Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа

Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа

У статті висвітлено питання міської сфрагістики Гетьманщини та віддзеркалення у дипломі відповідних документів статусу, функції і ролі печаток міст та містечок.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автор: Ситий, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2017
Назва видання:Сiверянський лiтопис
Теми:
Історія міст і сіл
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122914
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 3. — С. 20-26. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-122914
record_format dspace
spelling irk-123456789-1229142017-08-20T03:02:48Z Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа Ситий, І. Історія міст і сіл У статті висвітлено питання міської сфрагістики Гетьманщини та віддзеркалення у дипломі відповідних документів статусу, функції і ролі печаток міст та містечок. В статье освящен вопрос городской сфрагистики Гетманщины и отображение в дипломе соответственных документов статуса, функции и роли печатей городов и местечек. In the article the question of urban consecrated sphragistics Hetman and display the respective status of the diploma papers, functions and role of the seals of cities and towns. 2017 Article Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 3. — С. 20-26. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122914 94(477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія міст і сіл
Історія міст і сіл
spellingShingle Історія міст і сіл
Історія міст і сіл
Ситий, І.
Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
Сiверянський лiтопис
description У статті висвітлено питання міської сфрагістики Гетьманщини та віддзеркалення у дипломі відповідних документів статусу, функції і ролі печаток міст та містечок.
format Article
author Ситий, І.
author_facet Ситий, І.
author_sort Ситий, І.
title Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
title_short Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
title_full Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
title_fullStr Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
title_full_unstemmed Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа
title_sort міські печатки козацької україни та коробораційні формули документа
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2017
topic_facet Історія міст і сіл
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122914
citation_txt Міські печатки Козацької України та коробораційні формули документа / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 3. — С. 20-26. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv AT sitijí mísʹkípečatkikozacʹkoíukraínitakoroboracíjníformulidokumenta
first_indexed 2025-07-08T22:41:49Z
last_indexed 2025-07-08T22:41:49Z
_version_ 1837120369292476416
fulltext 20 Сіверянський літопис © Ситий Ігор Михайлович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського. ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УДК 94(477) Ігор Ситий. МІСЬКІ ПЕЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ ТА КОРОБОРАЦІЙНІ ФОРМУЛИ ДОКУМЕНТА У статті висвітлено питання міської сфрагістики Гетьманщини та віддзеркалення у дипломі відповідних документів статусу, функції і ролі печаток міст та містечок. Ключові слова: печатка, місто, Гетьманщина, документ. Міські населені пункти в Україні мають багатовікову історію. Відомо, що ще Київську Русь іноземці називали країною міст. Останні ще не мали своїх клейнодів, зокрема печаток. В Україні міські печатки з’являються у XIV ст. разом з німецькими переселенцями, які принесли з собою магдебурзьке право. Спочатку це були західні регіони. А от на Лівобережній Україні міська сфрагістика виникла майже одночасно з козацькою, оскільки магдебурзьке право тут було запроваджене лише з кінця XVI ст. Зовнішнім виявом останнього була міська печатка: «А тое волности и пожытков помененый князь Александр Вишневецкий и потомки его, водле права, яко и иньшые обыватели рыцерство оного краю слушне ужываючы, место