Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області

У статті розглянуто активність підприємств машинобудівної галузі Запорізької області в сфері диверсифікації виробництва та здійснена їх класифікація за рівнем диверсифікації з урахуванням стратегічних пріоритетів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Ковтун, О.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2008
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12259
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області / О.А. Ковтун // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 99-104. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12259
record_format dspace
spelling irk-123456789-122592010-10-04T12:02:20Z Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області Ковтун, О.А. Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки У статті розглянуто активність підприємств машинобудівної галузі Запорізької області в сфері диверсифікації виробництва та здійснена їх класифікація за рівнем диверсифікації з урахуванням стратегічних пріоритетів. В статье рассмотрена активность предприятий машиностроительной отрасли Запорожской области в сфере диверсификации производства и осуществлена их классификация по уровню диверсификации с учетом стратегических приоритетов. 2008 Article Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області / О.А. Ковтун // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 99-104. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1814-8913 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12259 338.336:334.716 uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
spellingShingle Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
Ковтун, О.А.
Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
description У статті розглянуто активність підприємств машинобудівної галузі Запорізької області в сфері диверсифікації виробництва та здійснена їх класифікація за рівнем диверсифікації з урахуванням стратегічних пріоритетів.
format Article
author Ковтун, О.А.
author_facet Ковтун, О.А.
author_sort Ковтун, О.А.
title Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
title_short Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
title_full Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
title_fullStr Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
title_full_unstemmed Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області
title_sort стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах запорізької області
publisher Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate 2008
topic_facet Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12259
citation_txt Стратегічні аспекти вибору виду і напряму проведення диверсифікації на машинобудівних підприємствах Запорізької області / О.А. Ковтун // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 99-104. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT kovtunoa strategíčníaspektiviboruviduínaprâmuprovedennâdiversifíkacíínamašinobudívnihpídpriêmstvahzaporízʹkoíoblastí
first_indexed 2025-07-02T14:20:48Z
last_indexed 2025-07-02T14:20:48Z
_version_ 1836545263193292800
fulltext 99ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) УДК 338.336:334.716 О.А. Ковтун* СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ВИБОРУ ВИДУ І НАПРЯМУ ПРОВЕДЕННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ У статті розглянуто активність підприємств машинобудівної галузі Запорізької області в сфері диверсифікації виробництва та здійснена їх класифікація за рівнем диверсифікації з урахуванням стратегічних пріоритетів. В статье рассмотрена активность предприятий машиностроительной отрасли Запорожской обла- сти в сфере диверсификации производства и осуществлена их классификация по уровню диверсификации с учетом стратегических приоритетов. Постановка проблеми. Диверсифікація є процесом, що впливає на вибір стратегічних пріоритетів діяльності машинобудівних підприємств та сприяє вибору конкурентної стратегії в умовах економічної кризи та низько- го рівня рентабельності виробництва на даних підприємствах. Мета статті – проаналізувати стан та діяльність підприємств машинобудівної галузі Запорізької області у сфері диверсифікації ви- робництва. Виділити мотиви, цілі та рівні диверсифікації виробництва на зазначених підприємствах. Виклад основного матеріалу. На сьогодні вітчизняному машинобудуванню належить ключова роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції товаро- виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках України. Частка машинобудівної галузі в загальному обсязі продукції промисловості становить 17,4% та 12,8% внутрішнього валового продукту [4]. До складу машинобудування входять понад 2800 підприємств, 230 організацій, що викону- ють наукові та науково-технічні роботи галузевого