Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції

Стаття містить результати досліджень, що присвячені сучасному стану, проблемам і шляхам розвитку інфраструктурного сектору українського ринку сільськогосподарської продукції....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Лисюк, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2008
Теми:	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12256
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції / В.М. Лисюк // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 86-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12256
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-122562010-10-04T12:02:11Z Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції Лисюк, В.М. Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Стаття містить результати досліджень, що присвячені сучасному стану, проблемам і шляхам розвитку інфраструктурного сектору українського ринку сільськогосподарської продукції. Статья содержит результаты исследований, посвященных современному состоянию, проблемам и путям развития инфраструктурного сектора украинского рынка сельскохозяйственной продукции. 2008 Article Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції / В.М. Лисюк // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 86-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1814-8913 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12256 330.835.009.12 uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
spellingShingle	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Лисюк, В.М. Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
description	Стаття містить результати досліджень, що присвячені сучасному стану, проблемам і шляхам розвитку інфраструктурного сектору українського ринку сільськогосподарської продукції.
format	Article
author	Лисюк, В.М.
author_facet	Лисюк, В.М.
author_sort	Лисюк, В.М.
title	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
title_short	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
title_full	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
title_fullStr	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
title_full_unstemmed	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
title_sort	інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12256
citation_txt	Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції / В.М. Лисюк // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 86-91. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT lisûkvm ínfrastrukturníčinnikirozvitkurinkívsílʹsʹkogospodarsʹkoíprodukcíí
first_indexed	2025-07-02T14:20:40Z
last_indexed	2025-07-02T14:20:40Z
_version_	1836545255601602560
fulltext	86 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ Крім того, за час виконання вищезазначеної бюджетної програми підтверджені ревізорами суми наданих дотацій свідчать про зміни у ставленні сільгосппідпри ємств до надання фактичних даних щодо отримання державної підтримки. На нашу думку, якщо державна підтримка в агропромисловому комплексі буде супроводжу- ватись попереднім контролем то аграрії змо жуть не тільки нагодувати віт чизняного споживача, а й вийти на іноземні ринки, де гідно представля- тимуть нашу хлібо сольну Україну серед інших країн-учасниць Світової Організації Торгівлі. Література 1. Закон України від 20.12.2005 №3235-ІV «Про Державний бюджет на 2006 рік» [Електронний ресурс] – www.rada.gov.ua. 2. Закон України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» [Електронний ресурс] – www.rada.gov.ua. 3. Закон України від 28.12.2007 №107-17 «Про Державний бюджет на 2008 рік» [Електронний ресурс] – www.rada.gov.ua. 4. Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н.І., Александров В.Г., Назарчук О.І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. – К.: НВП “АВТ”, 2004. – 424 с. 5. Гончаров В.Н., Бондарчук А.