свое Александрово и мещан тамошних в праве Майдеборском и во всяких волностях и порядках местских, водлуг сего месту нашого заховати мают; до того теж тому жь месту Александрову сим же листом нашим до права их надаем печать местскую герб.., которою печатью в том месте Александрове вряд местский вси справы права Майдеборского тою печатью печатаючы и отправуючы, вечне ужывати оное мают...» (привілей Сигізмунда ІІІ від 20 жовтня 1592 р. на магдебургію м. Лубнам (Олександрову)1. Значні політичні, економічні та соціальні зміни відбулися в Україні внаслідок Національно-визвольної війни 1648–1654 років під проводом Богдана Хмельницького. Після вигнання польської адміністрації та шляхти на Гетьманщині основним чинником у житті міст, поряд з міщанством, стало козацтво. Великі міста (переважно колишні королівські) зберегли магдебургію, а малі міста та містечка (колишні приватні та церковні) мали неповне, так зване ратушне самоврядування2. За підрахунками О. Шафонського, у середині 60-х рр. XVIII ст. на Лівобережній Україні нараховувалося 11 магістратських міст (Київ3, Чернігів, Переяслав, Новгород-Сіверський, Стародуб, Ніжин, Погар, Мглин, Остер, Козелець, Полтава) та 126 містечок. За підрахунками О. Путра, на 1780 р. у краї було 121 місто та містечко, з них 10 магістратських міст, 27 коронних містечок, 17 архієрейських та монастирських містечок, 67 власницьких містечок4. Міщанство попервах здебільшого зберегло свої давні права5. Наведений вище привілей був типовим і для XVII ст. У них міська печатка описувалася стисло, без розшифровки значення її гербової емблеми. Зовсім інакше до цього ставився уряд Російської імперії, який надавав велике значення ідеології. Як приклад наведемо витяг з указу Анни Іоаннівни від 7 червня 1734 р. про привілеї м. Оренбургу, де детально тлумачаться зображення міської печатки та особливості її зберігання: «п. 8 ... жалуем сей магистрат и все купечество и ремесленних определяем иметь особливую градскую печат, которую Сіверянський літопис 21 всегда хранит в канцелярии магистрацкой в особом ящике за замком и печатю заседающаго бургомистра со изображением в той печати как следует нижей сего красками изображенная со описанием симь: в щиту золото и черная краска трижды поперек разделенни, сут государственния цвети в знак нашея императорския милости, а для того трижди розделенни, что трех подданних наших народов сей город защитою и прибежищем бит имеет, два копя в щите и два наверху сложенния, два по сторонам стоящия надданни, что ония народи сие оружие обикновенно на войне употребляют...»6. Щоправда, в Гетьманщині російські чиновники діяли обережніше, щоб не викликати невдоволення міщан. Як правило, привілей на магдебургію тому чи іншому місту від королівської влади підтверджувався царським урядом загалом, без деталізації: «И мы, Великий Государь, Наше Царское Величество, почепских мещан пожаловали, на стародавное их право и волности сию нашу Царскаго Величества жалованную грамоту дать им велели»7. Прихильну стосовно міст політику проводили українські гетьмани, бо вони усві- домлювали їхню роль як потужних центрів ремесел, торгівлі, комунікацій, військових залог, культурно-релігійних осередків. У Чернігівському обласному історичному му- зеї імені В. В. Тарновського (ЧОІМ) зберігається одинадцять оборонних універсалів Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола таким містам, як Короп, Стародуб, Березна (п’ять), Мглин (два), Козелець, Київ8. Прикладом цієї політики є стосунки гетьмана Івана Скоропадського з київськими міщанами. У ЧОІМ зберігаються понад 70 документів з автографом Івана Скоропадського, з них сім стосуються зазначеної теми. Вони охоплюють період з 1709 до 1720 р.9 Київ постає перед нами як привілейоване місто, захищене «монаршою премощною грамотою» та гетьманськими універсалами. Гетьман намагався угамувати пристрасті, що вирували навколо привілеїв київських міщан. Яскравим прикладом цього є лист від 29.07.1709 р. стосовно помірного. Аби пом’якшити підводну по- винність, він наказував: «…повинни и села тогобочние державские в вистатченню подвод учинити ратушеви киевскому вспоможене подлуг виданного перед сим од нас универсалу»10. Проте гетьман передусім був представником козацького стану, а звідси випливала і його прихильність до київського полковника та сотника, яким він відсудив право збирання податків та земельну ділянку в Києві, надав право козакам шинкувати в місті горілкою, брагою та пивом, чим, безумовно, підірвав джерела надходження до міського бюджету. Не міг гетьман проігнорувати і вимоги церкви, тим більше з огляду на втручання російських можновладців: «…абысте ваша милость (тобто війт київський. – І.