Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття

Розглянуто основні принципи організації та нормативно-правової регламентації архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ ст.; визначено чинники, що впливали на стан збереження та використання архівних документів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Леміш, Н.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Архіви України
Schlagworte:	З історії архівів та архівних зібрань
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121965
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття / Н.О. Леміш // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 88-97. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-121965
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1219652017-06-24T03:03:08Z Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття Леміш, Н.О. З історії архівів та архівних зібрань Розглянуто основні принципи організації та нормативно-правової регламентації архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ ст.; визначено чинники, що впливали на стан збереження та використання архівних документів. Рассмотрены основные принципы организации и нормативно-правовой регламентации архивного дела в Левобережной Украине первой половины ХІХ в.; определены те основополагающие, которые влияли на состояние хранения и использования архивных документов. The article deals with the basic principles of organization and legal regulation of archives in Left Bank Ukraine18th − in the first half of the 19th c. and the factors affecting the state of keeping and using archival documents. 2011 Article Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття / Н.О. Леміш // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 88-97. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121965 930.25(477.5)"17/18" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань
spellingShingle	З історії архівів та архівних зібрань З історії архівів та архівних зібрань Леміш, Н.О. Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття Архіви України
description	Розглянуто основні принципи організації та нормативно-правової регламентації архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ ст.; визначено чинники, що впливали на стан збереження та використання архівних документів.
format	Article
author	Леміш, Н.О.
author_facet	Леміш, Н.О.
author_sort	Леміш, Н.О.
title	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття
title_short	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття
title_full	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття
title_fullStr	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття
title_full_unstemmed	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття
title_sort	організація архівної справи в лівобережній україні xviii – першої половини хіх століття
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	З історії архівів та архівних зібрань
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/121965
citation_txt	Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття / Н.О. Леміш // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 88-97. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT lemíšno organízacíâarhívnoíspravivlívoberežníjukraíníxviiiperšoípolovinihíhstolíttâ
first_indexed	2025-07-08T20:52:15Z
last_indexed	2025-07-08T20:52:15Z
_version_	1837113474383085568
fulltext	з історії архівів та архівних зібрань88 УДК 930.25(477.5)"17/18" Н. О. Леміш* ОРГАНіЗАЦіЯ АРХіВНОЇ СПРАВИ В ЛіВОБеРеЖНіЙ УКРАЇНі XVIII – ПеРшОЇ ПОЛОВИНИ ХіХ СТОЛіТТЯ розглянуто основні принципи організації та нормативно-правової регла- ментації архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини хіх ст.; визначено чинники, що впливали на стан збереження та використан- ня архівних документів. Ключові слова: архівна справа; організація діловодства; законодавчі акти; приватні та державні архіви. історія архівної справи – один з основних напрямів сучасних архі- вознавчих досліджень. особливості організації архівної справи1 в різ- них регіонах України (Лівобережжя, Правобережжя, західні та південні регіони) у XVIII – першій половині хіх ст. зумовлювалися тогочасним адміністративно-політичним устроєм держави та станом нормативно- правової регламентації цієї галузі. обраний для дослідження період є часом формування та реорганіза- ції