В. Перспективы аграрного сектора эконо- мики при вступлении Украины в ВТО // Сборник научных трудов Луганского НАУ. Серия Экономические науки / Под ред. В.Г. Ткаченко. – Луганск: ” Элтон-2”, 2008. – № 85. – С. 63-68. 6. Діхтярьов В.М., Максименко В.О. Державні інвестиції в аграрний сектор економіки: реалії та перспективи // Фінансовий кон- троль. – 2006. – № 6. – С. 32-34. 7. Стефанюк І.Б., Діхтярьов В.М. Чому фран- цузьке село процвітає? // Фінансовий кон- троль. – 2008. – № 2. – С. 52-57. 8. Клияненко Б.Т., Германенко А.Н. Основные направления государственной поддержки АПК Украины // О роли го- сударства в возрождении экономических интересов работников АПК в условиях вступления Украины в ВТО / Материалы межрегионального собрания участников Всеукраинской конференции ученых эко- номистов – аграрников в городе Луганске 24 января 2008 г. – Луганск: «Элтон-2», 2008. – С. 133-140. Поступила до редакції 10.12.08 © В.М. Гончаров, І.Є. Євсюкова, 2008 УДК 330.835.009.12 В.М. Лисюк* ІНФРАСТРУКТУРНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ РИНКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ Стаття містить результати досліджень, що присвячені сучасному стану, проблемам і шляхам роз- витку інфраструктурного сектору українського ринку сільськогосподарської продукції. Статья содержит результаты исследований, посвященных современному состоянию, проблемам и путям развития инфраструктурного сектора украинского рынка сельскохозяйственной продукции. Постановка проблеми. Ринкові перетво- рення в аграрному секторі економіки України, що супроводжувалися заміною системи дер- жавного розподілу сільськогосподарської продукції новою ринковою інфраструктурою, призвели до утворення різноманітних форм власності та агробізнесових структур. Однак ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств залишилася вкрай низькою, а сільське господарство як галузь із тривалим періодом обігу капіталу, високими природними та ціновими ризиками є інвестиційно непри- вабливою. На сільське господарство припадає лише 4-5% питомої ваги інвестицій в основний капітал, хоча його частка у ВВП щорічно ста- новить 12-14% [1]. Першопричину численних * Лисюк В.М. заст. зав. відділу Інституту проблем ринку та економіко-екологічних до-сліджень НАН України, канд. екон. наук, доцент, м. Одеса. 87ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) фінансових проблем сільськогосподарських товаровиробників, на наш погляд, слід шукати в існуючих системах збуту аграрної продукції, які з ліквідацією в Україні державних контрактів на продаж аграрної продукції, стали неспро- можними забезпечити прийнятний рівень доходності сільгоспвиробництва та ефектив- не фінансування аграрного ринку. Практика свідчить, що через відсутність дієвих систем маркетингу більшість сільгоспвиробників реалізує свою продукцію одразу після зби- рання, тобто у період цінового мінімуму. В основному сільгосппродукцію продають без- посередньо з поля і складів комерційним по- середникам, які контролюють значні потоки сільськогосподарських товарів. При цьому через відсутність необхідної інфраструктури агровиробники не можуть відкласти продаж своєї продукції на період цінового зростання. Відповідно, основні фінансові проблеми аграр- ного сектора пов’язані зі сферою реалізації, адже спрямування основних товарних потоків у неорганізовані, непрозорі канали продажів призводить до значних фінансових втрат (за нашими даними, 20-30%) сільгоспвиробників. Крім того, недостатня капіталізація торговців агропродукцією ускладнює їх доступ до фінансових ресурсів, обмежуючи здатність по- глинати значні надлишки продукції в урожайні роки, що чинить тиск на закупівельні ціни, змен- шуючи їх рівень для товаровиробника. Отже, у сучасних умовах виникла потреба у створенні ефективної ринкової інфраструктури, здатної за- безпечити прозорість процесу продажу аграрної продукції виробниками. Функції таких струк- тур можуть виконувати регіональні оптові рин- ки сільськогосподарської