Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України
На основі аналізу особливостей відтворювальних процесів фізичного і природного капіталів старопромислових регіонів України виявлено, що структурна перебудова економіки цих регіонів здійснюється за «моделлю реіндустріалізації» і зорієнтована на збереження ознак індустріальної економіки. Встановлено з...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123120 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 39–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123120 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1231202017-08-30T03:03:03Z Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України Снігова, О.Ю. Міжнародна та регіональна економіка На основі аналізу особливостей відтворювальних процесів фізичного і природного капіталів старопромислових регіонів України виявлено, що структурна перебудова економіки цих регіонів здійснюється за «моделлю реіндустріалізації» і зорієнтована на збереження ознак індустріальної економіки. Встановлено змістовні характеристики цієї моделі. Оцінено можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів. З’ясовано, що при здійсненні структурної перебудови старопромислових регіонів в Україні доцільно використовувати досвід Німеччини. Надано рекомендації щодо становлення в старопромислових регіонах Україні «моделі постіндустріального синтезу». На базе анализа особенностей воспроизводственных процессов физического и природного капиталов старопромышленных регионов Украины определено, что структурная перестройка экономики этих регионов осуществляется согласно «модели реиндустриализации» и ориентирована на сохранение характеристик индустриальной экономики. Установлены особенности этой модели. Оценена возможность формирования постиндустриальных конкурентных преимуществ старопромышленных регионов. Выяснено, что при осуществлении структурной перестройки целесообразно использовать опыт Германии. Даны предложения и по становлению в старопромышленных регионах Украины «модели постиндустриального синтеза». Based on the analysis of specific features of physical and natural capital reproduction of old-industrial regions of Ukraine, has been revealed that structural reconstruction of the economy of these regions is being realized according to “reindustrialization” model and has been oriented to save the features of industrial economy. The definitive features of this model have been determined. The possibilities of post-industrial competitive advantages of old-industrial regions formation have been estimated. Has been concluded that in structural reconstruction of old-industrial regions of Ukraine the experience of Germany is worth to be used. The recommendations have been given to establish the “model of industrial synthesis” in old-industrial regions of Ukraine. 2017 Article Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 39–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123120 316.324.8:332.122 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка |
| spellingShingle |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Снігова, О.Ю. Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України Економічний вісник Донбасу |
| description |
На основі аналізу особливостей відтворювальних процесів фізичного і природного капіталів старопромислових регіонів України виявлено, що структурна перебудова економіки цих регіонів здійснюється за «моделлю реіндустріалізації» і зорієнтована на збереження ознак індустріальної економіки. Встановлено змістовні характеристики цієї моделі. Оцінено можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів. З’ясовано, що при здійсненні структурної перебудови старопромислових регіонів в Україні доцільно використовувати досвід Німеччини. Надано рекомендації щодо становлення в старопромислових регіонах Україні «моделі постіндустріального синтезу». |
| format |
Article |
| author |
Снігова, О.Ю. |
| author_facet |
Снігова, О.Ю. |
| author_sort |
Снігова, О.Ю. |
| title |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України |
| title_short |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України |
| title_full |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України |
| title_fullStr |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України |
| title_full_unstemmed |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України |
| title_sort |
можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів україни |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Міжнародна та регіональна економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123120 |
| citation_txt |
Можливості формування постіндустріальних конкурентних переваг старопромислових регіонів України / О.Ю. Снігова // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 1 (47). — С. 39–51. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT snígovaoû možlivostíformuvannâpostíndustríalʹnihkonkurentnihperevagstaropromislovihregíonívukraíni |
| first_indexed |
2025-07-08T23:06:07Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:06:07Z |
| _version_ |
1837121901945683968 |
| fulltext |
О. Ю. Снігова
39
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
УДК 316.324.8:332.122
О. Ю. Снігова,
кандидат економічних наук,
ДУ «Інститут економіки та
прогнозування НАН України», м. Київ
МОЖЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ КОНКУРЕНТНИХ
ПЕРЕВАГ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Вступ. Підписання Угоди про асоціацію з Єв-
ропейським Союзом, яка припускає сприяння мо-
дернізації та реструктуризації окремих галузей про-
мисловості України з особливим акцентом на спів-
робітництві в базових для старопромислових регіо-
нів галузях (добувній та металургійній), відкриває
нові можливості щодо створення умов для розвитку
економіки цих регіонів в Україні. Перш за все, це
вимагає встановлення на підставі оцінки стану фі-
зичного та природного капіталу характеристик су-
часної моделі економічного розвитку цих регіонів та
визначення характеристик моделі, на розбудову якої
необхідно спрямовувати зусилля в процесі струк-
турної трансформації; встановлення особливостей
та можливостей трансформації потенціалу старо-
промислових регіонів; виявлення та створення умов
щодо формування конкурентних переваг, що відпо-
відають моделі постіндустріального розвитку.
Проблеми старопромислових регіонів висвіт-
лено в наукових працях достатньо широко. Євро-
пейські дослідники проблем старопромислових ре-
гіонів мають значний обсяг теоретичних напрацю-
вань з визначеної проблематики. Їх дослідження бі-
льшою мірою спрямовано на розуміння причин еко-
номічного спаду [25], зниження економічної актив-
ності [26] та перетворення регіонів на старопромис-
лові [27].
Науковці пострадянського простору вивчають
проблеми старопромислових регіонів більшою мі-
рою з практичної точки зору. Найбільш активно до-
сліджуються чинники просторових змін в економіці
та особливості просторового розміщення виробни-
чих сил регіонів цього типу [19, 21] проблеми, чин-
ники, перспективи їх розвитку [3] та аналізується єв-
ропейський досвід подолання структурних протиріч
старопромислових регіонів з визначенням напрямів
його адаптації та перспектив практичного впрова-
дження [11, 14-16].
Враховуючи експортну орієнтованість еконо-
міки вітчизняних старопромислових регіонів, при
дослідженні умов їх економічного розвитку досить
розвиненими напрямами досліджень є встановлення
впливу світових економічних тенденцій [2, 10] та
визначення проблем підвищення конкурентоспро-
можності «базових» галузей економіки цих регіонів
[1].
Достатньо вивченими є управлінські аспекти
розвитку старопромислових регіонів в умовах
трансформації економіки. Більшою мірою в цьому
контексті наукові праці стосуються виявлення ін-
ституційних властивостей [23] та особливостей уп-
равління розвитком старопромислових регіонів [4],
а також стимулювання малого підприємництва [7]
та подолання соціальних наслідків реструктуризації
«базових» галузей старопромислових регіонів з
особливим акцентом на проблемах старопромисло-
вих мономіст [9, 17, 22].
Останнім часом, з приводу становлення постін-
дустріального суспільства, поширення набули на-
укові та практичні дослідження зміни підходів щодо
забезпечення конкурентоспроможності [6], пошуку
інструментів розвитку та активізації неоіндустріалі-
зації [12, 20] оцінки рівня постіндустріального роз-
витку регіонів [8], вивчення постіндустріальних де-
термінант зростання ролі освіти і науки в соціально-
економічному розвитку суспільства [18] тощо.
Проте жодна з наукових праць не визначає особли-
востей та не торкається проблем формування пост-
індустріальних конкурентних переваг старопромис-
лових регіонів.
Тож, метою дослідження є встановлення особ-
ливостей та можливостей трансформації потенціалу
старопромислових регіонів в умовах становлення
постіндустріального суспільства, а також виявлення
умов щодо формування конкурентних переваг, що
відповідають моделі постіндустріального розвитку.
Викладення основного матеріалу. Виявлення
характеристик сучасної моделі економічного роз-
витку старопромислових регіонів України. З огляду
на тривалий термін розвитку України в межах мо-
делі індустріальної економіки, високий рівень нако-
пичення основного капіталу відстежується саме в
чотирьох старопромислових регіонах – Дніпропет-
ровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській об-
ластях. У регіональній структурі основних засобів
їхня сумарна вартість протягом тривалого періоду
залишалась незмінно високою та сягала третини ва-
ртості основних засобів України. Проте в процесі
реструктуризації національної економіки частка ос-
новного капіталу старопромислових регіонів у стру-
ктурі основного капіталу України має тенденцію до
скорочення. Так, за період з 2000-2010 рр. цей пока-
зник скоротився у 1,5 раза – до близько 23%
(табл. 1).
