Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні

В роботі визначено особливості формування конкурентних переваг, виявлено фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності регіону та обґрунтовано загальні принципи формування конкурентних позицій на регіональному рівні....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Погріщук, Б.В., Пилявець, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Міжнародна та регіональна економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123332
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні / Б.В. Погріщук, В.М. Пилявець // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 63–67. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123332
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1233322017-09-02T03:04:08Z Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні Погріщук, Б.В. Пилявець, В.М. Міжнародна та регіональна економіка В роботі визначено особливості формування конкурентних переваг, виявлено фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності регіону та обґрунтовано загальні принципи формування конкурентних позицій на регіональному рівні. В работе определены особенности формирования конкурентных преимуществ, выявлены факторы, влияющие на уровень конкурентоспособности региона и обоснованы общие принципы формирования конкурентных позиций на региональном уровне. In this paper the specific features of competitive advantage identified factors that affect the competitiveness of the region and proved the general principles of competitive position at the regional level. Key words: competitive advantage, competitiveness, regional development. 2013 Article Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні / Б.В. Погріщук, В.М. Пилявець // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 63–67. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123332 332.1:339.137.2 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка
spellingShingle	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Погріщук, Б.В. Пилявець, В.М. Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні Економічний вісник Донбасу
description	В роботі визначено особливості формування конкурентних переваг, виявлено фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності регіону та обґрунтовано загальні принципи формування конкурентних позицій на регіональному рівні.
format	Article
author	Погріщук, Б.В. Пилявець, В.М.
author_facet	Погріщук, Б.В. Пилявець, В.М.
author_sort	Погріщук, Б.В.
title	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
title_short	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
title_full	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
title_fullStr	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
title_full_unstemmed	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
title_sort	теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123332
citation_txt	Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні / Б.В. Погріщук, В.М. Пилявець // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 63–67. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT pogríŝukbv teoretikometodologíčnízasadiformuvannâkonkurentnihperevagnaregíonalʹnomurívní AT pilâvecʹvm teoretikometodologíčnízasadiformuvannâkonkurentnihperevagnaregíonalʹnomurívní
first_indexed	2025-07-08T23:27:24Z
last_indexed	2025-07-08T23:27:24Z
_version_	1837123236169515008
fulltext	63 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Постановка проблеми. В умовах світоглоба- лізаційних процесів та глобальних трансформацій перед багатьма країнами постала проблема знахо- дження рівноваги на шляху переходу до нового типу розвитку й забезпечення умов конкурентоспромож- ності за активного виходу на світовий ринок регі- онів, що є суб’єктами міжнародних економічних відносин. Тому регіональний розвиток і регіональ- на політика нині є основою формування конкурен- тоспроможності національної економіки. Відтак, ефективний розвиток галузей регіону базується на конкурентних перевагах кожного підприємства та здатності щодо досягнення конкурентних позицій на певному ринку. Надбання світової економічної науки та практи- ки оцінки конкуренто-спроможності продукції, під- приємств, галузей і національних господарств дають можливість застосовувати тисячі методик, індивідуа- лізованих відповідно до особливостей об’єктових, територіальних, секторальних ринків, а також галузей, підприємств, систем управління збутом, інфраструк- турних особливостей тощо. Більше того, остаточно невирішеними теоретично, методологічно і методич- но залишаються питания оцінки конкурентоспромож- носи продукції, не говорячи вже про конкуренто-спро- можність підприємства [1, с. 104]. Базові засади формування конкурентоспромож- ності та конкурентних переваг досліджено в працях