продукції (ОРСП). Все це обумовлює актуальність досліджень, метою яких є обґрунтування впливу інфраструктурних чинників на розвиток українського ринку сільськогосподарської продукції та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності інфраструктурного сектору товарного ринку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні проблема створення та розвитку в Україні організованих високоефективних опто- вих ринків сільськогосподарської продукції складає не тільки науково-дослідний інтерес, але й набуває суспільно-політичного значення, про що свідчать публікації у ЗМІ [2; 3]. Незважаючи на наявний науковий доробок стосовно проблем розвитку ринкової інфраструктури аграрного ринку [4-8], малодослідженими залишаються питання створення та забезпечення ефективного функціонування регіональних оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні з ура- хуванням особливостей перехідного періоду та зарубіжного досвіду. Метою статті є обґрунтування шляхів роз- витку інфраструктурного сектору українського ринку сільськогосподарської продукції. Представлений підхід до створення аграрно- маркетингових центрів (АМЦ). Виклад основного матеріалу дослідження. Україна є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції в Європі, має значний нереалізований виробничий та ек- спортний потенціал. Близько 85-90% загальної кількості свіжих овочів і фруктів, споживаних українцями, виробляються сьогодні в Україні (крім групи екзотичних продуктів). Протягом останніх років спостерігається тенденція до 5%-ного зростання сільськогосподарського ви- робництва. Однак цей показник міг бути наба- гато вищим, якби не низка проблем, що існують на вітчизняному аграрному ринку. Серед різноманіття економічних про- блем розвитку аграрного ринку в умовах трансформаційної економіки, на наш погляд, слід виділити такі: 1. Зростаючий диспаритет цін на аграр- ну та промислову продукцію є однією з го- ловних причин низької платоспроможності сільгоспвиробників. 2. Обмежений доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів не дозволяє їм вільно залучати зовнішні фінансові ресурси, необхідні для виробництва продукції. Головними причинами обмеженого доступу сільгоспвиробників до банківських кредитів є їх незадовільний фінансовий стан, відсутність ліквідного забезпечення (більшість основних фондів є фізично та морально зношеними), високі ризики кредитування підприємств галузі тощо. 3. Непрозорий механізм розподілу держав- них дотацій. Практика свідчить, що діючий механізм державної кредитної субсидії для багатьох агровиробників є недоступним внаслідок існування конкурсного відбору за критеріями, більшість з яких не стосуються кредитних відносин (відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, орендної плати тощо). Це позбавляє можливості одержання кредитної субсидії саме тих позичальників, кому вона потрібніша, тобто безпосередніх товаровиробників. 4. Неефективний механізм державного регулювання ринків сільськогосподарської продукції є наслідком недосконалої державної політики в аграрній сфері. Використання адміністративних (штучних) методів управ- 88 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ління аграрним ринком не дає належного економічного ефекту, часто призводить до його дестабілізації. Практика свідчить, що застосу- вання регулюючих заходів є непослідовним та несистемним, не має в своїй основі економічного обґрунтування, орієнтовано на вирішення окре- мих ситуативних проблем аграрного ринку, ча- сто адміністративними методами. 