Напрями інноваційної модернізації промисловості України

Наведено визначення понять «нерухомість», «управління нерухомістю»; розглянуто види послуг, які включає система управління нерухомістю у Європі; досліджено підсистеми об'єктів управління з наданням їх ключових характеристик; сформовано напрями цільового впливу теорії управління нерухомістю; под...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Горощенко, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123216
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Напрями інноваційної модернізації промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 116–129. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123216
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1232162017-09-02T03:03:50Z Напрями інноваційної модернізації промисловості України Горощенко, В.В. Наведено визначення понять «нерухомість», «управління нерухомістю»; розглянуто види послуг, які включає система управління нерухомістю у Європі; досліджено підсистеми об'єктів управління з наданням їх ключових характеристик; сформовано напрями цільового впливу теорії управління нерухомістю; подано трактування загальних і специфічних функцій ринку нерухомості; визначено значення землі як базового об'єкта нерухомості. Выявлено, что модернизация чаще всего рассматривается в трех аспектах, а именно: социальном, политическом и экономическом. Определены основные черты, которые присущи процессу модернизации, с учетом чего предложено определять модернизацию как многоуровневый комплексный процесс, который предусматривает поэтапную мобилизацию всех имеющихся ресурсов и их оптимизацию с целью проведения институциональных преобразований в финансово-экономической, социально-культурной, политической и других сферах общества. Раскрыты факторы, которые влияют на модернизацию промышленных предприятий. Предложены направления проведения инновационной модернизации промышленности Украины и обоснованы мероприятия по активизации процессов инновационной модернизации отечественной экономики и стимулирования ее структурной перестройки. The paper reveals that the modernization is often viewd in three aspects, namely the social, political and economic. Determined are the general features that are inherent in the process of modernization, namely: comprehensiveness, consistency, differentiated character, mobilization, territorial and temporal orientation which define the modernization as multi-layered and complex process that includes step-by mobilizing all available resources and their optimization with the aim of implementing the institutional reforms in the financial-economic, socio-cultural, political and other spheres of society. Disclosed are the objective, subjective, local, global, external and internal factors that influence the modernization of industrial enterprises. The ways of innovative modernization of industry of Ukraine, which require the optimization of the industry are offered which require the optimization of the industry, technological, organizational, regional and managerial structures of industry, and the measures are well-grounded to activate the innovative processes of modernization of the national economy and encourage structural adjustment among which are the accelerated depreciation of fixed assets, exemption from tax of a part of enterprise’s profit for the modernization, introduction of a delay ofpayment of import duties and taxes on introduction in Ukraine of equipment, which is directed to the modernization of the technical and technological base of the industrial enterprises, creating new jobs, focused on the goals of modernization and others. 2013 Article Напрями інноваційної модернізації промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 116–129. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123216 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Наведено визначення понять «нерухомість», «управління нерухомістю»; розглянуто види послуг, які включає система управління нерухомістю у Європі; досліджено підсистеми об'єктів управління з наданням їх ключових характеристик; сформовано напрями цільового впливу теорії управління нерухомістю; подано трактування загальних і специфічних функцій ринку нерухомості; визначено значення землі як базового об'єкта нерухомості.
format	Article
author	Горощенко, В.В.
spellingShingle	Горощенко, В.В. Напрями інноваційної модернізації промисловості України Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
author_facet	Горощенко, В.В.
author_sort	Горощенко, В.В.
