Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів

Досліджено показники оцінки соціально-економічної диференціації регіонів. Уточнено розуміння категорії «диференціація». Запропоновано при формуванні механізму подолання надмірної соціально-економічної диференціації регіонів розглядати три ключові складові, а саме економічну, перерозподілу та соціаль...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Родченко, В.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123232
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів / В.Б. Родченко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 320–336. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123232
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1232322017-09-02T03:03:44Z Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів Родченко, В.Б. Досліджено показники оцінки соціально-економічної диференціації регіонів. Уточнено розуміння категорії «диференціація». Запропоновано при формуванні механізму подолання надмірної соціально-економічної диференціації регіонів розглядати три ключові складові, а саме економічну, перерозподілу та соціальну. Визначено відмінності природи кожної зі складових. Запропоновано підхід до розробки пріоритетів механізму регулювання надмірної соціально-демографічної диференціації, заснований на системі індексів. Исследованы показатели оценки социально-экономической дифференциации регионов. Уточнено понимание категории «дифференциация». Предложено при формировании механизма преодоления чрезмерной социально-экономической дифференциации регионов рассматривать три ключевые составляющие, а именно экономическую, перераспределения и социальную. Определены различия природы каждой из составляющих. Предложен подход к разработке приоритетов механизма регулирования чрезмерной социально-демографической дифференциации, основанный на системе индексов. This article investigates evaluation indicators of socioeconomic differentiation of regions. The meaning of the differentiation category is clarified. The formation of the mechanism to overcome excessive socioeconomic differentiation of regions has three key components, namely, economic, social and redistribution components. The difference between each other components’ nature is determined. The author defines an economic component as the territorial unevenness that is caused by the concentration of production processes in the centers of economic activity, redistribution component - the need to ensure the unity of the processes of social and economic security all over the country and the alignment of economic development, social - by providing a uniform level of social security of residents in all regions, independently from the state of the economic development. The system of indices of socioeconomic development is built and the evaluation indicators of regional differentiation in 2012 are calculated. To develop a priority mechanism for regulating excessive socio-demographic differentiation, the average values are calculated for the groups of indices. It’s determined that there is a big disproportional level between social and demographic development of the regions. It is concluded that in the areas with a high demographic development the development of industrial and social infrastructure and capacity to implement such capabilitieswill be the first priority. In the areas where the level of social development is higher as compared to the population growth the social infrastructure and ensurance of high standards of demographic development are the key objectives. This approach will limit the “consumer” needs of the regions-outsiders and promote sustainable development and the gradual equalization of disparities in the regional development. 2013 Article Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів / В.Б. Родченко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 320–336. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123232 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Досліджено показники оцінки соціально-економічної диференціації регіонів. Уточнено розуміння категорії «диференціація». Запропоновано при формуванні механізму подолання надмірної соціально-економічної диференціації регіонів розглядати три ключові складові, а саме економічну, перерозподілу та соціальну. Визначено відмінності природи кожної зі складових. Запропоновано підхід до розробки пріоритетів механізму регулювання надмірної соціально-демографічної диференціації, заснований на системі індексів.
format	Article
author	Родченко, В.Б.
spellingShingle	Родченко, В.Б. Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
author_facet	Родченко, В.Б.
author_sort	Родченко, В.Б.
title	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
title_short	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
title_full	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
title_fullStr	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
title_full_unstemmed	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
title_sort	механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123232
citation_txt	Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів / В.Б. Родченко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 320–336. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
work_keys_str_mv	AT rodčenkovb mehanízmpodolannânadmírnoísocíalʹnoekonomíčnoídiferencíacííregíonív
first_indexed	2025-07-08T23:17:45Z
last_indexed	2025-07-08T23:17:45Z
_version_	1837122627035987968
fulltext	Для реализации разработанных бизнес-проектов могут привлекаться отечественные и зарубежные инвесторы различ- ных форм собственности, а также реализация бизнес-проектов может осуществляться силами самой территориальной грома- ды. Для обеспечения эффективности реализации бизнес- проектов привлечение инвесторов целесообразно проводить на конкурсной основе. В рамках реализации бизнес-проектов предлагается ком- плексная динамическая модель управления инвестиционными ресурсами региона (см. рисунок), которая включает принципы, направления, формы, методы, инструменты и создает предпо- сылки организации эффективного использования ресурсов на различных стадиях инвестиционного процесса путем учета интересов участников, рационального использования ресурсов и выбора инструментов их привлечения в процесс инвестиро- вания, а также позволяет оперативно корректировать бизнес- проект, в зависимости от изменения внешних и внутренних факторов для получения оптимальных результатов. Представлена в редакцию 12.11.2013 г. В.Б. Родченко, д.е.н. МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ НАДМІРНОЇ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ РЕГІОНІВ Процесам соціально-економічного розвитку в національ- ній економіці притаманна нерівномірність. Існування нерів- номірності визначає порівняльну парадигму для оцінки ро- звитку як процесу зміни стану системи в цілому чи її частини порівняно з попереднім станом або зі станом інших частин. Процеси розвитку, як правило, супроводжуються відповідною концентрацією чинників, якими можуть виступати ресурси, економічна активність та попит. Іншою стороною процесів економічного зростання є посилення процесів диференціації забезпеченості та використання результатів такого розвитку.  В.Б. Родченко, 2013 320 На сьогодні існує унормований підхід до оцінки дифе- ренціації соціально-економічного розвитку. Так, Постановою Кабінету Міністрів від 20.05.2009 р. № 476 запроваджено ме- тодичні основи оцінки диференціації соціально-економічного розвитку регіонів [1]. Методика, викладена у постанові, містить підходи до оцінки внутрішньо- та міжрегіональної диференціації соціаль- но-економічного розвитку. Оцінка внутрішньорегіональної диференціації виконується окремо по містах та районах. Вона базується на оцінці соціально-економічного розвитку міст об- ласного (республіканського для Криму) значення, районів, районів міст Києва та Севастополя. Міжрегіональна розгля- дається на рівні областей, Криму, Києва та Севастополя. Для характеристики рівня диференціації використовується співвідношення максимального та мінімального значень по- казників. Для оцінки міжрегіональної диференціації викори- стовується 16 показників, а внутрішньорегіональної – 12. У вітчизняній науковій періодиці також значну увагу приділено дослідженню проблематики соціально-економічної диференціації регіонів. Методологічним підґрунтям багатьох робіт є концепції конвергенції, широко застосовувані в іно- земній літературі [2, 3]. У роботі Л. Кузьменко [4] на основі цих концепцій до- сліджується можливість та доцільність вирівнювання регіо- нального розвитку. Варто погодитися з думкою автора, яка доходить висновку, що в Україні домінує асиметричний ди- вергентний тип регіонального розвитку, що посилює розрив між регіонами. У роботі Ж. Науменко [5] вказується на до- статність методик для визначення міжрегіональних нерівно- стей, у той час як внутрішньорегіональні диспропорції зали- шаються невизначеними. Автор дотримується думки про те, що необхідність превентивного впливу на диспропорції на ранній стадії їх зародження може виявитися більш ефектив- ною, аніж боротьба з ними вже у прогресуючому стані на ме- зорівні. 321 Цій проблематиці також присвячено ряд монографічних досліджень. У монографії [6] всебічно проаналізовано особли- вості людського та соціального розвитку в регіонах України. У роботі [7] міститься кілька підходів до оцінки диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. Як бачимо, широка увага науковців, тільки частину з яких згадано вище, до проблематики формування механізмів регулювання диференціації регіонального розвитку підтвер- джує її актуальність. Різнобічність підходів до оцінки соціально-економічної диференціації розвитку регіонів, а також складність і багато- векторність процесу соціально-економічного розвитку потре- бує приділення уваги сутнісним засадам диференціації. Кон- цептуальними передумовами уточнення змістовного на- повнення оцінки соціально-економічної диференціації регіону є: обмеженість статистичної бази оцінки процесів дифе- ренціації; істотний галузевий вплив на рівень соціально- економічної диференціації; відокремлений розгляд ключових чинників, що зумо- влюють процеси регіональної соціально-економічної дифе- ренціації, таких як щільність розселення, галузева структура, регіональна спеціалізація; протиріччя в системі адміністративно-територіального устрою та визначенні статусу територіальних одиниць, невідповідність за територією, кількістю населення та вироб- ничим потенціалом; загальна тенденція концентрації економічної активності в полюсах економічного зростання, що загострює проблеми виконання функцій вирівнювання інститутами соціальної ін- фраструктури. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних передумов формування механізму подолання надмірної соціально-економічної диференціації регіонів. 322 Досягнення поставленої мети потребує визначення кате- горіального базису. У загальному словниковому визначенні диференціація являє собою аспект процесу розвитку, пов'яза- ний із поділом об’єкта, що розвивається, на частини. Під соціально-економічною диференціацією можна розуміти появу відмінностей у соціальному та економічному становищі регіонів або їх мешканців. Слід наголосити на необхідності виділення економічної та соціальної складової диференціації регіонів. Перша є об’єктивно притаманною процесам еко- номічного розвитку. Друга, з огляду на необхідність виконан- ня державою своїх функцій залишається ключовим пріорите- том регіональної економічної політики. Уточнення розуміння категорії «диференціація» може бути здійснене шляхом оцінки відмінностей за окремими складовими регіонального розвитку. Це надасть можливість деталізувати показники оцінки диференціації. Диференціація процесів соціально-економічного розвит- ку держави визначається процесами формування та пере- розподілу вартості в економіці. При формуванні механізму по- долання надмірної соціально-економічної диференціації регіонів доцільно розглядати три ключові складові: еко- номічну складову, яка визначає процеси створення доданої вартості, складову перерозподілу, що забезпечує процеси ви- лучення та централізації частини створеної вартості, та соціальну складову, яка визначає процеси розподілу частини вартості та спрямування їх на соціальне забезпечення. Природа кожної зі складових є відмінною. Так, еко- номічна складова визначається територіальною нерів- номірністю, зумовленою концентрацією процесів виробництва в центрах економічної активності. Складова перерозподілу зумовлена необхідністю забезпечення єдності процесів соціально-економічного забезпечення на всій території держа- ви та вирівнювання процесів економічного розвитку. Складова соціального забезпечення орієнтована на досягнення єдиного рівня соціального захисту мешканців усіх регіонів, незалежно від стану їх економічного розвитку. 323 Таким чином, розгляд процесів соціально-економічної диференціації може розглядатися через кількісні та якісні оцінки трьох складових: диференціація процесів створення вартості в регіонах, диференціації процесів перерозподілу ре- сурсів та диференціації процесів регулювання економічної ак- тивності та соціального споживання в регіонах (рис. 1). Такий підхід надасть змогу послідовно (відповідно до логіки про- цесів формування, перерозподілу та споживання вартості) розглянути диференціацію регіонів, визначити сфери та тери- торії надмірної диференціації й обґрунтувати пріоритети ме- ханізму її подолання. Важливою передумовою диференціації соціально- економічного розвитку регіонів є вплив просторового чинника у частині розподілу продуктивних сил та концентрації про- цесів виробництва вартості. Розглянемо роль територі- Рис. 1. Складові підходу до оцінки соціально-економічної диференціації регіонів ально-географічного чинника в диференціації соціально- економічного розвитку регіонів. Територіальні передумови диференціації соціально-економічного розвитку регіонів 324 визначаються географічними особливостями розподілу про- цесів соціально-економічної активності в регіоні. Процеси створення доданої вартості забезпечуються різними секторами економіки, хоча їх оцінка здійснюється на рівні регіонів та країни в цілому. Однак оцінка територіального розподілу створення до- даної вартості дозволяє розділити сфери виробництва доданої вартості на територіально залежні – у яких земля є ключовим (активним) фактором виробництва, а обсяги виробництва за- лежать від використовуваних територій (рис. 2), і територіаль- но незалежні – у яких земля не є активним фактором вироб- ництва, а використовується відносно невелика територіальна константа – площа підприємства (площа забудови). Аналіз процесів формування доданої вартості, з позицій урахування територіально-географічного чинника дозволяє констатувати, що прямий зв'язок між територією, що використовується, та обсягами виробництва існує лише у сільському, лісовому та рибному господарстві. Рис. 2. Частка валової доданої вартості у ВВП України, що виробляється територіально залежними видами економічної діяльності [8] З рис. 2 можна зробити висновок, що до 8% доданої вар- тості виробляється територіально залежними видами еко- 325 номічної діяльності. Таким чином, можна констатувати, що 92% ВВП України виробляється у забудованих територіях. Оцінку рівня забудови території України наведено в табл. 1. Як видно з таблиці, із загальної площі держави лише 4,1% становять забудовані площі. Таблиця 1 Питома вага забудованих територій у загальній площі адміністративних одиниць України, % [8] Адміністративна одиниця Питома вага Адміністративна одиниця Питома вага Україна 4,10 Миколаївська 4,00 АР Крим 4,20 Одеська 3,80 Вінницька 4,00 Полтавська 4,00 Волинська 2,90 Рівненська 2,70 Дніпропетровська 6,00 Сумська 3,50 Донецька 7,50 Тернопільська 4,50 Житомирська 3,00 Харківська 3,90 Закарпатська 3,60 Херсонська 2,50 Запорізька 3,40 Хмельницька 4,10 Івано-Франківська 4,40 Черкаська 4,00 Київська 4,30 Чернівецька 4,80 Кіровоградська 3,60 Чернігівська 3,10 Луганська 4,80 м. Київ 43,70 Львівська 5,00 м. Севастополь 17,00 Аналіз особливостей забудови територій дозволяє конс- татувати істотні відмінності в рівні забудови різних регіонів. Проте управлінська парадигма на сьогодні цей факт або зовсім не розглядає, або розглядає у спрощеному форматі під приз- мою полюсів зростання, територіальних диспропорцій тощо. Таким чином, територіально-географічний аспект потребує окремої уваги у формуванні системи управління територіями та може забезпечити зменшення недосконалостей адміністра- тивного поділу країни. Неважко простежити, що проблема недосконалості гео- графічно-просторового устрою є гострою для переважної бі- льшості регіонів. Проте, якщо на рівні держави існує достат- 326 ньо потужна галузева методична платформа, що включає сис- тему звітності та управління, то на рівні регіонів вона є значно слабшою. Таким чином, істотно обмежуються можливості фо- рмування об’єктивної інформаційно-методичної бази регіона- льного управління. Подальша деталізована оцінка ускладню- ється обмеженістю даних щодо розмежування промислової та господарсько-житлової забудови, а також істотним накладен- ням забудованих господарсько-житлових територій та терито- рій сфери послуг. Однак урахування територіального чинника розкриває можливості нового аспекту оцінки економічної диференціації регіонів, який надає змогу врахувати результати доданої вар- тості порівняно з територією, на якій вона створюється. Це на- дасть змогу обґрунтувати регуляторні пріоритети екстенсив- ного або інтенсивного напряму подолання диференціації регі- онального розвитку в Україні. Урахування просторового чинника в оцінці диференціа- ції соціально-економічного розвитку регіонів дозволяє погли- бити наявні підходи до її оцінки. Можна запропонувати вико- ристання індексного підходу до диференціації регіонального розвитку, який би передбачав розрахунок, за показникам соці- ально-економічного розвитку, відповідних нормованих індек- сів співвідношення значення показника в регіоні до загально- українського рівня. Якщо зростання показника відповідає не- гативним процесам з огляду соціально-економічного розвитку, то в розрахунках будуть використані обернені значення: спів- відношення загальноукраїнського значення до значення пока- зника у відповідному регіоні. У табл. 2 наведено пропонований підхід, що містить чо- тири групи індексів, які можуть характеризувати диференціа- цію розвитку регіонів за територіальною, демографічною, со- ціальною та економічною складовими. Таблиця 2 Індекси диференціації розвитку регіонів 327 Назва індексу Позначення Оцінка База для розрахунку Індекси територіальної диференціації (Т) Індекс щільності на- селення Т1 + Показник щільності насе- лення, осіб на 1 км2 Індекс забудови тери- торії Т2 + Частка забудованої площі на території регіону, % Індекс урбанізації Т3 + Частка міського населен- ня, % Індекси економічної диференціації (Е) Індекс ВРП на одну особу Е1 + ВРП на одну особу, грн Індекс доходу на одну особу Е2 + Доходи населення на одну особу, грн Індекс середньоміся- чної зарплати Е3 + Середньомісячна зарплата, грн Індекси демографічної диференціації (Д) Індекс економічної активності населення Д1 + Частка економічно актив- ного населення, % Індекс безробіття населення Д2 - Рівень безробіття, % Індекс середнього віку народження ди- тини Д3 - Середній вік народження дитини жінками, років Індекс сумарної наро- джуваності Д4 + Показник сумарної наро- джуваності, осіб Індекс очікуваної тривалості життя Д5 + Середня очікувана трива- лість життя, років Індекс невідкладних випадків Д6 - Кількість виїздів швидкої допомоги на 1000 мешка- нців, од. Індекси соціальної диференціації (С) Індекс витрачання коштів С1 - Частка витрат на товари та послуги в загальних дохо- дах населення Індекс трудового до- ходу С2 + Частка зарплати в загаль- них доходах населення Індекс трансфертного доходу С3 - Частка трансфертів у зага- льних доходах населення Індекс соціальної допомоги С4 - Частка соціальної допомо- ги в доходах населення Слід зауважити, що оцінка показників виконана виходя- чи з позицій впливу на соціально-економічну диференціацію. Так, наприклад, негативним пропонується вважати індекс ви- трачання коштів, що характеризує частку витрат на товари та 328 послуги в загальних доходах населення. У випадку оцінки участі населення зростання цього показника можна вважати позитивним, оскільки це прямо позначиться на обсягах купівлі товарів та послуг. У нашому випадку – навпаки, зростання цього показника вважається негативним, оскільки це означає нестачу коштів та відповідне зменшення можливостей для на- копичення ресурсів. За пропонованою системою індексів соціально- економічного розвитку були розраховані показники оцінки регіональної диференціації за 2012 р. (табл. 3, 4). Таблиця 3 Індекси територіальної та економічної диференціації регіонів Територіальна одиниця Т1 Т2 Т3 Т Е1 Е2 Е3 Е АР Крим 1,00 1,01 0,91 0,97 0,68 0,81 0,88 0,78 Вінницька 0,81 0,97 0,73 0,83 0,63 0,87 0,80 0,76 Волинська 0,68 0,70 0,76 0,71 0,61 0,76 0,77 0,71 Дніпропетровська 1,37 1,46 1,21 1,34 1,46 1,14 1,04 1,20 Донецька 2,19 1,81 1,32 1,73 1,24 1,15 1,16 1,18 Житомирська 0,56 0,73 0,85 0,70 0,64 0,87 0,78 0,76 Закарпатська 1,30 0,87 0,54 0,85 0,51 0,66 0,78 0,64 Запорізька 0,87 0,82 1,12 0,93 0,94 1,08 0,97 0,99 Івано-Франківська 1,32 1,06 0,63 0,96 0,69 0,79 0,84 0,77 Київська 0,81 1,05 0,90 0,92 1,26 1,09 1,04 1,13 Кіровоградська 0,54 0,87 0,91 0,75 0,69 0,82 0,80 0,77 Луганська 1,12 1,17 1,26 1,18 0,85 0,96 1,02 0,94 Львівська 1,54 1,22 0,88 1,18 0,72 0,89 0,85 0,82 Миколаївська 0,63 0,96 0,98 0,84 0,80 0,92 0,93 0,88 Одеська 0,95 0,93 0,97 0,95 0,89 0,88 0,89 0,89 Полтавська 0,68 0,96 0,89 0,83 1,23 0,95 0,94 1,03 Рівненська 0,76 0,66 0,69 0,70 0,59 0,81 0,85 0,74 Сумська 0,64 0,85 0,99 0,81 0,70 0,88 0,83 0,80 Тернопільська 1,03 1,09 0,64 0,90 0,58 0,73 0,72 0,67 Харківська 1,16 0,94 1,17 1,08 0,98 0,99 0,91 0,96 Херсонська 0,50 0,60 0,89 0,64 0,58 0,80 0,75 0,70 Хмельницька 0,85 0,99 0,81 0,88 0,64 0,85 0,80 0,76 Черкаська 0,80 0,97 0,82 0,86 0,73 0,83 0,83 0,80 Чернівецька 1,48 1,17 0,62 1,02 0,47 0,70 0,77 0,63 Чернігівська 0,45 0,76 0,92 0,68 0,69 0,89 0,76 0,78 м. Київ 47,10 10,59 1,45 8,98 2,87 2,07 1,52 2,08 м. Севастополь 5,64 4,13 1,36 3,16 0,74 0,89 0,96 0,86 Довідково: Україна* 75,50 0,04 0,69 - 28545,0 23931,1 3026,00 Середні значення показників для України. Таблиця 4 Індекси соціально-демографічної диференціації регіонів України 329 Територіальна одиниця Д1 Д2 Д3 Д4 Д5 Д6 Д C1 C2 C3 C4 C АР Крим 1,02 1,13 0,978 1,10 1,00 0,82 1,00 0,85 0,90 0,79 0,96 0,88 Вінницька 1,00 0,62 1,017 1,04 1,01 1,06 0,94 1,05 0,80 0,99 0,91 0,93 Волинська 1,00 0,95 0,998 1,25 1,00 1,09 1,04 0,94 0,76 0,81 0,86 0,84 Дніпропетровська 1,02 1,06 0,998 0,99 0,98 1,03 1,01 1,09 1,15 1,24 1,04 1,13 Донецька 1,01 1,64 0,999 0,88 0,98 1,15 1,09 1,14 1,09 1,39 0,89 1,11 Житомирська 1,02 0,62 1,011 1,12 0,98 0,79 0,91 1,04 0,82 0,98 0,79 0,90 Закарпатська 0,98 1,00 1,044 1,27 1,00 1,29 1,09 0,93 0,78 0,74 0,93 0,84 Запорізька 1,01 0,86 1,000 0,95 1,00 0,98 0,97 0,99 1,07 1,31 1,03 1,09 Івано-Франківська 0,91 0,95 1,024 1,06 1,03 1,10 1,01 0,98 0,71 0,75 0,96 0,84 Київська 0,98 1,20 0,999 1,09 0,99 0,97 1,03 1,09 0,99 1,28 0,86 1,04 Кіровоградська 0,99 0,56 1,028 1,05 0,98 0,67 0,86 1,04 0,79 0,86 0,85 0,88 Луганська 0,97 1,29 1,013 0,87 0,99 0,89 0,99 1,13 1,05 1,19 0,81 1,03 Львівська 0,98 1,06 1,000 1,03 1,03 1,14 1,04 1,01 0,90 0,82 0,98 0,93 Миколаївська 1,01 0,69 1,017 1,02 0,98 0,91 0,93 1,02 0,98 1,01 0,96 0,99 Одеська 0,97 1,50 0,993 1,12 0,98 1,12 1,10 0,80 0,96 0,85 1,09 0,92 Полтавська 1,00 0,64 1,008 0,92 1,00 0,91 0,90 1,11 0,96 1,07 0,95 1,02 Рівненська 1,02 0,72 0,987 1,36 1,01 0,94 0,99 1,02 0,79 0,84 0,85 0,87 Сумська 1,01 0,78 1,013 0,89 1,00 0,95 0,94 1,10 0,89 0,97 0,91 0,96 Тернопільська 0,95 0,72 1,026 0,98 1,03 0,99 0,94 0,97 0,73 0,74 0,91 0,83 Харківська 1,02 1,06 0,984 0,86 1,01 0,95 0,98 0,85 0,96 0,91 1,08 0,95 Херсонська 1,00 0,86 1,010 1,05 0,98 0,99 0,98 0,96 0,79 0,90 0,89 0,88 Хмельницька 1,00 0,86 1,017 1,06 1,01 0,97 0,98 1,02 0,78 0,89 0,90 0,89 Черкаська 1,01 0,55 1,016 0,94 1,00 0,75 0,86 0,94 0,88 0,97 0,86 0,91 Чернівецька 0,98 0,90 1,017 1,07 1,03 1,17 1,02 0,90 0,73 0,70 0,94 0,81 Чернігівська 1,03 0,75 1,002 0,91 0,99 0,80 0,91 1,03 0,90 1,08 0,84 0,96 м. Київ 1,06 3,60 0,929 0,90 1,04 1,64 1,33 1,00 1,35 1,08 1,84 1,28 м. Севастополь 1,02 3,00 0,969 1,05 1,01 0,76 1,16 0,83 0,96 0,65 0,99 0,85 Довідково: Україна 64,60 1,80 26,67 1,53 71,15 273,80 - 0,84 0,42 0,16 0,21 *Середні значення показників для України. Як свідчать розраховані показники, адміністративні оди- ниці України характеризуються різним рівнем територіальної диференціації. Щільність населення у Донецькій області у 2,19 раза вище середньоукраїнської, а у Чернігівській становить 0,45 від її рівня. Тобто регіони характеризуються значними відмінними вихідними передумовами. Показники щільності населення міст Києва і Севастополя не можна порівнювати з показниками регіонів. Аналогічного висновку можна дійти, аналізуючи рівень забудови території. Найвище значення у Донецькій області, найнижче – у Херсонській. Найвищий рі- вень урбанізації спостерігається у Донецькій області, найниж- чий – у Закарпатській. Узагальнена оцінка територіальної диференціації свід- чить, що найбільш концентрованим регіоном за ознаками те- риторіальних чинників є Донецька область. Вищі за середньо- українські значення спостерігаються також у Дніпропетровсь- 330 кій, Луганській, Львівській, Харківській та Чернівецькій об- ластях. Загальна оцінка територіальної диференціації дозволяє визначати регіони відносно високого рівня концентрації про- дуктивних сил та потенційно більших можливостей для еко- номічного зростання. У механізмі регулювання диференціації розвитку така оцінка може бути індикатором порівняної слаб- кості потенціалу розвитку регіону. Результати оцінки диспропорцій економічного розвитку регіонів свідчать, що за обсягами виробництва ВРП, рівнем доходів на одну особу та розміром середньомісячної зарплати лідируючу позицію займають Донецька та Дніпропетровська області, а найменші значення цих показників спостерігаються у Чернівецькій, Закарпатській та Тернопільській областях. При цьому, якщо різниця у рівні ВРП на одну особу складає більше трьох разів, то різниця у рівні доходів і заробітної плати пере- буває на рівні 1,5-1,7 раза, що ілюструє результати дії механі- зму вирівнювання доходів. Результати аналізу показників соціальної та демографіч- ної диференціації регіонів подані у табл. 4. Порівняння цих двох блоків може характеризувати диференціацію людського потенціалу регіонів та рівня його соціального забезпечення. Як свідчать дані таблиці, найвищим рівнем економічної активності населення характеризується Чернігівська, а най- нижчим Івано-Франківська області. Хоча слід зауважити, що відмінності у значенні