-і рр. характеризувалися появою багатьох
наукових неформальних гуртків, товариств тощо. До одного з таких
об’єднань, а саме гуртка молодих істориків, членами якого були пере-
важно дослідники історії Росії, ввійшов у 1922 р. і А.О. Введенський.
Діяльна участь у роботі наукового осередку відкрила перед молодим
вченим нові перспективи плідного спілкування з такими науковцями, як
М. М. богословський, с. Н. Валк, б. Д. Греков, М. і. Карєєв, О. Є. Корни-
лович, с. Ф. Платонов, і. A. Попов, М. Д. Присьолков, О. Є. Прєсняков,
с. В. Рождєственський, А. М. ставрович, Є. В. тарлє, П. П. Щеголєв
та ін., імена яких асоціюються з найяскравішими історичними студіями
першої половини XX ст. А. О. Введенський часто ініціював проведення
наукових дискусій та зібрань колег у власному помешканні25.
Завдяки участі у гуртку молодих істориків, А. О. Введенський
отримав як позитивний, так і негативний життєвий досвід. На початку
1930-х pp. поширилася звістка у науковому світі про арешт осіб, які ні-
ОсОбистОсті 215
бито входили до “Всенародної спілки боротьби за відродження вільної
Росії” і були причетними до відомої “справи Академії наук”26. Прізви-
ще А. О. Введенського зазначалося у списку серед інших заарешто-
ваних, проте після короткотривалого перебування під слідством його
було звільнено.
Перебування в гуртку молодих істориків внесло певні корективи
у життя А. О. Введенського. Він був змушений змінити місце роботи
та проживання, таким чином опинившись у Києві. Разом з тим про-
слідковується і зміна проблематики історичних досліджень вченого. На
новому місці А. О. Введенський з 1938 р. по 1941 р. очолював кафедру
історії сРсР та працював в. о. професора Київського університету. З
того часу творча біографія та наукова діяльність А. О. Введенського
були тісно пов’язані з Київським університетом.
У майбутньому вчений приховував факт перебування під слідством
при працевлаштуванні. Проте після прийняття постанови ЦК КП(б)У
“Про політичні помилки і незадовільну роботу інституту історії Ака-
демії наук УРсР” у серпні 1947 р., А. О. Введенський піддавався мо-
рально-психологічному тиску та був безпідставно звинувачений у “не-
достатній увазі до висвітлення марксистсько-ленінського трактування
історичних подій у навчальному процесі та вихованні студентів у дусі
комуністичних ідеалів та світогляду”. Його звинуватили в ігноруванні
вимог, які ставляться радянською владою до науковців гуманітарного
фаху, і наказом № 455/12 від 22 серпня 1951 р. було звільнено з посади
завідувача кафедри історії сРсР Київського університету27. Однак це
не вплинуло на подальшу науково-дослідну роботу вченого.
серед його наукових розвідок з історії феодальних відносин на
півночі Росії серйозної уваги заслуговують праці з історії купецької
вотчини строганових у ХVі–ХVіі ст. Результати досліджень цієї теми
публікувалися автором протягом тривалого часу. Ще в 1924 р. вче-
ним було підготовлено і видано збірник документів “торговый дом в
ХVі–ХVіі вв.”28. Згодом було опубліковано дослідження “строгановы
в Казани”29. багаторічна робота А. О. Введенського була завершена в
1943 р. захистом докторської дисертації “Очерки по истории строга-
новских вотчин в ХVі–ХVіі вв.”30. Проте наукові інтереси вченого не
обмежувалися лише цією проблемою. У 1939–1940-х рр. він опубліку-
вав ряд досліджень з джерелознавства: “Підробка і фальсифікація
історичних документів на Україні і в білорусі в XVI–XVII ст.”31,
“Подлог и фальсификация исторических документов в Грузии в ХVііі–
ХіХ вв.”32 тощо.
У період Другої світової війни (1 липня 1941 р. – 1 жовтня 1943 р.)