5. Панування монопсонії на первинно- му аграрному ринку обумовлює хронічну збитковість протягом останніх десяти років виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції. Так, продукція всієї групи технічних культур (цукрові буряки, льон, хміль, тютюн та ін.) за своїми споживчими властивостя- ми може виступати як товар лише на ринку засобів виробництва, де єдиним покупцем такої продукції є лише відповідне підприємство пе- реробних галузей промисловості. Монопсонія проявляється також з боку молокопереробних заводів – особливо при закупівлі ними молока в особистих господарствах населення. Відомо, що монопсоністами на первинному аграрному ринку є великі зернотрейдери й різні постачаль- ники сільгосппідприємствам засобів вироб- ництва, головним чином, паливно-мастильних матеріалів, за бартерними угодами [11]. На рин- ку плодоовочевої продукції монопсонічними утвореннями сьогодні виступають великі дрібнооптові та роздрібні торговельні мережі, такі як „Метро”, „Фуршет”, „Фоззі” та ін. 6. Відсутність механізму впливу на ціноутворення призводить до значної регіональної варіації цін на сільськогосподарську продукцію й нерівномірного розподілу обсягів її продажу у різних регіонах. 7. Інформаційна непрозорість аграрного рин- ку. Відсутність повної, достовірної та доступної інформації відносно цін на сільськогосподарську продукцію, обсягів попиту та пропозиції обумовлює втрати товаровиробників внаслідок прийняття помилкових рішень щодо обсягів ви- робництва продукції. 8. Нерозвиненість біржової торгівлі. Створені на початковому етапі ринкових пере- творень аграрні біржі не стали тими установами, які б створили прозорий аграрний ринок, спри- яли підвищенню якості сільгосппродукції та за- куповували її за близькими до світових цінами, позбавивши товаровиробників вимушеної реалізації продукції за низькими цінами. В Україні сьогодні діє 36 акредитованих товарних бірж, однак вони не виконують ролі прозорого і привабливого для контрагентів місця торгівлі, навіть за умови надання їм права реєструвати експортні контракти. Зокрема, че- рез біржові торги проходить не більше 1-1,5 % то- варного зерна, водночас біржова торгівля овоча- ми та фруктами відсутня з причини невизнання їх біржовим товаром. Загалом обсяги реалізації продукції безпосередньо товаровиробниками на біржах складають лише 0,3% від загального продажу [6]. Крім того, у вітчизняній біржовій торгівлі майже не отримали розвиток ф’ючерсні угоди, які є основними на товарних біржах роз- винутих країн. Через відсутність ф’ючерсного біржового ринку проблема кон’юнктури ринків сільгосппродукції та рівня цін на 1-2 річну пер- спективу залишається відкритою. 9. Обмеженість у сільгоспвиробників аль- тернативних каналів реалізації продукції, крім реалізації торговим посередникам. Сільськогосподарські підприємства використо- вують переважно малопрозорі й менш вигідні канали реалізації підприємницьким структу- рам. Причини цього різноманітні: необхідність термінових розрахунків за ресурси, поставлені комерційними трейдерами, надання переваг отриманню готівки в умовах критичної нестачі обігових коштів, нерозвиненість власних по- тужностей для зберігання продукції тощо. Практика свідчить, що торгові посередники встановлюють занижені закупівельні ціни на сільгосппродукцію, які не забезпечують про- цес розширеного відтворення у сільському господарстві. Відсутність єдиної узгодженої цінової політики у сільськогосподарських товаровиробників підсилює існуючу тенденцію до зниження рентабельності їх продукції. Проведений аналіз структури реалізації продукції, виробленої сільськогосподарськими підприємствами, у розрізі каналів реалізації свідчить про стійку тенденцію зростання част- ки аграрної продукції, реалізованої за так зва- ними «іншими каналами», тобто торговим по- середникам (табл. 1). Так, у 2006 р. питома вага картоплі, реалізованої за іншими каналами, склала 67,9%, збільшившись порівняно з 2000 р. на 50,0%, овочів – 54,9% (приріст 36,3%), плодів і ягід – 46,2% (приріст 36,3%), винограду – 46,3% (приріст 36,6%), яєць – 71,5% (приріст 63,6%). Реалізація плодовоовочевої продукції безпосередньо пере- робним підприємствам складає всього близько 15%, і лише для виробників молока даний канал реалізації є домінуючим (у 2006 р. 88,3% молока та молочної продукції було реалізовано пере- робним