С.) в таковом зайстю совершенно в Его Архипастырскою милостию погодилися. Поневаж… же прыхильнийшая есть Царского Пресвитлого Величества в той мири до архиерейской стороны милости»11. Позиція І. Скоропад- ського щодо Києва вимальовується як політика компромісів, умовлянь, поступок, зрідка наказів: «…миркуйся ваша милост: и потрафляй, як можна, жебы тот завод ку большой милостем и нам трудности не брал своего разширения, и если власне так ест, же от мищан киевских, их межигорским людям, сталося забойство, старайся ваша милост: тепер тое успокоити, и впред от такого заводу уймуючи своих людей, не допускай болш ваша милост: жадних галасов и таких чинити побоев»12. Вище було зазначено, що міста Лівобережної України за рівнем міського самоврядування ділилися на 2 групи – магістратські, з більш-менш повним самоврядуванням, які мали привілеї на магдебурзьке право, та ратушні, із дуже обмеженими правами міщан, які фактично перебували під владою козацьких урядів. Це віддзеркалилось і на печатках. Часто козацькі уряди користувалися міськими печатками, а міські – козацькими, хоча у прикінцевому протоколі документа була формальна приписка: «…при звиклой печати месцкой», «при печати ратушной», «сотенною яко ратушною печатми ствержен» тощо13. Подібне практикувалося в Острі, Срібному та ін. містах14. Документи підписані представниками як козацької, так і міської влади. Тобто Срібне було типовим українським містом з обмеженим магдебурзьким правом, де 22 Сіверянський літопис міська ратуша підпорядковувалася сотенній козацькій старшині. Звідси і користу- вання однією печаткою, яка в документах має таке найменування: «При звиклой печати месцкой Сребранской», «при печати ратушной», «с притиснением меской сребранской печати», «при печати меской сребранской». Згідно з нормами Литовського статуту (розд. 4, арт. 6, 12, 13, розд. 3, арт. 36, розд. 7, арт. 2)15 та українського кодексу «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. (гл. 26, арт. 4, п. 3,7, гл. 7, арт. 13)16 міську печатку зберігав «меский» писар у «скутні моцной за трома замками», він же і прикладав її до документа17. Проте іс- нували й регіональні особливості. Наприклад, у Стародубському магістраті печатку прикладав райця. У тестаменті від 15 грудня 1688 р. написано: «Доложено за под- писом рук Феодора Колчевского, Яна Оборского и пчатара Стефана Тимофіевича, райци стародубовского»18. Історія цієї особливості сягає принаймні 1666 р., коли стародубські міщани отримали від царя Олексія Михайловича підтвердження свого магдебурзького права: «Водлуг прав переясловских, нжынских і черниговских»19. Було обрано новий склад міщанського уряду у складі війта, 2 бурмістрів, 1 старшого райці, 2 райців, 1 старшого лавника, 3 лавників, 1 писаря та 12 посполитих людей. В акті обрання зазначалося, що у старшого райці «мает быть печать болшая меская», а у старшого лавника «печать малая»20. При внесенні документів до «меских» книг робили запис про наявність печатки та підпису в оригіналі у такий спосіб: «у которого-то продажного листу при печатех подписи рук в тые слова»(запис 28.04.1657 р.), «у которого квиту, при печатех под- писи рук в тые слова» (запис 15.06.1657 р.), «у которого то писма подписи рук при печатех в тие слова» (запис 3.04.1674 р.), «у которого то писма под печатю подпис руки в тие слова» (запис 28 лютого 1674 р.)21. При внесенні подібних записів існували певні особливості у тих або інших канцеляріях. Ймовірно, маємо справу з традиціями місцевих писарських шкіл. У