рівня, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу переви- щує 1,2 млн. осіб. Згідно з „Програмою розвитку промисловості 2003-2011 роки” Мінпромполітики разом із головними науко- вими інститутами й організаціями України розробило „Державну програму розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 роки”, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 №516. Протягом 2006–2008 рр. індекси зростання галузевої продукції машинобудування вдвічі перевищили показники приросту промислової продукції в цілому. Так, у 2006 році продукція машинобудування зросла на 11,8% проти 6,2% промислової продукції, у 2007 році ці показники становили 28,6% проти 10,2%. В першому півріччі 2008 року ця позитивна тенденція подовжується. У січні-серпні 2008 року машинобудівна галузь забезпечили більше половини загального при- росту промисловості – 3,5%. Збільшення обсягів виробництва машин та устаткування (на 14,3%) є наслідком динамічного розширення попиту з боку вітчизняних та іноземних підприємств, а також підвищення конкурентоспроможності продукції. Зростання виробництва у галузі су- проводжувалося суттєвим збільшенням вироб- ництва транспортних засобів та устаткуван- ня (на 37,4%), зокрема, легкових автомобілів (на 34,7%) та автобусів (37,9%) [4]. Україна володіє значним потенціалом ство- рення та виробництва авіаційної техніки. Так, у 2007 році темпи росту галузі становили 109,6%. За шість місяців 2008 року індекс зростання склав 2,5%. Лідером в галузі літакобудування є державне підприємство „Авіаційний науково- технічний комплекс імені О.К.Антонова”, який за час свого існування спроектував ряд літаків сімейства Антонов (зокрема, модифікації літаків АН-74ТК-200, АН-74ТК-300 та нові регіональні літаки АН-38, АН-140, АН-148). У 2007 році підприємство отримало прибуток у розмірі 150 млн. грн., а у 2008 планується на рівні 1 млрд. грн. Провідне місце у галузі займає Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес” імені академіка О.Г. Івченка та ВАТ „Мотор Січ”. Провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобілебудування. У 2007 році галузь забезпечила зростання обсягів на рівні 60,6% у порівнянні з 2006 роком, а у пер- * Ковтун О.А. – аспірант Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь. 100 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ шому півріччі 2008 р. обсяги продукції зросли на 57% [4]. Найбільшим виробником українського автомобільного ринку є ЗАТ „ЗАЗ” (питома вага ринку – 70,5%). У 2007 році було випущено близь- ко 282 тисячі автомобілів, з них 75% продукції залишається на внутрішньому ринку, який за 10 років збільшився в одинадцять разів. Аналіз стану галузі машинобудування, яка разом з металургією та обробленням металів, а також з виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води стоїть на третьо- му місці серед підприємств промисловості в Запорізькій області (рис. 1), а також вив- чення зарубіжного досвіду диверсифікації та дослідження українського ринку автомобілебудування й інших товарів даної галузі промисловості, дозволив нам виділити ряд важливих умов, які є передумовами і визнача- ють мотиви і цілі використання диверсифікації як засобу поліпшення виробничо-фінансового стану підприємств (рис. 2).        - .  2007        60,6%    2006 ,     2008 .     57% [4].     -    „” (   – 70,5%).  2007    -  282  ,   75%    -  ,   10     .    ,      -  ,       ,   -            (. 1),                 - ,      ,     -          - -   (. 2). 2,7 1,6 41,8 0,1 4,9 0,517,50,4 19 0,4 8,2 2,9                           ,       -,        . 1.    [5] Рис. 1. Промисловість Запорізької області [5]  1.     2.    3.    -      1.   -       -   2 .   , ,   3.      1. -  (  - )  ,    -   2.  -   3. -   1 .     ’ -  2.   1.    2. -    3.       1 .  ’  2 . -  ’. 3.  -    1.       2.            3.   . 2.                 -     -   ,    .        :   – 433,54     78,9%    ,  – 171,2    (31,1%),     – 155,28    (28,2%),   – 73,57    (13,4%), -     – 65,62    (11,9%),  – 24,82    (4,5%) [5]. Рис. 2. Мотиви та цілі диверсифікації підприємств машинобудування Запорізької області 101ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) Запорізька область є одним з найбільш технологічно розвинених регіонів України зі значним науково-технічним і виробничим потенціалом, який приваблює індивідуальних інвесторів. Найбільший інтерес для них ста- новили такі галузі промисловості: обробна промисловість – 433,54 млн доларів США або 78,9% загального обсягу прямих інвестицій, машинобудування – 171,2 млн доларів США (31,1%), металургія та оброблення металу – 155,28 млн доларів США (28,2%), харчова промисловість – 73,57 млн доларів США (13,4%), оптова та роздрібна торгівля – 65,62 млн доларів США (11,9%), добувна – 24,82 млн доларів США (4,5%) [5]. Для того, щоб визначити активність