Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку

Досліджено циклічність інноваційних процесів, наведено відповідні висновки щодо взаємозв’язку між закономірностями циклічної динаміки інноваційних процесів і життєвим циклом підприємства. Виявлено закономірності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, пов’язані із часовими характер...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Гонтова, Н.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Менеджмент інновацій
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123314
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку / Н.В. Гонтова // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 2 (32). — С. 179–190. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123314
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1233142017-09-02T03:05:08Z Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку Гонтова, Н.В. Менеджмент інновацій Досліджено циклічність інноваційних процесів, наведено відповідні висновки щодо взаємозв’язку між закономірностями циклічної динаміки інноваційних процесів і життєвим циклом підприємства. Виявлено закономірності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, пов’язані із часовими характеристиками інноваційного процесу. Запропоновано методологічний підхід до структурування циклічності процесу інноваційної адаптації підприємства, а також розроблено відповідну структурно-функціональну схему процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку. Исследована цикличность инновационных процессов, представлены соответствующие выводы относительно взаимосвязи между закономерностями циклической динамики инновационных процессов и жизненным циклом предприятия. Выявлены закономерности процесса адаптации предприятия к инновационному развитию, связанные с временными характеристиками инновационного процесса. Предложен методологический подход к структурированию цикличности процесса инновационной адаптации предприятия, а также разработана соответствующая структурно-функциональная схема процесса адаптации предприятия к инновационному развитию. The cycling of the innovative processes is investigated; the proper conclusions of the interconnection between the patterns of cyclical dynamics of innovative processes and the enterprise life cycle are given ground to. Some patterns of the process of the enterprise adaptation for the innovative development concerning the time characteristics of the innovative process are revealed. Methodological approach to the formation of the cycling of the process of the enterprise adaptation is suggested; the appropriate structural-functional outline of the process of the enterprise adaptation for the innovative development is worked out. 2013 Article Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку / Н.В. Гонтова // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 2 (32). — С. 179–190. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123314 330.341.1:658.589:338.12 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Гонтова, Н.В. Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку Економічний вісник Донбасу
description	Досліджено циклічність інноваційних процесів, наведено відповідні висновки щодо взаємозв’язку між закономірностями циклічної динаміки інноваційних процесів і життєвим циклом підприємства. Виявлено закономірності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, пов’язані із часовими характеристиками інноваційного процесу. Запропоновано методологічний підхід до структурування циклічності процесу інноваційної адаптації підприємства, а також розроблено відповідну структурно-функціональну схему процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку.
format	Article
author	Гонтова, Н.В.
author_facet	Гонтова, Н.В.
author_sort	Гонтова, Н.В.
title	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
title_short	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
title_full	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
title_fullStr	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
title_full_unstemmed	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
title_sort	дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123314
citation_txt	Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку / Н.В. Гонтова // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 2 (32). — С. 179–190. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT gontovanv doslídžennâciklíčnostíprocesuadaptacíípídpriêmstvadoínnovacíjnogorozvitku
first_indexed	2025-07-08T23:25:38Z
last_indexed	2025-07-08T23:25:38Z
_version_	1837123123459129344
fulltext	179 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Н. В. Гонтова Постановка проблеми. Дослідження механізмів адаптації підприємств до інноваційного розвитку є над- звичайно актуальним і важливим завданням на шляху розв’язання проблем переходу підприємств до інно- ваційної моделі розвитку. Підвищення рівня адаптова- ності підприємства до інновацій слід розглядати як ключовий фактор стимулювання його інноваційної активності. При розкритті сутності поняття „адаптація” та похідних від неї понять „адаптивність” і „адапто- ваність” в контексті інноваційного розвитку підпри- ємства в [1, с. 152] нами було зазначено, що адапто- ваність підприємства до інноваційного розвитку (або інноваційна адаптованість підприємства) є результатом процесу адаптації підприємства до інно- ваційного розвитку і характеризує рівень фактичної пристосованості підприємства до цілей, завдань та умов інноваційного розвитку. Інноваційна адаптованість підприємства – це показник, що характеризує рівень стійкості підприємства в окремих еволюційних фа- зах його життєвого циклу на траєкторії інноваційного розвитку. Однією з визначальних передумов розроб- ки науково-методичного інструментарію оцінювання рівня інноваційної адаптованості підприємства є вияв- лення закономірностей процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, пов’язаних із часовими характеристиками інноваційного процесу. П. М. Куліков зазначає, що адаптація підприєм- ства постійно супроводжує процеси функціонування та розвитку підприємства (з моменту його зароджен- ня), та підкреслює, що адаптаційні заходи мають ціле- спрямований стратегічний характер, а відтак, їх слід розглядати як елементи стратегічного управління підприємством [2, с. 56]. Автор наголошує, що не існує певної точки відліку, коли підприємство розпо- чинає здійснювати адаптивне реагування на зміну умов господарювання. Справа в тому, що підприємство із оточенням знаходиться у динамічній рівновазі, яка призводить до постійного видозмінення параметрів як