Тривалий час за накопиченою вартістю основ-
них засобів серед всіх регіонів України та старопро-
О. Ю. Снігова
40
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
мислових зокрема лідирувала Донецька область. В
структурі вартості основних засобів до 2005 р. їй на-
лежала найбільша питома вага, яка наближалась до
12%. Незначно поступалася за цим показником й
Дніпропетровська область, тоді як частка інших об-
ластей, що входять до цієї групи регіонів, була
більш ніж у 2 рази меншою за лідерів. Зростання
вартості основних засобів серед старопромислових
регіонів не відбувалося однаковими темпами. Почи-
наючи з 2010 р., Донецьку область випередила Дніп-
ропетровська, де, за рахунок максимального вве-
дення в дію основних засобів, збільшення вартості
основних засобів сягає максимального значення се-
ред всіх регіонів України.
Таблиця 1
Вартість основних засобів старопромислових регіонів України
2000 2005 2010
Вартість,
млн грн
Струк-
тура, %
Вартість,
млн грн .
Струк-
тура, %
Вартість,
млн грн
Струк-
тура, %
Україна 828822 100,0 1276201 100,0 6648861 100,0
Дніпропетровська 86131 10,4 136776 10,7 702986 10,6
Донецька 99256 12,0 144630 11,3 454778 6,8
Запорізька 44810 5,4 70358 5,5 227548 3,4
Луганська 43948 5,3 57357 4,5 122542 1,8
Всього по старопромисло-
вих регіонах
274145 33,1 409121 32,1 1507854 22,7
Максимальне значення
серед регіонів України
99256
Донецька
12,0 144630
Донецька
11,3 702986
Дніпропетров-
ська
10,6
Мінімальне значення
серед регіонів України
11167
Чернівецька
1,4 13720
Чернівецька
1,1 32783
Тернопільська
0,5
У 2014 р. провідні напрями економічної діяль-
ності старопромислових регіонів є аутсайдерами за
темпами зростання основного капіталу в серед-
ньому по Україні. Зниженням обсягів основного ка-
піталу в 2014 р. характеризуються промисловість в
цілому (98,2% до попереднього року) та напрями
промислової діяльності, притаманні старопромис-
ловим регіонам, зокрема добування кам’яного та бу-
рого вугілля (84,4%), виробництво хімічних речовин
і хімічної продукції (96,2%). Обсяг основного капі-
талу незначним чином збільшився в металургійному
виробництві, виробництві готових металевих виро-
бів (101,1%), виробництві коксу та продуктів нафто-
перероблення (100,5%).
Унаслідок реструктуризації національного гос-
подарського комплексу, передусім у напрямі деін-
дустріалізації, структура основного капіталу за ви-
дами економічної діяльності як в середньому по Ук-
раїні, так і в регіональному розрізі зазнала істотних
змін. Але структурні зміни, що відбувалися в еконо-
міці старопромислових регіонів України, почина-
ючи з часів незалежності, не змінили спрямованості
регіонального розвитку. Навіть під впливом активі-
зації процесу у 2000-х роках структура економіки
цих регіонів не зазнала істотних змін.
Так, структура вартості основних засобів за ви-
дами економічної діяльності на початку 2000 р. чіт-
ко відбиває відсутність будь-яких суттєвих відмін-
ностей у структурі економічної діяльності цих регі-
онів та збереження їх промислової спеціалізації.
У 2000 р. в усіх без винятку регіонах цієї групи
переважну частку вартості основних засобів (бли-
зько 50%) зосереджено в промисловості. Лідируючі
позиції за часткою в структурі вартості основних за-
собів займають Донецька та Луганська області, де
значення показника навіть перевищує рівень 51%.
Другу позицію за часткою нагромадженого ос-
новного капіталу займають операції з нерухомим
майном, оренда, інжиніринг та надання послуг під-
приємцям. У 2000 р. за цим напрямом економічної
діяльності зосереджено близько п’ятої частини ос-
новного капіталу старопромислових регіонів Укра-
їни.
Зі значним відривом від провідних напрямів
економічної діяльності третю позицію в структурі
нагромадженого основного капіталу цих регіонів
України займає напрям «Діяльність транспорту та
зв’язку», але частка основних засобів за цим напря-
мом є незначною і не перевищує 12%. Виключенням
була лише Запорізька область, де третю позицію за
обсягом нагромадженого капіталу зайняло сільське
господарство. Його частка також є незначною –
трохи більшою 10%.
Не сприяли структурній перебудові економіки
старопромислових регіонів України і подальші
кроки у сфері державного управління регіональним
розвитком. Для більшості з них – Донецької, Запо-
різької, Луганської областей – документи стратегіч-
ної спрямованості [5], що визначали державну регі-
ональну політику з середини 2000 р., офіційно сти-
мулювали подальший інерційний розвиток базових
галузей промисловості без будь-яких суттєвих змін
у структурі економіки регіонів. Тож структура вар-
тості основного капіталу в цих областях залишилась
практично незмінною, а переважна частка основ-
ного капіталу – зосередженою в промисловості.
О. Ю. Снігова
41
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Більшою мірою, ніж для інших старопромисло-
вих регіонів, враховувались потреби розвитку з ви-
користанням потенціалу диверсифікації та на основі
впровадження високотехнологічних виробництв у
пріоритетних напрямах розвитку Дніпропетровської
області. Вони передбачали не лише модернізацію іс-
нуючих об’єктів гірничо-металургійного комплек-
су, але й освоєння нових конкурентоспроможних
видів продукції з високою доданою вартістю та орі-
єнтацію на розвиток ринку послуг.
Саме це призвело до зміни структури вартості
основних засобів Дніпропетровської області за ра-
хунок значного (в 1,7 раза) скорочення частки ос-
новного капіталу в промисловості близько до 30% та
забезпечило переважання обсягів основного капі-
талу за напрямом «Діяльність транспорту та
зв’язку». Тож, поміж інших старопромислових регі-
онів у 2010 р. структура вартості основного капіталу
цієї області досить вирізняється.
Деякі зміни відбулися й в структурі основного
капіталу за напрямами промислової діяльності, які
свідчать про певні позитивні тенденції щодо зрос-
тання орієнтованості промислової діяльності старо-
промислових регіонів на збільшення доданої варто-
сті. Особливо звертає на себе увагу зниження у
2010 р. частки основного капіталу в добувній про-
мисловості Донецької області більш ніж у 2 рази та
її зростання (близько у 1,5 раза) в переробній про-
мисловості. Схожі тенденції відстежуються в Дніп-
ропетровській та Запорізькій областях, але в Доне-
цькій області – найбільш відчутними темпами. По-
між старопромислових регіонів України лише в Лу-
ганській області промисловість залишалась меншою
мірою орієнтованою на зростання доданої вартості і
продовжувалася експлуатація сировино орієнтова-
ної економічної структури.
Незмінність напрямів та структури оновлення
основних засобів цієї групи регіонів також обумов-
лена «зацикленістю» державної регіональної полі-
тики по відношенню до старопромислових регіонів
на збереженні експлуатації «старих» галузей на
трансформаційній основі.
Переважна частка ліквідованих та введених в
дію протягом 2000-2013 рр. основних засобів по всіх
старопромислових регіонах з невеликою міжрегіо-
нальною диференціацією припадає на промисло-
вість. Проте частка виведених з експлуатації основ-
них засобів в промисловості в їх загальному обсязі
значно зростає, а введення – залишається практично
незмінною.
У цілому активний рух основних засобів протя-
гом 2000-2013 рр. здійснювався за такими напря-
мами економічної діяльності старопромислових ре-
гіонів: промисловість, сільське господарство, тор-
гівля, діяльність транспорту та зв’язку, фінансова ді-
яльність, операції з нерухомим майном, оренда, ін-
жиніринг та надання послуг підприємцям.
Незважаючи на активізацію руху основного ка-
піталу, оновлення основних засобів старопромисло-
вих регіонів відбувається незадовільними темпами.
Ступінь зносу основних засобів в цих регіонах пос-
тійно зростає (табл. 2). Якщо на початку 2000 р. його
рівень не перевищував 50%, то у 2010 р. ступінь
зносу зріс по деяких регіонах приблизно у 1,7 раза і
складав від 56% в Луганській області до 80% – у До-
нецькій області. Ці тенденції щодо постаріння ос-
новних засобів регіонів цієї групи цілком відпові-
дали загальноукраїнським характеристикам до
2014 р., проте збройний конфлікт на сході України
призвів до погіршення показників у Донецькій та
Луганській областях.