цього індексу не перевищують для регі- онів України 10%. Чого не можна сказати про рівень безробіт- тя. Значення цього показника відрізняється у три рази. Найви- щий рівень безробіття спостерігається у Черкаській області, а найнижчий у Донецькій. Глибоким аналітичним потенціалом характеризується дослідження показника середнього віку на- родження дитини жінками. Як видно з таблиці, середнє зна- чення цього показника по Україні дорівнює майже 27 рокам. Зауважимо, що цей показник останніми роками має тенденцію до зростання. З огляду на формування демографічного потен- ціалу регіону ця тенденція є негативною. Однак вона характе- ризує загальний стан сприйняття соціальної захищеності по- 331 роділлями. Найменший середній вік народження дитини спо- стерігався у Закарпатті (25,5 року), а найвищий у АР Крим (27,3 року). Варто звернути увагу на найвищі показники сере- днього віку народження дитини у Києві та Севастополі, а та- кож на високий рівень цього показника в регіонах із високим рівнем ВРП на 1 особу. Диференціація регіонів за індексом сумарної народжуваності засвідчила найвище значення цього показника у Рівненській області, а найнижче – у Харківській. Слід зазначити, що навіть найвище значення за регіонами Ук- раїни (2,1) є значно нижчим від рівня простого заміщення по- колінь (2,33). Очікувана тривалість життя найбільша у Івано- Франківській і Тернопільській областях, а найменша – у Кіро- воградській. Загальні відмінності цього показника 69,7-73,4 року. Індекс невідкладних випадків забезпечує порівняння кі- лькості виїздів швидкої допомоги та може характеризувати окрему складову безпеки населення. Найкращими показника- ми характеризується Закарпатська (212,4 виїздів на 1000 меш- канців), а найгіршими Кіровоградська (407,6 виїздів на 1000 мешканців) області. Наступна група індексів характеризує рівень соціальної диференціації регіонів через відображення частки витрачання всіх зароблених коштів населенням та структурних параметрів доходів з огляду на частку в них заробітної плати трансфертів та соціальної допомоги. За даними 2012 р. найвищою часткою витрачання доходів характеризується Одеська, а найнижчою – Донецька області. При цьому, слід зауважити, що, за офіцій- ними даними Державної служби статистики, у 2012 р. витрати населення на купівлю товарів та послуг перевищували обсяг доходів населення в Одеській області та м. Севастополі. Спо- стерігаються значні коливання частки зарплати у доходах на- селення за регіонами. Екстремальні значення спостерігалися у Дніпропетровській та Івано-Франківській областях. Індекси трансфертного доходу та соціальної допомоги отримують екс- тремальні значення у Донецькій та Чернівецькій областях та у Одеській і у Житомирській областях. 332 За результатами проведеного аналізу можна стверджува- ти, що пропонований індексний підхід дозволяє ілюструвати диференціацію соціального й економічного розвитку регіонів, виділяючи у кожній зі складових інтенсивну та екстенсивну. Екстенсивною складовою може виступати рівень залучення ресурсів у процесах соціально-економічного розвитку, що ві- дображається через сукупність індексів територіальної та де- мографічної диференціації. Для спрощеного сприйняття показників диференціації регіонального розвитку та розробки пріоритетів механізму ре- гулювання надмірної соціально-демографічної диференціації розрахуємо середні значення за групами розрахованих індексів і побудуємо секторні діаграми (рис. 3). Побудовані діаграми дозволяють візуалізувати відмінності й можуть бути покладені в основу механізму та виявити надмірну диференціацію окре- мих складових соціально-економічного розвитку регіонів. Як видно з першого рисунку, існує значна непропорцій- ність у рівні соціального та демографічного розвитку регіонів. При цьому існують області, у яких рівень демографічного роз- витку значно вищий. Такими областями є АР Крим, Волинсь- ка, Закарпатська, Івано-Франківська та інші. Для таких облас- тей першочерговим завданням механізму регулювання дифе- ренціації розвитку є розвиток виробничо-соціальної інфра- структури та розширення можливостей для реалізації такого потенціалу. Для регіонів із рівнем соціального розвитку порівняно вищим за демографічний, таких як Дніпропетровська, Запорі- зька, Полтавська, ключовими завданнями залишатиметься роз- виток соціальної інфраструктури та забезпечення високих ста- ндартів демографічного розвитку. 