підприємствам) (див. табл. 1). Серед причин зниження обсягів товаропотоків переробним підприємствам слід назвати незбалансовану цінову політику, що реалізує, в першу чергу, економічні 89ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) інтереси останніх. Існуюча монополізація найбільшими операторами ринку каналів реалізації сільськогосподарської продукції знижує закупівельні ціни у сільгоспвиробників і одночасно підвищує ціни на роздрібному ринку. Досить поширені випадки, коли великі споживачі аграрної продукції диктують ціну сільгоспвиробникам. Так, наприклад, компанія «Джаффа» декілька років поспіль стримує закупівельну ціну на персики на рівні, не ви- щому 1грн. за кг, компанія «Сандора» утримує закупівельні ціни на томати на мінімальному рівні, а компанія «Чумак» – великий спо- живач огірків – утримує ціну на них ниж- че собівартості. Таким чином, збільшення обсягів аграрної продукції, реалізованих то- варовиробниками за „іншими каналами”, супроводжується поступовим зменшенням рентабельності продукції та підприємств, що свідчить про зростання рентабельності тор- гових посередників за рахунок зменшення доходності сільськогосподарського виробницт- ва. Відповідно, пошук нових каналів реалізації аграрної продукції, які забезпечували б спра- ведливу ціну товару, високу якість послуг з його транспортування, зберігання та сертифікації, перетворюється для сільгоспвиробників в пер- шочергове завдання, успішне вирішення якого сприятиме підвищенню рентабельності аграр- ного виробництва. 10. Обмеження експорту сільськогос- подарської продукції внаслідок: (а) відсутності можливостей формування оптових партій продукції дрібними й середніми виробника- ми; (б) відсутності системи фінансового забез- печення сертифікації продукції відповідно до міжнародних стандартів якості; (в) відсутності сучасних технологій зберігання, фасування, па- кування й переробки агропродукції тощо. В цьому плані показовим є приклад Польщі, яка, реалізувавши програму будівництва сучас- них оптових ринків і створивши на своїй території мережу таких ринків, змогла значно збільшити обсяги експорту власної сільгосппродукції, поступово витісняючи з ринків СНД та ЄС українські аграрні товари (табл. 2). Таблиця 1 Структура реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами (за каналами реалізації) *     ,  -  ,            ,     « »,    (. 1).  1      (  )* , +, -  1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 (3-2) (10-4)    85,1 15,2 16,9 13,9 2,4 3,2 8,2 11,3 11,0 -69,9 -5,9  89,4 39,6 13,3 9,5 4,3 5,9 6,7 13,5 15,6 -49,8 +2,3    86,8 40,4 16,1 10,8 10,5 12,9 10,5 13,4 15,3 -46,4 -0,8  96,4 64,8 68,4 50,4 33,4 28,4 30,4 34,8 35,1 -31,6 -33,3   -   99,1 87,2 66,3 71,8 73,9 78,7 82,1 85,0 88,3 -11,9 +22,0  98,1 56,8 20,0 10,4 0,7 0,4 0,3 0,4 0,3 -41,3 -19,7    9,4 42,7 44,8 26,4 28,3 21,1 18,4 17,2 18,4 +33,3 -26,4  8,0 41,2 47,0 44,1 39,4 35,7 35,5 31,8 27,3 +33,2 -19,7    9,8 40,6 49,8 40,2 39,3 34,5 39,5 33,0 33,8 +30,8 -16  3,0 21,9 16,1 24,6 25,4 15,7 16,8 15,4 18,0 +18,9 +1,9   -   0,1 8,9 21,2 9,4 8,0 6,1 4,7 3,8 3,0 +8,8 -18,2  1,3 34,2 66,2 51,9 42,6 35,6 32,1 29,2 27,0 +32,9 -39,2   5,2 32,2 20,4 15,9 14,7 10,5 7,6 4 2,7 +27,0 -17,7  2,6 15,1 21,1 19,2 11,1 8,4 4,9 3,5 2,2 +12,5 -18,9    3,4 14,6 22,7 20,9 18 15,3 10,1 6 4,7 +11,2 -18  0,6 11,5 5,8 7,3 6,2 3,8 2,8 1,4 0,6 +10,9 -5,2   -   0,8 3,1 7,5 5,1 4,2 3,4 2,2 1,5 1,2 +2,3 -6,3  0,4 4,8 5,9 7,3 5,1 3,3 2,1 1,9 1,2 +4,4 -4,7     0,3 9,9 17,9 43,8 54,6 65,2 65,8 67,5 67,9 +9,6 +50,0  0 4,1 18,6 27,2 45,2 50 52,9 51,2 54,9 +4,1 +36,3    0 4,4 11,4 28,1 32,2 37,3 39,9 47,6 46,2 +4,4 +34,8  0 1,8 9,7 17,7 35 52,1 50 48,4 46,3 +1,8 +36,6   -   0 0,8 5 13,7 13,9 11,8 11 9,7 7,5 +0,8 +2,5  0,2 4,2 7,9 30,4 51,6 60,7 65,5 68,5 71,5 +4,0 +63,6 *      [9]. ,  2006 .   ,    ,  67,9%,    2000 .  