Таблиця 2
Знос основних засобів старопромислових регіонів України
Знос основних засобів, млн грн Ступінь зносу, %
2000 2005 2010 2000 2010 2014 2015
Україна 36473 56866 121927 45,0 74,9 83,5 -
Дніпропетровська 3874 5273 13426 50,8 78,7 - -
Донецька 3672 6295 14464 44,2 64,5 - -
Запорізька 2081 2614 4510 46,9 72,6 - -
Луганська 1299 2428 5703 43,2 55,9 60* 64*
Максимальне зна-
чення серед регіонів
України
3874
Дніпропет-
ровська
6295
Донецька
14464
Донецька
62,9
Чернігів-
ська
97,1
Вінницька
- -
Мінімальне значення
серед регіонів Укра-
їни
404
Закарпатська
534
Черніве-
цька
976
Черніве-
цька
35,6
Харківська
37,7
Чернігівська
- -
«-» – немає інформації.
* За даними Стратегії соціально-економічного розвитку Луганської області до 2020 р.
Найвищим ступінь зносу основних засобів ста-
ропромислових регіонів є в діяльності транспорту та
зв’язку (близько 90%), в промисловості та освітній
діяльності (майже 70%) та у сфері будівництва
(60%) з незначними відмінностями по областях.
Ступінь зносу основних засобів за видами промис-
лової діяльності протягом часу має тенденцію до
зростання по всіх регіонах України, але значно від-
різняється саме поміж старопромислових регіонів,
хоча і має тенденцію до згладжування відмінностей.
О. Ю. Снігова
42
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
В переробній промисловості, а також у вироб-
ництві та розподілі пари, газу, конденсату в 2000 р.
відмінності за ступенем зносу основних засобів по-
між старопромислових регіонів були незначними.
Одночасно ступінь зносу в добувній промисловості
значно (близько у 2,5 раза) коливався від 26% у Лу-
ганській області до 61% у Запорізькій.
Натомість міжрегіональні відмінності щодо
ступеня зносу основних засобів у 2010 р. за будь
яким-напрямом промислової діяльності цієї групи
регіонів не перевищували 1,5 раза. А Луганська об-
ласть мала найкращі показники поміж інших як в ці-
лому у промисловості, так і за окремими видами
промислової діяльності.
Динаміку зміни величини основного капіталу
значною мірою визначають обсяги інвестицій, які
спрямовуються на його модернізацію. Практично по
всіх старопромислових регіонах України (крім Запо-
різької області) до 2012 р. спостерігалася тенденція
збільшення обсягів інвестицій в основний капітал. В
Запорізькій області цей процес був нестабільним, а
Дніпропетровська та Донецька області були безза-
перечними лідерами по залученнях інвестицій в ос-
новний капітал серед всіх регіонів України (табл. 3).
Загалом середньорічне нарощування обсягів
капіталовкладень в Україні протягом 2001-2013 рр.
становило близько 20%. Лідерами в цих процесах
були старопромислові регіони, серед яких виокрем-
лювалась Донецька область.
Таблиця 3
Інвестиції в основний капітал, млн грн
2010 2011 2012 2013 2014 2015 1 кв. 2016
Україна 189061 259932 293692 267728 219420/204061* 251154,3 51591,7
Дніпропетровська 16017 22116 22509 21290 20357 6640,7 4576,8
Донецька 14994 26802 31722 27912 13155 7123,3 1954,4
Запорізька 7964 6677 7204 6839 7035 1826,5 1549,0
Луганська 5646 6980 8223 11369 5223/513,3** 145,8** 328,4
Максимальне
значення*
16017
Дніпропетров-
ська
26802
Донецька
31722
Донецька
27912
Донецька
20357
Дніпропетровська
- 4961,3
Київська
Мінімальне
значення*
1715
Чернівецька
1794
Чернівецька
2229
Черніве-
цька
2257
Черніве-
цька
1687
Чернівецька
- 325,0
Черніве-
цька
* Без урахування даних по м. Київ та м. Севастополь.
** По території, підконтрольній українській владі.
Ці ж тенденції простежувалися й у розрахунку
інвестиційних надходжень на одну особу (табл. 4).
Порівняно з 2011 р. в задіяних в АТО областях цей
показник наближається до межі погіршення у 20 ра-
зів в Луганській області та близько 11 разів у Доне-
цькій області і є найгіршим серед всіх регіонів Ук-
раїни. Трохи гіршою, ніж в середньому по Україні,
є ситуація в Дніпропетровській та Запорізькій обла-
стях. Скорочення капітальних інвестицій на одну
особу по цих регіонах становить близько 4 рази (при
середньоукраїнському скороченні показника бли-
зько в 3,5 раза).
В 2013 р. старопромислові регіони, які досі
були беззаперечними лідерами за обсягами накопи-
чення основного капіталу серед регіонів України,
втратили власні позиції. Падіння попиту на основну
промислову продукцію старопромислових регіонів
України на основних світових ринках обумовило
зниження інвестиційної активності по цих регіонах.
А збройний конфлікт на сході України у 2014 р.
спричинив різке падіння обсягів інвестицій не лише
у безпосередньо задіяних в АТО регіонах (Донець-
кій та Луганській областях), але й в інших, прилег-
лих до них, територіях (табл. 5).
Таблиця 4
Обсяг капітальних інвестицій на одну особу, грн
2011
І кв.
2016 р.
Абсолютне
значення
показника
Рейтинг
региону
Україна 4593,7 - 1208,9
Дніпропетровська 5448,9 5 1402,9
Донецька 4902,0 6 457,9
Запорізька 3364,7 14 880,6
Луганська 2681,7 17 148,7
Максимальне
значення*
12463,8
Київ
9012,3
Київська
- 2876,2
Київська
Мінімальне значення* 2116,7
Волинська
- 148,7
Луганська
Проте обвальне (більше ніж у 2 рази) скоро-
чення обсягів інвестицій в 2014 р. спостерігалось
саме в Донецькій та Луганській областях. Врахову-
ючи те, що значні виробничі потужності залиши-
лись на окупованій території України, падіння обся-
гів інвестицій в основний капітал по Донецькій та
Луганській областях є катастрофічним і перевищує
межу у 20 разів порівняно з попереднім роком.
О. Ю. Снігова
43
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Таблиця 5
Індекси капітальних інвестицій,
% до відповідного попереднього періоду
2011 2012 2013 2014
І кв.
2016 р.
Україна 118,8 108,5 88,9 75,9
Дніпропет-
ровська
122,1 94,0 93,8
80,2
110,0
Донецька 153,3 112,6 79,6 44,0 120,9
Запорізька 70,4 101,9 95,9 89,8 125,7
Луганська 114,3 124,3 142,6 39,2 140,5
Максима-
льне зна-
чення серед
регіонів Ук-
раїни
219,0
АР
Крим
- -
-
238,2
Херсон-
ська
Мінімальне
значення се-
ред регіонів
України
87,9
Оде-
ська
- -
-
85,3
Волинська
70,7
м. Київ
Головним чином, зниження обсягів фінансових
вкладень у розвиток старопромислових регіонів
обумовлено стабільно напруженою політичною та
соціально-економічною ситуацією у Донецькій, Лу-
ганській областях та прилеглих до них територіях.
На відміну від 2014 р., коли спостерігалось ско-
рочення інвестицій в основний капітал майже у всіх
регіонах України, у 2015 р. більшість регіонів про-
демонструвала позитивну динаміку освоєння інвес-
тицій. Разом з тим, у 2015 р. найбільше падіння спо-
стерігалось саме в регіонах воєнного конфлікту – в
Луганській (73,9%), Донецькій (58,9%) областях.
Незадовільними також були тенденції в Запорізькій
області, де падіння обсягів інвестицій становило
15,1%.
В умовах воєнного конфлікту та дестабілізації
суспільно-політичної та соціально-економічної си-
туації в регіоні прогнозується подальше падіння об-
сягів залучення інвестиційних ресурсів. Від частини
іноземних та вітчизняних інвесторів слід очікувати
заморожування інвестиційних проектів або ж їх
повної зупинки.
Головним джерелом фінансування капітальних
інвестицій як в цілому по Україні, так і по старопро-
мислових регіонах зокрема залишаються кошти
суб’єктів господарювання, які спрямовуються на
оновлення виробничих фондів, їх модернізацію,
технічне переоснащення та реконструкцію. В регіо-
нах України, що формують цю групу, на їхню частку
припадає близько 90% всіх капітальних інвестицій
при середньоукраїнському значенні показника у
70% (табл. 6).
