Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації

У статті наведено підхід до формування регіональних інноваційних систем України навколо мережі регіональних наукових центрів НАН України та МОН України в контексті децентралізації влади. Запропоновано удосконалити мережу наукових центрів шляхом створення Поліського і Подільського наукових центрів НА...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
Hauptverfasser:	Ляшенко, В.І., Підоричева, І.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2017
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Міжнародна та регіональна економіка
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123116
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації / В.І. Ляшенко, І.Ю. Підоричева // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 13–20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123116
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1231162017-08-30T03:03:06Z Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації Ляшенко, В.І. Підоричева, І.Ю. Міжнародна та регіональна економіка У статті наведено підхід до формування регіональних інноваційних систем України навколо мережі регіональних наукових центрів НАН України та МОН України в контексті децентралізації влади. Запропоновано удосконалити мережу наукових центрів шляхом створення Поліського і Подільського наукових центрів НАН України та МОН України для ефективного виконання ними законодавчо закріплених повноважень та набуття провідної координаційної ролі у науково-технічному та інноваційному розвитку країни. Для надання науковим центрам статусу подвійного підпорядкування пропонується створити філії наукових інститутів НАН України при вищих навчальних закладах МОН України та інші спільні науково-освітні структури. В статье приведен подход к формированию региональных инновационных систем Украины вокруг сети региональных научных центров НАН Украины и МОН Украины в условиях децентрализации власти. Предлагается усовершенствовать сеть научных центров путем создания Полесского и Подольского научных центров НАН Украины и МОН Украины для эффективного выполнения ими законодательно закрепленных полномочий и обретения ведущей координационной роли в научно-техническом и инновационном развитии страны. Для предоставления научным центрам статуса двойного подчинения предлагается создать филиалы научных институтов НАН Украины при высших учебных заведениях МОН Украины и другие совместные научно-образовательные структуры. The article provides an approach to the formation of regional innovation systems of Ukraine around the network of regional science centers under NAS and MES of Ukraine in a decentralized environment. To improve the network of science centers it is proposed to create the Polessky and Podolsky science centers under NAS and MES of Ukraine to effectively carrying out their legislative powers and achieving the leading coordinating role in the scientific, technical and innovative development of the country. To confer on the science centers the dual subordination status it is proposed to establish affiliates of scientific institutes of the NAS of Ukraine at universities of MES of Ukraine and other collaborative scientific and educational structures. 2017 Article Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації / В.І. Ляшенко, І.Ю. Підоричева // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 13–20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123116 332.14:001.895:330.341.46(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка
spellingShingle	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Ляшенко, В.І. Підоричева, І.Ю. Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації Економічний вісник Донбасу
description	У статті наведено підхід до формування регіональних інноваційних систем України навколо мережі регіональних наукових центрів НАН України та МОН України в контексті децентралізації влади. Запропоновано удосконалити мережу наукових центрів шляхом створення Поліського і Подільського наукових центрів НАН України та МОН України для ефективного виконання ними законодавчо закріплених повноважень та набуття провідної координаційної ролі у науково-технічному та інноваційному розвитку країни. Для надання науковим центрам статусу подвійного підпорядкування пропонується створити філії наукових інститутів НАН України при вищих навчальних закладах МОН України та інші спільні науково-освітні структури.
format	Article
author	Ляшенко, В.І. Підоричева, І.Ю.
author_facet	Ляшенко, В.І. Підоричева, І.Ю.
author_sort	Ляшенко, В.І.