333 Рис. 3. Діаграми інтегральних індексів територіально- економічної (Т, Е) та соціально-демографічної (С, Д) диференціації регіонів України 334 Для всіх без винятку регіонів, у тому числі й достатньо збалансованих з огляду на соціально-демографічний розвиток, актуальним залишається завдання сприяння збільшенню абсо- лютних значень відповідних індексів диференціації. Оцінка рівня надмірної територіально-економічної ди- ференціації регіонів згідно з рис. 3 ілюструє наявність істот- них диспропорцій у потенціалі та рівні розвитку окремих те- риторій. Аналіз рисунку ілюструє типову для всієї економіки України ситуацію: значне недовикористання територіальних економічних ресурсів, невисокий рівень формування доходу порівняно із територіальним потенціалом регіонів. Найбіль- шими резервами характеризується АР Крим, Дніпропетровсь- ка, Донецька, Луганська, Львівська, Харківська та інші облас- ті. Висновки. Отже, проведений аналіз дозволяє сформувати такі складові механізму подолання надмірної соціально- економічної диференціації регіонів: 1. Диференціація як суспільно-економічне явище є об’єктивним і виникає у процесі розвитку. 2. Підхід до аналізу процесів диференціації має забезпе- чувати гнучкість бази порівняння та орієнтації не на абсолютні значення валових показників економічного розвитку, а врахо- вувати потенційні можливості регіонів та відмінність у вихід- них (у першу чергу територіальних) умовах. 3. Оцінка диференціації регіонального розвитку та дія механізму її регулювання мають орієнтуватися на забезпечен- ня відповідності ключових групових індексів диференціації. Такий підхід дозволить обмежити «споживацькі» настрої регі- онів аутсайдерів та сприятиме збалансованому розвитку та по- ступовому вирівнюванню диспропорцій у розвитку регіонів. 4. Територіально-економічна диференціація є найбільш чітко вираженою. Вона потребує розробки та реалізації довго- строкової політики реформування потенціалу продуктивних сил, їх технологічного оновлення та орієнтації на прогресивні тенденції динаміки світового економічного розвитку. 335 Література 1. Про запровадження оцінки міжрегіональної та внут- рішньорегіональної диференціації соціально-економічного ро- звитку регіонів / Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 476 [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/476-2009-п. 2. Sala-i-Martin X. Regional Cohesion: Evidence and Theories of Regional Growth and Convergence / X. Sala-i-Martin // European Economic Review. – 1996. – Vol. 40. 3. Барро Р.Дж. Экономичекий рост / Р. Дж. Барро, Х. Сала-и-Мартин; пер. с англ. – М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2010. – 824 с. 4. Кузьменко Л. М. Региональные различия – возмож- ность и необходимость выравнивания / Л.М. Кузьменко // Уп- равління економікою: теорія та практика: зб. наук. пр. [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://iep.donetsk.ua/publish/sbor/all_text/l2012/3.pdf. 5. Науменко Ж. Г. Аналіз оцінок ендогенних та екзоген- них диспропорцій на рівні регіону / Ж.Г. Науменко // Вісник ОНУ ім. Мечникова. – 2013. – Т.18. – Вип. 3/2. – С. 147-150. 6. Управління людським та соціальним розвитком у регі- онах України: моногр. / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, Л.В. Шаульська та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром- сті. – Донецьк, 2010. – 488 с. 7. Светуньков С.Г. Комплекснозначный анализ и моде- лирование неравномерности социально-экономического раз- вития регионов России [Электронный ресурс] / С.Г. Светунь- ков, А.В. Заграновская, И.С. Светуньков. – СПб., 2012. – 129 с.. – Режим доступа: http://sergey.svetunkov.ru/ economics/ complex/MD2012. 8. Офіційний сайт Державної служби статистки [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/. Надійшла до редакції 27.11.2013 р. 336 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/476-2009-%D0%BF http://iep.donetsk.ua/publish/sbor/all_text/l2012/3.pdf SB-Булеева-2013+ статьи_320 SB-Булеева-2013+ статьи_321 SB-Булеева-2013+ статьи_322 SB-Булеева-2013+ статьи_323 SB-Булеева-2013+ статьи_324 SB-Булеева-2013+ статьи_325 SB-Булеева-2013+ статьи_326 SB-Булеева-2013+ статьи_327 SB-Булеева-2013+ статьи_328 SB-Булеева-2013+ статьи_329 SB-Булеева-2013+ статьи_330 SB-Булеева-2013+ статьи_331 SB-Булеева-2013+ статьи_332 SB-Булеева-2013+ статьи_333 SB-Булеева-2013+ статьи_334 SB-Булеева-2013+ статьи_335 SB-Булеева-2013+ статьи_336

Механізм подолання надмірної соціальноекономічної диференціації регіонів

Institution

Ähnliche Einträge