Таблиця 6
Структура капітальних інвестицій за сферами фінансування в І кв. 2016 р.,
% до загальної структури регіону
Кошти
державного
бюджету
місцевого
бюджету
власні
кошти
підпри-
ємств, з
них
амортизаційні
відрахування
кредити
банків та
інші
позики
кошти насе-
лення на
будівни-
цтво житла
інші
джерела
Україна 0,5 1.8 73,5 11,8 7,6 12,6 2,0
Дніпропетровська 0,1 2,0 89,7 14,9 4,9 3,3 0,0
Донецька 0,1 7,3 89,8 9,3 1,7 1,1 -
Запорізька 0,0 1,2 95,2 14,4 1,5 0,9 -
Луганська 0,8 2,4 95,3 8,1 - 0,5 -
Максимальне значення 1,8
Харківська
4,9
Хмельницька
84,6
Чернігів-
ська
21,2
Харківська
49,8
Миколаїв-
ська
4,6
Черніве-
цька
12,3
Київська
Мінімальне значення 0,0
Черкаська, Ми-
колаївська,
Запорізька,
Волинська
0,4
Київська
35,7
Черніве-
цька
1,7
Чернігівська,
Полтавська
0,6
Івано-
Франків-
ська
0,5
Луганська
0,0
Дніпро-
петров-
ська
В І кв. 2016 р. найбільший обсяг капітальних ін-
вестицій за рахунок коштів суб’єктів господарю-
вання зосереджено в Луганській та Запорозькій об-
ластях (по 95%). Незначно відрізнявся їх рівень й в
Донецькій та Луганській областях (близько 90%).
Рівень фінансування оновлення виробничих потуж-
ностей за власні кошти підприємств в старопромис-
лових регіонах є найвищим по Україні.
Практично відсутні регіональні відмінності в
структурі капітальних інвестицій у матеріальні
активи за видами основних засобів (табл. 7). В
І кв. 2016 р. по старопромислових регіонах України
найбільше інвестували в машини і обладнання.
Проте міжрегіональні коливання частки інвестицій
в машини і обладнання по регіонах є досить значу-
щим: від 36% у Дніпропетровській області (що від-
повідає загальноукраїнським тенденціям) до 60% –
в Донецькій області (що є максимальним по всіх ре-
гіонах України).
О. Ю. Снігова
44
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Значними були також капіталовкладення в ін-
женерні споруди. В Донецькій та Запорізькій облас-
тях їх частка у загальному обсязі інвестицій у ма-
теріальні активи сягає середньоукраїнського зна-
чення, а в Луганській та Дніпропетровській – пере-
вищує його рівень в 1,8 та в 1,2 раза відповідно. Це
було зумовлено тим, що підприємства прагнули під-
вищити свою конкурентоспроможність, модернізу-
ючи виробництво.
Таблиця 7
Структура капітальних інвестицій у матеріальні активи за видами основних засобів
у І кв. 2016 р., % до загальної структури регіону
Житлові
будівлі
Нежитлові
будівлі
Інженерні
споруди
Машини,
обладнання,
інвентар
Транспорт-
ні засоби
Земля
Україна 17,3 14,8 17,0 36,5 9,8 0,4
Дніпропетровська 7,4 24,6 21,6 36,1 6,1 0,6
Донецька 1,7 4,6 18,5 60,3 10,1 -
Запорізька 3,0 7,2 16,7 58,6 8,4 -
Луганська 0,8 4,0 31,0 49,2 10,3 -
Максимальне зна-
чення
57,1
Чернівецька
40,0
Волинська
45,0
Миколаїв-
ська
60,3
Донецька
13,9
Львівська
1,9
Одеська
Мінімальне значення 0,8
Луганська
4.0
Луганська
1,9
Волинська
11,8
Івано-Франків-
ська
5,0
Київська
0,0
Миколаїв-
ська
На початку 2016 р. інвесторів практично не ці-
кавили такі матеріальні активи старопромислових
регіонів як земля (на частку цих інвестицій припадає
лише 0,6% від загального обсягу інвестицій у мате-
ріальні активи) та житлові будинки (частка інвести-
цій є нижчою за середньоукраїнське значення у
21 раз в Луганській області та у 2,3 раза – у Дніпро-
петровській областях).
В 2001-2014 рр. в Україні серед видів еконо-
мічної діяльності найбільші обсяги капіталовкла-
день надходили у промисловість (близько 62% від
загальної суми інвестицій в основний капітал).
Другу позицію зі значним (у 2,5 раза) відривом від
лідируючого напряму капіталовкладень займає тра-
нспорт, де освоєно чверть всіх обсягів інвестицій.
На третьому місці – будівництво, куди спрямовува-
лось трохи більше 13% (табл. 8).
Таблиця 8
Структура капітальних інвестицій за основними видами економічної діяльності старопромислових
регіонів,% до загального обсягу інвестицій по регіону
Види економічної
діяльності
Роки Дніпропетровська Донецька Запорізька Луганська
1 2 3 4 5 6
Сільське господарство
2010 4,5 3,0 7,8 4,6
2011 5,6 2,8 10,8 4,5
2012 5,4 1,9 8,4 5,9
2013 4,8 2,9 7,3 3,7
2014 6,5 2,4 8,6 3,8
І кв. 2016 р. 10,9 5,6 21,5 36,5
Промисловість
2010 54,0 54,1 32,2 65,3
2011 56,9 53,1 55,8 66,7
2012 52,3 53,4 64,0 65,8
2013 55,3 59,5 63,6 69,7
2014 62,5 60,2 77,4 84,1
І кв. 2016 р. 46,4 63,4 67,8 55,6
Оптова і роздрібна тор-
гівля, ремонт автотранс-
портних засобів
2010 10,7 3,7 43,2 6,9
2011 6,4 4,2 15,4 6,3
2012 7.7 4,2 3,0 5,8
2013 6,4 6,0 3,2 9,2
2014 6,5 6,1 2,3 2,6
І кв. 2016 р. 7,6 3,5 3,1 1,1
Транспортне, складське
господарство, поштова та
кур’єрська діяльність
2010 9,1 9,9 0,7 0,6
2011 7,2 10,6 0,6 1,7
2012 11,2 12,2 0,7 1,5
2013 8,9 6,0 0,8 1,3
2014 5,5 7,3 0,8 3,9
І кв. 2016 р. 1,5 4,2 1,0 0,5
О. Ю. Снігова
45
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Закінчення табл. 8
1 2 3 4 5 6
Тимчасове розміщення й
організація харчування
2010 0,2 0,5 0,2 0,1
2011 0,2 1,4 3,4 0,1
2012 0,2 1,3 0,2 0,2
2013 0,4 0,6 0,2 0,1
2014 0,2 0,3 0,2 0,0
І кв. 2016 р. 0,1 0,0 0,2 0,1
Інформація та телекомуні-
кація
2010 0,5 0,7 0,2 0,3
2011 0,7 0,2 0,2 0,3
2012 0,7 0,1 0,4 0,3
2013 0,3 1,2 0,2 0,2
2014 0,2 3,7 0,1 0,1
І кв. 2016 р. 0,4 12,4 0,2 0,0
Фінансова та страхова
діяльність
2010 2,8 0,8 1,8 0,0
2011 2,8 0,7 1,3 0,1
2012 4,7 0,5 0,5 0,6
2013 3,9 0,6 0,7 0,1
2014 4,6 0,5 0,3 0,0
І кв. 2016 р. - - - -
Операції з нерухомим
майном
2010 6,6 4,5 2,3 2,2
2011 6,2 3,9 1,0 1,2
2012 4,2 3,7 1,1 1,7
2013 6,4 5,4 2,9 1,0
2014 4,8 7,5 1,2 0,6
І кв. 2016 р. 21,1 1,8 1,5 0,1
Професійна, наукова
та технічна діяльність
2010 0,5 6,7 3,0 3,6
2011 0,8 11,2 3,6 2,4
2012 1,1 9,4 2,2 1,9
2013 0,5 0,8 2,4 0,6
2014 0,7 0,6 1,6 0,7
І кв. 2016 р. 0,5 0,1 0,8 1,4
Структура капітальних інвестицій в основні за-
соби за видами економічної діяльності свідчить, що
пріоритетом економічного розвитку старопромис-
лових регіонів на початок 2016 р. також залиша-
ється промисловість. Починаючи з 2000 р., її значу-
щість в економічній структурі цих регіонів лише
зростала. Навіть стабільна напруженість на сході
України та втрата значного обсягу промислових ак-
тивів не обумовили будь-яке її суттєве скорочення і
не змінили спрямованості інвестиційних потоків в
І кв. 2016 р.