title	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
title_short	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
title_full	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
title_fullStr	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
title_full_unstemmed	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
title_sort	регіональні наукові центри нан україни та мон україни як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123116
citation_txt	Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації / В.І. Ляшенко, І.Ю. Підоричева // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 13–20. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT lâšenkoví regíonalʹnínaukovícentrinanukraínitamonukraíniâkâdrorozbudoviregíonalʹnihínnovacíjnihsistemvumovahdecentralízacíí AT pídoričevaíû regíonalʹnínaukovícentrinanukraínitamonukraíniâkâdrorozbudoviregíonalʹnihínnovacíjnihsistemvumovahdecentralízacíí
first_indexed	2025-07-08T23:05:43Z
last_indexed	2025-07-08T23:05:43Z
_version_	1837121871108112384
fulltext	В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 13 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 УДК 332.14:001.895:330.341.46(477) В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, І. Ю. Підоричева, кандидат економічних наук, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ НАН УКРАЇНИ ТА МОН УКРАЇНИ ЯК ЯДРО РОЗБУДОВИ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ Постановка проблеми. Україна отримала у спадок від радянського минулого значний науковий потенціал, але зберегти та ефективно використати його так і не змогла. Упродовж років незалежності спостерігається негативна тенденція скорочення кі- лькості наукових організацій, так само, як і зни- ження чисельності наукових кадрів. Так, кількість організацій, які виконують наукові дослідження й розробки протягом 1991-2015 рр. зменшилась на 366 од. або на 27,2%, а чисельність науковців скороти- лась на 249,2 тис. осіб або на 79,6% [1]. У серед- ньому за 2005-2015 рр. чисельність дослідників1 ста- новила 1026 осіб на 1 млн населення, що у 4-7 разів менше, ніж у країнах-лідерах інноваційного розвит- ку Європейського Союзу, та у 2-3 рази, ніж, ска- жімо, у Польщі, Словаччині чи Литві (рис. 1). Рис. 1. Чисельність дослідників (штатних працівників), зайнятих у сфері досліджень й розробок на 1 млн населення (середньозважений показник за 2005-2015 рр.) * * Побудовано за: World Development Indicators: Science and technology [online resource] / Available at: http://wdi.worldbank.org/table/5.13. Така тривала негативна динаміка не відповідає загальносвітовим трендам. Значні геополітичні, со- ціально-економічні та екологічні зміни, які відбува- лись у світі протягом останніх років, навпаки, приз- вели до посилення ролі науки та людського капіталу в багатьох регіонах. За даними ЮНЕСКО, науко- вими дослідженнями й розробками у світі (станом на 2013 р.) займались близько 7,8 млн дослідників, 1 До категорії "дослідники" відносяться наукові та інженерно-технічні працівники, які професійно займаються науковими дослідженнями й розробками і безпосередньо беруть участь у створенні нових знань, продуктів, процесів, методів та систем, а також адміністративно-управлінський персонал, що здійснює безпосереднє керівництво дослідни- цьким процесом (див.: [2; 3, с. 249]). тобто на 21,2% більше, ніж у передкризовому 2007 р. [4, с. 32]. Для максимально повного задіяння наукового потенціалу, яким ще володіє Україна, та його пода- льшого розвитку державі потрібно сконцентрувати особливу увагу на зміцненні зв’язків між складо- вими національної інноваційної системи. 0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000 8000 Бе ль гія Бо лг ар ія Че хі я Д ан ія Ні м еч чи на Ес то ні я Ір ла нд ія Іс па ні я Іт ал ія Ф ра нц ія Ла тв ія Ли тв а Уг ор щ ин а Ні де рл ан ди Ав ст рі я По ль щ а Сл ов ен ія Сл ов ач чи на Ф ін ля нд ія Ш ве ці я Ве ли ко бр ит ан ія Ук ра їн а 4176 1833 3418 7198 4381 3284 3732 2642 2007 4201 1884 2961 2651 4478 4815 2036 4150 2719 6986 6868 4252 1026 В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 14 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вперше поняття національної інноваційної системи використав К. Фрімен у праці «Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan» [5]. У цій роботі він описав елементи японської іннова- ційної системи, які забезпечили країні стрімкий тех- нологічний та економічний розвиток у післявоєнний період. Ідеї К. Фрімена були розвинуті у працях Р. Нельсона [6], Б.