„Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи

В статті на основі критичного аналізу існуючих підходів до трактування понять сформульоване авторське визначення „зеленої” економіки, систематизовано її цілі та визначено базові принципи. Встановлено взаємозв’язок між концепцією сталого розвитку та „зеленої” економіки....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
Hauptverfasser: Чмир, О.С., Захаркевич, Н.П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123331
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:„Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи / О.С. Чмир, Н.П. Захаркевич // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 54–62. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-123331
record_format dspace
spelling irk-123456789-1233312017-09-02T03:03:57Z „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи Чмир, О.С. Захаркевич, Н.П. Економічна теорія В статті на основі критичного аналізу існуючих підходів до трактування понять сформульоване авторське визначення „зеленої” економіки, систематизовано її цілі та визначено базові принципи. Встановлено взаємозв’язок між концепцією сталого розвитку та „зеленої” економіки. В статье на основе критического анализа существующих подходов к трактовке понятий сформулировано авторское определение „зеленой” экономики, систематизированы ее цели и определены базовые принципы. Установлена взаимосвязь между концепцией устойчивого развития и „зеленой” экономики. On base of a critical analysis of existing approaches to the interpretation of the concepts the author's definition of green economy is formulated in the article. Its aims are systematized and base principles are defined. The relation between the conception of sustainable development and green economy is established. 2013 Article „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи / О.С. Чмир, Н.П. Захаркевич // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 54–62. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123331 330.34.014.2 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Економічна теорія
Економічна теорія
spellingShingle Економічна теорія
Економічна теорія
Чмир, О.С.
Захаркевич, Н.П.
„Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
Економічний вісник Донбасу
description В статті на основі критичного аналізу існуючих підходів до трактування понять сформульоване авторське визначення „зеленої” економіки, систематизовано її цілі та визначено базові принципи. Встановлено взаємозв’язок між концепцією сталого розвитку та „зеленої” економіки.
format Article
author Чмир, О.С.
Захаркевич, Н.П.
author_facet Чмир, О.С.
Захаркевич, Н.П.
author_sort Чмир, О.С.
title „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
title_short „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
title_full „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
title_fullStr „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
title_full_unstemmed „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
title_sort „зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate 2013
topic_facet Економічна теорія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123331
citation_txt „Зелена” економіка: сутність, цілі та базові принципи / О.С. Чмир, Н.П. Захаркевич // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 54–62. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv AT čmiros zelenaekonomíkasutnístʹcílítabazovíprincipi
AT zaharkevičnp zelenaekonomíkasutnístʹcílítabazovíprincipi
first_indexed 2025-07-08T23:27:18Z
last_indexed 2025-07-08T23:27:18Z
_version_ 1837123230377181184
fulltext 54 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Актуальність дослідження. За останні три де- сятиліття людство досягло значного прогресу у підви- щенні матеріального добробуту. Але цей прогрес був здобутий ціною погіршення стану природного сере- довища планети. Продовження економічного розвит- ку без кардинальної зміни нинішньої економічної мо- делі призведе до зростання екологічних загроз та зро- бить неможливим сталий розвиток. Зважаючи на це, економісти, соціологи, політики, представники при- родничих наук та бізнесу розпочали пошук нових шляхів розвитку, які б дали змогу відновити природ- не середовище та одночасно забезпечували гідний рівень життя населення. Одним з результатів такого пошуку стала концепція „зеленої” економіки, що за- вдяки підтримці міжнародних організацій та національ- них урядів набула значної популярності. Поширення „зелених” ідей спричинило „бум” наукових і прикладних публікацій, але в них вчені досі не сформулювали єдиного усталеного погляду на зміст поняття „зелена” економіка, її сутнісні ознаки, критерії й принципи побудови. Сказане зумовлює необхідність розвитку наукових засад дослідження „зеленої” еко- номіки у контексті сталого розвитку. Ступінь дослідженості проблеми. Концепція „зеленої” економіки сьогодні активно обговорюється і на рівні міжнародних організацій, національних урядів, і в колі науковців. Так, підходи до тлумачення „зеленої” економіки й визначення її базових характе- ристик стали предметом дослідження у багатьох до- кументах ООН, зокрема – екологічної програми (ЮНЕП) [1] та департаменту ООН з економічних і соці- альних питань (ЮНДЕСА) [2]. Сутність, історія роз- витку, особливості формування моделі „зеленої” еко- номіки у різних країнах світу вивчали: Девід Пірс, Аніл Марканді, Едвард Барбьє [3], Моллі Скотт Като [4], Мішель Коммон, Сігрід Стагл [5], Робін Ахнел [6], Мірам Кеннет [7], Індже Ропке [8], Баір Гомбоєв, Ер- жені Зомонова [9], Сергій Бобильов, Володимир За- харов [10], Надія Пахомова, Кнут Ріхтер, Григорій Малишков [11], Борис Буркинський [12], Валерій Геєць [13]. Проте, існує необхідність уточнення базо- вої термінології, формування чіткого переліку цілей та принципів побудови „зеленої” економіки, адже саме це слугуватиме фундаментом практичних дій у назва- ному напрямку. УДК 330.34.014.2 О. С. Чмир, доктор економічних наук, м. Київ, Н. П. Захаркевич, кандидат економічних наук, м. Хмельницький „ЗЕЛЕНА” ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ, ЦІЛІ ТА БАЗОВІ ПРИНЦИПИ Метою нашої статті є визначення суті концепції „зеленої” економіки, систематизація її цілей та прин- ципів, які можуть бути покладені в основу розроблен- ня відповідних стратегічних і програмних документів в Україні. Виклад основного матеріалу. Термін „зелена” економіка був вперше введений в обіг у 1989 р. у до- повіді [3], підготовленій групою економістів-екологів для уряду Об’єднаного Королівства в рамках консуль- тацій щодо забезпечення сталого розвитку та його вимірювання. У 1990 і 1994 роках ті ж автори під час продовження згаданої доповіді опублікували План 2: „Екологізація економіки світу” [14] та План 3: „Вимір сталого розвитку” [15]. За 5 років відбувся суттєвий прогрес у поглядах цих науковців на розвиток світу: якщо головною ідеєю першої доповіді була допомога економіці в реалізації екологічної політики, то у по- дальшому наголос зроблено на глобальних екологіч- них проблемах (зміна клімату, виснаження озонового шару, вирубка тропічних лісів, втрата природних ре- сурсів у країнах, що розвиваються) та необхідності перегляду традиційної економічної моделі розвитку [2]. У 1992 р. на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку у Ріо-де-Жанейро було прий- нято „Порядок денний на ХХІ століття” [16]. У цьому програмному документі проголошено впровадження в рамках стратегії сталого розвитку „зелених” заходів економічної політики. Ця конференція, а також підпи- сання за її результатами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату [17] спричинили тривалі дискусії про протидію такій зміні шляхом низьковуглецевого роз- витку, внаслідок чого низьковуглецеві стратегії були визнані абсолютно необхідними для досягнення ста- лого розвитку світу [2]. У Плані виконання рішень [18] була відзначена необхідність змінити спосіб і структуру виробництва та споживання, містився заклик до розроблення відпо- відної 10-річної рамкової програми. За результатами першої (Марракеш, 16 – 19 черв- ня 2003 р.) і другої (Сан-Хосе, 5 – 8 вересня 2005 р.) нарад міжнародних експертів було наголошено на не- обхідності сприяння соціально-економічному розвитку за умови ненанесення шкоди навколишньому середо- вищу. Задля цього пропонувалось підвищити ефек- тивність та забезпечити сталий характер використання О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 55 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 ресурсів і виробничих процесів, скоротити масштаби деградації ресурсів, зменшити рівень забруднення нав- колишнього середовища, скоротити відходи. У 2008 р. термін „зелена” економіка активно ви- користовувався в контексті обговорення антикризо- вої політики: в умовах фінансової кризи і загрози гло- бальної рецесії ОЕСР відстоював ідею „зеленого” сти- мулювання, – передусім тих галузей, де масштабні дер- жавні інвестиції можуть дати поштовх формуванню основ „зеленої” економіки [19]. Це надихнуло ряд на- ціональних урядів до запровадження пакетів „зелених” стимулів в рамках заходів з економічного відновлення. У жовтні 2008 р. ЮНЕП започаткувала ініціати- ву з аналізу розвитку „зеленої” економіки, реалізації політики підтримки інвестицій у „зелених” секторах та „озеленення” секторів з високим рівнем забруднен- ня („коричневих”). В рамках цієї ініціативи ЮНЕП за- мовила в одного з перших авторів концепції „зеленої” економіки доповідь, яка була опублікована у березні 2009 р. [1]. Ця доповідь містила набір політичних за- ходів, спрямованих на підтримку економічного віднов- лення й підвищення сталості світової економіки. У ній також було сформульовано звернення до національ- них урядів активно застосовувати фінансові стимули для „зелених” секторів і встановлено три цілі: віднов- лення економіки, викорінення бідності, скорочення викидів вуглецю та протидія деградації екосистем. Крім того, ООН були запропоновані заходи для програм „зеленого” стимулювання, а також засоби підтримки внутрішньої та зовнішньої політики [20]. У червні 2009 р., напередодні конференції ООН зі зміни клімату в Копенгагені, ООН оприлюднила заяву на підтримку „зеленої” економіки як засобу ви- рішення численних суспільних проблем [21]. У заяві наголошувалося, що економічне відновлення на основі глобальної „зеленої” економіки стане поворот- ним моментом для амбіційної та ефективної міжнарод- ної відповіді на численні проблеми, що стоять перед людством. У лютому 2010 р. представники ряду національ- них урядів та ЮНЕП на Глобальному форумі в Нуса- Дуа підтвердили: концепція „зеленої” економіки має значний потенціал у вирішенні поточних завдань і ство- рює можливості для економічного розвитку, вона при- несе численні вигоди усім народам [22]. У березні 2010 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 64/236, у якій йдеться про те, що „зелена” економіка в контексті сталого розвитку та ви- корінення бідності є однією з двох ключових тем Са- міту „Ріо +20” [23]. Це відновило увагу міжнародної спільноти до „зеленої” економіки та пов’язаних з нею інструментів й зумовило появу численних наукових і прикладних публікацій. Доповідь ЮНЕП „Ініціатива зеленої економіки”, оприлюднена у листопаді 2011 р., дала робоче визна- чення „зеленої” економіки, яке активно цитується май- же в усіх публікаціях [24]. У грудні 2011 року Група ООН з раціонального природокористування опублікувала звіт „На шляху до збалансованої і всеохоплюючої „зеленої” економіки” [20], матеріали якого були використані у подальшій роботі ЮНЕП. Численні публікації ООН, – зокрема ЮНЕП (еко- логічної програми ООН), ЮНДЕСА (департаменту з економічних і соціальних питань), ЮНКТАД (конфе- ренції по торгівлі й розвитку), ЮНКСД (конференції з питань сталого розвитку) описують концепцію „зеле- ної” економіки, її основоположні принципи, переваги, ризики та узагальнюють міжнародний досвід у цій сфері. Численні неурядові організації останнім часом також прикладають багато зусиль задля сприяння роз- повсюдженню концепції „зеленої” економіки. Разом із тим, незважаючи на більш, ніж 20-річну історію цієї концепції, вона залишається відкритою для дискусії та продовжує розвиватись. Зокрема, немає узгодженості щодо визначення сутності „зеленої” еко- номіки та „зеленого” зростання. Значна частина загальновідомих визначень ув'я- зує „зелену” економіку з соціальною справедливістю, зниженням негативного впливу на навколишнє при- родне середовище та підвищенням ефективності ви- користання природних ресурсів. Найбільш відомою є позиція, сформульована в офіційних документах ЮНЕП, де зазначається: „зеленою” є така економіка, яка призводить до підвищення добробуту людей та зміцнення соціальної справедливості при одночасно- му істотному зниженні ризиків для навколишнього середовища та дефіциту екологічних ресурсів. При цьому наголошується на низьковуглецевому розвит- ку та ефективному використанні природних ресурсів з урахуванням наявних соціальних факторів. У „зе- леній” економіці, на переконання ЮНЕП, зростання доходів і зайнятості мають забезпечуватись держав- ними і приватними інвестиціями, які призводять до зменшення викидів вуглецю і забруднення навколиш- нього середовища, підвищення ефективності викорис- тання ресурсів, запобігають втраті біорізноманіття та сприяють розширенню екосистемних послуг [25, 26, 27]. На зустрічі міністрів з охорони навколишнього середовища країн Латинської Америки і Карибського басейну, яка відбулась під егідою ЮНЕП, учасники узгодили таке визначення: „зелена” економіка – це сис- тема економічної діяльності, пов’язана з виробництвом, розподілом і споживанням товарів і послуг, які при- зводять до підвищення добробуту людини впродовж О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 56 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 тривалого часу, при цьому не піддаючи майбутні по- коління значним екологічним ризикам або екологіч- ному дефіциту [28]. Доволі близьким є бачення ЮНДЕСА: „зелена” економіка – це економіка, яка призводить до поліпшен- ня добробуту людини і скорочення нерівності, при цьо- му не піддаючи майбутні покоління значним екологіч- ним ризикам та екологічному дефіциту. Вона прагне принести довгострокові соціальні вигоди для коротко- строкових заходів, спрямованих на пом’якшення еко- логічних ризиків. „Зелена” економіка є сприятливою компонентою загальної мети сталого розвитку [2]. Коаліція „зеленої” економіки, що являє собою глобальну мережу неурядових організацій і науково- дослідних інститутів, які є прихильниками прискоре- ного переходу до „зеленої” економіки, розглядає остан- ню як „гнучку” економіку, що забезпечує кращу якість життя для всіх у рамках наявних екологічних обме- жень на планеті [29]. Міжнародна торгова палата розглядає „зелену” економіку як таку, де економічне зростання та еколо- гічна відповідальність взаємодоповнюють одне одно- го, підтримуючи прогрес у соціальному розвитку [30]. В свою чергу, у Стратегії „зеленої” економіки Південної Африки визначено, що впровадження „зе- леної” економіки безумовно створює такі позитивні ефекти, як зростання економічної активності та вико- ристання у виробництві більш чистих технологій з низь- кими викидами вуглецю і мінімальним впливом на оточуюче середовище [31]. На конференції „Ріо+20” зазначалось, що „зеле- на” економіка може розглядатися як лінзи для фоку- сування на можливостях для просування економіч- них та екологічних цілей одночасно [32]. Як бачимо, у наведених визначеннях йдеться про мінімізацію впливу на навколишнє середовище, соці- альну справедливість, забезпечення високого рівня добробуту. Аналіз змісту категорії „зелена” економіка свід- чить, що різні міжнародні організації, їх структури та окремі країни по-різному трактують її сутність. Ми вва- жаємо, що „зелену” економіку слід тлумачити, орієн- туючись насамперед на ознаку забезпечення економіч- ного і соціального прогресу на засадах екологоорієн- тованої діяльності. При цьому усі інші уточнення щодо забезпечення зайнятості, підвищення якості життя на- селення, структурних трансформацій та секторіальних пріоритетів є важливими, але не вирішальними харак- теристиками. Отже, під „зеленою” економікою пропонуємо ро- зуміти систему відносин, що охоплюють виробниц- тво, розподіл, обмін та споживання, які будуються на засадах екологоорієнтованої діяльності, підтримують збереження та відновлення оточуючого природного середовища і забезпечують мінімальний негативний вплив на нього за рахунок розвитку „зелених” сек- торів економіки і скорочення „коричневих”, створен- ня „зелених” робочих місць та виробництва „зелених” товарів і послуг. Фактично „зелену” економіку слід розглядати як шлях до сталого розвитку. Мета „зеленої” економіки – формування дієвого середовища для економічного і соціального прогре- су, що базується на мінімізації негативного впливу на довкілля та ефективному використанні природних ре- сурсів при збереженні гідного рівня життя населення. Ця мета реалізується через цілі нижчого порядку (підцілі), до яких відносяться: – захист, збереження, відтворення природних ресурсів і недопущення безповоротної втрати біоріз- номаніття шляхом мінімізації негативного антропоген- ного впливу на оточуюче середовище, збереження та відтворення зелених насаджень, забезпечення ціліс- ності екосистем, підвищення якості природних ре- сурсів тощо; – підвищення ресурсоефективності (збільшен- ня продуктивності залучених у господарський обіг природних ресурсів і зменшення обсягу відходів за- вдяки впровадженню замкнутого циклу виробництва та максимально повній утилізації відходів), з переорієн- тацією на переважне використання відновлювальних ресурсів; – економічний розвиток на основі структурних змін, що ведуть до підвищення ваги „зелених” сек- торів з відповідним скороченням „коричневих”; – забезпечення соціального прогресу в „зеле- ному” сегменті економіки – створення „зелених” ро- бочих місць, зростання доходів населення, отриманих за рахунок зайнятості у „зеленому” секторі економі- ки, підвищення якості товарів та послуг за рахунок надходження на ринок „зеленої” продукції тощо. Названі цілі тісно взаємопов’язані між собою, адже реалізація однієї з них забезпечує прогрес щодо інших. Наприклад, структурна трансформація еконо- міки за рахунок зростання частки „зелених” секторів і відповідного скорочення „коричневих” забезпечує створення „зелених” робочих місць та формує гідні умови життя населення, призводить до збільшення ви- робництва та споживання „зелених” товарів, що в су- купності дозволяє зменшити негативний вплив на дов- кілля, підвищити ефективність використання ресурсів тощо. Отже, цілі „зеленої” економіки знаходяться в органічній єдності та забезпечують досягнення загаль- ної мети. „Зелена” економіка формується з урахуванням певної системи принципів, які також трактуються по- О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 57 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 різному дослідниками, міжнародними організаціями й національними документами. У Декларації Конференції Організації Об’єднаних Націй з проблем навколишнього середовища [33], підписаної за результатами проведення у Стокгольмі з 5 по 16 червня 1972 р. конференції з проблем навко- лишнього середовища, було вперше визначено 26 прин- ципів подальшого розвитку, до яких відносяться: – свобода, рівність і сприятливі умови життя для людини в навколишньому середовищі; – охорона природних ресурсів в інтересах те- перішнього і майбутніх поколінь; – підтримка, відновлення і поліпшення природ- них ресурсів землі; – пріоритетність питань охорони природного середовища при плануванні економічного розвитку; – обережне і максимально корисне використан- ня непоновлювальних ресурсів Землі; – скорочення парникових та інших шкідливих викидів; – запобігання забрудненню морів; – економічний і соціальний розвиток з метою поліпшення якості життя; – фінансова і технічна допомога країнам, що розвиваються з метою подолання екологічних і сти- хійних лих; – стабільність цін на сировинні ресурси у краї- нах, що розвиваються; – встановлення міжнародних екологічних стан- дартів, які можуть бути дотримані країнами з різним рівнем економічного розвитку; – надання (за необхідності) країнам фінансової та технічної допомоги на забезпечення доступності ресурсів і їх збереження; – комплексне планування розвитку країн з метою забезпечення раціонального управління ресурсами; – раціональне планування, спрямоване на досяг- нення балансу між потребами розвитку і захисту нав- колишнього середовища; – планування урбанізації населених пунктів з метою уникнення негативного впливу на оточуюче середовище; – контроль демографічної ситуації; – планування, управління та регулювання якості природних ресурсів; – використання надбань науки і техніки для за- побігання і боротьби з екологічними ризиками та ви- рішення екологічних проблем; – екологічна освіта та доступ населення до інформації; – стимулювання наукових досліджень в еко- логічній сфері і на національному, і на міжнародному рівні; – ненанесення екологічної шкоди іншим держа- вам у процесі організації діяльності в межах власної юрисдикції країн; – розвиток міжнародного права в контексті вста- новлення відповідальності й компенсації шкоди жерт- вам забруднення; – узгодженість міжнародних і національних стандартів; – міжнародне співробітництво в межах багато- сторонніх і двосторонніх угод для ефективного конт- ролю, запобігання, скорочення та усунення негатив- ного впливу на навколишнє природне середовище; – координаційна роль міжнародних організацій у галузі захисту і поліпшення стану навколишнього середовища; – незастосування ядерної зброї та всіх інших засобів масового знищення. Наведений перелік принципів свідчить про тісний зв’язок між економічним та соціальним розвитком при одночасному дотриманні екологічної безпеки, розвитку міжнародного співробітництва, взаємної відповідаль- ності країн за результати діяльності, прийняття єдиних екологічних стандартів. Благодійна організація „Фонд нової економіки”, яка утворена за рахунок внесків приватних осіб та бла- годійних фондів для правозахисної діяльності та по- ширення інноваційного досвіду у вирішенні екологіч- них, економічних та соціальних проблем, у 2005 р. проголосила 10 принципів високої якості життя: – нульові викиди вуглецю; – безвідходне виробництво; – сталий розвиток транспорту; – екологічно чисті матеріали; – стале харчування; – стале управління водними ресурсами; – захист та відновлення існуючого біорізнома- ніття; – відродження місцевої культури і збереження спадщини; – створення сильної місцевої економіки та за- безпечення справедливої міжнародної торгівлі; – зміцнення здоров’я і забезпечення благопо- луччя населення [34]. У 2011 р. Європейське агентство з навколиш- нього середовища у доповіді „Зелена” економіка: огляд оцінок оточуючого середовища Європи” [35] до основних принципів „зеленої” економіки віднесло: – орієнтацію на забезпечення сталого розвитку; – рівність і справедливість і в межах одного по- коління, і між поколіннями; – обережність щодо потенційних впливів на су- спільство і навколишнє середовище; – адекватний облік природного та соціального О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 58 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 капіталу (наприклад, за допомогою включення зо- внішніх соціальних та екологічних ефектів, „зелено- го” обліку, обліку витрат протягом усього життєвого циклу продуктів); – стале й ефективне використання ресурсів, споживання і виробництво; – внесок у досягнення наявних макроеконо- мічних цілей за рахунок створення „зелених” робочих місць, викорінення бідності, підвищення конкуренто- спроможності та забезпечення зростання в основних галузях економіки. При підготовці до Саміту Землі у 2012 р. ООН визначила 15 принципів сталого розвитку та „зеленої” економіки. Вони були сформульовані на основі текстів наступних документів: – Декларація Конференції Організації Об’єдна- них Націй з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972 р.) [33]; – Доповідь конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо де Жанейро, 3 – 4 червня 1992 р.) [36]; – Йоганнесбурзька декларація сталого розвит- ку (Йоганенесбург, 4 вересня 2002 р.) [37]; – Хартія Землі [38]; – проект групи біорегіонального розвитку „Жит- тя на одній планеті’ [39]; – доповідь „Благополуччя та навколишнє сере- довище” [34]. Ці принципи звучать так: – справедливий розподіл багатства; – економічна рівність і справедливість; – рівність між поколіннями; – попереджувальний підхід; – право на розвиток; – урахування зовнішніх факторів; – міжнародне співробітництво; – міжнародна відповідальність; – інформація, участь та відповідальність; – стале виробництво та споживання; – стратегічне, скоординоване і комплексне пла- нування; – обґрунтований перехід; – переоцінка добробуту; – гендерна рівність; – збереження біорозмаїття та запобігання за- брудненню будь-якої частини навколишнього середо- вища. Розглянемо кожен з них більш детально. 1. Справедливий розподіл багатства має відбу- ватись і всередині країн, і між ними задля зменшення нерівності між багатими і бідними, досягнення соці- альної та економічної справедливості в рамках спра- ведливого розподілу світових ресурсів, залишаючи при цьому достатній простір для дикої природи. 2. Економічна рівність і справедливість перед- бачає створення партнерств, які будуть надавати знач- ну фінансову і технологічну допомогу менш розвине- ним країнам, щоб звести до мінімуму розрив між ними та підтримати екологічну стійкість. 3. Рівність між поколіннями має забезпечуватись за рахунок управління екологічними ресурсами та еко- системами таким чином, щоб відновити та зберегти цінність природних багатств для майбутніх поколінь. 4. Попереджувальний підхід передбачає завчас- не виявлення екологічного ризику. „Тягар доведення” варто покласти на тих, хто стверджує, що значного впливу на навколишнє середовище не буде. Наукова невизначеність впливу на навколишнє середовище не повинна призводити до нівелювання заходів щодо за- побігання деградації навколишнього середовища. 5. Право на розвиток визначається тим, що роз- виток людини в гармонії з навколишнім середовищем має основоположне значення для досягнення сталого розвитку. Люди і суспільство мають право на пози- тивні соціальні та екологічні наслідки. 6. Урахування зовнішніх факторів передбачає, що ринкові ціни повинні відображати реальні соціальні та екологічні витрати і вигоди, а забруднювач – нести відповідні витрати. Податкові режими та нормативно- правова база мають використовуватися таким чином, щоб робити „чисті” продукти дешевими, „забруднені” – дорогими. 7. Принцип міжнародного співробітництва втілю- ється у співпраці національних урядів. Природоохо- ронні заходи, які стосуються торгівлі, повинні уника- ти несправедливого протекціонізму, але в цілому повинні забезпечувати, щоб торгівля підтримувала стале використання ресурсів, охорону навколишньо- го середовища та передових стандартів праці, сприяння „гонці за лідером”, а не консервації відставання. 8. Міжнародна відповідальність передбачає ура- хування негативного впливу і в рамках національних кордонів, і за межами дії національної юрисдикції, що вимагає співпраці у розвитку міжнародного права, яке виступає в таких випадках незалежним засобом су- дового захисту. 9. Поінформованість, участь та відповідальність передбачає, що усі громадяни повинні мати доступ до інформації, яка стосується довкілля, а також мож- ливість брати участь у процесах прийняття відповід- них рішень. Вирішення екологічних питань повинно відбуватись за участю всіх зацікавлених сторін (гро- мадян, підприємств, національних і міжнародних уста- нов) на демократичних засадах та використовувати інструменти, які дозволяють громадськості відчувати відповідальність за прийняті рішення. У цьому зв’язку доступ громадян до встановлення правил та контро- О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 59 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 лю за відшкодуванням (компенсацією) шкоди, завда- ної навколишньому середовищу, є наріжним каменем підвищення відповідальності. 10. Стале виробництво і споживання взаємоза- лежні, а їх розвиток має відбуватись на засадах стійкого і справедливого використання ресурсів, скорочення й ліквідації екологічно небезпечних моделей вироб- ництва і споживання, забезпечення повторного вико- ристання та переробки матеріалів з метою уникнення дефіциту ресурсів. 11. Стратегічне, скоординоване і комплексне пла- нування для забезпечення сталого розвитку „зеленої” економіки і боротьби з бідністю спрямовані на вико- ристання комплексного підходу, що забезпечить при- скорення досягнення соціально-економічної та еколо- гічної стійкості на основі стратегічних планів, розроб- лених із залученням громадськості, інших зацікавле- них сторін, а також урядових організацій. 12. Обґрунтований перехід передбачає, що у про- цесі трансформації традиційної економіки у „зелену”, під час руху до сталого розвитку будуть понесені певні витрати, причому найбільш уразливі держави повинні отримати підтримку та захист з боку більш економічно розвинених, зокрема – у формі фінансової та техніч- ної допомоги щодо формування „зелених” робочих місць, виробництва екологічно чистих товарів і послуг. 13. Переоцінка добробуту означає поступову відмову від консервативного підходу, за яким ВВП є основним інструментом вимірювання економічного і соціального добробуту. Адже під час розрахунку ВВП враховуються також результати соціально та екологіч- но шкідливої діяльності, що спричиняє підвищення його рівня без урахування наслідків для довкілля та громади. Благополуччя людини та якість її життя, стан навколишнього середовища мають стати головними цілями розвитку, які повинні отримати адекватні інди- катори оцінювання. 14. Гендерна рівність втілюється у забезпеченні рівності статей, адже жінки відіграють надзвичайно важливу роль у здійсненні змін у сфері природокори- стування й розвитку. 15. Збереження біорізноманіття та запобігання забрудненню будь-якої частини навколишнього сере- довища є невід’ємною частиною добробуту людини, а також управління, орієнтованого на захист стійкості екосистем з метою запобігання їх незворотному по- шкодженню. Коаліція зеленої економіки називає 9 принципів „зеленої” економіки: – орієнтація на забезпечення сталого розвитку; – рівність та справедливість; – повага гідності особистості; – ощадливість; – участь; – керованість; – стійкість; – ефективність; – зв’язок поколінь [40]. Зокрема, принцип орієнтації на забезпечення ста- лого розвитку втілюється у єдності екологічної, соці- альної та економічної складових. Принцип рівності та справедливості спрямований на вирівнювання країн та викорінення соціальної ди- ференціації в межах національних кордонів, дотриман- ня прав людини, гендерної рівності. Повага гідності особистості проявляється у змен- шенні бідності шляхом перетворення „традиційних” ро- бочих місць і активного створення нових („зелених”), розвитку людського потенціалу, покращенні доступу до соціальних послуг, підтримує право на розвиток. Принцип ощадливості „зеленої” економіки реалі- зується шляхом мінімізації впливу на навколишнє се- редовище, врахування екологічних меж і забезпечен- ня господарської діяльності саме в їхніх межах, попе- редньої оцінки потенційного впливу нових технологій на навколишнє середовище, оптимального і раціональ- ного використання природних ресурсів. Принцип участі ґрунтується на поєднанні прозо- рості та відкритості діяльності всіх зацікавлених сторін (громадян, бізнесу, державних інституцій), забезпе- чує можливість ефективної участі громадян у процесі прийняття управлінських рішень на всіх рівнях. Керованість реалізується через регулювання, що відбувається на основі консультацій з усіма зацікавле- ними сторонами, розроблення стандартів для оціню- вання прогресу, розвитку міжнародного співробітниц- тва і міжнародну відповідальність за збитки. Стійкість „зеленої” економіки проявляється у роз- витку систем соціального захисту та охорони навко- лишнього середовища, підтримці різних моделей „зе- леної” економіки, які можуть бути застосовані до різних екологоорієнтованих економічних моделей. Принцип ефективності передбачає, що формуван- ня цін на товари і послуги відбувається з урахуванням соціальних та екологічних витрат, життєвого циклу продукту, зв’язку між динамікою виробництва і спо- живання, можливих негативних соціальних та еколо- гічних наслідків. Зв’язок поколінь як принцип „зеленої” економі- ки втілюється у прийнятті рішень на довгострокову перспективу, залученні фінансової підтримки на роз- виток різноманітних моделей сталого розвитку та підтримці виробництва „зелених” товарів та послуг. Якщо врахувати вищенаведені підходи та поєдна- ти їх з названими вище цілями „зеленої” економіки, можна зробити висновок про доцільність виокремлен- О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 60 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 ня наступних 10 основних принципів „зеленої” еконо- міки. 1. Орієнтація на майбутнє – врахування наслідків економічної діяльності для існування наступних по- колінь. 2. Вимірюваність та співставність – створення відкритої системи національних та міжнародних звітів щодо рівня економічного і соціального розвитку те- риторій та їх впливу на стан довкілля, розроблення адекватних показників оцінювання суспільного роз- витку, які враховували б екологічну складову. 3. Стале виробництво і споживання – переорієн- тації з традиційних стандартів і моделей виробництва й споживання на новітні „зелені”. 4. Соціальний розвиток – зростання рівня зай- нятості населення у „зелених” секторах економіки, підвищення рівня якості життя за рахунок зростання доходів та доступу до більш якісних ресурсів, за- безпечення права громадян на особистісний роз- виток. 5. Суспільне співробітництво – залучення широ- ких кіл громадськості, бізнесу, урядових інституцій, міжнародних та неурядових організацій до спільних дій з формування „зеленої” економіки. 6. Ресурсна ефективність – підвищення рівня ре- зультативності використання ресурсів, їх вторинної переробки та збільшення економічного ефекту при скороченні негативних екологічних наслідків. 7. Екологічність – скорочення негативного антро- погенного впливу на довкілля, зокрема – викидів пар- никових газів, твердих відходів, забруднення водойм та землі, збереження біорізноманіття та охорона нав- колишнього природного середовища, запровадження екологічної освіти населення. 8. Економічність – поточні витрати на впрова- дження „зелених” стандартів не мають стати обмежен- ням економічного розвитку, а повинні сприяти ство- ренню основ для довгострокового розвитку. 9. Всеохопленість впровадження засад „зеленої” економіки на всіх рівнях управління та у всіх сферах діяльності. 10. Рівність та справедливість – рівний доступ всіх до наявних природних ресурсів та справедливий їх розподіл. Саме ці принципи, на наш погляд, адекватно відображають найважливіші аспекти „зеленої” еконо- міки в рамках концепції сталого розвитку. Експерти виділяють чотири напрями, за допомо- гою яких формування „зеленої” економіки і пов’язані з цим структурні реформи можуть стати основою еко- номічного розвитку [41, p. 38 – 40]. По-перше, перехід до „зеленої” економіки здат- ний збільшувати „вхідні” ресурси економіки (input effects) внаслідок підвищення продуктивності й ефек- тивності використання ресурсів. По-друге, становлення „зеленої” економіки су- проводжується позитивними структурними змінами (efficiency effect) під впливом значних інвестицій у системоутворюючі сектори (такі, як енергетика, будів- ництво, житлово-комунальне господарство тощо), спрямованих на оновлення виробничого апарату, підвищення енергоефективності, перехід до альтерна- тивних джерел енергії та зниження викидів парнико- вих газів. У сукупності це має призвести до зростання ефективності названих галузей та економіки в цілому. По-третє, розвиток „зеленої” інфраструктури (зокрема системи водопостачання та каналізації, гро- мадського транспорту, орієнтованого на альтернативні джерела палива тощо) забезпечить активізацію еконо- мічного розвитку і з боку пропозиції, і з боку попиту, одночасно розширюючи зайнятість і сприяючи знижен- ню безробіття (stimulus effects). По-четверте, перехід до „зеленої” економіки об’єктивно стимулює інноваційну активність (innovation effects), яка має підтримуватись сприятливим конку- рентним середовищем та дієвими інструментами регу- лювання. Важливо наголосити, що концепція „зеленої” еко- номіки не замінює собою концепцію сталого розвит- ку, а розвиває її та являє собою засіб її практичної реалізації. „Зелений” розвиток може бути забезпече- ний лише за умови інтеграції екологічної та економіч- ної політики таким чином, щоб суспільний прогрес, економічне зростання і підвищення якості життя насе- лення відбувались на тлі скорочення загроз навколиш- ньому природному середовищу [42]. Висновки. Отже, нами встановлено, що „зеле- на” економіка є засобом забезпечення сталого роз- витку, а її формування передбачає перегляд стандартів життя суспільства з метою збереження природного середовища, підвищення ефективності використання ресурсів, розвитку екологоорієнтованої діяльності та структурної перебудови економіки в бік збільшення частки „зелених” секторів та скорочення „коричневих”. Визначені цілі та принципи „зеленої” економіки. Це у сукупності розвиває сучасні уявлення про альтерна- тивні моделі соціально-економічного розвитку, а також може бути використане під час опрацювання пропо- зицій щодо „зеленого” курсу України. Література 1. Global Green New Deal Policy Brief. – Geneva : UNEP, Economics and Trade Branch, International Environment House, 2009. – 16 p. 2. Allen C. A guidebook to the Green Economy. Issue 1: Green Economy, Green Growth and Low-Carbon Development О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 61 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 – history, definitions and a guide to recent publications Division for Sustainable Development / Cameron Allen, Stuart Clouth. – New York : UNDESA, Division for Sustainable Development. – 2012. – 65 р. 3. Pearce D. Blueprint for a green economy / David Pearce, Anil Markandya, Edward Barbier. – London : Earthscan Publications ltd, 1989. – 193 p. 4. Cato M. S. Green Economics: An Introduction to Theory, Policy and Practice / M. S. Cato. – London : Earthscan, 2009. – 224 р. 5. Common M. Ecological Economics: An Introduction / M. Common, S. Stagl. – New York : Cambridge University Press, 2005. – 552 р. 6. Hahnel R. Green Economics: Confronting the Ecological Crisis / R. Hahnel. – New York : M E Sharpe Inc., 2010. – 280 р. 7. Kennet M. Editorial : Progress in Green Economics: ontology, concepts, and philosophy. Civilisation and the lost factor of reality in social and environmental justice / M. Kennet // International Journal of Green Economics. – 2007. – Vol 1. – Issue 3 / 4. 8. Rø pke I. Trends in the development of ecological economics from the late 1980s to the early 2000s. / I. Rø pke // Ecological Economics. – 2005. – № 55 (2). – P. 262 – 290. 9. Зомонова Э. М. „Зелёная” экономика – повестка дня конференции ООН по устойчивому развитию (Рио +20) / Э. М. Зомоно- ва, Б. О. Гобоев // Вестник бурятського госудраствен- ного университета: экономика и менеджмент. – 2012. – № 1. – C. 96 – 109. 10. Бобылев С. Н. „Зеленая” экономика и модернизация. Эколого-экономичес- кие основы устойчивого развития / С. Н. Бобылев, В. М. Захаров // Бюллетень Института устойчивого раз- вития Общественной палаты РФ „На пути к устойчи- вому развитию России”. – 2012. – №60. – 90 с. 11. Пахомова Н. В. Структурные преобразования в условиях формирования „зеленой” экономики: вызо- вы для российского государства и бизнеса / Н. В. Па- хомова, К. К. Рихтер, Г. Б. Малышков // Проблемы со- временной экономики. – 2012. – № 3 (43). 12. „Зеле- на” економіка крізь призму трансформаційних зрушень в Україні : монографія / Б. В. Буркинський, Т. П. Галушкіна, В. Є. Реутов ; НАН України, Ін-т проблем ринку та екон.-екол. дослідж. – О. : Підприємство Фєнікс, 2011. – 348 с. 13. Новий курс: реформи в Україні. 2010 – 2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця та ін. – К. : НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с. 14. Pearce D. Blueprint 2: Greening the world economy / David Pearce. – London : Earthscan Publications ltd, 1990. – 232 p. 15. Pearce D. Blueprint 3: Measuring Sustainable Development / David Pearce. – London : Taylor & Francis Inc., 1994. – 224 p. 16. Agenda 21. Report of the United Nations Conference on Environment and Development Rio de Janeiro, 3 – 14 June. [Document A/CONF.151/26/REV.1(VOL.I)]. – New York : United Nations, 1992. – 492 p. 17. Framework convention on climate change. DOC A/ AC.237/18. – New York : United Nations, 1992. – 33 p. 18. Программа действий по дальнейшему осуществ- лению Повестки дня на XXI век. Принята на ХІХ сес- сии Генеральной Ассамблеи ООН (23 – 28 июня 1997 года) [Document A/RES/S-19/2]. – New York : United Nations, 1997. – 41 p. 19. Atkisson А. OECD Global Forum on Measuring Well-Being for Development and Policy Making / Alan Atkisson. – New Delhi, India – 20 October 2012. 20. Working towards a Balanced and Inclusive Green Economy: A United Nations System-wide Perspective (Prepared by the Environment Management Group). – Geneva : United Nations, 2011. – 204 p. 21. Green Economy: A Transformation to Address Multiple Crises [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://www.unep.ch/etb/pdf/2009%20statement% 20deliver%20as%20one/Interagency%20Joint%20 Statement.%20E%20rev1.pdf 22. Nusa Dua Declaration and Governing Council decisions adopted by the Governing Council/Global Ministerial Environment Forum at its eleventh special session (Bali, 24-26 February 2010). – New York : UNEP, 2010 – 20 р. 23. Осуществление Повестки дня на XXI век, Программы действий по дальнейшему осуществлению Повестки дня на XXI век и решений Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию. Резолюция Гене- ральной Ассамблеи ООН (31 марта 2010) [A /R ES/ 64 / 236]. – Нью-Йорк : ООН, 2010. – 9 с. 24. Green Economy Initiative // [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.unece.org/fileadmin/DAM/timber/ meetings/07-unep-eaton.pdf 25. Towards a Green Economy: Pathways to Sustainable Development and Poverty Eradication. – New York : United Nations Environment Programme, 2011. – 52 р. 26. Report of the Asia and the Pacific Regional Preparatory Meeting on „Promoting productive capacity, employment and decent work in Asia and the Pacific: a regional approach to sustained, inclusive and equitable growth and achieving the MDGs” for the 2012. Annual Ministerial Review of the Economic and Social Council [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/en/ecosoc/ newfunct/amr2012japan.shtml 27. A pathway to to sustainable development: informal thematic debate of the 65 ths session of the United Nations General Assembly on green economy. (2 june 2011). – New York : UN GA, 2011. – 3 p. 28. General Information that can be used by the Ministers and Heads of Delegation for the dialogue on Green Economy: XVII Meeting of the Forum of Ministers of Environment of Latin America and the Caribbean Panama City, Panama 26 to 30 April 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=system+of+ economic+activities+related+to+the+production%2C+ О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич 62 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 distribution+and+consumption+of+goods+and+services+ that+result+in+improved+human+well%E2%80%90being +over+the+long+term%2C+while+not+exposing+future +generations+to+significant+environmental+risks+or+ ecological+scarcities&source=web&cd=3&ved=0CDkQFjAC &url=http%3A%2F%2Fwww.pnuma.org%2Fforodeministros %2F17panama%2FFORO%2520DE%2520MINISTROS% 25202010%2520VERSIONES%2520FINALES%2FMINISTROS %2FDE %2520TRABAJO%2520INGLES%2FUNEP- LAC-IGXVII4%2520%2520Green%2520Economy.doc &ei=2C2bUfmuOMrL4ASLgYGYDg&usg=AFQjCNEuJDYD zcT_Sa1eK3Xb2xLTJ0MWlA&bvm=bv.46751780,d.bGE& cad=rjt 29. Benson E. Surveying the green economy and green growth landscapes / Emily Benson, Oliver Greenfield [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.greeneconomycoalition.org/sites/green economycoalition.org/filesGEC%20background%20 paper_final%20.pdf 30. Ten 10 condition for a transition toward a green economy. ICC Paper [Document No. 213 – 18/7]. – Paris : ICC, 2011. – 7 p. 31. South Africa’s Green Economy Strategy // [Електронний ресурс] – Ре- жим доступу : http://www.enviropaedia.com/topic/ default. php?topic_id=342 32. Challenges of Sustainability and Opportunities at Rio +20 / Pradeep Chaturvedi Vice President, Institute of Directors [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iodonline.com/Articles/ Challenges%20of%20Sustainability%20and%20 Opportunities%20at%20Rio.pdf 33. Declaration of the United Nations Conference on the Human Environment – Stockholm, June 1972 – 4 р. 34. Well-being and the Environment / The New Economics Foundation, new economics foundation. – London, 2005. – 12 р. 35. „Зе- лёная” экономика: обзор оценок окружающей сре- ды Европы / ЕАОС. – Копенгаген, 2011. – 213 с. 36. Report of the United Nations Conference on Environment and Development (Rio de Janeiro, 3 – 14 June 1992) [Електронний ресурс] – Режим доступу : http:// www.un.org/documents/ga/conf151/aconf15126-4.htm 37. Johannesburg Declaration on Sustainable Development (Johannesburg, 4 September 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unescap.org/esd/ environment/rio20/pages/Downloadjohannesburg declaration.pdf 38. Earth Charter Declaration [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.earthcharterinaction.org/invent/images/uploads/ E C _ T E X T _ R U S S I A N _ T R A N S L AT I O N . p d f 39. One Planet Living / BioRegional Development Group [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.bioregional.com/oneplanetliving/what-is-one- planet-living/Default.aspx 40. The Green Economy Pocketbook: The case for action / The Green Economy Coalition. – London, 2010. – P. 54. 41. Inclusive Green Growth: The Pathway to Sustainable Development. The World Bank. – Washington, D. C., 2012. – 171 р. 42. Towards Green Growth. May 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.oecd.org/greengrowth/ 48224539.pdf Чмир О. С., Захаркевич Н. П. „Зелена” еко- номіка: сутність, цілі та базові принципи В статті на основі критичного аналізу існуючих підходів до трактування понять сформульоване авторсь- ке визначення „зеленої” економіки, систематизовано її цілі та визначено базові принципи. Встановлено взає- мозв’язок між концепцією сталого розвитку та „зеле- ної” економіки. Ключові слова: „зелена” економіка, сталий роз- виток, „зелене” зростання. Чмырь Е. С., Захаркевич Н. П. „Зеленая” экономика: сущность, цели и базовые принципы В статье на основе критического анализа суще- ствующих подходов к трактовке понятий сформули- ровано авторское определение „зеленой” экономики, систематизированы ее цели и определены базовые принципы. Установлена взаимосвязь между концеп- цией устойчивого развития и „зеленой” экономики. Ключевые слова: „зеленая” экономика, устойчи- вое развитие, „зеленый” рост. Chmyr O. S., Zakharkevych N. P. „Green” Economy: Essence, Aims and Basic Principles On base of a critical analysis of existing approaches to the interpretation of the concepts the author's definition of green economy is formulated in the article. Its aims are systematized and base principles are defined. The relation between the conception of sustainable development and green economy is established. Key words: „green” economy, sustainable development, „green” growth. Стаття надійшла до редакції 11.01.2013 Прийнято до друку 30.08.2013 О. С. Чмир, Н. П. Захаркевич