підприємства, так і його оточення. На підтримку такої точки зору П. М. Куліков посилається на тезу Хеме- ла Г. та Прахалада К.: „Адаптаційні процеси є повсяк- денними процесами на підприємстві, поряд з опера- ційними, інвестиційними, інноваційними та іншими про- цесами” [3]. Таким чином, слід прийняти до уваги, що адап- тація підприємства є безперервним процесом, який супроводжує весь життєвий цикл підприємства, в тому числі і його інноваційний розвиток. Оскільки інноваційний процес є циклічним [4, с. 61], то відповідно і процес адаптації підприємства до інноваційного розвитку теж має циклічний характер. В загальному випадку еволюційний розвиток будь-яких систем супроводжується послідовними цик- лічними переходами від однієї фази розвитку системи до іншої, при цьому кожний цикл переходу між окре- мими фазами еволюційного розвитку системи скла- дається з певних стадій адаптації [5; 6], що законо- мірно повторюються в процесі адаптації системи до зміни умов функціонування (в тому числі і до змін, обумовлених інноваційним розвитком підприємства). Отже, ми маємо дослідити закономірності зміни фаз і стадій життєвого циклу підприємства на траєк- торії інноваційного розвитку. Це надасть можливість виявити та формалізувати закономірності, що обумов- люють циклічність процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, і в подальшому врахува- ти їх при визначенні критеріїв оцінювання рівня інно- ваційної адаптованості підприємства. Метою дослідження на даному етапі є структу- рування циклічності процесу інноваційної адаптації підприємства, а також розробка відповідної структур- но-функціональної схеми процесу адаптації підприєм- ства до інноваційного розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про- блематика, що стосується дослідження закономір- ностей інноваційного розвитку підприємств, перебуває в центрі уваги багатьох науковців, і в цілому є достатньо розвинутою, зокрема в питаннях, що стосуються ана- лізу тенденцій сучасного розвитку інноваційних про- цесів, дослідження циклічності інноваційних процесів, взаємозв’язків між життєвим циклом підприємства із закономірностями інноваційного розвитку тощо. Дослідженню проблем циклічності інноваційних процесів присвячено роботи Й. А. Шумпетера, М. Д. Кондратьєва, М. І. Туган-Барановського, С. Куз- неця, С. Ю. Глазьєва, І. В. Федулової, Ю. В. Сотніко- вої, О. С. Гуглі, Л. І. Телишевської, Т. П. Близнюк, В. О. Самуйлова, Т. І. Пархоменко та інших науковців. Проте, окремі аспекти, пов’язані із вивченням закономірностей, що обумовлюють циклічність про- цесу адаптації підприємства до інноваційного роз- витку та їх впливу на рівень інноваційної адаптова- ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИКЛІЧНОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Менеджмент інновацій УДК 330.341.1:658.589:338.12 Н. В. Гонтова, аспірант Донбаський державний технічний університет, м. Алчевськ 180 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Н. В. Гонтова ності підприємства, потребують поглибленого дослі- дження. Серед результатів наукових досліджень за означе- ною проблематикою відзначимо наукові праці з до- слідження життєвого циклу підприємства у взаємоз- в’язку із закономірностями інноваційного розвитку [5 – 8], а також у взаємозв’язку із циклічністю глобаль- ного техніко-економічного розвитку в цілому [9 – 10]. Викладення основного матеріалу. Наведемо стисло результати нашого дослідження щодо виявлен- ня закономірностей циклічної динаміки інноваційних процесів, на підставі яких далі нами обґрунтовано ви- сновки щодо взаємозв’язку між закономірностями процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку і життєвим циклом підприємства. На основі аналізу та узагальнення інформації, отриманої в результаті огляду публікацій з означеної проблематики, серед яких найбільш значущими в кон- тексті нашого дослідження є наукові праці І. В.Феду- лової, Л. І. Телишевської, Б. А. Писаренко, Н. Б. Про- ценко, А. В. Шаперенкова та Т. П. Близнюк, пропо- нуємо прийняти до уваги наступні тези. Категорія „життєвий цикл” є предметом дослі- дження у різних галузях знань (зокрема, в економіці, інформаційних технологіях, біології, фізіології, соці- ології та ін.) і може розглядатися як загальнонаукова категорія. Зіставлення різних наукових підходів щодо ви- значення поняття „життєвий цикл” дає нам підстави визначити життєвий цикл будь-якого об’єкту (підпри- ємства, товару, продукції, інновації, технології, техно- логічного укладу, проекту, програмних засобів, по- питу тощо) як сукупність взаємопов’язаних процесів послідовної зміни станів об’єкту у часі протягом пе- ріоду його існування, обумовлених особливостями функціонування та розвитку об’єкта. В загальному випадку структурування життєво- го циклу будь-якого об’єкта є типовим і передбачає наступний ланцюг етапів: виникнення зростання зрілість занепад (або перехід у нову якість) І. В. Федулова розглядає життєвий цикл під- приємства як послідовність фаз, які в своїй сукуп- ності складають весь період еволюційного розвитку підприємства. Запропонована автором синергетична еволюційна модель інноваційного розвитку підприєм- ства побудована з урахуванням циклів економічної динаміки підприємства, критичних точок інноваційного розвитку і синергетичних законів самоорганізації не- рівноважних систем [5; 6]. В еволюційній моделі ін- новаційного розвитку І. В. Федулова виокремлює чо- тири фази інноваційного розвитку, кожна з яких включає періоди-інтервали (стадії), що повторюють- ся. Кожна з чотирьох фаз інноваційного розвитку підприємства характеризується своїми імперативами (під імперативами автор розуміє цілі, задачі та факто- ри інноваційного розвитку в рамках окремої фази), можливостями розвитку підприємства, особливостя- ми в обґрунтуванні напрямів інноваційної діяльності та параметрами рівноваги (нерівноваги). З переходом від однієї фази до іншої, на думку автора, принципово змінюються напрями та інтенсивність розвитку підпри- ємства, головні стратегічні зусилля, вимоги до роз- витку персоналу, спрямування маркетингової діяль- ності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, тип організаційного механізму, фінан- сові, інвестиційні, конкурентні та інноваційні стратегії розвитку підприємства. Таким чином, перехід від однієї фази інноваційного розвитку до іншої супроводжуєть- ся вичерпанням можливостей розвитку підприємства на основі імперативів попередньої фази та обумовлює еволюційну зміну стратегічних цілей і задач підприєм- ства в процесі його розвитку. Наведемо стислу характеристику кожної з чоти- рьох фаз інноваційного розвитку підприємства, за- пропонованих І. В. Федуловою