в Лівобережній Україні адміністративно-територіального устрою – від полково-сотенного до губернського. Чернігівщина в період XVIII – першої половини хіх ст. пройшла саме таких шлях. організація архівної справи за цих хронологічних меж зазначено- го регіону умовно об’єднана назвою, що носила ця територія з кінця XVIII ст. адже лише в другій половині XVIII ст. (1781 р.) було ство- рено Чернігівське та новгород-сіверське намісництва2, визначено Чер- нігів “губернским городом” та приписано його до “Малороссийской губернии, в число уездных городов” (1796 р.)3. створення губерній за- мість намісництв відбулося за наказом Павла I від 30 листопада 1796 р. “о восстановлении в Малороссии правления и судопроизводства сооб- разно тамошним правилам и прежним порядкам”4. У першій половині хіх ст. продовжувався процес інкорпорації Лівобережної України в державну структуру російської імперії шля- хом повсякчасного уведення загальноімперських правил регіонально- го устрою, зміни способів керування, перегляду повноважень, наданих місцевим чиновникам. * Леміш Наталія Олександрівна – кандидат історичних наук, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Конотопського інституту сум- ського державного університету. © н. о. Леміш, 2011 з історії архівів та архівних зібрань 89 визнання в політиці російської імперії пріоритету на ліквідацію відмінностей в соціальному та адміністративному устрої Лівобережної України від центральних регіонів російської імперії визначило й ви- бір важелів керування таким регіоном – генерал-губернаторська форма управління порубіжною територією з “особливим статусом”. Для аналізу організації архівної справи в Лівобережній Україні об- рано досить широке коло архівів як приватних (фамільних, монастир- ських, церковних), так і державних (архіви адміністративних установ рівня губернії). Мету цієї статті вбачаємо в розкритті стану зберігання документів у приватних архівних зібраннях та державних архівах, створених у ре- зультаті діяльності адміністративних установ; з’ясуванні недостатньо досліджених донині питань щодо принципів організації архівної спра- ви; нормативно-правового регулювання діяльності архівів та процесу зберігання, відбору й знищення архівних документів. зазначена мета зумовлює наступні завдання: визначити стан до- слідження організації архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини хіх ст.; розглянути основні види архівних установ та проаналізувати їх діяльність; дати характеристику основним законодав- чим актам, що удосконалювали існування архівів та роботу з архівними документами; виявити причини негативного стану архівної справи у середині хіх ст. на досліджуваній території. запровадження до широкого обігу в росії термінів “архів”, “бума- гохранилище” (у значенні сховища) та “архіваріус” (хранителя письмо- вих актів діяльності державних установ з вирішених справ) відбулося за часів правління Петра і. саме він, як зазначає М.П. Лихачов, видав першим “розпорядження по архівній частині з формування та збері- гання документів”5. від початку хіх ст. відомо кілька проектів реформування архів- ної справи в росії – проект Г. а. розенкампфа6, М. в. Калачова7 та Д. Я. самоквасова8. Проблему стану збереженості архівних докумен- тів у різних губерніях, згадуючи в тому числі й Чернігівську, піднімає Д. Я. самоквасов. У своєму дослідженні “архивное дело в россии” керівник Московського архіву Міністерства юстиції розкриває досить широку історію російського архівного законодавства, починаючи з епохи наказів та завершуючи сучасними для автора часами – кінцем хіх ст., наголошуючи на зв’язку формування та розвитку архівної за- конодавчої бази з часом запровадження “письмового діловодства в су- дово-адміністративних установах”9. Питання, пов’язані безпосередньо з практикою роботи з архівни- ми документами, розглядає в. М. вельдбрехт в окремому розділі “о хранении дел” свого “руководства”. автор досить ретельно наводить опис операцій, пов’язаних з організацією роботи з документами, що направляються на зберігання до архівів10. з історії архівів та архівних зібрань90 опис роботи архівів досліджуваного періоду за результатами ана- лізу тогочасної законодавчої бази знаходимо у навчальному посібнику за ред. Я. з. Лівшица, в. а. Цикуліна11. організацію роботи щодо упорядкування архівних документів до- сліджуваного