-О. Лундвалла [7], П. Пателя, К. Павіта, С. Меткалфа [8] та інших зарубіжних до- слідників. Проблематика та особливості протікання інно- ваційних процесів на регіональному рівні висвітлені у працях Ф. Кука, М. Андерссона, Ч. Карлссона, Д. Долоре, С. Парто, Б. Асхайма, А. Ізаксена. Вчені роблять наголос на важливості регіонального рівня у формуванні ефективних взаємозв’язків між учас- никами інноваційного процесу: в регіонах зосе- реджено процес створення нових знань та існує від- повідна інфраструктура їх подальшого поширення і застосування [9-12]. В Україні, крім Інституту економіки промисло- вості НАН України [13-15], теоретико-практичним аспектам проблем формування інноваційно-орієнто- ваної економіки, у тому числі регіональних іннова- ційних систем [16; 17], присвячено дослідження, ви- конані в Інституті регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України, Інституті економіки і прогнозування НАН України, Інституті досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. Так, у монографії [18] висвітлюються процеси становлення регіональних інноваційних екосистем України в умовах євроінтеграційних викликів. Оці- нювання стану формування технологічного потенці- алу регіонів та ідентифікація детермінант його реа- лізації у контексті розбудови регіональних іннова- ційних систем України представлена у монографії [19]. У збірнику науково-аналітичних матеріалів [20] розглянуто досвід розвинених країн у розвитку регіональних інноваційних систем та можливості його імплементації до українських реалій. Проте, незважаючи на важливість інновацій- ного вектору трансформацій у забезпеченні стійкого розвитку регіонів, теоретичні та практичні проб- леми ефективного формування РІС залишаються не- достатньо дослідженими. Фундаментальні засади розвитку РІС багато в чому запозичені з концепції національних інноваційних систем – вони вибудову- ються за тими ж принципами, що і національні, ма- ють у своєму складі аналогічні підсистеми та схо- жий характер взаємозв’язків. Разом із тим у багатьох країнах економічні та соціальні умови розвитку регіонів є неоднорідними та істотно розрізняються. Територіальна неоднорід- ність визначається нерівномірним розподілом капі- талу, людських і матеріальних ресурсів. Кожен ре- гіон відрізняється своїм унікальним набором факто- рів і ресурсів, конкурентних переваг і слабких місць, які разом створюють специфічні умови їх розвитку. Світова фінансова криза 2008-2009 рр. ще більше за- гострила проблему диспропорційності регіональ- ного розвитку. Такі умови вимагають застосування диференційованих заходів щодо розвитку іннова- ційних систем регіонів різних типів, залежно від їх спеціалізації, конкурентних переваг, інноваційного потенціалу тощо. Метою дослідження є обґрунтування підходу до формування взаємопов’язаних регіональних інноваційних систем України навколо удосконале- ної мережі регіональних наукових центрів НАН Ук- раїни та МОН України. Виклад основного матеріалу. Інноваційний процес на сучасному етапі не протікає в одному на- прямку від знань до інновацій, він заснований на складній системі взаємозв'язків між його учасни- ками з різними функціями і можливостями, які пос- тійно обмінюються знаннями, розподіляють і вико- ристовують їх для того, щоб виробляти нові або сут- тєво удосконалені продукти (товари та послуги), технології, процеси. Ефективність інноваційного процесу багато в чому залежить від інтенсивності та якості цих взаємозв’язків. Однією з помітних тенденцій у розвитку інно- ваційних процесів є посилення ролі регіональних факторів. Інноваційними процесами стає все склад- ніше управляти на державному рівні. Ланцюжки створення доданої вартості розриваються, окремі його елементи розміщуються там, де знаходяться локальні конкурентні переваги. Природною еконо- мічною зоною стає регіон і навіть місто. Це явище сучасної економіки призвело до пере- розподілу повноважень між різними рівнями влади та підвищило значущість регіональної/місцевої ком- поненти в державній інноваційній політиці. Цілком логічно, що за таких обставин регіональна/місцева влада повинна створювати необхідні умови та інсти- тути, які зроблять регіон/місто привабливим для ін- вестицій та дозволять утримувати на своїй території зарубіжні компанії. В Україні в умовах триваючої реформи децент- ралізації влади стоїть завдання формування збалан- сованої моделі просторового розвитку на основі на- явного інтелектуального, промислового, природ- ного потенціалу, створення