в [6, с. 16 – 17]: Перша фаза – зародження і впровадження інно- ваційної ідеї, яка обумовлює створення підприємства. Друга фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на диверсифі- кацію продуктового портфелю на підприємстві. Третя фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на розробку та освоєння організаційно-технологічних інновацій. Сутність змін, що відбуваються у інноваційній стратегії підприємства при переході від другої до тре- тьої фази інноваційного розвитку полягає у тому, що підприємство поступово вичерпує свій потенціал в напрямку розширення асортименту за рахунок випуску нових інноваційних видів продукції (тобто вичерпу- ються можливості удосконалення продуктового ряду), і надалі підприємство переходить на етап освоєння тех- ніко-технологічної складової виробничого потенціалу в рамках технологічного укладу, носієм якого висту- пає підприємство [7, с. 154]. Четверта фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на розробку та освоєння організаційно-управлінських інновацій. Детальна характеристика кожної з чотирьох за- значених фаз інноваційного розвитку підприємства в розрізі окремих стадій, наведена в [6, с. 16 – 17]. Відповідно до запропонованої І. В. Федуловою еволюційної моделі інноваційного розвитку підпри- ємства, життєвий цикл розвитку підприємства роз- глядається як послідовний перехід між фазами інно- ваційного розвитку від стану рівноваги, в якому спо- стерігається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану сильної нерівноваги, через стани слабкої і середньої нерівноваги [6, с. 3]. На наш погляд, запропонована І. В. Федуловою еволюційна модель інноваційного розвитку підприєм- ства може бути прийнята за концептуальну основу при → → → 181 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Н. В. Гонтова побудові структурно-функціональної схеми циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, але вимагає окремих уточнень щодо кількості та послідовності фаз інноваційного розвитку підприєм- ства, а також потребує формального удосконалення в частині передбачення можливості прямих та зворотних переходів між окремими фазами інноваційного розвит- ку в будь-яких напрямках, в тому числі – переходів, в результаті яких забезпечується можливість відтворення всіх функцій підприємства за нових умов господарю- вання, обумовлених запровадженням тих чи інших інновацій, а також одночасно зберігається можливість припинення існування підприємства як суб’єкта госпо- дарювання в будь-який момент часу. Щодо кількості фаз інноваційного розвитку, слід погодитись із переліком всіх чотирьох фаз, запропо- нованих І. В. Федуловою, але не можна залишати поза увагою маркетингові інновації, запровадження яких є невід’ємною складовою конкурентоспроможності будь-якого підприємства за сучасних умов господа- рювання. А відтак, формування та впровадження портфелю маркетингових інновацій має розглядатися як обов’язкова фазова складова процесу інновацій- ного розвитку підприємства, що є принципово важ- ливим уточненням щодо кількості фаз інноваційного розвитку при структуруванні його циклічності. На підтвердження обґрунтованості цієї тези наведемо по- силання на роботу С. М. Кирик [11, с. 99 – 104], в якій досліджується ефективність інтеграції маркетин- гових заходів із процесом освоєння науково-техніч- ної продукції (науково-технічна продукція розглядаєть- ся автором як інноваційний товар) та обґрунтовується доцільність маркетингового забезпечення інноваційної діяльності. Отже, слід прийняти до уваги, що до пере- ліку фаз інноваційного розвитку підприємства доцільно додати фазу формування та освоєння портфеля мар- кетингових інновацій. Щодо послідовності фаз інноваційного розвит- ку; з нашої точки зору, при побудові схеми цикліч- ності інноваційного розвитку підприємства послі- довність фаз не має принципового значення, але лише за умов, якщо буде передбачено універсальну мож- ливість прямих та зворотних переходів між окремими фазами інноваційного розвитку в будь-яких напрям- ках. Проте, первинний ланцюг фаз інноваційного роз- витку підприємства, безумовно, має бути логічним, тобто побудованим з урахуванням накопиченого до- свіду практичної діяльності в сфері запровадження інновацій та відображати найбільш вірогідні тенденції інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. Так, наприклад, фаза формування та освоєння порт- феля маркетингових інновацій, з нашої точки зору, на- стає, як правило, відразу після того, як вичерпуються можливості удосконалення продуктового ряду (або паралельно із фазою формування та освоєння продук- тових інновацій), а перехід до фази освоєння техніко- технологічної складової виробничого потенціалу підприємства відбувається тільки після того, як вичер- пано можливості маркетингової складової інновацій- ного розвитку підприємства та організаційно-управ- лінського потенціалу, запровадженого на попередніх фазах. З урахуванням вищезазначеного, ми пропонує- мо наступний ланцюг фаз інноваційного розвитку під- приємства: Перша фаза – зародження і впровадження інно- ваційної ідеї, яка обумовлює створення підприємства як суб’єкта господарювання (або перехід до нових умов господарювання, обумовлений запровадженням інновацій на інших фазах інноваційного розвитку). Друга фаза – формування та освоєння портфеля продуктових інновацій. Третя фаза – формування та освоєння портфе- лю маркетингових інновацій. Четверта фаза – формування та освоєння порт- феля організаційно-управлінських інновацій. П’ята фаза – формування та освоєння портфе- ля техніко-технологічних інновацій. Кожна фаза інноваційного розвитку включає пе- ріоди-інтервали (стадії), що повторюються у певній послідовності. Л. І. Телишевська [8, с. 189] при дослідженні циклічності інноваційних процесів пропонує виокрем- лювати наступні стадії в межах окремого життєвого циклу інновації: зародження інноваційної ідеї (усвідом- лення потреби і можливості інновацій), освоєння інно- вації (експериментальне упровадження розробок у виробництво), дифузія інновації („тиражування” освоє- ної інновації), рутинізація інновації (реалізація ново- введення у стабільних умовах господарювання). Зі свого боку зауважимо, що до наведеного Л. І. Телишевською переліку стадій життєвого циклу інновації логічно додати стадію занепаду інновації (тобто припинення використання інновації), завершен- ня якої обумовлює повторення циклу зміни стадій в межах тієї ж фази інноваційного розвитку, або перехід суб’єкта господарювання до іншої фази інноваційно- го розвитку. За таких умов життєвий цикл інновації буде завершеним. Запропоновані Л. І. Телишевською стадії освоєння та дифузії