Класифікація видових проявів потенціалу підприємства

У статті розглянуто класифікація видових проявів потенціалу підприємства. Наведено блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства та ресурсні складові потенціалу підприємства....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Артем’єв, Б.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2008
Schlagworte:	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12260
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства / Б.В. Артем’єв // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 104-110. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12260
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-122602010-10-04T12:02:30Z Класифікація видових проявів потенціалу підприємства Артем’єв, Б.В. Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки У статті розглянуто класифікація видових проявів потенціалу підприємства. Наведено блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства та ресурсні складові потенціалу підприємства. В статье рассмотрена классификация видовых проявлений потенциала предприятия. Приведена блочно-модульная структуризация потенциала предприятия и ресурсные составляющие потенциала предприятия. 2008 Article Класифікація видових проявів потенціалу підприємства / Б.В. Артем’єв // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 104-110. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1814-8913 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12260 530.19 uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
spellingShingle	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки Артем’єв, Б.В. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
description	У статті розглянуто класифікація видових проявів потенціалу підприємства. Наведено блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства та ресурсні складові потенціалу підприємства.
format	Article
author	Артем’єв, Б.В.
author_facet	Артем’єв, Б.В.
author_sort	Артем’єв, Б.В.
title	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
title_short	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
title_full	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
title_fullStr	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
title_full_unstemmed	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства
title_sort	класифікація видових проявів потенціалу підприємства
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Стратегії розвитку підприємства в умовах ринкової економіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12260
citation_txt	Класифікація видових проявів потенціалу підприємства / Б.В. Артем’єв // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 104-110. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT artemêvbv klasifíkacíâvidovihproâvívpotencíalupídpriêmstva
first_indexed	2025-07-02T14:20:50Z
last_indexed	2025-07-02T14:20:50Z
_version_	1836545266207948800
fulltext	104 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ організаційними перетворення- ми на промислових підприємствах / Пономаренко В.С., Золотарьов А.М., Ястремська О.М. та ін. / За заг. ред. В.С. Пономаренко. – Х.: ХНЕУ, 2005. – 452 с. 4. ht t p:// w w w.u k r s t a t .gov.u a//op er at i v/ operativ2008/. 5. Статистичний щорічник Запорізької області за 2007 рік / За ред. Головешка В.П. – Запоріжжя: Головне управління статистики, 2008. – 412 с. Поступила до редакції 24.12.08 © О.А. Ковтун, 2008 Постановка проблеми. Під час формуван- ня ринкової економічної системи набувають особливу актуальність проблеми планування і оптимізації можливостей підприємств до- вгострокового і поточного характеру. Досвід зарубіжних країн свідчить про необхідність утворення гнучких виробничо-організаційних систем, які робили б можливим миттєве реагу- вання на зміни в навколишньому середовищі. Враховуючи це, слід надати увагу переосмис- ленню концептуальних підходів до створення і розвитку вітчизняних підприємств, а, перш за все, до процесів цілеспрямованого формування їх потенціалів. Аналіз останніх досліджень. Питаннями визначення сутності та класифікації видо- вих проявів потенціалу підприємства зай- мають відомі українські та закордоні авто- ри, серед котрих слід назвати: І. Ансоффа, У. Кінга і Д. Кліманда, Б. Карлофа, Бузько І.Р., Дмитренко І.Є. і Сущенко О.А., Федоніна О.С., Рєпіну І.М., Олексик О.І., Краснокутську Н.С. Різноманітність наукових підходів потребує їх узагальнення та класифікації. Ціллю статті є визначення та проведен- ня класифікації видових проявів потенціалу підприємства. Виклад основного матеріалу дослідження. В етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського. У словнику іноземних слів [1, с. 89] приводиться тлумачення терміна як «міць», «сила». В етимологічному словнику російської мови відзначається походження сло- ва «потенційний» як запозиченого в 19 сторіччі з французькі мови, де роtentiel з латинського роtentialis похідного від роtens «здатний», бук- вально «здатний бути» [2, с. 169]. У Великій Радянській Енциклопедії приво- диться визначення терміна «потенціал» як «за- собу, запаси, джерела, що маються в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану; рішення якої-небудь задачі; можливості окремого обличчя, суспільства, держави у визначеній області» [3, с. 542]. У книзі Бузько И.