регіональних точок зро- стання, конкурентоспроможності та модернізації. Кожному регіону необхідно посилювати свою інно- ваційну спрямованість, виявляти та підтримувати конкурентні переваги, стимулювати створення та просування конкурентоспроможних продуктів і по- слуг, підвищувати ефективність взаємозв’язків з державними органами влади. Тому у фокусі до- слідження природним чином опиняються проблеми, пов’язані з ефективним формуванням регіональних В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 15 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 інноваційних систем (РІС) як органічних складових національної інноваційної системи. Беручи за основу підхід, наведений у [21], ос- новні складові інноваційної системи згруповано у три групи (блоки). До першої групи віднесено чотири підсистеми інноваційної системи, які виконують різні функції: людський капітал (освіта та навчання, підви- щення кваліфікації кадрів – функція освітніх уста- нов); науковий потенціал (наукові дослідження й розробки – функція науково-дослідних інститутів, університетів та інших організацій, які генерують нові знання); інноваційний потенціал (радикальні/базисні та покращуючі/доповнюючі інновації – функція інно- ваційних підприємств, які займаються досліджен- нями й розробками, втілюють їх у нових техноло- гіях, процесах, продуктах та виводять на ринок); потенціал освоєння інновацій (полягає у здат- ності підприємств визначати цінність світових на- укових досягнень та інновацій (продуктових, проце- сових, маркетингових, організаційних) та викорис- товувати їх для удосконалення виробничого про- цесу, оновлення продукції, технологій, організацій- ної діяльності тощо; до цієї підсистеми також відне- сено потенціал освоєння інновацій кінцевими спо- живачами та користувачами. Друга група охоплює зв’язки між цими підси- стемами, які дозволяють підтримувати взаємодію, партнерські відносини та зворотній зв'язок між ними для забезпечення ефективності інноваційної системи. Нарешті, до третього блоку віднесено уряд, який відіграє важливу роль у розробленні політики та створенні сприятливих умов для розвитку сфер (освіта, наука, промисловість, фінанси, інвестиції та інші), що впливають на здатність організацій/під- приємств здійснювати інноваційну діяльність. Перевагою наведеного триблокового групу- вання складових інноваційної системи є можли- вість провести відмінність між інструментами, які спрямовані на: 1) зміцнення підсистем інноваційної системи; 2) розбудову зв’язків між різними підсис- темами; 3) покращення умов підтримки та стимулю- вання інновацій. Разом узяті ці інструменти дозво- лять реалізовувати системний підхід до формування більш взаємопов’язаної національної інноваційної системи (рис. 2). Формування регіональних інноваційних си- стем в Україні пропонується здійснювати нав- коло регіональних наукових центрів НАН Укра- їни та МОН України (далі – наукові центри), ста- тус яких закріплений в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Так, відповідно до ст. 25 цього закону, регіона- льні наукові центри створюються НАН України спільно з центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності, за погодженням з від- повідними місцевими органами виконавчої влади «з метою підвищення ролі науки в розробленні та реа- лізації ефективної регіональної політики, її орієнта- ції на поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, наукове забезпечення розв’язання акту- альних проблем соціально-економічного розвитку регіонів» [22]. В Україні створено шість наукових центрів, які охоплюють декілька областей (рис. 3). Ареали їх дії загалом співпадають з межами економічних районів, які сформувались, виходячи з адміністра- тивно-територіального поділу України з урахуван- ням етнічних та історичних особливостей областей, розміщення продуктивних сил і територіального по- ділу праці. Проте, шість територіальних одиниць Укра- їни – Вінницька, Житомирська, Черкаська, Чернігів- ська, Київська області та м. Київ – не увійшли до ареалу жодного наукового центру. Тобто весь цей час на їх території не виконувалась одна з базових функцій управління науково-технічною та іннова- ційною діяльністю – функція координації, яка поля- гає в погодженні, гармонізації та упорядкуванні дій між різними організаціями та учасниками процесу створення, використання та впровадження нових знань з метою уникнення дублювання та неув’язок і досягнення максимального результату при оптима- льних строках і витратах. Крім того, Західний