Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем
У статті запропонована взаємопов'язана система понять, які відображають розвиток регіональних освітніх кластерів, що розширює теоретичне уявлення про функціонування регіональної інноваційної системи. Авторами визначено та систематизовано типологію кластерної політики, сформовано фактори, які вп...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123062 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем / Д.М. Васильківський, М.П. Войнаренко, В.М. Нижник // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 1 (32). — С. 25–30. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123062 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1230622017-08-24T03:03:08Z Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем Васильківський, Д.М. Войнаренко, М.П. Нижник, В.М. Наукові статті У статті запропонована взаємопов'язана система понять, які відображають розвиток регіональних освітніх кластерів, що розширює теоретичне уявлення про функціонування регіональної інноваційної системи. Авторами визначено та систематизовано типологію кластерної політики, сформовано фактори, які впливають на створення, функціонування і розвиток кластерів. Досліджено особливості та концептуальні основи міжнародного досвіду формування регіональних освітніх кластерів. Проаналізовано умови формування та функціонування освітнього кластера в Україні. В статье предложена взаимосвязанная система понятий, которые отображают развитие региональных образовательных кластеров, расширяющая теоретическое представление о функционировании региональной инновационной системы. Авторами определенна и систематизирована типология кластерной политики, сформированы факторы, которые влияют на создание, функционирование и развитие кластеров. Исследованы особенности и концептуальные основы международного опыта формирования региональных образовательных кластеров. Проанализированы условия формирования и функционирования образовательного кластера в Украине. In the article, the interconnected system concepts are presented that reflect the development of regional educational cluster and extends the theoretical understanding of the functioning of the local innovation system. The authors systematically identified the typology of group policy, formed factors affecting the creation, operation, and development of clusters. The features and conceptual foundations of international educational experience of regional clusters formation are investigated. The conditions of formation and functioning educational cluster in Ukraine are suggested. 2017 Article Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем / Д.М. Васильківський, М.П. Войнаренко, В.М. Нижник // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 1 (32). — С. 25–30. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123062 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Васильківський, Д.М. Войнаренко, М.П. Нижник, В.М. Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем Вісник економічної науки України |
| description |
У статті запропонована взаємопов'язана система понять, які відображають розвиток регіональних освітніх кластерів, що розширює теоретичне уявлення про функціонування регіональної інноваційної системи. Авторами визначено та систематизовано типологію кластерної політики, сформовано фактори, які впливають на створення, функціонування і розвиток кластерів. Досліджено особливості та концептуальні основи міжнародного досвіду формування регіональних освітніх кластерів. Проаналізовано умови формування та функціонування освітнього кластера в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Васильківський, Д.М. Войнаренко, М.П. Нижник, В.М. |
| author_facet |
Васильківський, Д.М. Войнаренко, М.П. Нижник, В.М. |
| author_sort |
Васильківський, Д.М. |
| title |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| title_short |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| title_full |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| title_fullStr |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| title_full_unstemmed |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| title_sort |
кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123062 |
| citation_txt |
Кластерна політика як чинник підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем / Д.М. Васильківський, М.П. Войнаренко, В.М. Нижник // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 1 (32). — С. 25–30. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT vasilʹkívsʹkijdm klasternapolítikaâkčinnikpídviŝennâefektivnostífunkcíonuvannâsocíalʹnoekonomíčnihsistem AT vojnarenkomp klasternapolítikaâkčinnikpídviŝennâefektivnostífunkcíonuvannâsocíalʹnoekonomíčnihsistem AT nižnikvm klasternapolítikaâkčinnikpídviŝennâefektivnostífunkcíonuvannâsocíalʹnoekonomíčnihsistem |
| first_indexed |
2025-07-08T23:00:31Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:00:31Z |
| _version_ |
1837121543162822656 |
| fulltext |
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Д. М., ВОЙНАРЕНКО М. П., НИЖНИК В. М.
2017/№1 25
Г.С. Атаманчук, А.Н. Ревва; под общ. ред. И.П. Буле-
ева; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. — До-
нецк, 2012. — 338с.