періоду на рівні держави було розпочато в кінці хіх ст. адже саме в цей період у Чернігові було сконцентровано основні “ар- хівні багатства”12. з метою налагодження архівної справи в губернії в 1896 р. започаткувала роботу Чернігівська вчена археографічна комісія, основним завданням якої було не тільки зосередження та збереження найбільш цінних в історичному відношенні архівних документів, а й публікація у власних періодичних виданнях документальних матеріалів і наукових досліджень. У “Путівнику” Державного архіву Чернігівської області наведено низку прізвищ дослідників, які безпосередньо брали участь в упорядкуванні архівних матеріалів й були членами археогра- фічної комісії. однак слід зауважити, що вагомий внесок у розвиток цієї справи вніс також і М. М. Плохінський, ім’я якого не згадується у цьому ж “Путівнику”13. У 1898 р. М. М. Плохінський був направлений Московським архе- ологічним товариством до Чернігівської губернії “для ознакомления с архивами Черниговской губернии”. Дослідник відвідав більше двадця- ти архівів і присвятив розкриттю стану зберігання документів у при- ватних архівних зібраннях та державних архівах дослідження “архивы Черниговской губернии”14. Цінність цієї праці полягає, перш за все, в тому, що матеріал, зібраний дослідником, висвітлює не тільки питання кількості існуючих на той час у Чернігівській губернії архівів, але й дає уявлення про стан зберігання в них документів, історію того чи іншого “бумагохранилища”. М. М. Плохінський ставив собі за мету скласти описи оглянутих ним архівів. Крім таких описів автор вносить до своєї праці й низку копій документів, що мають історичну цінність, особли- во в наш час. адже лише незначна кількість архівних документів часів XVIII ст. збереглася до сьогодні у фондах Державного архіву Чернігів- ської області15. завдяки згаданій праці дізнаємося, яким чином збері- галися документи в установах Лівобережної України саме з XVIII ст. М. М. Плохінський зупиняється на аналізі стану зберігання архів- них документів, починаючи з XVIII ст., у різних установах, окремо розглядаючи приватні (фамільні, монастирські, церковні) та “казённые бумагохранилища”. так, документи архіву Глухівського Петропавлів- ського монастиря зберігалися в “рухольній” (комірчині, де знаходилися одяг та взуття монахів) на полицях у “в’язках” з написами щодо зміс- ту документів, які в них знаходилися. У Чернігівському П’ятницькому монастирі архівні документи зберігалися в окремо відведеній для цьо- го шафі в приміщенні церкви. У троїцько-ільїнському монастирі ар- хів знаходився в ризниці та бібліотеці. особливий інтерес становить з історії архівів та архівних зібрань 91 архів Єлецького монастиря. Як зазначає М. М. Плохінський, саме в цьому монастирі на початок XVIII ст. було створено один із перших систематичних каталогів архівних документів та поділено їх не про- сто за тематичними “в’язками”, а згруповано у справи: політичного, адміністративного, поліцейського, медичного та судового характеру16. Що стосувалося зберігання архівних документів при церквах, то певної системності в цій роботі автором не виявлено. наприклад, архів Глухів- ської соборної церкви св. трійці розміщувався в темній комірчині цер- ковної будівлі: “бумаги и документы этого архива в беспорядке: дела и разные книги, хотя и уложены на полках, но без всякой системы”17. зміни в організації архівної справи в Лівобережній Україні почали відбуватися в першій половині хіх ст. у зв’язку з реформуванням та реорганізацією всього державного управління. У законодавчих актах цього періоду особлива увага приділялась організації підготовки та оформленню документів, що передавалися до архівів. зазначалося, що справи, які здавалися до архівів, “должны быть содержимы в надлежащей исправности и порядке”18. сенат та правлячі імператори впроваджують ряд законодавчих ак- тів, що мали на меті збереження архівних матеріалів в інтересах дер- жави, науки та окремих зацікавлених осіб шляхом створення таких ар- хівних сховищ, керування якими здійснював би безпосередньо сенат. Це був Петербурзький та Московський державні старих справ архіви та Московський вотчинний та розрядний архіви, а також провінційні архіви – губернських правлінь, казенних палат, палати суду та управи, що теж підлягали контролю з боку сенату, який у ті часи був єдиним уповноваженим органом управління