науковий центр, до якого увійшли 8 областей, штучно з’єднав Карпатський та Північно-Західний економічні райони та розірвав Подільський економічний район, дві області якого (Тернопільська і Хмельницька) увійшли до складу наукового центру, а третя (Вінницька) так і залиши- лась поза його межами. Причому та ж сама Хмель- ницька область, хоча й включена до складу науко- вого центру, де факто залишається осторонь його науково-координаційної діяльності, оскільки ані іс- торично, ані політично, ані культурно не вписується в Галичину. Для того, щоб наукові центри могли ефективно виконувати повноваження, якими наділив їх закон, та відігравати провідну координаційну роль у на- уково-технічному та інноваційному розвитку країни доцільно у Вінницькій, Хмельницькій, Житомирсь- кій, Київській, Черкаській, Чернігівській областях створити два регіональних наукових центри, вико- ристовуючи їх потужну наукову та освітню базу. Житомирську, Київську, Черкаську, Чернігівську області пропонується об’єднати під егідою Полісь- кого наукового центру НАН України та МОН України; Вінницьку та Хмельницьку області – під егідою Подільського наукового центру НАН Ук- раїни та МОН України (рис. 4). В . І . Л яш ен ко , І . Ю . П ід ор ич ев а 16 Е ко но м іч ни й ві сн ик Д он ба су № 1 (4 7) , 2 01 7 Ін н ов ац ій н і п ос ер ед н ик и Ін н ов ац ій н і п ос ер ед н ик и П от ен ц іа л ос во єн н я ін н ов ац ій П ід пр иє м ст ва р із ни х ви ді в ді ял ьн ос т і К ін це ві с по ж ив ач і, ко ри ст ув ач і В ик ор ис то ву ю ть с ві то ві н ау ко ві д ос яг не нн я та ін но ва ці ї ( пр од ук то ві , п ро це со ві , м ар ке ти нг ов і, ор га ні за ці йн і) у н ов ом у се ре до ви щ і д ля уд ос ко на ле нн я ви ро бн ич их п ро це сі в, он ов ле нн я пр од ук ці ї, те хн ол ог ій т ощ о Р ин ки т ов ар ів і по сл уг Н ау ко ви й п от ен ц іа л Н ау ко ві у ст ан ов и де рж ав но ї, ко м ун ал ьн ої , п ри ва т но ї ф ор м вл ас но ст і У ні ве рс ит ет и, а ка де м ії, ін ст ит ут и Г ро м ад сь кі о б’ єд на нн я (а ка де м ії на ук , ан ал іт ич ні « м оз ко ві » це нт ри ) Зд ій сн ю ю ть ф ун да м ен та ль ні т а пр ик ла дн і н ау ко ві д ос лі дж ен ня й ро зр об ки , п ро ду ку ю ть н ов і з на нн я Л ю дс ьк ий к ап іт ал О св іт ні у ст ан ов и вс іх о св іт ні х рі вн ів ( до ш кі ль на , по ча т ко ва з аг ал ьн а, з аг ал ьн а се ре дн я, п ро ф ес ій но -т ех ні чн а, в ищ а) За бе зп еч ую ть н аб ут тя л ю ди но ю не об хі дн их з на нь т а ф ор м ую ть її ко м пе те нц ії За бе зп еч ен ня п ід пр иє м ст в ко м пе те нт ни м и лю дс ьк им и ре су рс ам и дл я еф ек ти вн ог о ос во єн ня ін но ва ці й П оп ит н а лю дс ьк і р ес ур си , о св іт у та н ав ча нн я дл я на бу тт я м ож ли во ст і е ф ек ти вн о ос во ю ва ти св іт ов і н ау ко ві д ос яг не нн я та ін но ва ці ї Забезпечення людськими ресурсами наукової сфери для проведення досліджень й розробок Ін н ов ац ій н и й п от ен ц іа л Ін но ва ці йн і п ід пр иє м ст ва Зд ій сн ю ю ть д ос лі дж ен ня й р оз ро бк и В ик ор ис то ву ю ть р ез ул ьт ат и до сл ід ж ен ь й ро зр об ок ( вн ут рі ш ні х, з ов ні ш ні х) д ля ви ро бн иц тв а но ви х аб о су тт єв о уд ос ко на ле ни х то ва рі в і п ос лу г П оп ит н а до сл ід ж ен ня й р оз ро бк и За бе зп еч ен ня п ід пр иє м ст в ре зу ль та та м и до сл ід ж ен ь й ро зр об ок Попит на нові технології, процеси, продукцію Забезпечення результатами досліджень й розробок освітньої сфери для підготовки компетентних фахівців Пропозиція результатів досліджень й розробок та інновацій (технології, процеси, продукція) В ЗА Є М О ЗВ ’Я ЗО К П ІД С И С Т Е М К О О Р Д И Н А Ц ІЯ В ЗА Є М О Д ІЙ Р и с. 2 . П ід си ст ем и ін н ов ац ій н ої с и ст ем и т а їх в за єм оз в’ яз к и * * П об уд ов ан о ав то ра м и. 16 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 17 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 Рис. 3. Наукові центри НАН України та МОН України * * Джерело: Наукові центри НАН України та МОН України / Головний портал НАН України [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://www1.nas.gov.ua/rsc/all/Pages/default.aspx Рис. 4. Наукові центри України 1 – Західний НЦ НАН України та МОН України; 2а (пропонується) – Поліський НЦ НАН України та МОН України; 2б (пропонується) – Подільський НЦ НАН України та МОН України; 3 – Північно-Східний НЦ НАН України та МОН України; 4 – Південний НЦ НАН України та МОН України; 5 – Придніпровський НЦ НАН України та МОН України; 6 – Донецький НЦ НАН України та МОН України; 7 – Кримський НЦ НАН України та МОН України * * Побудовано авторами. В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 18 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 Основу наукових центрів можуть скласти наукові інститути Національної академії аграрних наук (НААН) України, вищі навчальні заклади МОН України, наукові та освітні установи, підпорядко- вані іншим міністерствам і відомствам України. До складу Поліського наукового центру НАН України та МОН України могли б увійти: у Житомирській області – Інститут сільського господарства Полісся НААН України; Житомирсь- кий державний технологічний університет МОН Ук- раїни, Житомирський державний університет імені І. Франка МОН України, Житомирський національ- ний агроекологічний університет; у Київській області – Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН України», На- ціональний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», Інститут картоплярства НААН України, Інститут садівни- цтва НААН України, Миронівський інститут пше- ниці імені В. М. Ремесла НААН України, Інститут розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця НААН України; Білоцерківський національний аг- рарний університет, Переяслав-Хмельницький дер- жавний педагогічний університет імені Г. Сково- роди МОН України; у Черкаській області – Інститут помології імені Л. П. Симиренка НААН; Уманський національний університет садівництва, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького МОН України, Черкаський державний технологічний університет МОН України; у Чернігівській області – Інститут сільськогос- подарської мікробіології та агропромислового ви- робництва НААН України; Чернігівський націона- льний технологічний університет МОН України, Ні- жинський державний університет імені М. Гоголя МОН України, Ніжинський агротехнічний інститут Національного університету біоресурсів і природо- користування України. Основу Подільського НЦ НАН України і МОН України можуть скласти: у Вінницькій області – Інститут кормів та сіль- ського господарства Поділля НААН України; Він- ницький національний аграрний університет, Вінни- цький національний технічний університет МОН України, Донецький національний університет імені В. Стуса МОН України (переміщений з тимчасово окупованої території вищий навчальний заклад); у Хмельницькій області – Хмельницький наці- ональний університет МОН України, Кам'янець-По- дільський національний університет імені І. Огієнка МОН України, Подільський державний аграрно-те- хнічний університет. Для надання науковим центрам статусу подвій- ного підпорядкування – НАН України та МОН Ук- раїни – пропонується створити філії наукових ін- ститутів НАН України при вищих навчальних закладах МОН України цих областей, а також ка- федри (факультети) цільової підготовки кадрів, спільні лабораторії й науково-методичні центри. Право наукових установ створювати спільно з уні- верситетами, академіями та інститутами спільні на- уково-освітні структури закріплено у ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяль- ність». Такі спільні науково-освітні структури мають ряд переваг: по-перше, враховують національну модель функціонування академічних наукових установ і ви- щих навчальних закладів; по-друге, є менш витратними, порівняно з роз- витком наукової складової окремого університету, академії, інституту – завдяки поєднанню досвіду і ресурсів вони дають змогу ефективно використову- вати потенціал наукових установ і вищих навчаль- них закладів, уникати дублювання та фрагментації їх функцій, виключаючи при цьому необхідність здійснення значних фінансових вкладень; по-третє, сприяють посиленню наукової компо- ненти навчального процесу, формуванню потужної дослідницької бази вищих навчальних закладів, заохоченню студентів до наукової роботи, що, зрештою, дозволить поступово підвищувати якість освіти та конкурентоспроможність установ, вирішу- вати важливу проблему невідповідності знань і на- вичок фахівців потребам підприємств і організацій, яка негативно впливає на можливості зайнятості на- селення, особливо молоді. Висновки. Втілення пропозиції щодо ство- рення Поліського та Подільського наукових центрів НАН України та МОН України залежить, насампе- ред, від зацікавленості сторін (органів влади, науко- вих організацій і вищих навчальних закладів), орга- нізаторських здібностей керівників установ, оскі- льки науковий та освітній потенціал областей є ціл- ком достатнім для реалізації такої ініціативи. В