7. Булеев Е.И. Институциональные аспекты мо-
тивации труда в Украине / Е.И. Булеев, А.Н. Ревва //
Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 1 (39). —
С. 147-154.
8. Михалев О.В. Инновационная активность и
экономическая устойчивость в развитии региональных
хозяйственных систем / О.В. Михалев // Региональ-
ная экономика: теория и практика. — 2011. — № 27
(210). — С. 19-125.
9. Михалев О.В. Инновационная активность
российских предприятий / О.В. Михалев // Научный
журнал НИУ ИТМО; Серия: Экономика и экологиче-
ский менеджмент. — 2015. — № 1. — С. 168-176.
10. Яковлева Е.В. Управление развитием интел-
лектуализации персонала инновационных предприя-
тий промышленности на основе инфраструктурного
подхода: дис. на соиск. учен. степени д-ра экон. наук:
08.00.05 / Е.В. Яковлева. — Санкт-Петербург, 2014. —
339 с.
11. Наукова та інноваційна діяльність України.
Статистичний збірник / відпов. за вип. О.О. Кар-
мазіна. - К.: Державна служба статистики України,
2016. - 257 с.
12. Брюховецкий Я. С. Основные направления
стимулирования интеллектуального труда работников
промышленных предприятий / Я. С. Брюховецкий //
Стратегія і механізми регулювання промислового ро-
звитку: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т еко-
номіки пром-сті; редкол.: О.І. Амоша (голов. ред.),
І.П. Булєєв (відп. ред.) та ін. — Донецьк, 2013. —
С. 224-235.
Д. М. Васильківський
д-р екон. наук,
М. П. Войнаренко
д-р екон. наук
член-кор. НАН України
академік АЕН України,
В. М. Нижник
д-р екон. наук
академік АЕН України
Хмельницький національний університет
КЛАСТЕРНА ПОЛІТИКА ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
Постановка проблеми. Структура національної
економіки останнього десятиліття зазнає істотні
зміни, основною характеристикою яких є створення
центрів тяжіння промисловості, наукомістких техно-
логій, виробників освітніх послуг. Абсолютно очевид-
но, що на сучасному етапі і в найближчій перспективі
тенденція кластеризації національного господарства
посилиться, а особливістю економіки регіону стане
наявність кластерів різної спрямованості. Регіональні
кластери стають істотним чинником формування бю-
джетів територій, виконують важливу соціально-еко-
номічну роль, створюючи якісно нові робочі місця, а
також виступають значною конкурентною перевагою
регіону.
Особлива економічна роль в цьому процесі нале-
жить регіональним освітнім кластерам, оскільки вони
виступають, постачальниками висококваліфікованої
робочої сили та інтелектуального продукту, що є, у
свою чергу, головними чинниками створення високо-
технологічної та інноваційної продукції. Разом з ін-
шими сферами соціально-економічної, культурно-
громадської і природно-кліматичної сфер регіональ-
ного простору освітні кластери формують конкурентні
переваги, що притягають внутрішні і зовнішні резерви
людського капіталу. У цьому ключі освітній кластер
слід розглядати як сукупність освітніх установ і закла-
дів різного рівня і профілю підготовки, взаємозв'яза-
них між собою і з профільними підприємствами, які
забезпечують ефективний розвиток людського капі-
талу і якісну реалізацію трудового потенціалу регіону.
В сукупності з науковими і інноваційними структу-
рами освітні кластери значною мірою забезпечують і
реалізацію інтелектуального потенціалу регіону, що є
основним чинником підвищення показників ефектив-
ності освітньої системи у рамках регіонального госпо-
дарства, що створює освітні послуги і науково-технічні
продукти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання
формування конкурентної позиції за кордоном вивча-
ються поглиблено, як в теоретичному, так і в прикла-
дному аспектах. Вище перелічені питання досліджу-
ються в працях А. І. Анчишкина, Дж. Досі, Дж. Бер-
нала, М. Кастельса, Г. Менша, А. Кляйна, Е. Менсфі-
лда, С. Вінтера і Р. Нельсона, К. Павітта, Н. Розен-
берга, А. Б’юітандама і Й. Піннінгса, Б. Санто,
Л. Сюте, К. Сміта, Б. Твісса, К. Фрімена, Р. Фостера,
Й. Шумпетера, Дж. Хейга та ін.