А. О. Введенський працював професором та завідувачем кафедри істо-
рії народів сРсР Уральського університету ім. М. Горького (м. сверд-
ловськ), де також здобув визнання як талановитий педагог, науковець
ОсОбистОсті216
Перше засідання вченої ради УДА (Управління державними архівами)
НКВс УРсР, яке відбулося в м. Києві 1 грудня 1944 р.
Зліва направо: В. і. стрельський, А. т. Юрченко, і. П. Олейник,
А. Й. Грінберг, Звєрєва, А.О. Введенський, П. і. Павлюк, Ф. П. Шевченко,
М. М. Петровський, П. П. Гудзенко.
ЦДКФФА України ім. Г. с. Пшеничного. од. об. О-281.
та дослідник. Після злиття евакуйованих у 1941 р. Київського і Харків-
ського університетів, А. О. Введенський продовжив трудову діяльність
в Об’єднаному українському університеті, очолюючи кафедру історії
Росії (1942–1943 р., Кзил-Орда)33.
У 1946–1958 рр. А. О. Введенським були опубліковані такі ґрун-
товні висліди, як “иван Грозный”34, “Урало-Печорский край на рубеже
ХіХ–ХХ вв.”35, “Классовая борьба и “одиначество” в Поморье в ХVі–
ХVіі вв.”36, “строгановы, Ермак и завоевание сибири”37, “Київ у ХVііі
ст.”38. Особливість цих наукових досліджень полягає в широкій дже-
рельній базі, яку використав автор, та глибоких наукових узагальнен-
нях і висновках.
Можна констатувати, що у “київський період” життя у А. О. Вве-
денського відбулися знакові події на науковій ниві. Зокрема, він за-
хистив докторську дисертацію (1941 р., повторний захист – 1943 р.) 39
і рішенням ВАК сРсР від 14 серпня 1943 р. отримав ступінь докто-
ра історичних наук (диплом № 000065)40, а 26 травня 1945 р. одержав
звання професора (диплом № 000263)41. тема докторської дисертації
А. О. Введенського – “Очерки истории строгановских вотчин в ХVі–
ХVіі вв.”42.
ОсОбистОсті 217
Родина В.і. стрельського з професором А. О. Введенським.
Зліва направо: дочка В. і. стрельського – Лариса, проф. А. О. Введенський,
дружина В. і. стрельського – Майя Василівна, син В. і. стрельського – Геннадій.
За проф. А. О. Введенським стоїть В. і. стрельський. 1959 р.
З родинного архіву стрельських.
У період перебування А. О. Введенського на кафедрі історії сРсР
Київського університету спостерігається урізноманітнення тематики
наукових досліджень вченого за рахунок підвищення інтересу до за-
гальної історії, зокрема періоду Національно-визвольної війни україн-
ського народу середини XVII ст., а також регіональної історії України,
краєзнавства та історії Київського університету43.
Варто акцентувати увагу також на характеристиці А.О. Введен-
ського як викладача. Крім блискучого читання лекцій, вчений дбав про
належне методичне забезпечення навчального процесу, підготував від-
повідні навчальні посібники з історії44, упорядкував методику її викла-
дання в загальноосвітній середній школі, вищих навчальних закладах,
розробив принципи організації та проведення семінарських та практич-
них занять тощо45.
У колі наукових інтересів вченого також завжди були спеціальні
історичні дисципліни. Перебуваючи у Київському університеті, вчений
повертається до улюблених дослідницьких тем, пов’язаних із джерелоз-
навством, дипломатикою та сіД46. Як вже було зазначено, А. О. Вве-
денського було звільнено у 1951 р. від роботи на кафедрі історії Росії
Київського університету, однак він успішно витримав конкурс на замі-
щення вакантної посади професора та розпочав працювати на кафедрі
архівознавства та допоміжних історичних дисциплін того ж навчально-
го закладу.
ОсОбистОсті218
Окрім основної роботи у Київському університеті, А. О. Введен-
ський працював також в інституті історії України АН УРсР (1952–
1956 рр.) та з 1944 р. був членом Вченої ради інституту47. До цієї на-
укової установи його було запрошено на посаду старшого наукового
співробітника за сумісництвом48. У 1965 р. А. О. Введенський разом
з провідними вітчизняними вченими на сторінках “Українського істо-
ричного журналу” виступив за необхідність видання бібліографії з іс-
торії УРсР49. За дорученням інституту історії України працював над
написанням чотирьох розділів на тему: “Київ в ХVііі ст.” 50
У 1950–1960-х рр. А. О. Введенський підтримав підготовку та опри-
люднення багатотомного науково-довідкового видання – бібліогра фії
історії України, робота над яким тривала з середини 1950-х рр.51 Факт
опікування вченим науково-видавничим проектом вагомо доповнює
його характеристику як людини і науковця, яка не стояла осторонь
модерних починань в історичній науці, спрямованих на “достойну ре-
презентацію вторинних галузевих інформаційних ресурсів, зміцнення
джерельної бази досліджень – запоруки успіху діяльності вчених”52.
Підсумком багаторічного розроблення основної теми вченого стала
монографія “Дом строгановых в XVI–XVII веках”53, яка була опубліко-
вана незадовго до смерті автора. слід відзначити, що торгово-промис-
ловий дім строганових являв собою унікальне явище у світовій історії.
Дана тема стала об’єктом дослідження вченого в першу чергу тому, що
з’ясування різноманітної господарської діяльності строганових дозво-
ляє висвітлити питання економічної історії Росії ХVі–ХVіі ст., оскіль-
ки процеси, що відбувалися в їх господарстві, були характерними для
тогочасної країни в цілому. У монографії досліджується історія однієї
гілки роду строганових – сольвичегодсько-пермських строганових, які
брали активну участь в політичному житті держави та були агентами
уряду з управління сольвичегодським та Пермським краєм. У праці
висвітлюються такі питання, як торгівельна діяльність строганових в
сольвичегодську, Вологді, Казані та ін. містах у ХVі–ХVіі ст., органі-
зація виробництва та промислів в строгановських вотчинах, а також
розвиток сільського господарства в Помор’ї та Пермських вотчинах.
Окрім того, досліджуються питання дому строганових періоду селян-
ської війни (кін. ХVі– поч. ХVіі ст.) та польсько-шведської інтервенції
(1608–1613 рр.). Увага автора звертається на висвітлення доручення
уряду івана іV строгановим охороняти східні кордони держави, а та-
кож завоювання сибіру Єрмаком тимофієвичем, внаслідок чого було
приєднано Західний сибір до Руської держави.
Науковий інтерес до дипломатики знайшов продовження у колек-
тивному виданні – навчальному посібнику “Допоміжні історичні дис-
ципліни” (1963), авторами якого були викладачі Київського університе-
ту – А. О. Введенський, В. А. Дядиченко та В. і. стрельський54. Вчений
ОсОбистОсті 219
З колегами:
с. О. Яковлєвим
(1909–1997),
А. О. Введенським
(1891–1965).
Перша половина
1960-х рр.
З родинного архіву
стрельських.
перший серед українських дослідників зробив спробу написати історію
розвитку документознавства.
Варто відзначити, що у цьому виданні містилися розділи, присвя-
чені архівознавству, археографії, джерелознавству, палеографії, дипло-
матиці, хронології, метрології, геральдиці, сфрагістиці тощо. Кожен із
авторів узагальнив колективний і власний досвід викладання навчаль-
них курсів на кафедрі архівознавства та допоміжних історичних дис-
циплін Київського університету. Зокрема, перу А. О. Введенського
належали розділи з дипломатики та хронології. Розділ “Дипломатика”
А. О. Введенського був, по суті, узагальнюючим підсумком тривалого
студіювання вченим історії, теорії та практики актового джерелознав-
ства, його історії та еволюції.
А. О. Введенський вважав, що дипломатика є “частиною загально-
го історичного джерелознавства, що вивчає акти з юридичним, норма-
тивним змістом”55. До основних завдань дипломатики вчений відносив
критичну оцінку вірогідності документу, виявлення підробок та фаль-
сифікатів, що унеможливлює достовірне відтворення історичного про-
цесу.