умовах реформи децентралізації влади удо- сконалення мережі наукових центрів має принци- пове значення. Наукові центри могли б стати по- тужним механізмом міжвідомчої координації зв’яз- ків між підсистемами регіональних інноваційних систем. Це дозволило б підвищити роль науки у розвитку РІС, забезпечити їх більшу взаємопов’яза- ність і дієвість, поєднати державні та регіональні ін- тереси щодо забезпечення стійкого економічного розвитку країни. Для цього наукові центри необ- хідно наділити відповідними повноваженнями та за- кріпити в Законі України «Про наукову і науково- технічну діяльність». Ця пропозиція адресована Верховній Раді Ук- раїни, центральному органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері наукової та на- уково-технічної діяльності, місцевим органам вико- навчої влади та широкому колу зацікавлених сторін. В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 19 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 Література 1. Наукові кадри та кількість організацій [Еле- ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 2. About the data: 5.13 Science and technology [Electronic resource]. – Mode of access: http://wdi.worldbank.org/table/5.13. 3. Нау- кова та інноваційна діяльність України: Стат. зб. / Державна служба статистики України. – Київ, 2015. – 255 с. 4. UNESCO Science Report: towards 2030 [Electronic resource]. – Mode of access: http://en.unesco.org/USR-contents. 5. Freeman Ch. Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan / Christopher Freeman. – London: Pinter Pub Ltd, 1987. – 155 р. 6. Nelson Richard R. National Innovation Systems: a comparative analysis. – New York : Oxford University Press, 1993. – 525 р. 7. Lundvall B.-A. National systems of innovation: towards a theory of innovation and interactive learning / B.-A. Lundvall. – London: Pinter Pub Ltd, 1992. – 342 p. 8. National Innovation Systems [Electronic re- source] // Organization for economic cooperation and development, 1997. – 48 р. – Mode of access: http://www.oecd.org/mena/47563588.pdf. 9. Cooke P. Strategies for regional innovation systems: learning transfer and applications / P. Cooke [Electronic re- source] // Centre for advanced Ssudies cardiff university (Prepared for UNIDO World Industrial Development Report). – 2001. – 35 р. – Mode of access: http://www.paca-online.org/cop/docs/P_Cooke_Strate- gies_for_regional_innovation_systems.pdf. 10. An- dersson M. Regional Innovation Systems in Small & Medium-Sized Regions: A Critical Review & Assess- ment [Electronic resource] / Andersson Martin, Karls- son Charlie. – – Mode of access: http://www.in- fra.kth.se/cesis/documents/WP10.pdf. 11. Doloreux D. Regional Innovation Systems: A Critical Review [Electronic resource] / Doloreux David, Parto Saeed // International Journal of Innovation Management. – 2003. – № 7. – Mode of access: http://www. urenio.org/metaforesight/library/17.pdf. 12. Asheim B.T. Location, agglomeration and innovation: towards regional innovation system in Norvey? [Electronic re- source] / B.T. Asheim, А. Isaksen. – Oslo: STEP group, 1996. – 64 р. – Mode of access: http://www.nifu.no/ files/2012/11/STEPrapport13-1996.pdf. 13. Амоша О.І. Удосконалення системи управління інноваці- ями як умова прискорення структурних реформ в Україні / О.І. Амоша, А.І. Землянкін, І.Ю. Підори- чева // Економіка України. – 2015. – № 9. – С. 49-65. 14. Перший етап модернізації економіки України: досвід та проблеми: моногр. [Електронний ресурс] / О.М. Алимов, О.І. Амоша, Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак, Л.І. Тараш та ін.; за заг. ред. В.І. Ляшенка; ІЕП НАН України, КПУ. – Запоріжжя: КПУ, 2014. – С. 13-30. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/ file/1449252/. 15. Кацура С.Н. Исследование тен- денций развития научно-технического потенциала Украины / С.Н. Кацура, Н.А. Лепихова, В.И. Ляше- нко // Вісник економічної науки України. – 2014. – №2. – С. 31-38. 16. Підоричева І.Ю. Актуальні пи- тання розвитку національних і регіональних іннова- ційних систем / І.Ю. Підоричева // Наука та іннова- ції. – 2015. – Т. 11. – № 2. – С. 20-30. 17. Іванов С.В. Про створення Подільського наукового центру НАН та МОН України як ядра регіональної інноваційної системи в умовах децентралізації / С.В. Іванов, В.І. Ляшенко // Проблеми та перспективи розвитку інно- ваційної діяльності в Україні: матеріали Х Міжнар. бізнес-форуму (Київ, 21 бер. 2017 р.). – К.: КНТЕУ, 2017. – С. 75-76. 