Р. Дорнбуша, П. Друккера, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ланбе- на, А. Маршала, М. Портера, Д. Рікардо, П. Самуель- сона, А. Смітта, А. Стрікленда, А. Томпсона, С. Фі- шера. Сучасні розробки щодо основних принципів і підходів до визначення сутності та механізмів управ- ління конкурентними перевагами розглядаються в пра- цях В. Я. Амбросова, В. І. Гринчуцького, О. І. Дація, С. Н. Іляшенка, М. Х. Корецького, О. О. Краснокуць- кого, Д. Ф. Крисанова, П. М. Макаренка, В. І. Мель- ник та ін. Незважаючи на велику кількість методологічних розробок, виникає потреба в удосконаленні підходів щодо опрацювання генези формування конкурентних переваг з позицій регіоналістики національного роз- витку та проведення досліджень в напрямку економіч- ного зростання на засадах підвищення конкуренто- спроможності кожного регіону. Методи дослідження. Теоретичною і методоло- гічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економіч- них аспектів конкуренції та забезпечення конкуренто- спроможності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених на основі застосування абстрактно-логічного, монографічного, порівняння та ін. Метою роботи є узагальнення теоретико-методо- логічних положень формування конкурентних пере- ваг на регіональному рівні та обґрунтування факторів впливу на конкурентоспроможність регіону в сучас- них умовах господарювання. Завданнями дослідження конкурентних пере- ваг є виявлення проблем, визначення причин їх ви- никнення та визначення ступеня досягнення цілей. Відтак, рівень опрацювання теоретико-методологічної бази забезпечення конкурентоспроможності є вимір- ником ефективності побудови організаційно-економіч- ного механізму досягнення конкурентних переваг. Вирішення цього питання потребує дослідження ко- н’юнктури ринку і можливостей конкурентів, здійснен- ня економічної оцінки проектів, проведення аналізу конкурентоспроможності товарів, ефективності впро- вадження інновацій у виробництво, тобто необхідно визначити не лише рівень розвитку кожної внутріш- ньої конкурентної переваги, але й обґрунтувати їх су- купний корисний ефект. Виклад основного матеріалу. Характерною особливістю функціонування ринкової економіки, яка має вирішальне значення для її розвитку, є конкуренція. В економічній теорії конкурентна перевага розглядається з двох позицій. У неокласичній теорії основна роль у формуванні конкурентних переваг на- лежить чинникам пропозиції, а теорія експортної бази виділяє важливість факторів попиту в процесі еконо- мічного зростання регіонів, що й визначає їх експорт- ну спеціалізацію. Прихильники цієї теорії підкреслю- ють важливість відкритості економіки, а також техно- логічного процесу в побудові конкурентоспроможної експортної бази. Ця теорія за основу регіональної еко- номіки приймає експортно орієнтоване виробництво, УДК 332.1:339.137.2 Б. В. Погріщук, доктор економічних наук, В. М. Пилявець, Вінницький інститут економіки ТНЕУ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ Б. В. Погріщук, В. М. Пилявець Міжнародна та регіональна економіка 64 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 навколо якого розвиваються інші забезпечувальні галузі. Відповідно до неокласичної теорії, зростання темпів розвитку регіональної економіки визначаються нагромадженням капіталу, трудових ресурсів і техніч- ним прогресом, а також міжгалузевим переміщенням факторів виробництва. Неокласики наголошують на взаємозалежності мобільності факторів виробництва та ефективності розвитку економіки регіону. Тому ре- гіональна політика повинна бути спрямована на сти- мулювання мобільності факторів виробництва. На думку А. Смітта, конкуренція є конкретним механізмом, що змушує підприємців слідувати вка- зівкам „невидимої руки” [2]. Вчений сформулював абсолютну перевагу, згідно з якою країна експортує товар, якщо витрати нижчі, ніж у інших країнах. Абсолютна перевага лежить в основі процесу міжна- родної спеціалізації. Подальше удосконалення це твердження знай- шло в працях Д. Рікардо, що висвітлено в концепції порівняльної переваги, згідно з якою ринкові сили спрямують ресурси країни туди, де вони можуть бути застосовані найбільш продуктивно. Це означає, що країна може імпортувати який-небудь товар, навіть маючи можливість виробляти його самостійно і з най- меншими витратами, якщо інші товари вона вироб- ляє з більш високою ефективністю. Рікардо вважав, що в основі торгівлі лежать відмінності у продук- тивності праці в різних країнах. Цю різницю він за- раховував до відмінностей в навколишньому сере- довищі, кліматі країн, що сприяють розвитку тих чи інших галузей [3, с. 120]. Одним з напрямків регіональних досліджень, що базується на емпіричних закономірностях в регіональ- ному розміщенні виробництва, є „гравітаційна модель”, в якій інтенсивність економічної взаємодії між двома регіонами прямо пропорційно залежить від чисельності їх населення і