50,0%,  – 54,9% * Розраховано за даними Держкомстату України 90 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ Як видно з таблиці 2, ринки наведених видів сільськогосподарської продукції достатньо місткі, їх обсяги складають сотні мільйонів, а по яблукам та томатам – мільярди дол. США. Разом з тим, частка України на цих ринках складає лише мізерні соті і навіть тисячні відсотка. 11. Неефективність діючих збутових си- стем сільськогосподарських товаровиробників призводить до істотних втрат врожаю плодів і овочів, які щорічно оцінюються до 30%. Низька ефективність сільськогос- подарського виробництва обумовлена також тим, що товаровиробник, за різними оцінками, витрачає до 40% часу й 20% фінансових коштів на просування свого товару на ринок і його реалізацію. Тому відсутність оптових ринків сільськогосподарської продукції, на наш погляд, необхідно розглядати як першочергову проблему аграрної сфери економіки України, що здійснює значний вплив на рівень доходів сільського й міського населення, ефективність вітчизняного АПК, доходність сільськогосподарських підприємств і, як наслідок, на рівень інфляції. За таких обставин ставити питання про надан- ня державних субсидій безпосередньо аграрним товаровиробникам проблематично, не кажучи про їх збільшення. Отже, за логікою існуючого стану справ збільшення державних субсидій обумовить підвищення урожайності куль- тур що, у свою чергу, призведе до збільшення втрат сільськогосподарської продукції та агровиробників. Останні дані свідчать, що споживачі (які мешкають, в основному, у великих містах) при покупці свіжих овочів і фруктів віддають перевагу роздрібним мережам або мережам супермаркетів, поступово відмовляючись від стихійних ринків, що, у свою чергу, збільшує попит на свіжу високоякісну продукцію. Однак супермаркети вимагають сертифіковану продукцію високої якості, основними критеріями якої виступа- ють зовнішній вигляд та упакування, а поста- чання такої продукції місцевими агровироб- никами є обмеженим. Відповідно, у роздрібних мережах продається переважно імпортована сільськогосподарська продукція, що не відповідає економічним інтересам держави та вітчизняних товаровиробників. Як наслідок, загальний баланс експорту-імпорту овочів і фруктів в 2005 р. був негативним і складав 63,3 тисячі доларів США, така ж тенденція збе- реглася і в наступних 2006-2007 рр. Висновки. Проведене структуруван- ня головних економічних проблем розвит- ку українського аграрного ринку в умовах перехідного періоду свідчить про необхідність розвитку прозорих ефективних збутових систем сільськогосподарських товаровиробників як дієвого засобу подолання хронічної збитковості аграрної сфери, породженої диспаритетом цін на аграрну та промислову продукцію, недосконалістю державних регуляторних заходів, проявами монополізму та цінового диктату з боку торгових посередників тощо. Скорочення обсягів прямої цінової державної підтримки сільгоспвиробників відповідно до вимог СОТ та посилення конкурентної бороть- би на внутрішньому аграрному ринку внаслідок лібералізації міжнародної торгівлі обумовлять необхідність пошуку нових способів забезпе- чення доходності та конкурентоспроможності української сільгосппродукції, серед яких, на наш погляд, важливе місце займає створення в регіонах таких інфраструктурних елементів, як оптові ринки сільськогосподарської продукції. Головна мета ОРСП як ринково- го інфраструктурного підрозділу полягає в організації ефективних процесів товароруху Таблиця 2 Порівняльний аналіз експорту аграрної продукції з України та Польщі на зовнішні ринки збуту *    , ,     .       , ,  -             ,       - ,           (. 2).  2             *    , ,        ,      /  -  , . $ , . $ , % , . $ , % 1  2653982 900 0,03 197625 18,75 2  380000 60 0,015 10032 2,64 3 , -  782000 21 0,0025 154836 19,80 4  3000000 1120 0,04 195000 6,51 5  575000 40 0,006 35511 6,25 *      .     2,       ,     ,   -    –  . .   ,     -         . 11.              ,     30%.       ,  ,   ,   40%   20%           - .      ,   ,       * За даними Міністерства аграрної політики Польщі. 91ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) шляхом формування оптимальних оптових партій сільськогосподарської продукції та їх раціонального цілеспрямованого подальшо- го розподілу між ланками товарного ринку з мінімальними матеріальними витратами та втра- тами часу. Головне завдання ОРСП – створення сприятливих умов для виробників (продавців) товару (сільськогосподарської продукції) та оптових покупців для ефективної (вигідної) купівлі-продажу. Найбільш організаційно і технологічно розвиненою формою ОРСП є аграрно-маркетингові центри (АМЦ). Вони функції ОРСП поєднують з інформаційними, консалтинговими, контрольними функціями та низкою інших. Основною метою аграрно- маркетингового центру є формування ефек- тивного прозорого механізму оптового й дрібнооптового продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки товарови- робниками всіх форм власності, надання ком- плексних послуг і створення найбільш спри- ятливих умов для продавців і покупців такої продукції, впровадження передового досвіду європейських технологій і стандартів організації оптової торгівлі, позитивний вплив на якість продукції, рівень її кінцевої ціни й задоволен- ня потреб споживачів. Основним елементом АМЦ є оптовий ринок сільськогосподарської продукції, на території якого зосереджені струк- тури, що забезпечують функціонування цілісної системи взаємовідносин між суб’єктами мар- кетингових каналів просування товару від ви- робника до кінцевого споживача. Основними функціями АМЦ є такі: формування цін на сільгосппродукцію; зберігання й підготовка товару до продажу; організація діяльності операторів ринку; формування однорідних партій товару; формування замовлень на вироб- ництво; експертиза безпеки і якості товарів; мит- не оформлення партій товару; банківські послу- ги; інформаційне забезпечення; консалтингові функції тощо. Аграрно-маркетингові центри є сталою практикою діяльності оптових ринків інших країн, зокрема, країн Європи. Відповідно, їх створення та функціонування в Україні є од- ним з найперспективнішим напрямком роз- витку організованих прозорих збутових систем сільськогосподарської продукції. Література 1. Кириленко І.Г. Удосконалення систе- ми фінансово-економічних відносин у діяльності агропромислового виробницт- ва в Україні // Економіка АПК. – 2006. – № 6. – С. 3-7. 2. Чопенко В. Как Чиполлино помирился с синьором помидором: воспользуется ли Украина итальянским опытом организа- ции оптовых продовольственных рынков? // Зеркало недели. – 2006. – № 30(609). – С. 11. 3. Шмидт Р.К. Базар – это еще не рынок // Газета 2000 от 22.10. 2006 г. – С. 3. 4. Осташко Т.О. Ринкова трансформація аграрного сектора: Монографія. – К.: Фенікс, 2004. – 280 с. 5. Формування галузевих ринків України: перехідний період / За ред. д.е.н., проф. В.О. Точиліна. – К.: Фенікс, 2004. – 332 с. 6. Черненко С.О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – 171 с. 7. Бєлявцев М.І., Шестопалова Л.В. Інфраструктура товарного ринку. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с. 8. Корінець Р., Швецова Л. Оптові ринки сільськогосподарської продукції: запитан- ня та відповіді / Проект USAID „Реформа у галузі сільського господарства, вдоско- налення законодавчо-нормативної бази”, Український освітній центр реформ. – Київ, 2007. – 88 с. 9. Статистичний збірник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2007. – 552 с. 10. Лисюк В.М., Нікішина О.В., Ярмолен- ко О.Б. Розвиток регіональних оптових ринків сільськогосподарської продукції // Экономические инновации. Вып. 28: Украинское Причерноморье как субъект экономического, социального и экологи- ческого пространства. – Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2007. – С. 165-174. Поступила до редакції 16.12.08 © В.М. Лисюк, 2008

Інфраструктурні чинники розвитку ринків сільськогосподарської продукції

Репозитарії

Схожі ресурси