Р., Дмитренко И.Е. і Сущенко О.А. «потенціал» як економічна категорія трактується в такий спосіб: «Можливість і готовність суб'єктів ринку спеціалізуватися в тих видах діяльності і вироб- ництва, по яких у кожен момент часу маються абсолютні чи порівняльні переваги» [4, с. 38]. Існує потенціал вищого і нижчого по- рядку. Нижчого порядку потенціали – це локальні потенціали. Потенціал вищого по- рядку складається з потенціалів нижчого по- УДК 530.19 Б.В. Артем’єв* КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДОВИХ ПРОЯВІВ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА У статті розглянуто класифікація видових проявів потенціалу підприємства. Наведено блочно- модульна структуризація потенціалу підприємства та ресурсні складові потенціалу підприємства. В статье рассмотрена классификация видовых проявлений потенциала предприятия. Приведена блочно-модульная структуризация потенциала предприятия и ресурсные составляющие потенциала пред- приятия. * Артем’єв Б.В. – асистент кафедри економіки підприємства Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, м. Луганськ. 105ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) рядку, це – стратегічний потенціал, конкурент- ноздатний потенціал, потенціал виживаності, антикризовий потенціал і ринковий потенціал. Серед потенціалів вищого порядку слід осо- бливо виділити таку категорію як «економічний потенціал», що є оціночним показником, що присвячена основна маса публікацій по теорії потенціалів. Краснокутська Н. С. вважає, що економіч- ний потенціал необхідно розглядати у взаємозв'язку з властивої кожної суспільно- економічної формації виробничими відно- синами, що виникають між окремими працівниками, трудовими колективами, а та- кож управлінським апаратом підприємства з приводу повне використання їхніх здібностей зі створення матеріальних благ і послуг [5, с. 7]. У даному визначенні, на мій погляд, підкресле- на досить важлива риса економічного потенці- алу. Однак, економічний потенціал однаковою мірою залежить від наявності і достатності ви- робничих сил, для мобілізації яких і виникають виробничі відносини. Тривалий час у вітчизняній економічній науці економічний потенціал підприємства ототожнювалося з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використо- вувалися поняття розмір підприємства і його виробнича потужність. При цьому під розміром розумілися: виробнича площа, кількість ро- бочих місць, загальна чисельність персоналу, обсяг продукції, сумарна вартість основних фондів, а під потужністю – обсяг продукції в на- туральному вимірі. Однак і розмір, і потужність дають тільки орієнтоване представлення про можливості підприємства, тому що: виступають характеристиками, що не знаходяться в пря- мого взаємозв'язку з умовами й інтенсивністю використання ресурсів підприємства по при- значенню; не відбивають ступінь ефективності використання ресурсів для оптимізації мож- ливостей підприємства [5, с. 6]. З огляду на той факт, що у процесі вивчення економічних дисциплін підприємство розглядається як відкрита економічна система, із гносеологічної точки зору категорію «економічний потенціал підприємства» можна розглядати як тотожну категорію «потенціал підприємства». Найбільш розповсюджене поняття сутності потенціалу підприємства як сукупності при- родних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для до- сягнення визначених цілей, що близько до виз- начення Великого економічного словника. Крім того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробля- ти продукцію (що близько до його визначення як виробничої потужності) чи як можливості продуктивних сил забезпечувати визначений ефект [6, с. 23]. Таким чином, практично усі визначення тією чи іншою мірою спираються на ресур- си підприємства, з одного боку, і досягнення з їхньою допомогою поставлених цілей, з іншого. Не применшуючи значення ресурсів як ба- зису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що саме по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Широке трактування значеннєвого змісту терміна «потенціал», приведена у Великій Радянській Енциклопедії [7, с. 93], дозволяє застосувати його до різних областей науки і діяльності лю- дини в залежності від того, про яку силу, засоби, запаси, джерела мова йде. У роботах, присвяче- них дослідженню теорії потенціалів, застосову- ють широкий клас визначень потенціалу, серед яких: народно-господарський, економічний, оборонний, інтелектуальний, природно- ресурсний, науково-технічний, кадровий, ви- робничий, будівельний, сільськогосподарський, інфраструктурний, інформаційний, організа- ційний, соціального розвитку, потенціал продук- тивних сил і виробничих відносин. Аналізуючи публікації по проблемі формування й оцінки потенціалу виявляється її недостатнє теоретич- не обґрунтування. Основна маса публікацій