У сучасних дослідженнях глибоко досліджуються
чинники і проблеми активізації створення інновацій-
них продуктів і технологій у рамках країн, галузей і
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Д. М., ВОЙНАРЕНКО М. П., НИЖНИК В. М.
26 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
регіонів, що привело до виникнення концепцій, які
описують національні і регіональні інноваційні сис-
теми (К. Фрімен, Б. А. Лундвалл, Р. Нельсон, а та-
кож — Л. Сюте, Д. Форей, К. Сміт), а також інші кон-
цепції з використанням системного підходу — концепція
технологічних систем (Дж. Досі, Н. Розенберг) і концепція
інноваційних кластерів (М. Портер, Л. Мітелка та інші).
Дослідження передумов формування сприятли-
вого соціально економічного середовища розвитку
освітніх систем, посилення на цій основі структурних
змін зміщують вектор економічного розвитку, що зна-
ходить відображення в дослідженнях, виконаних за
останні роки. Більш відомі в цьому напрямі концепція
"постіндустріального суспільства" (Д. Белл, Р. Арон,
Дж. Гелбрейт, У. Ростоу і багато інших), "інформацій-
ного суспільства"(Ф. Махлуп, М. Пора, М. Кастельс та
ін.). Широкий спектр напрямів соціально-економіч-
ного розвитку, який включає проблематику управ-
ління організаціями, природу знань і менеджмент у
цій сфері, теорію виробництва знань і їх застосування
як нового чинника виробництва досліджуються в ро-
ботах Р. Акоффа, І. Ансоффа, Е. Брукінг, К. Вііга, П. Да-
віда і Д. Дасгупти та ін. Разом з тим, слід зазначити, що
проблеми організаційно-економічного формування і
розвитку освітніх кластерів в прямій постановці не
розглядалися.
Також існує значна сукупність джерел, які роз-
кривають роль основних виробників знань і освітніх
послуг в соціально-економічній системі регіону — ви-
щих учбових закладів. Проблеми підвищення їх ролі в
економіці, яка ґрунтується на знаннях, вивчають
Ф. Сантос, Б. Вавакова, Д. Гастон, П. Консейшао,
Р. Флоріда, М. Хейтор. Активний розвиток отримує
парадигма "підприємницького університету" і модель
"Потрійної спіралі" в дослідженнях Л. Люсдорффа,
Г. Етцковіца, Б. Мартіна та їх послідовників. Значна
кількість наукових робіт присвячена досвіду окремих
країн та університетів (США, Великобританії, Японії
та ін.).
Разом з тим, через низькі темпи переходу України
до інноваційного типу розвитку в економіці, яка
ґрунтується на знаннях, проблемам формування регі-
ональних освітніх кластерів у вітчизняній літературі до
останнього часу приділялася недостатня увага. В укра-
їнській економічній науці вивчаються в основному за-
кономірності науково-технічних циклів, зміни техно-
логічних укладів, проблеми економічного зростання
регіонів, науково-технічного прогресу, зростання кон-
курентоспроможності регіонів (В.М. Геєць, М.П. Вой-
наренко, А. С. Гальчинський, А.П. Гречан), досвід за-
рубіжних країн в становленні "постіндустріального су-
спільства" та "інформаційної економіки", розвитку
взаємодії науки з виробництвом, особливості форму-
вання інноваційного типу розвитку (Є. Безвушко, О.І.
Волков, М.П. Денисенко,), глобалізації світового роз-
витку (С.І. Соколенко, Т.А. Пушкар).
У зв'язку з цим, можна говорити про актуальність
напряму науково-методичного обґрунтування форму-
вання і розвитку освітніх кластерів в регіональних еко-
номіках.
Метою дослідження є розробка комплексу органі-
заційно-економічних підходів, методів і моделей фор-
мування і розвитку освітніх кластерів в регіональній
економіці.