інновації, на наш погляд, доцільно об’єднати в одну стадію (стадію зростання інновації), а рутинізацію впроваджених інновацій слід розглядати як окрему складову діяльності суб’єкта господарювання на стадії зрілості інновацій, на якій забезпечується ефективне та надійне використання впроваджених інновацій у стабільних умовах госпо- дарювання. Б. А. Писаренко та Н. Б. Проценко розкривають зміст і специфіку механізму управління інноваційними процесами на промислових підприємствах, а також пропонують апробовану (впроваджену на машино- будівних підприємствах Житомирської області) регла- 182 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 ментну систему управління інноваційним процесом, із деталізацією переліку робіт та відповідальності підрозділів і посадових осіб підприємства за кожним етапом інноваційного процесу [12]. Весь комплекс робіт з розробленого Б. А. Писаренко та Н. Б. Проценко рег- ламентованого управління інноваційним процесом скла- дається із п’яти послідовних етапів [12, с. 151]: 1) виявлення та відбір інновацій; 2) вивчення та узагальнення відібраних інновацій; 3) розповсюдження інновацій; 4) впровадження інновацій; 5) забезпечення ефективного та надійного функ- ціонування впроваджених інновацій. Зауважимо, що запропонований авторами перелік етапів регламентованого управління інноваційним процесом, з урахуванням характеристик окремих робіт в розрізі кожного етапу, збігається із запропо- нованим Л. І. Телишевською і наведеним вище пере- ліком стадій в межах окремого життєвого циклу інно- вації. Зазначимо, що термін „стадії” із аналогічним сутнісним наповненням зустрічається також у публі- каціях багатьох інших науковців, що досліджують про- блематику циклічності інноваційного розвитку підприємств. Це дає нам підстави розглядати в цьому випадку поняття „етапи інноваційного процесу” та „стадії інноваційного процесу” як тотожні. В контексті дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, з урахуванням наданих вище пояснень, що стосуються закономірностей переходів між окремими фазами інно- ваційного розвитку (в рамках еволюційної моделі інно- ваційного розвитку, запропонованої І. В. Федуловою), ми пропонуємо надалі замість терміну „етапи” викорис- товувати термін „стадії”. А. В. Шаперенков [13, с. 189] при визначенні поняття „інноваційний потенціал” пропонує врахову- вати закономірності, що пов’язані з фазами відтво- рення інноваційного потенціалу, серед яких виокрем- лює наступні основні фази: створення, накопичення, перерозподіл та використання всіх наявних і потенцій- них можливостей інноваційного розвитку. При цьому, на думку автора, створення можливостей інновацій- ного розвитку передбачає концентрацію зусиль всієї суспільно-економічної системи з приводу виявлення можливостей та стимулювання їх розвитку. Накопи- чення можливостей інноваційного розвитку передба- чає чітку та надійну систему їх первинного обліку та збереження. Перерозподіл можливостей інноваційно- го розвитку передбачає аналіз, розмежування, функ- ціональну класифікацію та цільове спрямування всіх наявних і потенційних можливостей інноваційного розвитку. Фаза використання можливостей іннова- ційного розвитку передбачає реальну реалізацію інно- ваційного потенціалу, спрямовану на одержання його результативної компоненти. Зі свого боку зазначимо, що запропоновані А. В. Шаперенковим фази відтворення інноваційного потенціалу, безумовно, мають розглядатися як не- від’ємні складові у загальній структурі інноваційного процесу, але з термінологічної точки зору для уник- нення плутанини у визначенні рівнів структурування інноваційного процесу по окремих складових буде до- цільним замінити термін „фаза відтворення інновацій- ного потенціалу” на „етап відтворення інноваційного по- тенціалу”. Таке термінологічне уточнення надасть мож- ливість чітко розмежувати поняття „фази інноваційного розвитку підприємства” (запропоновані І. В. Федуло- вою в [5; 6]) та „етапи відтворення інноваційного по- тенціалу” (запропоновані А. В. Шаперенковим). Таким чином, етапи відтворення інноваційного потенціалу підприємства (створення, накопичення, перерозподіл та використання можливостей іннова- ційного розвитку) слід розглядати в розрізі кожної фази інноваційного розвитку як складові окремих стадій життєвого циклу інновації. Зокрема, етап ство- рення можливостей інноваційного розвитку можна віднести до стадії зародження інновації, етапи пере- розподілу та використання можливостей інновацій- ного розвитку, на нашу думку, починаються на стадії зростання інновації та безперервно тривають впродовж стадії зрілості інновації, а етап накопичення потенцій- них можливостей інноваційного розвитку супроводжує інноваційні процеси впродовж всього життєвого цик- лу підприємства на траєкторії інноваційного розвитку. В наукових працях Т. П. Близнюк [9; 10] наведе- но результати дослідження закономірностей іннова- ційного розвитку підприємства у взаємозв’язку із цик- лічністю глобального техніко-економічного розвитку. Зокрема, автором обґрунтовано взаємозв’язок між інноваційною діяльністю окремого підприємства та закономірностями зміни фаз життєвого циклу техно- логічних укладів. Т. П. Близнюк зазначає, що у забез- печенні інноваційного розвитку підприємства детер- мінуючу роль відіграють циклічні характеристики макро- та мезосередовища, а саме: економічний цикл і технологічна структура економіки країни (сукупність домінуючих технологічних укладів). На необхідність урахування взаємозв’язку між життєвими циклами підприємств, що запроваджують інноваційну модель розвитку, із циклічністю глобаль- ного техніко-економічного розвитку вказують також Д. С. Львов, С. Ю. Глазьєв, Л. І. Телишевська, І. В. Федулова, В. В. Лимар та інші науковці. Розгорнута інформація щодо закономірностей зміни технологічних укладів, тривалості їх життєвого циклу і хронологічна періодизація заміщення техно- логічних укладів наведена в [14]. На сучасному етапі розвитку економіки формуєть- ся відтворювальна система нового, шостого техноло- гічного укладу, становлення і зростання якого буде ви- значати глобальний економічний розвиток упродовж найближчих трьох-чотирьох десятиліть (2010 – 2050 рр.) Н. В. Гонтова 183 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 [14]. Ключовим фактором шостого технологічного укладу є нанотехнології, а ядро цього технологічного укладу становлять технології наноелектроніки та моле- кулярної біології, нанобіотехнологія, нанофотоніка, ви- робництво наноматеріалів із заданими властивостями, генна інженерія, геліо- і ядерна енергетика, інтегровані високошвидкісні транспортні системи, розвиток гло- бальних інформаційних систем та