18. Давимука С. А. Регіональні ін- новаційні екосистеми: напрями розбудови в умовах європейської інтеграції: монографія / С.А. Дави- мука, Л.І. Федулова. – Львів: ДУ «Інститут регіона- льних досліджень імені М.І. Долішнього НАН Укра- їни», 2016. – 464 с. 19. Регіональні інноваційні сис- теми України: стан формування та розвитку в умо- вах інтеграційних процесів: монографія / за ред. Л.І. Федулової; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогно- зув. НАН України». – К., 2013. – 724 с. 20. Регіона- льні інноваційні системи: досвід розвинених країн і перспективи його використання в Україні: збірник інформаційно-аналітичних матеріалів / за ред. Т.І. Євтухової, О.В. Красовської. – К.: ДП «КиївЦН- ТЕІ», 2012. – 254 с. 21. Toolbox for Promoting Inno- vation Systems [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.enterprise-development.org/wp-content/up loads/giz2014-0068en-promoting-innovation-systems. pdf. 22. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 26.11.2015 р. № 848-VIII // Відо- мості Верховної Ради України. – 2016. – № 3. – Ст. 25. Ляшенко В. І., Підоричева І. Ю. Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних си- стем в умовах децентралізації У статті наведено підхід до формування регіо- нальних інноваційних систем України навколо ме- режі регіональних наукових центрів НАН України та МОН України в контексті децентралізації влади. Запропоновано удосконалити мережу наукових центрів шляхом створення Поліського і Подільсь- кого наукових центрів НАН України та МОН Укра- їни для ефективного виконання ними законодавчо закріплених повноважень та набуття провідної ко- ординаційної ролі у науково-технічному та іннова- ційному розвитку країни. Для надання науковим центрам статусу подвійного підпорядкування про- понується створити філії наукових інститутів НАН України при вищих навчальних закладах МОН Ук- раїни та інші спільні науково-освітні структури. Ключові слова: регіональний науковий центр НАН України та МОН України, інноваційна сис- В. І. Ляшенко, І. Ю. Підоричева 20 Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017 тема, підсистеми інноваційної системи, інновацій- ний процес, децентралізація влади. Ляшенко В. И., Пидоричева И. Ю. Регио- нальные научные центры НАН Украины и МОН Украины как ядро развития региональных ин- новационных систем в условиях децентрализа- ции В статье приведен подход к формированию ре- гиональных инновационных систем Украины во- круг сети региональных научных центров НАН Украины и МОН Украины в условиях децентрали- зации власти. Предлагается усовершенствовать сеть научных центров путем создания Полесского и По- дольского научных центров НАН Украины и МОН Украины для эффективного выполнения ими зако- нодательно закрепленных полномочий и обретения ведущей координационной роли в научно-техниче- ском и инновационном развитии страны. Для предо- ставления научным центрам статуса двойного под- чинения предлагается создать филиалы научных ин- ститутов НАН Украины при высших учебных заве- дениях МОН Украины и другие совместные научно- образовательные структуры. Ключевые слова: региональный научный центр НАН Украины и МОН Украины, инновационная си- стема, подсистемы инновационной системы, инно- вационный процесс, децентрализация власти. Lyashenko V. Pidorycheva I. Regional science centers under NAS and MES of Ukraine as the core of the development of regional innovation systems in the context of decentralization The article provides an approach to the formation of regional innovation systems of Ukraine around the network of regional science centers under NAS and MES of Ukraine in a decentralized environment. To im- prove the network of science centers it is proposed to create the Polessky and Podolsky science centers under NAS and MES of Ukraine to effectively carrying out their legislative powers and achieving the leading coor- dinating role in the scientific, technical and innovative development of the country. To confer on the science centers the dual subordination status it is proposed to es- tablish affiliates of scientific institutes of the NAS of Ukraine at universities of MES of Ukraine and other col- laborative scientific and educational structures. Keywords: regional science centers under NAS and MES of Ukraine, innovation system, subsystems of in- novation system, innovation process, decentralization. Стаття надійшла до редакції 21.03.2017 Прийнято до друку 22.03.2017

Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації

Institution

Ähnliche Einträge