машинобудівної галузі Запорізької області в сфері диверсифікації виробництва необхідно дослідити існуючі тенденції в галузі на прикладі групи машинобудівних підприємств. Для вибору стратегічних пріоритетів конкурентної стратегії для розрахунків доцільно використати індекс Херфіндала-Хіршмана (ННІ) [1]. Даний показ- ник використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою для оцінки концентрації підприємств у певній галузі. Ми пропонуємо гіпотезу про можливість використання цього показника для оцінки рівня диверсифікації ви- робництва на машинобудівному підприємстві. Параметри, що використовуються для розра- хунку, показують частку об’єму виробницт- ва конкретної продукції у загальнім об’ємі виробленої продукції цього ж підприємства:  =  = n i iY 1 2 , i=1, ……, n, (1) де Yi 2– частка і-го виду виробничої діяль- ності в загальному об’ємі виробничої продукції (об’єм реалізованої продукції) підприємства, кількість видів виробничої діяльності, що здійснюється підприємством. Індекс приймає значення нуль коли є ве- лика кількість видів виробничої діяльності та до одиниці, коли підприємство здійснює один вид виробничої діяльності. Якщо значен- ня індексу ближче до нуля, то виробництво на підприємстві є більш диверсифікованим. Для розрахунків були використані показники по машинобудівним підприємствам Запорізької області, в основу формування вибірки взятий принцип беззбитковості виробничої діяльності. Результати розрахунків індексу Херфіндала- Хіршмана наведені у таблиці 1.              .  1          /   2005 2006 2007 1  „ ” 0,817 0,824 0,827 2  „  - ” 0,733 0,724 0,709 3  „  ” 0,025 0,021 0,017 4  „ ” 0,743 0,742 0,738 5  „   - ” 0,762 0,761 0,754 6   „” 0,763 0,762 0,755 7  „ ” 0,757 0,750 0,742 8  „   ” 0,754 0,747 0,741 9    . ..  0,287 0,281 0,277 10  „” 0,951 0,978 0,991        –             ,    -    ,    .  „ ”,  „  ”  -    . ..    -        ,                 .     - ,       -          -   .            [2]     - Таблиця 1 Показники диверсифікації виробництва на машинобудівних підприємствах Запорізької області Виходячи з даних таблиці 1 та за результа- тами проведеного дослідження можна виділити підприємства з високим (0-0,3), середнім (0,3- 0,6) та низьким (0,6-1) рівнем диверсифікації виробництва. Під низьким рівнем слід розуміти діяльність підприємства переважно в одній галузі, під високим – концентрацію зусиль на багатьох видах діяльності, під середнім – підприємства, що знаходяться у стадії форму- вання системи корпоративного управління з метою зосередження зусиль в існуючій сфері діяльності або в стадії пошуку найбільш прива- бливих ринків збуту. Усі групи підприємств переслідують одну основну ціль – збільшення конкурентноздатності за рахунок зниження ризику від основної діяльності та отриман- ня додаткового прибутку, отриманого шляхом 102 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ефективного використання основного капіталу підприємства, фінансових та трудових ресурсів. ВАТ „Мотор Січ”, ЗАТ „Запорізький автомобілебудівний завод” та Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка відносяться до підприємств з високим та середнім рівнем диверсифікації виробництва, що визначає загальну стратегію цих підприємств як направлену на максимальне охоплення рин- ку та формування їх монопольного стану. З цьо- го можна зробити висновок, що впровадження процесу диверсифікації виробництва повинно здійснюватися згідно зі стратегією підприємства та за програмою економічного обґрунтування диверсифікації виробництва. Теоретичне дослідження диверсифікації як економічного явища й аналіз діяльності машинобудівних підприємств [2] дозволили створити базу для визначення перспективних напрямів їх диверсифікації і вибрати найбільш оптимальні види і методи її застосування з ура- хуванням особливостей української економіки. Передумови диверсифікації виробництва і мотивація, яка виражає проміжні цілі її про- ведення, у більшості українських підприємств обумовлені кризовим станом економіки, який виявляється низькою рентабельністю і навіть збитковістю багатьох з них [3]. Роблячи спроби вирішити свої виробничі та фінансові проблеми за допомогою диверсифікації, ці підприємства мають безліч альтернативних мотивів для її вибору – бажання більш повно завантажити виробничі потужності, досягнення синергетич- ного ефекту, створення нових робочих місць і т. ін. Кінцевою метою при цьому є, як і при виборі інших подібних стабілізаційних заходів, – до- сягнення економічної стабільності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Проте, зараз застосування диверсифікації в аспекті підвищення конкурентоспроможності укра- їнськими підприємствами розглядається не тільки як чинник стабілізації, але й є засобом виживання на тлі масового імпорту та в умовах економічної кризи. Зроблені на основі аналізу