title	Напрями інноваційної модернізації промисловості України
title_short	Напрями інноваційної модернізації промисловості України
title_full	Напрями інноваційної модернізації промисловості України
title_fullStr	Напрями інноваційної модернізації промисловості України
title_full_unstemmed	Напрями інноваційної модернізації промисловості України
title_sort	напрями інноваційної модернізації промисловості україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123216
citation_txt	Напрями інноваційної модернізації промисловості України / В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 116–129. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
work_keys_str_mv	AT goroŝenkovv naprâmiínnovacíjnoímodernízacíípromislovostíukraíni
first_indexed	2025-07-08T23:15:40Z
last_indexed	2025-07-08T23:15:40Z
_version_	1837122507675533312
fulltext	4. Пригожин А.И. Цели и ценности. Новые методы рабо- ты с будущим / А.И. Пригожин. – М.: Дело АНХ, 2010. – 432 с. 5. Донець О.С. Модель нечіткої логіки щодо визначення мотиваційного типу персоналу в системі підвищення ефектив- ності управління підприємством / О.С. Донець; Дніпро- петровський державний аграрний університет // Ефективна економіка. – 2012. – № 2. – С. 183-192. Представлена в редакцию 28.11.2013 г. В.В. Горощенко, к.е.н. НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ У своєму розвитку Україна вже пройшла необхідний етап як держава, здобувши статус незалежної держави й во- дночас на тлі перетворень, яких зазнали інші країни, слід визнати, що побудована в Україні політична та економічна система є малоефективною з точки зору створення політич- них та економічних умов для демократичного та динамічно- го розвитку суспільства, а також для скорочення традицій- ного відставання країни від розвинутих держав світу. При- чиною цього є відсутність цілої низки інституційних та структурних реформ, які були успішно реалізовані іншими країнами, саме тому сьогодні нагально постає питання мас- штабної модернізації всіх сфер життя України. Одним з ос- новних організаційно-економічних заходів проведення цих реформ має стати модернізація промислового комплексу України з метою сприяння структурно-технологічній пере- будові економіки та забезпеченню її розвитку у процесі ре- форм сьогодення. Отже, розробка стратегії модернізації країни має пе- редбачати два напрями – технологічний та інституційний.  В.В. Горощенко, 2013 116 Перший необхідно спрямовувати на розробку планів розви- тку на перспективу з подальшим оновленням виробництва, другий – на інституційні реформи з метою поліпшення яко- сті економічних, фінансових, соціальних, правових та орга- нізаційний інститутів. Метою статті є обґрунтування необхідності проведен- ня інноваційної модернізації промисловості України з ме- тою поліпшення основних техніко-економічних характерис- тик промислових підприємств. Об’єктивність і необхідність модернізації вітчизняної економіки зумовлені вимогами виживання в умовах зрос- таючого рівня конкуренції та технологічного випередження окремих країн, які обрали інноваційний шлях розвитку. Са- ме модернізація економіки, заснована на формуванні висо- котехнологічних ресурсів у промисловості, реалізації су- часних систем управління промисловістю й ефективному залученні в господарський обіг інноваційних розробок, до- зволяє забезпечити економічне зростання в умовах іннова- ційної економіки. Представники різних напрямів економічної науки зро- били значний внесок у розкриття сутності модернізації, та, як показав їх аналіз, найчастіше вона розглядається у трьох аспектах, а саме: соціальному, політичному та економічно- му. У соціальному аспекті модернізація розглядається як комплексний процес глибоких змін цивілізаційного харак- теру, який здійснюється в різних країнах під впливом по- треб розвитку суспільства та людини, досягнень науки та техніки, конкуренції та інших способів взаємодії факторів усередині країн і між ними [1], а також як комплекс заходів, спрямованих на подолання економічного відставання країни від деяких розвинутих країн шляхом удосконалення