обернено пропорційно від відстані між ними, незбалансованості регіонального розвитку та зростання регіональної диференціації, що обґрунтова- но американськими ученими в 50-х рр. ХХ ст. Відповідно до теорії полюсів росту економічне зростання відбувається не рівномірно та з різною інтен- сивністю. Тут також підкреслюється незбалансований характер економічного зростання, який найбільш інтен- сивно протікає на обмеженому просторі, в так званих кластерах, у межах яких прискорюється обмін інфор- мацією і процес технологічних інновацій. Теорія регіональних зовнішніх ефектів А. Мар- шала передбачає, що такі фактори, як великомісткий ринок, здатний підтримувати виробників проміжних виробів, а також інтенсивний обмін інформацією в рамках регіону, який відбувається при концентрації в ньому виробників однієї галузі, є прикладами пози- Б. В. Погріщук, В. М. Пилявець тивних зовнішніх ефектів. Якщо, з іншого боку, ви- значити фактори, що сприяють регіональному розпо- рошенню виробництва, то відкривається можливість моделювання оптимального регіонального розподілу виробництва [4]. Однією з проблем регіонального розвитку на сучасному етапі є зростання розриву в рівні еконо- мічного розвитку регіонів, що пояснюється відсут- ністю мобільності факторів виробництва, та недостат- ня гнучкістю економіки регіонів. Так, в межах єдиної економічної системи регіонам доводиться конкурува- ти за фактори виробництва, які лише в довгостроко- вому плані є високо мобільними, що в результаті інте- граційних зрушень посилюється завдяки інерційності щодо підвищення їх експортно орієнтованої економі- ки та міжрегіональної торгівлі. Формування на регіо- нальному рівні абсолютних переваг зумовлює не- обхідність збереження єдиного економічного просто- ру і міжрегіональних економічних відносин, тобто ви- никає потреба врахування регіональних факторів під час здійснення масштабних соціально-економічних пе- ретворень. Загалом, намагання найбільш повного урахуван- ня територіально-господарських передумов у процесі розвитку й розміщенні виробництва було притаман- ним усім історичним етапам розвитку в усіх суспіль- но-економічних формаціях – від рабовласницької до кла- сично-капіталістичної, за часів соціалізму та в пост- індустріальному суспільстві. Однак, в останній час ці явища набувають особливої специфіки, а саме [5, с. 31] : 1. Все частіше мінімізація суспільно-необхідних витрат на виробництво одиниці товару (послуги) че- рез оптимальне врахування регіональних передумов розвитку й розміщення виробництв, як парадигма роз- витку, поступається місцем соціально-економічним та економіко-екологічним пріоритетам. 2. В умовах обмеження ресурсної бази розвитку суспільства орієнтація на урахування регіональних передумов розвитку виробництва все більше сто- сується інфраструктурних галузей. 3. Процеси регіоналізації розвитку продуктивних сил поглиблюються та все частіше звужуються від на- ціональних масштабів (на рівні державних народногос- подарських комплексів) до територіально-господар- ських районів макро- та мезо- й навіть мікрорівня. Ре- гіональні орієнтири стають характерними практично для всіх сфер життя – не тільки в економічному, але й соці- альному, етнічному, релігійному вимірах тощо. 4. Регіоналізація охоплює всі стадії економічно- го циклу. Зокрема, регіоналізація виробництва по- єднується із регіоналізацією споживання, активізацією регіональних ринків товарів та послуг, їх орієнтацією на місцеві потреби. В умовах жорсткого конкурент- 65 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Б. В. Погріщук, В. М. Пилявець ного середовища сучасного ринкового виробництва орієнтація готової продукції та послуг на конкретного споживача, який формує свій попит у певних су- спільно-територіальних умовах, є однією з гарантій успіху економічної діяльності. 5. Процеси регіоналізації охоплюють весь комп- лекс складових продуктивних сил – і в разі форму- вання й використання природно-ресурсного потен- ціалу, і в сфері функціонування соціальної складової й матеріально-технічного потенціалу суспільного ви- робництва. Регіональна диференціація визначає ступінь інте- грації регіональної економіки з економікою держави і весь спектр проблем рівномірності і стійкості розвит- ку регіонів. Конкурентна перевага створюється й утри- мується в тісному зв’язку з місцевими умовами, тому на успіх конкуренції впливає структура національної економіки, стратегічні пріоритети національного роз- витку. Забезпечення конкурентних переваг можливе шляхом вдосконалення продукції на базі застосу- вання нових технологій її виготовлення, що часто зумовлює появу на ринку нового продукту. Згідно з теорією Й. Шумпетера: „нове, як правило, не ви- ростає зі старого, а з’являється поряд із ним, витіс- няє його і змінює все, що зумовлює необхідність у структурній перебудові. Подальший розвиток – це не продовження попереднього, а