Стародубському магістраті зазначали кількість прикладених печаток, їхню приналежність тій або іншій особі, установі, відмічали посаду, місце печатки на документі. Наведемо кілька прикладів. «Випис» від 1 червня 1713 р. містить такий припис: «С подписом же руки и приложенною печатю Прокопа Силенка, судіи полкового и наказного полковника данній»22. «Випис» від 3 серпня 1714 р.: «С подписом рук и приложеніем печатей полковника стародубовского Лукіана Жоравки, магістрату стародубовского»23. «Писмо» від 7 грудня 1719 р.: «На листу с печатю и подписом руки Ивана Чарнолузкого, сотника полкового и наказного на той час пол- ковніка стародубовского»24. Купча від 4 липня 1709 р.: «На той же купчой на другом полулисту Прокоп Силенко, обозній полковій стародубовский, с приложеніем своей печати подписался»25. Купча від 21 березня 1695 р.: «Магистрату стародубовского с подписом при печати ратушной руки войта»26. Схожу практику бачимо й у мглинській ратуші: «Уряду мглинского при двох печатех з подписом рук Афанасія Есимонтовского, сотніка мглинского, Андря Григоріевича, атамана городового мглинского"27. Для полтавської «мской» книги характерні такі записи: – купча від 18 лютого 1669 р.: «И записую вчними часы при печати ншой городовой старосанжаровской»28; – «писмо» від 9 жовтня 1667 р.: «К сему писму велсмо печат судейскую и городовую полтавскую притиснуты»29; – згода від 2 лютого 1677 р.: «На що сие наше даем им писане з притисненем печати пна полковника полтавского»30; – квит від 10 листопада 1682 р.: «Тут же квтованье нам при печати меской новосанжаровской презентованое»31; – «лист» від 3 лютого 1677 р.: «Што ест для памяти записано, а сторона афекту- ючая при моем сусцепте под печатю отримала. Дялося в Полтав. Од его млсти пна гетмана зесланый Андрей Василевич писар и намсник судов войсковых енералных. Печат судов восковых енералных»32; – декрет від 5 лютого 1669 р.: «Змоцняем и ствержаем перший декрет теж печатю Сіверянський літопис 23 судей войсковой и яко и подписом руки писарское... и тотъ декрет зтвердивши печатъ суду войскового притиснути розсказали. Подписъ руки писара судейского Іванъ С(або В)лишинский писар судейский. Мсце назначоное печати судей енералних. Іванъ Дубяга на тот часъ полковник наказний чигиринский рукою его власною подписан»33. Проте треба мати на увазі, що згадували про наявність печатки не завжди, як-от на купчій від 25 серпня 1683 р.34 Чернігівські ратушні писарі робили таки приписи: – купчий запис від 12 листопада 1648 р.: «При печати мской чернговской подписатся рачили»35. – купчий запис від 7 вересня 1698 р.: «Данъ в Чернгов року и дня вишеписанного у того запису печатъ една и подпис руки тими слови Демян Кондратовичъ Посудевскій рукою власною, которій то записъ за принатъемъ нашимъ урядовимъ до книгъ мскихъ ратушнихъ чернговскихъ естъ уписанъ»36; – купчі записи від 7 вересня 1698 р.: «У того запису печатей чотири и подписи рукъ тими слови...»37; «У того запису печатй дв, а подписъ рукъ тими слови…»38; – універсал від 15 листопада 1706 р.: «У того унверсалу подписъ руки тими слови и печатъ войсковая приложена»39; – купча від 10 січня 1707 р.: «У того листу печатъ една сотницкая приложенная и подписъ руки тими слови»40. 25 лютого 1735 р. менський уряд у складі наказного сотника Івана Троєцького, го- родового отамана Василя Павловича, менського городничого Івана Писака затвердив купівлю менським намісником Ісидором Козмовичем у менського мешканця Василя Котляра городу з садом за 70 золотих: «І того ради в потомніе времена для лучшой твердости об сторони просили нас врадовихъ о видане купчого сего листа. Мы теди врядовіе менскіе принявши прошеніе ихъ за благо повелли в книги врадовіе менскіе записат, а потребуючой сторон випис з оного за руками і печати видат, что і видано». Факт відсутності печатки та підпису, їхнє розмішення в невідповідному місці привертав увагу і зазначався спеціальним записом. У цьому відношенні показовим є «лист и доброволний запис» від 15 січня 1714 р. від військового товариша Стародуб- ського полку Якова Шишкевича стародубському бурмістру