еконо- міки, які відповідають сучасним вимогам [2]. У політичному аспекті модернізація розкривається як показник спроможності політики сприймати зміни, іннова- 117 ції, гнучко реагувати на виклик часу [3] і як зростання спроможності політичної системи адаптуватися до нових зразків соціальних і створювати нові види інститутів, які забезпечують розвиток соціальної системи [4]. Найчастіше модернізація висвітлюється в економіч- ному аспекті. Так, у роботах [5-10] під модернізацією розу- міються технологічні, структурні та інституційні зміни в економіці, спрямовані на: зростання якості та продуктивно- сті праці, підвищення частки високотехнологічних вироб- ництв у структурі ВВП, зростання якості життя населення і конкурентоспроможності країни у глобальній економіці [5, с. 214]; підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки [6, с. 5]; зміну факторів, умов, механізмів, спів- відношення засобів розвитку суспільного виробництва або окремих пріоритетних складових усієї економіки та суспі- льства [7, с. 28]; підвищення конкурентоспроможності дер- жави та забезпечення її розвитку в довгостроковій перспек- тиві [8]; створення якісного зростання та стабільного розви- тку економіки на основі фундаментальних інституціональ- них, науково-технічних, соціальних, культурних, політич- них, інфраструктурних факторів [9]; якісні зміни в суспіль- стві, які відповідають новій системі інтересів, цінностей та пріоритетів [10]. Узагальнення наведених визначень та вивчення еко- номічної літератури дозволяють виявити основні риси, при- таманні процесу модернізації, а саме: комплексність, модернізація має стосуватися всіх сфер життя суспільства; системність, оскільки модернізація передбачає зміни економічних, правових, політичних, культурних інститутів та відносин, тому вона має проводитись одночасно на всіх рівнях, а саме: світовому (мегамодернізація) – визначення та реалізація місії України у світовій спільноті; державному (макромодернізація) – створення багатоукладної економіки та сприяння однорідності економічного простору; галузево- 118 му (мезомодернізація) – активізація та вирівнювання регіо- нального розвитку, забезпечення галузевої консолідації, удосконалення інституціональних систем; рівні підприємст- ва (мікромодернізація) – зміни у системі управління та ви- робничих процесах; диференційний характер, тобто процес модернізації може проходити спираючись на власні традиції країни од- ночасно із запозиченням певних вад інших країн; мобілізаційність означає потребу в залученні фінансо- вих та інших видів ресурсів для її здійснення; просторово-часова спрямованість означає проведення модернізації на визначеній території та протягом певного часу; поетапність, що передбачає формування механізму проведення модернізації, визначення орієнтирів, складових та умов процесу, спрямованих на зміни в певному середо- вищі. Таким чином, будемо визначати модернізацію як бага- торівневий комплексний процес, який передбачає поетапну мобілізацію всіх наявних ресурсів та їх оптимізацію з ме- тою проведення інституційних перетворень у фінансово- економічній, соціально-культурній, політичній та інших сферах суспільства. Є. Каллагов [11] зазначає, що основними чинниками, які впливають на можливості проведення модернізації для промислового підприємства, є: по-перше, фінансовий стан підприємства, який дає уявлення про фінансову стійкість, ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування інновацій, спроможність одержати кредит для реалізації всіх заходів; по-друге, науково-технічний потенціал, який характе- ризує можливості підприємства у сфері НДДКР; по-третє, виробничий потенціал, який характеризує можливості виробляти ту або іншу продукцію, виробничі потужності; 119 по-четверте, кадровий потенціал як рівень професійної кваліфікації персоналу підприємства, необхідний для здійс- нення модернізації. О. Балабанова [12] серед чинників, які впливають на процес модернізації промислових підприємств, виділяє об’єктивні, суб’єктивні, локальні, глобальні, зовнішні та внутрішні (рис. 1). Рис. 1. Фактори, які впливають на модернізацію промислових підприємств Об’єктивні фактори зовнішнього середовища обумов- лені довготривалими тенденціями й не пов’язані з вольови- ми рішеннями конкретного підприємства (економічні зако- ни), зокрема: закономірність циклічного розвитку економіки, яка визначає взаємозв’язок ділової, у тому числі інноваційної активності, та відповідної фази «циклу»; закон вартості, що регулює розвиток економіки й ви- значає необхідність взаємовигідного обміну в усіх видах угод; закон конкуренції, що характеризує економічний ме- ханізм, за допомогою якого на конкретному типі ринку реа- лізуються та взаємодіють об’єктивні економічні закони; Модернізація промислових підприємств Об’єктивні Локальні Зовнішні Суб’єктивні Глобальні Внутрішні 120 закон попиту та пропозиції, який визначає економіч- ний механізм зв’язку між виробництвом та споживанням; закон руху ринкової економіки, оскільки прибуток є рушійною силою виробництва. Дія суб’єктивних факторів є результатом самостійно прийнятих рішень. До них можна віднести інноваційну по- літику держави; грошово-кредитну політику організацій, які виступають інвесторами; стратегії конкуруючих підпри- ємств; наявність попиту на кінцеву продукцію та ін. Глобальні фактори визначаються макроекономікою та суспільством у цілому: наприклад, політична ситуація все- редині країни та на міжнародному рівні, конкуренція на зо- внішніх ринках, взаємовідносини із владою тощо. Локальні фактори визначаються на мікрорівні підпри- ємств. Це: стратегія керівництва, технічне оснащення ви- робництва, наявність фінансових коштів (власних або пози- чених) та ін. Зовнішні фактори сприяють модернізації діяльності підприємства. До них належать: використання зовнішніх джерел для підтримки всіх фаз процесу модернізації, кому- нікаційні зв’язки із замовниками, інвесторами, лобіювання інтересів у державних інституціональних структурах. Внутрішні фактори спрямовані на налагодження й уп- равління модернізаційною діяльністю підприємства. Це: ін- теграція технологічних та організаційно-управлінських тех- нологій; залучення персоналу до процесу модернізації та його постійне організаційне навчання; ефективна система маркетингу, управління якістю, організаційним розвитком. Зазначені фактори релевантні труднощам, які виника- ють в умовах ринку і з якими безпосередньо стикається будь-яке промислове підприємство при проведенні модерні- зації. Однак, на наш погляд, варто погодитись із В. Симоне- нко, що оскільки модернізація виконує місію оздоровлення, лагодження, перебудови суспільної системи, то модерніза- 121 ція без інновацій – безплідний ґрунт для вкладання капіталу [13]. У зв’язку із цим більш доцільно договорити про інно- ваційну модернізацію економіки, яка має охоплювати всі її сектори та їх підприємства, щоб зрештою забезпечити ста- лий та ефективний розвиток національного господарства в найближчій перспективі. Основним підґрунтям цього про- цесу має стати масштабне впровадження у виробництво до- сягнень НТП, спрямованих на докорінне й інтенсивне онов- лення матеріально-технічної бази галузей з метою виготов- лення продукції, яка буде конкурентоспроможною на зов- нішньому та внутрішньому ринках. У даному контексті фо- рмується загальна мета проведення модернізації, досягнен- ня якої надасть змогу промисловим підприємствам домог- тися високих результатів у своїй діяльності та задовольнити суспільні потреби в необхідних продуктах і послугах. Модернізація спрямована на техніко-технологічне пе- реоснащення промислового виробництва, що потребує за- лучення інвестицій з метою заміни фізично та морально зношених основних фондів підприємств та інноваційного оновлення основного капіталу в достатніх обсягах, тобто спрямована на інноваційно-інвестиційний процес, який у цілому охоплює комплекс суспільно-виробничих та фінан- сово-економічних відносин від зародження інноваційної ідеї до її практичної реалізації щодо модернізації промислового виробництва для досягнення переваг у майбутньому. Інноваційно-інвестиційний процес є об’єктом держав- ної інвестиційної, інноваційної, промислової та структурної політик, які, у свою чергу, через наявні механізми підтри- мують процеси інноваційної модернізації, визначають на- прями та засоби її проведення. Тому процес регулювання інноваційної модернізації промисловості передбачає відно- сини між суб’єктами й об’єктами управління на державно- му, регіональному, місцевому, галузевому та рівні підпри- ємства (рис. 2). 122 Рис. 2. Процес регулювання інноваційної модернізації промисловості Суб’єкти державного регулювання процесу інноваційної модернізації промисловості Державні органи управління Регіональні органи управління Місцеві органи управління Галузеві органи управління Промислові підприємства Мета регулювання Забезпечення стійкого розвитку промисло- вості Наповнення бюджету за рахунок промислових підприємств у регіоні Розвиток міст, селищ, районів та відповідних промислових виробництв на території Комплексний розвиток підвідомчих підприємств Одержання прибутку та стале економічне зростання Державні цільові програми Способи регулювання Регіональні програми розвитку Програми розвитку міст та територій Програми розвитку про- мисловості Інноваційно- інвестиційні проекти Об’єкти регулювання Усі комплек- си промисло- вості України: АПК, ПЕК, та ін. Об’єкти регіона- льної власності: інфраструктура, природні ресурси та ін. Об’єкти муні- ципальної власності: земля, будівлі тощо Підвідомчі підприємства: вугле- видобувні, переробні тощо Основні та оборотні виробничі фонди та ін. 123 Потреба державного втручання у процес інноваційної модернізації, формування раціональної галузевої структури промисловості зумовлена певними причинами, а саме [14, с. 24]: глобалізацією, що змушує кожну країну шукати власні товарні ніші на світових ринках; структурними та галузевими кризами, що спостеріга- ються в умовах некерованої структурної трансформації; нездатністю міжгалузевої конкуренції спрямовувати фінансові та матеріальні потоки на задоволення колектив- них благ; наявністю структурних деформацій; нездатністю ринкового механізму самостійно вирішу- вати проблеми задоволення суспільних благ і коригування побічних ефектів. У динаміці галузевої структури промис- ловості це може проявитись у конкурентній поразці галузей, що забезпечують національну безпеку. У свою чергу, за від- сутності державного регулювання є загроза можливого пе- реважання розвитку, наприклад, екологічно шкідливих ви- робництв тощо. На сучасному етапі світових трансформаційних про- цесів головними критеріями економічного розвитку стають інноваційність, ефективність і конкурентоспроможність, це свідчить про те, що інноваційна модернізація промисловості відіграє роль ключового фактора технологічної модернізації економіки і має здійснюватись у розрізі певних напрямів оптимізації, зокрема галузевої, технологічної, регіональної, організаційної та управлінської структури промисловості (рис. 3). Досвід розвинутих країн світу, власні висновки, а та- кож аналіз науково-практичних напрацювань вітчизняних учених свідчать про те, що для активізації процесів іннова- ційної модернізації вітчизняної економіки та стимулювання її структурної перебудови необхідне вжиття певних заходів, а саме впровадження: 124 Рис. 3. Напрями інноваційної модернізації промисловості Ук- раїни Напрями інноваційної модернізації промисловості України оптимізація галузевої структури промисловості: зниження питомої ваги галузей виробництв із низькою доданою вартістю (гір- ничо-металургійний комплекс, паливно-енергетичний та ін.); забезпечення розвитку наукоємних галузей: машинобудування, приладобуду- вання оптимізація технологічної структури промисловості: трансфер технологій вищих технологічних укладів до виробництв, віднесених до нижчих технологічних укладів; запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій із метою зниження енергоємності промислового виробництва та ВВП оптимізація регіональної структури промисловості: раціональне використання природних ресурсів шляхом підвищення ступеня їх переробки та збільшення обсягу створеної доданої вартості в регіоні; зменшення техногенного навантаження