Проте під впливом збройного конфлікту на
сході України істотних змін зазнала структура капі-
тальних інвестицій по регіонах цієї групи за видами
промислової діяльності (табл. 9). Саме вона відобра-
жає фактичні пріоритети промислового розви-
тку старопромислових регіонів в реальному часі.
Таблиця 9
Структура капітальних інвестицій за видами промислової діяльності в І кв. 2016 р.,
% до загального обсягу по регіону
Напрями промислової
діяльності
Значення показника
Україна Дніпропет-
ровська
Донецька Запорі-
зька
Луганська Максимальне значення
по Україні
Мінімальне значення
по Україні
1 2 3 4 5 6 7 8
Добувна промисловість і
розробка кар’єрів
21,1 48,4 28,4 10,0 71,0 71,0
Луганська
0,1
Волинська, Київська,
Сумська, Харківська
Переробна промисловість,
у тому числі
57,9 43,5 65,8 83,6 24,7 94,3
Харківська
24,7
Луганська
виробництво харчових про-
дуктів, напоїв, тютюнових
виробів
19,1 8,5 1.7 7,1 1,4 69,1
Івано-Франківська
1,4
Луганська
текстильне виробництво,
виробництво одягу, шкіри,
виробів зі шкіри
1,5 0,6 - 0,3 - 11,1
Закарпатська
0,3
Миколаївська,
Запорізька
виробництво готових виро-
бів з деревини
4,2 1,3 - - - 50,8
Волинська
0,5
Сумська
виробництво коксу та про-
дуктів нафтоперероблення
0,6 - 2,3 2,3 - 2,3
Донецька, Запорізька
2,3
Донецька, Запорізька
виробництво хімічних ре-
човин і хімічної продукції
1,9 2,0 0,2 1,6 3,2 12,9
Черкаська
0,1
Івано-Франківська,
Херсонська
виробництво фармацевтич-
них продуктів і фармацев-
тичних препаратів
2,3 - - - -
О. Ю. Снігова
46
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Закінчення табл. 9
1 2 3 4 5 6 7 8
виробництво гумових і пла-
стмасових виробів, ін. не-
металевої продукції
7,6 3,3 2,1 1,9 1,0 45,5
Рівненська
0,8
Кіровоградська
металургійне виробництво,
виробництво готових мета-
левих виробів, крім машин
та устаткування
10,5 24,3 43,7 41,2 14,3 43,7
Донецька
0,6
Житомирська
виробництво комп’ютерів,
електронної та оптичної
продукції
0,5 0,0 - 0,7 - 4,2
Закарпатська
0,0
Дніпропетровська,
Івано-Франківська
виробництво електричного
устаткування
2,1 0,0 10,2 2,4 - 13,1
Львівська
0,0
Волинська
виробництво машин та
устаткування, не віднесе-
них до ін. груп, у тому числі
2,6 1,4 3,5 1,0 - 36,3
Миколаївська
0,0
Ів-Франківська
виробництво автотранспор-
тних засобів
3,5 0,7 - 22,8 2,3 22,8
Запорізька
0,4
м. Київ,
0,6
Хмельницька
виробництво меблів, ре-
монт/монтаж машин, устат-
кування
1,5 0,9 1,2 2,3 - 6,0
Одеська
0,2
Кіровоградська
Постачання електроенергії,
газу, пару, кондиційного
повітря
19,8 7,4 4,6 5,5 3,9 70,2
Київська
3,9
Луганська
Водопостачання, каналіза-
ція, поводження з відхо-
дами
1,2 0,7 1,2 0,9 0,4 2,9
Закарпатська
0,3 Хмельницька
Так, для Луганської області традиційно важ-
ливою залишається добувна промисловість. На по-
чатку 2016 р. інвестиції в цей напрям економічної
діяльності становили понад 70%, тоді як інвестиції в
переробну промисловість не перевищують навіть
25%. Серед напрямів переробної промисловості
пріоритетні позиції посідають металургійне вироб-
ництво, виробництво готових металевих виробів
(14,3%) та, зі значним відривом, виробництво хіміч-
них речовин (3,2%).
З точки зору частки капітальних інвестицій в їх
загальній структурі практично рівноцінні напрями
промислового розвитку для Дніпропетровської об-
ласті становили добувна та переробна промисло-
вість, на які припадає близько 48 та 45% обсягу всіх
інвестицій в промислову діяльність регіону. Основ-
ною галуззю переробної промисловості залишається
металургійне виробництво та оброблення металу, на
яку припадає чверть всіх інвестицій в переробну
промисловість. Машинобудівний комплекс, хімічна
та нафтохімічна промисловість не входять до кола
пріоритетів економічного розвитку області.
Значними на початку 2016 р. в структурі капі-
тальних інвестицій є інвестиції в переробну проми-
словість Донецької області. Їх рівень сягає близько
66%. Традиційно високою є частка вкладень у роз-
виток металургійного виробництва. Значно нижча
частка інвестицій у такі традиційні для старопроми-
слових регіонів види промисловості як виробництво
машин та устаткування (3,5%), виробництво коксу
(близько 2,5%) та виробництво гумових та пластма-
сових виробів (трохи більше 2%). Така ситуація,
скоріше, обумовлена наявним економічним потенці-
алом на території, підконтрольній українській владі.
Натомість Донецька область є лідером серед
регіонів цієї групи, де сукупна частка капітальних
інвестицій в галузі переробної промисловості серед-
ньовисокотехнологічної групи на початку 2016 р.
була найбільшою і складала близько 15% всіх капі-
тальних інвестицій в переробну промисловість. В ін-
ших областях цей показник є вкрай низьким і коли-
вається від 3% в Луганській області до 5% в Запорі-
зькій (табл. 10).
Більш ніж інші старопромислові регіони на за-
безпечення зростання доданої вартості на початку
2016 р. орієнтується Запорізька область, де частка
капітальних інвестицій в переробну промисловість
від всього обсягу інвестицій становила близько 85%,
у тому числі в металургійне виробництво та вироб-
ництво готових металевих виробів (понад 40%). Ос-
нову промисловості регіону складають машинобуді-
вний, енергетичний та металургійний комплекси.
Одночасно в 2016 р. Запорізька область є єдиним
старопромисловим регіоном, де в структурі капіта-
льних інвестицій присутня високотехнологічна га-
лузь, представлена виробництвом комп’ютерів,
електронної та оптичної продукції. Її частка є не-
значною (меншою за 1%), проте перевищує серед-
ньоукраїнський рівень.
Ресурсний потенціал налічує на території обла-
сті понад 20 видів корисних копалин. Запорізька об-
ласть є постачальником на внутрішній та зовнішній
ринки залізної руди, каоліну, вогнетривкої глини,
формувальних пісків, будівельних й облицювальних
каменів. Натомість розвиток добувної промислово-
сті в області порівняно з іншими регіонами цієї
групи цікавить інвесторів найменше.
О. Ю. Снігова
47
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
Кожний зі старопромислових регіонів України
володіє значним сумарним природним капіталом,
який складається з мінеральних, кліматичних, земе-
льних, водних, біологічних ресурсів тощо. Але його
використання в економічній діяльності цих регіонів
неоднакове. В структурі природних ресурсів, що
найбільш активно використовуються в економічній
діяльності старопромислових регіонів, пріоритетні
позиції належать, передусім, корисним копалинам
та водним ресурсам. Порівняно незначно викорис-
товуються земельні та агрокліматичні природні ре-
сурси.
Таблиця 10
Структура капітальних інвестицій в промисловість старопромислових регіонів за групами галузей
переробної промисловості, згрупованих за рівнем інтенсивності НДДКР,%
І кв. 2016 р.