з теорії потенціалів присвячена такої категорії як економічний потенціал підприємства. Аналіз економічної літератури показав, що коло визначень економічного потенціалу підприємства дуже широкий – від надзвичай- но вузького його розуміння як річного обся- гу виробництва продукції до таких загальних категорій, як соціально-економічна система. Зіставивши аналізи можна зробити висновок, що потенціал – це є сукупність можливостей підприємства, що визначаються на основі вже наявних ресурсів і реалізованих у процесі за- стосування управлінських процедур, для по- станови, підтримки його норм і розвитку в умовах мінливого зовнішнього середовища. А економічний потенціал характеризується виз- наченим набором ресурсів, що повинні бути притягнуті в виробництво, підготовлені до вико- ристання в господарській системі. Тобто, можна сказати, що економічний потенціал як категорія характеризує досягнутий рівень розвитку. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства здійснюється за такими напряма- ми (рис. 1) [5, с. 9]: 1) за об’єктами дослідження; 2) за ступенем реалізації; 106 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 3) за сферою реалізації; 4) за принципом ієрархії; 5) за функціями управління. За об'єктами дослідження виділяють ре- сурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає потенціал як сукупність ресурсів підпри ємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення. У рамках результатної концепції потенціал підприємства може розглядатися як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб і створення певного результату. Оцінка його ве- личини в цьому випадку полягає у визначенні максимальної кількості благ, які підприємство здатне виробити за умов даної кількості, якості та структури ресурсів [5, с. 9]. Наступним рівнем класифікації є поділ потенціалу підприємства за ступенем викори- стання можливостей підприємства на фактич- ний (поточний, реалізований, дося гнений у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей). Така диференціація дозволяє оцінювати ступінь використання потенціалу підприємства через порівняння його перспективного рівня з фактичним значенням. Основним етапом оцінки стає визначення потенційних можливо- стей підприємства. За сферою реалізації потенціал можна роз- глядати як ринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, не- задоволеним сформованою ним пропозицією її [5, с. 10]. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, дина мічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внут рішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються. Досліджуючи ієрархію потенціалів, підприємство можна розглядати як систему, що складається з більш дрібних підсистем – бізнес- одиниць, виділених за принципом значущості їхнього функціонування для бізнесу в цілому. У цьому випадку має місце класифікація проявів потенціалу за принципом ієрархії від потенціалу підприємства як системи глобального рівня до потенціалів бізнес-одиниць як підсистем нижчого рівня, які визначають разом з тим ефективність реалізації сукупних можливостей за рахунок адитивного та синергічного ефекту. Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрям- ками його формування та вико ристання. У цьому випадку виділяють потенціал марке- тинговий (здатність маркетингової систе- ми підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити ви- пуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінан сової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут – виробництво – закупівлі» фінансовими ресурсами за прин ципом найбільш ефективно- го їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу) [5, с. 11]. Рис. 1. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства 2)   ; 3)   ; 4)   ; 5)   . . 1.       '        .      -   ,       .        -      ,          .          -       ’      -           107ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) Незважаючи на різноманітність видових проявів потен ціалу підприємства властиві деякі характерні риси, а саме: призначення – означає, що потенціал підприємства взагалі та кожен його елемент формуються для реалізації точно визна- чених здібностей; здатність до самовідтворення та розвитку – означає, що потенціал і його елементи змінюються відповідно з вимога- ми зовнішнього та внутрішнього характеру; поліструктурність – означає, що потенціал підприємства поєднує в собі різні структурні елементи, деякі з яких також характеризується власною структурою (наприклад, виробничий потенціал); взаємозамінність, альтернативність елементів – означає можливість вибору ефектив- них варіантів розподілу ресурсів між елемента- ми потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги. У зв'язку з тим, що формування економічного потенціалу підприємства є склад- ним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середови- щем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумов- люють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність викори- стання. Очевидно, що в основі побудови систе- ми цих факторів повинен лежати принцип сфе- ри впливу на елементи потенціалу, відповідно якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні щодо формування і роз- витку потенціалу [5, с. 32]. До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежуваль- ними чи стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т.