на довкілля; налагодження ефективної взаємодії великого, середнього та малого бізнесу у сфері промисловості оптимізація організаційної структури промисловості: запровадження інноваційних форм організації промислового виробництва, орієнтованих на забезпечення замкнутого технологічного циклу виробниц- тва з високою створеною доданою вартістю: зокрема вертикально інтегрова- них структур (промислові корпорації, холдинги) та горизонтально інтегро- ваних структур (промислові кластери); формування повноцінної інноваційної інфраструктури підтримки інновацій- них процесів для їх інтенсифікації, що включає технологічні парки, інжині- рингові та консалтингові центри оптимізація управлінської структури промисловості: формування повнофункціональної структури системи управління промисло- вістю; посилення взаємодії та координації роботи промислових підприємств з ор- ганами державного управління та суміжними галузями щодо інноваційної реструктуризації промисловості; забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів за напрямами інновацій- ного розвитку 125 пільгового оподаткування коштів промислових під- приємств, які спрямовуються на освоєння нових технологій, науково-дослідних розробок, із метою організації випуску нової конкурентної на світовому ринку продукції; пільгового режиму амортизаційних відрахувань та ін- вестиційного кредиту, зниженого відсотка оподаткування, прибутку на частину вартості інвестицій, використаної для придбання устаткування на стадії модернізації підприємст- ва; дестимулюючих санкцій на випуск застарілої продук- ції та використання неефективних ресурсо- й енергомістких та екологічно небезпечних технологій; заходів щодо підвищення якості всіх інститутів та сис- теми державного управління; державного страхування кредитів банків, наданих для виконання інноваційних проектів; плану заміни застарілої техніки у промисловості й лише після цього формування плану впровадження іннова- цій та сучасних технологій; заходів щодо розширення обсягів державного замов- лення на проведення НДДКР і промислове освоєння техно- логій і продукції, які є стратегічними в контексті забезпе- чення інноваційного розвитку та конкурентоспроможності; умов для випуску товарів із високою часткою доданої вартості та збільшення їх експорту, перш за все, за рахунок технологічної конкурентоспроможності, а не цінової полі- тики; методів нетарифного регулювання експорту й імпорту для захисту економічних інтересів вітчизняних товарови- робників у визнаних міжнародною практикою правових формах; гнучкої системи тарифного регулювання експорту й імпорту промислової продукції з урахуванням вимог СОТ і відповідної практики державного втручання; 126 практики залучення зростаючих обсягів фінансування через фондовий ринок шляхом створення економічних та організаційних стимулів для інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств; заходів, спрямованих на складання карти розміщення виробничих сил і завантаження виробничих потужностей провідних галузей; практики розширення міжрегіональних та міжнарод- них коопераційних зв’язків у сфері промисловості; нових робочих місць, орієнтованих на цілі модернізації; стимулюючих заходів, спрямованих на задоволення су- купного попиту вітчизняних споживачів на інновації та надан- ня вигідних умов виробникам відповідної продукції для задо- волення попиту зовнішнього ринку; державної підтримки виробників та експортерів високих технологій і виробленої з їх використанням продукції; заходів підвищення інвестиційної привабливості проми- словості, формування сприятливих умов для залучення вітчиз- няних та зарубіжних інвесторів для реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у сфері промисловості; заходів поліпшення інституційного середовища та фор- мування системи працюючих фінансових інститутів іннова- ційного розвитку; напрямів розвитку ринку інновацій, створення соціаль- но-інноваційної та інвестиційно-фінансової інфраструктури, інноваційно-промислових зон, технопарків; передумов формування сприятливого інвестиційного клімату на основі вдосконалення інституціональних механіз- мів, нормативно-правової бази та розвитку інфраструктури ринку інвестицій та ін. Таким чином, основним принципом регулювання та сти- мулювання інноваційної модернізації має стати забезпечення сприятливих умов у тих сферах і на тих етапах інноваційного процесу, де ринкових стимулів явно недостатньо і, тим паче враховуючи те, що в певних ситуаціях ринок не дає ефекту, а саме, коли існує потреба у здійсненні великих інвестиційних 127 проектів із тривалими строками окупності, високим ступенем ризику та невизначеності щодо майбутньої норми прибутку. Література 1. Лапин Н.