Дніпропетровська Донецька Запорізька Луганська
Низькотехнологічні галузі
виробництво харчових продуктів, напоїв,
тютюнових виробів
текситильне виробництво, виробництво
одягу, шкіри, виробів зі шкіри
виробництво готових виробів з деревини
10,4
1,7
7,4
1,4
Середньонизькотехнологічні галузі
виробництво коксу та продуктів нафтопе-
рероблення
виробництво гумових і пластмасових ви-
робів, ін. неметалевої продукції
металургійне виробництво, виробництво
готових металевих виробів, крім машин та
устаткування
27,6 48,1 45,4 15,3
Середньовисокотехнологічні галузі
виробництво хімічних речовин і хімічної
продукції
виробництво електричного устаткування
виробництво машин та устаткування, не
віднесених до ін. груп
3,4 13,9 5 3,3
Високотехнологічні галузі
виробництво фармацевтичних продуктів і
фармацевтичних препаратів
виробництво комп’ютерів, електронної та
оптичної продукції
0,0 - 0,7 -
Інтенсивність використання природного капі-
талу в процесі економічної діяльності найбільш
значною є у старопромислових регіонах України,
оскільки саме «базові» галузі цих регіонів є най-
більш ресурсоємними, а виробничі та технологічні
процеси, які мають найбільший негативний вклад у
забруднення оточуючого середовища, зосереджено
саме у «базових» видах економічної діяльності регі-
онів цієї групи.
Так, найбільш значущим за обсягами негатив-
ного впливу видом економічної діяльності є елек-
троенергетика, на яку припадає більше 55% обсягів
викидів від всіх виробничих та технологічних про-
цесів. Близько п’ятої частини всіх викидів припадає
на технологічні процеси в чорній та вугільній про-
мисловості. На видобуток та первинну обробку тве-
рдого палива припадає 12% обсягу викидів, а на
сільське господарство – не більше 2%. Беззапереч-
ним лідером у негативній динаміці викидів забруд-
нюючих речовин в атмосферу від стаціонарних дже-
рел забруднення протягом періоду 2010-2014 рр. є
Донецька область, викиди якої практично дорівню-
ють сумарним викидам трьох інших старопромисло-
вих регіонів України (Дніпропетровської, Запорізь-
кої та Луганської областей) і становлять близько
третини всіх викидів по Україні.
За обсягами забору води з природних водних
об’єктів лідирує Донецька область, але протягом пе-
ріоду 2010-2014 рр. об’єми використання води по-
стійно скорочувались. Дніпропетровська та Запорі-
зька області незначно поступалися за цим показни-
ком Донецькій області, але обсяги споживання зали-
шались практично незмінними. І лише в Луганській
області, де показники були в 5 разів нижче за рівень
Донецької області, з початком збройного конфлікту
на сході України вони ще скоротились в 2 рази.
В негативному рейтингу щодо обсягів спожи-
вання в процесі виробничої діяльності свіжої води
також лідирують Донецька та Дніпропетровська об-
ласті. Лише трохи поступається їм Запорізька.
У всіх старопромислових регіонах значною є
частка забруднених зворотних вод у загальному во-
довідведенні. У 2014 р. в Луганській області їх ски-
далося більше половини. За цим показником об-
ласть очолює негативний рейтинг серед всіх регіо-
нів України. Займаючи третю та четверту сходинки
у загальноукраїнському рейтингу, трохи поступа-
ються їй Донецька та Дніпропетровська області, на
частку яких припадає третина та чверть всіх обсягів
скидання забруднених вод відповідно.
Співставлення напрямів інвестування в основ-
ний капітал старопромислових регіонів з інтенсив-
О. Ю. Снігова
48
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
ністю споживання природного капіталу за цими ж
видами економічної діяльності підтверджує закріп-
лення екстенсивного шляху розвитку старопромис-
лових регіонів.
Не сприяють переходу до моделі європейського
економічного розвитку й тенденції розвитку еколо-
гічних технологій. Частка витрат на науково-до-
слідні роботи природоохоронної спрямованості по
старопромислових регіонах вкрай мала. Навіть в До-
нецькій області, яка в 2014 р. лідирує серед регіонів
групи за обсягами витрат за цим напрямом капіталь-
них інвестицій, цей показник в 13 разів гірший за
максимальний рівень по Україні (табл. 11).
Таблиця 11
Поточні витрати та структура капітальних
інвестицій на науково-дослідні роботи природо-
охоронної спрямованості в 2014 р.
Поточні витрати,
тис. грн
Структура
витрат
Україна 59108,7 100,0
Дніпропетровська 789,0 1,3
Донецька 1787,1 3,0
Запорізька 589,5 1,0
Луганська 12,2 0,02
Максимальне зна-
чення серед регіо-
нів України
23482,2
Харківська
39,7
13621,9
Івано-Франківська
23,1
Мінімальне зна-
чення серед регіо-
нів України
11,2
Волинська
0,02
Враховуючи стратегічні моделі регіональної
політики Європейського Союзу, які передбачають,
перш за все, концентрацію зусиль на конкуренто-
спроможності регіонів (з 2000 р. – Лісабонський по-
рядок денний, 2010 р. – Стратегія економічного
розвитку Європи 2020), слід зазначити, що при вста-
новленні можливостей трансформації основного,
природного, людського капіталу старопромислових
регіонів важливим є урахування чинників інвести-
ційної привабливості. За результатами дослідження
Інститутом економічних досліджень та політичних
консультацій інвестиційної привабливості регіонів
джерела конкурентних переваг старопромислових
регіонів України формуються, перш за все, на інду-
стріальних засадах (табл. 12). Серед регіонів Укра-
їни ці регіони займають лідируючі позиції за пере-
важанням в якості чинників конкурентних переваг
так званих «жорстких» факторів, що відображають
характеристики індустріальної моделі. Серед цих
чинників конкурентоспроможності виокремлю-
ються природні та трудові ресурси, географія розта-
шування, споживчий сегмент, бізнес-сегмент, ін-
фраструктура.
Натомість постіндустріальні (або «м’які») чин-
ники інвестиційної привабливості старопромисло-
вих регіонів, серед яких переважають діловий клі-
мат, відкритість влади, діловий оптимізм, успішний
досвід є їх слабкою стороною, за якою ці регіони є
аутсайдерами.
Таблиця 12
Чинники інвестиційної привабливості старопромислових регіонів у 2014 р.*
Найменування
регіонів
Інтегральна оцінка «Жорсткі» чинники «М’які» чинники
бал рейтинг бал рейтинг бал рейтинг
Дніпропетровська 1,418 6 1,511 2 1,330 12
Донецька 1,355 22 1,435 7 1,144 27
Запорізька 1,281 12 1,401 8 1,310 14
Луганська 1,280 23 1,354 16 1,211 22
Найкращий Львівська – 1,601 1 Харківська – 1,521 1 Львівська – 1,756 1
Найгірший АР Крим – 1,228 27 Закарпатська – 1,245 27 Донецька – 1,144 27
* Складено автором за результатами дослідження [13].
Виокремлюючи для кожного регіону потенці-
альні конкурентні переваги, експерти зазначають,
що саме для старопромислових регіонів ними є де-
шева робоча сила, наявність природних ресурсів
(особливо характерний для Луганської області) та
наявність інженерно-технічних кадрів (найбільшою
мірою притаманний для Запорізької області).
Натомість при оцінюванні експертами чинни-
ків конкурентних переваг в старопромислових регі-
онах переважають ті, які знижують вагомість потен-
ціалу цих регіонів. До них експерти відносять: не-
компетентність, незадовільну діяльність влади, її за-
критість (особливо для Дніпропетровської області),
корупцію із зазначенням сфер, в яких вона поши-
рена (для Запорізької області – робота судової сис-
теми, для Донецької – неофіційні побори контролю-
ючих органів), незадовільний стан інфраструктури
та недостатність використання потенціалу транспо-
ртних вузлів (Запорізька область). Ситуація погір-
шується стабільно напруженою політичною та соці-
ально-економічною ситуацією у Донецькій, Луган-
ській та прилеглих до них територіях.