країною. сенат як законодавчий орган, а міністерства як новостворені орга- ни управління мали дещо подібні повноваження щодо законотворення та звітності перед імператором. сенат продовжував видавати укази, а міністерства – маніфести, “циркулярные предписания”, “предложения”, “положения”, які теж підкріплювалися “высочайшей волей” імперато- ра. такі “тимчасові регламенти” міністерств, наприклад, щодо архівної служби, інколи суперечили самим указами сенату і принципами ар- хівного законодавства епохи Петра і та Катерини іі. Підтвердженням таких двозначних дій обох гілок вищих державних органів влади ім- перії є законодавчі акти першої чверті хіх ст. законодавчі акти сенату продовжували бути направленими на централізацію архівної системи імперії. так, протягом 20–30-х років хіх ст. правлячим сенатом було видано низку указів щодо зберігання справ у архівах, що виражали со- бою усвідомлення державної ваги та наукової цінності якомога повні- шого збереження архівних матеріалів: Об упорядочении архива Канцелярии Черниговского гражданского губернатора, 1838 г., 31 арк.19 з історії архівів та архівних зібрань92 О разборе присутственными местами подлежащих им дел, 1839 г., 4 арк.20 О приеме на службу в архив чиновников, 1845 г., 4 арк.21 О порядке упорядочения архивных дел, подлежащих хранению и уничтожению, 1853 г., 44 арк.22 Дело о порядке делопроизводства в Черниговском губернском прав- лении, 30 янв. – 28 март., 1845 г., 565 арк.23 Протягом другої чверті хіх ст. контроль над архівними службами переходить від сенату до Комітету міністрів. з’являється безліч “схо- вищ паперового діловодства” при канцеляріях новостворених адміні- стративних установ, що поступово призводило до збільшення та неупо- рядкованості документів, що в них зберігалися24. саме за таких причин у другій чверті хіх ст. Комітетом міністрів, указами “його імператор- ської величності” й відповідно генерал-губернаторами та цивільними губернаторами на місцях було видано низку “предписаний”, які, по- перше, мали на меті перегляд та упорядкування архівних справ за різні часові періоди, а по-друге, визначали правила щодо їх знищення. слід зауважити, що знищення архівних документів було врегульо- вано на законодавчому рівні лише у 40–50-х роках хіх ст. У 1830-і ж роки, як показує проведений аналіз нормативної бази вищих органів влади та фондів Державного архіву Чернігівської області, відбувалися спроби упорядкувати архівні справи шляхом їх можливої систематиза- ції, а не знищення, продажу на сировину. зберігання справ, як зазначав в.М. вельдбрехт, відбувалося двома способами: “производителями”, та “в архивах”. До справ, що знаходяться в “производстве”, відносяться ті, що сформувалися протягом трьох останніх років, внесені до “на- стольного” реєстру, є завершеними, але не переданими до архіву, “так, как дела сдаются производителями в архив не каждое отдельно, а по годам”25. Для зберігання справ при адміністративних установах Чернігівської губернії (Чернігівському губернському правлінні та Канцелярії черні- гівського цивільного губернатора) існували архіви, які поділялися на “текущие” та “окончательные”. загальну характеристику цих видів ар- хівів знаходимо в “Учреждении губернских правлений”26 . “текущий” архів за даним законодавчим актом складали документи, які необхідні були “для справок и соображений по текущему производству дел” (ст. 58), а архів “окончательный” складали справи “не подлежащие более решению и исполнению” (ст. 59). слід зауважити, що цей акт чи не найпершим регламентував роботу архівів як окремих одиниць у струк- турі канцелярій та інших “присутственных” місць, виокремлюючи при цьому такий розділ: “архивы при канцеляриях губернских, уездных и городских присутственных мест”, “архивы губернских правлений” (розділ і, глава іі, отд. 1, 10)27. з історії архівів та архівних зібрань 93 Під час передачі справ до архіву Канцелярія чернігівського ци- вільного губернатора та Чернігівське губернське правління, наприклад, використовували описи (“опись книгам и делам, которые предпола- гаются к отправлению в архив”) в табличній формі, що містила таку інформацію: 1) “№ книги”; 2) “архивный номер”; 3) “содержание дела и книг”; 3) “число листов”. зважаючи на прийняття різного роду нормативних документів, що стосувалися організації архівної справи, саме питання стану описуван- ня архівних справ та їх упорядкованості в першій половині хіх ст. залишалося одним з найменш вирішених та організованих. Про такий незадовільний стан зберігання документів згадує М.