Герасиму Афанасієвичу на повернення боргу в 1000 золотих: «Сей облік с подписом руки его власной стаго крста знаменіа и подписом рук от его упрошоних на себе дал. Писан на магистрат стародубовском віше писанного года. (: И на самом подпис крста и печати ніякой под самим обликом нт, да на другой сторон того полулиста гд на печат в концу прорзано дрку толко коло тоей подписалис устне очевисто упрошоній для свдителства от Якова Шишкевича Деміан Григоріевич, бурмистр стародубовский, устне ж упрошоній от Якова Шишкевича во свдителство Иван Василіев, а между тх подписами и крест тамже написан»41. Ще один характерний взірець, але вже з київської практики. У витягу від 17 вересня 1686 р. з «книг мских права майдебурского ратуша киевского» написано: «У того листу при подписе рейментарское руки самого ясновелможного его млсти пна гетмана положено такими слови: В. мс. зычливый Іван Самойлович, гетман Войска их црского пресвтлого величества Запорозского. А на титуле зверху, где и печать звыклая Малой Росиі Войска Их црского пресвтлого вличества Запорозкого на другом боку притиснена, таким текстом написано: Моему ласкавому приятелеви, пну Ивану Быковичу, войтови киевскому, пном бурмистром, райцам и всм майстратовым тамошним, который же то лист за поданем и прозбою пна Ивана Войнича, а за принятем и росказанем ншым уродовым вес, от слова до слова, в книги мские киевские ест уписан. З которых и сей выпис под печатю мскою киевскою выдан»42. У деяких міських ратушах зазначали і відповідні юридичні норми, які були порушені при складанні документа. 18 січня 1665 р. уряд у складі полтавського полкового судді Романа Сорокового, писаря «судей енералних» Михайла Харитоновича, полтавського городового отамана Манця Хведоровича, Курила Охрімовича, Клима Чорнушенка, Хведора Станіславського, полтавського війта Петра 24 Сіверянський літопис Карповича, полтавського бурмістра Якова Манченка виніс такий вердикт: «Ставъши персоналтер Семенъ Колй з жоною своею Анною з Рашавки ускаржалъся на Павла и на матку и на приятелей его доходячи должного ста талярей, менуючи якобы рознимъ товаром и готовими грошъми задолжен зостал небожчикъ Павло, що Семенъ Колй и на писму показовалъ, тедысмо вислухавши скаргъ от Семена и от жони его казали ку отповеди стат приятелей небожчиковскимъ, которие поблчне ставши твердили по килку крот а н знаем, а н ведаем жадною мрою о том должном и о том писму, которое Колй в рукахъ тримаетъ и о долгу том нгди нам Колй, а н жона его не припоминали, так тыж и небожчикъ приятелю нашему Павълу в томся субмтуемъ. Тедысмо выслухавши обох сторон контроверсий и пропозиций, видячи теж от Семена Коля писмо праве глухое и неспособное и без подпису рукъ и жадною мрою не может бит названо мемрамомъ, котороему писму ври не доймуемъ ведле + розделу семого и артикулу семого справа сия скончона, которуюсмо казали в книги меские полтавские записат, що и ест записано. + Роздл 5, артикулъ 5 иж таковие листи записаніе под печатю и с підписами руки и под печатми людей веры годних, а хто писати не умеетъ, тогды под печатю его и под печатми не менее трех особ на сумму пнязй албо на якую реч рухомую»43. Окрім документів, печатку прикладали до різних речей, споруд тощо. Для подібних цілей печаткою скористалися урядовці Стародубського магістрату. У 1719 р. магі- страт розглядав справу про майно небіжчика. Був складений документ під назвою «Реєстр вещей по небожчику Никит Потаповичу позосталых, списанных року 1719 декабря 15 дня». Зокрема, у ньому було зазначено: «В той же шкатул, где и червонц, за копейками мшковъ два, за печатми, тыхъ не лчили, но утвердили печатию майстратовою»44. У ревізії майна стародубського міщанина Єрофея Середи від 5 лютого 1708 р. було написано: «Въ першой комнат видлисмо водки заморской барыло и сулю, смолкою червонною запечатани, з якимъ начиннямъ тамъ стоячим, тую ж комнату запечатавалисмо»45 (виділено нами. – І.