Таким чином, характеристики та тенденції
розвитку старопромислових регіонів, що потре-
бують трансформації, є такі:
структура основних засобів підтверджує збере-
ження ознак індустріальної економіки практично
без будь-яких регіональних відмінностей;
відновлювальні процеси основних засобів по
регіонах групи є незадовільними: відстежуються за-
гальне «старіння» та прогресуючий знос основних
засобів, що досяг катастрофічного рівня – як наслі-
О. Ю. Снігова
49
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
док, високі матеріало- та енергоємність виробни-
цтва;
втрата переважної частини основних фондів
Донецької та Луганської областей на території вій-
ськового конфлікту (руйнування виробничих по-
тужностей та транспортної інфраструктури, втрата
основного капіталу на території, непідконтрольній
українській владі;
значна капіталоємність економіки та високий
рівень неефективності використання основного та
природного капіталів;
низький рівень наукоємності виробництва,
слабкі зв‘язки між науково-дослідними установами
та бізнесом;
низький рівень диверсифікації економіки з пе-
реважанням монопрофільності (добувної промисло-
вості) у малих містах: по областях в цілому перева-
жають металургійна та добувна промисловість;
сфера послуг розвивається переважно за раху-
нок: діяльності транспорту та зв’язку; операцій з не-
рухомим майном, інжинірингу, надання послуг під-
приємцям. Недостатньо розвиваються: будівництво,
діяльність готелів, ресторанів, туристична діяль-
ність, фінансова діяльність, надання соціальних по-
слуг, хоча наявний природно-ресурсний потенціал
для розвитку цих видів економічної діяльності;
переробний сектор промисловості відчуває не-
достатність інвестиційних ресурсів за рахунок пере-
важання співвідношення ризик/дохідність у сиро-
винному секторі економіки над переробним;
до інвестиційних пріоритетів не входять на-
прями економічної діяльності, які б забезпечували
диверсифікацію економічної діяльності областей;
серед пріоритетів регіонального розвитку про-
довжують переважати галузі, що входять до групи
середньонизькотехнологічних. Значною є також
частка галузей, що входять до групи низькотехноло-
гічних;
суттєвим є зростання інвестиційних ризиків та
негативних очікувань населення, особливо у Доне-
цькій та Луганській областях;
експлуатація природного капіталу залишається
вагомою рушійною силою розвитку економіки цих
регіонів;
інтенсивність використання природного капі-
талу в процесі економічної діяльності найбільшою є
в добувній промисловості, чорній та кольоровій ме-
талургії;
використання природного капіталу у сучасних
межах призводить до виснаження природного капі-
талу старопромислових регіонів;
структурна перебудова економіки здійсню-
ється в межах моделі реіндустріалізації, що не від-
повідає європейським тенденціям.
Висновки. В Україні певні спроби структурної
перебудови економіки старопромислових регіонів
здійснювалися на засадах моделі реіндустріалізації.
Основні положення структурної політики стосува-
лися більшою мірою модернізації базових галузей
промисловості цих регіонів, покращенню екологіч-
ного становища та вирішення соціальних проблем
шляхом збереження зайнятості на промислових під-
приємствах традиційних галузей. Але це лише заго-
стрювало структурні протиріччя.
При здійсненні структурної перебудови старо-
промислових регіонів в Україні доцільно використо-
вувати досвід, отриманий Німеччиною при впрова-
джені моделі «постіндустріального синтезу». Цей
підхід близький та корисний для України, оскільки
він ураховує, з одного боку, необхідність активного
впливу саме на людський капітал, як найбільш
інертну складову, заохочуючи його до виходу з ба-
зових галузей, а з іншого боку, стимулюючи розви-
ток високотехнологічних виробництв на промисло-
вій основі. Досвід в цілому знижує соціальний спро-
тив структурним реформам.
Здійснення структурної перебудови економіки
старопромислових регіонів згідно з досвідом Німеч-
чини потребує впровадження в Україні базових ха-
рактеристик моделі постіндустріального синтезу.
Це вимагає акценту на створенні умов щодо форму-
вання в регіонах постіндустріальних конкурент-
них переваг:
– формування постіндустріальних чинників
економічного зростання старопромислових регі-
онів, а саме:
поліпшення ділового клімату та ділової актив-
ності – підвищення передбачуваності державних рі-
шень щодо економічного розвитку України та ста-
ропромислових регіонів зокрема; удосконалення до-
звільної системи та системи державного нагляду за
малим та середнім бізнесом; вдосконалення регуля-
торних процедур у сферах ліцензування, стандарти-
зації, сертифікації; підвищення довіри до державних
та місцевих органів влади; дотримання прав власно-
сті;
наближення змін ділового клімату до очікувань
бізнесу [24] – створення єдиного інформаційного ре-
сурсу з інформацією щодо правил та умов ведення
бізнесу, змін законодавства тощо; залучення бізнесу
до публічно-приватного партнерства; консультації
та тренінги про започаткування та розвиток бізнесу;
консультації та тренінги з питань просування това-
рів/послуг на зовнішні ринки; компенсація держа-
вою відсотків за кредитами; спрощення доступу для
малих підприємств до державних закупівель; дер-
жавні гарантії за кредитами або за їхньою частиною;
переведення надання адміністративних послуг (або
їх частини) в електронний формат; перетворення по-
даткової служби на сервісну службу для платників
податків; зменшення кількості документів, необхід-
них для ведення підприємницької діяльності; інфор-
матизація адміністративних послу;
– стимулювання розвитку альтернативної
енергетики:
орієнтація на світові тенденції щодо зменшення
частки ТЕС у структурі виробництва електроенергії;
О. Ю. Снігова
50
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
освоєння певних видів альтернативної енергії
та забезпечення її подальшого розвитку з урахуван-
ням потенціалу старопромислових регіонів;
спрощення оформлення ліцензій, дозволів та
сертифікатів у галузі електроенергетики; полег-
шення приєднання до електричної мережі;
стимулювання збільшення капітальних інвес-
тицій на науково-дослідні роботи природоохорон-
ної спрямованості за власні кошти підприємств;
– зниження екологічних навантажень на ото-
чуюче середовище:
зобов’язання економічних суб’єктів господа-
рювання щодо екологічної модернізації виробничих
процесів, впровадження енергозберігаючих техно-
логій на виробництві;
стимулювання впровадження «чистих» проми-
слових технологій видобутку та спалювання ву-
гілля;
запровадження комплексного використання си-
ровини, зростання частки продукції з високою дода-
ною вартістю;
забезпечення розвитку «базових» галузей ста-
ропромислових регіонів на неоіндустріальній ос-
нові – із застосуванням нових технологій щодо за-
безпечення енерго-сировинними ресурсами із засто-
суванням технологій газифікації вугілля та забезпе-
чення хімічних підприємств технологічними газами,
впровадження технологій переробки газового кон-
денсату в бензин, дизпаливо та мазут; виробництво
інноваційних видів продукції.
– офіційного закріплення на державному та
регіональному рівнях намірів щодо диверсифіка-
ції економічної діяльності старопромислових ре-
гіонів:
забезпечення орієнтованості процесу диверси-
фікації на збільшення частки середньовисокотехно-
логічних та високотехнологічних галузей промисло-
вості;
урахування необхідності зростання в економіці
старопромислових регіонів частки послуг (ділових,
туристсько-рекреаційних, соціальних);
внесення змін щодо закріплення диверсифіка-
ційних напрямів старопромислових регіонів в Дер-
жавній стратегії регіонального розвитку до 2020
року, а також в Стратегії економічного та соціа-
льного розвитку старопромислових регіонів.
Література
1. Амоша О. Особливості ліквідації вугільних
шахт у старопромислових регіонах / О.І. Амоша,
А.В. Бардась // Економіка промисловості. – №3. –
2009. – С. 34–37. 2. Анісімова О. Вплив ТНК на еко-
номічний розвиток старопромислових регіонів /
О.М. Анісімова // Проблемы и перспективы разви-
тия сотрудничества между странами Юго-Восточ-
ной Европы в рамках Черноморского экономиче-
ского сотрудничества и ГУАМ: сб. науч. трудов. –
Ливадия–Донецк: ДонНУ, 2007. – С. 545-550.
3. Глонти К. Старопромышленные регионы: проб-
лемы и перспективы развития / К.М. Глонти // Ре-
гионология. – 2008. – №4. – С. 27-36. 4. Грязнова
М.А. Теоретические аспекты управления развитием
старопромышленного региона / М.А. Грязнова, З.З.
Муллагалєєва // Известия ИГЭЕ. – 2009. – №3(65). –
С. 57-60. 5. Державна стратегія регіонального роз-
витку на період до 2015 року: Постанова Кабінету
Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http:
//zakon5.rada.gov.ua/laws/show/385–2014–%D0%BF.
6. Крушніцька Г. Конкуренція постіндустріаль-
ного суспільства та зміни підходів щодо конкурен-
тоспроможності / Г.Б. Крушніцька // Економічна
безпека в умовах глобалізації світової економіки :
[колективна монографія у 2 т.]. – Дніпропетровськ:
«ФОП Дробязко С.І.», 2014. – Т. 1. – 466 с. – С. 107-
123. 7. Ляшенко В. Регуляторна політика стимулю-
вання розвитку малого підприємництва в умовах
трансформації виробничої сфери старопромислових
регіонів / В. І. Ляшенко // Управління економікою:
теорія та практика. – 2012. – № 2012. – С. 3-25. 8. Ля-
шенко В. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава
або «крах проекту»?: монографія / В.І. Ляшенко,
Є.В. Котов; НАН України, Ін–т економіки пром-сті;
Полтавський ун–т економіки і торгівлі. – Київ, 2015.