д. Такими заходами, як правило, виступа- ють податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил. Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виходу із системи (умови конкуренції безпосередньо в області). Перший фактор зв'язаний з вартістю забезпечення кожно- го елемента потенціалу ресурсами, що є альтер- нативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких до- велося відмовитися через напрямок ресурсів у того, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фак- тор означає, що для завоювання міцних ринко- вих позицій потенціал підприємства належний відповідати необхідним конкурентним власти- востям продукції (ціні, якості, технічним харак- теристикам, сервісу, гарантіям). Так, при умовах посилення конкуренції підприємство повин- не сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу і створенні но- вого за рахунок своєчасного виявлення слаб- ких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекват- ного реагування шляхом створення і реалізації нових можливостей. До внутрішніх факторів [5, с. 33] відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і звички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації і веден- ня бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а та- кож загальноприйняті в рамках підприємства цінності і культура. Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базують- ся на попередніх умовах розвитку релевант- них факторів, тобто визначених передумовах. Особливе значення мають передумови, що визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, зв'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства утрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, зв'язані з загальноприй- нятими установками усередині підприємства. Фактори формування дають оцінку тільки складовим, котрі впливають на загаль- ну взаємодію в середовищі і не дають уяву про внутрішню структуру. Для кращого розуміння сутності стратегічного потенціалу розглянемо його структуру. При формуванні стратегічного потенціалу підприємства необхідно виходити з того, що його структура являє собою визна- чену взаємозалежну сукупність його локаль- них потенціалів, тобто потенціалів кожного виду ресурсів, що забезпечують максимально ефективну реалізацію довгострокових цілей і стратегічних напрямків розвитку підприємства [4, с. 99]. Оптимальна структура потенціалу по- винна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Існує трохи мож- ливих підходів до структуризації потенціалу підприємства: блочно-модульна структуризація і функціональна [5, с. 12]. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства засно- вана на взаємодії трьох складових, які охоплю- ють усі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставленої цілі, і 108 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ найбільше повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи керуван- ня і діяльності персоналу (рис. 2). Автори блочно-модульної структуризації пропонують у складі блоку ресурсів виділяти кадрові, інформаційні, фінансові і матеріальні. Такий підхід, на мій погляд, упускає з виду коштовні організаційні ресурси і нематеріальні активи Одержала поширення концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів [8, с. 53]: технічні ресурси (виробничі потужно- сті і їхні особливості, оснащення, матеріали і т.д.); технологічні ресурси (технології, наявність конкурентноздатних ідей, наукові розроб- ки й ін.); кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнен- ня до знань і удосконалювання, інтелектуаль- ний капітал); просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комуніка- цій, можливість розширення й ін.); інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище, каналів його поширення, можливості розширення і підвищення вірогідності інформаційної бази і т.д.); ресурси організаційної структури системи керування (характер і гнучкість керуючої систе- ми, швидкість проходження керуючих впливів і ін.); фінансові ресурси (наявність і достатність власного і позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін). Рис. 2. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства Слід зазначити, що при умовах декомпозиції потенціалу підприємства з роз- гляду виключається така складова технічних ресурсів, як предмети роботи. Це зв'язано з тим, що можливість предметів роботи ставати матеріальною основою продукції не залежить від часу і характеристик виробничої системи, але має місце завдяки її наявності. Приведене вище групування теж не позбавлене недоліків, тому що в сучасних умовах конкурентне по- ложення підприємства по інших рівних ви- робничих, організаційних і фінансових умо- вах визначається ще і діловою репутацією підприємства, наявністю в ньому позитивного іміджу, що, на мій погляд, правомірно розгляда- ти як невід'ємний елемент системи ресурсів. Узагальнюючи вище викладене, блок ресурсів підприємства, на думку Краснокутської Н.