ін. У країнах-лідерах, які на даному етапі є провідни- ками нового шостого технологічного укладу (до них відносять США, Японію, найбільш розвинені країни ЄС), в даний час у структурі економіки домінуючим є п’ятий технологічний уклад. Ключові фактори п’ятого технологічного укладу – мікроелектронні компоненти та програмне забезпечення, а до числа технологічних сукупностей, що формують ядро п’ятого технологіч- ного укладу, входять електронні компоненти та при- строї, електронно-обчислювальна техніка, радіо- та телекомунікаційне обладнання, лазерне обладнання, інформаційні послуги. Провідними галузями п’ятого технологічного укладу є електротехнічна, авіаційна, ракетно-космічна, атомна галузі промисловості, при- ладобудування, верстатобудування, освіта, зв’язок. Ге- нерування технологічних нововведень, що визначають розвиток п’ятого технологічного укладу, відбуваєть- ся всередині зазначеного комплексу галузей. Відзначимо, що за оцінками Інституту економіки та прогнозування НАН України конкурентоспромож- на інноваційна продукція шостого технологічного укладу на сьогоднішній день в Україні практично відсутня, п’ятий технологічний уклад складає в струк- турі реалізованої української промисловості не більше 3%, четвертий технологічний уклад – приблизно 50% , третій технологічний уклад – близько 46% [15]. В цілому, сучасна структура вітчизняної промисло- вості, що склалася за роки незалежності України, свідчить про домінування низькотехнологічного сиро- винного виробництва, внаслідок чого Україна все більше перетворюється на сировинний придаток про- мислово розвинених країн-лідерів, які, в свою чергу, всіляко підтримують роль України як постачальника дешевих матеріально-сировинних ресурсів. В свою чергу, закріплення моноспеціалізаціі економіки в си- ровинному напрямку і подальше затягування еконо- міки країни в експортно-орієнтовану модель розвит- ку ще більше посилює залежність української еконо- міки від кон’юнктури світових ринків [16, с. 213]. Таким чином, слід прийняти до уваги, що жит- тєвий цикл підприємства, яке запроваджує інновацій- ну модель розвитку, є складовою життєвого циклу технологічного укладу, носієм якого виступає підпри- ємство. Це означає, що закономірності зміни фаз і стадій життєвого циклу підприємства на траєкторії інно- ваційного розвитку слід розглядати у взаємозв’язку із циклічністю глобального довгострокового техніко- економічного розвитку. На основі проведеного дослідження взаємо- зв’язку між закономірностями циклічної динаміки ін- новаційних процесів і життєвим циклом підприємства, приймаючи до уваги запропоноване нами терміноло- гічне визначення понять адаптації та адаптованості під- приємства до інноваційного розвитку [1, с. 152], мож- на констатувати наступне. Процес адаптації підприємства до інноваційного розвитку є безперервним і супроводжує інноваційні процеси на підприємстві впродовж всього його жит- тєвого циклу. Закономірності, що обумовлюють циклічність безперервного процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, підпорядковані закономір- ностям динаміки інноваційного розвитку підприємств і мають розглядатися у взаємозв’язку із життєвим цик- лом підприємства. Відповідно, динаміка процесу інно- ваційної адаптації повторює траєкторію інноваційного розвитку підприємства, яка задається інноваційною стратегією підприємства. А це означає, що всі струк- турні елементи у циклічному ланцюзі, що моделює ди- наміку процесу адаптації підприємства до іннова- ційного розвитку, мають відповідати циклічній струк- турі процесу інноваційного розвитку підприємства. При зіставленні різних наукових підходів до струк- туризації циклічності інноваційного процесу виявляєть- ся достатньо значний збіг у переліку та послідовності окремих складових, що характеризують циклічність інноваційного процесу (фаз, стадій, робіт тощо). Роз- біжності точок зору різних авторів щодо кількості еле- ментів по кожній складовій у циклічній структурі інно- ваційного процесу, а також варіювання їх терміноло- гічного визначення, на наш погляд, не є принципови- ми, але вимагає систематизації та певних уточнень в контексті нашого дослідження, метою якого на дано- му етапі є структурування циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку. При побудові структурно-функціональної схеми циклічності процесу адаптації підприємства до інно- ваційного розвитку ми пропонуємо прийняти за кон- цептуальну основу запропоновану І. В. Федуловою еволюційну модель інноваційного розвитку підпри- ємства, але удосконалену з урахуванням окремих уточ- нень щодо кількості та послідовності структурних еле- ментів (фаз і стадій) у циклічному ланцюзі, що моде- лює процес інноваційного розвитку підприємства у часі, а також з урахуванням формального удоскона- лення в частині передбачення можливості вибору підприємством альтернативних напрямів інноваційно- го розвитку. На рис. 1 представлено структурно-функціо- нальну схему циклічності процесу адаптації підпри- ємства до інноваційного розвитку, що побудована з урахуванням запропонованих нами уточнень. Наведе- на схема відображає структуру життєвого циклу під- приємства на траєкторії інноваційного розвитку і є, на Н. В. Гонтова 184 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 наш погляд, універсальною з точки зору можливості вибору підприємством альтернативних напрямів інно- ваційного розвитку. Слід звернути увагу, що у запро- понованій схемі циклічності процесу інноваційної адап- тації підприємства передбачено можливість прямих та зворотних переходів між окремими фазами інновацій- ного розвитку в будь-яких напрямках в межах одного технологічного укладу, тобто формально реалізована можливість переходу з будь-якої фази інноваційно- го розвитку до попередніх (або наступних) фаз, при цьому умови переходу допускають не тільки послідов- ний перехід між суміжними фазами інноваційного роз- витку, але також і стрибкоподібні переходи (оминаю- чи окремі фази). В такий спосіб забезпечується мож- ливість одночасного паралельного запровадження на підприємстві різних видів інновацій (продуктових, мар- кетингових, організаційно-управлінських, техніко-тех- нологічних). При цьому також одночасно зберігаєть- ся можливість припинення існування підприємства як суб’єкта господарювання в будь-який момент часу (що є цілком природнім за умов жорсткої конкуренції та високої економічної ризикованості інноваційної діяль- ності). Крім того, у схемі передбачено взаємозв’язок між циклічністю інноваційного розвитку підприємства із глобальним довгостроковим техніко-економічним розвитком, тобто забезпечується можливість запро- вадження інновацій, що обумовлюють перехід від