– 196 с. 9. Макогон Ю. Тенденции социального ра-
звития старопромышленных регионов / Ю.В. Мако-
гон // Економіка промисловості. – 2013. – №3 (63). –
С.192-196. 10. Макогон Ю. Некоторые аспекты ра-
звития экспортоориентированных отраслей староп-
ромышленного региона / Ю.В. Макогон // Старопро-
мислові регіони Західної і Східної Європи в умовах
інтеграції: зб. наук. праць. – Донецьк, 2003. – С. 46-
56. 11. Мрінська О. Особливості регіональної полі-
тики щодо старопромислових регіонів у Великобри-
танії (Мерсісайд) та Україні (Луганська область)
О.В. Мрінська // Управління сучасним містом. –
2002. – №10-12 (8). – С. 40-49. 12. Національна мо-
дель неоіндустріального розвитку України: моногр.
/ В.П. Вишневський, Л.О. Збаразська, М.Ю. Заніз-
дра, В.Д. Чекіна та ін.; за заг. ред. В.П. Вишневсь-
кого; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Київ,
2016. – 518 с. 13. Рейтинг інвестиційної привабли-
вості регіонів 2014 / Інститут економічних дослід-
жень та політичних консультацій. – Київ, 2014. –
390 с. 14. Реструктуризация старопромышленных
регионов: опыт России и мира / А. Гранберг, С. Ар-
тоболевская, Г. Ковалева, З. Россель // Региональное
развитие и сотрудничество. – 1998. – №1-2. – С. 8-
13. 15. Снігова О. Адаптація європейського досвіду
вирішення соціальних проблем старопромислових
регіонів до умов України [Електронний ресурс] /
О.Ю. Снігова. – Режим доступу : http://old.niss.
gov.ua/Monitor/Juni/2.htm. 16. Снігова О. Світовий
досвід цілеспрямованих змін структури економіки
старопромислових регіонів та проблеми його вико-
ристання в України / О.Ю. Снігова // Формування
ринкової економіки: зб.наук.праць. – Спец.вип. Ре-
гіональний розвиток України: проблеми та перспек-
тиви. – К.: КНЕУ, 2009. – 796 с. – С.614-620. 17. Сні-
гова О. Соціальні аспекти реструктуризації вугіль-
О. Ю. Снігова
51
Економічний вісник Донбасу № 1(47), 2017
ної галузі України: оцінка законодавчого та норма-
тивно–правового забезпечення / О.Ю. Снігова // Ві-
сник Донецького університету. Сер.Економіка і
право. – 2006. – №1. –С. 338-341. 18. Сусловська
Т. Постіндустріальні детермінанти зростання ролі
освіти і науки в соціально–економічному розвитку
суспільства / Т. Є. Сусловська // Економіка та під-
приємництво : зб. наук. пр. молодих учених та аспі-
рантів / М–во освіти і науки України, ДВНЗ "Київ.
нац. екон. ун–т ім. В. Гетьмана" ; відп. ред. С. І.
Дем’яненко. – Київ : КНЕУ, 2009. – Вип. 22. – С. 54-
63. 19. Татаркин А. Старопромышленные регионы:
трудности и перспективы / А. Татаркин, Л. Юрга-
нова // Федерализм. – 2000. – № 1. 20. Татаркин А.
О возможностях и механизме неоиндустриализации
старопромышленных регионов / А. Татаркин, О. Ро-
манова – 2013 // Экономист. – 2013. – №1. – С. 21-
37. 21. Трофимова О. Факторы пространственных
сдвигов в экономике старопромышленных регионов
/ О.М. Трофимова, Е.И. Васильева // Электронное
научно-практическое периодическое издание "Эко-
номика и социум"; Институт управления и соци-
ально–экономического развития, Саратов, 2015.
22. Управління людським та соціальним розвитком
у регіонах України: моногр. / О. Ф. Новікова, О. І.
Амоша, Л. В. Шаульська та ін.; НАН України, Ін-т
економіки пром-сті. – Донецьк, 2010. – 488 с.
23. Червова Л. Анализ и особенности институцио-
нального развития старопромышленных регионов /
Л.Г. Червова, М.В. Дубинина // Структурні реформи
і трансформації в промисловості: перспективи і
пріоритети : зб. наук. пр. – Донецьк : ІЕП НАН Ук-
раїни. – 2010. – С. 192–193. 24. Щорічна оцінка ді-
лового клімату: 2015. – К.: Інститут економічних до-
сліджень та політичних консультацій, 2016. – 51 с.
25. Boschma R. Externalities and the industry life
cycle. A long term perspective on regional growth in
Great Britain/ R. Boschma, F. Neffke, F. Van Oort. –
TC Utrecht, The Hague, Urban and Regional research
centre Utrecht, Netherlands Institute for Spatial
Research, 2005. –19 p. 26. Hudson R. Labour–market
changes and new forms of work in old industrial
regions: maybe flexibility for some but not flexible
accumulation / R. Hudson. Environment and Planning.–
1989. – №7(1). – Р. 5-30. 27. Kerexeta G. Reflection
on revitalisition strategies in old industrial regions / G.
E. Kerexeta, H. F. Ibarzabal. The case of Bilbao: Special
session on Annual Conference «Economic Develop-
ment in European Cities». 7–10 November 2003.
Снігова О. Ю. Можливості формування
постіндустріальних конкурентних переваг старо-
промислових регіонів України
На основі аналізу особливостей відтворюваль-
них процесів фізичного і природного капіталів ста-
ропромислових регіонів України виявлено, що
структурна перебудова економіки цих регіонів здій-
снюється за «моделлю реіндустріалізації» і зорієн-
тована на збереження ознак індустріальної еконо-
міки. Встановлено змістовні характеристики цієї
моделі. Оцінено можливості формування постіндус-
тріальних конкурентних переваг старопромислових
регіонів. З’ясовано, що при здійсненні структурної
перебудови старопромислових регіонів в Україні
доцільно використовувати досвід Німеччини. На-
дано рекомендації щодо становлення в старопроми-
слових регіонах Україні «моделі постіндустріаль-
ного синтезу».
Ключові слова: старопромислові регіони, пост-
індустріальні конкурентні переваги, «модель пост-
індустріального синтезу».
Снеговая Е. Ю. Возможности формирования
постиндустриальных конкурентных преиму-
ществ старопромышленных регионов Украины
На базе анализа особенностей воспроизвод-
ственных процессов физического и природного ка-
питалов старопромышленных регионов Украины
определено, что структурная перестройка эконо-
мики этих регионов осуществляется согласно «мо-
дели реиндустриализации» и ориентирована на со-
хранение характеристик индустриальной эконо-
мики. Установлены особенности этой модели. Оце-
нена возможность формирования постиндустриаль-
ных конкурентных преимуществ старопромышлен-
ных регионов. Выяснено, что при осуществлении
структурной перестройки целесообразно использо-
вать опыт Германии. Даны предложения и по ста-
новлению в старопромышленных регионах Укра-
ины «модели постиндустриального синтеза».
Ключевые слова: старопромышленные реги-
оны, постиндустриальные конкурентные преимуще-
ства, «модель постиндустриального синтеза».
Snihova O. The possibilities of post-industrial
competitive advantages’ formation of old-industrial
regions of Ukraine
Based on the analysis of specific features of physi-
cal and natural capital reproduction of old-industrial re-
gions of Ukraine, has been revealed that structural re-
construction of the economy of these regions is being
realized according to “reindustrialization” model and
has been oriented to save the features of industrial econ-
omy. The definitive features of this model have been de-
termined. The possibilities of post-industrial competi-
tive advantages of old-industrial regions formation have
been estimated. Has been concluded that in structural
reconstruction of old-industrial regions of Ukraine the
experience of Germany is worth to be used. The recom-
mendations have been given to establish the “model of
industrial synthesis” in old-industrial regions of
Ukraine.
Keywords: old-industrial regions, post-industrial
competitive advantages, “model of post-industrial syn-
thesis”.
Стаття надійшла до редакції 21.03.2017
Прийнято до друку 22.03.2017
|