И. Социокультурные факторы российской стагнации и модернизации / Н.И. Лапин // Социологические исследования. – 2011. – № 11. – С. 3-16. 2. Белых В.С. Модернизация экономики: понятие, цели и средства / В.С. Белых // Бизнес, менеджмент и право. – 2011. – № 1. – С. 14-19. 3. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства / В. Горбатенко. – К.: Академія, 1999. – 242 с. 4. Поляков Л.В. Новая философская энциклопедия: в 4-х т. // Л.В. Поляков; под ред. В.С. Степина. – М.: Мысль, 2001. – Т. 3. – 240 с. 5. Бужимська К.О. Модернізація економіки: технологіч- но-структурний аспект / К.О. Бужимська // Вісник ЖДТУ. – 2009. – № 3 (49). – С. 214-217. 6. Вардомский Л.Б. Модернизация экономики в странах СНГ: типы, ресурсы, инструменты / Л.Б. Вардомский, А.В. Шурубович // Экономическое обозревание ЕврАзЭС. – 2008. – № 1 (13). – С. 4-8. 7. Мамалуй О.О. Про зміст механізму модернізації укра- їнської економіки / О.О. Мамалуй // Вісник Національної юри- дичної академії України імені Ярослава Мудрого. – 2010. – № 3. – С. 27-34. 8. Левковець О.М. Технологічна модернізація економіки України / О.М. Левковець // Державне регулювання економі- ки. – 2011. – № 15. – С. 4-5. 9. Макарова И.В. Потенциал модернизации машино- строительного комплекса региона: моногр. / И.В. Макарова. – Екатеринбург, 2010. – 226 с. 10. Наумова Н.Ф. Рецидивирующая модернизация Рос- сии: беда, вина или ресурс человечества / Н.Ф. Наумова. – М.: Едиториал УРСС, 1999. – 176 с. 128 11. Каллагов Э.Х. Модернизация промышленных пред- приятий в российской экономике: дис. ... канд. техн. наук / Э.Х. Каллагов. – М., 2003. – 141 с. 12. Балабанова Е.С. Модернизация предприятий: факто- ры и направления / Е.С. Балабанова // Социологические иссле- дования. – 2002. – № 6. – С. 24-27. 13. Симоненко В.К. К прорыву не готовы. Инноватиза- ция и модернизация экономики / В.К. Симоненко // 2000: Еже- недельник. – 2012. – 24 февр. – 1 марта. – С. 1-5. 14. Державне регулювання інноваційної діяльності про- мислового комплексу України: наук. розробка / авт.кол.: В.Г. Бодров, М.В. Гаман, В.О. Гусєв. – К.: НАДУ, 2010. – 72 с. Надійшла до редакції 17.10.2013 р. А.А. Дорофеева, к.э.н., А.Ф. Дасив ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ СОХРАНЕНИЯ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ПЕРСОНАЛА НА ПРЕДПРИЯТИИ Важнейшим результатом управления организационным поведением персонала на промышленных предприятиях явля- ется обеспечение эффективного осуществления основных и вспомогательных бизнес-процессов, налаживания оптималь- ного взаимодействия сотрудников, чего невозможно достичь без сохранения ответственности работников предприятия за выполняемые функции. На сегодняшний день перед многими организациями стоит задача рационального использования ресурсов, оптими- зации производственной деятельности, достижения и сохране- ния прибыльности, а также повышения уровня управляемости на предприятиях. Необходимость решения данных задач при-  А.А. Дорофеева, А.Ф. Дасив, 2013 129 SB-Булеева-2013+ статьи_116 SB-Булеева-2013+ статьи_117 SB-Булеева-2013+ статьи_118 SB-Булеева-2013+ статьи_119 SB-Булеева-2013+ статьи_120 SB-Булеева-2013+ статьи_121 SB-Булеева-2013+ статьи_122 SB-Булеева-2013+ статьи_123 SB-Булеева-2013+ статьи_124 SB-Булеева-2013+ статьи_125 SB-Булеева-2013+ статьи_126 SB-Булеева-2013+ статьи_127 SB-Булеева-2013+ статьи_128 SB-Булеева-2013+ статьи_129

Напрями інноваційної модернізації промисловості України

Institution

Ähnliche Einträge