і. Жуков – військо- вий генерал-губернатор Малоросійського генерал-губернаторства – в “предписании” до Чернігівського губернського правління від 11 ве- ресня 1838 р. “об упорядочении архива Канцелярии губернатора”. звертаючись до правителя Канцелярії чернігівського цивільного губер- натора Ференса, генерал-губернатор просить звернути увагу на стан документів, що були створені ще за інших правителів Канцелярії й зна- ходяться “в совершенном беспорядке в Канцелярии, а другие – в губерн- ском Архиве не только без описей и алфавитов, но несшитыми и даже неразобранными по годам”, та наказує “забрать из архива 500 связок таких бумаг, которые в оный издаваемы и находятся там в беспоряд- ке”. До документів, які направлялися на перевірку та доопрацювання, були віднесені такі, що створювалися ще в тогочасній Малоросійській губернії, починаючи з 1780 до 1804 р. саме ці документи, як зазначає в “предписании” М.і. Жуков, були здані до архіву лише за одним тальки описом та “лежали в сыром месте, пришли в гнилость”. але сама Кан- целярія чернігівського цивільного губернатора орендувала невелике приміщення, тому не мала змоги зберігати велику кількість документів чи брати їх з архіву для доопрацювання, тому генерал-губернатор до- зволяє архіваріусу “принимать дела систематически по мере привода их в порядок”28. такий стан організації архівної справи є типовим не лише для Чер- нігівської губернії – схожою ситуація була в усій імперії. Уже в першій чверті хіх ст., як зазначає Д.Я. самоквасов, безлад у роботі канцелярій чинних установ, посилювався до стану, що характеризувався указом сенату від 11 листопада 1820 р. як “упущения”, серед яких найвагомі- шим було “чрезвычайное небрежение о сохранении и целости дел, книг и реестров, содержащихся в архивах…”29. Причини негативної ситуації щодо зберігання архівних докумен- тів слід шукати, починаючи від часів законодавчого оформлення самих архівних установ – від початку хVііі ст. до середини хіх ст. саме за цей період архіви пройшли шлях від централізації до децентралізації, яка призвела до неконтрольованості зберігання архівних документів з боку органів державної влади. з історії архівів та архівних зібрань94 Що стосується збереження та систематизації архівних документів Канцелярії чернігівського цивільного губернатора та Чернігівського губернського правління, то саме “предписание”, видане військовим гу- бернатором Малоросійського генерал-губернаторства М.і. Жуковим на основі указу імператора, датоване 11 вересня 1838 р., дало можливість визначити стан збереженості та умови зберігання таких документів у цілому. за цим “предписанием” генерал-губернатор наказує упорядку- вати архівні документи, починаючи від 1780-го р. до 1838 р. включно, а саме: перевірити нумерацію та скріплення аркушів у справах, а також “проверить их по описи”; “дела 1780–1798 гг. …оставить по-прежнему для хранения в ар- хиве”; “бумаги ветхие, пришедшие в гнилость собирать в одно место, по- дать об них рапорт к надлежащему тогда по суждению к определению”; здавати перевірені архівні документи тільки після надання “об оных предварительно губернскому правлению описи и не прежде при- ступать к самой сдаче”30. Цей розпорядчий документ позитивно вплинув на організацію ро- боти з архівними документами в архівних підрозділах Чернігівської гу- бернії, про що свідчить рапорт колезького реєстратора Маллеревського щодо упорядкування архівних документів у Канцелярії чернігівського цивільного губернатора. за одинадцять років (з 1828 по 1838 рр.) ко- лезький реєстратор звітує за “12 описям, по коим сданы в Губернський архив 24106 дел и 116 томов: указов, предписаний, реестров и других книг, докладывая, что на всех этих описях учинены архивариусу им в прием всех дел ихних надлежащие росписи”31. Можливо, саме завдяки згаданим документам, маємо змогу нині працювати зі збереженими у великому обсязі фондами, починаючи з кінця хVііі ст. ситуація щодо упорядкування (“разбора”) архівних справ докорін- но змінюється у 40–50-х р. хіх ст. Указом від 2 січня 1845 р. “Учреж- дения для губернских правлений”, а на його основі й указу безпосеред- ньо Чернігівському губернському правлінню від 16 