Про потрібність непотрібних знань
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2017
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122456 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про потрібність непотрібних знань / О.В. Антонюк // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 5. — С. 73-74. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-122456 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1224562017-07-06T03:02:54Z Про потрібність непотрібних знань Антонюк, О.В. Загальні збори НАН України 2017 Article Про потрібність непотрібних знань / О.В. Антонюк // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 5. — С. 73-74. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122456 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Загальні збори НАН України Загальні збори НАН України |
| spellingShingle |
Загальні збори НАН України Загальні збори НАН України Антонюк, О.В. Про потрібність непотрібних знань Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Антонюк, О.В. |
| author_facet |
Антонюк, О.В. |
| author_sort |
Антонюк, О.В. |
| title |
Про потрібність непотрібних знань |
| title_short |
Про потрібність непотрібних знань |
| title_full |
Про потрібність непотрібних знань |
| title_fullStr |
Про потрібність непотрібних знань |
| title_full_unstemmed |
Про потрібність непотрібних знань |
| title_sort |
про потрібність непотрібних знань |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Загальні збори НАН України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122456 |
| citation_txt |
Про потрібність непотрібних знань / О.В. Антонюк // Вісник Національної академії наук України. — 2017. — № 5. — С. 73-74. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT antonûkov propotríbnístʹnepotríbnihznanʹ |
| first_indexed |
2025-07-08T21:44:36Z |
| last_indexed |
2025-07-08T21:44:36Z |
| _version_ |
1837116769418870784 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2017, № 5 73
ПРО ПОТРІБНІСТЬ
НЕПОТРІБНИХ ЗНАНЬ
Шановні колеги!
На початку січня цього року в журналі Nature вийшла стаття
президента Фонду Александра фон Гумбольдта професора хімії
Технічного університету м. Берлін Гельмута Шварца (Helmut
Schwarz) під назвою «Про потрібність непотрібних знань» (On
the usefulness of useless knowledge). У ній він розмірковує про
те, як генеруються нові знання і чи можна підходити до фун-
даментальних досліджень з мірилом їх практичної корисності.
Ця публікація свідчить про те, що проблеми, які стоять сьогод-
ні перед українською фундаментальною наукою, багато в чому
подібні до актуальних питань, що нині активно дискутуються у
світовому науковому середовищі.
Сучасне утилітарне ставлення до науки, на жаль, стає харак-
терною ознакою нашого часу. Коли доводиться зустрічатися з
незнайомими людьми, далекими від науки, відрекомендовува-
тися їм як математик, то спершу мене запитують, чи викладаю
я в школі. Я кажу, ні. А що ж ви тоді робите? У відповідь на-
магаюся пояснити, що я доводжу теореми, і бачу повне неро-
зуміння, навіщо це потрібно. Тобто це типове ставлення пере-
січного громадянина до науки і науковців.
Інший приклад. Нещодавно відбулося урочисте відкриття
нового інноваційного містечка UNIT.City на території колиш-
нього Київського мотоциклетного заводу з найсучаснішою
інфраструктурою для компаній, що працюють у сфері високих
технологій та креативної індустрії. На заході виступали органі-
затори, керівники технологічних компаній, хайтек-підприємці,
багато уваги приділялося модній зараз технології 3D-принтингу
і навіть лунали дуже привабливі тези, що тепер навіть школярі
можуть реалізувати свою ідею, поставити її на конвеєр, і вона
даватиме прибуток. Мій колега Олександр Кордюк поставив
одне просте запитання: «Добре, я розумію, що на 3D-принтері
можна надрукувати майже все, а чи можна на ньому надру-
кувати 3D-принтер?». Очевидно, що для цього не вистачить
шкільних знань, і підготовка фахівця, здатного винайти нову
АНТОНЮК
Олександра Вікторівна —
доктор фізико-математичних
наук, заступник директора
з наукової роботи Інституту
математики НАН України
74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2017. (5)
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
технологію, — це кропітка і тривала робота.
Проте прикро, що не лише пересічні громадя-
ни, а й навіть люди, що працюють у найбільш
сучасній сфері високих технологій, не до кінця
усвідомлюють, як народжується ідея інновації
і який довгий шлях вона проходить, як багато
досліджень необхідно провести, перш ніж вона
перетвориться на корисну інновацію.
Часто вчених запитують: якщо ви такі ро-
зумні, чого ж ви такі бідні? У суспільстві не-
має розуміння, що шлях від інноваційної ідеї,
коли дійсно генерується якесь нове знання,
до серійного виробництва готової продукції
дуже складний і тривалий. Він включає в себе
щонайменше п’ять етапів, щоб пропонований
продукт нарешті став цікавим для бізнесу. І на-
уковці, природно, задіяні лише на перших ста-
діях цього процесу, а при подальших кроках
учений має виконувати абсолютно не властиві
йому функції. Тому для ефективного впрова-
дження інноваційної ідеї у якусь певну готову
для використання продукцію має діяти ціла
система.
Однак говорити на цю тему в академічній
аудиторії сенсу немає. Ми всі це добре розумі-
ємо і кожен з нас стикається з цими проблема-
ми майже щодня. Мабуть, якби тут у залі були
присутні представники органів державної вла-
ди, ми могли б їм розповісти наше бачення того,
як має функціонувати така сучасна інновацій-
на система, але, на жаль, вони всі уже пішли.
В цьому разі, можливо, варто подумати про те,
що ми самі можемо зробити, щоб нас нарешті
почули і приділили увагу нашим проблемам.
Я переконана, що популяризація науки на всіх
без винятку рівнях, починаючи від молодшого
шкільного віку і завершуючи найвищими уря-
довими посадами, є одним з найважливіших і
першочергових завдань для Академії.
Однак, незважаючи на всі сьогоднішні не-
гаразди, дивлячись у майбутнє, у мене все ж є
певний поміркований оптимізм. На чому він
ґрунтується? По-перше, на тому, що сьогодні
вже змінився дискурс. Якщо раніше в поло-
женнях уряду ставлення до науки взагалі не
окреслювалося, то тепер все частіше і часті-
ше в урядових постановах трапляються слова
«наука», «інновації», «впровадження». По-
друге, я покладаю надії на створення нового
органу — Національної ради України з питань
розвитку науки і технологій. Якщо цей орган
запрацює, це дасть нам, науковцям, дієвий
інструмент впливу на формування політики
держави щодо науки та інновацій. І ми маємо
якомога ефективніше використати можливос-
ті цього інструмента. І по-третє, перебуваючи
всередині процесу, я бачу, що, незважаючи на
всі проблеми, Академія все ж почала поступо-
во змінюватися. Яскравим прикладом таких
змін є нещодавно прийнята в НАН України
методика оцінювання, основана на найкращих
європейських практиках і їх великому досвіді.
Це дає підстави вважати, що ми на правильно-
му шляху. Наше майбутнє залежить тільки від
нас самих.
Дякую за увагу!
|