Виклад основного матеріалу. Важливою відмінною
рисою сучасного розвитку кластерів є їх інноваційна
орієнтованість, яка проявляється в швидкому освоєнні
новітніх видів техніки і технологій виробництва з по-
дальшим виходом на нові ринки. Інноваційна діяль-
ність підприємств кластера стимулюється наступними
чинниками:
− взаємодія у рамках кластера освітніх установ і
промислових підприємств забезпечує розвиток науко-
вих досліджень та інноваційної діяльності в регіоні;
− членство в кластері робить більш легкий до-
ступ до нових технологій, що використовуються під-
приємствами учасниками кластера;
− знижуються витрати на здійснення НДДКР в
результаті кооперації між учасниками кластера;
− полегшується і здешевлюється доступ до спеці-
алізованих чинників виробництва (комплектуючих, устат-
кування, персоналу, послуг) в порівнянні з іншими варі-
антами інтеграції (вертикальною, формування альянсів);
− підприємства кластера мають додаткові кон-
курентні переваги за рахунок можливості здійснювати
внутрішню спеціалізацію і стандартизацію, мінімізу-
вати витрати на впровадження інновацій;
− наявність в системі інноваційно-промислових
кластерів гнучких підприємницьких структур — малих
підприємств, що конкурують в процесі виробництва
креативних ідей, дозволяє виявляти інноваційні точки
зростання економіки регіону.
Усі перераховані позитивні аспекти функціону-
вання кластера ми розглядаємо як складові синерге-
тичного ефекту, при якому вигоди від спільного вико-
ристання ресурсів перевищують суму вигод від вико-
ристання цих ресурсів окремо.
В цілому, провівши аналіз робіт, присвяченим
кластерам, можна виділити наступні ключові елемен-
ти, властиві кластерам [1,3,4]: концентрація за геогра-
фічною ознакою; спеціалізація; безліч учасників; ко-
операція і конкуренція; критична маса; життєвий цикл
кластера; інноваційність.
Таким чином, кластер - просторово сконцентро-
вана критична маса спеціалізованих, численних дійо-
вих осіб, які залучені в комбіновані конкуренцію і ко-
операцію [2].
При цьому все частіше кластерна політика у сві-
товій економіці є ключовим інструментом розвитку
інноваційного потенціалу та економіки країни в се-
редньо- і довгостроковій перспективі, а також підви-
щення конкурентоспроможності галузей і регіонів. Це
можна пояснити тим, що у більшості своїй конкурен-
тоздатні продукти - товари і послуги (і освітні у тому
числі) формуються в межах кластерів.
Таким чином, наявність зростаючого числа фак-
тів, які говорять про позитивний вплив кластерів на
рівень регіонального розвитку, розширює інтерес до
розробки кластерної політики, націленої на форму-
вання і розвиток кластерів та істотне збільшення еко-
номічних вигод від їх існування.
Автори сходяться у визначенні кластерної полі-
тики як спільних, цілеспрямованих дій бізнесу, орга-
нів влади, освітніх і науково-дослідних інститутів, а
також інших елементів кластера з формування спри-
ятливих умов бізнес-середовища для розвитку клас-
тера і підвищення ефективності діяльності усіх його
елементів [3,4].
Кластерна політика розглядається нами як спіль-
ність заходів, спрямованих на розвиток кластерних
структур в регіональних економіках. У реалізації клас-
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Д. М., ВОЙНАРЕНКО М. П., НИЖНИК В. М.
2017/№1 27
терної політики провідна роль належить державним
органам влади, у зв'язку з чим, вона може позиціону-
ватися, як один з пріоритетних напрямів в державній
політиці по посиленню національної регіональної
конкурентоспроможності.
Таким чином, при реалізації кластерного підходу
можна виділити наступні ключові моменти:
− наявність спільної мети;
− наявність правової основи спільної діяльності
суб'єктів;
− розроблені механізми взаємодії суб'єктів, що
об'єднуються в кластер;
− розроблені механізми управління реалізацією
кластерного підходу;
− наявність технологій реалізації кластерного
підходу відповідно до спільних цілей.
У кластерній політиці взаємопов'язані промис-
лова, регіональна політики, політика підтримки ма-
лого бізнесу, по залученню іноземних і внутрішніх ін-
вестицій, інноваційна, науково-технічна, освітня та
інші політики. Реалізація кластерної політики має на
увазі проведення заходів, спрямованих на усунення
перешкод, що заважають встановленню взаємовигід-
них зв'язків між учасниками кластера.