березня 1845 р. від імені “його імператорської величності”, уперше за часи існування архівів як державних установ було дозволено знищення документів або їх продаж на паперові фабрики32. У § 299–300 зазначеного законодав- чого акта наводиться перелік справ, які підлягають знищенню через 10 років, та пояснюється сам механізм їх знищення. До них віднесено за “Учреждением…” такі чотири їх види: 1) “все производства ревизионного стола”; 2) “запросы и справки по объявлениям распоряжений других мест”; 3) “все наряды ведомостей (за исключением журналов по установ- лению цен и такс)”; з історії архівів та архівних зібрань 95 4) “формуляры чиновников за исключением отслуживших соб- ственно по правлению”33. але список, наведений в “Учреждении…”, не був досконалим, й знищенню підлягали документи важливого державного значення. на такі висновки наштовхує аналіз низки нормативних документів піз- нішого часу, що конкретизують питання видів номіналів архівних документів, які не мають підлягати знищенню. але згадані укази та “циркулярные предписания” починають з’являтися майже через десять років після набуття чинності “Учреждения…”. а саме: “циркулярные предписания” Міністерства внутрішніх справ: “описание трёх родов архивных дел, которые не должны полежать уничтожению” (від 9 грудня 1852 р. № 189); “дополнения к циркуляру” “о распространении циркулярного пред- писания и на архивные дела городских дум и квартирних комиссий ” (від 5 березня 1853 р. № 51); “циркулярное предписание” в доповнення до циркулярів № 189, 51 “о порядке разбора старых архивных дел в уездных присутственных местах” (від 6 вересня 1854 р. № 140); “предписания ” Малоросійського військового генерал-губернатора та Чернігівського цивільного губернатора: “о порядке упорядочения архивных дел, подлежащих хранению и уничтожению” (від 6 жовтня 1854 р. № 16632)34. зазначені факти свідчать про невизначено велику кількість архів- них документів, що були знищені протягом десятиріччя до прийняття згаданих нормативів. Підтвердження такого негативного факту знахо- димо у особистому зверненні до Малоросійського військового губерна- тора та до Чернігівського цивільного губернатора тогочасного міністра внутрішніх справ Д. Г. бібікова: “среди дел, что были представлены на уничтожение, оказывается, что в описи нередко включаются такие дела, которые именно предписано хранить в архиве”. серед причин недбалого ставлення до виконання норм закону, міністр також нази- ває винними “губернское начальство, которое не подвергает большею частию описи надлежащему рассмотрению и, передавая их в минис- терство, удостоверяет только, что к уничтожению дел по заклю- чениям комиссий нет препятствий” (звернення міністра внутрішніх справ до генерал-губернатора Малоросійської губернії від 5 листопада 1854 р. № 180)35. не менш вагомою причиною масового знищення архівних докумен- тів є також некомпетентність чиновників на місцях та недосконалість самих нормативних документів. наприклад, у рапорті до Чернігівсько- го губернського правління “гласного секретаря” Григорія зиміна Ко- нотопської міської думи, що звертається з проханням пояснити, як потрібно вчиняти з “денежными книгами – … повергнуть продаже или з історії архівів та архівних зібрань96 уничтожению, нежели оные к числу подлежащих к уничтожению не подлежат ?”, чітко виявляється така причина36. У другій половині хіх ст. Чернігівське губернське правління та Канцелярія чернігівського цивільного губернатора мали один спільний архів, яким опікувалась історико-філологічне товариство при імпера- торському харківському університеті37. отже, у XVIII – першій половині хіх ст. організація архівної спра- ви на території Лівобережної України зазнає реорганізації через зміну нормативної бази та органів управління. сенат, втрачаючи значення вищого органу правлячої влади, передає певні повноваження новоство- реним міністерствам. Контроль за діяльністю архівних установ стає більш бюрократизованим. нормативно-правова неврегульованість пи- тань архівного збереження документів призвела до знищення значної кількості документів державної та загальної історичної ваги. 1 Під архівною справою розуміємо “галузь життєдіяльності суспільства, яка охоплює наукові, організаційні, правові технологічні, економічні та інші питання діяльності юридичних та фізичних осіб, пов’язані з нагромадженням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей , що містяться в них”: архівознавство : підручник / редкол.: Я.