по- точного технологічного укладу )d(ТУ , носієм якогоо виступає підприємство на конкретний момент часу, до нових технологічних укладів більш високого рівня ( )1d(ТУ + , )2d(ТУ + та інших технологічних укладів). Підкреслимо, що саме така структура циклу інно- ваційної адаптації підприємства відображає можливість відтворення всіх функцій підприємства в будь-який момент часу за нових умов господарювання, обумов- лених інноваційним розвитком підприємства. Структурно-функціональна схема циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного роз- витку включає ланцюг із п’яти фаз інноваційного розвитку, кожна з яких, в свою чергу, складається із стадій адаптації, що закономірно повторюються у певній послідовності. Зауважимо, що кількість та пе- релік стадій адаптації, а також послідовність зміни стадій в межах окремої фази інноваційного розвитку, відповідають типовій структурі життєвого циклу інно- вації. В загальному випадку кількість стадій не має принципового значення, оскільки різні автори пропо- нують різні рівні деталізації структури життєвого цик- лу інновації. Однак, з огляду на те, що в подальшому метою нашого дослідження є визначення критеріїв оцінювання рівня інноваційної адаптованості підприємства, в яких будуть формально враховані закономірності, що обумовлюють циклічність проце- су адаптації підприємства до інноваційного розвитку, нам потрібна чітка формалізація структури циклу інно- ваційної адаптації підприємства в розрізі окремих його складових (фаз і стадій). Ми пропонуємо виокремити в межах окремої фази інноваційного розвитку підпри- ємства чотири стадії адаптації (виникнення інно- вації, зростання інновації; зрілості інновації та занепа- ду інновації). В табл. 1 наведено характеристику та особливості кожної фази інноваційного розвитку суб’єкта адап- тації в межах окремого технологічного укладу. Перелік та характеристика стадій інноваційної адаптації підприємства в межах окремої фази пред- ставлена в табл. 2. Висновки. Систематизація та узагальнення інформації, отриманої в результаті огляду публікацій, в яких досліджено закономірності циклічної динаміки інноваційних процесів, дає нам підстави зробити на- ступні висновки щодо взаємозв’язку між закономірно- стями процесу адаптації підприємства до інноваційно- го розвитку і життєвим циклом підприємства. 1. Адаптація підприємства до інноваційного роз- витку є безперервним процесом, який супроводжує інноваційні процеси на підприємстві впродовж всього його життєвого циклу. Життєвий цикл підприємства визначимо як сукупність взаємопов’язаних процесів послідовної зміни станів підприємства у часі протягом періоду його існування, обумовлених особливостями функціону- вання та розвитку конкретного підприємства. 2. Оскільки інноваційний процес є циклічним, то відповідно і процес адаптації підприємства до іннова- ційного розвитку теж має циклічний характер. Закономірності зміни фаз і стадій життєвого цик- лу підприємства на траєкторії інноваційного розвитку обумовлюють циклічність процесу адаптації підприє- мства до інноваційного розвитку. Іншими словами, закономірності, що обумовлюють циклічність безпе- рервного процесу адаптації підприємства до інно- ваційного розвитку, підпорядковані закономірностям динаміки інноваційного розвитку підприємств і мають розглядатися у взаємозв’язку із життєвим циклом підприємства. Відповідно, динаміка процесу іннова- ційної адаптації повторює траєкторію інноваційного роз- витку підприємства, яка задається інноваційною стра- тегією підприємства. А це означає, що всі структурні елементи у циклічному ланцюзі, що моделює динамі- ку процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку, відповідають циклічній структурі процесу інноваційного розвитку підприємства. 3. Закономірності, що стосуються циклічності інноваційного розвитку підприємства, слід розгляда- ти у взаємозв’язку із циклічністю глобального довго- строкового техніко-економічного розвитку. Це озна- чає, що життєвий цикл підприємства, яке запроваджує інноваційну модель розвитку, є складовою життєвого циклу технологічного укладу, носієм якого виступає підприємство. Таким чином, закономірності зміни фаз і стадій життєвого циклу підприємства на траєкторії Н. В. Гонтова 185 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Ум ов ні п оз на че нн я на р ис .1 :Ри с. 1. С тр ук ту рн о- фу нк ці он ал ьн а с хе ма п ро це су ад ап та ці ї п ід пр иє мс тв а д о і нн ов ац ій но го р оз ви тк у Н. В. Гонтова 186 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Таблиця 1 Характеристика фаз інноваційного розвитку підприємства в межах окремого технологічного укладу (ТУ) Н. В. Гонтова Фази інноваційного розвитку суб'єкта адаптації (в межах окремого ТУ) Характеристика фази Перша фаза Фаза зародження і впровадження інноваційної ідеї, яка обумовлює створення підприємства як суб'єкта господарювання (або перехід до нових умов господарювання, обумовлений запровадженням інновацій на інших фазах інноваційного розвитку). Друга фаза Фаза формування та освоєння портфелю продуктових інновацій. Друга фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на розширення та удосконалення продуктового портфелю (тобто на продуктову диверсифікацію) в рамках обмежень, обумовлених можливостями виробничої потужності підприємства за наявної техніко- технологічної бази виробничого процесу. Третя фаза Фаза формування та освоєння портфелю маркетингових інновацій . Третя фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на впровадження маркетингових інновацій, які забезпечують реалізацію освоєного продуктового портфелю (приклади маркетингових інновацій: застосування нових методів продажів та презентації продукції, вихід на нові ринки збуту, застосування нових цінових стратегій, реалізація нових рекламних концепцій, реалізація „механізмів запланованого старіння товарів” та інші маркетингові заходи, спрямовані на стимулювання споживчого попиту задля підтримання стабільних обсягів продажів освоєної продукції). Фаза формування та освоєння портфелю маркетингових інновацій розпочинається, як правило, або паралельно із фазою формування та освоєння продуктових інновацій, або настає одразу ж після того, як вичерпуються можливості розширення та удосконалення продуктового портфелю. 