Органи влади грають провідну роль в процесах
кластеризації, зокрема, у формуванні інфраструктури
для потреб кластера, а також безпосередньо впливають
на чинники конкурентоспроможності. Державна кла-
стерна політика реалізується з метою удосконалення
існуючих кластерів або у сфері розвитку кластерів, що
знаходяться на початковій стадії. Існують інструменти,
придатні для реалізації цілей кластерної політики,
проте, в силу унікальності кластерів, складно виділити
універсальні підходи.
В цілому, можна виділити п'ять загальних типів
кластерної політики. Типологія кластерної політики
представлена на рис. 1. Політика стимулювання по-
питу спрямована на формування переваг регіональних
споживачів, ефективне функціонування споріднених
секторів економіки, що підтримують, державне за-
мовлення. Політика посередництва пов'язана із ство-
ренням умов для плідного діалогу в середині кластера
і посилення економічних зв'язків між його учасни-
ками.
Політика
посередництва
Політика
створення
сприятливих
структурних
умов
Кластерна
політика
Політика
стимулювання
попиту
Політика
стимулювання
зовнішніх
зв’язків
Політика
освіти
Рис. 1. Узагальнена типологія кластерної політики
Метою освітньої політики виступає формування
необхідних компетенцій в конкретному регіоні. У зни-
щенні торгових бар'єрів, реалізації інвестиційних та
інфраструктурних проектів, захисту прав інтелектуаль-
ної власності полягає політика стимулювання зовніш-
ніх зв'язків. Політика створення сприятливих струк-
турних умов спрямована на створення таких в макро-
економічній, інституціональній та інших галузях.
Проте, окрім вигод від реалізації кластерної полі-
тики, існує ряд проблем, що виникають при кластер-
ному підході до розвитку регіону, які можна розділити
на дві групи: складнощі в реалізації кластерної полі-
тики як такої, і специфічні в соціально економічному
розвитку конкретної території. Основним моментом,
що ускладнює ефективну реалізацію кластерної полі-
тики можна вважати відмінності між кластерами у від-
повідності від їх місця розташування, галузевої прина-
лежності і внутрішньої організації.
Серед проблем при розробці кластерної політики,
найбільш гострою є дилема «кращих практик». Теорія
кластерів і кластерної політики в США має суто практи-
чну спрямованість. Англійський підхід до питання підви-
щення конкурентоспроможності полягає у великій увазі
до розвитку ланцюжків доданої вартості і локальних кла-
стерів між розвиненими країнами, що розвиваються.
Скандинавська економічна школа відома розробкою різ-
них концепцій в цій сфері, зокрема, національних регіо-
нальних інноваційних систем і економік навчання для ре-
гіонів.
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Д. М., ВОЙНАРЕНКО М. П., НИЖНИК В. М.
28 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
У Європі створений унікальний майданчик для
підтримки і взаємодії кластерів у всьому світі — Євро-
пейська платформа кластерної співпраці. На сьогодні
платформа виходить далеко за географічні межі Євро-
пейського союзу: вона об'єднує більше 1900 кластерів
з 47 країн світу, включаючи Південну Корею, Мек-
сику, Австралію, Нову Зеландію, Індію, Мадагаскар,
багато інших країн. По суті, Європейська платформа
кластерної співпраці створює умови для того, щоб про-
дукція її учасників могла виходити на європейський ри-
нок.
В українській практиці в урядових програмах не
завжди враховується те, що заходи по розвитку клас-
терів, які довели свою практичну значущість в одному
випадку, можуть стати небажаними для іншого
(рис. 2). Таким чином, необхідно оцінювати доціль-
ність використання різних інструментів кластерної по-
літики відповідно до конкретної ситуації. Також мож-
на відмітити іншу фундаментальну проблему — розви-
ток кластерів з однією і тією ж спеціалізацією. Органи
влади часто роблять акцент на інноваційних класте-
рах, з метою підвищення конкурентоспроможності те-
риторії і залучення додаткових інвестицій, упускаючи
питання про наявність реальних передумов для їх по-
яви і розвитку.