С.). Коробораційні записи дають цікавий матеріал для розв’язання проблеми побутування великої та малої гетьманських печаток. Наприклад, у полтавській міській книзі написано: «тая тестимоня по слушному узнанню самого его милости пана гетмана была юж великою печатю и подписом власное руки … утвержене»46 (запис листа Генерального військового суду від 3 лютого1678 р., який склав писар та намісник суду Андрій Василевич). Проте ця ж печатка на підтвердженні І. Самойловичем цієї ж «тестимони» (декрету) від 30 грудня 1677 р. названа традиційним терміном: «печат войсковая»47 (зауважимо, що цей документ склав писар Генеральної військо- вої канцелярії). Таким чином маємо справу з єдиним синонімічним рядом. Ці два терміни вживали відносно однієї і тієї ж печатки. Різниця пояснюється рівнем фаху, ерудиції писаря, традиціями та культурою канцелярії, де працював упорядник до- кумента та власною оцінкою писарем клейнода. Цей писарський суб’єктивізм дуже добре ілюструється також іншими документами Полтавської міської книги48. Писарі називали міську печатку «мескою полтавскою», «наша мская полтавская», «печат наша звиклая мская полтавская», «городовая полтавская», «печат наша звиклая», «печат городовая», «печат мская», «печат звиклая», «печат майстрату», «звиклая печат майстратовая», «обикновенная печат», «печат ратуша полтавского». Прикінцевий протокол документа дозволяє простежити і мандри печатки. Наприклад, квит від 7.11.1668 р. про повернення майна Ірдинського Виноградського Успенського монастиря Полтавським Хрестовоздвиженським монастирем був складений «в дому монастирском», скріплений підписами ченців, козацьких та міських урядовців «с притисненем печати городовий полтавской»49. Тобто останню приніс з ратуші у монастир міський писар Олександр Никифорович, щоби засвідчи- ти квит. З цього випливає, що міська печатка була вагоміша за своїм статусом, аніж монастирська, принаймні у цьому випадку. Наведені вище витяги з документів рясніють такими формулюваннями, як «велелисмо притиснути» печатку, «приложили» печатку. З цього випливає, що на Гетьманщині практикували виключно прикладні печатки. Сіверянський літопис 25 Отже, коробораційні формули документів є важливим джерелом для реконструкції статусу, функціонального призначення, місця і ролі міської печатки (і не тільки), техніки та матеріалу її виготовлення і повинні обов’язково досліджуватися як сфрагістами, так й істориками Козацької України. Без цього не уникнути спотворень, перекручень, помилок, що завадить відтворити об’єктивну картину українського суспільства XVII–XVIII ст. 1. Корпус Магдебурзьких грамот українським містам. Два проекти видань 20-х – 40-х років ХХ століття /Упор. В.Андрейцев, В.Ульяновський, В.Короткий. – К.: Прайм, 2000. – С. 48–49. 2. Поділ міст на королівські, приватні та церковні був притаманний як для Західної Європи, так і для Речі Посполитої. Про це див.: Piech Zenon. Monety, pieczęcie i herby w systemie symboli władzy Jagiellonów. – Warszawa: DIG, 2004; Adamczewski Marec. Heraldyka miast Wielkopolskich do końca XVIII wieku. – Warszawa: DIG, 2000; Kaganiec Malgorzata. Herby i pieczęcie miast Gornosląskich: Cbierun, Brzeszcze, Czechowice – Dziedzice, Imielin, Lędziny, Łaziska, Mysłowice, Orzesze, Tychy, Wesoła //Leksykon Slaski. – Katowice: Muzeum Sląskie, 1995. – T. 1. – Zeszyt 3; Gumowski Marian. Herby miast polskich. – Warszawa: Arkady, 1960; Haisig Marian. Studia nad legenda pieczęci miejskiej. – Wrocław: Zakład narodowy imienia Ossolinskich, 1953. 3. До 1775 р. Київ офіційно не входив до складу Лівобережної України. 4. Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века (Некоторые вопросы социально-экономического и об- щественно-политического развития). – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1988. – С. 51. 5. Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (XIV – I пол. XX ст.). – К.: Брама, 2001. – С. 27. 6. Чернігівський обласний історичний музей (далі ЧОІМ). – Інв. № Ал 413. – Арк. 2. 7. Жалованная грамота мещанству города Почепа, 1666 г. //Черниговские гу- бернские ведомости (далі ЧГВ). – 1842. – 17 апр. – Прибавление к № 16. – Часть неофициальная. – С. 326–327. 8. Ситий І. Гетьман Іван Скоропадський та Київ (за матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського) //Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів: ЦНТЕІ, 2005. – Вип. 5. – С. 39–45. 9. Ситий І. Гетьманські універсали в колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського //Сіверянський літопис. – 1998. – № 1. – С. 83. 10. Ситий І. Гетьман Іван Скоропадський та Київ (за матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського). – С. 39. 11. Там само. 12. Там само. – С. 41. 13. Подібні формулювання відомі ще з польських часів, прикладом може слу- гувати купча 1648 р.: «при печати мской чернговской», «при сем печат мской чернговская ратушная» (Інститут Рукопису Національної бібліотеки України. – Ф. 1. – Спр. 56237. – Арк. 2зв.; Ситий І.М., Алфьоров О. Ярема Полуботок – війт чернігівський //Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Вип. 13. – Чернігів, 2011. – С. 115–116). 14. Ситий І. Міські, полкові та сотенні печатки Чернігівщини //Шоста наукова геральдична конференція. Матеріали. – Львів: УГТ, 1997. – С. 76–78. 15. ЧОІМ. – Інв. № Ал 394, 401, 403, 967. 16. ЧОІМ. – Інв. № Ал 405; Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 /Упор. К. Вислобоков. – К., 1997. 17. Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. – К., 2008. – С. 132. 18. ЧОІМ. – Інв. № Ал 342. – Арк. 31зв. 19. Модзалевский В.Л. Отрывки из Стародубовской мской книги за 1664–1673 26 Сіверянський літопис гг. //Труды Черниговской губернской архивной комиссии 1909–1910 г. – Ч., 1911. – Вып. 8. – С. 93. 20. Там само. 21. Лазаревский А. Отрывки из Нежинских магистратских книг 1657–1674 годов. – Чернигов, 1887. – С. 7, 30, 60, 62. 22. ЧОІМ. – Інв. № Ал 342. – Арк. 28. 23. Там само. – Арк. 28зв. 24. Там само. – Арк. 29. 25. Там само. – Арк. 30. 26. Там само. 27. Там само. – Арк. 45зв. 28. ЧОІМ. – Інв. № Ал 443. – Арк. 9. 29. Там само. – Арк. 13зв. 30. Там само. – Арк. 53. 31. Там само. – Арк. 134зв. 32. Там само. – Арк. 74. 33. ЧОІМ. – Інв. № Ал 942. – Арк. 1зв. – 2. 34. Ситий І. Матеріали до топографії Батурина XVII ст. // Сіверянський літопис. – 2008. – № 4. – С. 3–6. 35. Ситий І.М., Алфьоров О. Ярема Полуботок – війт чернігівський //Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Вип. 13. – Чернігів, 2011. – С. 115. 36. Из архива графа Г. Милорадовича. Акты фамилии Полуботок с 1669 по 1734 гг. – Чернигов, 1889. – С. 14. 37. Там само. – С. 16. 38. Там само. – С. 17. 39. Там само. – С. 25. 40. Там само. – С. 27. 41. ЧОІМ. – Інв. № Ал 342. – Арк. 37зв. 42. Мицик Ю. З документації Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря XVII–XVIII ст. (Маєтності в Острі) // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 61. 43. ЧОІМ. – Інв. № Ал 942. – Арк. 10. 44. Бытовая малорусская обстановка в документах XVII–XVIII ст. //Киевская старина. – 1887. – Т. XIX. – Октябрь. – С. 344. 45. Шишацкий-Иллич А. Материалы //ЧГВ. – 1858. – 6 окт. (№ 40). – Часть неофициальная. – С. 306. 46. Полтавська міська книга (1668–1740) /Упор. Ринсевич В. – К.: Видавець Олег Філюк, 2016. – С. 177. 47. Там само. – С. 175. 48. Там само. – С. 107, 120, 122, 130, 145, 154, 187, 188, 248, 262, 272, 274, 275, 277, 282, 283, 284, 285, 290, 295, 299, 300, 301, 309, 322, 323, 333, 337, 341, 342, 345, 348, 353, 357, 359, 364, 365, 367, 371, 374, 377, 379, 381, 384, 387, 388, 389, 391, 393, 394, 395, 396, 397, 400, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 430, 433, 435, 438, 439, 440, 441, 446, 447, 452, 455, 459, 461, 463, 464, 466, 467, 468, 469, 470, 472, 473, 475, 476, 486, 488, 490, 492, 494, 495, 497, 498, 501, 503, 504, 506, 507, 509, 510, 511, 516, 520, 521, 523, 525, 527, 528, 529, 530, 531, 532, 533. 49. Там само. – С. 107. В статье освящен вопрос городской сфрагистики Гетманщины и отображение в дипломе соответственных документов статуса, функции и роли печатей городов и местечек. Ключевые слова: печать, город, Гетманщина, документ. In the article the question of urban consecrated sphragistics Hetman and display the respective status of the diploma papers, functions and role of the seals of cities and towns. Keywords: seals, city, Hetman, document.

Схожі ресурси