187 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Продовження Таблиця 1 Четверта фаза Фаза формування та освоєння портфелю організаційно-управлінських інновацій. Четверта фаза характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на впровадження організаційно-управлінських інновацій, внаслідок чого реалізується можливість підвищення рівня керованості процесами інноваційних перетворень на підприємстві. Зокрема, здійснюється запровадження проектів комплексної автоматизації бізнес-процесів на підприємстві (ERP- проектів), запроваджуються відповідні зміни у виробничій структурі підприємства та / або в організаційній структурі управління підприємством, а також відповідні якісні зміни у функціях підрозділів та окремих посадових осіб, запроваджується система мотивації (стимулювання) працівників до сприйняття інноваційних перетворень на підприємстві, а також до свідомого підвищення власної професійної кваліфікації, здійснюється інституціоналізація інноваційної діяльності (розробка і впровадження комплексу норм, правил, методик, положень, посадових інструкцій, стандартів та інших нормативних документів, що регламентують інноваційну діяльність на підприємстві) та інші заходи, спрямовані на організаційне забезпечення механізмів управління інноваційним розвитком підприємства. В результаті запровадження портфелю організаційно-управлінських інновацій забезпечується інформаційна підтримка процесів стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства, підвищується інтеграція окремих елементів ТТБ і кадрової складової із організаційно-управлінськими компонентами виробничого процесу, підвищується якість кадрової складової інноваційного розвитку за рахунок підвищення кваліфікації працівників, впроваджуються механізми балансування взаємодії між різними категоріями учасників господарських відносин (зокрема, балансування узгодженості цілей, інтересів, відповідальності та повноважень суб'єктів), що забезпечує синергетичний ефект від взаємодії суб’єктів та дозволяє усунути внутрішньовиробничі протиріччя на підприємстві, внаслідок чого знижується рівень ризикованості інноваційної діяльності та одночасно значно підвищується рівень функціонально-параметричної та структурно-організаційної стійкості підприємства. Н. В. Гонтова 188 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Продовження Таблиця 1 П'ята фаза Фаза формування та освоєння портфелю техніко- технологічних інновацій. П'ята фаза орієнтується на вичерпання можливостей підприємства, реалізованих на попередніх фазах, і характеризується спрямованістю інноваційного розвитку підприємства на освоєння техніко-технологічної складової виробничого потенціалу в рамках технологічного укладу, носієм якого виступає підприємство. Зокрема, підприємство впроваджує прогресивні технологічні процеси, проводить комплексну механізацію і автоматизацію виробництва, реалізує інші варіанти технологічних перетворень, що сприяють удосконаленню виробничих процесів. Таким чином, протягом п'ятої фази інноваційного розвитку підприємство оновлює та розвиває техніко-технологічну базу (ТТБ) виробничого процесу, тобто відбувається технічний розвиток підприємства (модернізація, технічне переозброєння, реконструкція, нове будівництво тощо). Запровадження техніко-технологічних інновацій відкриває нові резерви підвищення продуктивності праці, зменшення матеріало- і енергомісткості виробництва, скорочення витрат підприємства на обслуговування ТТБ, підвищення ефективності використання основних та оборотних засобів тощо. Перехід до фази формування та освоєння портфелю техніко-технологічних інновацій відбувається, як правило, тільки після того, як вичерпано потенціал розширення та удосконалення продуктового портфелю за наявної техніко- технологічної бази виробничого процесу, вичерпано можливості маркетингової складової інноваційного розвитку підприємства, а також вичерпано можливості організаційно-управлінського потенціалу, запровадженого на попередніх фазах інноваційного розвитку. В результаті запровадження портфелю техніко-технологічних інновацій підвищується техніко- технологічний рівень виробництва, підвищується фактична виробнича потужність підприємства, внаслідок чого з'являється можливість підвищення техніко-технологічного рівня продукції, тобто підприємство може здійснити на новому рівні повторення інноваційного циклу (від першої фази до п'ятої) в рамках технологічного укладу, носієм якого виступає підприємство на поточний момент часу, або перейти до нових технологічних укладів більш високого рівня. Н. В. Гонтова 189 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 інноваційного розвитку підпорядковуються законо- мірностям глобального довгострокового техніко-еко- номічного розвитку, який за своїм змістом являє со- бою процес нерівномірного періодичного послідов- ного заміщення технологічних укладів. 4. Розроблена нами структурно-функціональ- на схема циклічності процесу адаптації підприєм- ства до інноваційного розвитку (рис. 1) відображає структуру життєвого циклу підприємства на траєкторії інноваційного розвитку і є, на наш погляд, універсаль- ною з точки зору можливості вибору підприємством альтернативних напрямів інноваційного розвитку, ос- кільки в ній передбачено можливість відтворення всіх функцій підприємства в будь-який момент часу за но- вих умов господарювання, обумовлених інноваційним розвитком підприємства. Запропонована схема циклічності процесу адап- тації підприємства до інноваційного розвитку вклю- чає ланцюг із п’яти фаз інноваційного розвитку. Процес адаптації підприємства до інноваційного розвитку супроводжується послідовними циклічними переходами від однієї фази інноваційного розвитку підприємства до іншої, при цьому кожний цикл пере- ходу між окремими фазами інноваційного розвитку підприємства складається із чотирьох стадій адап- тації, що закономірно повторюються в певній по- слідовності в межах окремого фазового циклу. В кож- ному фазовому циклі в процесі переходу між окре- мими стадіями адаптації змінюється рівень функціо- нально-параметричної та структурно-організацій- ної стійкості підприємства як суб’єкта адаптації, тобто підприємство переходить від стану гомеостатичної динамічної рівноваги, в якому спостерігається стійке функціонування підприємства, до нерівноважних станів, в яких стійкість підприємства знижується. На- буваючи за нових умов функціонування певних якіс- них змін (нових властивостей, здібностей, навичок, знань, досвіду тощо), підприємство поступово віднов- лює нормальний рівень своєї функціонально-парамет- ричної та структурно-організаційної стійкості, і одно- часно відбувається перехід до нової фази інновацій- ного розвитку, внаслідок чого підприємство самовдос- коналюється, підвищується його опірність впливу зовнішніх дестабілізуючих чинників і зростає ефек- тивність функціонування. 