Ще однією причиною невисокої ефективності
кластерної політики є недостатній рівень її наукового
забезпечення. До числа проблем наукового забезпе-
чення цього виду політики можна віднести наступні:
− недостатній розвиток методології ідентифіка-
ції потенційних регіональних кластерів;
− недолік ефективних інструментів державної
підтримки процесів формування кластерів;
− відсутність ефективних механізмів координа-
ції учасників кластера;
− недостатній розвиток методології оцінки
ефективності проектів по формуванню кластерів як з
позиції підприємств-учасників, так і регіону базу-
вання.
Фактори, які впливають на
створення і розвиток кластерів
Позитивні Негативні
Традиції виробничої кооперації
Концентрація постачальників на
території регіону
Наявність висококваліфікованого
інженерного і наукового
персоналу та бази для його
підготовки
Наявність науково-технічної та
експериментальної бази для
здійснення НДДКР
Розвиненість та якість системи
вищої професійної освіти
(галузева специфіка)
Традиції територіально-
господарського планування
Активна позиція влади щодо
питання формування кластерів
Недостатній досвід конкурентної
боротьби у великої частини
українських підприємств і
короткий часовий горизонт
стратегій бізнесу
Низька якість бізнес-клімату для
створення і розвитку малого та
середнього бізнесу
(адміністративні бар’єри,
фінансові ресурси тощо)
Неадекватність освітніх і
науково-дослідних програм
потребам промисловості
Слабкі зв’язки між вищими і
середніми професійними
закладами і установами, НДІ і
промисловістю
Низька ефективність галузевих і
професійних асоціацій
Низька якість постачальників і
низька ефективність систем
поставок
Слабка позиція влади щодо
питань формування кластера
Рис. 2. Фактори, що впливають на створення і функціонування кластерів
На нашу думку, складність реалізації ефективної
кластерної політики в наступному — вона покликана
враховувати інтереси усіх учасників, задіяних в про-
цесі кластеризації і оптимізувати їх розвиток.
Аналізуючи результати міжнародних досліджень, по-
в'язаних із створенням освітніх послуг у рамках освітніх
кластерів, необхідно розглянути основні передумови і
чинники формування і розвитку подібних кластерів.
ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Д. М., ВОЙНАРЕНКО М. П., НИЖНИК В. М.
2017/№1 29
При цьому виникає необхідність чіткого визна-
чення поняття освітнього кластера. Багато дослідни-
ків, що вивчають передумови формування освітніх
кластерів і розглядають їх як інструмент підвищення
конкурентоспроможності освітнього продукту, під
освітнім кластером розуміють інтеграцію ВНЗ і під-
приємств конкретної галузі для підготовки необхідних
кадрів.
Освітній кластер може бути представлений гру-
пою учбових закладів, розташованих на одній терито-
рії для формування такого кінцевого продукту, як
освітня послуга, що взаємодіють і ведуть конкурентну
боротьбу між собою, проте, має місце значне поси-
лення конкурентних переваг один одного.
У роботах М. Портера була запропонована модель
«ромба» (рис. 3), яка дозволяє дати оцінку чинникам,
що впливають на успішне створення і розвиток клас-
терів, провести порівняльний аналіз їх конкурентних
переваг і визначити шляхи підвищення їх ефективно-
сті [6].
Для того, щоб мати уявлення про використання
моделі для оцінки рівня розвитку, потенціалу і недо-
ліків освітніх кластерів доцільно провести порівняль-
ний аналіз міжнародного досвіду формування і роз-
витку кластера, який функціонує в Онтаріо (Канада),
освітніх кластерів в Нью-Джерсі (США) і кластера, що
розвивається на території емірату Дубай (ОАЕ).
За оцінками цих різних міжнародних досліджень
ВНЗ є виробниками конкурентоздатного продукту
призначеного для експорту, виробленого у рамках
освітніх кластерів. З найбільш конкурентоздатних
освітніх кластерів у світі є ті, які знаходяться на тери-
торії США [2].
За даними Інституту стратегії і конкурентоспро-
можності Гарвардської школи бізнесу, ведучі освітні
кластери США розташовуються в Каліфорнії, Нью-
Йорку, Массачусетсі, Пенсильванії, Нью-Джерсі.
Фахівці Європейської кластерної обсерваторії на-
лічують в європейських державах близько 70 функціо-
нуючих освітніх кластерів. До найбільш розвинених
відносять освітні кластери в таких містах, як Оксфорд,
Варшава, Амстердам, Лондон, Париж. Провідні освіт-
ні кластери Канади, за даними Канадського інституту
конкурентоспроможності і добробуту, розташовуються
в Онтаріо і Квебеку [5].
Конкуренція і
стратегічний розвиток
Факторні умови Конкурентоспроможність
регіону/країни
Умови попиту
Споріднені та
підтримуючі галузі
Рис. 3. Модель конкурентного ромба М. Портер
Проте, останніми роками спостерігається активне
зростання формування і розвитку освітніх кластерів в та-
ких країнах як ОАЕ, Сінгапур, Йорданія, Китай, де спос-
терігаються прискорені темпи економічного зростання.
Відповідно до моделі «ромба», усі чинники, що
позитивно впливають на розвиток кластерів, були
розбиті на чотири групи, які представлені в табл. 1.
Говорячи про вплив чинників, розглянутих вище, має
сенс звернути увагу на те, що «ромб» представляє сис-
тему, елементи якої функціонують у взаємодії, доповню-
ють один одного і взаємно посилюються. Для того, щоб
придбати і надалі утримати конкурентну перевагу у
сфері освіти, необхідно мати переваги в усіх складових
«ромб» частинах.
Підвищення конкурентоспроможності досяга-
ється за рахунок попиту, внаслідок необхідності пода-
льшого розвитку, вдосконалення, за рахунок входу на
ринок, а також, за рахунок споживачів.
Таблиця 1
Характеристика чинників, які позитивно впливають на розвиток кластерів
№
з/п
Група чинників Характеристика
1 Факторні умови При факторному аналізі не можна робити висновки тільки на основі на-
явності чинника і його об'єму. Потрібне чітке уявлення, наскільки ефек-
тивно чинник використовується, і які технології залучені
2 Умови попиту Необхідність наявності внутрішнього попиту
3 Споріднені та підтримуючі га-
лузі
Наявність місцевих постачальників або споріднених підприємств можна
пояснити наступними причинами:
- нижчі витрати виробництва (економія на транспортних витратах, логіс-
тиці);
- обмін інформацією, ідеями веде до активізації інновацій і підвищення
продуктивності
4 Стратегія фірми, її структура і
конкуренти
Взаємозв'язок між сильним суперництвом на внутрішньому ринку та ство-
ренням і підтримкою високої конкурентоспроможності в галузі
ВЕРЕЗУБОВА Т. А., БЕЛЬСКИЙ А. Б., ЦАГОЙКО А. А.
30 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Отже, є можливість простежити яскраво виражену
відмінність моделі формування і подальшого розвитку
кластерів в країнах, що розвиваються, від моделей, які за-
стосовуються на заході, які зводяться до наступного: в пе-
реважній кількості західних країн, незалежно які струк-
турні одиниці реалізують кластерну політику — держава
або бізнес — в основному ця політика орієнтована на
ефективне функціонування вже існуючих кластерів.
Підхід, який використовується в країнах Близь-
кого Сходу, зокрема, в Дубаї показує процес ство-
рення кластера «з нуля». Разом з цим держава не
формує нові компанії в середині кластера, лише ство-
рює максимум сприятливих умов для конкурентоздат-
них підприємств і організацій, які зацікавлені в підви-
щенні ефективності своєї діяльності. Держава, напра-
вляючи зусилля на вдосконалення різних елементів
ромба, як би «добудовує» ромб і кластер. А також, дер-
жава займається формуванням цілого пласта робочої
сили високої кваліфікації і наукових кадрів, в перспе-
ктиві які можуть стати творцями власних учбових за-
кладів.
Ми вважаємо, що створення кластерів «з нуля» не
може носити рекомендаційний характер всюди. Необ-
хідно чітко розуміти особливості тих країн, де форму-
ється кластерна політика, і раціональність викорис-
тання існуючих ресурсів.
Висновки. Таким чином, кластерна політика, має
на увазі скорочення втручання держави і підвищення
активності бізнес-структур для оптимізації результатів
діяльності власних компаній у складі вже існуючих
кластерів. На нашу думку, базою для практичного за-
стосування кластерних ініціатив в Україні може стати
аналіз передумов створення і ефективного розвитку
провідних освітніх кластерів у світі, а також, вивчення
програмного підходу до реалізації кластерної політики
з метою підвищення результативності кластерів в
освітньому середовищі різних країн.
Аналізуючи зарубіжний досвід, можна зробити
висновок про позитивну дію кластерів на регіональну
економіку, що у свою чергу, стимулює виникнення
кластерних ініціатив, під якими маються на увазі по-
годжені дії, ціллю яких є підвищення конкурентоспро-
можності і забезпечення зростання кластера в регіоні.
Інституціональні зміни, які здійснюються в системі
освіти України, формують передумови самоідентифі-
кації освітніх установ і виявлення конкурентних пере-
ваг у складі одного з освітніх кластерів. Освітні уста-
нови можуть увійти до складу кластерів, що мають
різну природу (дослідницьку, підприємницьку, мере-
жеву, корпоративну, дослідницько-підприємницьку
тощо).
Головною причиною для розвитку кластера в
перспективі може розглядатися підвищення іннова-
ційної активності учасників, яку визначають рівнем
розвитку галузі і підготовки кадрів. У зв'язку з цим,
освітній сектор стає пріоритетним для процесів клас-
теризації, зокрема, в тих регіонах, де в наявності
значний інноваційний потенціал і конкурентні пере-
ваги.
Список використаних джерел
1. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні
економіки Поділля // Перспективні дослідження. —
1999. — №2. — С. 17-23.
2. Бондарчук Н.В. Функціонування кластерів: сві-
товий і вітчизняний досвід / Н.В. Бондарчук // Еко-
номіка та держава. — 2010. — № 9. — С. 107-109.
3. Войнаренко М.П. Кластери в інституційній
економіці: монографія / М.П. Войнаренко. — Хмель-
ницький: ХНУ, ТОВ «Тріада-М», 2011. — 502 с.
4. Геєць В. «Кластери і мережеві структури в еко-
номіці — тема досить цікава, але на сьогодні ще до кі-
нця не вивчена…» / В. Геєць // Економіст. — 2008. —
№ 10. — С.10-11.
5. Соколенко С.І. Кластери в глобальній еконо-
міці / С.І. Соколенко. — К. : Логос, 2004. — 848 с.
6. Портер М. Стратегія конкуренції. Методика
аналізу галузей і діяльності конкурентів / М. Портер;
пер. з англ. — К.: Основи, 2000. — 390 с.
7. Пушкар Т.А. Світовий досвід формування й ро-
звитку мережевих і кластер них об’єднань / Т.А. Пуш-
кар, В.Г. Федорова // Економічний часопис-ХХІ. —
2011. — № 11-12. — С. 68-71.
8. Янг Лоурен Э. Технопарки и кластеры фирм /
Э. Лоурен Янг. — К.: ПЕРУ, 1995. — 477 с.
Т. А. Верезубова
д-р экон. наук,
А. Б. Бельский,
А. А. Цагойко
Белорусский государственный экономический
университет, г. Минск, Беларусь
ИНТЕРНЕТ-ДОХОДЫ ФИЗИЧЕСКИХ ЛИЦ:
ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
В XXI веке все большее значение в жизни людей
приобретает глобальная сеть Интернет. Ее роль в
нашей стране продолжает возрастать: если в 2011 г.
доля домашних хозяйств, имеющих доступ к сети Ин-
тернет с домашнего компьютера, по данным выбороч-
ного исследования составила 31,2%, то в 2015 г. она
увеличилась до 59,1%, то есть почти в 1,9 раза. В 2015
г. сеть Интернет использовали 62,2% населения в воз-
расте от 6 лет и старше, в том числе 97,6% населения
в возрастной группе от 16 до 24 лет. Это показывает,
|