новий виток, по- роджений іншими умовами і почасти іншими людь- ми” [6]. Шумпетер вважав, що в конкуренції немає рівноваги, оскільки конкуренція – це безперервно змінювана площина, в межах якої продукуються нові товари та послуги, а також з’являються нові вироб- ничі процеси та маркетингові шляхи для нових рин- кових сегментів [6]. Регіони можуть ранжируватися за ступенем за- доволення стратегічних інтересів підприємницької структури. Наприклад, регіон, у якому є умови для створення виробництва або є підприємства для залу- чення в уже наявно технологічні цикли, інтерес, що виникає як і ринок збуту, буде набагато привабливі- ший за регіон, що має зазначені переваги [7, с. 67]. Детермінанти конкурентоспроможності були ви- значені М. Портером та відображені в так званому ромбі конкурентоспроможності, що передбачає страте- гію фірми, її структуру й суперництво, фактори, по- пит, споріднені й підтримуючі галузі. З метою оцінки чинників формування конкуренто-спроможності ре- гіону М. Портер запропонував використання моделі „національного ромба”. Досліджувати роль регіону в створенні конкурентних переваг підприємств можна за такими складовими: фактори (природні ресурси, кадри, капітал, інфраструктура та ін.); умови попиту (рівень доходів, еластичність попиту, вимогливість покупців до якості товару і послуг тощо); споріднені й підтримуючі галузі (забезпечують підприємство не- обхідними ресурсами, комплектуючими виробами, інформацією, банківськими, страховими та іншими по- слугами; стратегії підприємств, їх структура та супер- ництво), що формують конкурентне середовище і роз- вивають конкурентні переваги на регіональному рівні. Аналізуючи різні підходи до пояснення природи кон- курентоспроможності фірми й національної економі- ки, він дійшов висновку, що конкурентна перевага і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках залежить від наявності й ефективності використання ресурсів, що перебувають у розпорядженні [8, с. 67]. Конкурентні переваги регіону забезпечують додатковий приплив висококваліфікованих кадрів, а також сприяють активізації інвестиційної діяльності та прискорюють економічний розвиток. Базуючись на принципах конкуренції, регіони, як і країни, конкурують між собою. Предмет конку- ренції тут багато в чому схожий з предметом конку- ренції товарів і фірм, що зумовлено прагненням за- безпечити власний динамічний сталий розвиток, що в результаті сприяє підвищенню доходів населення і гос- подарюючих суб’єктів, стабілізації політичних і соці- ально-економічних умов регіону. Систему формування конкурентних переваг ре- гіону відображено на рис. 1. До загальних принципів виділення конкурентних позицій регіону зараховують: – досягнення конкурентних позицій є передумо- вою підвищення конкурентоспроможності підприємств на внутрішньому, і на зовнішньому ринках, що сприяє формуванню регіональних ринків; – незважаючи на різний рівень активності, в кож- ному регіоні конкурентні позиції є взаємопов'язани- ми, що викликає економічну зацікавленість суб'єктів ринку щодо взаємодоповнюваності конкурентних пе- реваг регіону; – суттєвий вплив на формування конкурентних позицій має розвиток виробничої та ринкової інфра- структури, соціально-економічна політика, наявний по- тенціал для регіонального розвитку; – конкурентні позиції в різних регіонах розвива- лися нерівномірно, що зумовлено впливом багато- річної регіональної економічної диференціації. Саме на регіональному рівні формуються пе- редумови розвитку економіки, що визначають кон- курентоспроможність регіону. У процесі визначення конкурентоспроможності регіону необхідно врахову- вати також рівень життєзабезпечення населення на основі міжнародних стандартів, а також інші показ- ники та індикатори. 66 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Система формування конкурентних переваг ре- гіону базується на досягненні різнорівневих цілей розвитку, об’єднаних в такі структурні блоки: за- безпечення ефективної взаємодії суміжних галузей; розробка та реалізація стратегій розвитку підпри- ємств; формування та досягнення балансу факторів виробництва; розробка заходів зі стимулювання попиту. Тому досягнення конкурентоспроможності слід розглядати під впливом факторів: забезпечен- ня інфраструктурного розвитку; стимулювання роз- витку інтеграційних взаємозв’язків в межах на регі- ональному та міжрегіональному рівнях; удоскона- лення системи управління; підвищення ефективності реалізації конкурентних стратегій; організації регіо- нальних груп стратегічного розвитку; залучення інвестицій з різних джерел; оптимізації використан- ня ресурсів; оновлення матеріально-технічної бази; підвищення кваліфікації кадрів; конкурентоспро- можності продукції; зростання доходів населення; використання новітніх розробок в практичній діяль- ності. Системний підхід сприяє інтеграції і коорди- нації всіх