с. Калакура [та ін.]. – К., 1998. – с. 13. 2 Указ “об учреждении Губерний и о расписании к ним городов” от 18 декабря 1708 г. // Полное собрание законов российской империи. – собр. 1-е. – сПб., 1830 – т. 4, № 2218.– с. 436. 3 Указ “об учреждении Губерний Малороссийских: Черниговской и Пол- тавской и белорусских: Могилевской и витебской” // Полное собрание зако- нов российской империи. – собр. 1-е. – сПб., 1830. – т. 27, № 20162. – с. 59. 4 Указ “о возстановлении в Малороссии правления и судопроизводства сообразно тамошним правилам и прежним порядкам” от 30 ноября 1796 го- да // Полное собрание законов российской империи. – собр. 1-е. – сПб., 1830. – т. 24, № 17594. – с. 212. 5 Лихачев Н. П. Дипломатика : из лекций, читанных в санкт-Петербургском археологическом институте / н. П. Лихачев. – сПб., 1901. – с. 76. 6 Макаров А. Н. Проект архивной реформы бар. Г. а. розенкампфа (1820 г.) / а. н. Макаров // исторический архив. – Пг., 1919. – Кн. 1. 7 Калачов Н. В. архивы, их государственное значение, состав и устрой- ство / н. в. Калачов // сборник государственных знаний. – т. 4. – сПб.: изд- во Д. Е. Кожанчикова, 1877. – с. 181–219. 8 Самоквасов Д. Я. архивное дело в россии / Д. Я. самоквасов. – М., 1902. – Кн. 1. – 140 с. 9 там само. – с. 1. 10 Вельдбрехт В. общие основания русского делопроизводства с прило- жением основных его форм / в. вельдбрехт. – сПб., 1854. – 122 с. 11 история делопроизводства в ссср : учеб. пособие / под ред. Я. з. Лив- шица, в.а. Цикулина. – М. : МГиаи, 1974. – 170 с. 12 Державний архів Чернігівської області : анотов. реєстр описів. – Черні- гів : Деснян. правда, 2005. – т. 1, ч. 1: Фонди дорадянського періоду. – 408 с. з історії архівів та архівних зібрань 97 13 Державний архів Чернігівської області : путівник. – Чернігів : Деснян. правда, 2001. – 600 с. 14 Плохинский М. М. архивы Черниговской губернии / М. М. Плохинский. – М. : Печатня а. и. снегиревой, 1899. – с. 5. 15 Державний архів Чернігівської області : путівник. – Чернігів : Деснян. правда, 2001. – 600 с. 16 Плохинский М. М. архивы Черниговской губернии / М. М. Плохинский. – М. : Печатня а. и. снегиревой, 1899. – с. 57. 17 там само. – с. 75. 18 там само. 19 Держархів Чернігівської обл., ф. 128, оп. 1, спр. 5932, арк 31. 20 там само, спр. 6786, арк 4. 21 там само, ф. 127, оп. 1, спр. 175, арк 4. 22 там само, спр. 442, арк 44. 23 там само, спр. 838, арк 565. 24 Плохинский М. М. архивы Черниговской губернии / М. М. Плохинский. – М. : Печатня а. и. снегиревой, 1899. – с. 75. 25 Вельдбрехт В. общие основания русского делопроизводства с прило- жением основных его форм / в. вельдбрехт. – сПб., 1854. – с. 67. 26 высочайше утвержденное учреждение Губернских правлений от 2 ян- варя 1845 г. // Полное собрание законов росийской империи : собр. 2-е. – сПб., 1846. – т. 20, №18580. – с. 70. 27 там само. 28 Держархів Чернігівської обл., ф. 128, оп. 1, спр. 5932, арк. 2. 29 Самоквасов Д. Я. архивное дело в россии / Д. Я. самоквасов. – М., 1902. – Кн. 1. – с. 25. 30 Держархів Чернігівської обл., ф.128, оп. 1, спр. 5932, арк. 2. 31 там само, арк. 5. 32 там само, ф. 127, оп. 1, спр. 838, арк. 25–27. 33 там само, арк. 26. 34 там само, спр. 442, арк. 16, 23, 33. 35 там само, арк. 34. 36 там само, арк. 28. 37 Державний архів Чернігівської області : путівник. – Чернігів : Деснян. правда, 2001. – с. 118. рассмотрены основные принципы организации и нормативно-правовой рег ламентации архивного дела в Левобережной Украине первой половины хіх в.; определены те основополагающие, которые влияли на состояние хра- нения и использования архивных документов. Ключевые слова: архивное дело; организация делопроизводства; законо- дательные акты; органы государственной власти; административные учреж- дения. The article deals with the basic principles of organization and legal regulation of archives in Left Bank Ukraine18th − in the first half of the 19th c. and the factors affecting the state of keeping and using archival documents. Keywords: organization of archives; organization of record keeping; the leg- islation; the public authorities; administrative institutions.

Організація архівної справи в Лівобережній Україні XVIII – першої половини ХІХ століття

Institution

Ähnliche Einträge