висновки дозво- лили виділити два найбільш важливі аспекти для постановки конкретної мети при виборі на- пряму і виду диверсифікації. По-перше, цілі диверсифікації виробницт- ва безпосередньо залежать від фінансового стану і можливостей підприємства. Виходячи з цього, нами запропонована чотиривимірна градація підприємств (рис. 3) для визначен- ня стратегічних напрямів диверсифікації: збиткові (IV група), низькорентабельні (низький рівень – III група), відносно сприятливі (середній рівень – II група) і досягаючи успіху підприємства (високий рівень – І група). По-друге, при покращенні підприємством свого фінансового стану можуть, відповідно змінюватися і цільові установки за диверсифікаційними напрямами, іншими словами пріоритетність цілей різна в коротко- строковому і довгостроковому періодах, тобто відповідає типології цілей за часом (стратегічні і тактичні).Перед підприємствами нижньо- го рівня (четверта група), згідно нашій схемі, стоїть завдання вийти із зони збитковості та перейти в беззбиткову зону. Основною метою для цього рівня є збереження прав самостійного суб'єкта господарювання, тобто не допустити банкрутства і бути платоспроможним. Ця група підприємств при виборі цілей диверсифікації повинна віддавати пріоритет подоланню по- рогу збитковості з мінімальними фінансовими вкладеннями і переважно в короткостроковому           I  1.   2.   3.       II  1.   2.   3.       III  1.   2.   3.        IV  1.    2.   3.      . 3.            ( ),   ,           .          ' - ,       .   -         -         -    ,   ,  ,  ,   ,     -   ,   , , ,    ,     .      ,     -    .             , - '           ,      - . Рис. 3. Пріоритетність цілей диверсифікації за рівнями рентабельності підприємств 103ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) періоді, що означає використання, в основному, наявного потенціалу, перш за все, за рахунок збільшення завантаження вільних виробничих потужностей, максимального використання устаткування, машин, механізмів, а також тру- дових ресурсів, їх професіоналізму і творчого потенціалу. До четвертої групи близько стоїть третя, для якої характерним є прагнення до збільшення прибутковості. Такі підприємства при виборі основних напрямів поліпшення свого стану та- кож орієнтуються на диверсифікацію, пов'язану з максимальним використанням наявного ви- робничого потенціалу і з розширенням видів діяльності, що не вимагають значних фінансових вкладень. Інша виділена нами група (друга) включає підприємства, стан яких можна розцінювати як відносно стійкий (середній рівень). Перед ними не так гостро (або не в тому масштабі) стоїть про- блема банкрутства, тому суб'єкти цього рівня можуть за допомогою диверсифікації добива- тися зростання прибутку, розширення асорти- менту і підвищення конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, вони, застосовую- чи диверсифікацію, прагнуть укріпити власні позиції. При цьому їх метою є забезпечення постійного прибутку, економічної стабільності і фінансової стійкості. У першу групу ми пропонуємо включати підприємства, що досягли успіху за основним профілем своєї діяльності, стабільно одержу- ють прибуток, мають достатньо міцні позиції на ринку і здатні виконувати різні соціальні та стратегічні програми. Таким підприємствам не слід обмежуватися рамками традиційної діяльності, а треба прагнути до розширення в інші сфери економіки, зокрема, що вимага- ють вкладення капіталу. При цьому, варіантні стратегії диверсифікації направлені на нарощу- вання маси прибутку підприємствами в серед- ньостроковому або довгостроковому періодах. Згідно наведеної вище градації перейде- мо до визначення рівня, на якому знаходяться підприємства машинобудування. Беручи до уваги, що з 627 підприємств машинобудівної галузі Запорізької області 20% визнані збитко- вими, причому цей показник продовжує рости, робимо загальний висновок про віднесення їх до нижнього рівня (четверта група). Близько 50% підприємств машинобу- дування мають мінімальний прибуток, і їх необхідно віднести до третьої групи. З 30% за- лишку загального числа підприємств цієї галузі промисловості дві третини мають помірний при- буток, і віднесені нами до другої групи, і лише одна третина (близько 7% підприємств) одержу- ють високий прибуток і можуть бути включені в першу групу. Висновки: 1. Здійснений аналіз показує гостру необхідність в проведенні диверсифікації ви- робництва на машинобудівних підприємствах Запорізької області. Враховуючи особливу значущість результатів діяльності галузі ма- шинобудування на соціально-економічні по- казники Запорізької області як на макро-, так і на мікро рівні необхідна розробка програми диверсифікації виробництва з урахуванням стратегії підприємства. 2. Для вибору стратегічних пріоритетів конкурентної стратегії машинобудівних підприємств області для розрахунків був викори- станий індекс Херфіндала-Хіршмана. Виходячи з розрахунків можна виділити підприємства з високим (0-0,3), середнім (0,3-0,6) та низьким (0,6-1) рівнем диверсифікації виробництва. 3. Зроблені на основі аналізу висновки до- зволили виділити два найбільш важливі аспек- ти для постановки конкретної мети при виборі напряму і виду диверсифікації. По-перше, цілі диверсифікації виробництва безпосередньо за- лежать від фінансового стану і можливостей підприємства. 3. Виходячи з вищезазначеного, нами запро- понована чотиривимірна градація підприємств для визначення стратегічних напрямів диверсифікації. 4. При покращенні підприємством сво- го фінансового стану можуть, відповідно змінюватися і цільові установки за диверсифікаційними напрямами, іншими словами пріоритетність цілей різна в коротко- строковому і довгостроковому періодах, тобто відповідає типології цілей за часом (стратегічні і тактичні). Література 1. Большой экономический словарь / Под. ред. А.С. Азриляна. – М.: Ин-т новой эко- номики, 1997. – 864 с. 2. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи: монографія / Н.В. Тарасова, І.С. Калініченко, В.А. Романенко, К.Ф. та ін. / Рада по вивч. про- дукт. сил України НАН України. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. — 307 с. 3. Пономаренко В.С. Стратегічне управління 104 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ організаційними перетворення- ми на промислових підприємствах / Пономаренко В.С., Золотарьов А.М., Ястремська О.М. та ін. / За заг. ред. В.С. Пономаренко. – Х.: ХНЕУ, 2005. – 452 с. 4. ht t p:// w w w.u k r s t a t .gov.u a//op er at i v/ operativ2008/. 5. Статистичний щорічник Запорізької області за 2007 рік / За ред. Головешка В.П. – Запоріжжя: Головне управління статистики, 2008. – 412 с. Поступила до редакції 24.12.08 © О.А. Ковтун, 2008 Постановка проблеми. Під час формуван- ня ринкової економічної системи набувають особливу актуальність проблеми планування і оптимізації можливостей підприємств до- вгострокового і поточного характеру. Досвід зарубіжних країн свідчить про необхідність утворення гнучких виробничо-організаційних систем, які робили б можливим миттєве реагу- вання на зміни в навколишньому середовищі. Враховуючи це, слід надати увагу переосмис- ленню концептуальних підходів до створення і розвитку вітчизняних підприємств, а, перш за все, до процесів цілеспрямованого формування їх потенціалів. Аналіз останніх досліджень. Питаннями визначення сутності та класифікації видо- вих проявів потенціалу підприємства зай- мають відомі українські та закордоні авто- ри, серед котрих слід назвати: І. Ансоффа, У. Кінга і Д. Кліманда, Б. Карлофа, Бузько І.Р., Дмитренко І.Є. і Сущенко О.А., Федоніна О.С., Рєпіну І.М., Олексик О.І., Краснокутську Н.С. Різноманітність наукових підходів потребує їх узагальнення та класифікації. Ціллю статті є визначення та проведен- ня класифікації видових проявів потенціалу підприємства. Виклад основного матеріалу дослідження. В етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського. У словнику іноземних слів [1, с. 89] приводиться тлумачення терміна як «міць», «сила». В етимологічному словнику російської мови відзначається походження сло- ва «потенційний» як запозиченого в 19 сторіччі з французькі мови, де роtentiel з латинського роtentialis похідного від роtens «здатний», бук- вально «здатний бути» [2, с. 169]. У Великій Радянській Енциклопедії приво- диться визначення терміна «потенціал» як «за- собу, запаси, джерела, що маються в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану; рішення якої-небудь задачі; можливості окремого обличчя, суспільства, держави у визначеній області» [3, с. 542]. У книзі Бузько И.Р., Дмитренко И.Е. і Сущенко О.А. «потенціал» як економічна категорія трактується в такий спосіб: «Можливість і готовність суб'єктів ринку спеціалізуватися в тих видах діяльності і вироб- ництва, по яких у кожен момент часу маються абсолютні чи порівняльні переваги» [4, с. 38]. Існує потенціал вищого і нижчого по- рядку. Нижчого порядку потенціали – це локальні потенціали. Потенціал вищого по- рядку складається з потенціалів нижчого по- УДК 530.19 Б.В. Артем’єв* КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДОВИХ ПРОЯВІВ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА У статті розглянуто класифікація видових проявів потенціалу підприємства. Наведено блочно- модульна структуризація потенціалу підприємства та ресурсні складові потенціалу підприємства. В статье рассмотрена классификация видовых проявлений потенциала предприятия. Приведена блочно-модульная структуризация потенциала предприятия и ресурсные составляющие потенциала пред- приятия. * Артем’єв Б.В. – асистент кафедри економіки підприємства Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, м. Луганськ.