рівнів, органів управління, комерційних і некомерційних організацій, їх ресурсів, створює умови для підвищення ефективності управління фор- муванням конкурентоспроможності регіону. Висновки. Визначення довгострокових перс- пектив регіонального розвитку слід розуміти в кон- тексті соціально-економічних, науково-освітніх, тех- нічних, інформаційних, культурних та інституційних умов, що склалися в регіоні та формують його кон- курентні переваги й уніфікують його з поміж інших регіонів. Відтак, до способів формування конкурен- тоспроможності в сучасних умовах належать: ви- користання новацій і вихід на ринок з високоякіс- ною продукцією; наближення підприємства до спо- живача; використання інноваційних чинників у по- єднанні з новими формами організації виробництва та інтеграції підприємств в межах регіональних утво- рень. Оскільки підвищення конкурентоспромож- ності товарів та послуг є визначальною умовою соці- ально-економічного розвитку регіонів, важливу Б. В. Погріщук, В. М. Пилявець Рис. 1. Формування конкурентних переваг регіону Система формування конкурентних переваг регіону перший рівень Забезпечення ефективної взаємодії суміжних галузей Розробка та реалізації стратегій розвитку підприємств Формування та досягнення балансу факторів виробництва Розробка заходів зі стимулювання попиту другий рівень - забезпечення інфраструктур- ного розвитку; - стимулювання розвитку інтеграційних взаємозв’язків в межах на регіональному та між- регіональному рівнях - удосконалення системи управління; - підвищення ефективності реалізації конкурентних стратегій; - організація регіональних груп стратегічного розвитку - залучення інвестицій з різних джерел; - оптимізація використання ресурсів; - оновлення матеріально- технічної бази; - підвищення кваліфікації кадрів - підвищення конкуренто- спроможності продукції; - зростання доходів населення; - використання новітніх розробок в практичній діяльності 67 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Б. В. Погріщук, В. М. Пилявець роль у формуванні конкурентоспроможності регіо- ну відіграє освіта, наукові знання, що виступають у формі факторів розвитку виробництва і формуван- ня інноваційного потенціалу регіонів та національ- ної економіки загалом. Література 1. Красноруцький О. О. Методичні протиріч- чя в оцінці конкуренто-спроможності сільськогос- подарських підприємств / О. О. Красноруцький, А. О. Гайдусь // Економіка АПК. – 2011. – № 11. – С. 103 – 109. 2. Смит А. Исследования о природе и причинах богатства народов / А. Смит. – М. : Наука, 1993. – 129 с. 3. Рикардо Д. Начала поли- тической экономии и налогового обложения / Ри- кардо Д. – М. : Прогресс, 1985. – 408 с. 4. Мар- шалл А. Принципы экономической науки / Мар- шалл А. – М. : Прогресс, 1993. – Т. V. – 416 с. 5. Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України : навч. посіб. / Д. В. Клиновий, Т. В. Пепа; за наук. ред. Л. Г. Чер- нюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с. 6. Шумпетер И. Теория экономического раз- вития / Шумпетер И. – М. : Прогресс, 1982. – 453 с. 7. Ільїна О. В. Регіональне формування розвитку інвестиційної стратегії підприємницьких структур / О. В. Ільїна // Економічний вісник Донбасу. – 2010. – № 2 (20). – С. 65 – 69. 8. Портер М. Конкурен- ция / М. Портер ; пер. с англ. О. Л. Пелявского и др. ; под ред. Я. В. Заблоцкого и др. – Испр. изд. – М. : Вильямс, 2006. – 602 с. Погріщук Б. В., Пилявець В. М. Теоретико- методологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні В роботі визначено особливості формування кон- курентних переваг, виявлено фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності регіону та обґрун- товано загальні принципи формування конкурентних позицій на регіональному рівні. Ключові слова: конкурентні переваги, конкурен- тоспроможність, регіональний розвиток. Погрищук Б. В., Пилявец В. М. Теоретико- методологические основы формирования конку- рентных преимуществ на региональном уровне В работе определены особенности формирова- ния конкурентных преимуществ, выявлены факторы, влияющие на уровень конкурентоспособности региона и обоснованы общие принципы формирования кон- курентных позиций на региональном уровне. Ключевые слова: конкурентные преимущества, конкуренто-способность, региональное развитие. Pohrischuk B. V., Pylyavets V. M. Theoretical and Methodological Foundations of Competitive Advantage at Regional Level In this paper the specific features of competitive advantage identified factors that affect the competitiveness of the region and proved the general principles of competitive position at the regional level. Key words: competitive advantage, competitiveness, regional development. Стаття надійшла до редакції 10.06.2013 Прийнято до друку 20.08.2013

Теоретикометодологічні засади формування конкурентних переваг на регіональному рівні

Репозитарії

Схожі ресурси