Що між ними: дефіс, кома чи тире?
Збережено в:
Дата: | 2016 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2016
|
Назва видання: | Культура слова |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122960 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Що між ними: дефіс, кома чи тире? / К. Городенська // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 199-200. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-122960 |
---|---|
record_format |
dspace |
fulltext |
Наші консультації 199
її платоспроможність. Це означає, що прикметники золотий
і валютний у межах цього поняття граматично незалежні.
Складні прикметники, утворені з двох граматично не
підпорядкованих прикметникових основ, потрібно писати
через дефіс (див.: Український правопис, § 29, п. 2 б).
Отже, правильно писати золото-валютні запаси України.
Катерина Городенська
ЗАТУЛИ́ВІТЕР ЧИ ЗАТУЛИВÍТЕР?
У наголошенні складних прізвищ, перша частина яких
має форму ІІ особи однини наказового способу дієслова,
спостерігаємо непослідовність: одні наголошують голосний -и,
що є закінченням такої форми (пор.: Затулúвітер, Тягнúрядно,
Тягнúбік, Колúвушко), або будь-який голосний у дієслівних
формах наказового способу з нульовим закінченням (пор.:
Перебúйніс, Убúйвовк, Підкýймуха, Неї́жмак), інші – голосний
іменникового кореня (Затуливíтер, Тягнибíк, Коливýшко,
Убийвóвк, Підкуймýха, Неїжмáк) або іменникового закінчення
(Тягниряднó). Зважаючи на те, що в дієслівно-іменникових
словосполученнях, на яких сформовані такі складні прізвища,
логічний наголос припадає на форму наказового способу
дієслова, маємо підстави наголошувати голосний цієї форми,
що посприяє послідовності наголошення їх в українській
мові, пор.: Затулúвітер, Тягнúрядно, Тягнúбік, Колúвушко,
Перебúйніс, Убúйвовк, Підкýймуха, Неї́жмак.
Катерина Городенська
ЩО МІЖ НИМИ: ДЕФІС, КОМА ЧИ ТИРЕ?
Для розмежування чого-небудь у межах однорідного,
спільного, подібного використовують або літери, які пишуть
після тієї самої цифри, або цифри, що їх поєднують з тим самим
іменниковим словом. Як засвідчує практика, такі найменування
оформляють дуже непослідовно: літера буває великою і малою,
Культура слова №84’ 2016200
а між нею і цифрою ставлять дефіс, кому чи навіть тире, пор.:
будинок № 40-Б, будинок № 40-б, будинок № 40, Б, будинок
№ 40, б; будинок № 40 – Б. Іноді малу літеру піднімають вище в
рядку або ще й підкреслюють: будинок № 40, б, будинок № 40, б.
Цифру від попереднього іменникового слова відокремлюють
дефісом, комою чи тире: Київ-210, Київ, 210, Київ – 210. Щоб
уникнути цих розбіжностей, потрібно запам’ятати, що в усіх
названих позиціях потрібно ставити дефіс (див.: Український
правопис, § 25, п. 4, е), є).
Отже, правильно писати будинок № 40-А, будинок № 40-Б;
корпус № 3-А, корпус № 3-Б; 10-А клас, 10-Б клас; Київ-1,
Київ-205; Харків-10, Харків-184; БУ-1; БУ-2.
Катерина Городенська
АПОС́ТРОФ ЧИ АПОСТРОФ́?
Цікавим з акцентуаційного погляду є іменник апостроф.
Словник В. Даля реєструє апо́строфъ (як і Словник Академії
Російської 1789, 1806), що відповідає наголошуванню
грецької мови-джерела (гр. apòstrophos). В українську мову
він запозичений із грецької через посередництво, очевидно,
французької мови (фр. apostróphe), де наголошується
прикінцевий склад. У давніших словниках української
мови («Правописному словнику» Г. Голоскевича, «Новому
українському правописі із словничком» Б. Романенчука і
Я. Рудницького (1938), «Правописному словнику» О. Панейка
(1941) цей іменник засвідчено з наголосом на другому складі
кореня – апо́строф. Уперше двояке акцентування (апо́стро́ф)
подає «Український правопис» (1946), а потім повторює
«Український правопис» (1960). Згодом таку акцентуацію
послідовно (понад 50 років) рекомендують українські словники:
апо́стро́ф (однотомний «Російсько-український словник»
(1948); «Українсько-російський словник» у 6 т.; «Словник
української мови» в 11 т.; «Словник іншомовних слів» (1974);
«Словник лінгвістичних термінів» Д. Ганича та І. Олійника;
«Українська мова. Енциклопедія»; «Українська мова. Короткий
|
spelling |
irk-123456789-1229602017-08-21T03:02:56Z Що між ними: дефіс, кома чи тире? Городенська, К. Наші консультації 2016 Article Що між ними: дефіс, кома чи тире? / К. Городенська // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 199-200. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122960 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Наші консультації Наші консультації |
spellingShingle |
Наші консультації Наші консультації Городенська, К. Що між ними: дефіс, кома чи тире? Культура слова |
format |
Article |
author |
Городенська, К. |
author_facet |
Городенська, К. |
author_sort |
Городенська, К. |
title |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? |
title_short |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? |
title_full |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? |
title_fullStr |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? |
title_full_unstemmed |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? |
title_sort |
що між ними: дефіс, кома чи тире? |
publisher |
Інститут української мови НАН України |
publishDate |
2016 |
topic_facet |
Наші консультації |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/122960 |
citation_txt |
Що між ними: дефіс, кома чи тире? / К. Городенська // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 199-200. — укр. |
series |
Культура слова |
work_keys_str_mv |
AT gorodensʹkak ŝomížnimidefískomačitire |
first_indexed |
2025-07-08T22:49:25Z |
last_indexed |
2025-07-08T22:49:25Z |
_version_ |
1837120847601467392 |