С. [5, с. 15], повинний включати наступний склад (рис. 3). Рис. 3. Ресурсні складові потенціалу підприємства Будь-який з зазначених видів ресурсів складає сукупність можливостей досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби ви- робництва, кадри, виробничі приміщення з визначеними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби і запити потенційних покупців. Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок систе- ми управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу пер- спективу. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми [9, с. 44]: планування – націлена на виявлення май- бутнього потенціалу успіху. З урахуванням довгострокових цілей підприємство повинне вирішити, чи треба намагатися формувати но- вий потенціал чи діяти за раннє наміченим курсом, тобто використовувати уже виявлений; реалізація – має задачами створення нового потенціалу і перетворення існуючого у фак- тори успіху. Підсистема, націлена на створен- ня нового потенціалу, знаходиться в тісному зв'язку з адаптивним і генеративним навчан- ням. Підсистема, націлена на перетворення існуючого потенціалу у фактори успіху, повин- на забезпечити трансформацію компетенції і внутрішніх ресурсів, що відповідають ринко- , ,    .);   (        ,   ,      -    ..);      (    ,      .);   (     -  ,  , ,     . ).   :  – ;     – ;   – .      :  – ;       – ;  – .  : - ;  – ;  – ;  – . . 2. -     ,             ,   - .  '  ,                ,      .      -  ,        -     ,     -      ,    -  , ,   ,    '   .   ,   ,    .. [5, . 15],     (. 3). . 3.     -          .  ,     -      , ,    -  ,    ,            .           .     , -   ,     .  ,  ,    [9, . 44]:  –      .       ,            ,    ;  –                109ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27) вим шансам, у ринкові конкурентні переваги, що повинні, у свою чергу, впливати на рішення про закупівлі з боку покупця; контроль – виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень ( чи дотримують плани, чи досягається адекват- на конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових переду- мов. Останнє зв'язано з тим, що будь-який план фактично базується на чеканні визначеного розвитку ринкової ситуації, що відрізняється нестабільністю і мінливістю, і тому вимагає постійної перевірки на придатність у випадку можливих змін. Особлива увага приділяється бло- ку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація – це насамперед люди. Даний блок містить три складові [5, с. 16]: аналітична діяльність персоналу – містить у собі наукові дослідження і розробки, і є основою для того чи іншого виробництва ресурсу чи продукції; виробнича діяльність персоналу – охоплює без- посередньо діяльність, зв'язану зі здійсненням виробничого процесу; комунікаційна діяль- ність персоналу – діяльність, спрямована на взаємодію з ринком. Вона виконує функції розробки і застосування комплексу марке- тингових інструментів впливу на ринок (про- сування, стимулювання, ціноутворення, то- варна політика). Разом з тим за допомогою комунікаційної складеної забезпечується над- ходження інформації про зовнішнє середовище, що необхідна для управління на етапі плану- вання і розробки стратегічних цілей. Найбільше поширення одержала струк- туризація в залежності від специфіки підприємства, і виділяють наступні функ- ціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, що умовно можна поділяти на об'єктний і суб'єктний у залежності від ознак, що лежать у його основі. До об'єктних складових потенціалу під- приємства відносяться [5, с. 17]: - ресурсно-сировинний потенціал, що визначається сукупністю сировини, матеріальних запасів і резервів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на сучасний мо- мент і розраховується на основі середньозваженої забезпеченості суб'єкта, що хазяює, балансови- ми запасами основних видів ресурсів; - виробничий потенціал являє собою сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, що виражається в потенційних можливостях робити продукцію визначеного складу, технічного рівня і якості в необхідному обсязі. Виробничий потенціал характеризується наявністю таких складе- них як основні виробничі фонди, трудові ре- сурси і технології, що мають у розпорядженні підприємства і визначається рівнем використан- ня даних складених [4, с. 99]; - інноваційний потенціал характеризує здатність працівників підприємства здійснювати наукові дослідження і розробки, спрямовані на удосконалення виробничих і технологічних процесів, розробляти і реалізовувати інноваційні проекти [5, с. 17]; - фінансовий потенціал являє собою сукупність фінансових ресурсів, що беруть участь у виробничо-господарській діяльності і характеризується можливістю їх залучен- ня для фінансування майбутньої діяльності і визначених стратегічних напрямків розвит- ку підприємства. Для оцінки фінансового потенціалу необхідно враховувати такі показ- ники як обсяг власних засобів, можливість за- лучення кредитів; оперативність керування фінансами; обсяг дебіторської заборгованості. Останній параметр враховується зі зворотним знаком, оскільки хоч наявність даного показни- ка в процесі господарської діяльності може бути обґрунтованої, однак нарощуванню потенціалу сприяє його зменшення, а не збільшення [4, с. 100]; - інформаційний потенціал характеризує можливості створеної інформаційної бази гаран- тувати своєчасні і повні насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно- довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності підприємства і досягнення цілей його розвитку; - інфраструктурний потенціал відбиває рівень інфраструктурної забезпеченості підприємства і його господарських підрозділів; - інвестиційний потенціал відбиває ступінь можливості вкладення засобів в активи трива- лого користування з метою одержання прибутку чи інших результатів [4, с. 100]. До суб'єктних складових потенціалу під- приємства відносять: - маркетинговий потенціал є комплек- сною характеристикою, що відбиває потенційні можливості підприємства в захопленні нових ринків збуту, здатності до адекватного реагуван- ня на зміни умов збуту і контроль, що забезпечує 110 СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ управління і, за ринковими процесами. Для його оцінки необхідно оцінювати частку ринку кон- кретного підприємства, оскільки висока частка ринку свідчить про набагато більший потенціал і дає можливість впливу на інших її суб'єктів, а низька змушує підприємство адаптуватися. Також варто оцінювати конкурентні переваги й імідж підприємства. Важливим показником маркетингового потенціалу є характеристи- ка збуту, зокрема, наявність у підприємства власної (чи контрольованої) збутової мережі, об- сяг продажів і потенційна пропускна здатність збутової структури [4, с. 100]; - потенціал організаційної структури управління є визначальним у процесі розроб- ки і реалізації стратегій розвитку і досягнен- ня цілей підприємства .Динамічно непостійне зовнішнє оточення визначає необхідність постійної координації цілей і стратегії розвитку підприємства, і саме система його управління є основним гарантом одержання намічених результатів. Потенціал системи управління можна визначити як комплекс можливостей, наданих організаційною структурою, науково- технічним потенціалом і інформаційним за- безпеченням для прийняття адекватних рішень, що відповідають зовнішнім умовам, у яких функціонує підприємство, а також при- йнятим цілям і стратегії розвитку. При аналізі організаційно-управлінського потенціалу необхідна комплексна оцінка швидкості й обґрунтованості прийняття рішень, рівня деле- гування повноважень, рівня планування, якості контролю, прохідності інформації, системи мотивації; - кадровий потенціал характеризується кількісним і якісним складом промислово- виробничого персоналу підприємства. При його оцінці важливе значення мають рівень кваліфікації співробітників, рівень мотивації і реальна можливість кар'єрного росту працівників; - екологічний потенціал характеризує рівень забруднення навколишнього середовища, забезпеченість підприємства природоохорон- ними технологіями і можливостями введення в дію потужностей для охорони від забруднення водяних ресурсів і атмосфери [34, с. 18]. Висновок. Усі зазначені види локальних потенціалів знаходяться між собою в без- посередньому взаємозв'язку і визначеній взаємозалежності. Проведення комплексно- го аналізу даних складених дозволяє одержати найбільш повну і достовірну оцінку економічного потенціалу і всього стану підприємства. Слід зазначити, що дані складові, у свою чергу, яв- ляють собою сукупність визначеного чис- ла ресурсних компонентів, композиційне з'єднання яких варіюється в залежності від реалізованого стратегічного напрямку розвитку підприємства. Література 1. Словарь иностранных слов / Ред. Васюкова. – М., 1972. 2. Этимологический словарь русского языка / Ред. Шанского Н.М. – М.: Прозерпина: ТОО «Школа», 1994. – 621 с. 3. Большая Советская Энциклопедия / Ред. Введенский Б.А. – Т. 34. – М.: БСЭ, 1949. – 656 с. 4. Бузько І.Р., Дмитренко І.Є., Сущенко О.А. Стратегічний потенціал і формуван- ня пріоритетів у розвитку підприємств: Монографія. – Алчевськ: вид-во ДГМІ, 2002. – 216 с. 5. Краснокутська Н.С. Потенціал під- приємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с. 6. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Произ- водственный потенциал промышленного предприятия. – М.: Экономика, 1989. – 239 с. 7. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. – К.: МАУП. 2000. – 128 с. 8. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие. – СПб.: Спец. лите- ратура, 1999. – 589 с. 9. Максимов В.В. Стратегическое управ- ление регионом на основе эколого- экономической концепции // Економічний розвиток та регіональна політика в су- часних умовах: Сб. науч. трудов ВУГУ. – Луганск, 2000. – № 4. – С. 180-187. Поступила до редакції 05.12.08 © Б.В. Артем’єв, 2008

Класифікація видових проявів потенціалу підприємства

Institution

Ähnliche Einträge