5. Циклічність процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку має бути аналітично формалі- зована і врахована при визначенні критеріїв оцінювання рівня інноваційної адаптованості підприємства. Література 1. Коваленко Н. В. Сутність поняття „адаптація” в контексті інноваційного розвитку підприємства / Н. В. Коваленко, Н. В. Гонтова // Економічний вісник Донбасу. – 2012. – № 2 (28). – С. 147 – 154. 2. Кулі- ков П. М. Теоретичні основи адаптації підприємства до мінливості оточуючого середовища / П. М. Куліков // Бізнес-інформ. – 2010. – Т. 1., № 5. – С. 56 – 58. 3. Хэмел Г. Стратегическая гибкость / Хэмел Г., Пра- халад К., Томас Г., О’Нил Д. ; пер. с англ. – СПб.: Таблиця 2 Характеристика стадій адаптації підприємства в межах окремої фази Н. В. Гонтова Стадії інноваційного розвитку Суб’єкта адаптації (в межах окремої фази) Характеристика стадії 1. Стадія виникнення інновації Зародження інноваційної ідеї, усвідомлення потреби у нововведенні і можливості впровадження інновації. 2. Стадія зростання інновації Освоєння, впровадження та дифузія інновації. 3. Стадія зрілості інновації Рутинізація впроваджених інновацій, тобто забезпечення ефективного та надійного функціонування впроваджених інновацій у стабільних умовах господарювання. 4. Стадія занепаду інновації Припинення використання інновації. Завершення стадії занепаду інновації обумовлює повторення циклу зміни стадій в межах тієї ж фази інноваційного розвитку, або перехід суб’єкта господарювання до іншої фази інноваційного розвитку (перехід до наступної фази або повернення до попередньої фази). 190 Економічний вісник Донбасу № 2 (32), 2013 Питер, 2005.– 384 с. 4. Федулова І. В. Інноваційний адаптаційний потенціал підприємства / І. В. Федулова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 10. – С. 59 – 64. 5. Федулова І. В. Синергетична еволюційна модель інноваційного розвитку підприєм- ства / І. В. Федулова // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. – Донецьк : ДЕГІ, 2007. – № 2 (23). С. – 103 – 107. 6. Федулова І. В. Управ- ління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості : автореф. дис. на здо- буття наук. ступеня доктора екон. наук : спец. 08.00.04 „Економіка та управління підприємствами (харчова промисловість)” / І. В. Федулова. – К., 2009. – 35 с. 7. Федулова І. В. Дослідження сучасного стану та тенденцій інноваційної активності підприємств харчо- вої промисловості України / І. В. Федулова // Еконо- мічний простір. – 2008. – № 12/1. – С. 146 – 154. 8. Телишевська Л. І. Першочергові умови активі- зації інноваційної діяльності як основи товарної полі- тики сучасних підприємств / Л. І. Телишевська // Еко- номіка промисловості. – 2011. – № 2 – 3 (54 – 55). – С. 188 – 192. 9. Близнюк Т. П. Взаємозв’язок вели- ких циклів та інновацій / Т. П. Близнюк // Управління розвитком. Збірник наукових статей. – Х.: ХНЕУ, 2005. – №3. – С. 18 – 19. 10. Близнюк Т. П. Інноваційна діяльність підприємства в умовах циклічності розвит- ку економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 „Економіка та управ- ління підприємствами (за видами економічної діяль- ності)” / Т. П. Близнюк. – Х., 2008. – 20 с. 11. Ки- рик С. М. Доцільність маркетингового забезпечення комерціалізації науково-технічної продукції / С. М. Ки- рик // Економічний вісник Донбасу. – 2012. – № 2 (28). – С. 99 – 104. 12. Писаренко Б. А. Інноваційне забезпечення стійкого функціонування промислових підприємств / Б. А. Писаренко, Н. Б. Проценко // Вісник економічної науки України. – 2011. – № 2 (20). – С. 143 – 154. 13. Шаперенков А. В. Сучасні термі- нологічні контури дослідження інноваційного потен- ціалу / А. В. Шаперенков // Економічний вісник Дон- басу. – 2012. – № 2 (28). – С. 155 – 161. 14. Гла- зьев С. Ю. Развитие российской экономики в усло- виях глобальных технологических сдвигов [Электрон- ный ресурс]. – Режим доступа : http://spkurdyumov.narod.ru /GlazyevSUr.htm. 15. Потенціал національної промис- ловості: цілі та механізми ефективного розвитку / [Кіндзерський Ю. В., Якубовський М. М., Галиця І. О. та ін.] ; за ред. Ю. В.Кіндзерського. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 928 с. Гонтова Н. В. Дослідження циклічності про- цесу адаптації підприємства до інноваційного роз- витку Досліджено циклічність інноваційних процесів, на- ведено відповідні висновки щодо взаємозв’язку між закономірностями циклічної динаміки інноваційних про- цесів і життєвим циклом підприємства. Виявлено зако- номірності процесу адаптації підприємства до інновацій- ного розвитку, пов’язані із часовими характеристиками інноваційного процесу. Запропоновано методологічний підхід до структурування циклічності процесу інновацій- ної адаптації підприємства, а також розроблено відповід- ну структурно-функціональну схему процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційний процес, інновацій- ний розвиток, життєвий цикл, адаптація підприємства, циклічність. Гонтовая Н. В. Исследование цикличности процесса адаптации предприятия к инновацион- ному развитию Исследована цикличность инновационных про- цессов, представлены соответствующие выводы от- носительно взаимосвязи между закономерностями циклической динамики инновационных процессов и жизненным циклом предприятия. Выявлены законо- мерности процесса адаптации предприятия к иннова- ционному развитию, связанные с временными харак- теристиками инновационного процесса. Предложен методологический подход к структурированию цик- личности процесса инновационной адаптации предпри- ятия, а также разработана соответствующая структур- но-функциональная схема процесса адаптации пред- приятия к инновационному развитию. Ключевые слова: инновационный процесс, инно- вационное развитие, жизненный цикл, адаптация пред- приятия, цикличность. Hontova N. V. Investigation of Cycling of the Process of the Enterprise Adaptation for the Innovative Development The cycling of the innovative processes is investigated; the proper conclusions of the interconnection between the patterns of cyclical dynamics of innovative processes and the enterprise life cycle are given ground to. Some patterns of the process of the enterprise adaptation for the innovative development concerning the time characteristics of the innovative process are revealed. Methodological approach to the formation of the cycling of the process of the enterprise adaptation is suggested; the appropriate structural-functional outline of the process of the enterprise adaptation for the innovative development is worked out. Key words: innovative process, innovative development, life cycle, enterprise adaptation, cycling. Стаття надійшла до редакції 09.01.2013 Прийнято до друку 20.02.2013 Н. В. Гонтова

Дослідження циклічності процесу адаптації підприємства до інноваційного розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси