Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя

Розглянуто теоретичні основи професійного навчання та проблеми безперервної освіти. Досліджено стан, вікові та статеві особливості професійного навчання людини протягом життя в різних європейських країнах. Виявлено позитивні тенденції поширення освіти протягом життя та основні показники її розвитку....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Швець, І.Б., Федоренко, Т.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Менеджмент персоналу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123247
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя / І.Б. Швець, Т.С. Федоренко // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 1 (31). — С. 208–215. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123247
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1232472017-09-02T03:04:57Z Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя Швець, І.Б. Федоренко, Т.С. Менеджмент персоналу Розглянуто теоретичні основи професійного навчання та проблеми безперервної освіти. Досліджено стан, вікові та статеві особливості професійного навчання людини протягом життя в різних європейських країнах. Виявлено позитивні тенденції поширення освіти протягом життя та основні показники її розвитку. Встановлено кількісні характеристики впровадження продовженого професійного навчання на підприємствах країн ЄС. Обґрунтовано необхідність використання європейського досвіду та можливості поширення професійного навчання людини протягом життя в Україні. Рассмотрены теоретические основы профессионального обучения и проблемы образования. Исследовано состояние, возрастные и половые особенности профессионального обучения человека в течение жизни в различных европейских странах. Выявлены положительные тенденции распространения образования в течение жизни и основные показатели его развития. Установлены количественные характеристики внедрения продленного профессионального обучения на предприятиях стран ЕС. Обоснована необходимость использования европейского опыта и возможности распространения профессионального обучения человека в течение жизни в Украине. The theoretical basis of training and education issues is considered.Thet rends, ages and genders characteristics of vocational training for people living in different European countries is researched. The positive trends in the distribution of education throughout life and the main indicators of development is identified. The quantitative characteristics of the extended vocational training introduction in enterprises in the EU is installed. The necessity of the European experience use and the possibility of extending training for human life in Ukraine is justified. 2013 Article Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя / І.Б. Швець, Т.С. Федоренко // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 1 (31). — С. 208–215. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123247 331.361:330.341.1 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу
spellingShingle	Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу Швець, І.Б. Федоренко, Т.С. Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя Економічний вісник Донбасу
description	Розглянуто теоретичні основи професійного навчання та проблеми безперервної освіти. Досліджено стан, вікові та статеві особливості професійного навчання людини протягом життя в різних європейських країнах. Виявлено позитивні тенденції поширення освіти протягом життя та основні показники її розвитку. Встановлено кількісні характеристики впровадження продовженого професійного навчання на підприємствах країн ЄС. Обґрунтовано необхідність використання європейського досвіду та можливості поширення професійного навчання людини протягом життя в Україні.
format	Article
author	Швець, І.Б. Федоренко, Т.С.
author_facet	Швець, І.Б. Федоренко, Т.С.
author_sort	Швець, І.Б.
title	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
title_short	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
title_full	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
title_fullStr	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
title_full_unstemmed	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
title_sort	сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Менеджмент персоналу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123247
citation_txt	Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя / І.Б. Швець, Т.С. Федоренко // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 1 (31). — С. 208–215. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT švecʹíb sučasnítendencíípoširennâprofesíjnogonavčannâprotâgomžittâ AT fedorenkots sučasnítendencíípoširennâprofesíjnogonavčannâprotâgomžittâ
first_indexed	2025-07-08T23:19:13Z
last_indexed	2025-07-08T23:19:13Z
_version_	1837122723471425536
fulltext	208 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 Актуальність теми. У сучасних умовах гло- бального ринку та абсолютної конкуренції економіч- но-розвинені країни відходять від орієнтації на тра- диційні підходи забезпечення інноваційного розвитку і беруть курс на створення економіки нового укладу, а саме, заснованої на знаннях. Це потребує майже докорінної зміни характеру трудової діяльності, а саме зміни пріоритетів на основі переорієнтації у бік суттє- вого підвищення першочергової ролі знань у розвит- ку суспільства, головною особливістю якого є визна- чальна роль процесу навчання та особиста відпові- дальність громадян за власне професійне вдоскона- лення. Розвиток освіти та системи навчання у су- спільстві, заснованому на знаннях, передбачає зміну самої парадигми навчання, ставлячи в центр саме особистість та тривалість процесу навчання протягом усього життя. Така парадигма розвитку відходить від традиційного ставлення до формальної освіти, яка пе- рестає бути процесом передачі певних знань. Важли- вою умовою розвитку кожного громадянина набуває вміння вчитися та самостійно засвоювати знання. До- слідження наукової проблематики навчання протягом життя свідчить, що зараз суспільство перебуває на початковій стадії усвідомлення та сприйняття значен- ня цього процесу для майбутнього реформування си- стеми професійної освіти і навчання [1, с 6 – 7]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Те- оретичні та практичні аспекти професійного навчан- ня протягом життя досліджувались у роботах таких зарубіжних та українських учених, як Е. Гелпі, Р. Х. Дейва, П. Джарвіса, Дж. Дьюї, Л. Отала, М. Тайт, О. В. Крушельницької, В. А. Савченка, Н. Синенка, Г. В. Щокіна. Водночас, з огляду на великий багато- національний досвід країн світу, дотепер у науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення сут- ності та можливостей професійного навчання протя- гом життя. Сутність поняття „освіта протягом життя” була розкрита Р. Х. Дейвом, який розглядає його як процес завершення особистісного, соціального і про- фесійного розвитку індивідів протягом життя задля підвищення якості як власного особистого життя, так і їх соціального оточення [2, с. 34]. Сучасне розуміння концепції „освіта протягом всього життя” (lifelong learning) полягає у тому, що це „не просто навчання, яке виходить за межі шкільної освіти. Освіта протягом життя поєднує будь-яке на- вчання протягом всього життя: з раннього дитинства і до глибокої старості, яка може здійснюватися в різних умовах та бути формальною і неформальною соціаль- ному житті” [3, c. 13]. На думку деяких вчених, теорія освіти впродовж життя є досить розпливчастою та необґрунтованою. Однак, Е. Гелпі стверджує, що роз- пливчастість теорії освіти впродовж життя зникає, коли вона перетворюється у досвід і практику [4, с. 1]. Аналогічну думку висловлює П. Джарвіс, відзначаю- чи, що теорія освіти впродовж життя являє собою ідеал, який залишається досить безглуздим, поки не отри- мує дійсного втілення [5, с. 25]. Як відзначає М. Тайт, при впровадженні у життя цієї теорії змінюється співвідношення, баланс між освітою, роботою і відпо- чинком або пенсійним дозвіллям. Освіта зміщується зі свого домінуючого положення на початку життя, поєднуючись з роботою і відпочинком у дорослому житті [6, с. 36]. Однак, якщо головну відповідальність за навчання протягом життя бере на себе підприєм- ство, то, на думку Л. Отала, основний акцент зміщуєть- ся на підготовку і перепідготовку, які ініціюються і фінансуються компанією задля реалізації певних цілей. Водночас у програмах з навчання протягом життя, ініційованих освітніми установами, які фінансуються державою або самим індивідом, часто задіяна особи- ста мета тієї особи, яка здійснює таке навчання, що іноді вступає у протиріччя із цілями роботодавців [7, с. 21]. Ґрунтовні дослідження особливостей та видів професійного навчання містяться у наукових працях В. А. Савченка. Розглядаючи проблематику профес- ійного навчання, автор пропонує класифікацію профе- сійного навчання працівників в організації за наступ- ними критеріями: – тип професійного навчання (безпосередньо в організації, за межами організації, самостійна підго- товка); – вид професійного навчання (первинна профес- ійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфі- кації); УДК 331.361:330.341.1 І. Б. Швець, доктор економічних наук, Т. С. Федоренко, ДВНЗ „Донецький національний технічний університет” СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОШИРЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ І. Б. Швець, Т. С. Федоренко 209 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 – характер професійного навчання (з відривом та без відриву від виробництва); – форма професійного навчання (навчання без- посередньо на робочому місці та поза робочим місцем) [8, с. 229]. У свою чергу, О. В. Крушельницька та Д. П. Ме- льничук основними напрямками професійного розвит- ку персоналу вважають навчання, яке здійснюється з метою ліквідації розбіжності між вимогами робочого місця, посади і діловими якостями персоналу, підви- щення рівня кваліфікації, освоєння нових методів ви- конання трудових операцій [9, с. 108]. Розглядаючи процеси навчання персоналу, Г. В. Щокін у першу чергу розмежовує професійне навчання робітників та керівних працівників, а також виокремлює його види. На його думку, безперервне навчання керівників та спеціалістів здійснюється за наступними видами: сис- тематичне самостійне навчання, короткострокове на- вчання (підвищення кваліфікації), стажування, аспіран- тура та докторантура, перепідготовка. До видів навчан- ня робітників автор відносить підготовку на вироб- ництві, перепідготовку, навчання суміжним професі- ям, підвищення кваліфікації [10, с. 157 – 158]. Фахівець-практик у сфері управління персоналом Н. Синенко розглядає види та форми професійного навчання працівників, до яких він відносить підготов- ку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персо- налу. Згідно з цим підходом, підвищення кваліфікації робітників може відбуватися у формі виробничо- технічних курсів та курсів цільового призначення [11, с. 48]. Таким чином, вітчизняні автори розглядають традиційні форми та методи навчання, які застосову- ються з часів адміністративно-командної системи управління та відповідних підходів до можливостей професійного навчання. Разом з тим, набувають по- ширення нові сучасні форми та методи навчання, які застосовуються на підприємствах, де керівництво орієнтовано на використання дієвих нових світових ме- тодів управління. Проте, цей досвід є незначним і прак- тично не висвітлено у вітчизняній науковій літературі. Набагато ширшим є досвід європейських, аме- риканських та японських компаній, які застосовують нові підходи до форм і методів навчання. Так, пробле- мою обґрунтування умов, можливостей та забезпе- чення прав кожної людини на освіту протягом життя займався Дж. Дьюї. На його думку, освіта не повинна припинятися із закінченням загальноосвітньої школи, а найкращим результатом шкільного навчання має бути схильність вчитися у самого життя і створювати умо- ви для подальшого власного самовдосконалення, що в свою чергу дозволить вчитися у процесі життєвого шляху [12, с. 51]. Метою статті є дослідження стану професійно- го навчання людини протягом життя в європейських країнах, виявлення сучасних тенденцій та визначення проблем поширення професійного навчання протягом життя в Україні. Виклад основного матеріалу дослідження. Обсяг накопичених знань і стрімкість у його постійному оновленні віднайшло своє пояснення у концепції напіврозпаду знань (concept of the „half-life of knowledge”). Австрійсько-американський економіст Фріц Махлуп звернув увагу на ту відстань, яка харак- теризує якість та глибину знань, отриманих в минуло- му та їх відповідність сучасним вимогам. Період на- піврозпаду знань визначається як час після завершен- ня навчання, протягом якого професіонали втрачають половину первинної компетентності. Сьогодні вважаєть- ся, що період напіврозпаду знань у різних сферах діяль- ності людини може складати від декількох місяців до 5-10 років. На думку П. Кніхта, напіврозпад знань може мати неоднакову тривалість [13]. Він виокремлює знан- ня з коротким та довгим періодами напіврозпаду. Ака- демічна освіта протягом тривалого періоду часу за- безпечує людей знаннями, які залишаються актуаль- ними в досить широкому часовому діапазоні. Вони виступають базовим підґрунтям для здобуття знань, які за тих чи інших обставин можуть бути замінені на інші, більш сучасні. Знання з коротким напіврозпа- дом здобуваються швидко, їх актуальність носить си- туативний характер. До таких відносяться знання з використання програмного забезпечення, частина тех- нічних і професійних навичок на противагу таким