Вчений підкреслював, що “дипломатика як критичне документоз-
навство виникла раніше за всі інші допоміжні історичні науки”56. Він
визначає основні етапи розвитку дипломатики, називає вчених, що до-
сліджували історію її виникнення та становлення, зокрема К. Ф. Калай-
довича, Є. О. болховітінова, М. В. Калачова, с. Н. Валка, М. М. ти хо-
мирова та ін. вчених-джерелознавців. Вчений розглядає еволюційний
ОсОбистОсті220
поступ розвитку дипломатики. Він вважає, що наукові знання з ди-
пломатики почали формуватися у другій половині XV ст. і до почат-
ку XVііі ст. вони функціонували лише як сума практичних навичок
пізнання підроблених і справжніх документів. теоретичні ж основи її
почали складатися після 1718 р., коли А. Денисов опублікував свою
працю “Поморские ответы”, у якій на основі застосування методу ди-
пломатичного і палеографічного аналізу було викрито урядову доку-
ментальну підробку57. Наступний етап вчений асоціює з виникненням
у 1834 р. Археографічної комісії у санкт-Петербурзі, коли почалась
інтенсивна публікація значної кількості актового матеріалу, зокрема
видань “Акты юридические” (1838 р.), “Акты, относящиеся до юри-
дического быта” (3 томи, 1857–1884 рр.), “Акты исторические” (5 то-
мів), “Русская историческая библиотека” (35 томів) тощо. Звісно, що
публікація актів викликала наукове зацікавлення, дослідження, а відтак
і дипломатичний аналіз.
суттєвим поштовхом до розвитку дипломатики стало заснуван-
ня М. В. Калачовим у 1877 р. Археологічного інституту у санкт-
Петербурзі, співробітники якого займалися археологічною та джерелоз-
навчою практикою, а відтак і дипломатикою. Варто відзначити також,
що дипломатику як спеціальну частину історичного джерелознавства
почали читати окремими курсами у санкт-Петербурзькому і Москов-
ському археологічних інститутах та університетах.
А. О. Введенський відзначав, що дипломатика піддає критичній пе-
ревірці актові матеріали, критично аналізує історичні акти, виробляє
свої специфічні методи дипломатичного дослідження, які зводяться до
їх структурного аналізу. На його думку, дипломатичне вивчення акто-
вих матеріалів передає у розпорядження істориків ретельно перевірені
та достовірні історичні джерела, які правильно висвітлюють історич-
ний процес58.
1963 р. ознаменувався у житті А. О. Введенського ще однією на-
уковою подією – виходом у світ навчального посібника з дипломати-
ки59. В ньому автор акцентував увагу на історії виникнення та розвитку
актового документознавства, його становлення у ХV–ХVііі ст., дипло-
матичних студіях професора Харківського університету К. Пауловича,
творчості В. Ключевського тощо. Окрему увагу А. О. Введенський зо-
середив на вивченні питань фальсифікації та підробок документів в ро-
сійській державі ХVі–ХVіі ст., в Україні та білорусії ХVі – на початку
ХХ ст. та в Грузії ХVі – на початку ХХ ст. Вчений також визначив
предмет та специфічні методи дипломатичного, структурного аналізу
актів, а також навів ряд історичних досліджень, присвячених докумен-
тознавству.
А. О. Введенський відзначив, що критичне документознавство ви-
никло раніше інших допоміжних історичних дисциплін. Його поява була
ОсОбистОсті 221
зумовлена практичними потребами канцелярій та ін. діловодних уста-
нов, а також прагненнями приватних осіб використовувати документ як
засіб впливу у суспільстві. Вчений вважав, що історики та архівісти по-
винні володіти методикою дипломатичного аналізу для підготовки до
публікації окремих документів. Проте, на думку А. О. Введенського,
дипломатичний аналіз розповсюджується на обмежене коло докумен-
тів, зокрема актів з нормативно-правовим змістом. Вчений зазначав, що
важливим завданням дипломатики є побудова класифікаційної схеми
актового матеріалу60.
Внесок А. О. Введенського в історичну науку відзначили такі ві-
домі радянські історики, як академіки б. Д. Греков, с. Г. струмилін,
професори с. В. бахрушин, с. Н. Валк, В. К. Яцунський та ін. Зокрема,
б. Д. Греков відзначав, що роботи А. О. Введенського побудовані на
свіжому документальному матеріалі та є досвідом самостійної його об-
робки. історія вотчинного господарства “як предмет самостійного ви-
вчення в історичній науці” була поставлена вченим вперше61.
За період своєї наукової та викладацької діяльності А. О. Введен-
ський опублікував низку наукових розвідок. Він також брав участь у
наукових сесіях університету та факультету, керував науковим сту-
дентським гуртком, неодноразово виступав з лекціями та доповідями,
керував роботою аспірантів, брав участь у рецензуванні кандидатських
та докторських дисертацій62. А. О. Введенський як вчений, який пра-
цював багато років в галузі історичної науки, був знаний в Москві, Ле-
нінграді, на Уралі. Він був одним із перших радянських вчених, який
започаткував розробку теми історії праці, зокрема мова йде про такі
дослідження вченого як “служащие и работные люди у строгановых в
ХVі–ХVіі вв.”63, “Заметки по истории труда в России ХVі–ХVіі вв.”64
тощо. Ці висліди були опубліковані ним протягом 1922–1925 рр.65
Плідною була педагогічна робота вченого в Київському універси-
теті. слід зазначити, що А. О. Введенський розробив та викладав спе-
ціальні курси з палеографії, дипломатики, історичної хронології, ме-
трології та історії іноземних архівів. Прикметним є те, що ряд власних
спецкурсів вчений забезпечив друкованими навчальними посібниками.
Загалом, за 25 років роботи в Київському університеті вчений підго-
тував близько 100 кандидатів наук, консультував чимало докторантів,
був членом Вченої ради університету та Вченої ради історико-філо-
софського факультету66. Відомо, що він виступав офіційним опонен-
том на захистах кандидатських дисертацій М. Я. Варшавчика (9 червня
1948 р.), Ф. Є. Лося (4 липня 1953 р.) та багатьох інших вчених.
На усіх посадах в Київському університеті А. О. Введенський за-
ймався навчальною, науковою та організаційною роботою. Вчений
користувався повагою серед професорсько-викладацького складу та
студентів Київського університету. Він залишився в їх пам’яті як блис-
кучий лектор, талановитий вчений, доброзичлива людина.
ОсОбистОсті222
1 Українські історики. Вчені інституту історії України НАН України. –
К., 1996. – с. 38.
2 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 127.
3 Войцехівська і. Введенський Андрій Олександрович // Українська архів-
на енциклопедія. – К., 2008. – с. 200.
4 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 14–14 зв.
5 бездрабко В. історіографічні ескізи з документознавства, або Персо-
нальний текст про персональні тексти: [монографія] / В. бездрабко. – К.: Чет-
верта хвиля, 2010. – с. 84.
6 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 2.
7 там само, арк. 105.
8 там само, арк. 4.
9 там само, арк. 35.
10 Введенский А. А. Аника строганов в своём сольвычегодском хозяй-
стве // сборник статей по русской истории, посвящ. с. Ф. Платонову. – Пг.,
1922. – с. 90–113; Его же. Происхождение строгановых // север. – Вологда,
1923. – Кн. 2. – с. 63–84. – Отд. оттиск: Вологда: Вологод. Госиздат, 1923. –
24 с.; Его же. библиотека и архив у строгановых (с приложением текстов трех
документов описей старопеч. и рукоп. книг) в 16–17 веках // север. – Вологда,
1923. – № 3. – с. 69–115; Его же. Значение Вологды как крупного торгово-
промышленного центра на севере и роль строгановых в Вологде в XVI–XVII
веках // север. – 1928. – Кн. 7–8. – с. 30–49.
11 Войцехівська і. Введенський Андрій Олександрович // Українські архі-
вісти (ХіХ–ХХ ст.): бібліографічний довідник / Держкомархів України, УНДі-
АсД; Упоряд. і. б. Матяш (кер.), с. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К.,
2007. – с. 99.
12 Введенский А. А. торговый дом XVI–XVII веков / А. А. Введенский. –
Пг.: Путь к знанию, 1924. – 182 с.
13 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 289.
14 Введенський А. З минулого російської дипломатики // Ювілейний збір-
ник на пошану академіка Дмитра івановича багалія з нагоди сімдесятої річ-
ниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльності. – К., 1927. – с. 922–
937. – (Збірник іст.-філол. від. УАН; № 51).
15 бездрабко В. історіографічні ескізи з документознавства, або Персо-
нальний текст про персональні тексти: [монографія] / В. бездрабко. – К.: Чет-
верта хвиля, 2010. – с. 88.
16 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 292.
17 Введенский А. А. Фальсификация документов в Московском государ-
стве XVI–XVII вв. // Проблемы источниковедения. – М.; Ленинград, 1933. –
сб. 1. – с. 85–109. – (труды историко-археографического института АН
сссР; т. 9).
ОсОбистОсті 223
18 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 292.
19 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 38.
20 там само, арк. 37.
21 там само, арк. 39.
22 там само, арк. 40.
23 там само, арк. 41.
24 там само, арк. 2 зв.
25 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 285–286.
26 Перевалов В.А. историк A.A. Введенский в Уральском университете //
Вестник Уральского государственного университета. – 2000. – № 16. – с. 136.
27 Войцехівська і. Введенський Андрій Олександрович // Українські архі-
вісти: бібліографічний довідник. У 3-х вип. – Вип. 2: 1940–1960-і рр. // Держ-
комархів України. УНДіАсД; Упоряд.: т. В. Портнова. – К., 2002. – с. 38.
28 Введенский А. А. торговый дом XVI–XVII веков / А. А. Введенский. –
Пг.: Путь к знанию, 1924. – 182 с.
29 Введенский А. А. строгановы в Казани // труды исторического факуль-
тета Киевского гос. ун-та. – 1940. – т. 1. – с. 71–90.
30 історія Київського університету. – К., 1959. – с. 522–524.
31 Введенський А. О. Підробка і фальсифікація історичних документів на
Україні і в білорусі в XVI–XVII ст. // Наук. записки: історичний збірник /
Київ. держ. педінститут ім. О. М. Горького. – 1939. – т. III. – с. 77–112.
32 Введенский А. Подлог и фальсификация исторических документов в
Грузии в первой половине XIX в. // труды тбилисского гос. ун-та – 1940. –
т. XV. – с. 53–79.
33 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 285–287.
34 Введенский А. А. иван Грозный. стенограмма публичной лекции проф.
А. А. Введенского. – К., 1946. – 26 с.
35 Введенский А. Урало-Печорский край на рубеже ХіХ–ХХ вв. // Наукові
записки Київ. держ. ун-ту. – 1946. – т. V. – Вып. 2. – с. 75–95.
36 Введенский А. О. Классовая борьба и “одиначество” в Поморье в ХVі–
ХVіі вв. // Вопросы истории. – 1955. – № 5. – с. 116–123.
37 Введенский А. А. строгановы, Ермак и завоевание сибири // историчес-
кий сборник Киевского университета. – 1949. – № 2. – с. 5–43.
38 Введенський А. О. Київ у ХVііі ст. // Науковий щорічник за 1957 р.
Київського університету. – К., 1957. – с. 80–82.
39 Матеріали передвоєнного захисту докторської дисертації у травні 1941
р. були втрачені і А. О. Введенський змушений був повторно здобувати на-
уковий ступінь.
40 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 15.
ОсОбистОсті224
41 там само, арк. 16.
42 Українська архівна енциклопедія. – К., 2008. – с. 199.
43 бездрабко В. Наукова творчість А. О. Введенського: історіографічний
вимір // історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В. А. смо-
лій; відп. ред. О. А. Удод / В. бездрабко. – К.: НАН України. ін-т історії Укра-
їни, 2008. – Вип. 19. – с. 291.
44 Введенский А. А., Предтеченский А. В. Рабочая книга по истории. В 2-х
кн. – М., Л.: ГиЗ, 1928. – 280 с.
45 Введенський А. О., Мельник Л. Г. Предмет, метод, завдання історичної
науки. – К.: Вид-во КДУ, 1962. – 58 с.; Введенський А. О. До питання про
методику проведення семінарських, лабораторних занять // Праці і матері-
али наук.-метод. ради Київського університету. – К., 1957. – Вип. ііі–IV. –
с. 103–107; Введенський А. О. До питання про методику читання лекцій //
Праці і матеріали наук.-метод. ради Київського університету. – К., 1957. –
Вип. ііі–IV. – с. 27–29; Введенський А. О. історія в школі: методичн. збірн. –
К., 1949. – Вип. 1, та ін.
46 Введенский A.A. Вспомогательные исторические науки в работе ар-
хивистов// Вопросы архивоведения. – М., 1962. – № 2. – с. 28–32; Введен-
ський А. О. Значення допоміжних історичних наук для історичного досліджен-
ня // XV наук. сесія [Київ. держ. ун-ту]: тези доп. секція історії. – К., 1958 та
ін.
47 стрельський Г. В. Введенський Андрій Олександрович // історичний
факультет Київського національного університету імені тараса Шевченка:
минуле й сьогодення / Під ред. проф. Г. Д. Казмирчука. – К., 2004. – с. 168.
48 інститут історії України. 1936–2006. – К., інститут історії України НАН
України, 2006. – с. 44.
49 Крип’якевич і. П., Марченко М. і., Введенський А. О. та ін. Про необхід-
ність видання бібліографії з історії УРсР / і. П. Крип’якевич, М. і. Марченко,
А. О. Введенський та ін. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. –
с. 158–159.
50 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 104.
51 Крип’якевич і. П., Марченко М. і., Введенський А. О. та ін. Про необхід-
ність видання бібліографії з історії УРсР / і. П. Крип’якевич, М. і. Марченко,
А. О. Введенський та ін. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. –
с. 158–159.
52 бездрабко В. історіографічні ескізи з документознавства, або Персо-
нальний текст про персональні тексти: [монографія] / В. бездрабко. – К.: Чет-
верта хвиля, 2010. – с. 103–104.
53 Введенский А. А. Дом строгановых в XVI–XVII веках. – М.: соцэкгиз,
1962. – 308 с.
54 Введенський А. О. Джерелознавство // Введенський А. О. Допоміжні іс-
торичні дисципліни: короткий курс: [навч. посібник для студентів іст. фак.] /
А. О. Введенський, В. А. Дядиченко, В. і. стрельський. – К.: Рад. Україна,
1963. – с. 9–22.
55 там само. – с. 104.
56 там само. – с. 105.
57 там само. – с. 106.
58 там само. – с. 121.
ОсОбистОсті 225
59 Введенский А. А. Лекции по документальному источниковедению исто-
рии сРсР (дипломатика) / А. А. Введенский. – К.: изд-во Киев. ун-та, 1963. –
217 с.
60 там само. – с. 24.
61 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 69.
62 там само, арк. 86.
63 Введенский А. служащие и работные люди у строгановых в ХVі–
ХVіі вв. // труд в России. исторический сборник. – Ленинград, 1924. –
Кн. 1. – с. 54–71.
64 Введенский А. Заметки по истории труда в России ХVі–ХVіі вв. // Ар-
хив по истории труда в России. – Кн. 3. – 1921. – с. 51–70.
65 Архів Київського університету. Особова справа А. О. Введенського,
ПВс–77, арк. 92.
66 А. О. Введенський: [некролог] // Український історичний журнал. –
1965. – № 11. – с. 159.
исследуется жизнь и деятельность украинского историка, источниковеда,
документоведа, специалиста в области специальных исторических дисциплин,
профессора Киевского университета – А. А. Введенского.
Ключевые слова: А. А. Введенский; документоведение; источниковеде-
ние; Киевский университет; научная деятельность.
There is an analysis of the life and activity of Ukrainian historian, specialist
in the field of source study, documentologists, a specialist on special historical
disciplines, the professor of Kyiv university – A. Vvedensky.
Keywords: A. O. Vvedensky; documentation; source study; Kiev university;
scientific work.
|