знан- ням з довгим періодом напіврозпаду, як знання мови, логіки, математики, теоретичної частини професійно- го навчання. Одним із досліджуваних аспектів проблеми про- фесійного навчання є визначення одиниці виміру ста- ріння знань фахівця, яка розглядається як період „на- піврозпаду” компетентності. Так, зниження компетен- тності на 50% унаслідок появи нової інформації свідчить, що за багатьма професіями цей період на- стає менш ніж через 5 років, тобто стосовно системи вищої освіти втрата знань настає раніше, ніж закін- чується навчання. Вирішення цієї проблеми полягає в переході до безперервної освіти протягом життя, де базова освіта періодично має доповнюватися програ- мами додаткової освіти. В свою чергу базова освіта не є кінцевою та завершеною, а лише виступає як основа або фундамент, що доповнюється іншими програмами навчання. Проблематику безперервної освіти можна умов- но розділити на дві основні сфери. Перша пов’язана із побудовою системи безперервної освіти як частини соціальної практики (соціально-освітній аспект безпе- рервної освіти), друга – із процесом засвоєння люди- І. Б. Швець, Т. С. Федоренко 210 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 ною нового життєвого, соціального, професійного досвіду. Саме тому у другій половині 90-х років XX століття у сфері освіти дорослих було наголоше- но на необхідності сполучення принципу безперерв- ності освіти із принципом навчання протягом життя і формуванням суспільства знань. Тим самим була зроб- лена спроба закріпити у суспільній свідомості розу- міння взаємної відповідальності суспільства, держа- ви й особистості за розвиток освітніх процесів. У змісті безперервної освіти прийнято виділяти три основні компоненти, пов’язані з навчанням дорос- лого населення: навчання грамотності у широкому сенсі, включаючи комп’ютерну, функціональну, соці- альну та інші; професійне навчання, що включає про- фесійну підготовку, перепідготовку, підвищення ква- ліфікації; загальнокультурну додаткову освіту, не по- в’язану із трудовою діяльністю. Серед функцій безпе- рервної освіти виділяють наступні: – розвиваючу (задоволення духовних запитів особистості, потреб творчого зростання); – компенсуючу (заповнення пробілів у базовій освіті); – адаптивну (оперативна підготовка й перепідго- товка в умовах мінливої виробничої й соціальної ситуації); – інтегруючу в незнайомий культурний контекст; – функцію ресоціалізації (повторної соціалізації). Навчання протягом життя передбачає зростання інвестицій у навчання та розвиток; набуття основних навичок, включаючи цифрову грамотність і розширення можливості для інноваційної, більш гнучкої форми навчання. Навчання протягом життя охоплює будь-яке цілеспрямоване навчання, формальне чи неформаль- не, з метою розширення знань, поліпшення навичок і компетентності. Освіта протягом життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає усе більш важ- ливою сферою освітніх послуг. На сьогодні існують наступні три основні форми освіти: – формальна освіта, а саме початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища осві- та, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й докто- рантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і керівників з вищою і середньою професій- ною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підви- щення кваліфікації й професійної перепідготовки; – неформальна освіта, що являє собою профе- сійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих та на різних курсах інтен- сивного навчання; – інформальна освіта, що передбачає освіту за межами стандартного освітнього середовища, до якого належить індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя та реалізується за рахунок власної активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі; спілкування, читан- ня, відвідування установ культури, подорожі, засоби масової інформації тощо. При цьому людина перетво- рює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку. За цілями, що ставляться й реалізуються в сис- темі безперервної освіти, її умовно можна поділити на три складові: – додаткова професійна освіта, що сприяє фор- муванню професійної основи кадрового потенціалу сучасної високотехнологічної економіки. Споживача- ми послуг даної частини системи безперервної освіти є соціально адаптована частина населення, яка отри- мує освіту послідовно на всіх її рівнях; – освіта протягом життя, що забезпечує різно- манітним групам населення можливість адаптуватися до мінливих умов життя. Ця підсистема передбачає освіту, спрямовану на адаптацію й реабілітацію соці- альних і професійних груп, не здатних самостійно при- стосуватися до швидкозмінного соціального середо- вища. Крім того, до цієї підсистеми залучаються гро- мадяни, які не мають з різних причин доступу до фор- мальної системи професійної освіти, що створює для них загрозу десоціалізації; – освіта дорослих, що забезпечує задоволення різноманітних індивідуальних освітніх потреб грома- дян, наприклад, мовну підготовку, отримання психо- логічних, культурологічних та інших знань, комуніка- тивних навичок, спеціальних умінь тощо. До формалізованих структур додаткової профе- сійної освіти слід віднести різні неформальні структури (тренінгові групи, підготовку й перепідготовку на підприємствах тощо), які іноді діють на базі формалізо- ваних структур, а нерідко утворюються неформально, як правило, на короткий термін. Також до цієї системи належить відкрита освіта в різних її формах і дистан- ційне навчання. Ефективним засобом розвитку систе- ми безперервної освіти є створення корпоративних університетів, що забезпечують одночасне одержання фундаментальних знань із практичною діяльністю. Зростаюче різноманіття пізнавально-інформацій- них запитів різних верств населення неможливо задо- вольнити в рамках існуючих форм традиційної освіти. Загострюється проблема невідповідності сформованої системи освіти новим потребам суспільства й люди- ни. Це обумовлює появу нового підходу до органі- зації масової освітньої діяльності дорослих – навчан- ня повинне відповідати різнорівневим інтересам і мож- ливостям громадян, органічно вписуватися в їхній спосіб життя, враховувати специфіку запитів того чи іншого контингенту й навіть окремих груп населення. Процеси безперервної освіти розуміються тепер не І. Б. Швець, Т. С. Федоренко 211 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 тільки як „навчання протягом життя”, а й як „навчання довжиною в життя”. Останнє акцентує увагу на різно- манітності видів освіти – формальній, неформальній, інформальній, які супроводжують будь-яку сферу життєдіяльності сучасної людини. Освіта протягом життя покликана розширювати можливості участі громадян у культурній, соціальній і політичній діяльності країни. Вона має внести вклад у подальшу демократизацію суспільства, а також сприяти посиленню позиції людини в професійній діяльності. У цих умовах необхідний новий погляд на роль і значення безперервної освіти, яка відповідає сучасним освітнім потребам. Неформальна освіта, хоча й може планувати- ся „зверху”, але реально виникає й здійснюється тільки як відповідь на певний освітній запит „знизу”. Поняття неформальної освіти дорослих частково збігається з такими поняттями, як “додаткова” і “про- довжена” освіта. Однак, саме неформальна освіта без- посередньо відображає й задовольняє особистісні по- треби й запити індивідуума, мобілізуючи тим самим його природну здатність до духовного внутрішнього самовдосконалення. Таким чином, створення систе- ми неформальної освіти може забезпечити умови для самореалізації кожної особистості та морального вдо- сконалення через надання широких можливостей у ви- борі напряму й форм освітньої діяльності, як у про- фесійній сфері, так і в різних сферах дозвілля [14]. Досвід європейських країн свідчить про поши- рення системи навчання протягом життя за останні роки. Так, у 2007 р. відсоток людей віком від 25 до 64 років, задіяних у різноманітних формах навчання протягом життя, складав 9,7% у межах країн ЄС. Водночас, серед жінок цей відсоток (10,6%) був вищий, ніж серед чоловіків (8,8%). Найбільш висо- кий відсоток громадян, задіяних у різних формах на- вчання протягом життя, має місце у Швеції, Данії, Ве- ликобританії та Фінляндії – від 23% до 32%. Найгірші показники були у Болгарії та Румунії, які становили менше 2%. Відсоток усіх підприємств, що забезпечили на- вчання своїм працівникам, складає від 21% у Греції, до 90% у Великобританії. Позитивна динаміка спосте- рігається в більшості країн, що в останні роки при- єдналися до ЄС. Початкове професійне навчання в межах підприємств найбільш розвинене у Німеччині, Великобританії, Австрії, Данії, Нідерландах, Італії та Франції – близько 50% підприємств, у той час, як у більшості інших країн ЄС воно показник поширення становить не більше 10% (табл. 1) [14]. Середній відсо- ток населення країн Європи, яке продовжує навчання у віці 25 – 64 років, наведено на рис. 1. Найбільший відсоток підприємств з продовже- ним професійним навчанням є в Австрії, Данії, Нор- вегії та Великій Британії – від 81% до 90%. Найнижчі показники були у Греції, Болгарії, Італії, Польщі та Латвії – від 21% до 36%. Серед країн, де працівники задіяні у програмах продовженого професійного на- вчання, перші місця рейтингу посідають Чехія (59%), Словенія (50%) та Люксембург (49%), останні ж місця займають Латвія (11%) та Греція (14%). Якщо ж оці- нювати саму вартість продовженого професійного навчання, то вартість робочої сили є найвищою у Данії (2,7%), Угорщині (2,6%) та Франції (2,3%), найниж- чою – у Греції (0,6%) та Латвії (0,8%). Взагалі серед країн ЄС за показниками організації та поширення професійного навчання лідирують Велика Британія, Данія, Чехія (табл. 1). Менше поширення одержало професійне навчання у Греції, Латвії, Болгарії, що обу- мовлено існуючими економічними проблемами в цих країнах в останні роки. 0 5 10 15 20 25 30 35 Бе ль гія Бо лг ар ія Че хі я Д ан ія Н ім еч чи на Ес то ні я Ір ла нд ія Гр ец ія Іс па ні я Ф ра нц ія Іт ал ія Кі пр Ла тв ія Ли тв а Лю кс ем бу рг У го рщ ин а М ал ьт а Н ід ер ла нд и А вс тр ія П ол ьщ а П ор ту га лі я Ру му ні я Сл ов ен ія Сл ов ач чи на Ф ін ля нд ія Ш ве ці я Ве ли ка Б ри та ні я Х ор ва ті я Ту ре чч ин а Іс ла нд ія Н ор ве гі я Ш ве йц ар ія Країни % 2007 р. 2003 р. Рис. 1. Середній відсоток населення, яке продовжує навчання у віці 25 – 64 років І. Б. Швець, Т. С. Федоренко 212 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 І. Б. Швець, Т. С. Федоренко Дуже показовими є дані про розподіл працівників країн ЄС, залучених до різних форм освіти, за фор- мами навчання віком від 25 до 64 років. Вони свідчать про більші можливості й більшу схильність до про- довження навчання людей з вищим рівнем поперед- ньої освіти (рис. 2). Відсоток осіб, залучений до різних форм освіти, є найвищим серед осіб з вищою освітою, що свідчить про прямопропорційну залежність, тобто більшу схильність до навчання людей з вищим рівнем освіти. Що стосується форм освіти, то за рівнем залучених осіб лідирує інформальна освіта, бо саме вона нероз- ривно пов’язана із повсякденним життям людини. Формальна ж освіта охоплює найменшу кількість за- лучених осіб, бо вона забезпечується тільки навчаль- ними закладами. У 1990 р. максимальна тривалість навчання була у США (12,3 роки), мінімальна – у Туреччині (4,5 роки), а в Україні – 9,1 рік. У 2000 р. максимальна тривалість навчання також була у США (13 років), мінімальна знов у Туреччині (5,5 років), в Україні вона склала 10,7 років. У 2010 р. максимальна тривалість навчан- ня була у Норвегії (12,6 років), США (12,4 роки), Чехії (12,3 роки), мінімальна ж була знов у Туреччині (6,5 років), в Україні – 11,3 роки (табл. 2). Таким чином, за 20 років тривалість навчання зростала у кожній з країн. За тривалістю навчання на- селення у віці 25 років і старше лідирують США, Нор- вегія, Чехія, а останні місця займають Туреччина та Португалія (рис. 3). Тобто рівень навчання безпосе- редньо пов’язаний з рівнем і темпами розвитку краї- ни. Так, в Україні середня тривалість навчання зросла за цей період на 2,2 роки, що свідчить про наявність позитивних тенденцій в системі освіти, що в свою чергу має забезпечити загальне зростання рівня знань населення, професійної підготовки, перепідготовки та Таблиця 1 Показники продовженого професійного навчання за країнами ЄС Країни Підприємства з ППН (% від усіх підприємств) Працівники, що задіяні в програмах ППН (%) Вартість ППН (% загальної вартості робочої сили) Бельгія 63 40 1,6 Болгарія 29 15 1,1 Чехія 72 59 1,9 Данія 85 35 2,7 Німеччина 69 30 1,3 Естонія 67 24 1,6 Греція 21 14 0,6 Іспанія 47 33 1,2 Франція 74 46 2,3 Італія 32 29 1,3 Кіпр 51 30 1,3 Латвія 36 11 0,8 Литва 46 15 1,2 Люксембург 72 49 2 Угорщина 49 16 2,6 Мальта 46 32 1,8 Нідерланди 75 34 2 Австрія 81 33 1,4 Польща 35 21 1,3 Португалія 44 28 1,1 Румунія 40 17 1,1 Словенія 72 50 2 Словаччина 60 38 1,8 Фінляндія 77 39 1,5 Швеція 78 46 2,1 Велика Британія 90 33 1,3 Норвегія 86 29 1,3 213 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 підвищення кваліфікації, а в майбутньому – зменшен- ня навантаження на державний бюджет внаслідок ско- рочення чисельності безробітних, які працевлаштову- ються за затребуваними професіями, використовуючи додаткові знання, отримані під час навчання. Посідаючи останнє місце за тривалістю навчання серед країн ЄС, Туреччина входить до групи країн світу з високим рівнем розвитку людського потенціалу, по- сідаючи 83 місце. У цьому рейтингу Україна посідає 69 місце, а на перших місцях – Норвегія та США. За останні 20 років середня тривалість навчання населення країн ЄС у віці 25 років і старше коливається в межах 8,4-10,7 років. В Україні за 20 років неза- лежності цей показник збільшився з 9,1 років до 11,3 роки. Простежується позитивна тенденція у збільшенні періоду навчання населення України у віці 25 років і старше, тобто поступове збільшення кількості років навчання населення. Так, в Україні, порівняно із Росією, за 20 років цей показник у середньому більше на 1 рік. Україна за тривалістю навчання населення протягом життя випереджає Росію, Білорусь, Бельгію, Болгарію, Грецію, Іспанію, Францію, Італію, Польщу, Велику Британію, Швейцарію та деякі інші. Це свідчить про те, що Україна займає гідне місце за тривалістю навчання населення серед країн, що розвиваються. Водночас така ситуація не гарантує якісні зміни в еко- номіці держави. Висновки. В результаті аналізу показників по- ширення навчання протягом життя було встановлено, що відсоток людей віком від 25 до 64 років, задіяних у різноманітних формах навчання, у країнах ЄС збільшується. Відсоток усіх підприємств, що забез- печили навчання своїм працівникам, складає в серед- ньому по країнах ЄС 60%. Позитивна динаміка спо- стерігається в більшості країн, що в останні роки при- єдналися до ЄС. За період в 20 років тривалість на- вчання зростала у кожній з країн ЄС. Досвід передо- вих країн світу свідчить, що професійне навчання про- тягом життя стикається з багатьма проблемами, які носять економічний, організаційний та психологічний характер. Вирішення таких проблем залежить від учас- ників цього складного процесу: керівників та влас- ників підприємств, працівників, держави, навчальних закладів та інших учасників. В Україні освіта протя- гом життя має свою специфіку та можливості здійснен- ня, які значною мірою обумовлені загальноекономіч- ною ситуацією у державі. Тому вкрай важливим є визначення особливостей та організаційно-економіч- них можливостей поширення навчання протягом жит- тя в Україні для забезпечення сталого розвитку. Література 1. Олейникова О. Н. Обучение в течение всей жизни как инструмент реализации Лиссабонской стра- тегии / О. Н. Олейникова, А. А. Муравьева, Н. М. Ак- сёнова. – М.: РИО ТК им. Коняева, 2009 – 131 с. 2. Dave R. H. (ed.). Foundations of Lifelong Education. Oxford, 1976. – 314 р. 3. Обучение на протяжении жизни в условиях новой экономики (Серия „Актуаль- ные вопросы развития образования”) – М.: „Алекс”, 2006. – 264 с. 4. Gelpi E. A Future for Lifelong Education. Vol. 1, 2. Manchester, 1979. 5. Jarvis P. Adult and Continuing Education. Theory and Practice. L, 1995. 6. Tight M. Key Concepts in Adult Education and Training. L; N.Y., 1998. 7. Otala L. European Approaches to Lifelong Learning: Trends in Industry Practices and Industry-university Cooperation in Adult Education and Training. Paris, 1992. 8. Савченко В. Удосконалення та підвищення ефективності професійного навчання кадрів на виробництві / В. Савченко // Україна: аспек- 1,4 6,5 18,416,4 8,5 5,2 34,130,9 55,2 0 10 20 30 40 50 60 Формальна освіта Неформальна освіта Інформальна освіта Форми освіти % о сі б, з ал уч ен их д о ос ві ти з попередньою початковою освітою з попередньою середньою освітою з попередньою вищою освітою Рис. 2. Розподіл працівників країн ЄС, залучених до різних форм освіти за формами навчання І. Б. Швець, Т. С. Федоренко 214 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 І. Б. Швець, Т. С. Федоренко Таблиця 2 Показники середньої тривалості навчання населення у віці 25-64 роки та індексів рівня освіти ти праці. – 2001. / № 7. – С. 14 – 21. 9. Крушель- ницька О. В. Удосконалення системи управління ви- тратами на підприємствах / О. В. Крушельницька // Вісник ЖДТУ. – 2010 . – № 1 (51). – С. 125 – 129. 10. Щёкин Г. В. Социальная теория и кадровая поли- тика Монография / Г. В. Щекин. – К.: МАУП, 2000. – 576 с. 11. Синенко Н. Організація професійного на- вчання кадрів на виробництві / Н. Синенко // Спра- вочник кадровика, 2004. – № 1. – С. 47 – 50. 12. Dewey J. Education and Democracy. N.Y., 1916. – 1990 р. 2000 р. 2010 р. Країни середня тривалість навчання, років індекс рівня освіти середня тривалість навчання, років індекс рівня освіти середня тривалість навчання, років індекс рівня освіти Австрія 8,3 0,709 9,1 0,785 10,8 0,858 Бельгія 9,4 0,764 10 0,896 10,9 0,882 Болгарія 8,9 0,692 9,5 0,742 10,6 0,802 Велика Британія 7,9 0,688 8,5 0,778 9,3 0,815 Греція 7,9 0,671 8,6 0,734 10,1 0,861 Данія 9,6 0,774 10,5 0,872 11,4 0,924 Естонія 9,3 0,716 11,7 0,884 12 0,916 Ірландія 10,4 0,76 11,2 0,909 11,6 0,963 Ісландія 8,4 0,727 9,3 0,839 10,4 0,912 Іспанія 6 0,619 9,1 0,801 10,4 0,874 Італія 7,2 0,636 8,4 0,745 10,1 0,856 Кіпр 8,7 0,626 9,7 0,73 9,8 0,798 Латвія 7,5 0,652 9,4 0,771 11,5 0,873 Литва 8,3 0,688 9,9 0,799 10,9 0,883 Люксембург 8,8 0,656 9,7 0,764 10,1 0,771 Мальта 8,3 0,686 9 0,744 9,9 0,797 Нідерланди 10,2 0,814 10,8 0,892 11,6 0,931 Німеччина 8 0,721 10,5 0,86 12,2 0,928 Норвегія 10,8 0,82 11,5 0,946 12,6 0,985 Польща 8,4 0,676 9,5 0,789 10 0,822 Португалія 6,2 0,568 6,8 0,691 7,7 0,739 Росія 8,5 0,688 9,6 0,733 9,8 0,784 Румунія 9 0,705 9,9 0,725 10,4 0,831 Словаччина 10,6 0,746 11,2 0,814 11,6 0,875 Словенія 8,2 0,67 9,4 0,783 11,6 0,933 CША 12,3 0,917 13 0,937 12,4 0,939 Туреччина 4,5 0,41 5,5 0,503 6,5 0,583 Угорщина 8,7 0,661 10,5 0,816 11,1 0,866 Україна 9,1 0,711 10,7 0,782 11,3 0,858 Фінляндія 8,2 0,74 8,2 0,803 10,3 0,877 Франція 7,1 0,666 9,3 0,802 10,6 0,87 Хорватія 7,9 0,624 9,2 0,704 9,8 0,778 Чехія 10,9 0,762 11,9 0,857 12,3 0,924 Швейцарія 9,7 0,762 10,3 0,83 11 0,872 Швеція 10 0,759 11 0,937 11,7 0,904 215 Економічний вісник Донбасу № 1 (31), 2013 4 6 8 10 12 14 А вс тр ія Бе ль гі я Бо лг ар ія В ел ик а Гр ец ія Д ан ія Ес то ні я Ір ла нд ія Іс ла нд ія Іс па ні я Іт ал ія К іп р Л ат ві я Л ит ва Л ю кс ем бу рг М ал ьт а Н ід ер ла нд и Н ім еч чи на Н ор ве гі я П ол ьщ а П ор ту га лі я Ро сі я Ру му ні я С ло ва чч ин а С ло ве ні я C Ш А Ту ре чч ин а У го рщ ин а У кр аї на Ф ін ля нд ія Ф ра нц ія Х ор ва ті я Че хі я Ш ве йц ар ія Ш ве ці я К іл ьк іс ть р ок ів н ав ча нн я 1990 р. 2000 р. 2010 р. Рис. 3. Середня тривалість навчання населення у віці 25 років і старше 246 р. 13. Peter T. Knight. The Half-Life of Knowledge and Structural Reform of the Education Sector for the Global Knowledge-Based Economy. [Електронний ре- сурс]. – Режим доступа: http://www.knight-moore.com/ pubs/halflife.html 14. Карпенко М. М. Перспективи ре- алізації в Україні концепції освіти протягом життя: чин- ники і механізми / М. М. Карпенко // Стратегічні пріо- ритети. – 2011. – № 4 (21). – С. 45-51. Швець І. Б., Федоренко Т. С. Сучасні тен- денції поширення професійного навчання протя- гом життя Розглянуто теоретичні основи професійного на- вчання та проблеми безперервної освіти. Досліджено стан, вікові та статеві особливості професійного на- вчання людини протягом життя в різних європейських країнах. Виявлено позитивні тенденції поширення ос- віти протягом життя та основні показники її розвитку. Встановлено кількісні характеристики впровадження продовженого професійного навчання на підприєм- ствах країн ЄС. Обґрунтовано необхідність викорис- тання європейського досвіду та можливості поширення професійного навчання людини протягом життя в Ук- раїні. Ключові слова: навчання протягом життя, про- фесійна освіта, знання, розвиток, вміння вчитися Швец И. Б., Федоренко Т. С. Современные тенденции распространения профессионального обучения в течении жизни Рассмотрены теоретические основы профессио- нального обучения и проблемы образования. Иссле- довано состояние, возрастные и половые особеннос- ти профессионального обучения человека в течение жизни в различных европейских странах. Выявлены положительные тенденции распространения образова- ния в течение жизни и основные показатели его раз- вития. Установлены количественные характеристики внедрения продленного профессионального обучения на предприятиях стран ЕС. Обоснована необходимость использования европейского опыта и возможности распространения профессионального обучения чело- века в течение жизни в Украине. Ключевые слова: обучение в течение жизни, про- фессиональное образование, знания, развитие, уме- ние учиться. Shvets I. B., Fedorenko T. S. The Modern Trends of Professional Lifelong Learning The theoretical basis of training and education issues is considered. The trends, ages and genders characteristics of vocational training for people living in different European countries is researched. The positive trends in the distribution of education throughout life and the main indicators of development is identified. The quantitative characteristics of the extended vocational training introduction in enterprises in the EU is installed. The necessity of the European experience use and the possibility of extending training for human life in Ukraine is justified. Key words: lifelong learning, vocational training, skills, development, ability to learn. Стаття надійшла до редакції 14.11.2012 Прийнято до друку 20.12.2012 І. Б. Швець, Т. С. Федоренко

Сучасні тенденції поширення професійного навчання протягом життя

Репозитарії

Схожі ресурси